ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/515/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Керівника Здолбунівської окружної прокуратури (35705, Рівненська область, м. Здолбунів, вул. Княгині Ольги, 36, код ЄДРПОУ 02910077) в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації (33013, м. Рівне, майдан Просвіти, 1, код ЄДРПОУ 13986712); Острозької міської ради (35800, Рівненська обл., м. Острог, вул. Героїв Майдану, 4, код ЄДРПОУ 05391005)

до відповідачів: Фізичної особи-підприємця Співака Віктора Михайловича ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 );

Селянського (фермерського) рибного господарства "Ферма Співака" (35843, Рівненська область, Рівненський район, с. Новомалин, вул. Ювілейна, 22, ко ЄДРПОУ 31580462)

про розірвання договору оренди землі, визнання недійсним договору оренди водного об`єкта, повернення земельних ділянок та водних об`єктів

В судовому засіданні приймали участь:

від позивача: Любчик І.І.;

від відповідачів: не з`явились;

від прокуратури: Манжаюк Д.Л., Волкова І.М..

ВСТАНОВИВ:

Керівник Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації, Острозької міської ради, звернувся в Господарський суд Рівненської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Співака Віктора Михайловича, Селянського (фермерського) рибного господарства "Ферма Співака" в якому просить:

- розірвати Договір оренди земельної ділянки від 12.08.1999, укладений між Острозькою районною державною адміністрацією та Фізичною особою-підприємцем Співаком Віктором Михайловичем;

- зобов`язати Фізичну особу-підприємця Співака Віктора Михайловича повернути Рівненській обласній державній адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 5624285600:08:002:0001 площею 267,6911 га, а Острозькій міській раді повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5624285600:07:001:0027 площею 5,4788 та, - загальною площею 273,2 га, які надані йому в оренду за Договором від 12.08.1999, укладеним між Острозькою районною державною адміністрацією та Фізичною особою-підприємцем Співаком Віктором Михайловичем;

- визнати недійсним Договір оренди водного об`єкта від 01.03.2002, укладений між Новомалинською сільською радою та Співаком Віктором Михайловичем як фермером, власником селянського (фермерського) рибного господарства;

- зобов`язати Фізичну особу-підприємця Співака Віктора Михайловича та Селянське (фермерське) рибне господарство «Ферма Співака» (код ЄДРПОУ 31580462, юридична адреса: вул. Ювілейна, 22, с. Новомалин, Острозька територіальна громада, Рівненський район, Рівненська обл., 35843) повернути Рівненській обласній державній адміністрації водні об`єкти, а саме комплекс водойм, що включає став (Новомалинське водосховище) площею 181,2 га, чотири зимувальні ставки №№ 5-8, п`ять нерестових технологічних водойм №№ 11-15 та регулюючу ємність № 9, загальна площа водного дзеркала усіх вищевказаних водойм - 182,9 га..

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05.06.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 15.08.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання 10.10.2023 року повторно не з`явились представники Острозької міської ради та відповідачів. Від Острозької міської ради надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності повноважного представника. До Господарського суду від відповідачів повернулась Ухвала суду від 05.09.2023 року з відміткою поштового відправлення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідачі відзиву на позов не подали. До господарського суду від Відповідачів повернулись Ухвали суду, які направлялися на адресу відповідачів, зазначену у Витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-підприємців та громадських формувань, з відміткою органу поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема Позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того пунктом сьомим статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином суд вважає, що відповідачі про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, а відтак, керуючись статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників та відзиву відповідача за наявними у ній матеріалами.

Крім того, суд зазначає, що 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Президентом України підписаний Указ № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який підтримано Верховною Радою. Воєнний стан в Україні введено з 5:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 2212-IX від 21.04.2022 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 2738-IX від 16.11.2022 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України від 07 листопада 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 2263-IX від 22.05.2022 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №8419 від 07.02.2023 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України від 06 лютого 2023 року №58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №3057-IX від 18.05.2023 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України від 18.05.2023 року №3057-IX "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №3057-IX від 18.05.2023 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України від 27.07.2023 року №451/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" встановлено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

За приписами ст. 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" встановлено, що у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

При цьому, статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами У країни може бути, змінено територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місце знаходження судів.

Отже, навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану конституційні права на судовий захист не можуть бути обмежені.

Відтак, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників Острозької міської ради та відповідачів.

Під час розгляду справи по суті представники прокуратури та Рівненської ОДА позовні вимоги, викладені у позовній заяві підтримали, просили суд їх задоволити.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши присутніх представників сторін, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.08.1999 року між Острозькою районною державною адміністрацією, як Орендодавцем та підприємцем Співаком Віктором Михайловичем, як Орендарем було укладено Договір оренди земельної ділянки, згідно з умовами якого орендар Співак В.М. набуває право на оренду земельних ділянок, які знаходяться біля села Новомалин, Острозького району Рівненської області у відповідності до розпорядження голови районної державної адміністрації від 10.08.1999 року № 400 згідно плану, що надається до договору, загальною площею 273,2 га, в тому числі : пасовищ заболочених - 7,6 га, лісів - 0,9 га, чагарників - 0,8 га, боліт - 76,9 га, під водосховищем - 182,9 га, під каналами - 2,5 га, під дамбою - 1,6 га, для товарного риборозведення, строком на 25 років.

Пунктом 2.3 Договору сторони встановили розмір орендної плати в сумі 7000 грн., яку орендар зобов`язався сплачувати щорічно до 31 грудня.

У відповідності до п. 8 договору оренди земельної ділянки цей договір набуває чинності після його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації Острозьким районним відділом земельних ресурсів у відповідності до Закону "Про оренду землі".

Судом встановлено, що вказаний договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Острозького районного нотаріального округу 12.08.1999 року та зареєстрований Острозьким районним відділом земельних ресурсів у книзі державної реєстрації договорів оренди по Новомалинській сільській раді за № 1 від 12.08.1999 року, зареєстрований у реєстрі за № 525.

Мета використання земельних ділянок-товарне риборозведення (п. 2.1 договору оренди землі).

Указаний договір укладено на 25 років.

Також, п. п. 2.4, 3.2 договору оренди землі визначено обов`язки орендаря повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому з тим, у якому він одержав її в оренду у разі припинення або розірвання договору та своєчасно вносити орендну плату.

Відповідно до п. 2.3 договору оренди землі, орендна плата вноситься орендарем в сумі 7 000 грн. щорічно.

Згідно з п. 3.2 договору оренди землі, орендар зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату, використовувати земельну ділянку відповідно до мети, визначеної у п. 2.1 цього договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі.

Невиконання стороною обов`язків, передбачених договором є підставою розірвання договору (п. 4 договору оренди землі).

З метою приведення у договорі оренди землі від 12.08.1999 розміру орендної плати за землю до вимог чинного податкового законодавства, між Рівненською ОДА та СФРГ «Ферма Співака» 27.03.2018 укладено додаткову угоду до нього, якою змінено орендодавця Острозьку РДА на Рівненську ОДА і орендаря ПП ОСОБА_1 , ТОВ «Господарство Співака» на СФРГ «Ферма Співака», нормативну грошову оцінку землі та встановлено орендну плату в сумі 55888,87 грн. на рік, ще становить 1% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок (п. 2.3 договору оренди землі).

Також сторони передбачали, що додаткова угода від 06.03.2006 до договору оренди землі від 12.08.1999 втратила чинність, а інші умови договору, до яких не внесені зміни, зберігають чинність (п.п. 5, 6 угоди від 27.03.2018).

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 27.02.2013 у справі №918/89/13-г, яке набрало законної сили 12.03.2013, визнано недійсною додаткову угоду від 06.03.2006 до договору оренди землі від 12.08.1999, оскільки угода укладена за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади про надання земельної ділянки.

Також рішенням Господарського суду Рівненської області від 21.04.2021у справі №918/1112/20, яке набрало законної сили 16.09.2021, встановлено факт нікчемності додаткової угоди від 27.03.2018 до договору оренди землі від 12.08.1999, що укладена між Рівненською ОДА та СФРГ «Ферма Співака», яке не є стороною договору від 12.08.1999. Судом констатовано, що додаткова угода від 27.03.2018 не породжує жодних правових наслідків для Рівненської ОДА та ФОП Співака В.М.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК України), обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Додатковою угодою від 04.04.2022 до договору оренди земельної ділянки від 12.08.1999, укладеною між Рівненською ОДА та ФОП Співаком В.М. встановлено орендну плату в сумі 60 331,32 грн. на рік, що становить 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 5624285600:08:002:0001. Вказана додаткова угода є невід`ємною складовою частиною до договору оренди земельної ділянки від 12.08.1999 (п. 4 цієї додаткової угоди).

Додаткова угода від 04.04.2022 не посвідчена в нотаріальному порядку, хоча про обов`язковість такої форми домовлялися сторони договору оренди земельної ділянки від 12.08.1999 року, а також не проведена її державна реєстрація.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України), підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення (ч. 4 ст. 639 ЦК України).

Згідно зі ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч. І ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення.

Відтак враховуючи вказані положення ЦК України зміни до договору оренди земельної ділянки від 12.08.1999, які викладені у додатковій угоді від 04.04.2022, не породжують жодних правових наслідків для сторін договору оренди земельної ділянки від 12.08.1999, а додаткова угода від 04.04.2022 є нікчемною.

Отже, суд доходить висновку, що зміни в договір від 12.08.1999 щодо сторін цього договору та щодо розміру орендної плати в установленому порядку не внесені.

Рішеннями Острозької районної ради від 27.07.2017 №№ 213, 214 затверджено технічні документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок з кадастровим номером 5624285600:08:002:0001 площею 267,6911 га та з кадастровим номером 5624285600:07:001:0027 площею 5,4788 га, які перебувають в оренді згідно із зазначеним вище договором оренди землі.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником вищевказаних земельних ділянок є держава Україна в особі Рівненської ОДА.

Однак, 27.05.2021 набрав чинності Закон України № 1423-ІХ від 28.04.2021 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», яким ряд змін внесено до Земельного кодексу України (далі по тексту ЗК України).

Зокрема, розділ X «Перехідні положення» ЗК України доповнено п. 24 наступного змісту: з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а)що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б)оборони;

в)природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г)зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е)визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Таким чином, в силу вищевказаного закону, територіальна громада в особі Острозької міської ради є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5624285600:07:001:0027 площею 5,4788 га, що підтверджується інформацією Острозької міської ради № вих-810/01-17-23 від 20.02.2023.

Поряд з тим, 27.09.2006 року між Острозькою районною державною адміністрацією, як Орендодавцем та Селянським (фермерським) рибним господарством "Ферма Співака", як Орендарем укладено Договір оренди водного об`єкта № 1.

Відповідно до п. 1.1 даного договору, орендар приймає на умовах оренди водосховище з прибережною смугою на території Новомалинської сільської ради загальною площею 273, 2 га, загальна площа водного дзеркала - 182,9 га.

Вказаний договір укладено до 12.08.2024.

У подальшому, між Острозькою РДА та СФРГ «Ферма Співака» 07.02.2012 укладено додаткову угоду до договору оренди водного об`єкта від 27.09.2006, якою встановлено розмір орендної плати в сумі 3658 грн. на рік.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 21.04.2021 у справі №918/1112/20, яке набрало законної сили 16.09.2021, задоволено позовні вимоги Рівненської обласної прокуратури про розірвання договору оренди водного об`єкта від 27.09.2006 № 1, укладеного між Острозькою державною адміністрацією та СФРГ «Ферма Співака», а також додаткової угоди про внесення змін до договору від 07.02.2012.

Однак ОСОБА_1 , як суб`єкт підприємницької діяльності, фактично продовжує користуватись вказаним водним об`єктом, оскільки 01.03.2002 між Новомалинською сільською радою та ОСОБА_1 як фермером, власником селянського фермерського (рибного) господарства укладено договір оренди того ж водного об`єкта.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 даного договору, орендар приймає на умовах оренди водосховище з прибережною смугою на території Новомалинської сільської ради загальною площею 273, 2 га, загальна площа водного дзеркала - 182,9 га..

Мета використання водного об`єкта та земельних ділянок - для виробництва рибної продукції, птахорозведення, їх переробки та реалізації.

Указаний договір укладено на 25 років.

Згідно з п.8.7 договору, цей договір регулює відносини щодо оренди водного об`єкта і не поширюється на оренду земель водного фонду. Відносини щодо оренди земель водного фонду, зайнятих водним об`єктом регулюються окремим договором.

Пунктом 3.2 договору оренди водного об`єкта визначено обов`язки орендаря, зокрема використовувати наданий у користування на умовах оренди водний об`єкт за цільовим призначенням, відповідно до умов договору (пп. 3.2.2), не допускати умисного пошкодження гідроспоруд (пп. 3.2.3), роботи по спорожненню та наповненню водойм проводити згідно з затвердженими правилами експлуатації та дозволами на спецводокористування (пп. 3.2.8), утримувати в належному стані прибережну захисну смугу водного об`єкта, здійснювати заходи щодо забезпечення режиму її охорони відповідно до вимог Водного кодексу України (далі по тексту ВК України) (пп. 3.2.12).

У разі невиконання сторонами вищевказаних обов`язків, договір оренди водного об`єкта може бути достроково розірваний (п. 8.2 договору).

Підпунктом 3.2.13 договору оренди водного об`єкта визначено, що після закінчення договору оренди, орендарю необхідно повернути для орендодавця орендований водний об`єкт в стані не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав його в оренду.

Згідно з п. 1.2 договору водний об`єкт входить до складу орнітологічного та гідрологічного заказників.

Зазначений водний об`єкт знаходиться на території Національного природного парку «Дермансько-Острозький».

Відповідно до ст. 5 ВК України, до водних об`єктів загальнодержавного значення належать поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; водні об`єкти в межах територій природно- заповідного фонду загальне державного значення.

До водних об`єктів місцевого значення належать поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об`єктів загальнодержавного значення; підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

Згідно з інформацією Департаменту екології та природних ресурсів Рівненської ОДА від 13.03.2023, зазначений водний об`єкт є русловим водосховищем.

Відповідно до п. 2.1 договору оренди водного об`єкта від 27.09.2006, в оренду надано водний об`єкт загальнодержавного значення.

Статтею 6 ВК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачена, що води (водні об`єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування. Народ України здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві Ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.

Згідно зі ст. 51 ВК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у користування на умовах оренди водні об`єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.

Передача орендарем права на оренду водного об`єкта (чи його частини) іншим суб`єктам господарювання забороняється.

Орендодавцями водних об`єктів (їх частин) місцевого значення є Верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні Ради.

Окремі повноваження щодо надання водних об`єктів (їх частин) місцевого значення в користування Верховна Рада Автономної Республіки Крим та обласні Ради можуть передавати відповідним органам виконавчої влади на місцях чи іншим державним органам.

Орендодавцями водних об`єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.

Розподіл повноважень щодо передачі водних об`єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства.

Умови, строки і збір за оренду водних об`єктів (їх частин) визначаються в договорі оренди за згодою сторін.

Водокористувачі, яким водний об`єкт (його частина) надано в оренду, можуть дозволити іншим водокористувачам здійснювати спеціальне водокористування в порядку, встановленому цим Кодексом.

Користування водними об`єктами (їх частинами) на умовах оренди здійснюється відповідно до вимог водного законодавства і регулюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до ст. 41 ЦК Української PCP, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків. Згідно зі ст. 48 ЦК Української PCP, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Таким чином, Новомалинська сільська рада не мала повноважень передавати в оренду вказаний водний об`єкт. Як наслідок, договір оренди водного об`єкта від 01.03.2002 підлягає визнанню недійсним в силу положень ст. 48 ЦК Української PCP, ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 722-р від 12.06.2020 «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області», Новомалинська територіальна громада Острозького району Рівненської області увійшла до складу Острозької міської об`єднаної територіальної громади.

Частиною 3 ст. 8-3 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» визначено, що об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальної громади, що приєдналася до об`єднаної територіальної громади, з дня припинення повноважень сільською, селищною радою територіальної громади, що приєдналася до об`єднаної територіальної громади.

Відповідні юридичні особи - сільська, селищна, міська рада, її виконавчий комітет об`єднаної територіальної громади є правонаступниками прав та обов`язків відповідних юридичних осіб - сільської, селищної ради, її виконавчого комітету територіальної громади, що приєдналася до об`єднаної територіальної громади, з дня припинення повноважень сільською, селищною радою територіальної громади, що приєдналася до об`єднаної територіальної громади.

Згідно з п. 2 рішення сесії Острозької міської ради № 16 від 09.12.2020 «Про початок реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Острозької міської ради Рівненського району Рівненської області», Острозька міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Новомалинської сільської ради Острозького району Рівненської області.

Окрім того, слід зазначити, що вказаний договір оренди водного об`єкта від 01.03.2002, відсутній у Додатку 11 «Діючі договори оренди землі» до Передавального акта майна, активів та зобов`язань Новомалинської сільської ради, затвердженого рішенням сесії Острозької міської ради № 145 від 26.02.2021.

Також на недійсність зазначеного договору від 01.03.2022 вказує те, що той же водний об`єкт Острозькою РДА передано в оренду 27.09.2006.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Незважаючи на те що вищевказаними договорами оренди об`єктів водного фонду в оренду передавався лише один водний об`єкт, загальна площа водного дзеркала якого зазначена 182,9 га, Новомалинське рибоводне господарство розташоване на орендованих ФОП Співаком В.М. земельних ділянках (договір оренди земельної ділянки від 12.08.1999) і являє собою комплекс водойм, з яких став (Новомалинське водосховище), площа якого становить 181,2 га, використовується як вирощувальний (нагульний), також наявні чотири зимувальні ставки №№ 5-8, п`ять нерестових технологічних водойм №№ 11-15 та регулююча ємність № 9. Загальна площа водного дзеркала усіх вищевказаних водойм - 182,9 га, їх призначення та фактичне використання - товарне риборозведення. Зазначені водойми є єдиним майновим комплексом і разом із земельною ділянкою відносяться до Новомалинського рибоводного господарства. Вказане підтверджується паспортом Новомалинського водосховища, розташованого на території Новомалинської сільської ради Острозького району Рівненської області, виготовленим у 2005 році Державним проектно-розвідувальним інститутом по меліоративному та водогосподарському будівництву «Рівнедіпроводгосп» на замовлення СФРГ «Ферма Співака», а також паспортом рибогосподарської технологічної водойми, розташованої біля с. Новомалин Острозького району Рівненської області, виготовленим у 2015 році ДП «Проектно-вишукувальний інститут «Рівнедіпроводгосп» на замовлення ФОП Співака В.М. та інформацією БУ «Методично-технологічний центр з аквакультури» № 13/01 від 21.03.2017.

Те, що усі вищевказані водні об`єкти перебувають у користуванні Співака В.М. підтверджується також даними Державного реєстру рибогосподарських водних об`єктів (їх частин).

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1213 ЦК України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), зайняття земельної ділянки водного фонду та водного об`єкта з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку та водний об`єкт слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду та водного об`єкта (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452 цс 18), а також пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181 цс 18). Власник земельної ділянки водного фонду та водного об`єкта може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку та водний об`єкт (постанова Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 449/723/17).

Отже, ФОП Співак В.М. та СФРГ «Ферма Співака» використовують водні об`єкти без достатньої правової підстави і зобов`язані повернути зазначені водні об`єкти Рівненській ОДА.

Статтею 51 ВК України встановлено, що у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми. Водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою. Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Економічне регулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів унормовано главою 7 (ст. 29-32) ВК України.

Статтею 59 ЗК України встановлено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Відповідно до ст. ст. 125, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Системний аналіз вказаних норм права дає підстави вважати, що використання ставків для рибогосподарської експлуатації, промислового вилову та вирощування риби повинно здійснюватись тільки за наявності права на водний об`єкт (води) разом із земельною ділянкою водного фонду.

Використання водних біоресурсів є нерозривно пов`язаним з використанням водних об`єктів (їх частин), у тому числі і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами).

Отже, обов`язковою умовою здійснення рибогосподарської діяльності є наявність діючого договору оренди водного об`єкта та земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 912/1888/21, від 25.01.2022 у справі № 908/2153/20.

Окрім того, судом встановлено, що вищезазначені земельні ділянки водного фонду та водні об`єкти, розташовані на ній, використовуються ФОП Співаком В.М. та СФРГ «Ферма Співака» з порушенням умов договору оренди та вимог чинного законодавства.

Незважаючи на те що земельну ділянку та водні об`єкти ФОП Співаку В.М. та СФРГ «Ферма Співака» передано в оренду для товарного риборозведення, зазначені суб`єкти господарювання не використовують об`єкти оренди за цільовим призначенням.

Так, згідно з інформаціями Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Рівненській області № 39.4-28/191-23 від 20.02.2023, № 39.4-28/75-23 від 26.01.2023, № 39.4-28/926-22 від 29.11.2022, Співак В.М. як фізична особа, фізична особа-підприємець, власник, керівник чи засновник юридичних осіб, зокрема СФРГ «Ферма Співака», до Рівненського рибоохоронного патруля не подавав звітну інформацію стосовно ведення рибного господарства за 2018-2019, 2021-2022 роки. 06.01.2021 ОСОБА_1 як керівник СФРГ «Ферма Співака» подав звіт за формою 1А-риба «Звітність виробництво продукції аквакультури за 2020 рік» з поясненням про те, що не проводив рибогосподарську діяльність.

Верховний Суд в постанові від 14.09.2020 у справі № 291/1009/18 наголосив на тому, що припинення орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої в орендодавця земельної ділянки свідчить про невиконання орендарем обов`язків, передбачених ст. 25 Закону «Про оренду землі», та умов договору оренди землі, що є підставою для його дострокового розірвання.

Окрім того, згідно з інформаціями ГУ ДПС у Рівненській області від 21.02.2023 та від 17.04.2023, ОСОБА_1 як фізична особа, фізична особа-підприємець, власник, керівник чи засновник юридичних осіб, зокрема СФРГ «Ферма Співака», не подав податкові декларації з орендної плати за землю за 2019-2022 роки за землі водного фонду для товарного риборозведення на території колишньої Новомалинської сільської ради. У зв`язку з цим податкова заборгованість не обліковується за вказаними суб`єктами господарювання.

Відповідно до інформації Рівненської ОДА №вих-2988/0/01-72/23 від 31.03.2023, ОСОБА_1 сплата орендної плати за землю проведена: у 2016 році - 02.02.2016 в сумі 14000 грн.; в 2017 році - 20.03.2017 в сумі 4500 грн.; в 2018 році - 03.01.2018 в сумі 2977,67 грн. та 24.04.2018 в сумі 4030 грн. (разом 7007,67 грн.); в 2019 році - 26.03.2019 в сумі 2000 грн.; в 2020 році - сплати немає; в 2021 році - 18.06.2021 в сумі 7000,00 грн.; в 2022 році - сплати немає. Окрім того, суб`єктом підприємницької діяльності Співаком В.М. декларації по орендній платі за землю за 2015-2022 роки не подані.

Відповідно до п. 2.3 договору оренди землі, орендна плата вноситься орендарем в сумі 7 000 грн. щорічно.

Таким чином, виходячи з умов договору оренди землі, на даний час наявна заборгованість ФОП Співака В.М. з орендної плати за вказані земельні ділянки на загальну суму 21 500 грн..

Згідно з вимогами ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 206 ЗК України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ст. ст. 1, 15 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно зі ст. 96 ЗК України, землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Частиною 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі по тексту ПК України) визначено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Статтею 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до ст. 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Статтею 286.2 ПК України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно із підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 ст. 14, ст.ст. 16, 285-288 ПК України, ст. 96 ЗК України, землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату, з дня виникнення права користування земельною ділянкою.

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Статтею 96 ЗК України чітко передбачений обов`язок користувача земельної ділянки (у тому числі й на правах оренди) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до вимог г. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі», а також п. 3.1 договору оренди землі, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Судом встановлено, що в порушення вимог ст. 21 Закону України «Про оренду землі», вищенаведених вимог ПК України, п.п. 2.3, 3.2 договору оренди землі від 12.08.1999, орендарем систематично протягом дії договору орендна плата не сплачується.

Так, Верховний Суд у постанові від 10.08.2022 у справі 426/6529/20 зазначив, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору.

Такі ж правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17, постановах Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 922/367/21, від 23.03.2021 у справі № 922/2754/19, від 07.10.2020 у справі № 313/780/19, від 14.06.2022 у справі № 923/614/21, від 31.07.2020 у справі № 479/1073/18.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17 зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору.

Таким чином, враховуючи вищенаведене законодавство, п.п. 2.3, 3.2 договору оренди землі, наявні підстави для припинення права користування земельною ділянкою та повернення землі власникам - Рівненській ОДА та Острозькій міській раді.

Також суд зазначає, що Державною екологічною інспекцією Поліського округу під час проведення перевірок виявлено порушення умов укладених договорів оренди вищевказаних земельних ділянок та водних об`єктів, розміщених на них, що підтверджується актом перевірки № 432 від 23.07.2021, актом перевірки № 891 від 29.12.2021, актом перевірки № 892 від 29.12.2021, приписом № 432 від 23.07.2021, приписом № 891 від 29.12.2021, протоколом про адміністративне правопорушення від 19.07.2021 стосовно ОСОБА_1 за ст.48 КУпАП, постановою про накладення адміністративного стягнення від 19.07.2021 стосовно ОСОБА_1 за ст.48 КУпАП, протоколом про адміністративне правопорушення від 19.07.2021 стосовно ОСОБА_1 заст. 53КУпАП, постановоюпронакладення адміністративного стягнення від 19.07.2021 стосовно ОСОБА_1 за ст.53 КУпАП, протоколом про адміністративне правопорушення від 24.12.2021 стосовно ОСОБА_1 за ст. 188-5 КУпАП, постановою про накладення адміністративного стягнення від 24.12.2021 стосовно ОСОБА_1 за ст. 188-5 КУпАП, протоколом про адміністративне правопорушення від 29.12.2021 стосовно ОСОБА_1 за ст.48 КУпАП, постановою про накладення адміністративного стягнення від 29.12.2021 стосовно ОСОБА_1 за ст.48 КУпАП.

Зокрема, ФОП Співаком В.М. здійснюється самовільне водокористування, відсутні дозволи на спеціальне водокористування, а також на спеціальне використання водних біоресурсів у внутрішніх рибогосподарських водних об`єктах. Окрім того, не розроблено науково-біологічне обгрунтування водного об`єкта. Також виявлено невиконання природоохоронного режиму використання земель, а саме виявлено розорювання прибережно-захисної смуги водосховища.

Окрім того, Національним природним парком «Дермансько-Острозьким», на території якого знаходяться орендовані ФОП Співаком В.М. об`єкти, під час проведення перевірок виявлено порушення умов укладених договорів оренди вищевказаних земельних ділянок та водних об`єктів, розміщених на них. Так, ФОП Співаком В.М. проводиться самовільний забір води для наповнення штучних ємкостей, які знаходяться нижче дамби, водою зі ставу за допомогою незаконно влаштованого водогону.

Частиною 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

За ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Статтею 651 ЦК України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 18 ЗК України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Статтею 19 ЗК України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, в тому числі землі водного фонду.

Відповідно до ст. 58 ЗК України, до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами. Аналогічна норма передбачена також ст. 4 ВК України.

Статтею 1 ВК України визначено, що водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).

Згідно зі ст. 3 ВК України, усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки) штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.

Відповідно до ст. 87 ВК України, для створення сприятливого режиму водних об`єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони.

Водночас, відповідно до п. 2 ст. 44 ВК України, водокористувачі зобов`язані використовувати воду (водні об`єкти) відповідно до цілей та умов їх надання.

Водокористувачі, яким надано у користування рибогосподарські водні об`єкти (їх частини), зобов`язані здійснювати заходи, що забезпечують поліпшення екологічного стану водних об`єктів і умов відтворення рибних запасів, а також утримувати в належному санітарному стані прибережні захисні смуги в місцях вилову риби (ст. 68 ВК України).

Відповідно до ст. 95 ВК України, води (водні об`єкти) підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров`ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об`єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості земель та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод. Діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди водам (водним об`єктам), може бути припинена за рішенням суду.

Законом України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» визначено, що суб`єкти рибного господарства, окрім іншого, зобов`язані здійснювати у встановленому порядку комплексні рибницько-меліоративні заходи щодо охорони та відтворення, у тому числі штучного, водних біоресурсів, збереження та поліпшення умов їх існування (ст. 35).

Окрім того, відповідно до ст. 25 Закону України «Про оренду землі», орендар земельної ділянки зобов`язаний у разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом використовувати водний об`єкт відповідно до вимог водного законодавства України.

У той же час, ФОП Співаком В.М. та СФРГ «Ферма Співака» вказані вимоги законодавства та умови договорів оренди землі та водного об`єкта не дотримано, чим допущено їх істотне порушення.

Також слід зазначити, що при укладенні оспорюваних договорів держава розраховувала не лише на отримання плати за користування земельними та водними об`єктами, але й на дотримання ФОП Співаком В.М. та СФРГ «Ферма Співака» усіх умов договорів, в тому числі щодо використання земельних ділянок та водних об`єктів саме для рибогосподарських потреб, з метою створення сприятливих умов для стабілізації та нарощування виробництва конкурентоспроможної рибної продукції з метою гарантування продовольчої безпеки країни та задоволення потреб населення в рибопродукції.

Згідно з п. 4 договору оренди землі, підставою припинення договору є вимога однієї зі сторін у випадку невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених договором.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

В силу закону орендодавець має право вимагати повернення об`єкта оренди за актом в будь-який час після припинення дії договору оренди землі.

Враховуючи викладене та те, що позовна вимога про розірвання договору оренди земельної ділянки від 12.08.1999 підлягає задоволенню судом, вимога про зобов`язання відповідача - ФОП Співака В.М. повернути на користь держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації та Острозькій міській раді земельних ділянок також є правомірною та підлягає до задоволення.

В той же час щодо позовної вимоги про зобов`язання Селянського (фермерського) рибного господарства «Ферма Співака» повернути Рівненській обласній державній адміністрації водні об`єкти, а саме комплекс водойм, що включає став (Новомалинське водосховище) площею 181,2 га, чотири зимувальні ставки №№ 5-8, п`ять нерестових технологічних водойм №№ 11-15 та регулюючу ємність № 9, загальною площею водного дзеркала усіх вищевказаних водойм - 182,9 га. суд зазначає наступне.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 21 квітня 2021 року у справі №918/1112/20, зокрема, вирішено зобов`язати Селянське (фермерське) рибне господарство "Ферма Співака" повернути водний об`єкт площею водного дзеркала 182, 9 га, який розташований на території Новомалинської сільської ради Острозького району Рівненської області, державі в особі Рівненської обласної державної адміністрації.

Тобто щодо вказаних вимог є таке, що набрало законної сили, рішення між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України Господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 175 вказаного Кодексу суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Виходячи з аналізу вищевказаних норм закону суд доходить висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання Селянського (фермерського) рибного господарства «Ферма Співака» повернути Рівненській обласній державній адміністрації водні об`єкти, а саме комплекс водойм, що включає став (Новомалинське водосховище) площею 181,2 га, чотири зимувальні ставки №№ 5-8, п`ять нерестових технологічних водойм №№ 11-15 та регулюючу ємність № 9, загальною площею водного дзеркала усіх вищевказаних водойм - 182,9 га..

Підстави для представництва прокурором інтересів держави у справі.

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Згідно з ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції). Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Згідно зі ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Власником та розпорядником спірної земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 5624285600:08:002:0001 площею 267,6911 га та водних об`єктів є Рівненська ОДА, а земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 5624285600:07:001:0027 площею 5,4788 га - територіальна громада в особі Острозької міської ради, а тому компетентними суб`єктами, що повинні здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах є відповідно Рівненська ОДА та Острозька міська рада.

Проте, Рівненська ОДА та Острозька міська рада, встановивши порушення орендарем вимог чинного законодавства та умов договорів, дієвих заходів до захисту інтересів держави та територіальної громади не вжили.

Листами від 21.02.2023 Здолбунівська окружна прокуратура повідомила Рівненську ОДА (вих. № 54/2-167вих-23) та Острозьку міську раду (вих. № 54/2- 167вих-23) про наявність підстав для захисту інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки водного фонду, визнання недійсним договору оренди водного об`єкта, та повернення земельних ділянок та водних об`єктів.

Однак, листом № вих-2988/0/01-72/23 від 31.03.2023 Рівненська ОДА повідомила про невжиття заходів цивільно-правового характеру. Листами № вих-1149/01-17-23 від 09.03.2023, № вих-1672/01-17-23 від 05.04.2023, № вих-1884/01-17-23 від 18.04.2023 Острозька міська рада також повідомила про невжиття заходів цивільно-правового характеру, а також висловила прохання до Здолбунівської окружної прокуратури представляти в суді інтереси територіальної громади в особі Острозької міської ради.

Зважаючи на викладене, наявні підстави для вжиття Здолбунівською окружною прокуратурою заходів представницького характеру з метою захисту інтересів держави в особі Рівненської ОДА та Острозької міської ради, шляхом звернення до господарського суду Рівненської області з позовом про розірвання договору оренди землі, визнання недійсним договору оренди водного об`єкта, повернення земельних ділянок водного фонду та водних об`єктів.

Щодо інтересів держави у спірних правовідносинах.

Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 визначено, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, а, отже, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.

«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

У статтях 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі ст. ст. З, 4 ВК України, усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: поверхневі води; природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море. До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

З вказаних норм вбачається, що водні об`єкти та землі водного фонду є національним багатством держави і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно- гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в водних ресурсах. Усі водні об`єкти та землі водного фонду на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони протікають, та незалежно від права власності на них, становлять водний фонд та землі водного фонду України і перебувають під охороною держави. Водні об`єкти та землі водного фонду, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на землі водного фонду здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності, користування на землю.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності та користування на землю набувається та реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до преамбули Концепції розвитку рибного господарства України, схваленої постановою Верховної Ради України від 13.07.2000 № 1885, одним із стратегічних напрямів державної політики в галузі рибного господарства є створення сприятливих умов для стабілізації та нарощування виробництва конкурентоспроможної рибної продукції з метою гарантування продовольчої безпеки країни та задоволення потреб населення в рибопродукції.

Рибна галузь України відіграє значну роль для розвитку продовольчого комплексу країни. На сучасному етапі головними завданнями рибогосподарської галузі є забезпечення зростання виробництва, стале забезпечення країни рибою для населення та сировиною для переробних підприємств. Проте однією з найбільш актуальних проблем стабілізації подальшого прискорення розвитку рибогосподарського виробництва на підприємствах будь-якої форми власності є підвищення його ефективності.

Отже, правовідносини, пов`язані з користуванням землями державної чи комунальної власності становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а порушенням умов договору оренди земель водного фонду та вимог чинного законодавства, такому суспільному інтересу не відповідає.

У даному випадку порушення інтересів держави відбулося через порушення норм законодавства під час використання земель водного фонду і водних об`єктів та полягає у використанні земельних ділянок водного фонду та водних об`єктів з порушенням умов договорів оренди та законодавства, яке регулює такі відносини.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищезазначене, та те, що прокуратурою доведено належними та допустимими доказами те, що Фізичною особою-підприємцем Співаком Віктором Михайловичем істотно порушуються умови договорів оренди землі та водних об`єктів, а останнім зазначеного не спростовано, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 231-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Розірвати Договір оренди земельної ділянки від 12.08.1999, укладений між Острозькою районною державною адміністрацією та Фізичною особою-підприємцем Співаком Віктором Михайловичем.

3. Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Співака Віктора Михайловича ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ) повернути Рівненській обласній державній адміністрації (33013, м. Рівне, майдан Просвіти, 1, код ЄДРПОУ 13986712) земельну ділянку з кадастровим номером 5624285600:08:002:0001 площею 267,6911 га. яка надана йому в оренду за Договором від 12.08.1999, укладеним між Острозькою районною державною адміністрацією та Фізичною особою-підприємцем Співаком Віктором Михайловичем.

4. Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Співака Віктора Михайловича ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ) повернути Острозькій міській раді (35800, Рівненська обл., м. Острог, вул. Героїв Майдану, 4, код ЄДРПОУ 05391005) земельну ділянку з кадастровим номером 5624285600:07:001:0027 площею 5,4788, яка надана йому в оренду за Договором від 12.08.1999, укладеним між Острозькою районною державною адміністрацією та Фізичною особою-підприємцем Співаком Віктором Михайловичем.

5. Визнати недійсним Договір оренди водного об`єкта від 01.03.2002, укладений між Новомалинською сільською радою та Співаком Віктором Михайловичем як фермером, власником селянського (фермерського) рибного господарства;

6. Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Співака Віктора Михайловича ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ) повернути Рівненській обласній державній адміністрації (33013, м. Рівне, майдан Просвіти, 1, код ЄДРПОУ 13986712) водні об`єкти, а саме комплекс водойм, що включає став (Новомалинське водосховище) площею 181,2 га, чотири зимувальні ставки №№ 5-8, п`ять нерестових технологічних водойм №№ 11-15 та регулюючу ємність № 9, загальна площа водного дзеркала усіх вищевказаних водойм - 182,9 га..

7. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Співака Віктора Михайловича ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ) на користь Рівненської обласної прокуратури (вулиця 16-го Липня, 52, Рівне, Рівненська область, 33000) судовий збір у сумі 8052 грн. 00 коп..

8. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання Селянського (фермерського) рибного господарства «Ферма Співака» (код ЄДРПОУ 31580462, юридична адреса: вул. Ювілейна, 22, с. Новомалин, Острозька територіальна громада, Рівненський район, Рівненська обл., 35843) повернути Рівненській обласній державній адміністрації водні об`єкти, а саме комплекс водойм, що включає став (Новомалинське водосховище) площею 181,2 га, чотири зимувальні ставки №№ 5-8, п`ять нерестових технологічних водойм №№ 11-15 та регулюючу ємність № 9, загальною площею водного дзеркала усіх вищевказаних водойм - 182,9 га..

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.10.2023 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.