Справа № 455/1271/23 Головуючий у 1 інстанції: Пошивак Ю.П.

Провадження № 22-ц/811/1928/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Матяш С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Дик Світлани Іванівни на ухвалу Старосамбірського районного суду Львівської області від 19 червня 2023 року в складі судді Пошивака Ю.П. у справі за заявою представника ОСОБА_1 адвоката Дик С.І. про встановлення фактів, що мають юридичне значення, заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області,-

встановив:

У червні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дик С.І. звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, просила встановити факт приналежності ОСОБА_1 посвідчення до медалі «За відвагу» НОМЕР_1 та орденської книжки НОМЕР_2 до ордену «Червоної зірки» № НОМЕР_3.

Заява обґрунтована тим, що встановлення факту приналежності ОСОБА_1 посвідчення до медалі «За відвагу» та орденської книжки потрібно для надбавки до пенсії за особливі заслуги перед Україною, яка за ст. 2 ЗУ "Про пенсії та особливі заслуги перед Україною" встановлюється територіальним органом Пенсійного фонду України.

Враховуючи те, що посвідчення до медалі було видане Президією Верховної Ради СРСР, тобто державним органом, який на теперішній час не існує, тому іншим чином встановити цей факт у позасудовому порядку не можливо.

Оскаржуваною ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 19 червня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Дик С.І. про встановлення фактів, що мають юридичне значення, заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Ухвалу суду оскаржила представник ОСОБА_1 - адвокат Дик С.І., з ухвалою не погоджується.

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржена ухвала мотивована тим, що згідно із абзацом 2 п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" - заяви про встановлення із зазначених підстав факту належності, зокрема особі посвідчення до ордена або медалі, не підлягають розгляду в порядку, передбаченому главою 37 ЦПК, оскільки ці питання вирішуються органом, який видав документ.

Апелянт покликається на те, що посвідчення до медалі було видане Президією Верховної Ради СРСР, тобто державним органом, який на теперішній час не існує, оскільки був ліквідований 26.12.1991 року у зв?язку із прийняттям Декларації про створення співдружності незалежних держав № 142-11, тому це унеможливлює внесення ним виправлень до правовстановлюючого документу заявника та вирішення цього питання у позасудовому порядку.

Просить скасувати ухвалу Старосамбірського районного суду Львівської області від 19 червня 2023 року про відмову у відкритті провадження у справі №455/1271/23 за заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В судове засідання 10 жовтня 2023 року учасники справи не прибули, не повідомили суд про причину неявки.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити враховуючи таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України).

Згідно із ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 315 ЦПК України суд розглядає справу про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об`єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.

Враховуючи наведене, районний суд дійшов висновку, що вимоги про встановлення факту належності посвідчення до медалі «За відвагу» НОМЕР_1 та орденської книжки НОМЕР_2 до ордену «Червоної зірки» № НОМЕР_3., не підлягають розгляду в окремому провадженні, тому відмовив у відкритті провадження у справі.

Розглядаючи справу суд врахував роз`яснення викладені в абз. 2 п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" та які зводяться до того, що заяви про встановлення із зазначених підстав факту належності, зокрема особі посвідчення до ордена або медалі, не підлягають розгляду в порядку, передбаченому главою 37 ЦПК, оскільки ці питання вирішуються органом, який видав документ.

Колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції враховуючи таке.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік фактів, що мають юридичне значення та які встановлюються в судовому порядку передбачений у ч.ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утримання; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного чи природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Згідно із ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Як роз`яснено у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року з наступними змінами «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Таким чином, справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Як вбачається із матеріалів справи, представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Дик С.І. звернулася до суду із заявою про встановлення факту приналежності ОСОБА_1 посвідчення до медалі «За відвагу» НОМЕР_1 та орденської книжки НОМЕР_2 до ордену «Червоної зірки» № НОМЕР_3.

При цьому, встановлення факту належності вищезазначених орденської книжки та посвідчення до медалі потрібно заявнику для отримання надбавки до пенсії, тобто має наслідком виникнення та підтвердження існування відповідних правовідносин.

Натомість, у заяві звернуто увагу на те, що посвідчення до медалі було видане Президією Верховної Ради СРСР, тобто державним органом, який на теперішній час не існує, що унеможливлює внесення ним виправлень до правовстановлюючого документу заявника.

Дійсно, в абз. 2 п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що заяви про встановлення із зазначених підстав факту належності особі вироку або рішення суду, квитка про членство в об`єднанні громадян, військового квитка, посвідчення до ордена або медалі, паспорта, чи свідоцтв, що їх видають органи реєстрації актів громадянського стану, та інших документів, що посвідчують особу, не підлягають розгляду в порядку, передбаченому главою 37 ЦПК, оскільки ці питання вирішуються органом, який видав документ.

Разом з цим, у цій же постанові Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що справа може бути розглянута судом, якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Зважаючи на те, що на даний час радянського союзу не існує, відтак відсутня керуючий орган Президія Верховної Ради СРСР, тому встановити факт належності орденської книжки та внесення змін до неї не можливо в інший спосіб, за виключенням судового порядку.

Більше того, постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (із змінами і доповненнями) базується на нормах ЦПК України 1963 року та у зв`язку з набранням чинності ЦПК України 2004 року не переглядалася.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково застосував п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України та відмовив у відкритті провадження у справі, оскільки іншого порядку встановлення відповідного факту законом не передбачено.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки, оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, таку необхідно скасувати, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 315, 367, 372, 374, 379, 382-384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дик Світлани Іванівни - задовольнити.

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 19 червня 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 10 жовтня 2023 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк