ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2023 року Чернігів Справа № 620/10883/23

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді ЖитнякЛ.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, третя особа - Головне управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з уточненим позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, третя особа - Головне управління ДПС у Чернігівській області, у якому просить визнати протиправним рішення відповідача від 29.06.2023 щодо відмови в зарахуванні періоду служби в податковій міліції Державної податкової адміністрації в Чернігівській області з 01.01.2004 по 31.12.2006 до страхового стажу, зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу період служби в податковій міліції Державної податкової адміністрації в Чернігівській області з 01.01.2004 по 31.12.2006 та зобов`язати провести перерахунок пенсії з урахуванням зазначено вище стажу і провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум з 29.06.2023.

Позов мотивовано тим, що відмова відповідача у зарахуванні періоду служби в податковій міліції Державної податкової адміністрації в Чернігівській області з 01.01.2004 по 31.12.2006 до страхового стажу є протиправною, оскільки наявний у позивача стаж підтверджений належним чином, а саме трудовою книжкою та наданими особовими рахунками.

Суд ухвалою від09.08.2023 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та встановив відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області відзив на позов не подало.

Від Головного управління ДПС у Чернігівській області надійшов відзив на позов, в якому представник наголошує на тому, що ГУ ДПС не є належним відповідачем у справі, оскільки прав позивача не порушувало.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

31.05.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з заявою, в якій просив зарахувати до страхового стажу період роботи з 01.01.2004 по 31.12.2006 на підставі записів трудової книжки та особових рахунків.

За результатами розгляду заяви, відповідач листом від 29.06.2023 повідомив позивача, що на даний час в реєстрі застрахованих осіб інформація щодо врахування до страхового стажу військової служби до червня 2016 року відсутня, оскільки до набрання чинності з 01.06.2016 змін до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску, страхувальники не подавали звітність про суми нарахованого грошового забезпечення за осіб з числа військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, у розрізі кожної застрахованої особи.

Порядком подання відсутніх у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 01.07.2000 по 31.12.2016, необхідних для призначення пенсій військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу, поліцейським, передбачено, що відомості про періоди служби, суми грошового забезпечення та сплату страхових внесків вносяться Пенсійним фондом України до реєстру застрахованих осіб на підставі інформації з податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формами №8 ДР і 1 ДФ, які ДПСУ передає Пенсійному фонду України в електронному вигляді на центральному рівні в порядку, затвердженому Пенсійним фондом України та ДПСУ.

Також зазначено, що інформація після надходження від ДПСУ до Пенсійного фонду України буде автоматично відображена в обліковій картці застрахованої особи.

Вважаючи таку відмову у призначенні пенсії протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує зі ст.22 Конституції України конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.

Згідно з ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.8, ч.2 ст.19 Основного Закону України).

Відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування, регулює Закон України від09.03.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV; тут і надалів редакції на час звернення позивача до відповідача із заявою від12.10.2022). Як установлено статтею 5 Закону №1058-ІV, дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

За визначеннями, наведенимиу статті 1 Закону №1058-ІV, персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частин першої, другої, статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.

Статтями 11, 14 Закону №1058-IV визначено осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та страхувальників.

Військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб рядового та начальницького складу включено до кола осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, Законом України від03.04.2007 №857-V «Про внесення змін до деяких законів України щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», доповнивши статтю 11 пунктом 17.

Частиною першою статті 21 Закону №1058-IV установлено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Згідно з частиною шостою статті 21 Закону №1058-IV персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Отже, Положення наведених норм Закону №1058-IV визначають обов`язок роботодавця щодо подання до Пенсійного фонду відомостей про заробітну плату застрахованої особи, на яку сплачено страхові внески (персоніфікованих відомостей про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб), правила зарахування органами Пенсійного фонду відповідних періодів до страхового стажу у цілях призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 19 частини другої статті 64 Закону №1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду зобов`язана вести відповідно до законодавства реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та у складі цього реєстру - реєстр платників страхових внесків до солідарної системи пенсійного страхування.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI), дія якого відповідно до статті 2 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.

Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб (пункт 1 частини першої статті 1 Закону №2464-VI).

За змістом положень статті 16 Закону №2464-VI Державний реєстр створюється для забезпечення: ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації; накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками єдиного внеску та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; нарахування та обліку виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб. Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частинами першою, другою статті 20 Закону №2464-VI реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону. Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування і соціальними та іншими виплатами, передбаченими законодавством, та електронного реєстру листків непрацездатності, порядок організації ведення та надання інформації з якого встановлюється Кабінетом Міністрів України. Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є податкові органи, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

У свою чергу до обов`язків Пенсійного фонду та його територіальних органів стосовно реєстру застрахованих осіб Державного реєстру відносяться: забезпечення своєчасного внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру; здійснення контролю за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру (частина перша статті 14-1 Закону №2464-VI).

Згідно із частиною шостою статті 20 Закону №2464-VI зміни та уточнення вносяться до відомостей реєстру застрахованих осіб у порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Постановою правління Пенсійного фонду України від18.06.2014 №10-1 затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за №785/25562; у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від27.03.2018 №8-1; даліПоложення №10-1). Це Положення визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 4 розділу І Положення №10-1 Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.

Нормами пункту 2 розділу ІІ Положення №10-1 визначено, що у Реєстрі застрахованих осіб накопичується, зберігається, автоматично обробляється інформація про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інформація, необхідна для обчислення і призначення страхових виплат за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування із: звітності та повідомлень про прийняття працівника на роботу; системи персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; електронних пенсійних справ; системи обліку сплати страхових внесків; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; відомостей, що подаються застрахованими особами у випадках, передбачених законами та цим Положенням; реєстру страхувальників Державного реєстру; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану; звернень громадян до органів Пенсійного фонду України; інших джерел, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 3 розділу IV Положення №10-1 відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пункту 4 розділу IV Положення №10-1 у разі припинення страхувальника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться на підставі відомостей, поданих правонаступником. У разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили.

Таким чином, законодавцем встановлений послідовний алгоритм дій щодо внесення відомостей до Реєстру застрахованих осіб, змін та уточнень, згідно з яким органи Пенсійного фонду України вносять такі лише на підставі даних (звітності) наданих страхувальником (роботодавцем) чи його правонаступником та здійснюють контроль за достовірністю таких.

Так у період з 01.01.2004 по 31.12.2006 страхувальником позивача була Державна податкова адміністрації в Чернігівській області.

Абзацами шістнадцятим, сімнадцятим підпункту 27 пункту 19 розділу I Закону України від03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (даліЗакон №2148-VIII) пункт 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV викладено у такій редакції: «Зарахування періодів служби до страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2006 року проводиться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів Державного Державною бюджету України. Протягом п`яти років з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення відповідно до законодавства, до Пенсійного фонду подаються, у разі їх відсутності, персоніфіковані відомості про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, поліцейським, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.».

Абзацом четвертим підпункту 3 пункту 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2148-VIII зобов`язано Кабінет Міністрів України визначити порядок подання відсутніх у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року стосовно військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських.

Відповідно до абзаців шістнадцятого, сімнадцятого підпункту 27 пункту 19 розділу I та абзацу четвертого підпункту 3 пункту 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2148-VIII постановою Кабінету Міністрів України від21.08.2019 №770 (чинна з 28.08.2019) затверджено: 1) Порядок зарахування періодів служби до страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2006 року; 2) Порядок подання відсутніх у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року, необхідних для призначення пенсій військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу, поліцейським(даліПорядок №770).

Відповідно до пункту 1 Порядку №770 цей Порядок установлює механізм, форму та строки подання до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаних управлінь (далі - територіальні органи Пенсійного фонду України) необхідних для призначення пенсій військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу, поліцейським персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року у разі їх відсутності в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб).

За приписами пункту 3 Порядку №770 відомості про періоди служби, суми грошового забезпечення та сплату страхових внесків вносяться Пенсійним фондом України до реєстру застрахованих осіб на підставі інформації з податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формами №8ДР і №1ДФ, які ДФС передає Пенсійному фонду України в електронному вигляді на центральному рівні в порядку, встановленому Пенсійним фондом України та ДФС. При цьому Пенсійний фонд України обчислює щомісячні суми грошового забезпечення виходячи із середнього розміру сум доходу квартальної звітності за формами №8ДР і №1ДФ за період, за який подано інформацію.

Згідно з пунктом 4 Порядку №770 у разі відсутності інформації з податкового розрахунку сум доходу відомості про періоди служби, суми грошового забезпечення та сплату страхових внесків вносяться територіальними органами Пенсійного фонду України до реєстру застрахованих осіб на підставі поданого військовими частинами чи органами, які виплачують (виплачували) грошове забезпечення, або подаються органами, які уповноважені рішеннями керівників державних органів, до територіальних органів Пенсійного фонду України у вигляді звіту за формою згідно з додатком.

Страхувальники або уповноважені органи подають звіт до територіальних органів Пенсійного фонду України у такі строки: за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2003 року - не пізніше ніж 1 грудня 2019 року; за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2007 року - не пізніше ніж 1 травня 2020 року; за період з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2011 року - не пізніше ніж 1 жовтня 2020 року; за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2015 року - не пізніше ніж 1 жовтня 2021 року; за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року - не пізніше ніж 11 жовтня 2022 року.

Звіт подається у вигляді електронного документа (через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням кваліфікованого електронного підпису). У разі неможливості подання звіту у вигляді електронного документа він подається на паперових носіях, завірений підписом керівника страхувальника або уповноваженого органу та скріплений печаткою (за наявності) (подається страхувальником або уповноваженим органом разом із звітом в електронній формі на електронних носіях інформації) (пункт 5 Порядку №770).

Згідно зпунктом 14 Порядку №770 відповідальним за правильність заповнення звітності та достовірність даних є страхувальник або уповноважений орган.

Поряд з тим пунктами9, 10 Порядку №770 передбачено, що на територіальний орган Пенсійного фонду України покладено повноваження щодо звіряння звіту, поданого відповідно до цього Порядку, з поданими страхувальником або уповноваженим органом раніше відомостями щодо кількості осіб і сум грошового забезпечення. А у разі виявлення недостовірних або помилкових відомостей, поданих та/або накопичених в електронних базах даних реєстру застрахованих осіб, не пізніше ніж через два робочі дні орган Пенсійного фонду України повідомляє страхувальнику або уповноваженому органу про виявлення розбіжностей.

Пунктом 13 Порядку №770 також передбачено, що додаткові документи подаються страхувальником або уповноваженим органом, якщо у звіті не було зазначено застраховану особу.

Отже, аналіз законодавчих норм, що регулюють порядок внесення відомостей про застрахованих осіб до реєстру, дозволяє дійти висновку, що такий обов`язок та, відповідно, відповідальність за правильність заповнення звітності та достовірність даних несе саме страхувальник або уповноважений орган.

Суд зазначає, що позивач у спірний період проходив службу в податковій міліції Державної податкової адміністрації в Чернігівській області.

На виконання Указу Президента України від09.12.2010 №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» розпочато реорганізацію ДПА України у ДПС України. З метою забезпечення виконання вимог зазначеного Указу та на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від10.12.2010 №2219-р «Про утворення комісій з проведення реорганізації та ліквідації деяких центральних органів виконавчої влади» ДПА України 21.12.2010 затверджено склад комісії з проведення реорганізації ДПА України.

Надалі такий орган був реформований у Міністерство доходів та зборів. Утворений на підставіУказу Президента України24.12.2012 шляхом реорганізаціїДержавної митної служби УкраїнитаДержавної податкової служби Україниу єдиний орган.

Фінальним етапом реформування стало рішення про розділенняДержавної фіскальної службинаподатковутамитнуслужби постановою Кабінету Міністрів України №-1200 від18.12.2018 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України».

Пунктом 2 зазначеної вище постанови від18.12.2018 було визначено, що підрозділи податкової міліції у складі Державної фіскальної служби продовжують здійснювати повноваження та виконувати функції з реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, здійснюючи оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну та охоронну функції до завершення здійснення заходів з утворення центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно доКримінального процесуального кодексу України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від19.06.2019 утворено Головне управління ДПС у Чернігівській області. При цьому, п.3 постанови визначено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно доКримінального процесуального кодексу України.

Таким чином, страхувальником позивача на момент розгляду справи є Головне управління ДФС у Чернігівській області, яке на момент розгляду справи не ліквідоване та перебуває у стані припинення.

Як вбачається з матеріалів позову, позивач до ліквідаційної комісії Головного управління ДФС України у Чернігівській області не звертався.

Натомість позивач вважає, що саме ГУ ПФУ в Чернігівській області має вносити відомості про його страховий стаж у реєстр застрахованих осіб.

Суд уже зазначав, що відповідно до пунктів 5, 6 розділу IV Положення №10-1 органи Пенсійного фонду України уповноважені вносити відомості про застраховану особу в реєстр застрахованих осіб тільки: 1) у разі ліквідації страхувальника без визначення правонаступника за відповідним рішенням суду, що набрало законної сили; 2) у разі виявлення за результатами перевірки поданих страхувальником недостовірних відомостей про застрахованих осіб та невиконання страхувальником у місячний строк припису щодо усунення цих порушень.

З огляду на наведене, суд вважає, що в даному випадку ліквідаційної комісії Головного управління ДФС України у Чернігівській області має подати до органу Пенсійного фонду необхідні дані для уточнення відомостей стосовно позивача та періоду його роботи.

Тому суд не вважає відмовою в розумінні пенсійного законодавства лист-відповідь від29.06.2023, оскільки в такому лише роз`яснено встановлений законодавством порядок внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб.

Частиною першою статті 5 КАС України установлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права та не дотримано передбачену законодавством процедуру внесення змін до реєстру застрахованих осіб, оскільки він повинен в першу чергу звернутися з таким питанням до страхувальника (його правонаступника), а не до ГУ ПФУ в Чернігівській області, на яке покладено повноваження щодо звіряння поданого страхувальником або уповноваженим органом звіту з відомостями щодо кількості осіб і сум грошового забезпечення, а у разі виявлення недостовірних або помилкових відомостей, поданих та/або накопичених в електронних базах даних реєстру застрахованих осіб - повідомити страхувальнику або уповноваженому органу про виявлення розбіжностей.

При цьому, суд звертає увагу, що суду не надано доказів того, що внаслідок дій чи бездіяльності відповідача, позивач зазнав зменшення розміру соціальних виплат, тому відсутні підстави для висновку про те, що відповідач спричинив порушення прав позивача.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, третя особа - Головне управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83-а, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 21390940).

Повний текст рішення суду складено 12.10.2023.

Суддя Л.О. Житняк