Справа № 686/12334/23

Провадження № 2/686/3943/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023р. м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд в складі: головуючого судді - Продана Б.Г., при секретарі - Боднар А.П.., за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Лисюк А.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Пенсійного фонду України про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

18 травня 2023 року до суду звернулась ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Пенсійного фонду України про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення №92-к від 12.04.2023 року, поновлення на рівнозначній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку 1 060 грн. на день та відшкодування 100 000 грн. моральної шкоди.

Позов мотивує тим, що 31.06.2017 року була прийнята на посаду заступника начальника відділу кадрів управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області. 28.12.2017 року її було переведено на посаду заступника начальника відділу по роботі з персоналом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області, а 25.03.2019 року позивача було переведено на посаду начальника відділу по роботі з персоналом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області, на якій вона пропрацювала до 18 квітня 2023 року. Так як наказом від 12.04.2023 року №92-к її звільнено з 18.04.2023 року з посади відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області. При звільнені позивачу виплачені розрахункові кошти та видано трудову книжку.

ОСОБА_1 вважає дії відповідача щодо її звільнення протиправними, а наказ від 12.04.2023 року №92-к таким, що суперечить вимогам трудового законодавства України, зокрема ч.2 ст.40, ст.ст.49-2, 43 КЗпП України, так як була порушена юридична процедура її звільнення.

Позивач зазначає, що звільнення відбулось без згоди профспілкових організацій та без особистого повідомлення про наступне звільнення за два місяці. Оскільки з 01.01.2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області є правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області, а установлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) з працевлаштування працівників установи, яку ліквідовано, то відповідачем не було належним чином виконано вимоги ч.2 ст. 40. ч.З ст.49-2 КЗпП України щодо її працевлаштування. Позивача не було переведено та зараховано до облікового складу Головного управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області, який є правонаступником управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області, не запропоновано наявних вакантних посад чи іншої посади чи роботи, за відповідною професією чи спеціальністю, яку ОСОБА_1 могла би виконувати, з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду роботи тощо, та яка з`явилася в правонаступника протягом періоду реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України і яка існувала на день її звільнення. Вважає що за таких обставин, її звільнення проведено з грубим порушенням трудового законодавства, у зв`язку із чим ОСОБА_1 змушена звернутись до суду.

22.05.2023 року по справі відкрито провадження, призначено підготовче засідання.

08.06.2023 року відповідачем надано відзив на позов, проти заявлених вимог заперечує, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Вказує, що основний штат працівників апарату Пенсійного фонду України та його територіальних органів складають посади державної служби, тоді як посади працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області, на відміну від посад працівників головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, не належать до посад державної служби. На зазначених працівників поширюється законодавство про працю. Прийнявши рішення про припинення ФСС України, законодавець не передбачив спеціального механізму переведення працівників ФСС України, на яких поширюється законодавство про працю, на посади державної служби у Фонді чи його територіальних управліннях. За таких умов, переведення працівників ФСС України на посади державної служби у Фонді чи його територіальних управліннях суперечить Закону України «Про державну службу». Законодавством не передбачено переведення працівника, посада якого скорочується та на якого поширюється дія законодавства про працю, на посаду державної служби в новоутвореному державному органі. Щодо участі у доборі на зайняття вакантних посад державної служби категорії «Б» та «В», позивач не зверталась. Просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

13.06.2023 року позовну заяву залишено без руху після відкриття провадження.

30.06.2023 року позивач подала заяву про усунення недоліків та уточнену позовну заяву.

29.08.2023 року справу призначено до слухання по суті.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, просила позов задоволити, вказала, що не зверталась до відповідача із заявою про переведення її на іншу посаду, оскільки відповідач сам мав би запропонувати їй іншу посаду, оскільки вона є ще і одинокою матір`ю, а її звільнили із порушенням норм законодавства.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила, вказала, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, оскільки внаслідок реорганізації всі повноваження ФСС перейшли до ПФУ, а процедура переведення працівників не передбачена. Конкурс на час воєнного стану не проводиться, із ФСС до ПФУ звернулись 25 працівників, яким і були запропоновані посади на які вони погодились, а позивач із такою заявою не зверталась. Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, про день та час слухання справи повідомлена належним чином, заяви чи клопотань до суду не направляла.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та надані докази, оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступні обставини та правовідносини.

Так, судом встановлено, що відповідно до наказу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області №4-к від 31.06.2017 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду заступника начальника відділу кадрів.

Згідно наказу №489-к від 28.12.2017 року її було переведено на посаду заступника начальника відділу по роботі з персоналом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області.

Наказом № 101-к від 25.03.2019 року позивача було переведено на посаду начальника відділу по роботі з персоналом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області.

16.01.2023 року позивача ознайомлено з наказами «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» та «Про попередження працівників управління виконавчої дирекції Фонду страхування України в Хмельницькій області про наступне їх вивільнення» від 16.01.2023 року №12-к, а також із наказом «Про скорочення чисельності та штату працівників відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області» від 16.01.2023 року №13-к.

Наказом від 12.04.2023 року №92-к комісії з припинення управління виконавчої дирекції Фонду ОСОБА_1 звільнено з 18.04.2023 року з посади начальника відділу по роботі з персоналом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області. При звільненні позивачу виплачені розрахункові кошти та видано трудову книжку.

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи та визнаються сторонами.

Позивач не погоджується із такими діями відповідача, зазначає, що звільнення відбулось без згоди профспілкових організацій та без особистого повідомлення про наступне звільнення за два місяці. А оскільки з 01.01.2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області є правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області, то відповідач був зобов`язаний працевлаштувати працівників установи, яку ліквідовано, чого відповідачем не було належним чином виконано та порушено вимоги ч.2 ст. 40. ч.3 ст.49-2 КЗпП України щодо її працевлаштування. Оскільки позивача не було переведено та зараховано до облікового складу Головного управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області, який є правонаступником управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області, не запропоновано наявних вакантних посад чи іншої посади чи роботи, за відповідною професією чи спеціальністю, яку ОСОБА_1 могла би виконувати, вважає що за таких обставин, її звільнення проведено з грубим порушенням трудового законодавства, у зв`язку із чим ОСОБА_1 звернулась із даним позовом.

Так, з 01.01.2023 набрав чинності Закон України від 21.09.2022 «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» викладено в новій редакції.

Пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.

Відповідно до частини першої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Частиною п`ятою цієї статті визначено, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державно реєстру запису про її припинення.

Згідно із частиною третьою статті 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», зокрема, утворено комісію з реорганізації ФСС України та комісію з реорганізації управлінь виконавчої дирекції ФСС України; установлено, що до голови комісії з реорганізації Фонду та голів комісій з реорганізації управлінь ВД ФСС України переходять повноваження щодо управління справами Фонду та управлінь ВД ФСС України на період до завершення їх реорганізації; зобов`язано голову комісії з реорганізації Фонду та голів комісій з реорганізації управлінь ВД ФСС України здійснити заходи з припинення Фонду та управлінь ВД ФСС України у чотиримісячний строк з дня набрання чинності Законом.

ОСОБА_1 звільнено наказом №92-К від 12.04.2023, виданим на підставі наказу з реорганізації Фонду соціального страхування України № 9-ОД «Про скорочення чисельності та штату працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» та наказу комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області №13-к «Про скорочення чисельності та штату працівників відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області» виданих 16.01.2023, тобто після набрання чинності Законом № 2620, відтак після 01.01.2023 правління ФСС України не мало законних підстав для реалізації повноважень, передбачених Законом «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у редакції, що діяла до 01.01.2023 року.

Постановою № 1442 установлено, що до голови комісії з реорганізації Фонду переходять повноваження щодо управління справами Фонду на період до завершення їх реорганізації. Враховуючи позиції Верховного Суду, викладені у Постановах від 16.01.2018 у справі № 519/160/16-ц, від 06.02.2018 у справі № 696/985/15щ, від 12.06.2019 у справі № 297/868/18, від 28.04.2021 у справі № 373/2133/17, відповідно до яких суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Верховний Суд у постанові від 28.03.2019 у справі № 755/3495/16-ц дійшов висновку, що оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників не є належним способом захисту, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою.

Відповідно до статті 40 КЗпПУ, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у визначених випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації; реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Верховний Суд в постанові від 05.10.2020 у справі № 451/1028/18 зазначив, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у підпунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві.

Згідно із пунктом 2 розділу Прикінцеві положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», главу XIX Прикінцеві положення Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: «Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідно до частини другої статті 5 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану норми статті 43 КЗпП України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1471 внесено зміни до додатку 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 № 85, відповідно до якого гранична чисельність працівників апарату Пенсійного фонду України становить 302 працівника, у тому числі державних службовців - 302, гранична чисельність працівників територіальних органів Фонду - 24098, у тому числі державних службовців - 23229. Таким чином, основний штат працівників апарату Пенсійного фонду України та його територіальних органів складають посади державної служби, умови призначення (переведення, звільнення) на які визначаються Законом України «Про державну службу».

Згідно з додатком 2 до постанови правління ФСС України від 18.11.2021 № 35 «Про внесення змін до структури органів Фонду соціального страхування України та граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України», гранична чисельність працівників ФСС України становила 4829 осіб. Посади працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області, на відміну від посад працівників головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, не належать до посад державної служби. На зазначених працівників поширюється законодавство про працю.

Верховний Суд в постанові від 29.03.2023 у справі № 380/6745/21 зазначив, що за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби регулює Закон «Про державну службу». Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 Закону «Про державну службу», вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.

Прийнявши рішення про припинення ФСС України, законодавець не передбачив спеціального механізму переведення працівників ФСС України, на яких поширюється законодавство про працю, на посади державної служби у Фонді чи його територіальних управліннях. За таких умов, переведення працівників ФСС України на посади державної служби у Фонді чи його територіальних управліннях суперечить Закону «Про державну службу». Про що надано лист Міністерства економіки України від 13.01.2023.

В силу положень пунктів 1 і 2 частини першої статті 41 Закону «Про державну службу» без обов`язкового проведення конкурсу переведений може бути лише державний службовець на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення; на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Таким чином, законодавством не передбачено переведення працівника, посада якого скорочується та на якого поширюється дія законодавства про працю, на посаду державної служби в новоутвореному державному органі. А посада позивача у ФСС не відносилась до посад державної служби.

Посилання ОСОБА_1 на те, що їй не запропоновано вакантні посади в головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, які були наявні у період з 16.01.2023 по 18.04.2023 є необгрунтованим, оскільки призначення на посаду державного службовця можливо лише по конкурсному відбору.

Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб`єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов`язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими, щодо відповідних посад. Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, призначені відповідно до абзацу першого цієї частини, не можуть бути переведені на інші посади державної служби або посади в органах місцевого самоврядування.

Отже, державний орган самостійно визначає у який спосіб він планує організувати призначення на такі вакансії. Залежно від обраного способу, державний орган може розмістити інформацію на офіційному вебсайті та сторінках в соціальних мережах державного органу, зробити розсилку серед кандидатів, які успішно пройшли усі етапи оцінювання під час останніх конкурсів у державному органі, повідомити про вакансію працівникам державного органу за допомогою внутрішніх каналів комунікації державного органу тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 16.01.2023 по 18.04.2023 головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області оголошено 174 добори на зайняття наявних вакантних посад державної служби категорії "Б" та "В".

Оголошення про проведення доборів розміщено на інформаційній сторінці Головного управління, у мережі Fасеbоок "Пенсійний фонд Хмельницької області".

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області направлено 7 листів на ім`я Голови комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області для поінформованості працівників Фонду про оголошені добори та про наявність вакантних посад працівників, які виконують функції з обслуговування.

Загалом за результатами проведених доборів призначено 25 осіб із числа працівників Фонду.

Однак, заява та резюме за період з 16.01.2023 по 18.04.2023 щодо участі у доборах від ОСОБА_1 не надходили. Дані обставини підтвердила також позивач особисто у судовому засіданні, пояснюючи це тим, що головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області мало би запропонувати їй наявні вакантні посади, а не вона сама мала би подавати таку заяву.

Таким чином, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що посилання позивача про те що була порушена юридична процедура її звільнення, не знайшли свого підтвердження під час слухання справи.

Суд вважає, що відповідачем правомірно та законно винесено наказ про звільнення № 92-к від 12.04.2023р. ОСОБА_1 з посади начальника відділу по роботі з персоналом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області. Оскільки позивач до головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою щодо участі у доборі на зайняття вакантних посад не зверталась, а підстави для переведення її на посаду державної служби у головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, відсутні.

Отже, позовні вимоги про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення № 92-к від 12.04.2023р. ОСОБА_1 з посади начальника відділу по роботі з персоналом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області, - не підлягають до задоволення у зв`язку із їх безпідставністю та необгрунтованістю.

Відповідно, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо поновлення її на рівнозначній посаді у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з 19.04.23р. із внесенням відповідного запису до трудової книжки, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дати звільнення по день ухвалення судового рішення з розрахунку 1 060 грн. в день та стягнення моральної шкоди в сумі 100 000 грн., є похідними, тобто задоволення такої вимоги залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги), а тому також не підлягають до задоволення.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Пенсійного фонду України про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263 - 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Пенсійного фонду України про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення № 92-к від 12.04.2023р. ОСОБА_1 з посади начальника відділу по роботі з персоналом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області, поновлення її на рівнозначній посаді у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з 19.04.23р. та внесення відповідного запису до трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дати звільнення по день ухвалення судового рішення з розрахунку 1060 грн. в день та стягнення моральної шкоди в сумі 100 000 грн. - залишити без задоволення.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 12.10.2023 року.

Суддя:

Позивач: Бевз Неля Миколаївна. АДРЕСА_1 ,

тел НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області,

м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди 10, код ЄДРПОУ 21318350, тел. 79 47 74.

Третя особа: Пенсійний фонд України. м. Київ, вул. Еспланадна 8\10, код ЄДРПОУ

00035323