441/2376/23 2/441/704/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

16.10.2023 Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Ференц О.І.

за участю секретаря судового засідання Пеленської Х.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городок Львівської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Городоцької міської ради Львівського району Львівської області про визнання права власності на житловий будинок як на майно колгоспного двору, -

В С Т А Н О В И В:

27.09.2023 позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати ОСОБА_3 , які до дня смерті були зареєстровані та проживали в АДРЕСА_1 . Він також проживав та був зареєстрований за цією ж адресою з батьками на час їх смерті. За життя ОСОБА_2 склав заповіт, яким усе своє майно, в тому числі житловий будинок в АДРЕСА_1 , заповів йому. Він звернувся до приватного нотаріуса Городоцького районного нотаріального округу Павлишин Х.М. із заявою про прийняття спадщини за заповітом, однак з`ясувалося, що вказаний вище житловий будинок належить до суспільної групи «колгоспний двір». Згідно Свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок, виданого 10.04.1989 Самбірським МБТІ, спірний житловий будинок належить колгоспному двору, головою якого значиться ОСОБА_2 .

Вказував, що згідно погосподарських книг с. Бартатів за 1990-1995 членами колгоспного двору, які три роки до цієї дати постійно проживали і були зареєстровані в будинку, були його батьки та він. Інші члени колгоспного двору - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 вибули із вказаного житла в 1987, тому, відповідно, втратили право на частку у вказаному майні колгоспного двору. Відтак у нього виникла необхідність у визнанні права приватної власності на житловий будинок з господарськими та надвірними спорудами в АДРЕСА_1 як за членом колгоспного двору, що змусило його звернутися до суду.

Просив суд ухвалити рішення, яким визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими та надвірними спорудами в АДРЕСА_1 як на майно колгоспного двору.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав письмову заяву про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити.

Представник відповідача Городоцької міської ради Львівської області, в судове засідання не з`явився, 12.10.2023 від нього надійшли пояснення з приводу заявленого позову, в яких позовні вимоги визнає, справу просить розглянути у його відсутності.

У звязку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що передбачено ч.2 ст.247 ЦПК України.

Проаналізувавши підстави позовної заяви, оглянувши та оцінивши матеріали справи, дослідивши зібрані у справі докази, суд вважає, що позов слід задоволити з наступних міркувань.

Судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить до суспільної групи «колгоспний двір», головою якого був ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом на право особистої власності на жилий будинок від 10.04.1989 (а.с.13). Останній помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).

Даними погосподарської книги с. Бартатів за 1990-1995 підтверджується, що останніми членами колгоспного двору, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , були ОСОБА_2 , 1932 р.н., - голова двору, його дружина ОСОБА_3 , 1938 р.н., ОСОБА_1 , син, 1959 р.н. (а.с.43-45). Вказаний факт підтверджується також довідкою виконкому Городоцької міської ради Львівської області № 234 від 15.09.2023 (а.с.29) та даними будинкової книги для прописки громадян, що проживають в будинку АДРЕСА_1 (а.с. 46-50).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Бартатів Городоцького району Львівської області (а.с.11).

Згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України положення зазначеного кодексу застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України 2003 року, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки правовідносини виникли до набрання новим Кодексом чинності, слід застосовувати до них положення ЦК України в редакції 1963.

У відповідності до ч.2 ст.9 Закону СРСР «Про власність в СРСР», який набрав чинності 01.07.1990р., майно селянського господарства належить його членам на праві загальної спільної власності, якщо інше не передбачено законодавчими актами союзної і автономної республіки.

Пунктом 4 Постанови Верховної Ради УРСР від 26.03.1991р. № 885-12 «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність» (що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що правила, які містяться в Закону УРСР «Про власність» і були передбачені Законом СРСР «Про власність СРСР», застосовуються з дня введення в дію Закону СРСР, тобто з 1 липня 1990.

Як роз`яснив Пленум ВСУ в п. 6 постанови від 22.12.1995 № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (з наступними змінами) положення статей 17, 18 Закону України «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991р., мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991р. не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба). Розмір частки члена двору визначається виходячи із рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних у відповідності до ст.123 ЦК УРСР. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи із того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Беручи до уваги те, що спірне домоволодіння відноситься до суспільної групи «колгоспний двір», частка всіх членів такого, які проживали і були зареєстровані у вказаному будинковолодінні в період з 1980-х рр. по 1991 складає по 1/3 частці за кожним із членів колгоспного двору.

Згідно роз`яснень, викладених у підп. «г» п.6 Постанови Пленуму ВСУ № 20 від 22.12.1995р. «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» згідно зі ст.4 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.

Оскільки два члени колгоспного двору ОСОБА_2 та ОСОБА_3 померли до виділення їхній часток у майні колгоспного двору, станом на день їх смерті є живим інший член такого колгоспного двору позивач у справі, за останнім слід визнати право власності на спірне майно як на майно колгоспного двору.

На підставі викладеного, керуючись п.6 постанови Пленуму ВСУ від 22.12.1995р. № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (з наступними змінами), ст. 5, 10, 12, 18, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок з господарськими та надвірними спорудами в АДРЕСА_1 як на майно колгоспного двору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Головуюча О.І. Ференц