Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
_____________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"04" жовтня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/2571/23
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Христенко А.О.,
розглянувши справу № 916/2571/23
за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пушкінська, 3; код ЄДРПОУ 03528552)
в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації (65032, Одеська обл., м. Одеса, просп. Шевченка, 4; код ЄДРПОУ 00022585)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай Акваресурс» (68831, Одеська обл., Ізмаїльський район, с. Орлівка, вул. Дунайська, 31; код ЄДРПОУ 42862844)
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном;
представники учасників справи:
від прокуратури Лянна О.А.,
від позивача не з`явився,
від відповідача не з`явився,
ВСТАНОВИВ:
Заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай Акваресурс», в якому просить суд:
- усунути перешкоди власнику державі в особі Одеської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом припинення використання товариством з обмеженою відповідальністю «Дунай Акваресурс» (код ЄДРПОУ 42862844) озера Кагул площею 8500 га, розташованого на території Ізмаїльського району Одеської області, разом із земельною ділянкою під ним для цілей спеціального використання водних біоресурсів в Режимі рибогосподарської експлуатації;
- усунути перешкоди власнику державі в особі Одеської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай Акваресурс» (код ЄДРПОУ 42862844) повернути державі в особі Одеської обласної державної адміністрації озеро Кагул площею 8500 га, розташоване на території Ізмаїльського району Одеської області, разом із земельною ділянкою під ним.
Мотивуючи звернення в інтересах держави з даним позовом, прокурор посилається на встановлення порушення вимог земельного, водного та природоохоронного законодавства України під час використання ТОВ «Дунай Акваресурс» земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом - озером Кагул площею водного дзеркала 8500 га, яке знаходиться на території Ізмаїльського району Одеської області.
В обґрунтування позовних вимог прокурор наводить, зокрема, наступні доводи:
- земельна ділянка під озером Кагул, яка належить до земель державної власності та знаходиться у розпорядженні Одеської обласної державної адміністрації (категорія земель: землі водного фонду, кадастровий номер: 5124100000:01:003:0001), є сформованою, відомості про земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру, а про речове право на земельну ділянку - до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- ТОВ «Дунай Акваресурс» здійснює використання озера Кагул на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації озера Кагул, погодженого 21.05.2019 Управлінням Державного агентства рибного господарства в Одеській області та 06.06.2019 Держрибагентством України (далі - Режим СТРГ);
- ТОВ «Дунай Акваресурс» (користувач) має одноосібне право на вилучення водних біоресурсів на озері Кагул (п. 15.7. Режиму СТРГ); термін дії Режиму: з 06.06.2019 по 31.12.2028 (п. 17. Режиму СТРГ);
- ТОВ «Дунай Акваресурс» у встановленому законодавством порядку не отримано будь-яких документів, які надають право на використання земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом - озером Кагул, у зв`язку з чим використання ТОВ «Дунай Акваресурс» земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом має бути припиненим, а земельна ділянка з розташованим на ній водним об`єктом підлягає поверненню до земель державної власності.
Ухвалою від 20.06.2023 позовну заяву (вх. № 2934/23 від 15.06.2023) заступника керівника Одеської обласної прокуратури прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/2571/23, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.07.2023, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив.
14.07.2023 до суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай Акваресурс» на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог.
У відзиві відповідачем наведено, серед іншого, такі аргументи:
- ТОВ «Дунай Акваресурс» здійснює рибогосподарську діяльність в Режимі рибогосподарської експлуатації озера Кагул, розробленого Одеським центром Південного науково-дослідного інституту рибного господарства та океанографії», погодженого Державним агентством рибного господарства України 06.06.2019р., а також на підставі науково - біологічного обґрунтування експлуатації озера Кагул;
- на виконання Режиму TOB «Дунай Акваресурс» виконуються роботи із вселення водних біоресурсів, а саме у 2019р. вселлено 2535541 екземплярів, у 2020р. - 2519691 екземплярів, що підтверджують підсумкові акти від 04.12.2019р. та 23.11.2020р. Крім того, у 2020 та 2023 роках Товариством виконано рибоводно-меліоративні роботи, зокрема встановлення нерестових гнізд, згідно підсумкових актів від 14.04.2020р. та 04.05.2023р.;
- при отриманні Режиму рибогосподарської експлуатації озера Кагул, ТОВ «Дунай Акваресурс» отримало у користування лише водні біоресурси, а не водний об`єкт чи землю під водою;
- наявність Режиму рибогосподарської експлуатації озера Кагул підтверджує правомірність дій Товариства на озері Кагул, а не, як стверджує прокурор, вказує на самовільне зайняття водного об`єкта та земельної ділянки, на якій він розміщений;
- згідно приписів ч. 1 ст. 51 ВК України не підлягають передачі у користування на умовах оренди водні об`єкти розташовані в межах територій та об`єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України". Тому, озеро Кагул в силу вимог закону не може бути об`єктом оренди, а Одеська обласна державна адміністрація не може бути орендодавцем і відповідно не може отримувати прибуток у вигляді орендної плати.
14.07.2023 від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі Державного агентства меліорації та рибного господарства України, а також Управління Державного агентства рибного господарства України в Одеській області у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. На думку відповідача, рішення у даній справі впливатиме на права та інтереси зазначених осіб в силу можливого обмеження їх прав погодження режимів рибогосподарської експлуатації водосховищ і видачі дозволів на промислове вилучення водних біоресурсів і вселення водних біоресурсів.
Протокольною ухвалою від 17.07.2023 суд залишив на розгляді клопотання відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб та відклав підготовче судове засідання на 07.08.2023.
04.08.2023 до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з військовим станом та збільшенням кількості обстрілів Одеської області військами РФ.
07.08.2023 від прокуратури до суду надійшла відповідь на відзив, в якій прокурором наведено контраргументи проти викладених у відзиві доводів відповідача, а саме:
- ТОВ «Дунай Акваресурс» намагається довести суду факт правомірності отримання ним Режиму СТРГ, водночас жодним чином не спростовує доводи обласної прокуратури, підтвердженими позицією Верховного Суду, про відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку та водний об`єкт;
- використання водного об`єкта виключно на підставі режиму рибогосподарської експлуатації порушує не лише встановлений законодавством порядок розпорядження такими об`єктами, а й призводить до втрати бюджетних надходжень у вигляді орендної плати та вартості продажу земельної ділянки з водним об`єктом на торгах;
- у даному випадку, Режим СТРГ виступає своєрідною «інструкцією» до використання водних біоресурсів, а не підставою для використання водного об`єкта та земельної ділянки під ним.
07.08.2023 від прокуратури надійшли письмові заперечення проти клопотання відповідача щодо залучення до участі у справі третіх осіб, де прокурор звернув увагу, що у даній справі не оспорюється факт отримання відповідачем Режиму СТРГ, законності його погодження або дотримання його приписів, а також, що предметом спору у даній справі є саме питання законності використання ТОВ «Дунай Акваресурс» озера Кагул за відсутності правовстановлюючого документа на земельну ділянку та водний об`єкт, яким у відповідності до положень ст. 51 ВК України має бути договір оренди. Відтак, прокурор вважає безпідставним залучення вказаних відповідачем третіх осіб, так як з клопотання останнього залишається незрозумілим яким чином рішення у даній справі може вплинути на законодавчі повноваження Державного агентства меліорації та рибного господарства України, а також Управління Державного агентства рибного господарства України в Одеській області.
За приписами ст. 50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.
Мотивуючи своє клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, відповідач зауважив про можливість впливу судового рішення у даній справі на права та обов`язки останніх в силу можливого обмеження їх прав погодження режимів рибогосподарської експлуатації водосховищ і видачі дозволів на промислове вилучення водних біоресурсів і вселення водних біоресурсів.
Між тим, предметом спору у даній справі є усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні майном шляхом припинення використання та повернення відповідачем озера Кагул разом із земельною ділянкою під ним.
У даній справі не оспорюється погодження Державним агентством меліорації та рибного господарства України або Управлінням Державного агентства рибного господарства України в Одеській області режимів рибогосподарської експлуатації водосховищ і видача останніми дозволів на промислове вилучення водних біоресурсів і вселення водних біоресурсів.
Відтак, суд не вбачав доцільності залучення до участі у даній справі вказаних відповідачем третіх осіб, у зв`язку з чим протокольною ухвалою від 07.08.2023 суд відхилив відповідне клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай Акваресурс».
Також, протокольною ухвалою від 07.08.2023 суд, задовольнивши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, відклав підготовче судове засідання на 21.08.2023.
18.08.2023 до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з військовим станом та збільшенням кількості обстрілів Одеської області військами РФ.
Протокольною ухвалою від 21.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.09.2023.
04.09.2023 оголошено перерву у судовому засіданні до 04.10.2023.
У судовому засіданні, яке відбулось 04.10.2023, прокурор просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, 03.10.2023 надіслав до суду клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з військовим станом та збільшенням кількості обстрілів Одеської області військами РФ.
З цього приводу суд зазначає, що на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжено та який діє станом на даний час.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст. 26 цього ж Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з такої, зокрема, підстави: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для відкладення розгляду справи.
Позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та мав право відповідно до ст. 197 ГПК України, за необхідності, заявити клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, чим не скористався. Крім того, явка відповідача у судове засідання не була визнана судом обов`язковою.
При цьому наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення відповідно до вимог статті 236 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, неявка відповідача у судове засідання не перешкоджала розгляду справи по суті.
04.10.2023, після виходу з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютивна частини рішення.
Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Одеської обласної державної адміністрації у даній справі.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно до частин 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок щодо підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором, визначивши, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх на обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Так, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувань порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Указом Президента України від 23.03.2021 № 111/2021 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23.03.2021 «Про виклики і загрози національній безпеці України в екологічній сфері та першочергові заходи щодо їх нейтралізації», яке зумовлено комплексом питань, пов`язаних із викликами та загрозами національній безпеці України в екологічній сфері, високим рівнем ризиків для природних екосистем та здоров`я населення, зумовленим значним забрудненням довкілля через техногенне навантаження, нераціональне використання природно-ресурсного потенціалу, значні обсяги накопичених в Україні відходів, загострення екологічних та техногенних проблем у районах, прилеглих до зони конфлікту на Донбасі, недостатній рівень адаптаційних можливостей галузей економіки, систем життєзабезпечення до негативних процесів зміни клімату, неналежний стан системи державного моніторингу навколишнього природного середовища, єдиної державної системи захисту.
Таким чином, держава з метою захисту екосистеми України та дотримання екологічних прав громадян зобов`язана забезпечити належну охорону природним ресурсам як національному багатству.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Таким чином, Одеська обласна державна адміністрація є розпорядником земельної ділянки водного фонду державної власності за межами населеного пункту. Право державної власності на земельну ділянку під озером Кагул зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
У зв`язку з цим, в силу положень ст. 17, 20, 122 ЗК України органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах є Одеська обласна державна адміністрація.
Як вказав прокурор, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді обласною прокуратурою скеровано до Одеської обласної державної адміністрації лист від 01.05.2023 № 12-610вих-23, яким повідомлено про неправомірне використання ТОВ «Дунай Акваресурс» озера Кагул та запропоновано надати інформацію про вжиті заходи реагування (у тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом) або намір вжити заходи реагування (Т. 1, а.с. 149-151).
Одеською обласною державною адміністрацією листом від 12.05.2023 № 4029/7/01-46/4636/2-23 повідомлено, що облдержадміністрація до суду із позовом до ТОВ «Дунай Акваресурс» про зобов`язання повернути земельну ділянку та водний об`єкт, припинення права користування водним об`єктом, не зверталась та просить вжити необхідних заходів для захисту інтересів держави (Т. 1, а.с. 152).
Факт незвернення до суду відповідного органу влади з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав захистити інтереси громадян, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян та звернення до суду з таким позовом. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.
Таким чином, Одеська обласна державна адміністрація була обізнана про необхідність захисту інтересів держави та мала відповідні повноваження для їх захисту, проте таких заходів не вжила, що відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом в інтересах держави в особі зазначеного уповноваженого органу
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, суд встановив наступне.
На підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, розробленої ТОВ «Одеська землевпорядна група» відповідно до розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 15.07.2021 № 737/од-2021, у Державному земельному кадастрі 09.12.2021 проведено державну реєстрацію земельної ділянки, розташованої під озером Кагул, а саме земельної ділянки площею 10044,0418 га з цільовим призначенням: 10.13 земельні ділянки запасу (земельні ділянки, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), категорія земель: землі водного фонду, кадастровий номер: 5124100000:01:003:0001 (Т. 1, а.с. 101-102).
Рішенням державного реєстратора Долинської сільської ради Подільського району Одеської області Полякової Я.А. від 10.02.2022 № 63376526 проведено державну реєстрацію права власності за Одеською обласною державною адміністрацією на земельну ділянку площею 10044,0418 га з кадастровим номером 5124100000:01:003:0001 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2578995451080, номер відомостей про речове право 46632351) (Т. 1, а.с. 41).
ТОВ «Дунай Акваресурс» здійснює використання озера Кагул на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації озера Кагул, погодженого 21.05.2019 Управлінням Державного агентства рибного господарства в Одеській області та 06.06.2019 Держрибагентством України (Т. 1, а.с. 44-54).
Режим розроблений державним підприємством «Одеський центр Південного науково-дослідного інституту морського рибного господарства та океанографії» (п. 1 Режиму СТРГ).
Місце розташування водного об`єкта: озеро Кагул розташоване на південному заході Одеської області на схід від м. Рені. Озеро Кагул є одним з найбільших придунайських озер. На схід від озера Кагул розташовується заплавне водоймище - озеро Картал (п. 2.1. Режиму СТРГ).
Розміри: а) довжина - 33 км; б) ширина - 2-11 км; в) площа водного дзеркала - 8500 га; г) об`єм - 0,085 км3; ґ) максимальна глибина -7 м; д) середня глибина - 1,8 м (п. 2.2. Режиму СТРГ).
Одноосібне право на вилучення водних біоресурсів на озері Кагул має ТОВ «Дунай Акваресурс» - Користувач (п. 15.7. Режиму СТРГ).
Термін дії Режиму: з 06.06.2019 по 31.12.2028 (п. 17. Режиму СТРГ).
Обставини здійснення ТОВ «Дунай Акваресурс» рибогосподарської діяльності підтверджується інформацією Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області (лист від 12.12.2022 № 1-3-9/1861-22), відповідно до якої ТОВ «Дунай Акваресурс» здійснює свою діяльність згідно Режиму рибогосподарської експлуатації озера Кагул, погодженого Держрибагентством 06.06.2019 (Т. 1, а.с. 78-79).
З інформації, наданої Управлінням Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області у цьому ж листі вбачається, що ТОВ «Дунай Акваресурс» протягом 2019-2022 років не виконувало заходів із проведення рибоводно-меліоративних робіт (встановлення нерестових гнізд, за виключенням 2020 р. встановлено 250 шт., поліпшення нерестовищ, розчищення водопадаючих каналів і проток), а з 2021 року припинило роботи із вселення водних біоресурсів.
Крім того, відповідно до листа Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області від 10.05.2023 № 1-3- 9/1169-23 ТОВ «Дунай Акваресурс» згідно з наданим останнім звітом з початку року станом на 01.05.2023 здійснено вилов наступних водних біоресурсів: судак - 92 кг; лящ - 10618 кг; карась - 4682 кг; сазан (короп) - 109 кг; товстолоб - 14894 кг, білий амур - 44 кг, а всього: 30439 кг водних біоресурсів (Т. 1, а.с. 82-84).
Також, як зазначив прокурор, опрацюванням Єдиного державного реєстру судових рішень установлено факти притягнення до адміністративної відповідальності працівників ТОВ «Дунай Акваресурс» упродовж 2022-2023 років, що додатково свідчить про обставини використання ТОВ «Дунай Акваресурс» озера Кагул (постанови Ренійського районного суду від 02.11.2022 у справі № 510/1586/22, від 02.11.2022 у справі № 510/1588/22, від 21.11.2022 у справі № 510/1585/22, від 06.12.2022 у справі № 510/1601/22, від 04.04.2023 у справі №510/310/23) (Т. 1, а.с. 85-99).
Таким чином, на підставі Режиму СТРГ ТОВ «Дунай Акваресурс» з 2019 року здійснюється промисел водних біоресурсів на території озера Кагул.
Однак, як вказано прокурором, ТОВ «Дунай Акваресурс» у встановленому законодавством порядку не отримано будь-яких документів, які надають право на використання земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом - озером Кагул, у зв`язку з чим прокурор і звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації та зазначив, що використання ТОВ «Дунай Акваресурс» земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом має бути припиненим, а земельна ділянка з розташованим на ній водним об`єктом підлягає поверненню до земель державної власності.
Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
У відповідності до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно зі статтею 3 Водного кодексу України (далі - ВК України) усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, крім каналів на зрошувальних і осушувальних системах; інші водні об`єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 ВК України води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради.
До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (ч. 1 ст. 58 ЗК України, ст. 4 ВК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 79 ЗК України земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться.
Відповідно до статті 1 ВК України рибогосподарський водний об`єкт це водний об`єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей; водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал (крім каналу на зрошувальних і осушувальних системах), а також водоносний горизонт); озеро - природна западина суші, заповнена прісними або солоними водами.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 19 ст. 51 ВК України у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.
Водні об`єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об`єктом поширюється на такий водний об`єкт.
Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.
Надання частин рибогосподарських водних об`єктів, рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України в користування для цілей аквакультури регулюються Законом України «Про аквакультуру».
За визначенням термінів, наведеним у статті 1 Закону України «Про аквакультуру», аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.
У статті 12 Закону України «Про аквакультуру» визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських, Київської і Севастопольської міських, районних, обласних рад у сфері аквакультури належать: надання в користування на умовах оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, рибогосподарської технологічної водойми для цілей аквакультури відповідно до повноважень щодо розпорядження землями, встановлених ЗК України; здійснення інших повноважень відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про аквакультуру» рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до ВК України.
Основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб`єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об`єктах України, внутрішніх морських водах і територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі регулюються Законом України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів».
У статті 1 цього Закону визначено, зокрема, що водні біоресурси (водні біологічні ресурси) - сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини.
Використання водних біоресурсів, які перебувають у стані природної волі, здійснюється в порядку загального і спеціального використання (ст. 25 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів»).
Спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється шляхом їх вилучення з природного середовища (крім любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного вилову) і включає, зокрема промислове рибальство (частина перша статті 27 зазначеного Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» з метою забезпечення охорони, раціонального використання окремих видів водних біоресурсів, а також для доповнення, уточнення або зміни зазначених правил можуть розроблятися режими для окремих рибогосподарських водних об`єктів (їх частин). Режими затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості.
За змістом ч. 1 ст. 34 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» суб`єкт рибного господарства (юридична чи фізична особа, яка провадить рибогосподарську діяльність відповідно до законодавства) мають право на користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів на недискримінаційних умовах у встановленому порядку.
Режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта - установлена на відповідний термін сукупність вимог, умов та заходів щодо обсягів робіт з відтворення водних біоресурсів за їх віковими та видовими характеристиками, строків лову, типів і кількості знарядь та засобів лову, обсягів вилучення, регламентації любительського і спортивного рибальства, ощадливого використання водних біоресурсів рибогосподарського водного об`єкта (його частини) (ст. 1 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів»).
Порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах регламентовано Інструкцією про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, затвердженого наказом Державного комітету рибного господарства України від 28.01.2008 № 4 (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 2.1. Інструкції для здійснення штучного розведення, вирощування ВЖР та їх використання користувач подає до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань рибного господарства України:
- заяву, погоджену з територіальним органом рибоохорони, у зоні контролю якого перебуває рибогосподарський водний об`єкт (його ділянка);
- режим, погоджений з територіальним органом рибоохорони та територіальним органом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, у зоні діяльності яких є рибогосподарський водний об`єкт, який розробляється на підставі науково-біологічного обґрунтування;
- науково-біологічне обґрунтування щодо рибогосподарського водного об`єкта (його ділянки), на якому створюється СТРГ;
- карту-схему розташування СТРГ;
- документи (засвідчені у встановленому законодавством порядку копії): свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності (для фізичної особи); статут, свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності (для юридичної особи); при розробці Режиму на водні об`єкти об`ємом більше 1 млн. куб.м (водосховища) - ліцензію на право господарської діяльності, пов`язаної з промисловим виловом риби на промислових ділянках рибогосподарських водойм, крім внутрішніх водойм (ставків) господарств.
Режим погоджується територіальним органом рибоохорони, у зоні якого здійснюватимуть діяльність, та територіальним органом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України протягом місяця з дня його отримання (п. 2.3. Інструкції).
Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань рибного господарства України протягом місяця після отримання розглядаються надіслані користувачем документи і приймається відповідне рішення щодо затвердження Режиму (п. 2.4. Інструкції).
Таким чином, як вбачається з положень Інструкції для погодження Режиму СТРГ від користувача не вимагається надання правовстановлюючих документів на земельну ділянку з розташованим на ній водним об`єктом.
Проте вказаний підзаконний нормативно-правовий акт не визначає права користування водними об`єктами і землями водного фонду.
Згідно з положеннями ч. 1, 3 ст. 36 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» юридичні та фізичні особи мають право користуватися водними біоресурсами як об`єктами права власності Українського народу відповідно до Конституції України та цього Закону. Надання у користування рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) місцевого значення для провадження рибогосподарської діяльності здійснюється відповідно до закону.
Основні засади пріоритетного розвитку рибного господарства відповідно до статті 53 зазначеного Закону передбачають, зокрема пріоритетне надання в оренду водних об`єктів (їх частин) з низькою рибопродуктивністю суб`єктам господарювання, які займаються вирощуванням водних біоресурсів.
Комплексний правовий аналіз наведених вище норм свідчить, що законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів, як окремими об`єктами користування. Можливості використання водних біоресурсів без обов`язкового отримання в установленому ЗК України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), у тому числі і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів, чинним законодавством не передбачена. Таке використання водних біоресурсів є нерозривно пов`язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), у тому числі і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами).
Такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 923/213/18, від 06.10.2021 у справі № 914/1326/16, від 05.01.2022 у справі № 908/2153/20, від 19.07.2022 у справі № 906/170/20.
Використання водного об`єкта для рибогосподарської експлуатації, промислового вилову та вирощування риби повинно здійснюватися тільки за наявності права на водний об`єкт (води) разом із розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду.
Разом із тим порядок надання земель водного фонду у користування та припинення користування ними встановлюється земельним законодавством (стаття 85 ВК України).
За змістом ч. 4, 5 ст. 59 ЗК України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.
Згідно з ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Як установлено з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у ТОВ «Дунай Акваресурс» з моменту погодження Режиму СТРГ у 2019 році відсутні будь-які речові права на земельну ділянку з розташованим на ній водним об`єктом - озером Кагул.
При цьому, Режим СТРГ та науково-біологічне обґрунтування рибогосподарської експлуатації не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об`єктами чи землями водного фонду, та не визначають правових підстав користування водним об`єктом.
Управління Державного агентства рибного господарства у Одеській області та Держрибагентство України не є уповноваженими органами у розумінні ст. 122, 124 ЗК України на розпорядження земельними ділянками з розташованими на них водними об`єктами.
Положення Інструкції, в свою чергу, не регламентують порядок набуття права користування земельною ділянкою та водним об`єктом. Інструкція є підзаконним нормативно-правовим актом та не підміняє собою відповідні положення ЗК України, ВК України, Закону України «Про оренду землі».
Таким чином, встановленим є факт того, що ТОВ «Дунай Акваресурс» з 2019 року безпідставно здійснює використання озера Кагул за відсутності жодного правовстановлюючого документа на земельну ділянку та водний об`єкт.
Крім того, відповідності до ч. 5 ст. 51 ВК України надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Механізм розроблення паспорта водного об`єкта визначається Порядком розроблення паспорта водного об`єкта, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 № 99 (далі - Порядок).
Замовником робіт із розроблення паспорта водного об`єкта є орган, що здійснює розпорядження земельною ділянкою під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України (п. 3 Порядку).
Відповідно до п. 4 Порядку паспорт водного об`єкта розробляється за формою, наведеною у додатку до цього Порядку, і складається із: короткої пояснювальної записки; характеристик річки (водотоку); характеристик водного об`єкта; характеристик греблі; характеристик водоскидної споруди; характеристик відвідного каналу; характеристик прибережної захисної смуги; графічних матеріалів.
Паспорт водного об`єкта погоджується з Держводагентством у строк, що не перевищує 15 робочих днів з дня його надходження (п. 5 Порядку).
Паспорт водного об`єкта розробляється в чотирьох примірниках, які зберігаються по одному: в басейновому управлінні водних ресурсів, Держводагентстві, у розпорядника земельної ділянки під водою, а також надається користувачу (п. 6 Порядку).
Одночасно, відповідно до листа Басейнового управління водних ресурсів від 08.12.2022 № 08-24/02-1412 в Управлінні відсутній водогосподарський паспорт водосховища Кагул (Т. 1, а.с. 100).
Відтак, озеро Кагул за відсутності паспорта водного об`єкта за будь-яких умов не може знаходиться у користуванні фізичних або юридичних осіб.
Крім того, як вбачається з листа Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації від 30.11.2021 № 5294/05- 45/4701, адресованого ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та наявного в матеріалах технічної документації із землеустрою, частина території озера Кагул входить до складу ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Озеро Кагул», створеного Указом Президента У країни від 10.09.2019 № 679 «Про території та об`єкти природно- заповідного фонду загальнодержавного значення» (Т. 1, а.с. 144-145).
З Указу Президента України від 10.09.2019 № 679 вбачається, що до ландшафтного заказника озера Кагул включено 2141,2 гектара земель державної власності, у тому числі земель запасу сільськогосподарського призначення та водного фонду, які розташовані за межами сіл Орлівка, Новосільське Ренійського району. Заказник створено на місці заплавної водойми з унікальною флорою та фауною, на схилах берегів якої збереглася степова рослинність.
Преамбулою до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначено, що природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до природно-заповідного фонду України належать природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.
За статтею 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.
На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» збереження території та об`єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом додержання вимог щодо охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, проведення екологічних експертиз.
У відповідності до ст. 25 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів.
При цьому, відповідно до п. 1.2. Інструкції про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, затвердженого наказом Державного комітету рибного господарства України від 28.01.2008 № 4, дія цієї Інструкції не поширюється на рибогосподарські водні об`єкти, що перебувають у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
Таким чином, ураховуючи оголошення частини території озера Кагул ландшафтним заказником, подальше використання озера Кагул у відповідній частині в Режимі СТРГ є недопустимим.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).
Статтею 15 ЦК України передбачено, шо кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема відновлення становища, яке існувало до порушення.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків та застосування інших, передбачених законом, способів.
Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду та водними об`єктами всупереч вимогам ЗК України та ВК України є неможливим.
Зайняття земельної ділянки водного фонду та водного об`єкта з порушенням приписів ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом, а також припинення використання водосховища слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (п. 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, п. 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, п. 81, 90 постанови Великої Палати Верховного Суд від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, постанови Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 911/3574/17, від 04.02.2020 у справі № 911/3579/17, від 04.02.2020 у справі № 911/3311/17, від 04.02.2020 у справі № 911/3897/17, від 05.02.2020 у справі №911/3310/17, від 03.09.2020 у справі № 911/3449/17).
Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.
Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене (постанова Верховного Суду від 05.11.2020 у справі № 676/2334/18).
У постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 суд зробив висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).
За наведених обставин установлено, що фактичне використання (зайняття) відповідачем водного об`єкта всупереч вимог законодавства, розглядається як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави, оскільки озеро Кагул використовується в порушення приписів ст. 51 ВК України, ст. 59, 124 ЗК України.
Таким чином, судом вважається ефективним визначений прокурором у даній справі спосіб захисту прав позивача, а саме усунення перешкод державі в особі Одеської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом припинення використання відповідачем озера Кагул та земельною ділянкою під ним для цілей спеціального використання водних біоресурсів в Режимі рибогосподарської експлуатації озера Кагул та повернення земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом власнику.
У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.ч.1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічну правову позицію викладено у Постанові ВС від 18.01.2021 по справі №915/646/18.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов прокурора є обґрунтованим та підтвердженим належними доказами. Твердження відповідача щодо правомірного користування озером Кагул на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації спростовуються матеріалами справи та вищевикладеними нормами законодавства.
За таких обставин, позовні вимоги прокурора про усунення перешкод державі в особі Одеської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні озером Кагул площею 8500 га, розташованим на території Ізмаїльського району Одеської області, разом із земельною ділянкою під ним, шляхом припинення використання та зобов`язання повернення Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунай Акваресурс», підлягають задоволенню.
Судовий збір у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 53, 73-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов заступника керівника Одеської обласної прокуратури (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пушкінська, 3; код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації (65032, Одеська обл., м. Одеса, просп. Шевченка, 4; код ЄДРПОУ 00022585) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай Акваресурс» (68831, Одеська обл., Ізмаїльський район, с. Орлівка, вул. Дунайська, 31; код ЄДРПОУ 42862844) про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном задовольнити.
2. Усунути перешкоди власнику державі в особі Одеської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом припинення використання товариством з обмеженою відповідальністю «Дунай Акваресурс» (код ЄДРПОУ 42862844) озера Кагул площею 8500 га, розташованого на території Ізмаїльського району Одеської області, разом із земельною ділянкою під ним для цілей спеціального використання водних біоресурсів в Режимі рибогосподарської експлуатації.
3. Усунути перешкоди власнику державі в особі Одеської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай Акваресурс» (код ЄДРПОУ 42862844) повернути державі в особі Одеської обласної державної адміністрації озеро Кагул площею 8500 га, розташоване на території Ізмаїльського району Одеської області, разом із земельною ділянкою під ним.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай Акваресурс» (68831, Одеська обл., Ізмаїльський район, с. Орлівка, вул. Дунайська, 31; код ЄДРПОУ 42862844) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пушкінська, 3; код ЄДРПОУ 03528552) 5 368,00 грн витрат зі сплати судового збору.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 04 жовтня 2023 р. Повний текст рішення складено та підписано 13 жовтня 2023 р.
Суддя Р.В. Волков
