КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2023 року Справа № 320/6815/23

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Войтович І.І.,

при секретарі судового засідання Крисько Р.І.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представники відповідачів - Поліщука В.В., Борисюк А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії прокурорів, Київської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) із позовом до Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження (далі відповідач-1, КДКП), Київської обласної прокуратури (далі відповідач 2, прокуратура), у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження (ЄДРПОУ: 41356563) від 14.12.2022 №230дп-22 про накладення дисциплінарного стягнення у виді догани на прокурора Миронівського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 );

- визнати протиправним та скасувати наказ Київської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ:02909996) від 23.12.2022 №3дк-22 про накладення дисциплінарного стягнення у виді догани на прокурора Миронівського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав про те, що він з 08.10.2019 працює в органах прокуратури України та з 15.02.2021 обіймає посаду прокурора Миронівського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області. Наказом керівника Київської обласної прокуратури № 31 від 14.02.2022 за п. 5 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру», відносно позивача призначено службове розслідування за доповідною запискою керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області за фактом можливого вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів в його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності, непідкупності при здійснені повноважень. 15.06.2022 службове розслідування завершено та за висновком комісії, відомості вказані в доповідній записці не знайшли свого підтвердження та вбачаються порушення кримінального процесуального законодавства при здійсненні процесуального керівництва у кримінальному провадженні, а саме, під час веденого позивачем кримінального провадження № 12021111220000316 від 17.10.2021. 05.07.2022 до Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження надійшла дисциплінарна скарга керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області із матеріалами службового розслідування та було прийнято рішення 12.07.2022 про відкриття дисциплінарного провадження №07/3/2-369дс-138дп-22. 24.11.2022 членом комісії було складено висновок про відсутність дисциплінарного проступку позивача та запропоновано закрити дисциплінарне провадження та 14.12.2022 комісією Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження прийнято рішення №20дп-22 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення стягнення у виді догани. 23.12.2022 наказом Київської обласної прокуратури №3дк на позивача накладено дисциплінарне стягнення у виді догани за неналежне виконання службових обов`язків згідно п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру».

Позивач вважає спірні рішення Відповідного органу №20дп-22 про притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення стягнення у виді догани, наказ від 23.12.2022 Київської обласної прокуратури №3дк, яким накладено дисциплінарне стягнення у виді догани за неналежне виконання службових обов`язків згідно п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру» необґрунтованими та такими, що порушують його права, оскільки відповідачі діяли не у межах та не у спосіб, визначені чинними нормативними актами.

Зокрема, позивач зазначив про те, що виходячи з норм Закону України «Про прокуратуру», Інструкції про порядок проведення службового розслідування стосовно прокурорів, затвердженого наказом Генерального прокурора від 16.06.2021 №202, порушено строки проведення службового розслідування та проведення перевірки дисциплінарної скарги, вважає, що враховуючи те, що 14.02.2022 наказом керівника Київської обласної прокуратури №31 було призначено службове розслідування, та завершено останнє 15.06.2022, відомості вказані в доповідній записці не знайшли свого підтвердження. Враховуючи те, що службове розслідування проводиться у строк не більше одного місяця з дня його призначення, необхідності рапорту у разі продовження строку проведення розслідування, яке не може перевищувати двох місяців, вважає, що зазначені у службовому розслідуванні посилання на введений в країні воєнний стан, продовження воєнного стану, через що завершення службового розслідування не було можливим у відповідні строки, є необґрунтованим, незаконним, суперечить строкам визначеним для проведення спірного розслідування, наказу про продовження строку не виносилось, строк такого розслідування склав 4 місяці та 2 дні, воєнний стан не передбачений Інструкцією №202 для можливості продовження строків. Всі відібрані пояснення та долучені документи, що покладені в основу висновку службового розслідування, зібрані поза строками службового розслідування.

Також, позивач зауважив, що згідно положень ч. 9 ст. 46 Закону України «Про прокуратуру» перевірка підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності проводиться у строк, який не перевищує двох місяців із дня реєстрації дисциплінарної скарги, в разі неможливості завершення перевірки, такий строк може бути продовжено відповідним органом але не більше як на місяць та такого рішення відповідним органом не було винесено, строк перевірки скарги склав 4 місяці 19 днів. Як наслідок, позивач вважає, що спірне рішення та наказ ґрунтуються на матеріалах дисциплінарного провадження та службового розслідування, які зібрані з порушенням строків передбачених вказаною ч. 9 ст. 46 Закону України «Про прокуратуру», тому є недопустимими доказами та призвели до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.

ОСОБА_1 додав, що перевірка проводилась за п. 5 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру» та висновки складені щодо встановленого порушення п. 1 ч. 1 ст. 43 вказаного Закону, відповідно за вказаними підставами перевірка не була проведена. Посилаючись на практику ЄСПЛ вважає, що має надаватись оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за одним, а не кожного окремого доказу автономно.

Щодо порушення п. 9.5, 11 та 11.22 наказу від 30.09.2021 №309 «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні», вимог статей 7, 9, 36, 290, 293 КПК України, п. 3 ч. 4 ст. 19 Закону України «Про прокуратуру», ОСОБА_1 вважає, що виходячи з положень п. 9.5 наказу №309 який респектується із положеннями ч. 1 ст. 37 КПК України, є виключними повноваженнями керівників прокуратур усіх рівнів, їх перших заступників і заступників відповідного до розподілу обов`язків та у межах повноважень, передбачених КПК України, а не повноваження прокурора, що вказано у п. 9 зазначеного наказу, у спірному рішенні від 14.12.2022 №230дп-22 зазначено посилання на загальну норму, пункт 11 не містить конкретизованих даних щодо певного порушення вимог наказу №309, яке було допущено позивачем, не містить також конкретного переліку порушень, не зазначено підпункти пункту 11 не зазначено роз`яснень щодо інших повноважень, передбачених КПК України. Аналогічну позицію позивач зазначає, щодо вказаного порушення ним вимог ст. 7 КПК України. Позивач наполягає, що відповідачем-1 Відповідним органом не вказаного конкретного вчиненого ним порушення діючого законодавства, рішення спірне має загальний та не конкретизований характер, що не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Щодо термінів досудового розслідування, застосовуючи положення норм п. 2 ч. 3 ст. 294, ч. 1 ст. 295-1, ч. 2 ст. 283 КПК України, позивач зазначає, що строк досудового розслідування у веденому ним кримінальному провадженні № 12021111220000316 від 17.10.2021 через свою складність було продовжено до трьох місяців, а саме до 17.01.2022. 10.01.2022, відповідному слідчому Мороз І.С. було надано постанову про зміну кваліфікації дій на ч. 1 т. 121 КК України, зміну підозри, оголошення нової підозри та відкриття матеріалів кримінального провадження, погодження проекту обвинувального акту слідчим Мороз І.С. та враховуючи положення ст. 290 КПК України, позивачем було зібрано усі докази, які були достатніми для завершення досудового розслідування, надання доступу до матеріалів досудового розслідування стороні захисту та складання обвинувального акта. Оскільки позивач перебував на амбулаторному лікуванні з другої половини дня 10.01.2022 до 02.02.2022, та денному стаціонарному лікуванні, ОСОБА_1 самостійно не зміг вручити підозрюваному та захиснику копію акту обвинувального висновку та реєстру досудового розслідування, такі дії вчинені були слідчим, але ці обставини не свідчать про вчинені порушення позивачем вимог ст. 293 КПК України, права підозрюваного та його захисника він не порушив, останніми скарг не було подано, судом рішень щодо повернення обвинувального акту прокурору через порушення КПК України не ухвалювалось.

Враховуючи п. 1 Глави 3 Розділу І «Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення» затвердженого наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 №298, внесення відомостей до Реєстру проводиться протягом 24 годин з моменту прийняття процесуальних рішень та згідно вимог абз. 2 Інструкції щодо поводження з ключовими документами і носіями, затвердженої заступником Генерального прокурора України 05.11.2012 посадові особи повинні отримати відповідні ключі для роботи в ЄРДР. Відповідно до абз. 6 Інструкції, ключовий носій (ЕЦА) зберігається у сейфі відповідної посадової особи, враховуючи, що приміщення прокуратури не було належним чином забезпечене та обладнане, ключ позивача зберігався при ньому на флеш носії. Позивач зазначив, що чинними нормативно правовими актами не заборонено зберігати ЕЦП та використання такого поза межами службового приміщення, вважає, що у висновку допущено формалізм під час зазначення про те, що позивач не повідомив, не звернувся належним чином про блокування його ЕЦП на час перебування на лікарняному, зазначаючи про те, що чинні нормативно правові акти чіткого врегулювання таких дій при вказаних обставинах не передбачаються.

ОСОБА_1 наполягає, що висновок службового розслідування не містить доводів та доказів вчинення ним дисциплінарного проступку, його вину, склад дисциплінарного проступку та доказів тому не встановлено, суб`єкт владних повноважень при прийняті рішень повинен уникати невмотивованих висновків, обґрунтованих на припущеннях, уникати обґрунтованості рішення фрагментами, неповним аналізом та оцінкою зібраним доказам, доводів та аргументам сторін спору.

Позивач просить суд визнати протиправними та скасувати спірні рішення. Також, позивач в прохальній частині позовних вимог просить суд зобов`язати Відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження та Київську обласну прокуратуру подати до суду звіт про виконання судового рішення.

23.03.2023, ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 19 квітня 2023 року о 09:30 год.

10.04.2023 судом отримано відзив від Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії прокурорів, в задоволені позову просить суд відмовити.

Відповідач 1 у відзиві зазначив про те, що доводи ОСОБА_1 є безпідставними, суперечать встановленим у дисциплінарному провадженні обставинам та такими, що не підлягають задоволенню. КДКП вказує, що за ч. 4 та ч. 10 ст. 46 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII після відкриття дисциплінарного провадження член Комісії проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі, у разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена Комісії за результатами перевірки. Член Комісії за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується та за ч. 5 ст. 47 Закону № 1697-VII визначено, що розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні Комісії заслуховуються пояснення члена Комісії, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб. Застосування до прокурора дисциплінарного стягнення відповідно до статей 9 та 11, враховуючи ч. 1 ст. 48 Закону № 1697-VII «Про прокуратуру» здійснюється Генеральним прокурором та керівниками обласних прокуратур на підставі рішення Комісії, яке останньою приймається більшістю голосів від свого загального складу, що передбачено Закону № 1697-VII.

Посилаючись на положення ч. 3 ст. 283, ст. 290, ст. 293, ст. 301 КПК України КПК України, пункти 9.5, 11 11.22 наказу Генерального прокурора «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні від 30 вересня 2021 року № 309 (далі Наказ № 309), пункти 2, 3, 9 Глави І Розділу І, пунктами 1, 3 Глави 2 Розділу І, пунктом 3 Глави 3 Розділу 1 Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року № 298 (далі Положення про ЄРДР), Інструкцію щодо поводження з ключовими документами і носіями, затвердженою 05 листопада 2012 року заступником Генерального прокурора України, вказав про обставини проведення службового розслідування щодо дій прокурора ОСОБА_1 вчинених в межах ведення ним досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021111220000316 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 15, пунктом 1 частини першої статті 115 Кримінального кодексу України. На підставі зібраних у кримінальному провадженні доказів ОСОБА_2 17 жовтня 2021 року було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, пунктом 1 частини другої статті 115 КК України, яке погоджено старшим групи прокурорів Олефіренком С.В. 10 січня 2022 року прокурором Олефіренком С.В. винесено постанову про змінену правової кваліфікації вчиненого кримінального правопорушення, а саме дії підозрюваного ОСОБА_3 кваліфіковано за частиною першою статті 121 КК України, надано слідчому доручення щодо повідомлення сторону захисту про завершення досудового розслідування на відкриття матеріалів досудового розслідування для ознайомлення в порядку статті 290 КПК України, а також затверджено обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні. Та, того самого дня приблизно о 13 год, у зв`язку із поганим самопочуттям прокурор Олефіренко С.В. звернувся за консультацією до сімейного лікаря, за результатами обстеження йому відкрито лист тимчасової непрацездатності з 10 січня 2022 року до 14 січня 2022 року. 10 січня 2022 року, слідчим у кримінальному провадженні старшим слідчим слідчого відділу поліції № 2 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області Морозом І.С. підозрюваному ОСОБА_2 вручено, погоджене прокурором Олефіренком С.В., повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, відкрито матеріали досудового розслідування для ознайомлення в порядку статті 290 КПК України, а також вручено обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування. Відповідач-1 зауважив, що матеріалами дисциплінарного провадження встановлено і не заперечено ОСОБА_1 , що погодження ним зміненої підозри, надання слідчому доручення на відкриття матеріалів кримінального провадження, погодження обвинувального акта у вказаному вище кримінальному провадженні, уповноваження слідчого на надання стороні захисту копії обвинувального акта відбулося 10 січня 2022 року, майже одночасно у проміжок часу з 08 год 00 хв до 10 год 00 хв. Внесення слідчим відомостей до ЄРДР про зміну підозри, відкриття сторонам провадження матеріалів досудового розслідування здійснено о 16 год 00 хв та 16 год 30 хв відповідно, у зв`язку з чим дії ОСОБА_1 не відповідають вимогам ст. 290 КПК України, відповідно, повідомлення підозрюваному, його захиснику та надання доступу до матеріалів досудового розслідування відбувається лише після визнання прокурором зібраних під час досудового розслідування доказів достатніми для складання обвинувального акта. Відповідно, відповідач-1 вважає, що процесуальне рішення про погодження прокурором обвинувального акта можливо прийняти лише за умови виконання алгоритму дій із вручення підозри або зміненої підозри, надання доручення на відкриття або самостійне здійснення відкриття сторонам кримінального провадження матеріалів досудового розслідування, що як наслідок, виключає можливість одночасного погодження прокурором зміненої підозри, надання слідчому доручення на відкриття матеріалів кримінального провадження, погодження обвинувального акта у вказаному вище кримінальному провадженні зі зміненою кваліфікацією, уповноваження слідчого на надання стороні захисту копії обвинувального акта. Також, внесення слідчим до ЄРДР відомостей про зміну підозри, відкриття сторонам матеріалів досудового розслідування 16 год 00 хв та 16 год 30 хв, враховуючи тимчасову неможливість виконання прокурором Олефіренком С.В. 10 січня 2022 року процесуальних повноважень через хворобу, він мав надати відповідне доручення прокурорам групи прокурорів. Крім того, 10 січня 2022 року о 17 год 55 хв прокурор Олефіренко С.В., будучи відсутнім на робочому місці у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю та обізнаним про фактичне не спрямування кримінального провадження до суду, за допомогою особистого ключа здійснив вхід до ЄРДР, зробив відмітку про направлення обвинувального акта у вказаному провадженні до суду. Відповідач-1 зауважив, що ухвалюючи спірне рішення про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку - неналежне виконання службових обов`язків, Комісія виходила із аналізу обставин, що виникли під час виконання ОСОБА_1 повноважень прокурора та здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, під час розгляду дисциплінарної скарги встановлено, що прокурором ОСОБА_1 неналежно виконано службові обов`язки під час здійснення нагляду за додержанням законів у формі процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 12021111220000316, у межах якого особі повідомлено про підозру за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КК України, відповідно, порядок прийнятих прокурором ОСОБА_1 процесуальних рішень та вчинених за їх наслідками дій не відповідають засадам законності.

Щодо порушення прокурором Олефіренко С.В. ст. 293 КПК України, вказуючи також положення п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК України, КДКП зазначено, що оскільки функцію із надання стороні кримінального провадження копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування фактично було ним перекладено на слідчого, Комісією такі дії було кваліфіковано як неналежне виконання ним своїх службових обов`язків.

Також, позивачем не було дотримано положень Інструкції щодо поводження з ключовими документами і носіями, оскільки ним 10 січня 2022 року під час тимчасового припинення виконання своїх службових обов`язків у зв`язку із відкриттям у цей же день листка непрацездатності, не вчинено дій щодо блокування особистого ключа та поряд з цим, обвинувальний акт у цьому провадженні фактично направлено до суду прокурором ОСОБА_4 наступного дня, тобто 11 січня 2022 року.

У зв`язку із встановленням під час здійснення дисциплінарного провадження фактів неналежного виконання прокурором ОСОБА_1 службових обов`язків, порушенням ним під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 12021111220000316 вимог статей 7, 9, 36, 290, 293 КПК України, пункту 3 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII, пунктів 9.5, 11 та 11.22 Наказу № 309, Інструкції щодо поводження з ключовими документами та носіями, затвердженої 05 листопада 2012 року, він підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності на підставі пункту 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII неналежне виконання службових обов`язків, Комісією 14 грудня 2022 року було ухвалено рішення № 230дп-22 про накладення на прокурора Миронівського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани, яке віповідач-1 вважає правомірним та обґрунтованим, законні підстави для скасування вказаного рішення відсутні.

КДКП наполягає на наявності в діях позивача дисциплінарного проступку вказуючи на положення Закону № 1697-VII та правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 800/433/17 в межах розуміння поняття службові обов`язки працівника прокуратури, згідно наказу керівника Обухівської окружної прокуратури «Про розподіл обов`язків між працівниками Обухівської окружної прокуратури Київської області» від 09 грудня 2021 року № 41 на прокурора ОСОБА_1 покладено відповідні обов`язки у формі процесуального керівництва у відповідних кримінальних провадженнях, на усіх прокурорів окружної прокуратури покладено обов`язки із здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень за визначенням керівника окружної прокуратури або його заступників відповідно до ЄРДР, внесення до ЄРДР відомостей про результати досудового розслідування; забезпечення належного ведення ЄРДР відповідно до Положення про ЄРДР та ОСОБА_1 у межах компетенції безпосередньо здійснює повноваження прокурора, визначені Конституцією України, Законом № 1697-VII та Кримінальним процесуальним кодексом України.

Щодо строків проведення дисциплінарного провадження, відповідач-1 вказуючи на положення статтей 46, 77 Закону № 1697-VII та пунктом 94 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, зауважив, що строки розповсюджуються на перевірку відомостей про наявність підстав для прокурора до дисциплінарної відповідальності під час винесення висновку, а ніяк не розповсюджуються на виготовлення висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора, який відповідно до статті 47 цього Закону відбувається на засіданні Комісії, що узгоджуються з пунктами 101 та 106 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження. Дисциплінарна скарга до Комісії надійшла 05 липня 2022 року, остання інформація, пояснення ОСОБА_1 на вимогу члена Комісії, отримано 10 серпня 2022 року, тобто в межах строку проведення перевірки, передбаченого частиною дев`ятої статті 46 Закону № 1697-VII, який закінчувався 05 вересня 2022 року, та відповідно, доводи позивача щодо порушення строків проведення перевірки та складення висновку про відсутність дисциплінарного проступку прокурора вважає не обґрунтованими та безпідставними.

Також, відповідачем-1 із посиланням на правову позицію Верховного Суду викладену у постановах від 31 травня 2022 року у справі № 280/5247/20 та від 02 жовтня 2019 року у справі № 821/2137/15-а, додано, що висновок службового розслідування лише фіксує певні обставини та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій. Висновок службового розслідування, не породжує певних правових наслідків, його результати не мають обов`язкового характеру для позивача, а є лише передумовою для прийняття уповноваженим суб`єктом відповідного рішення. Висновок службового розслідування не є документом, який містить норми права загальної або індивідуальної дії, не може створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство та не має обов`язкового характеру для суб`єкта по відношенню, до якого він винесений. Посилання позивача на приписи Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно прокурорів, затвердженої наказом Генерального прокурора від 16 червня 2021 року № 202 в частині процедурних порушень її проведення, можливості направлення дисциплінарної скарги за результатами службової перевірки вважає безпідставними, оскільки порядок та процедура дисциплінарного провадження у відношенні прокурорів, як зазначено вище, врегульовано Законом № 1697-VII. Відповідач -1 вважає, що оскаржуване рішення Комісії про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення прийнято за результатами розгляду дисциплінарної скарги керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 , а не за результатами розгляду висновку службового розслідування, що свідчить про безпідставність посилання позивача на порушення приписів вказаної Інструкції. Застосоване керівником Київської обласної прокуратури до позивача дисциплінарне стягнення у виді догани є лише похідним від спірного рішення Комісії.

Відповідач-1 у задоволені позову ОСОБА_1 просить суд відмовити в повному обсязі.

13.04.2023 надійшов до суду відзив від Київської обласної прокуратури, відповідача-2 по справі, просить в задоволенні позову відмовити, вважає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, зазначає про те, що враховуючи положення ч. ч. 1,2 ст. 45 Закону України № 1697-VII, до Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження 05.07.2022 надійшла дисциплінарна скарга керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області Гладія Є.В. про вчинення позивачем дисциплінарного проступку та для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження автоматизованою системою скаргу розподілено члену Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, ОСОБА_6 , якою 12.07.2022 прийнято тішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-369дс-138дп-22. Відповідач 2 вказав що дії прокурора Олефіренка С.В. під час виконання повноважень прокурора у кримінальному провадженні слід розглядати через призму їх відповідності чи невідповідності вимогам законів та нормативно-правових актів. Відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження установлено, що постановою керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області від 17.10.2021 визначено групу прокурорів у кримінальному провадженні №12021111220000316 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 15, п. 1 ч. 1 ст. 115 КК України, старшим якої значено ОСОБА_1 . Постановою ОСОБА_1 від 10.01.2022 було змінено правову кваліфікацію кримінального правопорушення, дії особи кваліфіковано за ч. 1 ст. 121 КК України та у цей же день ОСОБА_1 погоджено повідомлення особі про зміну раніше повідомленої підозри. Згідно з відомостями ЄРДР обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні прокурором ОСОБА_1 о 17 год 55 хв направлено до Миронівського районного суду Київської області та згідно з ЄРДР внесення відомостей про зміну підозри, відкриття сторонам матеріалів досудового розслідування вчинено слідчим ОСОБА_7 10.01.2022 о 16 год 00 хв та 16 год 30 хв відповідно. За інформацією витягу з Реєстру медичних висновків електронної системи охорони здоров`я № (конфіденційна інформація) 10.01.2022 медичний висновок про тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 . Листок тимчасової непрацездатності прокурору видано з 10.01.2022 до 14.01.2022. Проведеною перевіркою доводів дисциплінарної скарги Відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження, встановлено обґрунтованість викладених у ній доводів щодо порушення порядку прийняття ОСОБА_1 процесуальних рішень та вчинення за їх наслідками дій, а саме не можливості одночасного 10.01.2022, у проміжок з 08 год 00 хв до 10 год 00 хв, погодження позивачем зміненої підозри, надання слідчому доручення на відкриття матеріалів кримінального провадження, погодження обвинувального акту у кримінальному провадженні №12021111220000316 із зміненою кваліфікацією, уповноваження слідчого на надання стороні захисту копії обвинувального акту, що здійснено прокурором Олефіренком С.В., незважаючи на тимчасове припинення виконання службових обов`язків у зв`язку з відкриттям у цей же день, 10.01.2022, листка непрацездатності. Крім того, Відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження, встановлено обґрунтованість викладених у ній доводів щодо порушення ОСОБА_1 вимог ст. 293 КПК України, що полягає у покладені позивачем на слідчого обов`язку надання стороні кримінального провадження копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, відповідачем-1 було встановлено, що прокурором не дотримано вимоги Інструкції щодо поводження з ключовими документами і носіями, оскільки ОСОБА_1 10.01.2022 під час тимчасового припинення виконання своїх службових обов`язків у зв`язку із відкриттям в цей день листка непрацездатності не вчинено дій щодо блокування особистого ключа. Відповідач-2 вважає обґрунтованим встановлене порушення позивачем п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру» - невиконання чи не неналежне виконання обов`язків. Посилаючись на правову позицію, зокрема, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 800/433/17 та в постанові від 16.12.2020 у справі № 9901/315/19 вказує, що незабезпечення здійснення об`єктивного та неупередженого процесуального керівництва, непроведення досудового розслідування в розумні строки у кримінальних провадженнях, невжиття встановлених КПК заходів для дослідження обставин таких правопорушень, ненадання їм належної правової оцінки та незабезпечення прийняття законних неупереджених процесуальних рішень - давали відповідачу достатні підстави вважати зазначену бездіяльність позивача в частині невиконанням, а в іншій - неналежним виконанням службових обов`язків. Відповідно до ст. 49 Закону № 1697-VII на прокурора може бути накладено, серед інших, дисциплінарне стягнення у вигляді догани. За результатами розгляду дисциплінарної скарги Відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, врахувавши характеристику прокурора, ступінь вини, характер проступку та відсутність дисциплінарних стягнень, вирішив притягнути до дисциплінарної відповідальності прокурора Миронівського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_1 та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді догани. Рішення Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження від 14.12.2022 № 230дп-22 «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Миронівського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_1 » направлено до Київської обласної прокуратури та відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 11 Закону України № 1697-VII керівник обласної прокуратури у встановленому порядку та на підставі рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора приймає рішення про застосування до прокурора окружної прокуратури, прокурора - стажиста окружної прокуратури дисциплінарного стягнення або про неможливість подальшого перебування його на посаді прокурора. На підставі рішення Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, від 14.12.2022 № 230дп-22, наказом виконувача обов`язків керівника Київської обласної прокуратури Крима М.Ю. від 23.12.2022 № 3дк до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани за неналежне виконання службових обов`язків згідно п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону № 1697-VII. Спірний наказ відповідач 2 вважає таким, що прийнятий у спосіб та в межах визначених законом, просить суд відмовити в задоволенні позову.

18.04.2023, ухвалою суду відмовлено в задоволенні поданих клопотань позивача та його представника про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

19.04.2023 підготовче судове засідання знято з розгляду у зв`язку із несправністю системи. Наступне судове засідання призначено на 15.05.2023 о 09:15 год., про що сторони повідомлені належним чином.

11.05.2023 позивачем подано до суду відповідь на відзив, наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав, аналогічних зазначеним у позові, додав мотивування невірного застосування відповідачем-1 положень ч. 9 ст. 46 Закону № 1697-VII щодо строків перевірки підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності. Позивач також наполягав, що положення Закону № 1697-VII не містить визначення дисциплінарного проступку, відповідач -1 не врахував висновки Верховного Суду викладені у постанові від 22.07.2020 у справі № 554/9493/17 щодо поняття дисциплінарного проступку, його складових, обов`язкової наявності в діях вини як однієї з ознак порушення трудової дисципліни. ОСОБА_1 наполягає, що Комісією не було підтверджено факт наявності всіх складових дисциплінарного проступку, що свідчить про його невідповідність, спірні рішення вважає протиправними та позивач просить суд задовольнити позов в повному обсязі, скасувати оспорювані у справі рішення.

15.05.2023 підготовче засідання знято з розгляду у зв`язку з відпусткою судді. Призначено судове засідання на 12.06.2023 09:15 год., про що сторони повідомлені належним чином.

26.05.2023, ухвалою суду відмовлено позивачу в забезпеченні позову.

12.06.2023 в підготовче судове засідання прибули сторони, позивач підтримав позовні вимоги, позов просив задовольнити. Представники відповідачів проти позову заперечували, просили суд відмовити в його задоволенні.

В підготовчому судовому засіданні судом усно ухвалено про допущення у справі процесуальне правонаступництво, відповідача Відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження замінено на правонаступника - Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії прокурорів (код ЄДРПОУ 41356563).

Ухвалою суду від 12.06.2023, за згодою сторін по справі, закрито підготовче провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 18 липня 2023 року о 09:30год.

18.07.2023, за згодою учасників по справі, судом на місці оголошено перерву для надання відповідачем КДКП додаткових матеріалів щодо дисциплінарного провадження відносно позивача. Наступне судове засідання призначено на 23.08.2023 09:00 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.

20.07.2023 від відповідача-2 до суду надійшли копії матеріалів дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_1

23.08.2023, у зв`язку із отриманим клопотанням від відповідача-1 КДКП щодо відкладення розгляду справи, за згодою інших учасників по справі, судом на місці оголошено про відкладення слухання справи на іншу дату та час. Наступне судове засідання призначено на 03.10.2023 о 09:15 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.

03.10.2023 в судове засідання прибули сторони.

Позивач в ході розгляду справи наполягав на задоволенні позову та просив суд позов задовольнити.

Представники відповідачів проти позову заперечували, в задоволенні вимог позивача просили суд відмовити.

Заслухавши сторін по справі, розглянувши подані ними докази, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, встановивши правову позицію відповідачів, викладену у відзивах, позицію позивача щодо відзиву відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 в органах прокуратури працює з 08.10.2019 та згідно наданого до справи наказу Київської обласної прокуратури № 260к від 15.03.2023 перебуває на посаді прокурора Миронівського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області з 15.03.2021.

Позивач також має посвідчення потерпілого Чорнобильської катастрофи Серії НОМЕР_2 категорії 1 виданого 04.08.2022 Київською облдержадміністрацією, перебуває на пенсії по інвалідності (2 ГРУПА), що відображено та підтверджено копією посвідчення Серії НОМЕР_3 виданого 19.04.2017.

ОСОБА_1 здійснював процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12021111220000316 від 17.10.2021 за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) за ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України.

Процесуальне керівництво здійснювалось зокрема групою прокурорів Миронівського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області виконуючий обов`язків начальника відділу Нагорний Д.П., прокурори Олефіренко С.В. як старший групи, інші - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

З наявного у справі висновку службового розслідування від 15.06.2022, затвердженого керівником Київської обласної прокуратури Хоменко О. слідує, що ОСОБА_2 повідомлено про підозру 17.10.2021 за ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, що погоджено прокурором Олефіренко С.В. та 10.01.2022 прокурором винесено постанову про зміну кваліфікації вчиненого кримінального правопорушення (злочину) у кримінальному провадженні та змінено правову кваліфікацію дій підозрюваного ОСОБА_2 на ч. 1 ст. 121 КК України, про що не було повідомлено керівника Обухівської окружної прокуратури та позбавило останнього можливості перевірити таке прийняте рішення ОСОБА_1 у порядку ч. 6 ст. 36 КПК України.

Слідчим Морозом І.С. 10.01.2022 ОСОБА_2 вручено повідомлення про нову підозру за ч. 1 ст. 121 КК України, який також 10.01.2022 отримав від ОСОБА_1 доручення про відкриття матеріалів кримінального провадження підозрюваному та захиснику згідно ст. 290 КПК України, та ним затверджено обвинувальний акт.

Зокрема, у висновку службового розслідування йдеться про те, що 10.01.2022 прокурор ОСОБА_1 близько о 13:00 звернувся до сімейного лікаря, який відкрив листок непрацездатності, в свою чергу прокурор ОСОБА_1 о 17:56 год., будучи на лікарняному здійснив вхід до Єдиного реєстру досудових розслідувань та поставив відмітку про направлення обвинувального акту до суду. Обвинувальний акт спрямовано до суду 11.01.2022 прокурором ОСОБА_4 .

У висновку зазначено, що всупереч ст. 293 КПК України підозрюваному та його захиснику копію обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування було вручено слідчим.

Відібравши пояснення від прокурора Олефіренка С.В., пояснення слідчого Мороз І.В., підозрюваного ОСОБА_2 , начальника Миронівського відділу Обухівської обласної прокуратури Мізерного П.П., керівника Обухівської обласної прокуратури ОСОБА_5 та інших, комісія дійшла висновку, що відомості вказані в доповідній записці керівника Обухівської обласної прокуратури Гладія Є.В. щодо можливого використання прокурором ОСОБА_1 своїх службових повноважень або службового стану не знайшли свого обґрунтованого підтвердження та вбачаються порушення кримінального процесуального законодавства при здійсненні процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 12021111220000316 від 17.10.2021.

В наступному, до КДКП (далі - Комісія) 05 липня 2022 року надійшла дисциплінарна скарга керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Миронівського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_1 (вх. №07/3-1402) згідно пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, до якої додано копію висновку про результати службового розслідування щодо дій прокурора у кримінальному провадженні №12021111220000316 від 17.10.2021 та копії матеріалів службового розслідування за наказом №31 від 14.02.2022 за фактом можливого вчинення прокурором Миронівського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_1 дій, що порочать звання прокурора та можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності, непідкупності при здійснені процесуального керівництва к кримінальному провадженні №12021111220000316, а саме незаконній перекваліфікації кримінального правопорушення, порушення вимог КПК України та відомчих нормативних актів.

Вказану скаргу було розподілено за членом Комісії ОСОБА_6 , якою 12 липня 2022 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-369дс-138дп-22.

24 листопада 2022 року ОСОБА_6 складено висновок про відсутність дисциплінарного проступку прокурора, який із зібраними матеріалами передано на розгляд Комісії.

Зокрема, член Комісії ОСОБА_6 зазначено на стор. 11 13 висновку про те, що «Не посягаючи на процесуальну самостійність прокурора, проте оцінюючи доводи дисциплінарної скарги щодо можливого вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку у їх сукупності, дійшла висновку, що з урахуванням вищезазначених вимог законодавства, вчинення вказаним прокурором дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII не знайшло свого об`єктивного підтвердження.

Повноваження керівництва прокуратури різного рівня, у тому числі визначено частиною шостою статті 36 КПК України, статтею 37 КПК України, статтею Закону № 1697-VII, пунктом 9 Наказу № 309, абзацом 3 пунктом 3 Глави 1 Розділу 1 Положення про ЄРДР № 298, пунктами 1, 2 Наказу № 41. При цьому, аналізом вказаних нормативно-правових актів установлено, що повноваження керівника прокуратури, його заступників реалізовується шляхом здійснення контролю за діяльністю прокурорів нижчого рівня під час здійснення ними процесуального керівництва.

Контроль за діяльністю підлеглих прокурорів реалізується, у тому числі моніторингом у ЄРДР прийнятих під час досудового розслідування рішень, що надає можливість скасування рішень, прийнятих прокурорами у кримінальних провадженнях, які на думку керівників є незаконними та необґрунтованими, прийняттям рішень про зміну групи прокурорів з підстав визначених частинами четвертою та п`ятою статті 36 КПК України, частиною третьою статті 313 КПК України, частиною другою статті 341 КПК України, відводу прокурора у порядку статті 77 КПК України, хвороби прокурора, звільнення з органів прокуратури або неефективністю процесуального керівництва.

Проте, інформації про здійснення керівництвом окружної прокуратури моніторингу ЄРДР на предмет внесення відомостей про прийняття процесуальних рішень, вчинення процесуальних дій для реалізації повноважень щодо скасування прийнятого рішення про перекваліфікацію кримінально-караного діяння у кримінальному провадженні №12021111220000316 скаржником до Комісії не надано.

Окрім цього, зміна групи прокурорів у вказаному провадженні відбулася через 3,5 місяців після прийняття ОСОБА_1 рішень про зміну правової кваліфікації кримінального-караного діяння та направлення обвинувального акта у вказаному провадженні до суду. З огляду на вимоги частин другої та третьої статті 37 КПК України, у яких викладено виключний перелік підстав для прийняття рішення про покладення повноважень прокурора у певному кримінальному провадженні на іншого прокурора, то вважаю, що постанова про зміну групи прокурорів від 14 квітня 2022 року прийнята з формальних підстав і не кореспондується із вимогами вказаної норми закону.

Також, звернута увага на те, що чинними КПК України та нормативно-правовими актами, пов`язаними із організацією діяльності прокурорів у кримінальному провадженні, не унормовано обов`язку процесуального керівника на інформування, погодження чи направлення ним під час досудового розслідування прокурору вищого рівня, зокрема рішень про зміну кваліфікації кримінально-караних діянь. Про при це, розгляд питання про необхідність зміни кваліфікації у кримінальному провадженні № 12021111220000316 обговорювався на оперативній нараді, що підтверджується копією протоколу оперативної наради від 14 грудня 2021 року та поясненнями ОСОБА_1

…. дисциплінарна відповідальність є окремим/самостійним видом юридичної відповідальності і вирішення питання про правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності передбачає з`ясування складу дисциплінарного проступку в його діях. Проте, доводи дисциплінарної скарги про незаконність, необґрунтованість рішення прокурора Олефіренка С.В. від 10 січня 2022 року про зміну правової кваліфікації кримінально-караних діянь є думкою скаржника та не підтверджена у судовим рішенням або судовому провадженні з розгляду обвинувального акта у зазначеному вище кримінальному провадженні. Тому, з огляду на вимоги статті 19 Конституції України, оцінка правомірності/обґрунтованості цього рішення не входить до компетенції члена Комісії або Комісії. Окрім цього, слід зазначити, що саме повідомлення особі про підозру чи її зміну, пред`явлення обвинувачення лише є неостаточним, тобто проміжним етапом кримінального провадження, оскільки винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення треба довести перед судом. Вважаю, що під час здійснення дисциплінарного провадження не знайшли свого об`єктивного підтвердження доводи дисциплінарної скарги щодо настання негативних наслідків для кримінального провадження № 12021111220000316, як то можливе недосягнення завдань кримінального провадження, зокрема результаті прийняття прокурором Олефіренком С.В. рішення про перекваліфікацію кримінально-караних діянь. Так, за інформацією скаржника судовий розгляд обвинувального акта за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КПК України наразі триває, а прокурорши у судовому провадженні рішень про відмову чи зміну обвинувачення не приймалося.

Щодо порушення ОСОБА_1 вимог пунктів 2, 3 Розділу І Положення про ЄРДР № 298, то факт внесення до ЄРДР відомостей про направлення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12021111220000316 під час перебування на лікуванні не заперечується і самим прокурором. Проте, з огляду на вимоги пункту 1 Глави З Розділу Положення про ЄРДР № 298, яким конкретизовано строки для внесення користувачем відомостей до ЄРДР про зміну підозри та результатів досудового розслідування, які обумовлені невідкладністю і протягом 24 годин відповідно, то дії ОСОБА_1 кореспондуються із вимогами цього Положення та частини третьої статті 283 КПК України.

Щодо порушення прокурором вимог Інструкції щодо поводження з ключовими документами і носіями у частині не інформування ОСОБА_1 відділ інформаційних технологій обласної прокуратури про блокування сертифікату ключа ЕЦП, то можна зазначати про формальність допущених ОСОБА_1 порушень.

Проте, доводи дисциплінарної скарги у частині допущення до особистого ключа, користувачем якого є прокурор ОСОБА_1 , сторонніх осіб, незабезпечення ним збереження цього ключа у службовому сейфі посадової особи або належної користувачу чарунці сейфа, не знайшли свого об`єктивного підтвердження.

Комісія не може приймати рішення на підставі припущень, неперевіреної чи недостовірної інформації, тому є слушними доводи ОСОБА_1 щодо забезпечення ним виконання вимог цієї Інструкції. До такого висновку дійшла з урахуванням обов`язків власника ключа, закріплених в Інструкції, відсутності факту втрати ключа, пояснень прокурора у цій частині та відсутністю відомостей про забезпечення прокурора ОСОБА_1 службовим сейфом або належній йому чарунки у сейфі за для реалізації повноважень у збереженні цілісності ключового носія і відповідного ключа.

За викладених обставин, дійшла висновку, що в діях прокурора ОСОБА_1 відсутні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, оскільки за результатами проведеної перевірки не здобуто достатніх фактичних даних, які вказують на наявність підстав для притягнення цього прокурора до дисциплінарної відповідальності.».

Судом встановлено, що прокурор Олефіренко С.В. участі у засіданні не брав, надавши письмову згоду на розгляд висновку за його відсутності та підтвердивши пояснення, надані ним під час здійснення дисциплінарного провадження, та погодився із висновком члена Комісії.

За вказаних обставин Комісія, ураховуючи вимоги пункту 3 частини третьої статті 47 Закону № 1697-VII прийняла рішення про можливість розгляду висновку за відсутності прокурора.

Зокрема, у висновку Комісії зазначено про те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021111220000316 здійснювалось слідчим відділом поліції № 2 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 15, пунктом 1 частини першої статті 115 Кримінального кодексу України (далі КК України). Постановою керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області від 17 жовтня 2021 року визначено групу прокурорів, старшим якої призначено ОСОБА_1 . На підставі зібраних у кримінальному провадженні доказів ОСОБА_2 17 жовтня 2021 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, пунктом 1 частини другої статті 115 КК України. Повідомлення про підозру погоджено старшим групи прокурорів Олефіренком С.В.

10 січня 2022 року прокурором Олефіренком С.В. було винесено постанову про змінення правової кваліфікації вчиненого кримінального правопорушення, а саме дії підозрюваного ОСОБА_3 кваліфіковано за частиною першою статті 121 КК України, надано слідчому доручення щодо повідомлення сторону захисту про завершення досудового розслідування на відкриття матеріалів досудового розслідування для ознайомлення в порядку статті 290 КПК України, а також затверджено обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні.

Також, 10 січня 2022 року, приблизно о 13 год, у зв`язку із поганим самопочуттям прокурор Олефіренко С.В. звернувся за консультацією до сімейного лікаря, за результатами обстеження йому відкрито лист тимчасової непрацездатності з 10 січня 2022 року до 14 січня 2022 року, стаціонарне та амбулаторне лікування, що зазначає та не заперечує позивач.

10 січня 2022 року, слідчим у кримінальному провадженні старшим слідчим слідчого відділу поліції № 2 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області Морозом І.С. підозрюваному ОСОБА_2 вручено, погоджене прокурором Олефіренком С.В., повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, відкрито матеріали досудового розслідування для ознайомлення в порядку статті 290 КПК України, а також вручено обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування.

Відповідно, матеріалами дисциплінарного провадження встановлено та не заперечувалось позивачем ОСОБА_1 , що погодження зміненої ним, прокурором підозри, надання слідчому доручення на відкриття матеріалів кримінального провадження, погодження обвинувального акта у вказаному вище кримінальному провадженні, уповноваження слідчого на надання стороні захисту копії обвинувального акта відбулося 10 січня 2022 року майже одночасно у проміжок часу з 08 год 00 хв до 10 год 00 хв. та внесення слідчим відомостей до ЄРДР про зміну підозри, відкриття сторонам провадження матеріалів досудового розслідування здійснено о 16 год 00 хв та 16 год 30 хв, відповідно.

Комісією зазначено про те, що враховуючи положення ст. 209 КПК України дії прокурора Олефіренка С.В. не відповідають вимогами вказаної статті, оскільки повідомлення підозрюваному, його захиснику, іншим сторонам кримінального провадження про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування відбувається лише після визнання прокурором зібраних під час досудового розслідування доказів достатніми для складання обвинувального акта.

Щодо внесення слідчим до ЄРДР відомостей про зміну підозри, відкриття сторонам матеріалів досудового розслідування в проміжок часу з 16 год 00 хв та 16 год 30 хв, враховуючи тимчасову неможливість виконання прокурором Олефіренком С.В. 10 січня 2022 року процесуальних повноважень через хворобу, зокрема, із погодження обвинувального акта у вказаному кримінальному провадженні, то з метою виконання належним чином своїх повноважень, дотримання засад законності кримінального провадження, Комісія зазначає, що ОСОБА_1 мав надати відповідне доручення прокурорам групи прокурорів.

Також, зафіксовано і встановлено, що 10 січня 2022 року о 17 год 55 хв прокурор Олефіренко С.В., будучи відсутнім на робочому місці у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю та обізнаним про фактичне не спрямування кримінального провадження до суду, за допомогою особистого ключа здійснив вхід до ЄРДР, зробив відмітку про направлення обвинувального акта у вказаному провадженні до суду.

Відповідно, прокурором Олефіренком С.В. порушено вимоги статті 293 КПК України, оскільки функцію із надання стороні кримінального провадження копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування фактично перекладено на слідчого, що Комісією кваліфіковано як неналежне виконання ним своїх службових обов`язків.

Враховуючи спеціальну норму КПК України та повноваження старшого групи у кримінальному провадження № 12021111220000316 Олефіренка С.В., доручення на виконання вказаної процесуальної дії ним повинно було бути надано одному із членів групи прокурорів у цьому провадженні, але таких дій та належно прийнятого рішення, прокурором не було здійснено.

Комісією також установлено, що прокурором не дотримано вимоги Інструкції щодо поводження з ключовими документами і носіями, оскільки ОСОБА_1 10 січня 2022 року під час тимчасового припинення виконання своїх службових обов`язків у зв`язку із відкриттям у цей же день листка непрацездатності, не вчинено дій щодо блокування особистого ключа, обвинувальний акт у цьому провадженні фактично направлено до суду прокурором Сєдовим В.О. наступного дня, тобто 11 січня 2022 року.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 25 січня 2022 року у справі № 371/42/22 у згаданому кримінальному провадженні призначено підготовче засідання.

Постановою керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області від 14 квітня 2022 року, тобто вже у судовому провадженні, у цьому кримінальному провадженні змінено групу прокурорів. Прокурора Олефіренка С.В. виключено зі складу групи прокурорів, а старшим у ній призначено прокурора Сєдова В.О. Посилання на неефективність процесуального керівництва у вказаному кримінальному провадженні або неможливість подальшого здійснення прокурором процесуального керівництва, про які зазначено у частині другій статті 36 КПК України, зокрема, відвід прокурора, як підстави зміни групи прокурорів у цій постанові відсутнє.

У поясненнях, наданих під час здійснення дисциплінарного провадження прокурор, ОСОБА_12 підтвердив факти здійснення ним процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 12021111220000316. Зокрема, прийняття ним процесуального рішення про перекваліфікацію кримінально-караних діянь особи з частини третьої статті 15, пункту 1 частини першої статті 115 КК України на частину першу статті 121 КК України та внесення у зв`язку із цим відповідних облікових відомостей до ЄРДР. Окрім цього, підтвердив факт особисто внесення до ЄРДР відомостей про направлення обвинувального акта у вказаному провадженні, що зроблено ним під час перебування на лікарняному та за обставин, викладених у дисциплінарній скарзі.

ОСОБА_1 пояснив, що рішення про перекваліфікацію кримінального правопорушення ним прийнято з огляду на встановлені досудовим розслідуванням фактичні дані та правові позиції Верховного Суду у аналогічних справах. ОСОБА_1 наведено висновки викладені у постанові колегії Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 760/4968/15-к, у якій наголошено на відмінності складу кримінальних правопорушень, передбачених статтями 115 та 121 КК України, зокрема, тих, що охоплено суб`єктивною стороною вказаних злочинів. Також, у постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 164/1826/17 вказано, що замах на вбивство можливо вчинити лише з прямим умислом та неможливість кваліфікації злочинних дій особи, як замах на вбивство у випадках, коли винний діє з неконкретизованим умислом, на цім, допускаючи можливість заподіяння будь-якої шкоди здоров`ю, так і настання смерті. Тому відповідальність у таких випадках повинна наставати лише за фактичним настанням наслідків. У частині внесення відомостей до ЄРДР про спрямування обвинувального акта у кримінальному провадженні до суду у день відкриття ОСОБА_1 листка тимчасової непрацездатності, вважає, що діяв у відповідності до вимог статті 36 КПК України, пункту 9.11 Наказу № 309 та з дотриманням вимог Положення про ЄРДР № 298, Інструкції щодо поводження з ключовими документами та носіями. Наголосив, що упродовж досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні неодноразово повідомляв керівництву окружної прокуратури свою позицію щодо необхідності зміни кваліфікації кримінально-караних діянь підозрюваного ОСОБА_2 , але його позиція керівництвом не знайшла належної оцінки. Вважає, що доводи дисциплінарної скарги у частині незаконності постанови про перекваліфікацію від 10 січня 2022 року, є необґрунтованими, оскільки оцінка поданих сторонами кримінального провадження доказів є виключною компетенцією суду. Зазначив, що під час виконання вимог статті 290 КПК України, потерпілими рішення прокурора не оскаржувалася, будь-яких клопотань від сторін кримінального провадження, у тому числі з цього приводу не надходило. ОСОБА_1 послався на норми чинного законодавства, якими прокурора у конкретному кримінальному провадженні уповноважено на прийняття процесуальних рішень та проведення процесуальних дій та заборону втручання у процесуальну діяльність прокурора.

Пояснюючи свої дії про внесення до ЄРДР відомостей за результатами досудового розслідування кримінального провадження, навів вимоги статті 283 КПК України, пункту 1 Глави 3 1 Розділу Положення про ЄРДР № 298, абзаців 2, 6 Інструкції щодо поводження з ключовими документами та носіями (далі - Інструкція), якими регламентовано загальні положення закінчення досудового розслідування; обов`язки прокурора на здійснення певних процесуальних дій, у тому числі з внесення до ЄРДР протягом 24 годин з моменту прийняття рішення про направлення обвинувального акта до суду відомостей про це; генерації особистого ключа, правил використання (накладення, перевірки) ЕЦП, збереження ключового носія інформації посадовою особою (власником) та відповідальність за втрату відповідного ключа тощо. Зазначив, що службовий кабінет, у якому ОСОБА_1 виділено робоче місце не обладнаний сейфом, за ним також не закріплено відповідної чарунки, як того вимагає Інструкція. Окрім цього, службове приміщення Миронівського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області не обладнане сигналізацією чи іншими засобами охорони, тому з метою збереження ключового носія ЕЦП, який міститься на відповідному флешнакопичувачі (ключ ЄРДР) постійно зберігається у прокурора Олефіренка С.В.

ОСОБА_1 повідомив про незгоду із висновком службового розслідування, у якому, у тому числі, викладено порушення норм чинного кримінального законодавства. На думку прокурора, службове розслідування проведено із порушенням строків його проведення та не ґрунтуються на об`єктивних даних, встановлених досудовим розслідуванням. За викладених обставин ОСОБА_1 вважає, що це дисциплінарне провадження підлягає закриттю.

Суд зазначає, що Комісія відмітила про те, що не всі доводи дисциплінарної скарги знайшли своє об`єктивне підтвердження. Зокрема, не знайшли підтвердження доводи дисциплінарної скарги у частині безпідставного неповідомлення прокурором Олефіренком С.В. керівництва прокуратури щодо прийняття ним 10 січня 2022 року рішення про перекваліфікацію кримінально-караних діянь у кримінальному провадженні № 12021111220000316, що позбавило прокурора вищого рівня здійснити повноваження, визначені частиною шостою статі 36 КПК України.

На час викладених у дисциплінарній скарзі обставин службові обов`язки прокурора Олефіренка С.В. визначались пунктами 27, 29 Наказу № 41. На цім, повноваження прокурора у провадженні визначено частиною другою статті 36 КПК України, а також пунктами 9.5,11-11.22 Наказу №309.

Частиною першою ст. 36 КПК України прокурор у провадженні наділений самостійністю у прийнятті рішень та вчиненні процесуальних дій під час здійснення своїх повноважень у кримінальному провадженні, його самостійність не може бути обмежена неуповноваженими на те особами.

Прокурор, здійснюючи процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, відповідно до вимог законодавства: забезпечує виконання завдань кримінального провадження з дотриманням його загальних засад, у тому числі повноту проведення досудового розслідування, захист інтересів учасників кримінального провадження у частині застосування належної правової процедури.

Зазначено, що повноваження керівництва прокуратури різного рівня, у тому числі, визначено частиною шостою статті 36 КПК України, статтею 37 КПК України, статями 11, 13 Закону № 1697-VII, пунктом 9 Наказу № 309, абзацом 3 пунктом З Глави І Розділу 1 Положення про ЄРДР № 298, пунктами 1,2 Наказу № 41. На цім, аналізом вказаних нормативно-правових актів установлено, що повноваження керівника прокуратури, його заступників реалізовуються шляхом здійснення контролю за діяльністю прокурорів нижчого рівня під час здійснення ними процесуального керівництва. Контроль за діяльністю підлеглих прокурорів реалізується, у тому числі моніторингом у ЄРДР прийнятих під час досудового розслідування рішень, що надає можливість скасування рішень, прийнятих прокурорами у кримінальних провадженнях, які, на думку керівників, є незаконними та необгрунтованими, прийняттям рішень про зміну групи прокурорів з підстав, визначених частинами четвертою та п`ятою статті 36 КПК України, частиною третьою статті 313 КПК України, частиною другою статті 341 КПК України, відводу прокурора у порядку статті 77 КПК України, хвороби прокурора, звільнення з органів прокуратури або неефективністю процесуального керівництва.

Проте, інформації про здійснення керівництвом окружної прокуратури моніторингу ЄРДР на предмет внесення відомостей про прийняття процесуальних рішень, вчинення процесуальних дій для реалізації повноважень щодо скасування прийнятого рішення про перекваліфікацію кримінально-караного діяння у кримінальному провадженні № 12021111220000316 скаржником до Комісії не надано. Окрім цього, зміна групи прокурорів у вказаному провадженні відбулася через 3,5 місяці після прийняття ОСОБА_1 рішень про зміну правової кваліфікації кримінального-караного діяння та направлення обвинувального акта у вказаному провадженні до суду. З огляду на вимоги частин другої та третьої статті 37 КПК України, у кримінальному провадженні на постанова про зміну групи прокурорів від 14 квітня 2022 року прийнята з формальних підстав і не кореспондується із вимогами вказаної норми закону.

Чинними КПК України та нормативно-правовими актами, пов`язаними із організацією діяльності прокурорів у кримінальному провадженні, не унормовано обов`язку процесуального керівника на інформування, погодження чи направлення ним під час досудового розслідування прокурору вищого рівня, зокрема рішень про зміну кваліфікації кримінально-караних діянь. Дисциплінарна відповідальність є окремим/самостійним видом юридичної відповідальності і вирішення питання про правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності передбачає з`ясування складу дисциплінарного проступку в його діях. Проте, доводи дисциплінарної скарги щодо незаконності, необґрунтованості рішення ОСОБА_1 про зміну правової кваліфікації кримінально-караних діянь є думкою скаржника та не підтверджені судовим рішенням або в судовому провадженні з розгляду обвинувального акта у кримінальному провадженні. Тому, з огляду на вимоги статті 19 Конституції України, оцінка правомірності/обґрунтованості цього рішення не входить до компетенції Комісії.

Окрім цього, з огляду на пояснення ОСОБА_1 та ненадання скаржником відомостей щодо допущення ним до особистого ключа сторонніх осіб, незабезпечення збереження цього ключа у службовому сейфі посадової особи або належної користувачу чарунці сейфа, то доводи дисциплінарної скарги у частині також не знайшли свого об`єктивного підтвердження.

Проте, Комісією установлено, що порядок прийнятих прокурором ОСОБА_1 процесуальних рішень та вчинених за їх наслідками дій не відповідає засадам законності. Матеріалами дисциплінарного провадження підтверджено і не заперечено ОСОБА_1 , що погодження ним зміненої підозри, надання слідчому доручення на відкриття матеріалів кримінального провадження, погодження обвинувального акта у вказаному вище кримінальному провадженні, уповноваження слідчого на надання стороні захисту копії обвинувального акта відбулося 10 січня 2022 року майже одночасно у проміжок часу з 08 год 00 хв до 10 год 00 хв. Внесення слідчим відомостей до ЄРДР про зміну підозри, відкриття сторонам провадження матеріалів досудового розслідування здійснено о 16 год 00 хв та 16 год 30 хв. відповідно.

У зв`язку із встановленням під час здійснення дисциплінарного провадження фактів неналежного виконання прокурором ОСОБА_1 службових обов`язків, порушенням ним під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні №12021111220000316 вимог статей 7, 9, 36, 290, 293 КПК України, пункту 3 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII, пунктів 9.5, 11 та 11.22 Наказу № 309, Інструкції щодо поводження з ключовими документами та носіями, затвердженої 05 листопада 2012 року, Комісією прийнято висновок, що ОСОБА_1 підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності на підставі пункту 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII неналежне виконання службових обов`язків.

У вказаному висновку зазначено, що визначаючи вид дисциплінарного стягнення, що має бути застосовано до прокурора Олефіренка С.В., взято до уваги відсутність дисциплінарних стягнень та з іншого боку враховано його посередню характеристику, очевидну недбалість та неналежне виконання ним службових обов`язків при здійсненні повноважень прокурора у кримінальному провадженні № 12021111220000316, тому Комісія дійшла висновку про можливість накладення на нього стягнення у виді догани, яке є пропорційним вчиненому ним проступку.

Як наслідок, Комісією 14 грудня 2022 року ухвалено рішення № 230дп-22 про накладення на прокурора Миронівського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани.

Суд зазначає, що надані матеріали дисциплінарного провадження містять зібрані документи на підтвердження чи спростування відповідних тверджень у поданій вищезгаданій скарзі, враховані зібрані характеризуючи матеріали прокурора Олефіренка С.В. Комісією, що досліджені судом в даній справі.

Щодо змісту наявних характеризуючих матеріалів позивача, як прокурора, ОСОБА_1 зауважень не виклав. Та, позивач наполягає, що усі зібрані докази в ході проведення перевірки Комісією наявності підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності, є такими, що зібрані з порушенням, є неналежними, оскільки Комісією порушено строки здійснення спірної перевірки.

Відповідно до наявного у справі листа Відповідного органу від 21.12.2022 за №07/3/2-3845 вих-22 рішення № 230дп-22 від 14.12.2022 надіслано на адресу позивача, ОСОБА_1 отримано рішення 09.01.2023, що підтверджується підписом останнього на вказаному листі.

21.12.2022 № 07/3/2-3828вх22, рішення Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження від 14.12.2022 № 230дп-22 «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Миронівського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_1 » отримано Київською обласною прокуратурою.

Отримавши рішення Комісії від 14 грудня 2022 року № 230дп-22, згідно вимог п. 8 ч. 1, ч. 2 ст. 11 та п. 1 ч. 1 ст. 49 Закону України № 1697-VII, наказом виконувача обов`язків керівника Київської обласної прокуратури Крима М.Ю. від 23.12.2022 № 3дк до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани за неналежне виконання службових обов`язків (п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України № 1697-VII).

Наказ від 23.12.2022 № 3дк позивач отримав 09.01.2023, що вбачається із підпису останнього на листі Київської обласної прокуратури від 23.12.2022 № 07-832вих22 щодо надіслання вказаного наказу керівнику Обухівської окружної прокуратури Київської області Гладію В., що надійшов за № 56-13405 вх. 22 від 28.12.2022.

Відтак, відповідачем-1 встановлено, що порядок прийнятих прокурором Олефіренком С.В. процесуальних рішень та вчинених за їх наслідками дій не відповідають засадам законності, що виразилось у погодженні ОСОБА_1 зміненої ним же підозри, пред`явлення підозрюваному повідомлення про зміну підозри, надання слідчому доручення на відкриття матеріалів кримінального провадження, погодження обвинувального акта у згаданому вище кримінальному провадженні, уповноваження слідчого на надання стороні захисту копії обвинувального акта, що відбувалося 10 січня 2022 року майже одночасно у проміжок часу з 08 год 00 хв до 10 год 00 хв., щодо внесення слідчим відомостей до ЄРДР про зміну підозри, відкриття сторонам провадження матеріалів досудового розслідування здійснено о 16 год 00 хв та 16 год 30 хв. відповідно, відмітка позивачем в ЄРДР за допомогою особистого ключа про обвинувальний акт після 17:30 того ж дня, коли позивач перебував на лікарняному.

Позивач вважає, що у відповідачів відсутні докази наявності в його діях усіх складових дисциплінарного проступку, які були вчинені ним 10.01.2022 в межах кримінального провадження №12021111220000316, відповідачем -1 порушено строки перевірки відомостей про наявність підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, дисциплінарна скарга розглянута з порушенням двомісячного строку встановленого чинним Законом № 1697-VII, у зв`язку з чим рішення від 14.12.2022 №230дп-22 та наказ від 23.12.2022 №3дк-22 про накладення дисциплінарного стягнення на позивача у виді догани просить суд скасувати.

В свою чергу, відповідачі наполягають на правомірності спірних рішень від 14.12.2022 №230дп-22 та від 23.12.2022 №3дк-22, підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності встановлені, докази наявні, дисциплінарне стягнення застосовано обґрунтовано, за наявності на те законних підстав.

Таким чином, предметом спору є рішення від 14.12.2022 №230дп-22 про накладення дисциплінарного стягнення у виді догани на прокурора Миронівського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_1 та наказ Київської обласної прокуратури від 23.12.2022 №3дк-22 про накладення дисциплінарного стягнення на позивача у виді догани, у зв`язку з чим, суду підлягає перевірка на відповідність спірних рішень вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України із з дотриманням судом принципів адміністративного судочинства визначених частиною третьою вказаної статті.

Суд зазначає, що згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

За ч. 3 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (ч. 2 ст. 9 КАС України).

Порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 1, ч. 3 ст. 3 КАС України).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 2 частини першої статті 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права і обов`язки прокурора визначено Законом України «Про прокуратуру».

Статтею 3 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі Закон № 1697-VII) визначено, що діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливості, неупередженості, об`єктивності та неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.

Згідно з пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Порядок дисциплінарного провадження щодо прокурора врегульовано зазначеним Законом № 1697-VII.

Згідно зі статтею 44 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження здійснюється відповідним органом.

15 березня 2023 року набули чинності зміни до статті 73 Закону України «Про прокуратуру» Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення добору та підготовки прокурорів» від 14 квітня 2022 року № 2203-ІХ, якими законодавець визначив, що здійснює дисциплінарне провадження, є Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, яка є колегіальним органом, що відповідно до повноважень, передбачених цим Законом, визначає рівень фахової підготовки осіб, які виявили намір зайняти посаду прокурора, та вирішує питання щодо дисциплінарної відповідальності прокурорів, переведення та звільнення прокурорів з посади.

16 березня 2023 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено зміни щодо перейменування юридичної особи (відповідний витяг від 16.05.2023 додано відповідачем 1 до справи).

Відповідно, тільки за Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією закріплені повноваження здійснювати дисциплінарне провадження стосовно прокурора.

Згідно частин першої та другої статті 45 цього Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження це процедура розгляду Комісією дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

Право на звернення до Комісії з дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти.

Враховуючи положення розділ Розділу VI Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження включає такі етапи:

відкриття дисциплінарного провадження;

проведення перевірки дисциплінарної скарги;

розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора;

прийняття рішення у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора;

оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження;

застосування до прокурора дисциплінарного стягнення.

Згідно із частиною першою статті 43 Закону № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:

1) невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків;

2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення;

3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень;

4) порушення встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури;

6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики;

7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку;

8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення;

9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.

За вказаною справою ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання службових обов`язків (п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону № 1697-VІI).

Відповідно до частин четвертої та десятої статті 46 цього Закону № 1697-VII після відкриття дисциплінарного провадження член Комісії проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена Комісії за результатами перевірки.

Суд зазначає про необґрунтоване твердження позивача щодо перевірки Комісією підстав не належного виконання службових обов`язків через те, що скарга була подана з підстав вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури (п. 5 . 1 ст. 43 Закону № 1697-VІI), оскільки вказана вище норма ст. 46 цього Закону № 1697-VII підтверджує право Комісії у разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності вносити відповідну інформацію у висновок члена Комісії за результатами перевірки.

Також, суд враховує, що позивач у позові не обґрунтовує свої доводи на противагу тверджень поданої скарги п. 5 . 1 ст. 43 Закону № 1697-VІI, підстави звернення до суду ґрунтуються на спростуванні висновків Комісії щодо неналежного виконання службових обов`язків вчинених прокурором в межах кримінального провадження.

Під час здійснення перевірки член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, має право ознайомлюватися з документами, що стосуються предмета перевірки, отримувати їх копії, опитувати прокурорів та інших осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадян, громадських об`єднань необхідну для проведення перевірки інформацію. Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, має право надавати пояснення або відмовитися від їх надання стосовно себе.

Перевірка відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності проводиться у строк, який не перевищує двох місяців із дня реєстрації дисциплінарної скарги, а в разі неможливості завершення перевірки протягом цього строку він може бути продовжений відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження, але не більш як на місяць.

До завершення дисциплінарного провадження прокурор не може бути звільнений з посади прокурора у зв`язку з поданням заяви про звільнення за власним бажанням.

Член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується. Якщо за результатами перевірки член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, встановив наявність дисциплінарного проступку, у висновку додатково зазначається характер проступку, його наслідки, відомості про особу прокурора, ступінь його вини, інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, а також пропозиція члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, щодо конкретного виду дисциплінарного стягнення.

Статтею 47 Закону № 1697-VII визначено, що розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а у разі необхідності й інші особи. Повідомлення про час та місце проведення засідання відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, має бути надіслано не пізніш як за десять днів до дня проведення засідання.

До повідомлення про час та місце проведення засідання відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, яке надсилається прокурору, додаються копія дисциплінарної скарги та висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора.

Висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора розглядається за його участю і може бути розглянутий без нього лише у випадках, коли належним чином повідомлений прокурор:

1) повідомив про згоду на розгляд висновку за його відсутності;

2) не з`явився на засідання, не повідомивши про причини неявки;

3) не з`явився на засідання повторно.

Прокурор, який не братиме участі в засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, вправі надіслати письмові пояснення щодо висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, які оголошуються на засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження.

Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, заслуховуються пояснення члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб.

Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представник мають право давати пояснення, відмовитися від їх надання, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання, а також за наявності сумнівів у неупередженості та об`єктивності члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, подавати заяву про його відвід.

Під час прийняття рішення стосовно відводу член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, якому заявлено відвід, не має права брати участі в голосуванні та бути присутнім під час його проведення.

Рішення в дисциплінарному провадженні Комісія приймає більшістю голосів від свого загального складу. Перед прийняттям рішення відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, за відсутності прокурора, стосовно якого здійснюється провадження, і запрошених осіб обговорює результати розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора (частина перша статті 48 Закону № 1697-VII).

При прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення (частина третя статті 48 Закону № 1697-VII).

Рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці (частина четверта статті 48 Закону № 1697-VII).

У разі відсутності підстав для накладення на прокурора дисциплінарного стягнення відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, своїм рішенням закриває дисциплінарне провадження (частина п`ята статті 48 Закону № 1697-VII).

За частиною шостою статті 48 Закону № 1697-VII слідує, що рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, викладається в письмовій формі, підписується головуючим і членами відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, які брали участь у розгляді висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, і оголошується на засіданні цього органу. Рішення у дисциплінарному провадженні має містити: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду прокурора, який притягається до дисциплінарної відповідальності; 2) обставини, встановлені під час здійснення провадження; 3) мотиви, з яких відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, ухвалила рішення; 4) суть рішення за наслідками розгляду із зазначенням виду дисциплінарного стягнення в разі його накладення; 5) порядок і строк оскарження рішення.

Копія рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, вручається прокуророві, стосовно якого воно прийнято, або у семиденний строк надсилається йому поштою рекомендованим листом із повідомленням про вручення. У цей же строк копія рішення надсилається керівникові органу прокуратури, в якому прокурор, стосовно якого воно прийнято, обіймає посаду (частина восьма статті 48 Закону № 1697-VII).

Рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийняте за результатами розгляду дисциплінарного провадження, оприлюднюється на її веб-сайті у семиденний строк (частина дев`ята статті 48 Закону № 1697-VII).

Суд зазначає, що за ст. 73 Закону № 1697-VII Відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, є колегіальним органом, який відповідно до повноважень, передбачених цим Законом, визначає рівень фахової підготовки осіб, які виявили намір зайняти посаду прокурора, та вирішує питання щодо дисциплінарної відповідальності, переведення та звільнення прокурорів з посади.

Частиною 3 вказаної статті 73 Закону № 1697-VII визначено, що порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, визначається положенням, прийнятим всеукраїнською конференцією прокурорів.

Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийняте всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року регулює процедуру здійснення Відповідним органом дисциплінарного провадження щодо прокурорів та інших повноважень, визначених Законом України "Про прокуратуру" (далі Положення).

Згідно п. 7 Положення основними засадами діяльності органу є верховенство права, законність, незалежність, відкритість і гласність, колегіальність, змагальність, неупередженість, об`єктивність, дотримання гарантій незалежності прокурора.

Пунктом 61 Положення визначено, що орган має право приймати рішення, якщо на його засіданні присутні не менше дев`яти членів органу. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від загального складу органу, передбаченого Законом. Рішення органу викладаються в письмовій формі.

За пунктами 62 та 63 Положення слідує, що орган не може приймати рішення на підставі припущень, неперевіреної чи недостовірної інформації.

У рішенні органу зазначаються дата і місце його прийняття, члени органу, які брали участь у засіданні, питання, що розглядалися, мотиви прийнятого рішення, а також порядок і строк оскарження рішення, в тому числі дозвіл особі, яка подала дисциплінарну скаргу, на оскарження рішення, якщо він наданий.

Рішення підписується головуючим та членами органу, які брали участь у засіданні.

За наявності окремої думки вона викладається у письмовій формі і додається до справи, про що головуючий повідомляє на засіданні, але зміст окремої думки проголошенню на засіданні не підлягає.

Рішення органу оголошується безпосередньо після його прийняття та підлягає оприлюдненню на його офіційному вебсайті протягом трьох днів із дня прийняття (п. 64 Положення).

Відповідні пункти, зокрема 91-93, 94 вказаного Положення, кореспондуються із згаданими вище нормами Закону № 1697-VII, а саме, прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав, визначених частиною першою статті 43 Закону.Орган здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур.

Порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурора визначається розділом VІ Закону та Положенням та дисциплінарне провадження передбачає: відкриття дисциплінарного провадження; проведення перевірки дисциплінарної скарги; розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та прийняття рішення.

Перевірка відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності здійснюється членом органу в порядку, встановленому Законом (п. 95 Положення).

Пунктом 99 Положення передбачено, що після відкриття дисциплінарного провадження член органу проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. Повноваження члена органу під час здійснення перевірки визначаються статтями 46, 77 Закону та Положенням.

Згідно пунктів 101 та 102 за результатами перевірки член органу складає висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується.

Якщо за результатами перевірки член органу встановив наявність дисциплінарного проступку, у висновку додатково зазначається його характер та наслідки, відомості про особу прокурора, ступінь його вини, інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, а також обґрунтована пропозиція члена органу щодо конкретного виду дисциплінарного стягнення.

У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена органу.

Перевірка відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності проводиться у строк, який не перевищує двох місяців із дня реєстрації дисциплінарної скарги, а в разі неможливості завершення перевірки протягом цього строку він може бути продовжений органом, але не більш як на місяць (п. 106 Положення).

Щодо строків проведення перевірки Комісією наявності дисциплінарного проступку прокурора, суд зазначає про необгрунтовані доводи позивача, оскільки ст. 46 Закону № 1697-VII та пунктом 94 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження зазначено, що дисциплінарне провадження передбачає: відкриття дисциплінарного провадження; проведення перевірки дисциплінарної скарги; розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та прийняття рішення та відповідно до ч. 4 ст. 46 Закону № 1697-VII та пункту 99 Положення після відкриття дисциплінарного провадження член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. Повноваження члена органу під час здійснення перевірки визначаються статтями 46, 77 Закону № 1697-VII та Положення.

Згідно з вказаною вище нормою ч. 9 ст. 46 Закону № 1697-VII перевірка відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності проводиться у строк, який не перевищує двох місяців із дня реєстрації дисциплінарної скарги, а в разі неможливості завершення перевірки протягом цього строку він може бути продовжений Комісією, але не більш як на місяць та відповідно до ч. 10 ст. 46 Закону № 1697-VII член Комісії за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується.

Відповідно, визначені абзацом 1 частини дев`ятої статті 46 Закону № 1697-VII строки розповсюджуються на перевірку відомостей про наявність підстав для прокурора до дисциплінарної відповідальності під час винесення висновку, та не розповсюджуються на виготовлення висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора, що згоджується із пунктами 101 та 106 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, що узгоджується і висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладені у постановах від 22 лютого 2018 року та від 05 березня 2018 року у справах № 800/505/17, № 800/581/17.

З матеріалів дисциплінарного провадження вбачається, що дисциплінарна скарга до Комісії надійшла 05 липня 2022 року, остання інформація у вигляді пояснень ОСОБА_1 на вимогу члена Комісії, отримано 10 серпня 2022 року, тобто в межах строку проведення перевірки, передбаченого частиною дев`ятої статті 46 Закону № 1697-VII, який закінчувався 05 вересня 2022 року, у зв`язку з чим, суд погоджується із тим, що доводи позивача щодо порушення строків проведення перевірки та складення висновку про відсутність дисциплінарного проступку прокурора є не обґрунтованими та безпідставними.

Також, за встановлених обставин суд робить висновок про те, що не вбачається обґрунтованих підстав для визнання порушення Комісією критеріїв розумності строку для завершення перевірки дисциплінарної скарги та відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності та складення за її результатами відповідного висновку як і необґрунтованими є доводи позивача щодо рішення Комісії від 14 грудня 2022 року №230дп-22 ґрунтується на матеріалах службового розслідування, які зібранні з порушенням строків.

Суд відмічає, що позивачем ОСОБА_1 не надано обґрунтованих пояснень у спростування обставин, встановлених під час дисциплінарного провадження. Відповідно до частини другої статті 45 Закону № 1697-VII право на звернення до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. Вимоги Закону № 1697-VII та Положення не містять будь-яких передумов з метою звернення до Комісії з дисциплінарною скаргою, у тому числі проведення службового розслідування.

Згідно зазначеної ч. 6 ст. 46 Закону № 1697-VII надає право члену Комісії ознайомлюватися з документами, що стосуються предмета перевірки.

Суд зазначає, що висновок, складений за результатами перевірки доводів дисциплінарної скарги, та оскаржуване рішення Комісії ґрунтуються на матеріалах, зібраних під час проведення перевірки, матеріалах службового розслідування, поясненнях, а також окремих матеріалах кримінального провадження, використання яких відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 та від 11 вересня 2018 року у справі № 9901/14/17, постанова Верховного Суду від 09 лютого 2023 року у справі № 640/7008/20 є правомірним.

Також, суд відмічає, що висновок службового розслідування лише фіксує певні обставини та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, останній не породжує певних правових наслідків, його результати не мають обов`язкового характеру для позивача, а є лише передумовою для прийняття уповноваженим суб`єктом відповідного рішення, не є документом, який містить норми права загальної або індивідуальної дії, не може створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство та не має обов`язкового характеру для суб`єкта по відношенню, до якого він винесений, що узгоджується із правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі № 280/5247/20 та від 02 жовтня 2019 року у справі № 821/2137/15-а.

Відповідно суд також зауважує, що посилання позивача на приписи Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно прокурорів, затвердженої наказом Генерального прокурора від 16 червня 2021 року № 202 в частині процедурних порушень її проведення, можливості направлення дисциплінарної скарги за результатами службової перевірки є безпідставними, оскільки порядок та процедура дисциплінарного провадження у відношенні прокурорів, як зазначено вище, врегульовано Законом № 1697-VII та, оскаржуване рішення Комісії про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення прийнято за результатами розгляду дисциплінарної скарги керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області Гладія Є.В., а не за результатами розгляду висновку службового розслідування, що спростовує позицію позивача, викладену вище.

Щодо зазначення позивачем посилань з приводу продовження строків як то оголошений воєнний стан в країні, суд вважає такі, що не спростовують дотримання КДКП строків перегляду підстав вказаних у скарзі, оскільки за вказаних обставин, на які сторона не може вплинути та убезпечити себе від наслідків їх впливу на свою діяльність, строки відповідні продовжуються, враховуючи, що пропуск та дотримання таких не залежало від дій та волі суб`єкта.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до Конституції України та Закону № 1697-VII однією з основних функцій прокуратури є організація і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку.

Відповідно, статтею 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Зокрема, завданнями кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду кримінального правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Частиною другою статті 9 КПК України визначено, шо Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Вимоги статті 36 КПК України визначають, що прокурор уповноважений приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом та визначають самостійність процесуальної діяльності прокурора та заборону втручання у його діяльність неуповноважених на те осіб.

Частиною шостою статті 36 КПК України Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, керівник окружної прокуратури, їх перші заступники та заступники при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування мають право скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих та прокурорів нижчого рівня у межах строків досудового розслідування, передбачених статтею 219 цього Кодексу.

Статями 89, 92, 94 КПК України визначено поняття доказів у кримінальному провадженні; обов`язок доказування стороною обвинувачення обставим, визначених статтею 91 цього Кодексу. Оцінка стороною обвинувачення доказів, яка ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження.

Частинами першою та другою статті 290 КПК України передбачено, що визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.

Статтею 293 КПК України визначено порядок надання копій обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та реєстру матеріалів досудового розслідування, які надається стороні кримінального провадження прокурором.

Повноваження прокурора під час здійснення досудового розслідування також врегульовані пунктами 11 11.22 наказу Генерального прокурора «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» від 30 вересня 2021 року № 309 (далі Наказ № 309).

Згідно з положеннями пунктів 9.5, 11.22 Наказу № 309 старший групи прокурорів забезпечує загальне планування, розподіл обов`язків і навантаження між членами групи, їх доступу до накопиченої інформації, обмін потрібною інформацією, контроль за своєчасністю та повнотою проведення процесуальних і слідчих дій, урахування мотивованих позицій прокурорів групи щодо додержання вимог законодавства, виконання завдань кримінального провадження, реагування на факти порушень вимог процесуального законодавства.

Здійснює інші повноваження, передбачені КПК України.

Пунктами 2, 3, 9 Глави І Розділу І, пунктами 1, 3 Глави 2 Розділу І, пунктом 3 Глави 3 Розділу 1 Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року № 298 (далі Положення про ЄРДР) визначено, що Реєстр створена за допомогою автоматизованої системи електронна база даних, відповідно до якої здійснюються збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у пункті 1 глави 2 цього розділу, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до Реєстру, з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства та законодавства, яким врегульовано питання захисту персональних даних та доступу до інформації з обмеженим доступом.

Реєстр утворений та ведеться відповідно до вимог КПК України з метою забезпечення, у тому числі для обліку прийнятих під час досудового розслідування рішень, оперативного контролю за додержанням законів під час проведення досудового розслідування. Користувачами Реєстру також є керівники органів прокуратури.

До Реєстру вносяться відомості, зокрема про час та дату повідомлення про підозру, зміну, скасування повідомлення про підозру, закінчення досудового розслідування (частина третя статті 283, стаття 301 КПК України) тощо.

Внесення відомостей здійснюється на підставі матеріалів кримінального провадження шляхом фіксації Реєстратором інформації в Реєстрі та вибору даних у довідниках для заповнення електронних карток. Унесення відомостей до Реєстру здійснюється з дотриманням строків, визначених КПК України та цим Положенням.

Зокрема, відомості про дату складання повідомлення про підозру, дату і час вручення повідомлення про підозру, зміну раніше повідомленої підозри вноситься невідкладно, а про закінчення досудового розслідування (частина третя статті 283, пункт 2 частини другої статті 301 КПК України) протягом 24 годин з моменту прийняття процесуальних рішень.

Інструкцією щодо поводження з ключовими документами і носіями, затвердженою 05 листопада 2012 року заступником Генерального прокурора України, регулюються питання генерації особистого ключа для накладення електронного цифрового підпису (далі ЕЦП), порядок його збереження, використання, блокування; зобов`язання та заборони власника особистого ключа ЕЦП та відповідальність власника у зв`язку із пошкодженням, копіюванням, втратою, передачею ЕЦП сторонній особі тощо.

Враховуючи згадане вище положення ст. 209 КПК України слідує, що дії прокурора Олефіренка С.В. не відповідають вимогами зазначеної ст. 290 КПК України, оскільки повідомлення підозрюваному, його захиснику, іншим сторонам кримінального провадження про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування відбувається лише після визнання прокурором зібраних під час досудового розслідування доказів достатніми для складання обвинувального акта.

Відповідно, процесуальне рішення про погодження прокурором обвинувального акта можливо прийняти лише за умови виконання алгоритму дій із вручення підозри або зміненої підозри, надання доручення на відкриття або самостійне здійснення відкриття сторонам кримінального провадження матеріалів досудового розслідування, що також виключає можливість одночасного погодження прокурором зміненої підозри, надання слідчому доручення на відкриття матеріалів кримінального провадження, погодження обвинувального акта у вказаному вище кримінальному провадженні зі зміненою кваліфікацією, уповноваження слідчого на надання стороні захисту копії обвинувального акта, що було здійснено прокурором Олефіренком С.В.

Щодо внесення слідчим до ЄРДР відомостей про зміну підозри, відкриття сторонам матеріалів досудового розслідування в проміжок часу з 16 год 00 хв та 16 год 30 хв, враховуючи тимчасову неможливість виконання прокурором Олефіренком С.В. 10 січня 2022 року процесуальних повноважень через хворобу, зокрема, із погодження обвинувального акта у вказаному кримінальному провадженні, то з метою виконання належним чином своїх повноважень, дотримання засад законності кримінального провадження, ОСОБА_1 мав надати відповідне доручення прокурорам групи прокурорів.

Також, враховуючи зафіксоване і встановлене вище, що 10 січня 2022 року о 17 год 55 хв прокурор Олефіренко С.В., будучи відсутнім на робочому місці у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю та обізнаним про фактичне не спрямування кримінального провадження до суду, за допомогою особистого ключа здійснив вхід до ЄРДР, зробив відмітку про направлення обвинувального акта у вказаному провадженні до суду, такі дії є порушенням вимог статті 293 КПК України, оскільки функцію із надання стороні кримінального провадження копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування фактично перекладено на слідчого, є неналежне виконання прокурором своїх службових обов`язків.

Враховуючи спеціальну норму КПК України та повноваження старшого групи у кримінальному провадження № 12021111220000316 Олефіренка С.В., доручення на виконання вказаної процесуальної дії ним повинно було бути надано одному із членів групи прокурорів у цьому провадженні, але таких дій та належно прийнятого рішення, позивачем не було здійснено.

Комісією також установлено, що прокурором не дотримано вимоги Інструкції щодо поводження з ключовими документами і носіями, оскільки ОСОБА_1 10 січня 2022 року під час тимчасового припинення виконання своїх службових обов`язків у зв`язку із відкриттям у цей же день листка непрацездатності, не вчинено дій щодо блокування особистого ключа, обвинувальний акт у цьому провадженні фактично направлено до суду прокурором Сєдовим В.О. наступного дня, тобто 11 січня 2022 року. Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 25 січня 2022 року у справі № 371/42/22 у згаданому кримінальному провадженні призначено підготовче засідання. Постановою керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області від 14 квітня 2022 року, тобто вже у судовому провадженні, у цьому кримінальному провадженні змінено групу прокурорів. Прокурора Олефіренка С.В. виключено зі складу групи прокурорів, а старшим у ній призначено прокурора Сєдова В.О. Посилання на неефективність процесуального керівництва у вказаному кримінальному провадженні або неможливість подальшого здійснення прокурором процесуального керівництва, про які зазначено у частині другій статті 36 КПК України, зокрема, відвід прокурора, як підстави зміни групи прокурорів у цій постанові відсутнє.

Позивач по справі не заперечував вчинення дій щодо входження до ЄРДР, використання свого ключа для проставлення ЕЦП, зазначив про необхідність дотримання ним строків КПК України.

Суд зазначає, що позивачем не спростовано належними та достатніми доказами правомірність вчинених ним дій 10.01.2022 в межах кримінального провадження №12021111220000316, враховуючи обставини відкриття листка непрацездатності цього дня, що ніяким чином не спростовувалось позивачем ні під час дисциплінарного провадження та ні під час перевірки обставин та підстав Комісією дій прокурора.

Посилання позивача на дотримання ним строків КПК України під час вчинення досудових дій за кримінальним провадженням №12021111220000316 не нівелює обов`язок останнього дотримуватись Конституції України та положень Закону України «Про прокуратуру», норми КПК України та вказані вище Інструкції, бути обізнаним щодо права чи відсутності такого на вчинення дій чи утримання від такого вчинення під час перебування чи то на лікарняному чи у відпустці та настання відповідних наслідків таким діям та бездіяльності.

Суд вважає підтвердженим та не спростованим встановленням під час здійснення дисциплінарного провадження фактів неналежного виконання прокурором ОСОБА_1 службових обов`язків, порушенням ним під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 12021111220000316 вимог статей 7, 9, 36, 290, 293 КПК України, пункту 3 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII, пунктів 9.5, 11 та 11.22 Наказу № 309, Інструкції щодо поводження з ключовими документами та носіями, затвердженої 05 листопада 2012 року, що мало наслідки викладення висновку про притягнення до дисциплінарної відповідальності на підставі пункту 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII саме за неналежне виконання службових обов`язків.

Суд зауважує, що перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленими частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень. Єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.

Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

У межах розгляду цієї справи суд надає правову оцінку оскаржуваному рішенню Комісії виключно у контексті дотримання відповідної процедури, не втручаючись у надану відповідачем - 1 юридичну оцінку доказам, зібраним у ході процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок прокурора на предмет їх достатності.

Отже, у межах спірних правовідносин суд повинен перевірити спірне рішення відповідача - 1 виключно на предмет наявності критеріїв свавільності, упередженості чи явного необґрунтування та таких фактів позивачем не наведено і судом не встановлено.

Також обрання виду дисциплінарного стягнення належить виключно до дискреційних повноважень відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження.

Суд, розглядаючи справи про притягнення до дисциплінарної відповідальності не наділений повноваженнями заміняти відповідний дисциплінарний орган і змінювати покарання на більш м`яке або скасовувати його з підстав недоведеності вини особи.

З приводу порушення принципу співмірності при застосуванні до позивача дисциплінарного стягнення, суд також зазначає, що правову оцінку оскаржуваному рішенню в цій частині суд може надати лише з позиції чи діяв відповідач -1 на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Суд наголошує, що вирішення питання про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності належить до виключної компетенції дисциплінарних органів, що здійснюють дисциплінарні провадження.

Беручи до уваги викладене, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення Комісії містить кваліфікацію дій позивача, є вмотивованим, містить конкретні підстави для рекомендації щодо застосування до позивача дисциплінарного стягнення вигляді догани за неналежне виконання службових обов`язків.

Склад дисциплінарного проступку, який на твердження позивача не встановлено Комісією, не знайшло свого підтвердження в ході вирішення справи судом. Суд зауважує, що склад дисциплінарного проступку визначено в ході проведеного службового розслідування, Комісія здійснювала перевірку підстав для застосування до позивача дисциплінарної відповідальності. В свою чергу, Комісія перевіряла обставини поданої скарги, зібрані докази та пояснення осіб, пояснення позивача, враховувала характеризуючи відомості та виклала у висновку свої рекомендації.

Таким чином, суд вважає, що прийняте рішення Комісією 14 грудня 2022 року за № 230дп-22 про накладення на прокурора Миронівського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани є правомірним та обґрунтованим.

Застосування до прокурора дисциплінарного стягнення відповідно до статей 9 та 11 Закону № 1697-VII здійснюється Генеральним прокурором та керівниками обласних прокуратур на підставі рішення Комісії.

Порядок оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження передбачено статтею 50 цього Закону.

Враховуючи згадане вище положення ч. 8 ст. 48 Закону України «Про прокуратуру» копія рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, вручається прокуророві, стосовно якого воно прийняте, або у семиденний строк надсилається йому поштою рекомендованим листом із повідомленням про вручення. У цей же строк копія рішення надсилається керівникові органу прокуратури, в якому прокурор, стосовно якого воно прийняте, обіймає посаду.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 11 Закону № 1697-VII керівник обласної прокуратури у встановленому порядку та на підставі рішення Відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора приймає рішення про застосування до прокурора окружної прокуратури, прокурора - стажиста окружної прокуратури дисциплінарного стягнення або про неможливість подальшого перебування його на посаді прокурора.

За п. 1 ч. 1 ст. 49 Закону № 1697-VII на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення, зокрема, догана.

Відповідно, отримавши рішення Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження від 14.12.2022 № 230дп-22 «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Миронівського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області Олефіренка С.В.», яке визначено як підстава для прийняття рішення, згідно до вимог п. 8 ч. 1, ч. 2 ст. 11 та п. 1 ч. 1 ст. 49 Закону України № 1697-VII, наказом виконувача обов`язків керівника Київської обласної прокуратури Крима М.Ю. від 23.12.2022 № 3дк до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани за неналежне виконання службових обов`язків (п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України № 1697-VII).

Суд зазначає, що виходячи з аналізу положень згаданого вище Закону № 1697-VII, службовими обов`язками працівника прокуратури слід вважати нормативно визначені види та міру необхідної поведінки, котрі забезпечують реалізацію завдань, постановлених перед прокуратурою суспільством і державою, та повноважень, наданих для ефективного здійснення професійних функцій, що узгоджується відповідно із правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 800/433/17.

Прокурор як посадова особа, на яку законом покладено обов`язки щодо здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, повинен сприяти забезпеченню виконання завдань кримінального провадження, передбачених статтею 2 КПК України, до яких, зокрема, належать: захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду.

Статус прокурора та повноваження прокурора з виконання покладення на нього функцій, визначені розділами ІІІ, IV Закону № 1697-VIІ та статтею 36 КПК України.

У Рекомендаціях Rec (2000) 19 Комітету міністрів Ради Міністрів Ради Європи державам-членам щодо ролі прокуратури в системі кримінального правосуддя, серед іншого, визначено, що при виконанні своїх обов`язків прокуратури повинні: а) справедливо, неупереджено й об`єктивно виконувати свої функції; б) поважати і намагатися захищати права людини, як це викладено в Конвенції; в) намагатися гарантувати якнайшвидшу дієвість системи кримінального судочинства.

Згідно пункту 27 Наказу керівника Обухівської окружної прокуратури «Про розподіл обов`язків між працівниками Обухівської окружної прокуратури Київської області» від 09 грудня 2021 року № 41 на прокурора Олефіренка С.В. покладено обов`язки із здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування слідчими, дізнавачами відділу поліції № 2 та відділення поліції № 2 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області у формі процесуального керівництва у відповідних кримінальних провадженнях.

Згідно із пунктом 29 зазначеного наказу на усіх прокурорів окружної прокуратури покладено обов`язки із здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень за визначенням керівника окружної прокуратури або його заступників відповідно до ЄРДР, внесення до ЄРДР відомостей про результати досудового розслідування; забезпечення належного ведення ЄРДР відповідно до Положення про ЄРДР.

ОСОБА_1 у межах компетенції безпосередньо здійснює повноваження прокурора, визначені Конституцією України, Законом № 1697-VII та Кримінальним процесуальним кодексом України, що не заперечується позивачем, та ухвалюючи спірне рішення про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку щодо неналежного виконання службових обов`язків, Комісія виходила із аналізу обставин, що виникли під час виконання ОСОБА_1 повноважень прокурора та здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12021111220000316.

Відтак, під час розгляду дисциплінарної скарги встановлено, що прокурором ОСОБА_1 неналежно виконано службові обов`язки під час здійснення нагляду за додержанням законів у формі процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 12021111220000316, у межах якого особі повідомлено про підозру за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КК України, порядок прийнятих прокурором ОСОБА_1 процесуальних рішень та вчинених за їх наслідками дій вчинені з порушенням діючого законодавства.

Враховуючи, що позивач оскаржує у справі наказ Київської обласної прокуратури від 23.12.2022 №3дк-22 як похідна вимога від заявленої першої вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження від 14.12.2022 №230дп-22, у задоволенні якої судом відмовлено, відтак суд відмовляє і у задоволенні другої вимоги та зазначає, що позивач правомірно притягнений до дисциплінарної відповідальності на підставі пункту 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII наказом Київської обласної прокуратури від 23.12.2022 №3дк-22 у вигляді догани.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).

За вказаною справою позивачем не наведено належних та достатніх обґрунтувань, та не надано достатніх доказів щодо протиправності рішення відповідачів від 14.12.2022 №230дп-22 про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани та наказ Київської обласної прокуратури від 23.12.2022 №3дк-22 про накладення дисциплінарного стягнення у виді догани, відповідачами в свою чергу доведено правомірність та законність спірних рішень.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 3 ст. 242 КАС України).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Решта доводів сторін не впливають на висновки суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та аргументів, наведених учасниками справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 КАС України).

Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Позивач у справі звільнений від сплати судового збору за п.п. 9, 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Суд зазначає, що згідно ч. 5 ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи висновки суду в даній справі, наслідки вирішення останньої судом, відсутності заявлення сторонами до стягнення інших витрат по справі, пов`язаних з її розглядом, у суду відсутні підстави для розподілу витрат.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 12 жовтня 2023 р.