ПОСТАНОВА

Іменем України

28 вересня 2023 року м. Кропивницький

справа № 388/788/21

провадження № 22-ц/4809/866/23

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Чельник О. І.,

секретар судового засідання Діманова Н. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 17.04.2023 у складі головуючого судді Степанова С. В.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

03.06.2021 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»), Долинського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, про перерахунок страхових виплат та стягнення заборгованості недонарахованих і недоплачених сум з одноразової допомоги, щомісячних платежів, а також компенсації, у зв`язку з затримкою виплати заборгованості і відшкодування моральної шкоди.

Посилалась на те, що з 04 січня 1972 року працювала у публічному акціонерному товаристві «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» в м. Кривий Ріг в шкідливих умовах праці на посадах: машиніста вакуумних-фільтрів збагачувальної фабрики, дозувальником гарячого вороття і майстром виробничої дільниці цеху огрудкування і випалу.

Під час виконання нею трудових обовязків на вказаному підприємстві вона постійно знаходилася під впливом шкідливих факторів виробничого середовища, що призвело до виникнення значного функціонального порушення в роботі органів дихання, які спричинили розвиток патологічного процесу в бронхах і легенях.

Висновком медико-соціальної експертної комісії (далі-МСЕК) Кіровоградської області від 04.06.1998 №326/1 позивачу вперше встановлено третю групу інвалідності та втрату професійної працездатності у розмірі 50 %, а згодом, рішеннями МСЕК від 27.05.1999 №294/8 встановлено 70 %, а з 22.01.2020 - 80 % втрати професійної працездатності та визнано інвалідом другої групи безстроково.

На час встановлення позивачу 50% втрати професійної працездатності були чинними Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоровя, повязаних з виконанням ним трудових обовязків, затверджених постановою КМУ від 23 червня 1993 року № 472 (із змінами та доповненнями від 18.07.1994 р. № 4912 та від 03.10.1997 р. № 1100) (далі Правила).

Страхові виплати до 01 квітня 2001 року проводив Північний ГЗК згідно наказів від 28.07.98р. №348 і від 28.07.99р. №363 (додаток до позовної заяви № 1 №2), самочинно зробивши розрахунок з посадового окладу майстра, що для цього випадку Правилами не передбачено, не виконані вимоги п. 22 Правил про те, що середньомісячний заробіток у зазначений період підлягає коригуванню на час встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності з урахуванням підвищення тарифних ставок, посадових окладів відповідних працівників виробничого підрозділу (дільниці, цеху) підприємства, де працював потерпілий до моменту ушкодження здоров`я, або індексації доходів відповідно до чинного законодавства.

Позивач вважає, що при коригуваннідопущена арифметична помилка: середня заробітна плата (складається з посадового окладу + щомісячна премія + оплата нічних і святкових+13з/п + вислуга)іпосадовий оклад помножені на одні і ті ж коригуючі коефіцієнти, в кінцевому рахунку стає меншою, ніж чистий посадовий оклад. Цим наказом були створені передумови для подальшого заниження розміру страхових виплат, бо законодавчі аргументи, які б пояснили правомірність заміни відкоригованого середнього заробітку на посадовий оклад майстра до цього часу не надані.

Цим наказом були створені передумови для подальшого заниження розміру страхових виплат, бо законодавчі аргументи, які б пояснили правомірність заміни відкоригованого мого середнього заробітку на посадовий оклад майстра до цього час) не надані ні підприємством, ні численними перевіряючими. Приведені в позові факти свідчать, що на Північному ГЗК були установлені свої правила, свої методики: це видно з наказу і з листів, бо проведенні маніпуляції, які не підтверджуються нормативними актами, взагалі не мають на меті соціальний захист і гарантії потерпілих. Перелік коефіцієнтів по рокам взагалі не наданий ні в наказі, ні в довідці від 03 червня 1998 року "Про розмір середнього заробітку"(Додаток № і), а надаючи загальну суму коефіцієнтів, яка дорівнює 10648,84, взяті всі коефіцієнти підвищення тарифних ставок і посадових окладів на комбінаті за період з 01.01.1992 р. по 04.06.1998 р., що не відповідає дійсності, тому що 10648,84 це добуток К росту починаючи з 01.02.1992 р., а не з 01.01.1992 р. це свідчить лист Півн.ГЗК від 26.04.13 р.№51 /9 (додаток № 4), 1992рік К- 2 з 01.01.92р відсутній, а далі по тексту листа: 1992 рік К-3,0 з 01.02.92р. на підставі СП № 20/28 від 29.02.92р.К-1,1448 з 01.06.92р. на підставі СП № 90/32 від 23.06.92р.,К-1,5 з 01.08.92р. на підставі СП № 138/34 від 25.08.92р.,К-1,1 з 01.11.92р. на підставі СП № 180/28 від 30.11.92р. Рік К-1,5 з 01.01.93р. на підставі СП№ 30/6від 05.03.93 р. К-2,0 з 01.06.93р. на підставі СП № 81/13від 08.05.93р. К-2,89 з 01.09.93р. на підставі СП№125/18 від 14.09.93р. К-3,0 з 0112.93р. на підставі СП № 160\6 від 15.12.93рік К-2.01Ф1.07.94р. на підставі СП№ 117/27 від 29.07.94р. К-2,0 з 01.10.94р. на підставі розпорядження № 324 від 27.10.94р., 1 995рікК-3,0 з 01.02.95р. на підставі СП № 22/9 від 28.02.95р. К-3,4 з 01.12.95р. на підставі СП№202/32 від 21.12.95р, 1996уік К-14 з 01.11.95р. на підставі СП № 215/55 від 28.11.96р., 1997 р. і 1998 рік - Підвищення тарифних ставок і окладів не проводилося.

Позивач вважає, що згідно п. 22. Правил середньомісячний заробіток за 1977р. в розмірі 287,20 крб необхідно коригувати на коефіцієнти підвищення тарифних ставок та посадових окладів на комбінаті, оскільки ПРАТ «ПівнГЗК» в цей час підвищив посадові оклади працюючим (відомості взяті з листів від 26.04.13 (додаток№ 4) і від 16.03.15 № 1224/12 (додаток № 5)). Таким чином, відкоригована середньомісячна заробітна плата за 1977 рік в 1998 році стала в розмірі: 287,2 крб. х 3,9 х 2,965 х 10648,84: 100000 = 353,65 грн, де 10648,84 =3x1,448 х1,5х 1,1x1,5 х2,0 х2,89 х3,0 х2,0 х2,0 х3,0 х3,4 х1,4.

За вимогою п. 43 Правил, якщо потерпілому або особам, які мають право н відшкодування шкоди, з вини власника своєчасно не визначено або не виплачено сум відшкодування шкоди, то ця сума виплачується без обмеження впродовж будь-якого терміну. Тобто нормами трудового законодавства не обмежувався і не обмежується строком, у межах якого потерпілий може звернутися щодо виплати заборгована (недонарахованих) сум з відшкодування шкоди, так і строк, за який треба проводити перерахунки в разі порушення вимог законодавства під час нарахування су відшкодування шкоди. Зазначеними нормами передбачено проводити виплати лише в разі вини роботодавця або Фонду, обов`язок з їхньої виплати не обмежується будь-яким строком.

Позивач наводить розрахунок недоплат: (додаток № 12) за період з 04.06.98 по 01.01.99 згідно наказу від 28.07.1998 р. №348 ГЗК відшкодовував позивачу шкоду в заниженому розмірі, а саме: одноразову допомогу 10500 грн. = 210 х 50, хоча повинен 17682,5 грн. 353,65 х 50, тобто недоплата становить 7182,5 грн., а розмір щомісячного відшкодування втраченого заробітку становив: Червень 1998 р; 94,5 грн. = (210 грн. -210 грн. х 50 %) :30 х 27днів, а повинно бути 159,15 грн.= (353,65 грн. - 353,65 грн. х 50 %) 30 х 27, недоплата становить 64,65 грн. Липень - грудень 1998 р.: 105 грн. (210грн. - 210грн. х 50 %), а повинен - 176,83 грн. (353,65 грн. - 353,65 грн. х 50 %), недоплата становить 71,83 грн.

Згідно СП від 10.02.99 р. №28/32 щомісячна сума відшкодування шкоди відкоригована з 01.01.99 р. на коефіцієнт перерахунку 1,12 і відшкодовували щомісячно 117,60 грн. (210,00 - 210,00 х 50 %) х 1,12. В цьому випадку коригування не проводимо, додержуємося вимог п. 28 Правил, а саме: перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць, а саме: в січні 1999 р. середня заробітна плата майстра виробничої дільниці УЦПО-1 становить 344 грн - взято з наказу від 28.07.99р. №363 (додаток№2). Сума місячного відшкодування залишається без змін 176,83 грн (353,65 грн - 353,65 грн 50 %), недоплата 59,23 грн.

Згідно наказу від 28.07.1999 №363 у зв`язку зі зміною відсотка втрати професійної працездатності позивачу встановлена друга група інвалідності і визначена втрата 70 % професійної працездатності безстроково, було призначено до виплати 164,64 грн з 7.05.99 р. (210 грн-63грн) х 1,12 щомісяця, а виплати повинні бути - 247,56 грн (353,65грн - 353,65х %) щомісяця, недоплата становить 82,92 грн.

Після останнього перерахунку Північний ГЗК згідно СПАП від 24.02.2000 №79/9 при к = 1,156 відшкодовував з 01.02.2000 р. щомісячно 190,32 грн, а повинні - 286,18 грн. Надає розрахунок: (353,65-353,65x30%), х 1,156) удержується сума, яка відповідає 30 % працездатності, що збережена, - недоплата становить 95,86 грн при розрахунку враховано вимоги п. 28 Правил, в січні 2000 року середня заробітна плата майстра виробничої дільниці УЦПО-1 становить 491,84грн. - взято з листа від 19.08.16 №121/12(додаток№7),а станом на 24.02.2000 становить 408,82 грн.

У 2001р. ПAT «Північний ГЗК» передав особову справу до Фонду соціального страхування з довідкою про розмір щомісячної суми відшкодування шкоди в розмірі 190,32 грн., проте,надумку позивача розмір відшкодування належний за вимогами законодавства повинен бути 286,18 грн.

Згідно Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95 донараховані та недоплачені підприємством суми є його заборгованістю і до того ж сума підлягає коригуванню у зв`язку із знеціненням грошових коштів внаслідок іфляційних процесів, тому борг станом на 01 квітня 2021 року - 133 611,03 грн, 105 065,61 грн одноразова допомога (додаток № 12), недоплата по страховим виплатам Фонду соціального страхування за період квітня 2001 року - включно травень 2021 року становить 146301,03 грн (додаток № 1з, 14). компенсаційна сума нарахована на борг ФСС, яка виникла зв`язку з неправильним значенням розміру щомісячного відшкодування шкоди по вині ПАТ «Північний ГЗК», становить 186681,03 грн станом на січень (включно) 2021 року (додаток №14).

Зазначає, що вимушена була збирати велику кількість документів, звертатись за юридичною допомогою. Позбавляючи її права на справедливий розмір відшкодування, було порушено звичний уклад її життя. Протягом досить довгого періоду була позбавлена достатньої суми коштів, необхідних для належного існування, лікування, що зумовило зміну способу життя, призвело до необхідності докладання додаткових зусиль для пошуку можливостей для матеріального забезпечення існування. Психофізіологічні причини призвели до погіршення здоров`я, внаслідок чого позивач зазнала моральної шкоди. ЇЇ конституційні права та гарантії на належний соціальний захист порушені, внаслідок чого, безумовно було завдано моральну шкоду, яку зобов`язаний відшкодувати відповідач ПАТ «Північний ГЗК». Спричинену моральну шкоду позивач оцінює у 50 000 грн.

Посилаючись навказані обставиниі розрахункипозивач просила зобов`язати ПАТ «ПівнГЗК» його виплатити їй компенсаційні виплати по боргу Фонду соціального страхування в розмірі 186681,03 грн, нараховані станом на січень 2021року, стягнути з ПАТ «ПівнГЗК» на її користь борг, відкоригований згідно ст. 34 Закон України "Про оплату праці" станом на 01 квітня 2021 року: по своєчасно не визначеному і не виплаченому щомісячному відшкодуванню шкоди за період з 04 червня 1998 року до 1 квітня 2001 року в розмірі 28545 грн 42 коп. по своєчасно не визначеній і не виплаченій одноразовій допомозі в розмірі 105065,62 грн, моральну шкоду в розмірі 50 000 грн. за порушення її конституційних прав та позбавлення гарантованого державою належного соціального захисту.

Зобов`язати відділення Фонду соціального страхування, правонастуником якого є ГУ Пенсійного фонду у Кіровоградській області, виплачувати з 01 червня 2021року на користь ОСОБА_1 щомісячні страхові виплати відшкодування шкоди в розмірі 7046 грн 63 коп. з послідуючим корегуванням суми у відповідності з вимогами Закону, виплатити одноразовим платежем заборгованість з виплати сум відшкодування шкоди з 1 квітня 2001 року до 1 червня 2021 року в розмірі 146301,03 грн.

У лютому 2023 року ОСОБА_1 подала заяву про збільшення позовних вимог, в якій зазначила, що станом на 01січня 2023 року розмір проіндексованої заборгованості становить 652 грн 92 коп., що на 185 774 грн 87 коп. більше, ніж заявлено в позовній заяві. Просила суд ухвалити рішення, яким по інфляційним нарахуванням на борг недоплат Фонду щомісячного відшкодування шкоди, що виникла у зв`язку з неправильним визначенням розміру щомісячного відшкодування шкоди з вини ПАТ "Північний ГЗК" і в зв`язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 297 443,45 грн. за період 01.04.2001-01.01.2023 роки (із врахуванням індексу інфляції грудня 2022 року). Визначити своїм рішенням відповідача. Зобов`язати його виплатити ці інфляційні нарахування. Стягнути з ПАТ Північний ГЗК на користь позивача заборгованість недонарахованих і недоплачених сум з одноразової допомоги і щомісячних платежів за період 04.06.1998 - 01.04.2001 в розмірі 177602,34 грн з врахуванням індексу інфляції грудня 2022 року, включно, згідно Порядку №1427 і п.43 Правил №472, втому числі: по заборгованості щомісячних платежів за період 04.06.1998 - 01.04.2001 в розмірі 37 945 грн 81 коп., по заборгованості одноразової допомоги в розмірі 139 656 грн 53 коп, атакож моральну шкоду в розмірі 70 000 грн за порушення моїх конституційних прав та позбавлення гарантованого державою належного соціального захисту.

Зобов`язати Фонд зробити перерахунок і виплачувати позивачу з 01.01.2023 щомісячні страхові виплати відшкодування шкоди в розмірі 8 033грн 16коп, з послідуючпм корегуванням суми у відповідності з вимогами законодавства, виплатити заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період 01.04.2001 по 01.01.2023 в розмірі 183 570 грн 40 коп.

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 17.04.2023 відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що щомісячна страхова виплата, яка компенсує вiдповiдну частину втраченого заробітку внаслідок нещасного випадку на виробництві, станом на 01.11.2021 відшкодовується ОСОБА_2 в повному обсязі, а отже позивачем не доведено наявність підстав для перерахування, стягнення заборгованості та відшкодування моральної шкоди.

Наданими позивачем доказами, не підтверджуються обставин, на яких грунтуються вимоги позову, не підтверджено наявність порушень вимог законодавства при обчисленні та коригуванні з урахуванням пiдвищення тарифних ставок i посадових окладiв вiдповiдних працiвникiв виробничого пiдроздiлу (дiльницi, цеху) підприємства, де працювала позивач до моменту ушкодження здоров' я.

Згiдно норм п. 22 Правил коригування обчисленого за три мiсяцi середньомiсячного заробiтку має вiдбуватися з урахуванням підвищення тарифних ставок i окладів на пiдприемствi (у вiдповiднiй частинi, пропорцiйно посадовому окладу), а не на коефіцієнт підвищення тарифних ставок i окладу, як вважає позивач.

При визначеннi розмiру вiдшкодування шкоди позивач не врахувала вимог п. 28 Правил, де зокрема передбачено, що перерахований або нарахований розмiр втраченого заробiтку у перерахунку на 100 вiдсоткiв втрати професiйно'i працездатностi не може бути бiльшим вiд середньомiсячного заробiтку вiдповiдного працiвника (пiсля пiдвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного мiсяця або в перерахунку на повний календарний мiсяць.

Безпiдставними є проведені позивачем розрахунки коефіцієнтів пiдвищення посадового окладу та збiльшення розрахункового середньомiсячного заробiтку до 353,65 грн, а розмiру вiдшкодування втраченого заробiтку до 176,83 грн.

Необгрунтованими також є наведенi позивачем розрахунки розмiру компенсації за недоплату сум вiдшкодування втраченого заробiтку, оскiльки грунтуються на неправильно визначеному розмiрi вiдшкодування шкоди, не містять посилання на законодавство, на пiдставi якого проведенi, застосованi при розрахунках iндекси iнфляції грунтуються на припущеннях.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди також не підлягають задоволенню, оскiльки порушення законних прав позивачки з боку вiдповiдача вiдсутнi.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Позивач подала апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Зазначає, що суд першої інстанції не повно з`ясував обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно застосував норми матеріального і процесуального права. Не враховано, що, якщо середня заробітна плата, яка обчислена для перерахування розмірів відшкодування шкоди або для визначення розмірів відшкодування шкоди у випадках трудового каліцтва чи профзахворювання після 1 травня 1992 р., менша за тарифні ставки (посадові оклади), то її розмір визначається виходячи з розміру тарифної ставки, посадового окладу з урахуванням надбавок і доплат.

У даному випадку підприємством взятий посадовий оклад в розмірі 210 грн без надбавок і доплат, проте в оспорюваний період з 01.12.1991р. по 01.02.1992р. згідно наданих письмових доказів посадові оклади працівників ПАТ «Північний ГЗК» підвищувались.

Вказує, що зміст позовної заяви становлять вимоги про перерахунок щомісячного відшкодування і одноразової допомоги, згідно п. 22 Правил, стягнення боргу і компенсаційних виплат по заборгованості та моральної шкоди, завданої порушенням ПАТ «Північний ГЗК» її конституційних прав та гарантій на соціальний захист.

Розмір відшкодування станом на 01.11.2021 став 5219,7 грн, бо змінився ступінь втрати працездатності до 80%, а також Фондом проводяться щорічні перерахування сум виплат.

Звертає увагу, що довідка підприємства від 2001 року сфальсифікована, бо розрахована не з середньомісячного заробітку, а з окладу, в порушення п. 22 Правил. Вимоги до Фонду, що здійснює соціальні виплати на підставі довідки роботодавця 2001р., похідні, тобто задоволення вимоги залежить від задоволення основної вимоги: це заміна неправильної довідки 2001р., де розрахунок проведений з посадового окладу інших виробничих дільниць, на довідку, де розрахунок проведений згідно п.22 Правил.

ОСОБА_1 надано власний розрахунок середня заробітна плата, яка обчислена для перерахування розмірів відшкодування шкоди або для визначення розмірів відшкодування шкоди, де зазначено про необхідність застосування пропущеного підприємством К=2,965 збільшення заробітної плати з 01.01.1992.

Позивач зазначає, що ПАТ «Північний ГЗК» спочатку надавало загальний сфальсифікований добуток коефіцієнтів 10648,84, а через декілька років переписки надало їй перелік коефіцієнтів коригування середньомісячного заробітку за період 1977-1998 р: зазначений заробіток 287,20 крб було відкориговано спочатку на перевідний коефіцієнт, встановлений Постановою КМУ від 20.12.1991 №369, який по відношенню до періоду 1976-1980р. складає 3,9, а потім на коефіцієнти підвищення тарифних ставок та посадових окладів на комбінаті за період з 01 січня 1992 р по 04 червня 1998 р, де загальний добуток коефіцієнтів 10648,84 обраховано, починаючи з 01 лютого 1992 року, при цьому не взято до уваги коефіцієнти фактичного підвищення посадових окладів на підприємстві з 1 січні 1992 року.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Вважає рішення суду законним й обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги безпідставними.

Іншими учасниками справи відзив на апеляційну скаргу не подано.

ГУ Пенсійного фонду в Кіровоградській області подано клопотання про розгляд справи за відсутності його представника та залишення апеляційної скарги без задоволення.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи єінші фактичнідані,які маютьзначення длявирішення справи,та доказина їхпідтвердження; якіправовідносини сторінвипливають ізвстановлених обставин; якаправова нормапідлягає застосуваннюдо цихправовідносин; числід позовзадовольнити абов позовівідмовити; якрозподілити міжсторонами судовівитрати; чиє підставидопустити негайневиконання судовогорішення; чиє підставидля скасуваннязаходів забезпеченняпозову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , яка підтримала доводи апеляційної скарги, представника ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» адвоката Савельєвої Т. Д., яка заперечувала проти задоволення скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

ОСОБА_1 працювала на Пiвнiчному гiрничо-збагачувальному комбiнатi, правонаступником якого є ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», в умовах впливу шкiдливих виробничих факторiв: з 04.01.1972р. по 31.01.1974р. - майстром дiльницi вiддiлу технiчного контролю на фабрицi огрудкування; з 01.02.1974р. по 19.08.1974р. - дозувальником гарячого повертання бр. фабрики 3 01.08.1977р. вона була переведена на iнженерну посаду без впливу шкiдливих виробничих факторiв i працювала iнженером вiддiлу на дробильнiй фабрицi №2 (ДФ-2) та iнженером з технiки безпеки на рудозбагачувальнiй фабрицi №1 (РЗФ-1).

16.08.1988р. позивач була звiльнена з Пiвнiчного гiрничо-збагачувального комбiнату за п.5 ст.36 КЗпП Украши у зв`язку з переведенням на роботу до Криворiзького гiрничо-збагачувального комбiнату окислених руд (м. Долинська Кіровоградськог областi).

У 1998 роцi ОСОБА_2 був встановлений дiагноз професiйного захворювання «пиловий бронхiт», у зв`язку з чим на пiдприемствi вiдповiдача було проведено розслiдування обставин та причин його виникнення i складено Акт розслiдування хронiчного професiйного захворювання вiд 19.05.1998р. (далi-«Акт ф. П-4»).

Висновком медико-соціальної експертної комісії (далі-МСЕК) Кіровоградської області від 04.06.1998 №326/1 позивачу вперше встановлено третю групу інвалідності та втрату професійної працездатності у розмірі 50 %, а згодом, рішеннями МСЕК від 27.05.1999 №294/8 встановлено 70 %, а з 22.01.2020 - 80 % втрати професійної працездатності та визнано інвалідом другої групи безстроково.

У червнi 1998р. позивач звернулась до підприємства вiдповiдача з заявою про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництвi (професiйним захворюванням).

Розрахунок середньої заробітної плати здійснювся згідно вимог абз. 2 п. 22 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993р. № 472 (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин): у зв`язку з тим, що на 1 січня 1992р. на підприємстві професії "майстер виробничого цеху" вже не існувало, середньомісячний заробіток за бажанням потерпілої був визначений за останні повні 3 календарні місяці до часу переходу (переведення)з посадимайстра виробничоїдiльницiподрiбненняiпiдготовкишихти цехiввипалу iогрудкування напосаду iнженераДФ №2без врахуваннямiсяцiвтарифної вiдпустки(червеньта липень1977р.),тобто,за березень,квiтеньiтравень 1977року всумі 287 крб 20 коп., відкоригований спочатку на перевідний коефіцієнт - відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.1991р. № 369, який по відношенню до періоду з 1976 р. по 1980 р. становив 3,9, і одержаний середній заробіток послідовно збільшено на коефіцієнти зростання тарифних ставок і посадових окладів, в результаті чого його розмір склав 119 грн 28 коп. Враховуючи, що розрахований таким чином середній заробіток -119 грн 28 коп. був менший, ніж місячний тариф майстра іншої виробничої дільниці, наказом по ВАТ «ПівнГЗК» від 28.07.1998р. № 348 для розрахунку розміру відшкодування шкоди був використаний місячний тариф за професією майстер виробничої дільниці подібних виробничих дільниць і виробничих галузей народного господарства, який склав 210 грн.

Наказом від 28.07.1999р. № 363 їй проведений перерахунок розміру відшкодування шкоди, який з 27.05.1999р. склав:

210 грн. х 1,12 (коефіцієнт підвищення тарифних ставок (окладів) на підставі Спільної постанови адміністрації та профспілкової організації № 28/32 від 10.02.1999р. з 01.01.99р.) х 70% = 164 грн. 64 коп.

З 01.01.00р., згідно Спільної Постанови адміністрації та профспілкової організації № 79/9 від 24.02.00р., проведено чергове коригування на коефіцієнт 1,156. Розмір відшкодування шкоди з 01.01.00р. склав 190 грн. 32 коп. (164 грн. 64 коп. х 1,156).

Особова справа потерпілої передана до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі 18.10.2001р. (Акт прийняття- передачі № 536 від 18.10.2001р.).

Згідно акту прийняття-передачі особових справ потерпілих (членів їх сімей №48 від 08.08.2002р. справу ОСОБА_1 відділенням виконавчої дирекції Фонду в м. Кривому Розі передано до управління виконавчої дирекції Фонду в м. Дніпропетровськ.

Згідно акту прийняття-передачі особових справ потерпілих (членів їх сімей від 14.08.2002р. справу ОСОБА_1 управлінням виконавчої дирекції Фонду в м. Дніпропетровськ передано до відділення виконавчої дирекції Фонду у Кіровоградській області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду Українив Кіровоградській області.

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частини друга, четверта статті 77 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року№1105-ХІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон), Фонд соціального страхування від нещасних випадків як некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням, здійснює страхування працівників від нещасного випадку. Цей Закон набрав чинності з 1 квітня 2001 року.

Відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги; уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків (пункти 1,2 Прикінцевих положень Закону).

Отже, за змістом цих положень Фондсоціального страхування від нещасних випадків з 1 квітня 2001 року проводив страхові виплати особам, які потерпіли до цієї дати, у розмірах, що були встановлені до цієї дати, здійснюючи перерахування їх розміру у порядку, визначеному статтею 29 Закону.

При вирішенні спорів щодо перерахування розміру страхових виплат необхідно мати на увазі, що воно провадиться лише з підстав і в порядку, передбачених статтею 29 Закону.

Статтею 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та соціальну допомогу провадиться у разі: зміни ступеня втрати професійної працездатності; зміни складу сім`ї померлого; підвищення розміру мінімальної заробітної плати у порядку, визначеному законодавством. Перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року.

Статтею 37 Закону передбачено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат i витрат на медичну та соціальну допомогу провадиться в разі: 1) зміни ступеня втрати професійної працездатності; 2) зміни складу ciм`ї померлого. Перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середнього заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчоївлади, що реалізує державну політику у сфері статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала на Північному гірничо-збагачувальному комбінаті в шкідливих умовах праці:

З 04.01,1972р. по 31.01.1974 р. - майстром дільниці відділу технічного контролю фабрики огрудкування;

З 01.02.1974р. по 19.08.1974р. - дозувальником гарячого повертання 6р. фабрики огрудкування;

З 20.08.1974р. по 31.11.1976р. - майстром виробничої дільниці подріблення і підготовки шихти фабрики огрудкування;

З 01.12.1976р. по 31.07.1977р. - майстром виробничої дільниці подріблення сировини і шихтопідгоговки цехів випалу і огрудкування.

З 01.08.1977р. ОСОБА_1 була переведена на інженерну посаду без впливу шкідливих виробничих факторів, а з 16.08.1988р. звільнена у зв`язку з переведенням на Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат окисленних руд, м. Долинська Кіровоградської області ( п.5 ст. 36 КЗпПУ).

Професійне захворювання пиловий бронхіт встановлено ОСОБА_1 у 1998р. (Акт розслідування хронічного професійного захворювання від 19.05.1998р.). Втрата професійної працездатності встановлена:

вперше - 04.06.1998р. у розмірі 50% - 3-тя група інвалідності ( висновок МСЕК від 04.06.1998р. №326/1).

безстроково - з 27.05.1999р. у розмірі 70%, 2-га група інвалідності ( висновок МСЕК від 27.05.1999р. № 294/8), а з 22.01.2020 - 80 % втрати професійної працездатності та визнано інвалідом другої групи безстроково.

Відшкодування втраченого заробітку ОСОБА_1 проводилось комбінатом у відповідності з чинними на той час «Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків», затвердженими Постановою КМУ від 23.06.1993р. № 472 ( надалі - « Правила №472»), наказами по комбінату від 28.07.1998р. №348 та від 28.07.1999р. № 363.

П. 4 Правил були передбаченi виплати потерпiлим на виробництвi: 1) вiдшкодування втраченого заробiтку або вiдповiдно"i його частини залежно вiд ступеня втрати професiйної працездатностi; 2) виплата одноразової допомоги у встановлених випадках; 3) компенсацiя витрат на медичну та соцiальну допомогу (посилене харчування, протезування, стороннiй догляд тощо); 4) вiдшкодування моральної шкоди (за наявностi факту моральної шкоди).

Згідно з п. 22 Правил середньомісячний заробіток для обчислення розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку (або відповідної його частини) визначається за бажанням потерпілого за 12 або 3 останні повні календарні місяці роботи, що передували каліцтву, а при професійному захворюванні - стійкій втраті професійної

працездатності. Середньомісячний заробіток у зазначений період підлягає коригуванню на час встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності з урахуванням підвищення тарифних ставок, посадових окладів відповідних працівників виробничого підрозділу (дільниці, цеху) підприємства, де працював потерпілий до моменту ушкодження здоров`я, або індексації доходів відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до пункту 28 Правил перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу) проводилося у разі підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових і бюджетних підприємств. Перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.

У відповідностіз п.22(абз.2)Правил длярозрахунку розміру відшкодування шкоди середньомісячний заробіток ОСОБА_1 було взято, за її бажанням за три останні повні календарні місяці перед її переведенням з посади майстра виробничої дільниці дроблення сировини і шихтопідготовки цехів випалу і огрудкування на посаду інженера дробильної фабрики №2 ( не враховуючи місяців тарифної відпустки - червень-липень 1977р. - за березень, квітень, травень 1977р і він склав 287 крб 20 коп.

Зазначений заробіток було відкориговано на розрахунковий коеіцієнт 3,9 згідно п. 2 Постанови КМУ від 20.12.1991р. № 369 (стосовно періоду 1976-1980 ), а потім на коефіцієнти підвищення тарифних ставок і посадових окладів на комбінаті за період з 01.01.1992р. по 04.06.1998р. згідно п.22 ( абз.5) Правил № 472.

Коефіціенти коригуваннярозміру середньоїзарплати на час встановленняМСЕК стійкоївтрати професійноїпрацездатності визначалисьз урахуванням підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві за період з 01.01.1992 р. по 04.06.1998р., що відбувалось на підставі спільних постанов адміністрації та профкому:

1992 рік

К-3,0 з 01.02.1992 (підстава - СП№20/28 від 29.02.92)

К-1.448 з 01.06.92р. (підстава - СП №90/32 від 23.06.92)

К-1,5 з 01,08.92 (підстава - СП №138/34 від 25.08.92р.)

К-1,1 з 01.11.92р. (підстава - СП № 180/28 від 30.11.92р.)

1993 рік

К-1,5з 01.01,93р (підстава-СП №30/6 від 05.03.93р.)

К-2,0 з 01.06.93р (підстава - СП №81/13 від 08.05.93р.)

К-2,89 з 01.09.93р. (підстава - СП №125/18 від 14.09.93р.)

К-3,0 з 01.12.93р. (підстава - СП №160/6 від 15.12.93р.)

1994 рік

К-2,0 з 01.07.94р.(підстава - СП №1 і 7/27 від 29.07.94р.)

К-2,0 з 01.10.94р (підстава - Розпорядження №324 від 27. і 2.95р.)

1995

К-3,0з 01 02.95р (підстава - СП №22/9 від 28.02.95р.)

К-3,4з 01.12.95р.(підстава-СП №202/32 від 21.12.95р.)

Станом на 02.09.96 сума середнього заробітку була обчислена шляхом ділення на перевідний коефіцієнт співвідношення карбованця до гривні 100000)

1996 рік

К-1,4 з 01.11.96 (підстава СП №215/55 від 28.11.96).

1997-1998 роки підвищення тарифних ставок і окладів не проводилось.

Таким чином,середньомісячний заробіток відкоригованийдо днявстановлення позивачустійкої втратипрофесійної працездатностіі визначенийна 04.06.1998-119,28грн (287,20крб х3,9х 10648,84:100000=119, 28 грн, де 287,20 крб - середньомісячний заробіток ОСОБА_1 , розрахований за березень, квітень, травень 1977 р., 3,9 - коригувальний коефіцієнт згідно з п.2 Постанови КМУ від 20.12.1991 р. № 369, 10 648,84 - добуток всіх коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і складів на підприємстві відповідача за період з 01.01.1992р. по 04.06.1998р., 100000 - перевідний коефіцієнт співвідношення карбованця до гривні (згідно з Указом Президента України від 25.08.96 №762/96 «Про грошову реформу в України»).

Оскільки розрахований таким чином середній заробіток (119 грн. 28 коп.) був нижчим, ніж встановлений на той час місячний оклад майстра виробничої дільниці для розрахунку розміру відшкодування шкоди було взято місячний оклад за професією майстра виробничої дільниці подібних виробничих дільниць виробничих галузей народного господарства, який складав на той момент 210,00 грн.

З цього заробітку ОСОБА_1 з урахуванням 50% втрати професійної працездатності була призначена одноразова допомога у розмірі 10500,00 грн та щомісячна сума відшкодування втраченого заробітку у розмірі 105,00 грн згідно наказу голови правління ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" №348 від 28.07.1998р.), з яким вона погодилась.

Наказом від 28.07.1999р. № 363 проведений перерахунок розміру відшкодування шкоди, який з 27.05.1999р. склав:

210 грн. х 1,12 (коефіцієнт підвищення тарифних ставок (окладів) на підставі Спільної постанови адміністрації та профспілкової організації № 28/32 від 10.02.1999р. з 01.01.99р.) х 70% = 164 грн. 64 коп.

З 01.01.00р., згідно Спільної Постанови адміністрації та профспілкової організації № 79/9 від 24.02.00р., проведено чергове коригування на коефіцієнт 1,156. Розмір відшкодування шкоди з 01.01.00р. склав 190 грн. 32 коп. (164 грн. 64 коп. х 1,156).

Таким чином, розмір середньомісячної заробітної плати та сума щомісячного відшкодування шкоди ОСОБА_1 визначені з дотриманням вимог чинного на той час законодавства та врахуванням інтересів заявниці.

Оскільки вперше втрата професійної працездатності була встановлена ОСОБА_1 з 04.06.1998р., відшкодування втраченого заробітку проводилось підприємством з 04.06.1998р. по жовтень 2001р. (до передачі особової справи до ФССНВ та ПЗ).

Спір між сторонами виник з приводу неправильного визначення ПАТ «Північний ГЗК» середнього заробітку для розрахунку сум відшкодування шкоди та з приводу незастосування або застосування у неповному обсязі підприємством до щомісячних виплат відшкодування шкоди коефіцієнтів росту тарифних ставок та посадових окладів.

Державною інспекцією праці неодноразово проводились перевірки за зверненнями ОСОБА_1 щодо відповідності вимогам законодавства нарахування їй сум відшкодування шкоди, проте будь-яких порушень встановлено не було.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі наполягає, що її середній заробіток за березень-травень 1977 року, з якого обчислювалися страхові виплати, мав бути відкоригований на коефіцієнт підвищення тарифних ставок, посадових окладів працівників підприємства до моменту встановлення ушкодження здоров`я до 4 червня 1998 року. Таким чином, з нового розміру середнього заробітку мають бути обраховані страхові виплати.

Суд має перевірити, чи належний розрахунок коригування розміру втраченого заробітку ОСОБА_1 з вказівкою на конкретні коефіцієнти підвищення тарифних ставок, встановити та зазначити у судовому рішенні, чи відбувалося за кожним з таких коефіцієнтів фактичне підвищення, зокрема у період з 1 січня 1992 року по 01лютого 1992 року, працівникам ВАТ «Північний ГЗК» посадових окладів на вказаний в позові коефіцієнт, чи застосовувався він при коригуванні середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 за березень-квітень 1977 року, з огляду на положення нормативно-правових актів, на підставі яких коефіцієнти були введені та визначені, унаслідок чого визначитися з відповідністю розміру суми відшкодування граничним сумам середньої заробітної плати, що має істотне значення для правильності нарахування останній щомісячної страхової виплати.

З матеріалів справи вбачається, що з 1 січня 1991 року не відбулося підвищення тарифних ставок, посадових окладів відповідних працівників виробничого підрозділу (дільниці, цеху) підприємства, де працювала ОСОБА_1 до моменту ушкодження здоров`я, тому відсутні підстави для застосування вираховуваного самостійно позивачем додаткового коефіціенту - 2,965 для визначення середнього заробітку для обчислення розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку.

Суд першої інстанції правомірно вважав, що розмір середньомісячної заробітної плати та щомісячного відшкодування ОСОБА_1 визначені ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» з дотриманням вимог законодавства та врахуванням інтересів останньої, щомісячна страхова виплата, яка компенсує частину втраченого внаслідок професійного захворювання заробітку, станом на 01.11.2021 відшкодовується позивачу в повному обсязі.

Порушень законодавствапри встановленнірозміру середньомісячного заробіткудля обчисленнярозміру відшкодування ОСОБА_1 втраченого заробітку невстановлено,вимоги позивача не доведено належними і допустимими доказами.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають, зводяться до переоцінки доказів у справі, що знайшли свою належну оцінку у мотивувальній частині оскарженого судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін із підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України.

Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 17.04.2023 залишити без змін.

Постанова апеляційного судунабирає законноїсили здня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді О. Л. Карпенко

О. І. Чельник