СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2023 року Справа № 480/5841/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Соп`яненко О.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/5841/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, Сумська область, 40009), і просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області пов`язаної з невиплатою заробітної плати у відносинах публічної служби начальнику Охтирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області ОСОБА_1 за період з 01.05.2023 по 30.05.2023 включно;

- стягнути з Головною управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь начальника Охтирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області ОСОБА_1 заробітну плату (оклад, ранг , вислуга) у відносинах публічної служби за період з 01.05.2023 по 30.05.2023 включно в сумі 20 175 грн 00 коп (двадцять тисяч сто сімдесят п`ять грн 00 коп.).

Крім того, позивач просить допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, а також встановити строк для подання відповідачем до суду звіту про виконання судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2018 у справі № 1840/2917/18 наказом Пенсійного фонду України від 22.12.2018 №491-о «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » позивача було поновлено на посаді начальника Охтирського об`єднаного УПФУ Сумської області з 05 липня 2018 року. Після поновлення його на посаді за рішенням суду, відповідач не виплачував йому заробітну плату, при тому, що ним, як керівником Охтирського об`єднаного УПФУ Сумської області, було направлено до Південного об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, яке було правонаступником ліквідованого Охтирського об`єднаного УПФУ Сумської області, табелі обліку робочого часу, належним чином складені та оформлені.

Наказом Пенсійного фонду України від 05.04.2019 №135-о «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача було звільнено з посади у зв`язку з реорганізацією відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 та пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу». Однак, на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 у справі №480/1693/19 наказом Пенсійного фонду України від 25.07.2019 №332-о «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » ОСОБА_1 був поновлений на посаді начальника Охтирського об`єднаного УПФУ Сумської області з 18.04.2019. Однак, у період з 01.05.2023 по 30.05.2023 включно позивач регулярно приходив на роботу та перебував на робочому місці з 08:00 год до 17:15год. Однак, за вказаний період ГУ ПФУ в Сумській області, як правонаступник всіх прав і обов`язків Охтирського об`єднаного УПФУ Сумської області не здійснило нарахування та виплату йому заробітної плати.

Ухвалою суду від 19.06.2023 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Крім того, вказаною ухвалою суду у сторін було витребувано додаткові докази у справі.

ГУ ПФУ в Сумській області подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні вимог з огляду на те, що позивач не перебуває у трудових відносинах з ГУ ПФУ в Сумській області, а відтак у відповідача не виникає жодних обов`язків з виплати заробітної плати позивачу.

Зокрема, на момент поновлення позивача на посаді начальника Охтирського об`єднаного УПФУ Сумської області Охтирське об`єднане УПФУ Сумської області було припинено, а посада начальника Охтирського об`єднаного УПФУ Сумської області була скорочена. Штатний розпис ГУ ПФУ в Сумській області не містять штатної посади «начальник Охтирського об`єднаного УПФУ Сумської області», Окрім того, у зв`язку з припиненням Охтирського об`єднаного УПФУ Сумської області 29.08.2018, штатний розпис та кошторис видатків на утримання цього управління у грудні 2018 року вже не діяли, а на 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роки не затверджувались.

Відповідно до штатного розпису ГУ ПФУ в Сумській області посада начальника Охтирського об`єднаного УПФУ Сумської області відсутня, а отже, позивач не є працівником ГУ ПФУ в Сумській області. Охтирське об`єднане управління припинено 29.08.2018, а тому позивач не міг здійснювати відповідних повноважень, функцій та завдань, тобто не виконував тієї роботи, за яку роботодавець виплачує працівнику заробітну плату, а тому підстави для нарахування та виплати йому заробітної плати за період з 01.05.2023 по 30.05.2023 включно, відсутні.

При цьому, разом з відзивом, витребуваних судом ухвалою суду від 10.07.2023 надано не було. Водночас, у відзиві було повідомлено, що при передачі справ та майна Південного об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, відповідно до актів прийому-передачі трудових книжок, особових справ, наказів з основної діяльності, з особового складу тощо, зважаючи на той факт, що ОСОБА_1 не перебуває у трудових відносинах з ГУ ПФУ в Сумській області, трудова книжка ОСОБА_1 до відділу по роботі з персоналом ГУ ПФУ в Сумській області не передавалась.

Відтак, вбачається можливим розглянути справу за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вбачає необхідним позов задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно наказу № 57 від 01 серпня 1994 року був призначений на посаду начальника Охтирського міськвідділу Пенсійного фонду.

Наказом № 31-о від 17.05.2002 ОСОБА_1 призначений на посаду начальника управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка в порядку переведення, а наказом № 1-о від 27.10.2011 призначений на посаду начальника управління Пенсійного фонду України в м.Охтирці та Охтирському районі (з 27.01.2016 управління перейменоване на Охтирське об`єднане УПФУ Сумської області).

04.07.2018 позивач був звільнений з посади начальника Охтирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області у зв`язку з реорганізацією відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 та пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2018 у справі № 1840/2917/18 наказом Пенсійного фонду України від 22.12.2018 № 491-о ОСОБА_1 було поновлено на посаді начальника Охтирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області з 05.07.2018.

Наказом Пенсійного фонду України від 05.04.2019 №135-о «Про звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 був звільнений з посади у зв`язку з реорганізацією відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 та пункту 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».

Не погодившись з вказаним наказом, ОСОБА_1 оскаржив його в судовому порядку та рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 у справі №480/1693/19 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, ГУ ПФУ в Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати, зокрема, визнано протиправним та скасовано наказ Пенсійного фонду України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 05.04.2019 № 135-о, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Охтирського об`єднаного УПФУ Сумської області з 18.04.2019, стягнуто з ГУ ПФУ в Сумській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 34653 грн 44 коп.

Вищевказані обставини встановлені рішеннями Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2018 у справі № 1840/2917/18 та від 23.07.2019 у справі №480/1693/19, що згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень набрали законної сили, та в силу ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають доказуванню.

На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 у справі №480/1693/19, наказом Пенсійного фонду України від 25.07.2019 № 332-о ОСОБА_1 був поновлений на посаді начальника Охтирського об`єднаного УПФУ Сумської області з 18.04.2019 (а.с.31).

Позивачем, як начальником Охтирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, проводився облік перебування його на роботі в табелі обліку використання робочого часу за травень 2023 року (а.с.42), що був направлений позивачем разом із заявою від 20.06.2023 до ГУ ПФУ в Сумській області (а.с.40-41, 43-44), та отриманий відповідачем згідно копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.39).

Проте нарахування та виплата ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01.05.2023 по 30.05.2023 відповідачем не була проведена. Заперечень з цього приводу відповідачем надано не було.

Надаючи оцінку правовідносинам, що в даному випадку виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

У статті 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, закріплено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Згідно з частинами першою та третьою статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною п`ятою статті 97 Кодексу законів про працю України визначено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до статті 98 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Згідно з частиною першою статті 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи.

Наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 №489 затверджені типові форми первинної облікової документації, серед яких є форма табелю обліку використання робочого часу та табелю обліку робочого часу.

Відтак, враховуючи вищевказані нормативні акти, підставою для нарахування заробітної плати є дані табелю обліку використання робочого часу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем як начальником Охтирського об`єднаного УПФУ Сумської області проводився облік перебування його на роботі в табелі обліку використання робочого часу за період з 01.05.2023 по 30.05.2023 (а.с.42).

Табель обліку використання робочого часу за травень 2023 року був направлений та вручений представнику ГУ ПФУ Сумської області 22.05.2023 разом із заявами позивача (а.с.40-41, 43-44), однак, відповідачем нарахування та виплата заробітної плати позивачу за період з 01.05.2023 по 30.05.2023 включно не була проведена, що відповідачем не заперечується. Поряд з цим жодних належних та допустимих доказів відсутності позивача на роботі за період з 01.05.2023 по 30.05.2023, відповідачем не було надано суду.

Згідно із ч.2 ст.50, ч.ч.1,2 ст.52 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; премії (у разі встановлення) (ч.1 ст. 50).

Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу. Розмір надбавки за ранг державного службовця визначається Кабінетом Міністрів України під час затвердження схеми посадових окладів на посадах державної служби (ч.ч.1,2 ст. 52 Закону України «Про державну службу»). При цьому, відповідно до ч.2 ст. 51 Закону України «Про державну службу» схема посадових окладів на посадах державної служби та умови оплати праці державних службовців, з якими укладаються контракти про проходження державної служби, визначаються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

25.04.2023 прийнята постанова Кабінету Міністрів України № 391 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану», яка набрала чинності в дня її опублікування в Урядовому кур`єрі, тобто з 28.04.2023.

Відповідно до абзацу першого, третього підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 391 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану» установити, що на період воєнного стану для працівників державних органів (крім працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами; військовослужбовців; осіб рядового і начальницького складу та поліцейських), які безпосередньо здійснюють свої повноваження на територіях можливих бойових дій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, посадові оклади визначаються з урахуванням коефіцієнта 1,5.

Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, Охтирська міська територіальна громада віднесена до територій можливих бойових дій з 24.02.2022.

Таким чином, позивачу повинна бути нарахована та виплачена заробітна плата за період з 01.05.2023 по 30.05.2023 включно, згідно табеля обліку використання робочого часу за травень 2023 року в сумі 20 175 грн. (13 050 грн (8700грн х коефіцієнт 1.5) посадовий оклад (згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2022 №89) + 50% надбавки за вислугу років 6525 грн. + надбавка до посадового окладу за 5 ранг - 600грн. (згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15).

При цьому суд зауважує, що будь-яких зауважень щодо розрахунку зазначеної суми відзив відповідача не містить.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

ГУ ПФУ в Сумській області як суб`єкт владних повноважень, не довело правомірності своєї бездіяльності щодо невиплати заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.05.2023 по 30.05.2023 включно.

Отже, суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ в Сумській області повинно здійснити нарахування та виплату позивачу заробітної плати із урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів» та постанови Кабінету Міністрів України № 391 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану» за період з 01.05.2023 по 30.05.2023 включно в сумі 20 175 грн, а відтак позовні вимоги про стягнення цієї суми з відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У силу приписів податкового законодавства України, особою відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку; на податкового агента покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

За наведених обставин суд відзначає, що сума заробітної плати ОСОБА_1 підлягає виплаті позивачу із відрахуванням обов`язкових податків, зборів, платежів.

При цьому посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 не перебуває у трудових відносинах з Пенсійним фондом України, як на підставу не нарахування та не виплати заробітної плати, є помилковим, оскільки Пенсійним фондом України на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 у справі № 480/1693/19 був виданий наказ від 25.07.2019 № 332-о, яким ОСОБА_1 був поновлений на посаді начальника Охтирського об`єднаного УПФ України Сумської області (а.с.31).

Крім того, враховуючи, постанову Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 988 Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2018 № 5, а також те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 628 Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України до головного управління було приєднані територіальні управління Пенсійного фонду України Сумської області, в тому числі і Південне об`єднане управління Пенсійного фонду України в Сумській області, а 18.06.2019 юридичну особу Південне об`єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області припинено, саме ГУ ПФУ в Сумській області є правонаступником як Південного об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, так і Охтирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що саме відповідач - ГУ ПФУ в Сумській області, не виплативши позивачу заробітну плату за спірний період, не дотримався вимог Кодексу законів про працю України, Закону України "Про оплату праці", така бездіяльність не може відповідати приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому належним способом захисту є саме визнання протиправної бездіяльності ГУ ПФУ в Сумській області щодо невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01.05.2023 по 30.05.2023 включно, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Що стосується заяви позивача про звернення рішення до негайного виконання, суд зазначає, що згідно із пунктом другим частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне рішення суду у частині стягнення з ГУ ПФУ в Сумській області на користь позивача заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 20 175 грн допустити до негайного виконання.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми вбачається, що питання про надання звіту про виконання постанови вирішує суд, який прийняв судове рішення по суті спору не на користь суб`єкта владних повноважень. При цьому це є правом, а не обов`язком суду, який при вирішенні даного питання враховує, в тому числі наявність належних та допустимих доказів, які б свідчили про можливість ухилення відповідача від виконання прийнятого судового рішення.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про імовірність ухилення відповідача від виконання цього судового рішення, позивачем таких доказів не надано, суд не вбачає підстав для застосування положень ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заробітної плати задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо невиплати заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.05.2023 по 30.05.2023 включно.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період з 01.05.2023 по 30.05.2023 включно, у розмірі 20 175 грн 00 коп. (двадцять тисяч сто сімдесят п`ять грн 00 коп.).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 20 175 грн 00 коп (двадцять тисяч сто сімдесят п`ять грн 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Соп`яненко