У Х В А Л А
11 жовтня 2023 року
м. Київ
Справа № 454/1883/22
Провадження № 14-117цс23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Воробйової І. А.,
суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І.,
Гудими Д. А., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ситнік О. М., Ткача І. В.,
Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Відділ державної виконавчої служби Сокальського районного управління юстиції, про стягнення пені зі сплати аліментів та стягнення додаткових витрат на утримання дітей
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 березня 2023 рокуу складі колегії суддів:
Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,
УСТАНОВИЛА:
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Відділ державної виконавчої служби Сокальського районного управління юстиції, в якому просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь пеню (неустойку) за несплату аліментів за період з 01 листопада
2021 року до 01 серпня 2022 року в сумі 20 850,00 грн.
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 27 грудня
2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6 360,00 грн пені за несплату аліментів. Стягнено з ОСОБА_2 в дохід держави 992,40 грн судового збору.
Не погоджуючись із рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 27 грудня 2022 року, ОСОБА_1 оскаржила його 02 лютого
2023 року в апеляційному порядку.
Одночасно в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила поновити строк на апеляційне оскарження рішення Сокальського районного суду Львівської області від 27 грудня 2022 року.
Клопотання мотивоване тим, що Сокальський районний суд Львівської області не направляв їй копії оскаржуваного судового рішення, про це рішення заявниця дізналась з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 07 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 27 грудня 2022 року залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали для подання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку.
Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що заявниця не надала доказів, які
підтверджували б, що про оскаржуване рішення вона дізналася 29 січня
2023 року з Єдиного державного реєстру судових рішень і Сокальський районний суд Львівської області вказане рішення на адресу позивачка не надсилав.
17 лютого 2020 року на виконання вимог ухвали Львівського апеляційного суду від 07 лютого 2020 року ОСОБА_1 подала клопотання, у якому просила поновити строк на апеляційне оскарження рішення Сокальського районного суду Львівської області від 27 грудня 2022 року.
Клопотання мотивовано тим, що Сокальський районний суд Львівської області не надсилав ОСОБА_1 оскаржуваного судового рішення, лише
29 січня 2023 року вона ознайомилась із ним на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.
Оскаржуваною ухвалою Львівського апеляційного суду від 02 березня
2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 27 грудня 2022 року.
Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що вказані заявницею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки оскаржуване рішення суду було надіслане на електронну адресу ОСОБА_1 27 грудня 2022 року.
10 квітня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,
у якій просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 березня 2023 року та передати справу до суду апеляційної інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, щоофіційної електронної адреси
ОСОБА_1 не має, а клопотання про надсилання їй рішення суду
в електронному вигляді вона не подавала.
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задоволено. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 березня 2023 року. Відкрито касаційне провадження
у справі та витребувано її матеріали із Сокальського районного суду Львівської області.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 серпня 2023 року передано справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину третю статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), якою передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважав за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного господарського суду від 28 квітня 2023 року у справі № 904/272/22.
Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначав, що у справі, що переглядається, спірним питанням є дата отримання позивачкою ОСОБА_1 копії рішення суду. Зокрема, апеляційний суд взяв за основу відомості, вказані в довідці про доставку електронного листа на електронну адресу ОСОБА_1 (е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка зазначена в позовній заяві, та виходив з того, що копія рішення суду першої інстанції отримана 27 грудня 2022 року, а заявниця ( ОСОБА_1 ) наполягає на тому, що офіційної електронної адреси не має, клопотання про надсилання їй рішення суду в електронному вигляді не подавала і копії рішення станом на час подання апеляційної скарги не отримувала, про його існування дізналася з Єдиного державного реєстру судових рішень, отримала рішення суду першої інстанції лише 29 березня 2023 року.
Частинами п`ятою, шостою статті 272 ЦПК України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі
у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно із частиною одинадцятою статті 272 ЦПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються
в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Аналогічний обов?язок суду визначений також у частині третій статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Відповідно до підпункту 15.14 підпункту 15 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи суд вручає судові рішення
в паперовій формі.
У пункті 16 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України зазначено,
що справи, розгляд яких розпочато та не закінчено за матеріалами
у паперовій формі до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, продовжують розглядатися за матеріалами
у паперовій формі. За наявності технічної можливості суд може розглядати таку справу за матеріалами в електронній формі.
17 серпня 2021 року Вища рада правосуддя рішенням № 1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС).
У газеті «Голос України» від 04 вересня 2021 року № 168 (7668) Вищою радою правосуддя опубліковано оголошення про початок функціонування трьох таких підсистем (модулів) ЄСІТС: «Електронний кабінет»; «Електронний суд»; підсистема відеоконференцзв`язку.
З урахуванням норм статті 253 Цивільного кодексу України, які передбачають,
що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, підсистеми «Електронний кабінет», «Електронний суд» та підсистема відеоконференцзв`язку офіційно розпочали функціонувати з 05 жовтня
2021 року.
Таким чином, на час прийняття судом першої інстанції рішення (27 грудня 2022 року) зазначені підсистеми (модулі) ЄСІТС уже розпочали функціонування.
За визначенням, наведеним у підпункті 5.8 пункту 5 розділу І Положення про ЄСІТС, офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України.
Відповідно до частини сьомої статті 14 ЦПК України особам,
які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд надсилає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам,
які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах,
в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що cправу, яка переглядається, суд першої інстанції розглядав за матеріалами в паперовій формі. Доказів реєстрації ОСОБА_1 у підсистемі «Електронний суд» матеріали справи не містять. У матеріалах справи також немає заяви (клопотання) позивачки про надсилання їй копій судових рішень на електронну пошту, анаявне у матеріалах справи клопотання ОСОБА_1 від 19 грудня 2022 року, яке надійшло електронною поштою, у прохальній частині якого заявник просить надсилати відповідь на е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 та за можливості Укрпоштою на адресу: 79069,
м. Львів, а/с 3437, не може бути взяте до уваги, оскільки воно не скріплене електронним цифровим підписом.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду посилався на те, що у постанові Верховного Суду
від 27 жовтня 2021 року у справі № 279/5407/20 (провадження
№ 61-8744св21) зроблено висновок про те, яким чином суд здійснює відправлення процесуальних документів на офіційні електронні адреси сторін. Так, для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - ідентифікаційний номер платника податків - фізичної особи (у разі відсутності ідентифікаційного номера - серія та номер паспорта громадянина). Доменним іменем є ім`я у домені «mail.gov.ua».
У постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі
№ 757/34078/14 (провадження № 61-6503св22) зазначено, що відправлення
й доставка судових рішень і процесуальних документів електронним листом на особисту електронну пошту відповідача не свідчить про вручення копії ухвали апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження, апеляційної скарги, а також про належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
За таких обставин Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважав, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження є передчасним.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 14 вересня
2022 року у справі № 522/5675/18 (провадження № 61-5757св22).
Подібні за змістом висновки також викладені у постанові Верховного Суду
у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 серпня
2022 року у справі № 560/9388/21 (провадження № К/990/5218/22),
постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 року у справі № 199/1861/20 (провадження
№ 61-11712св22) та від 19 квітня 2023 року у справі № 607/17402/21 (провадження № 61-977св23), постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 квітня 2023 року у справі
№ 920/1142/20, від 02 серпня 2021 року у справі № 914/1191/20 та ін.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що натомість у пункті 6.5 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 квітня 2023 року у справі № 904/272/22 зроблено такий висновок: «Щодо застосування наведених норм суд також зазначає, що: застосовуючи процесуальний закон і формуючи відповідну практику, видається важливим враховувати реальні обставини, в яких працюють суди, і тлумачити його у світлі забезпечення гарантій на доступ до суду та його безперервної роботи; лише такий підхід забезпечить практичну відповідь на реальні проблеми та виклики сучасності; надсилання рішення рекомендованим листом з повідомлення про вручення є способом забезпечення права учасника справи знати про ухвалене судом рішення, однак через відсутність фінансування суди не надсилають судові рішення рекомендованими листами, а повідомляють учасника про ухвалення рішень і можливість їх отримання альтернативними засобами комунікації - телефоном, електронною поштою, месенджерами; такі дії мають ту ж саму мету - проінформувати учасника справи; ключовим для оцінки правомірності цих дій суду має бути не спосіб їх вчинення (надсилання чи ненадсилання рекомендованого листа), а їх здатність забезпечити досягнення мети - інформування особи про судове рішення; якщо учасник надав суду телефон та електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом; це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них; з огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно та добросовісно; тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення, а тому самого лише заперечення учасника про неотримання повідомлення недостатньо, щоб спростувати цю презумпцію; суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника, який надав суду свої номери та адреси, але не користується чи не стежить за ними; попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки.[..] Крім цього, Суд ураховує, що в умовах воєнного стану надсилання судових рішень на електронну пошту, яка зазначена учасником процесу в поданих ним документах як власна електронна адреса, є доцільним і спрямованим на досягнення мети, яка полягає у повідомленні учасника процесу про ухвалене судове рішення».
Указаний висновок застосував Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду в ухвалах від 12 червня 2023 року у справі № 753/448/22 (провадження № 61-7449св23) та від 09 серпня 2023 року у справі
№ 203/267/22 (провадження № 61-8247ск23), постановах від 08 червня
2023 року у справі № 237/2273/14-ц (провадження № 61-522св23), від
07 серпня 2023 року у справі № 641/8079/20 (провадження № 61-516св23).
У постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду
від 03 липня 2023 року у справі № 761/2006/20 (провадження
№ 61-10250св22) зроблено висновок, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши її у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник справи бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, у свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.
З огляду на це суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного судувід 13 квітня 2023 року у справі № 947/26777/19 (провадження № 61-9161св22), від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18 (провадження № 61-8101св22), від 30 листопада 2022 року у справі
№ 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22), від 30 листопада 2022 року
у справі № 725/486/22 (провадження № 61-7107св22).
Ураховуючи зазначені висновки Верховного Суду у складі різних судових юрисдикцій, які за подібних фактичних обставин є різними, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що є підстави для відступлення від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 904/272/22.
За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає мотиви, викладені в ухвалі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 серпня 2023 року, обґрунтованими. Колегією суддів дотримані умови, передбачені частиною третьою статті 403 ЦПК України, для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений і в частині першій статті 10 ЦПК України.
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
Тому справа підлягає прийняттю для продовження розгляду Великою Палатою Верховного Суду.
У частині першій статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Справу необхідно розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у порядку письмового провадження.
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, статтями 402-404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Прийняти до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Відділ державної виконавчої служби Сокальського районного управління юстиції, про стягнення пені зі сплати аліментів та стягнення додаткових витрат на утримання дітей.
Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 14 листопада 2023 року в приміщенні Верховного Суду за адресою: місто Київ, вулиця Пилипа Орлика, 8.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Воробйова
Судді: О. О. Банасько Л. М. Лобойко
Ю. Л. Власов С. Ю. Мартєв
І. В. Григор`єва К. М. Пільков
М. І. Гриців О. М. Ситнік
Д. А. Гудима І. В. Ткач
І. В. Желєзний О. С. Ткачук
Л. Ю. Кишакевич В. Ю. Уркевич
С. І. Кравченко Є. А. Усенко
Г. Р. Крет Н. В. Шевцова
