Постанова

Іменем України

04 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 335/14924/18

провадження № 61-6820св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30 травня 2022 року у складі судді Нанічкіної Н. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця») про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення, зобов`язання виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.

Позов мотивований тим, що з 2005 року позивач працює у Нікопольській дистанції електропостачання» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» на посаді старшого електромеханіка дільниці кущового об`єднання тягових підстанцій Канцерівка-Марганець.

15 грудня 2021 року йому було вручено наказ від 14 грудня 2021 року № 141/ОС про відсторонення від роботи з 16 грудня 2021 року без збереження заробітної плати з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

У цьому наказі вказано, що відсутність відповідного щеплення є підставою для відсторонення відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2006 року №1645-ІІІ, наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04 жовтня 2021 року № 2153, пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236, листа ознайомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 29 листопада 2021 року, зобов`язання директора регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» від 08 грудня 2021 року № Н-30/282.

ОСОБА_1 вважав відсторонення від роботи неприпустимим і таким, що порушує його права, як громадянина України та працівника, а дії роботодавця незаконними та такими, що порушують низку нормативно-правових актів та Конституцію України.

Незаконність та неправомірність наказу від 14 грудня 2021 року № 141/ОС обґрунтовував тим, що ні у трудовому договорі, ні в посадовій інструкції, ні в іншому документі, який він підписував із відповідачем, такого зобов`язання з його боку немає. Так само чинним законодавством не передбачено повноваження відповідача на відсторонення його від роботи з підстав відсутності щеплення.

Крім того, виключно Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлюється перелік обов`язкових щеплень, а не підзаконним актом чи наказом керівника міністерства, підприємства чи організації тощо. Щеплення проти COVID-19 цим Законом не встановлено, тому відсторонення є безпідставним.

Стверджував, що на цей час вакцинація проти коронавірусної інфекції є «примусовим» медичним експериментом над громадянами України, карантин введено за процедурою, яка суперечить Конституції України.

Вимога відповідача відповідно до «листа ознайомлення» надати йому докази проведення відносно нього якихось медичних маніпуляцій, тобто проведення щеплення, є незаконною. Вказана інформація є конфіденційною. На підтвердження відмови ним було надано пояснення-заяву про незгоду надання конфіденційної інформації та про недопустимість порушення законодавства України про працю.

Отже, зобов`язання директора РФ «Придніпровська залізниця» також не може вважатися законною підставою для відсторонення його від роботи.

Позивач просив:

визнати незаконним і скасувати наказ про відсторонення від роботи ОСОБА_1 із 16 грудня 2021 року № 141/ОС від 14 грудня 2021 року;

зобов`язати «Нікопольську дистанцію електропостачання» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» виплатити йому невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30 травня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним і скасовано наказ начальника структурного підрозділу «Нікопольська дистанція електропостачання» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» Ушакова В. О. від 14 грудня 2021 року № 141/ОС, яким старшого електромеханіка дільниці кущового об`єднання тягових підстанцій Канцерівка-Марганець ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 16 грудня 2021 року.

Зобов`язано структурний підрозділ «Нікопольська дистанція електропостачання» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, а саме з 16 грудня 2021 року до 02 березня 2022 року включно.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

застосування до позивача встановлених Переліком № 2153 та Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми; фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи не встановлено, тому наявні підстави для визнання незаконним наказу відповідача від 14 грудня 2021 року № 141/ОС, яким із 16 грудня 2021 року відсторонено від роботи ОСОБА_1 , старшого електромеханіка дільниці кущового об`єднання тягових підстанцій Канцерівка-Марганець;

ОСОБА_1 відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку лише тому, що він працював в АТ «Укрзалізниця», усі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним). Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача;

у зв`язку з цим вимога про стягнення з відповідача невиплаченої заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи підлягає задоволенню. Враховуючи ту обставину, що трудовим законодавством не врегульовано порядок відновлення права працівника у зв`язку з незаконним відстороненням та компенсації у зв`язку з цим втраченої заробітної плати, у цьому випадку наявні всі підстави для застосування аналогії закону та вирішення питання поновлення порушеного права та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним відсторонення без збереження заробітної плати, застосовуючи порядок визначений в статті 235 КЗпП України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року, з урахуванням ухвали цього суду від 28 квітня 2023 року про виправлення описки, апеляційну скаргу АТ «Укрзалізниця» задоволено частково.

Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30 травня 2022 року в частині зобов`язання структурного підрозділу «Нікопольська дистанція електропостачання» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» виплатити ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи з 16 грудня 2021 року по 02 березня 2022 року включно та в частині стягнення із структурного підрозділу «Нікопольська дистанція електропостачання» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» судового збору на користь держави у розмірі 1 984,80 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 47 018,94 грн, з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30 травня 2022 року залишено без змін.

Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» в дохід держави судовий збір у розмірі 1 984,80 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про незаконність відсторонення позивача від роботи;

разом з тим, місцевий суд дійшов помилкового висновку про стягнення саме зі структурного підрозділу «Нікопольська дистанція електропостачання» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» на користь позивача невиплаченої заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи, оскільки структурний підрозділ «Нікопольська дистанція електропостачання» не є юридичною особою.

Аргументи учасників

02 травня 2023 року АТ «Укрзалізниця» подало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30 травня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року, в якій його представник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Касаційна скарга АТ «Укрзалізниця» мотивована тим, що спірні відносини, які є переметом розгляду цієї справи, є аналогічними спірним відносинам, які розглядались Верховним Судом у справі № 130/3548/21. У постанові від 14 грудня 2022 у справі № 130/3548/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновків, які не були враховані судом апеляційної інстанції. У справі № 621/4155/21 (де позивач також обіймав посаду електромеханіка в АТ «Укрзалізниця») за аналогічних обставин Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду зазначив «аналізуючи зазначені вимоги законодавства, фактичні обставини, пов`язані із пандемією, та враховуючи, що ОСОБА1, як електромеханік контактної мережі виробничого підрозділу «Основ`янська дистанція електропостачання» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця», з достатньою вірогідністю мав службову необхідність у контактуванні з іншими працівниками цього підприємства, а отже існував ризик інфікування позивача і інших осіб коронавірусом COVID-19 та/або створення умов для його подальшого поширення, відповідним підрозділом АТ «Укрзалізниця» правомірно прийнято рішення про тимчасове відсторонення позивача від роботи». Суд апеляційної інстанції не врахував потенційної небезпеки - до чотирьох контактів позивача безпосередньо на робочому місці з іншими працівниками, а також те, що позивач зобов`язаний проходити періодичний медичний огляд і в медичному закладі кількість контактів є необмеженою. Шлях на роботу та у зворотному напрямку у громадському транспорті також передбачає необмежну кількість контактів з іншими людьми. Організувати для позивача надомну/дистанційну роботу відповідач не має можливості, оскільки робота позивача безпосередньо пов`язана зі стаціонарними механізмами, які не можуть переміщуватись у просторі та повинні знаходитись у чітко визначеному місці.

Керуючись чинним законодавством України та необхідністю обмеження соціальних контактів позивача через відсутність щеплення, відповідач відсторонив позивача від роботи.

У червні 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому він зазначає, що його було відсторонено від роботи, внаслідок чого він на цей період був позбавлений заробітку лише тому, що він працював в АТ «Укрзалізниця», усі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVD-19, у той час як для працівників багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним. Наказ про відсторонення не містить відомостей щодо його відмови чи ухилення здійснити щеплення, що свідчить про його безпідставність.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2023 року призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

В обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень АТ «Укрзалізниця» вказало, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21, в постановах Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19, від 22 березня 2023 року у справі № 472/5/22, від 22 березня 2023 року у справі № 130/3531/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 621/4155/21.

Крім цього, АТ «Укрзалізниця» зазначило, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки існує різна судова практика застосування Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду однієї й тієї ж норми права щодо певної категорії працівників. Зокрема, в постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 621/4155/21 колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду погодилася з рішенням роботодавця щодо необхідності відсторонення від роботи електромеханіка контактної мережі Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця». Водночас в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 203/539/22 колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду навпаки, не погодилася з рішенням роботодавця щодо необхідності відсторонення від роботи працівника АТ «Укрзалізниця».

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 працює старшим електромеханіком дільниці кущового об`єднання тягових підстанцій Канцерівка-Марганець (а. с. 22-23).

Відповідно до листа-ознайомлення працівників структурного підрозділу Нікопольська дистанція електропостачання регіональної філії «Придніпровська залізниця АТ «Українська залізниця» працівникам не пізніше 08 грудня 2021 року необхідно пред`явити документ, який підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією чи кількома дозами вакцини, або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19 (форма №028-1/о), виданого закладом охорони здоров`я (а. с. 17).

Наказом структурного підрозділу «Нікопольська дистанція електропостачання» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» №141/ОС від 14 грудня 2021 року ОСОБА_1 , старшого електромеханіка дільниці кущового об`єднання тягових підстанцій Канцерівка-Марганець, відсторонено від роботи з 16 грудня 2021 року без збереження заробітної плати до дня фактичного щеплення проти COVID-19 або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19 (форма №028-1/о). Підстава: стаття 46 КЗпП України; частина друга статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2006 року № 1645-ІІІ; наказ Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04 жовтня 2021 року № 2153; пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від

09 грудня 2020 року № 1236; лист-ознайомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 29 листопада 2021 року; зобов`язання директора регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» від 08 грудня 2021 року № Н-30/282. З наказом ОСОБА_1 ознайомлений 15 грудня 2021 року, про що свідчить його підпис (а. с. 16).

15 грудня 2021 року ОСОБА_1 надав начальнику Нікопольської дистанції електропостачання Ушакову В. О. пояснення-заяву про незгоду з необхідністю пред`явлення безпосередньому керівнику не пізніше 08 грудня 2021 року документу, який підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією чи кількома дозами вакцини, або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19 (форма №028-1/о), та заяву про неприпустимість порушення законодавства України про працю (а. с. 18).

Наказом відповідача від 14 грудня 2021 року № 141/ОС про відсторонення позивача відсторонено від роботи з 16 грудня 2021 року без збереження заробітної плати з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Позиція Верховного Суду

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 21 КЗпП України).

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).

Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що:

«нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

За змістом Переліку № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. Отже, Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) вказано, що:

«застосування до позивачки передбачених Переліком № 2153 та Законом № 1645-ІІІ заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Суди не встановили жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивачки від роботи. Відповідач не стверджував, що, обіймаючи посаду чергової по переїзду, позивачка могла спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників АТ «Укрзалізниця», учасників дорожнього руху тощо. Її відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що вона працювала в АТ «Укрзалізниця», всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним). Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої позивачки.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:

- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);

- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;

- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;

- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів. Однак апеляційний суд залишив указані обставини поза увагою та не врахував, що відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивачки тим, що вона, працюючи черговою по переїзду, створювала загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивачку заробітку».

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України).

Якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Таким чином, у разі незаконного відсторонення працівника від роботи, він має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 (провадження № 61-13444св19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що:

«чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. […] У разі, якщо таке відсторонення не було правомірним, роботодавець зобов`язаний здійснити працівникові визначені законодавством виплати».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 752/23602/20 (провадження № 61-12064св22), зазначено, що:

«суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів. При цьому відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори. Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (за загальним правилом 18 відсотків). Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу.

Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц та від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19 … суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність підстав для виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 239 943,09 грн. Проте суд першої інстанції помилково зазначив, що розмір середнього заробітку підлягає стягненню без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, а тому абзац третій резолютивної частини рішення суду першої інстанції належить викласти у такій редакції: «Стягнути з АТ «Державний експортно-імпортний банк України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 239 943,09 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

при зверненні із позовом ОСОБА_1 посилався на те, що його відсторонення від роботи на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати є незаконним і таким, що порушує право на працю;

суди встановили, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з відповідачем та працює на посаді старшого електромеханіка дільниці кущового об`єднання тягових підстанцій Канцерівка-Марганець;

відповідно до наказу структурного підрозділу «Нікопольська дистанція електропостачання» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» від 14 грудня 2021 року № 141/ОС ОСОБА_1 , старшого електромеханіка дільниці кущового об`єднання тягових підстанцій Канцерівка-Марганець, відсторонено від роботи з 16 грудня 2021 року без збереження заробітної плати до дня фактичного щеплення проти COVID-19 або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19 (форма № 028-1/о);

суди врахували, що застосування до позивача такого заходу як відсторонення від роботи не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Суди не встановили жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи. Відповідач не стверджував, що, обіймаючи посаду старшого електромеханіка дільниці кущового об`єднання тягових підстанцій Канцерівка-Марганець, позивач міг спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників АТ «Укрзалізниця», учасників дорожнього руху тощо. Його відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що він працював в АТ «Укрзалізниця», всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним). Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача. Тому судові рішення в частині позовних вимог про визнання незаконним і скасування наказу начальника структурного підрозділу «Нікопольська дистанція електропостачання» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» Ушакова В. О. від 14 грудня 2021 року № 141/ОС, яким старшого електромеханіка дільниці кущового об`єднання тягових підстанцій Канцерівка-Марганець ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 16 грудня 2021 року, є обґрунтованими;

з урахуванням того, що відсторонення позивача не було правомірним, апеляційний суд зробив правильний висновок про стягнення з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 47 018,94 грн з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12 квітня 2023 року у справі № 621/4155/21, від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19, від 22 березня 2023 року у справі № 472/5/22, від 22 березня 2023 року у справі № 130/3531/21.

У справі № 621/4155/21 суди встановили, що позивач «з достатньою вірогідністю мав службову необхідність у контактуванні з іншими працівниками цього підприємства, а отже існував ризик інфікування позивача і інших осіб коронавірусом COVID-19 та/або створення умов для його подальшого поширення».

У справі № 331/5291/19 суди встановили відсутність в діях відповідача порушення права на освіту, оскільки тимчасово відсторонюючи дитину від занять у навчальному закладі, відповідач діяв в межах чинного законодавства України, при цьому позивачу роз`яснено право обрати альтернативну форму отримання загальної середньої освіти, що передбачено статтею 9 Закону України «Про освіту», яке реалізоване позивачем шляхом переведення дитини на екстернатну форму навчання.

У справі № 472/5/22 суди встановили, що позивач ОСОБА_1 як стрілець 4-го розряду виконує обов`язки щодо охорони вантажів і об`єктів на залізничному транспорті, що обумовлює службову необхідність у контактуванні з іншими працівника цього підприємства, що підвищує ризик інфікування коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяння його подальшому поширенню, а іншу форму організації роботи (зокрема дистанційну або надомну) відповідач організувати позивачу не може, тому АТ «Укрзалізниця» правомірно було змушено ухвалити рішення про відсторонення позивача від роботи.

У справі № 130/3531/21 суди встановили, що позивач ОСОБА_1 як монтер колії виконує роботи з поточного утримання та ремонту залізних колій, що обумовлює службову необхідність у контактуванні з іншими працівника цього підприємства, що підвищує ризик інфікування коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяння його подальшому поширенню, а іншу форму організації роботи (зокрема дистанційну або надомну) відповідач організувати позивачу не може, тому АТ «Укрзалізниця» правомірно було змушено ухвалити рішення про відсторонення позивача від роботи.

Натомість у справі, що переглядається, судами встановлено, що застосування до позивача встановлених Переліком № 2153 та Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми; фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без дотримання норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить залишити без задоволення; рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та постанову апеляційного суду - без змін; а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка її подала.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.

Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30 травня 2022 року у нескасованій частині при апеляційному перегляді частині та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук