П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 522/20910/21

Перша інстанція: суддя Пекний А.С.,

повний текст судового рішення

складено 12.06.2023, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Танасогло Т.М.,

суддів: Димерлія О.О., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, третя особа - Війська частина НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси (далі відповідач, КЕВ м. Одеси), третя особа - Військової частина НОМЕР_1 (далі третя особа, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просив:

визнати протиправними дії КЕВ м. Одеса щодо не погодження прийнятого об`єднаною житловою комісією військової частини НОМЕР_1 рішення (витяг з протоколу №3 від 28.02.2019) стосовно взяття капітана 2 рангу ОСОБА_1 на облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом забезпечення службовим жилим приміщенням;

зобов`язати КЕВ м. Одеси погодити зарахування ОСОБА_1 та членів його сім`ї на квартирний облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом забезпечення службовим жилим приміщенням.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправність дій відповідача щодо непогодження прийнятого об`єднаною житловою комісією військової частини НОМЕР_1 рішення (витяг з протоколу №3 від 28.02.2019) стосовно взяття капітана 2 рангу ОСОБА_1 на облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом забезпечення службовим жилим приміщенням, оскільки таке порушує законні права й інтереси позивача щодо поліпшення житлових умов та отримання службового житлового приміщення. Позивач зазначив, що з 12.05.2015р. по теперішній час проходить військову службу у м. Одеса, проживає та зареєстрований разом з малолітньою донькою ОСОБА_2 (2015р.н.) за адресою: АДРЕСА_1 , що є приміщенням, пристосованим для тимчасового проживання військовослужбовців та членів їх сімей. Нерухомого майна у своїй власності ані позивач, ані його донька не мають. Отже, позивач вважає, що він та його малолітня донька, яка проживає разом з ним у м.Одеса мають право на поліпшення житлових умов.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08.12.2022 у цивільній справі № 522/10910/21 позов ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, третя особа - Війська частина НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та про зобов`язання зарахувати на квартирний облік залишено без задоволення.

Постановою Одеського апеляційного суду від 21.03.2023 рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2022 року скасовано. Провадження у даній справі №522/20910/21 було закрито, через те, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Роз`яснено ОСОБА_1 , що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

31.03.2023р. ухвалою Одеського апеляційного суду, за заявою позивача, дану справу №522/20910/21 передано для розгляду до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14.04.2023 провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду відзив на позов у якому вказав, що відповідно до норм чинного законодавства, забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла. При цьому, відповідач вказував, що позивач реалізував своє право на отримання постійного житла у власність згідно вимог чинного законодавства. Водночас, відповідач не заперечував право ОСОБА_1 на отримання службового приміщення на час проходження військової служби або за його відсутності грошової компенсації за піднайом (найом) жилого приміщення за новим місцем проходження військової служби.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивачем подано до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023р. замінено первинного відповідача Квартирно-експлуатаційний відділ м.Одеса його правонаступником Одеське квартирно-експлуатаційне управління.

В обґрунтування апеляційної скарги, виклавши аналогічні доводи тим, що були наведені у позові, вказує на хибність висновків суду першої інстанції про необґрунтованість вимоги позивача щодо забезпечення житлом, а також про одноразове забезпечення житлом позивача у м. Хмельницькому. Скаржник зауважує, що з травня 2015 року по даний час, проходить військову службу у м. Одеса, у військовій частині НОМЕР_1 та проживає разом зі своєю малолітньою донькою ОСОБА_2 (2015 р.н.) за адресою АДРЕСА_1 , що є приміщенням, пристосованим для тимчасового проживання військовослужбовців та членів їх сімей. Жодного нерухомого майна ні він, ні його малолітня донька не мають. Отже, наявні підстави для поліпшення його житлових умов. Також, апелянт не заперечує, що під час проходження ним у минулому військової служби у Хмельницькому гарнізоні ВСП в липні 1997 року його було забезпечено житлом за рахунок Міністерства оборони України, а саме двокімнатною квартирою, житловою площею 31,8 кв.м. у АДРЕСА_2 , на склад сім`ї три особи, однак при цьому зауважує, що на даний час не має відношення до цієї квартири, оскільки в ній залишились проживати його колишня дружина та троє їх спільних сімей. Апелянт у скарзі також посилається на п.14 Постанови №1081 вказуючи, що службове житлове приміщення надається військовослужбовцю на всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним. Також вказує на відсутність у даному спірному випадку підстав, визначених п.30 Постанови №1081 для зняття військовослужбовця з обліку та зазначає, що відповідач порушив його законне право на поліпшення житлових умов і отримання службового житлового приміщення.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому вказуючи на необґрунтованість та хибність доводів скаржника, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з тих підстав, що відповідно до норм чинного законодавства, забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла . Позивач ОСОБА_1 був забезпечений житлом за рахунок Міністерства оборони України у м. Хмельницькому, таким чином реалізував право на отримання постійного житла у власність та згідно вимог чинного законодавства не може бути зарахований на облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов. В даному випадку, позивачу може бути надано виключно службове житлове приміщення на час проходження військової служби служби або за його відсутності грошова компенсація за піднайом (найом) жилого приміщення за новим місцем проходження служби.

За приписами ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до приписів ст.311 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно довідки начальника КЕВ м. Хмельницького №79 від 20.11.2013, ОСОБА_1 під час проходження служби в Хмельницькому зональному відділі Військової служби правопорядку в період з 02.04.2005 по 12.08.2009 на квартирному обліку, а також у списках осіб, які мають право на першочергове, позачергове отримання житлових приміщень не перебував. Житлом за рахунок Міністерства оборони України забезпечувався: АДРЕСА_2 , 2-х кімнатна квартира житловою площею 31,8 кв.м. на склад сім`ї 3 особи.

КЕВ м. Хмельницький підтвердив видачу довідки №79 від 20.11.2013 підтвердженням №285 від 13.10.2021.

КЕВ м. Хмельницький довідкою №051024 від 02.12.2013 року посвідчив, що ОСОБА_1 утримувану 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_2 залишив повнолітній доньці ОСОБА_3 .

Відповідно довідки Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради №Т4-14843 ф/л від 31.01.2019 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи Департаменту надання адміністративних послуг, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Довідкою №154/113/5/318 від 04.02.2021 Кадровий центр Військово-морських сил Збройних сил України підтвердив, що на утриманні ОСОБА_1 знаходиться донька ОСОБА_2 .

Житлова комісія Військової частини НОМЕР_3 зняла підполковника ОСОБА_1 з обліку у зв`язку з переведенням позивача для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

Комісія у складі трьох капітанів військової частини НОМЕР_1 перевірила житлові умови військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 на посаді начальника воєнно-наукової групи штабу Командування Військово-Морських Сил ЗС України, що мешкає у АДРЕСА_3 та зробила висновок, що офіцер потребує поліпшення житлових умов згідно п.4, 5 ст. 34 Житлового кодексу, у зв`язку з тим, що проживає в приміщенні пристосованому для проживання військовослужбовців та членів їх сімей, що належить МО України за адресою: АДРЕСА_3 , та надання житла на склад сім`ї 2 особи.

Згідно Витягу з протоколу засідання №3 від 28.02.2019р., об`єднана житлова комісія військової частини НОМЕР_1 прийняла рішення: зарахувати на облік для поліпшення житлових умов шляхом забезпеченням службовим житловим приміщенням капітана 2 рангу ОСОБА_1 з 25.02.2019 року складом сім`ї 01 (одна) особа (а.с.28).

Квартино-експлуатаційний відділ м. Одеса відповідно листа №3597 від 29.09.2021 не погодив прийняте рішення об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 (витяг з протоколу №3 від 28.02.2019) стосовно взяття капітана 2 рангу ОСОБА_1 на облік, який потребує поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовим жилим приміщенням, оскільки ОСОБА_1 був забезпечений житловою площею за адресою: АДРЕСА_2 , яку залишив повнолітній доньці ОСОБА_3 .

Згідно довідки Київської районної адміністрації Одеської міської ради №3119/70 від 15.09.2021, ОСОБА_1 перебуває квартирному обліку при Київській районній адміністрації Одеської міської ради в загальній та пільговій, з правом першочергового надання житлової площі як учасника бойових дій в АТО черзі, складом сім`ї 2 особи: він та донька ОСОБА_2 .

Вважаючи дії відповідача щодо непогодження прийнятого об`єднаною житловою комісією військової частини НОМЕР_1 рішення (витяг з протоколу № 3 від 28.02.2019) протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до приписів чинного законодавства, за рахунок Міністерства оборони України військовослужбовці забезпечуються житлом одноразово, та таким житлом позивач вже був забезпечений, а саме 2-х кімнатною квартирою в АДРЕСА_2 , в якій на даний час залишились проживати члени його сім`ї, відтак більше не може бути забезпечений житлом за рахунок Міністерства оборони України. Відтак, суд першої інстанції вважав рішення КЕВ м.Одеси в частині не погодження рішення об`єднаної комісії законним, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції також прийняв до уваги, що ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку при Київській районній адміністрації Одеської міської ради.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів звертає увагу, що обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач ОСОБА_1 посилався на порушення його прав та гарантій військовослужбовця, а саме щодо не погодження прийнятого об`єднаною житловою комісією військової частини НОМЕР_1 рішення (витяг з протоколу №3 від 28.02.2019) стосовно взяття капітана 2 рангу ОСОБА_1 на облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом забезпечення службовим жилим приміщенням, що є складовою системи соціального захисту військовослужбовців відповідно до приписів Конституції України та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Приписами абз. 2 ч.2 ст.1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Статтею 118 Житлового кодексу України визначено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців та членів їх сімей визначає Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081.

Пунктом 2 Порядку №1081 визначено, що військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства.

У разі відсутності службового житлового фонду у військовій частині військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безоплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови у зазначених казармах повинні відповідати вимогам, які пред`являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян.

Для інших військовослужбовців військова частина зобов`язана орендувати житло з метою забезпечення ним військовослужбовців та членів їх сімей або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднаймання (наймання) житлового приміщення у встановленому порядку.

Пунктами 7-10, 12, 13, 15 Порядку №1081 визначено, що військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними, за відсутності в них житла для постійного проживання в населених пунктах за місцем проходження військової служби та/або в безпосередній близькості від місця проходження військової служби, що дає змогу щодня своєчасно прибувати до місця проходження військової служби (перелік таких населених пунктів для військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначається Міноборони, МВС, МОН, СБУ, розвідувальними органами, Адміністрацією Держспецзв`язку, ДКА та Управлінням державної охорони), забезпечуються службовими житловими приміщеннями.

Житлове приміщення включається до числа службового згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини, погодженого з квартирно-експлуатаційним органом.

До числа службового може бути включене тільки вільне житлове приміщення. Під службові житлові приміщення виділяються окремі квартири.

Оперативний облік службових житлових приміщень ведеться у військовій частині та квартирно-експлуатаційному органі.

Службові житлові приміщення надаються військовослужбовцям згідно з рішенням командира військової частини, яке погоджується з квартирно-експлуатаційним органом, за місцем проходження ними військової служби.

Службове житлове приміщення повинне бути благоустроєно стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.

Службове житлове приміщення надається незалежно від перебування військовослужбовця на квартирному обліку, без урахування пільг, передбачених для забезпечення громадян житлом.

Наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року №380 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі-Інструкція №380), яка визначає зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей).

У відповідності до п.3 розділу І Інструкції №380, військовослужбовці та члени їх сімей (крім осіб, звільнених у запас або відставку, та членів їх сімей, а також військовослужбовців, які не здали службове житло за попереднім місцем служби) забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що мають відповідати вимогам житлового законодавства.

Згідно з пунктами 1, 2 розділу IV Інструкції №380, Військовослужбовці та члени їх сімей, крім осіб, які звільнені з військової служби в запас або відставку та члени їх сімей, за відсутності за місцем проходження служби житла для постійного проживання, забезпечуються службовими жилими приміщеннями.

У разі відсутності службових жилих приміщень:

військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу і не перебувають у шлюбі, розміщуються у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян, а сімейні - у сімейних гуртожитках. За відсутності вільних місць в гуртожитку військова частина зобов`язана орендувати їм житло або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення;

військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які не перебувають у шлюбі, розміщуються безоплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках;

іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців, призваних за мобілізацією до укладення ними контракту) військова частина зобов`язана орендувати житло або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення в порядку, визначеному законодавством.

В силу вимог п.п.6, 7 розділу IV Інструкції №380, у разі відсутності за місцем проходження служби житла для постійного проживання та необхідності у забезпеченні службовим жилим приміщенням (службовою жилою площею) військовослужбовці подають рапорт командиру військової частини (додаток 10), який реєструється у встановленому порядку в службі діловодства військової частини.

На підставі рішення командира військової частини за рапортом військовослужбовця житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) протягом п`яти робочих днів після реєстрації рапорту військовослужбовця проводить перевірку житлових умов військовослужбовця та членів його сім`ї, складає довідку про перевірку житлових умов (додаток 11) і клопоче перед командиром військової частини про забезпечення військовослужбовця та членів його сім`ї службовим жилим приміщенням (службовою жилою площею) або доповідає про відмову у такому забезпеченні із наданням вмотивованого письмового обґрунтування.

Командир військової частини на підставі клопотання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) приймає рішення про:

взяття на облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею);

забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею).

Про прийняте рішення житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) невідкладно інформує військовослужбовця.

Рішення командира військової частини погоджується з відповідною КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району та оформлюється наказом, в якому зазначається дата зарахування на облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими житловими приміщеннями (службовою житловою площею), склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, а також підстави включення до списків осіб, які користуються правом першочергового або позачергового одержання жилих приміщень.

Житлова комісія військової частини (об`єднаної житлової комісії) на підставі наказу командира військової частини реєструє військовослужбовця в книзі обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими житловими приміщеннями (службовою житловою площею) (додаток 12).

Пунктом 8 розділу IV Інструкції №380 визначено, що військовослужбовці, які прибули до нового місця служби та забезпечені в іншій місцевості постійним житлом за рахунок Міноборони, де залишилися проживати члени їх сімей, можуть бути забезпечені житловою площею у гуртожитку або отримувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення за новим місцем проходження військової служби у разі, якщо вони не мають житла для постійного проживання у цьому населеному пункті. Такі військовослужбовці забезпечуються жилою площею у гуртожитку або отримують компенсацію за піднайом (найом) житлового приміщення на одну особу.

Згідно з пунктом 15 розділу IV Інструкції №380, жила площа в гуртожитках (сімейних гуртожитках) надається військовослужбовцям та членам їх сімей на час проходження служби в цьому населеному пункті за рішенням КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за клопотанням командира військової частини.

Згідно з п.7 розділу VI Інструкції №380, на облік не беруться військовослужбовці та члени їх сімей, які: забезпечувалися під час проходження військової служби житловою площею для постійного проживання від Міноборони;

мають житлову площу на праві власності, що відповідає нормам та вимогам законодавства для забезпечення громадян житлом, крім випадків забезпечення житловими приміщеннями на територіях, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження,- із урахуванням вимог законодавства України щодо тимчасово окупованих територій;

в інших випадках, передбачених законодавством.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що у своїй відповіді-листі №3597 від 29.09.2021р. КЕВ м. Одеса не погодила прийняте рішення об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 (витяг з протоколу №3 від 28.02.2019р.) стосовно взяття капітана 2 рангу ОСОБА_1 на облік, який потребує поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовим жилим приміщенням, пославшись на розділ IV п.8 наказу №380 від 31.07.2018р., у зв`язку із тим, що капітан 2 рангу ОСОБА_1 відповідно довідки КЕВ м.Хмельницький №97 (051024) від 02.12.2013р. був забезпечений житловою площею за адресою: АДРЕСА_2 (двокімнатна, житлова площа 31,8 кв.м), яку залишив повнолітній доньці ОСОБА_3 .

Однак, такі обґрунтування відповідача на думку колегії суддів є помилковими.

З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач з 12.05.2015р. по теперішній час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка розташована у АДРЕСА_3 .

Протоколом засідання об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 №3 від 28.02.2019р. позивача ОСОБА_1 було зараховано на квартирний облік, як особу, що потребує поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовим житловим приміщенням.

23.05.2019р. Наказом №100 командира військової частини НОМЕР_1 адмірала ОСОБА_6 , відповідно до п.1, 6 розділу IV Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями №380 від 31.07.2018р., у зв`язку з відсутністю, за місцем проходження служби житла для постійного проживання, ОСОБА_1 було зараховано на облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовим жилим приміщенням (службовою житловою площею) при військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно Довідки №Т4-140400-ф/л від 04.09.2019р. та довідки №Т4-14843 ф/л від 31.01.2019р. Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про реєстрацію місця проживання/перебування фізичної особи на території м.Одеси, позивач ОСОБА_1 та його малолітня донька ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що є приміщенням пристосованим для тимчасового проживання військовослужбовців та членів їх сімей.

Довідкою, складеною комісією військової частини НОМЕР_1 про перевірку житлових умови військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 , що мешкає у АДРЕСА_3 підтверджено:

- склад сім`ї військовослужбовця 2 (дві особи): ОСОБА_1 -голова сім`ї, 1972 р.н. та ОСОБА_2 -донька, 2015р.н.;

- офіцер потребує поліпшення житлових умов згідно п.4, 5 ст. 34 Житлового кодексу, у зв`язку з тим, що проживає в приміщенні пристосованому для проживання військовослужбовців та членів їх сімей, що належить МО України за адресою: АДРЕСА_3 , та надання житла на склад сім`ї 2 особи (а.с. 25).

Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів того, що приміщення, за адресою АДРЕСА_3 , в якому мешкає позивач з донькою включено до числа службового, та є службовим жилим приміщенням.

Водночас, приведеними вище нормами чинного законодавства визначено, що за відсутності за місцем проходження служби житла для постійного проживання, військовослужбовці забезпечуються службовими жилими приміщеннями, які повинні відповідати вимогам житлового законодавства, або у разі відсутності службових жилих приміщень - розміщуються у гуртожитках, сімейних гуртожитках, спеціально пристосованих казармах, або військова частина орендує їм житло чи за їх бажанням виплачується грошова компенсація за піднайом (найом) жилого приміщення в порядку, визначеному законодавством.

Вирішуючи дану справу, суд першої інстанції у своєму рішенні зауважив, що ОСОБА_1 був забезпечений житлом за рахунок Міністерства оборони України в м.Хмельницькому та також перебуває на квартирному обліку при Київській районній адміністрації Одеської міської ради в загальній та пільговій, з правом першочергового надання житлової площі як учасника бойових дій в АТО черзі, складом сім`ї 2 особи: він та донька ОСОБА_2 .

Проти цих обставин не заперечує і позивач у справі.

Однак, судова колегія звертає увагу, що і у прохальній частині позовної заяви і у відповіді на відзив на позовну заяві, ОСОБА_1 просив визнати протиправними дії КЕВ м. Одеса щодо не погодження прийнятого об`єднаною житловою комісією військової частини НОМЕР_1 рішення (витяг з протоколу №3 від 28.02.2019) стосовно взяття капітана 2 рангу ОСОБА_1 на облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом забезпечення саме службовим жилим приміщенням за місцем проходження військової служби у м.Одеса, а не житлом для постійного проживання.

Колегія суддів звертає увагу, що право на отримання службового житлового приміщення за місцем проходження військової служби на час проходження такої, у позивача виникло з огляду на те, що на даний час він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у АДРЕСА_3 , та при цьому за місцем служби не має житла для постійного проживання.

Окрім того, відповідно до положень Порядку №1081, службове житлове приміщення надається незалежно від перебування військовослужбовця на квартирному обліку.

Втім, зазначені вище обставини, суд першої інстанції залишив поза увагою.

Отже, така підстава для відмови у погодженні прийнятого об`єднаною житловою комісією військової частини НОМЕР_1 рішення (витяг з протоколу №3 від 28.02.2019) стосовно взяття капітана 2 рангу ОСОБА_1 на облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом забезпечення службовим жилим приміщенням, - як забезпечення у минулому житлом за рахунок Міністерства оборони України в даному випадку не узгоджується з приписами чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Посилання відповідача на п.8 розділу IV Інструкції №380 в обґрунтування правомірності своїх дій у спірних правовідносинах, з чим також погодився суд першої інстанції, колегія суддів виходячи з досліджених матеріалів справи у сукупності, вважає у даному випадку неґрунтовними.

Підсумовуючи усе вищевикладене у сукупності, колегія суддів вважає хибним та необґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

З досліджених апеляційним судом матеріалів справи вбачається, що позивач має право на поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовим жилим приміщенням відповідно до прийнятого об`єднаною житловою комісією військової частини НОМЕР_1 рішення (витяг з протоколу №3 від 28.02.2019).

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач не довів правомірності своїх дій в частині не погодження рішення об`єднаної житлової комісії в той час як зібраними у справі доказами підтверджено позивачем наявність у нього права на забезпечення службовим житловим приміщенням на час проходження військової служби (або за його відсутності грошова компенсація за піднайом (найом) жилого приміщення за новим місцем проходження військової служби), у зв`язку із чим позовна вимога про визнання оскаржуваних дій відповідача протиправними підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання КЕВ м. Одеси погодити зарахування ОСОБА_1 та членів його сім`ї на квартирний облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом забезпечення службовим жилим приміщенням, колегія суддів враховує, що спірні правовідносини виникли з приводу відмови відповідача погодити рішення об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 оформлене протоколом №3 від 28.02.2019р.

При цьому, відповідно до вказаного рішення, житлова комісія вирішила зарахувати на облік для поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовим житловим приміщенням (службовою житловою площею) військовослужбовця капітана 2 рангу ОСОБА_1 з 25.02.2019 складом сім`ї 01 (одна) особа (а.с. 28).

Враховуючи викладене, а також встановлену протиправність дій відповідача в частині непогодження прийнятого рішення об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 оформлене протоколом №3 від 28.02.2019р., колегія суддів вбачає наявними підстави для часткового задоволення у цій частині позовної вимоги та зобов`язання правонаступника відповідача - Одеське квартирно-експлуатаційне управління, з метою належного способу відновлення порушеного права, погодити зарахування капітана 2 рангу ОСОБА_1 на облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом забезпечення службовим жилим приміщенням (службовою житловою площею).

За вказаного, доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради Європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно приписів п. 1-4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Підсумовуючи наведене, оскільки за наслідками апеляційного перегляду даної справи, судовою колегією було встановлено неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що стало підставою для прийняття необґрунтованого рішення, наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст. ст. 241-243, 308, 311, 315-317, 321, 322, 325, 326, 328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року у справі №522/20910/21 скасувати.

Ухвалити у справі №522/20910/21 нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса щодо не погодження прийнятого об`єднаною житловою комісією військової частини НОМЕР_1 рішення (витяг з протоколу №3 від 28.02.2019) стосовно взяття капітана 2 рангу ОСОБА_1 на облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом забезпечення службовим жилим приміщенням.

Зобов`язати Одеське квартирно-експлуатаційне управління погодити зарахування капітана 2 рангу ОСОБА_1 на облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом забезпечення службовим жилим приміщенням (службовою житловою площею).

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач Т.М. ТанасоглоСудді О.О. Димерлій А.В. Крусян