ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2023 р. Справа № 520/13097/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2021, головуючий суддя І інстанції: Севастьяненко К.О., м. Харків, по справі № 520/13097/21

за позовом ОСОБА_1

до Харківської митниці

про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі -позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якій просив суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA807000/2021/000640/2 від 26.03.2021 року Слобожанської митниці Держмитслужби України та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807170/2021/00557, складену Слобожанською митницею Держмитслужби України;

- стягнути з відповідача на користь позивача витрати з оплати судового збору.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови - залишено без задоволення.

Не погодившись із судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявником зазначено, що висновок суду є передчасним, оскільки при вирішенні спору суд не звернув увагу на викладену позицію позивача та не надав належної оцінки всім доказам.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023 клопотання Слобожанської митниці Держмитслужби про заміну відповідача по справі задоволено та замінено відповідача по справі №520/13097/21 - Слобожанську митницю Держмитслужби на її правонаступника - Харківську митницю.

У відповідності до п. 3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що справа судом першої інстанції розглянута за правилами спрощеного провадження, характер спірних правовідносин та в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, враховуючи вказане колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши обставини справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.03.2021 року до митного поста «Харків-товарний» Слобожанської митниці Держмитслужби декларантом ФОП ОСОБА_2 подавалась до митного контролю та митного оформлення електронна митна декларація UA807170/2021/014934 на товари: тов. №1 «Легковий транспортний засіб тільки з поршневим двигуном внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням та з зворотно-поступальним рухом поршня. З робочим об`ємом циліндрів двигуна 3000 см3, що використовувався не більше 5 років, для використання на дорогах загального користування, купе, Toyota Supra, VIN: НОМЕР_1 . Модельний рік виготовлення 2021. Календарний рік виготовлення 2020. Клас екологічної безпеки: не нижче ЄВРО-2. Колісна формула 4Х2. Має 2 місця для сидіння включаючи водія. Показник одометра: 513 км. Транспортний засіб після ДТП. Має пошкодження. На транспортному засобі відсутні бампер задній та передній, передні фари та задні фонарі, лівий поріг. Торгівельна марка: Toyota. Виробник: Bayerische Motoren Werke Ag. Країна виробництва: Німеччина.», який надійшов на адресу громадянина ОСОБА_1 .

Митну вартість задекларованого товару заявлено представником позивача в 11584,00 доларів Канада як таку, що визначена в BILL OF SALE від 01.01.2021 року та вказано в графі 42 декларації UA807170/2021/014934.

Разом із декларацією було подано наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) від 01.01.2021 року; коносамент (Bill of lading) від 29.11.2020; митна декларація, форма якої затверджена постановою Кабінету Міністрів України №431 від 21.05.2012р. б/н 21.01.2021 року; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні) від 21.01.2021 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 16.03.2021 року; договір про надання послуг митного брокера від 12.03.2021 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 03.10.2020 року; висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом від 01.01.2021 року; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні від 17.08.2020 року; платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів від 29.12.2020 року; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів.

Розмитнення товару декларант визначив за 1 методом (основний).

На підставі вказаних протиправних обставин, митним органом 26.03.2021 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA807000/2021/000640/2, а також сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації №UA807170/2021/00557.

Позивач, вважаючи протиправними рішення відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог , суд першої інстанції виходив з неможливості визначення митної вартості товарів на основі методу за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а тому відповідачем правомірно прийнято оскаржуване рішення №UA807000/2021/000640/2 від 26.03.2021 про коригування митної вартості з використанням резервного методу.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 р. №4495-VI (далі - МК України).

Згідно з ч. 1 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст. 53 МК України).

З аналізу вказаних положень Кодексу вбачається, що законодавцем передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Вказана норма кореспондується з положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Однак частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За приписами частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За частиною п`ятою статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, декларантом позивача до митного оформлення товару разом з митною декларацією UA807170/2021/014934 були надані, зокрема, наступні документи, зазначені в графі 44 вказаної ЕМД: за кодом «1721» - акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у всіх випадках митного огляду) від 21/01/2021 №UA205020/2021/200267; за кодом «2800» - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 03/10/2020 №24W9CNCK; за кодом «3008» рахунок-фактура від 01.01.2021; №б/н; ?за кодом «3016» - висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною установою від 30.12.2020 №123001; за кодом «0705» - коносамент від 29.11.2020 №NEYRICAJH328700; за кодом «1205» - митна декларація DSL 21/01/2021 №Б/H; за кодом «7017» - висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом від 01.01.2021 № bill of sale б/н; за кодом «3007» - документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 16.03.2021 інф. лист.; за кодом «8016» - паспорт громадянина від 17.08.2020 №005088494; за кодом «9201» - платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів від 29.12.2020 №0.0.1960786122.1.

Під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення митного контролю ЕМД № UA807170/2021/014934 від 16.03.2021 спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, зокрема за кодами: 105-2 (Контроль правильності визначення митної вартості товарів); 106-2 (Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів).

Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за № 1360/21672, затверджено Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа (далі - Порядок № 631).

Відповідно до п. 4.5 розділу IV Порядку № 631 при здійсненні митного оформлення виконуються, зокрема, такі митні формальності:

4.5.4. Контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР (автоматизованої системи аналізу управління ризиками).

Bказаний перелік форм митного контролю формується в автоматичному режимі програмно-інформаційним комплексом ЄАІС та є обов`язковим для відпрацювання.

Спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості є рекомендацією посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи.

Згідно зі статтею 361 МКУ управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.

Митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.

Цілями застосування системи управління ризиками є:

запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи;

забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об`єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику);

забезпечення в межах повноважень митних органів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров`я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів;

прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

За положеннями статей 57, 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

Водночас кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

Водночас митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Разом з тим витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Так з матеріалів справи встановлено, що разом із декларацією UA807170/2021/014934. було подано наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) від 01.01.2021 року; коносамент (Bill of lading) від 29.11.2020; митна декларація, форма якої затверджена постановою Кабінету Міністрів України №431 від 21.05.2012р. б/н 21.01.2021 року; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні) від 21.01.2021 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 16.03.2021 року; договір про надання послуг митного брокера від 12.03.2021 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 03.10.2020 року; висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом від 01.01.2021 року; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні від 17.08.2020 року; платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів від 29.12.2020 року; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів.

Декларантом позивача була визначена митна вартість транспортного засобу за 1 методом в розмірі 11 584,00 CAD, що є 10217, 3589 $USD.

Між тим, аналіз цінової бази ЄАІС Держмитслужби показав, що рівень митної вартості (аналогічних) товарів за фактами митних оформлень митницями України був значно вищим, а саме 20456,99 $USD за МД №500030/2021/20460 від 05.03.2021 р.

Колегія суддів звертає увагу, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналогічні правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2022 року по справі № 804/2708/18, від 12 липня 2022 року по справі № 808/865/18.

У зв`язку з тим, що позивачем не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, 16.03.2021 до митниці був направлений запит №486 для вирішення складного випадку визначення митної вартості.

Відповідно до пункту 2 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС від 11.09.2015 року № 689 (далі - Методичні рекомендації), робота з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється посадовою особою органу доходів і зборів, що провадить контроль за правильністю визначення митної вартості, і здійснюється шляхом, в тому числі: перевірки документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною в орган; доходів і зборів інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; перевірки та аналізу документів, додатково поданих органу доходів і зборів декларантом.

Згідно з п. 7 Методичних рекомендацій при перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості.

Митну вартість задекларованого товару (ТЗ) заявлено представником позивача вказано в графі 42 декларації UA807170/2021/014934 в розмірі 11 584,00 CAD, вказана ціна визначен в рахунок-фактура BILL OF SALE від 01.01.2021 року.

З матеріалів справи встановлено, що придбання ТЗ було здійснено у Федеративній Республіці Німеччина.

Між тим, вказаний рахунок- фактура BILL OF SALE від 01.01.2021 не включав в себе витрати на транспортування цього ТЗ до місця ввезення на митну територію України.

Також, не було надано і відповідних банківських документів про перерахунок коштів будь-якому перевізнику, який здійснював транспортування цього ТЗ до місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

До зазначених документів можуть належати: рахунок - фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка - фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Згідно п.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додаються витрати, якщо вони не були включені, понесені покупцем, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Проте, як підтверджується матеріалами справи, декларантом до митного оформлення жодного з перерахованих вище документів не було надано.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачем до митного оформлення не надано банківського платіжного документа, щодо сплати позивачем за вказаний транспортний засіб, як це передбачено п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України, або інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, як це передбачено п. 5 ч. 2 ст. 53 МК України.

Також, колегія суддів звертає увагу, що у постанові від 11.09.2020 (справа №820/10288/15) Верховний Суд зазначив, що відсутність доказів оплати за придбаний товар є однією з підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що витрати на перевезення товару впливають на митну вартість товару (є складовою ціни товару), а також те, що відповідачем не надано платіжні доручення, що підтверджують розрахунки за вказаний товар, то у відповідача виникли обґрунтовані сумніви щодо визначення позивачем митної вартості товару.

Крім того, позивачем була надана разом з митною декларацією UA807170/2021/014934 власноруч написану довідку про те, що декларантом понесено витрати на переміщення та транспортування до пункту пропуску Ягодин з вказаною вартістю 400 доларів США та 450 Євро, між тим, вказана довідка не підтверджена відповідними розрахунковими документами, які підтверджують витрати з перевезення товару.

Митним органом на адресу декларанта було направлене електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої по митною декларацією UA807170/2021/014934 митної вартості товару.

Позивачем згідно до матеріалів справи було надано до Слобожанської митниці висновок експерта № 4922 від 23.03.2021.

Колегія суддів зазначає, що експертний висновок не є документом, який підтверджує митну вартість товару, у розумінні ч. 2 ст. 53 МК України, яка містить вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість товару.

Крім того, згідно до наданого позивачем висновку експерта № 4922 від 23.03.2021 р. ринкова вартість легкового автомобіля «Toyota Supra» VIN # НОМЕР_2 , що ввозиться на митну територію України, з двигуном внутрішнього згоряння, робочим об`ємом 2998 (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто вісім) куб.см., оснащеного каталізатором відпрацьованих газів, виробленого в Німеччині, який має пошкодження аварійного характеру, на момент проведення огляду (17:03.2021), складає: 342691,24 грн., що складає 12392,78 $USD на дату огляду по курсу НБУ.

Таким чином, у висновку експерта ринкова вартість вказаного автомобіля становить 12392,78 $USD, що є більшою ніж заявлена вартість автомобіля при поданні митної декларації 11 584,00 CAD (10217, 3589 $USD).

Також, колегія суддів зазначає, що вказаний висновок містить лише вартість транспортного засобу, без врахування витрат на доставку до митного кордону України, які повинні включатись до митної вартості товару.

Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2021/000640/2 від 26.03.2021, у відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 МК України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою наявної у кожного з них інформації та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Результати проведеної консультації наведено у електронному повідомленні, направлено декларанту. Обгрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст. 54,55,57,58,368 МК України: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також в зв`язку з ненаданням декларантом витребуваних додаткових документів, передбачених п. 3 ст. 53 МК України, та вимогою декларанта видати рішення про коригування заявленої митної вартості; 2)не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація: - щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України; - відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару; - на матеріал та витрат, понесених виробником в зв`язку з виробництвом товарів; - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордонуУкраїни; - прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.

Джерелом інформації для даного рішення є: надані документи, наявна у митному органі цінова інформація, наявна в АСМО Інспектор інформація про митні оформлення товарів митне оформлення яких вже здійснено, МД UA500030/2021/20460 від 05.03.21, висновок експерта № 4922 від 23.03.2021.

Враховуючи вказане, митним органом було здійснено коригування митної вартості за другорядним методом (резервним) у відповідності до ст. 64 МК України.

Посилання позивача на той факт, що відповідачем неправомірно застосовано резервний метод митної вартості та не враховано ступінь пошкодження автомобіля, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки за приписами п. 2 ст. 64 МК України митна вартість повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, при цьому врахування пошкодження автомобіля вказаною нормою не передбачено.

Оскільки подані декларантом документи містили розбіжності та митним органом встановлено, відсутнісь даних про проведені розрахунки між покупцем і продавцем, відсутність документів, що підтверджують витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, а також враховуючи, що висновок експерта підтверджував необґрунтованість та заниження ціни товару, та те, що позивачем не спростовано сумнівів митного органу у правильному визначенні митної вартості товару декларантом, позивачу правомірно було відмовлено у митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю відповідно до вимог митного законодавства.

Таким чином, митна вартість товару обрана позивачем за 1 методом не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.

Таким чином, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, аналізуючи наведені норми права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення про коригування митної вартості №UA807000/2021/000640/2 від 26.03.2021 винесено на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МК України, отже підстави для скасування відсутні.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 року суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 по справі № 520/13097/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко О.М. Мінаєва