_____

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

12 жовтня 2023 року

м. Чернівці

справа № 727/3032/22

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Одинака О. О.

суддів Кулянди М. І., Перепелюк І. Б.

секретар Паучек І. І.

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут»

відповідач ОСОБА_1

апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 04 липня 2022 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Танасійчук Н. М.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» (далі - ТзОВ «Чернівцігаз Збут») звернулося досуду зпозовом до ОСОБА_1 , в якому просило суд стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за споживання природного газу в сумі 3397 гривень 11 копійок.

На обґрунтування позовних вимог зазначало, що відповідачка ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 .

Між сторонами був укладений договір постачання природного газу.

Отже, ОСОБА_1 є споживачем природного газу, однак своєчасно вона кошти за його постачання не сплачувала.

В результатіненалежноїоплати заприроднийгаз за період із травня 2019 року по липень 2022 року у відповідачки утворилась заборгованість за природний газ перед позивачем в розмірі 3397 гривень 11 копійок.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районногосуду містаЧернівці від04липня 2022року позов ТзОВ «Чернівцігаз Збут» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 3397 гривень 11 копійок.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачкою не надано доказів оплати за спожитий природний газ в повному обсязі за період, вказаний в позові.

Із дослідженогоу судовомузасіданні розрахункузаборгованості вбачається,що увідповідачки за період із травня 2019 року по липень 2022 року є заборгованість за природний газ перед позивачем в розмірі 3397 гривень 11 копійок.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішеннясуду першоїінстанції скасувати тавідмовити узадоволенні позову вповному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Позивачка стала власником квартири АДРЕСА_2 лише 05 листопада 2019 року, а тому відсутні підстави вважати, що саме вона повинна сплатити заборгованість, яка виникла в період з травня 2019 року по 05 листопада 2019 року.

Розрахунок заборгованості за природний газ, наданий позивачем, не відповідає постанові Кабінету Міністрів України № 143 «Питання споживання природного газу», оскільки за вказаною адресою зареєстровані особи відсутні.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ТзОВ «Чернівцігаз Збут» подало відзив на апеляційну скаргу.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Посилається на те, що судове рішення є законним та обґрунтованим, а аргументи апеляційної скарги безпідставними.

Враховуючи те, що відповідачка не зверталася до Оператора ГРМ щодо врегулювання розбіжностей у частині визначення об`єму розподіленого природного газу в судовому порядку, визначені оператором ГРМ обсяги природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником.

В розрахунку боргу зазначені об`єми газу, визначені Оператором ГРМ відповідачу на підставі вимог Кодексу ГРМ і Типового договору розподілу природного газу, у зв`язку з чим вони є належною правовою підставою для визначення вартості газу, постановленому відповідачці позивачем у спірний період.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

ТзОВ «Чернівцігаз Збут» з 01 липня 2015 року здійснює ліцензовану діяльність з постачання газу, а ліцензовану діяльність з розподілу газу (транспортування, встановлення вузлів обліку газу, облік газу тощо) проводить ПАТ «Чернівцігаз» (як Оператор ГРМ).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 303471914 від 24 червня 2022 року вбачається, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить частки квартири АДРЕСА_2 .

Вказане право власності на зазначену частку квартири зареєстроване за відповідачкою 05 листопада 2019 року на підставі договору купівлі-продажу від 05 листопада 2019 року, укладеного між нею, ОСОБА_2 , як покупцями та ОСОБА_3 як продавцем.

Згідно з довідкоюпро розрахунокзаборгованості за період із травня 2019 року по липень 2021 року у відповідачки існує заборгованість за природний газ перед позивачем в розмірі 3397 гривень 11 копійок.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Оскаржуване рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до пункту 37 частини 1статті 1 Закону України «Про ринок природного газу»споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно вимог пунктів 17, 27, 32 частини 1статті 1 Закону України «Про ринок природного газу»оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників). Постачальник природного газу - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу. Регулятор - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

За частиною 1статті 4 Закону України «Про ринок природного газу»державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

Відповідно до пунктів 1, 6, 17, 30 частини 3статті 4 Закону України «Про ринок природного газу»до компетенції Регулятора на ринку природного газу належать: видача ліцензій на право провадження видів діяльності на ринку природного газу, що підлягають ліцензуванню з урахуванням положеньст. 9 цього Закону, та нагляд за дотриманням ліцензійних умов ліцензіатами; затвердження кодексів газотранспортних систем, кодексу газорозподільних систем, кодексів газосховищ та кодексу установки LNG; затвердження правил постачання природного газу; інші функції, передбачені законом.

Частиною 3статті 9 Закону України «Про ринок природного газу»передбачено, що господарська діяльність на ринку природного газу, пов`язана з його транспортуванням, розподілом, зберіганням, наданням послуг установки LNG, постачанням природного газу, провадиться за умови отримання відповідної ліцензії.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, що передбачені договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

У відповідності до частин 1, 2 статті 40 вищевказаного Закону розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором.

27 липня 2015 року набрали чинності Правила постачання природного газу, затвердженіПостановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496, та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1382/27827, а також Кодекс газорозподільних систем, затвердженийпостановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року за № 2494, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1379/27824.

Відповідно до пункту 13 розділу III Правил постачання природного газу у разі звільнення займаного приміщення (остаточного припинення користування природним газом) побутовий споживач зобов`язаний повідомити про це діючого постачальника не пізніше ніж за двадцять один день до дня звільнення приміщення (остаточного припинення користування природним газом) та остаточно з ним розрахуватись за договором на постачання природного газу до вказаного споживачем дня звільнення приміщення (остаточного припинення користування природним газом) включно. У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем діючого постачальника про звільнення приміщення (остаточне припинення користування природним газом) споживач зобов`язаний здійснювати оплату за договором на постачання природного газу, виходячи з умов договору.

До обов`язків споживача згідно з пунктом 26 Правил належить укладення договору постачання природного газу з постачальником, а за відсутності укладеного договору - припинення відбору (споживання) природного газу з газорозподільної системи.

У разі незгоди споживача укладати договір з постачальником споживач не має права споживати природний газ із газорозподільної системи та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 30 вересня 2015 року № 2500 та № 2498 було затверджено Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам і Типовий договір розподілу природного газу (дата набрання чинності вищевказаних постанов НКРЕКП 1 грудня 2015 року).

Згідно з пунктом 1.1. Типового договору він є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу, як товарної продукції, постачальником.

Умови цього Договору розроблені відповідно доЗакону України "Про ринок природного газу"та Правил постачання природного газу та є однаковими для всіх побутових споживачів України (пункт 1.2. Типового Договору).

Пунктом 1.3. Типового Договору передбачено, що цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей633,634,641,642 ЦК Українина невизначений строк шляхом приєднання Споживача до умов цього Договору.

Згідно вимог пункту 2.1 Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Задовольняючи позов,суд першоїінстанції виходивіз того,що ОСОБА_1 здійснювала фактичнеспоживання природногогазу за адресою АДРЕСА_1 , однак не проводила оплати таких послуг, допустивши наявність заборгованості в розмірі 3397 гривень 11 копійок.

Однак колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції в частині встановлення лише факту фактичного споживання відповідачкою природного газу, проте не встановлення факту укладення останньої з позивачем договору постачання природного газу помилковим.

Не погоджується колегія суддів і з розміром заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача та періодом, за який така заборгованість підлягає стягненню.

Помилковим єаргумент апеляційноїскарги проте,що поданняпозивачем даногопозову єбезпідставним,зважаючи на позиціюостаннього усправі №720/1316/2за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ«Чернівцігаз збут» прозахист правспоживача,а самещодо визнаннядій товаристващодо відмовиу переоформленніз позивачкоюособового рахунку № НОМЕР_1 та укладеннідоговору постачанняприродного газу(заявипро приєднання)та зобов`язанніТзОВ «Чернівцігаззбут» провестирозрахунок заборгованості ОСОБА_1 за постачанняприродного газуза адресою АДРЕСА_1 заперіод з05листопада 2019року подень зверненняіз позовомдо суду.

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ).

Таких же висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 01 листопада 2021 року у справі № 591/4825/20 та від 22 вересня 2022 року у справі № 339/217/18.

Установивши, що ТзОВ «Чернівцігаз збут» надавав послуги з газопостачання, а ОСОБА_1 є споживачем послуг природного газу в квартирі АДРЕСА_2 , якій присвоєно номер особового рахунку та вона фактично споживала природний газ з 05 листопада 2019 року, тобто з дати набуття нею права власності на частку вказаної квартири, про що остання не заперечувала, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про існування між сторонами договірних правовідносин, оформлених шляхом приєднання побутового споживача ОСОБА_1 до Типового договору.

Апеляційний суд виходить з того, що акцептування відповідачкою Типового договору, а отже, і факт приєднання побутового споживача до умов зазначеного договору відбулось шляхом вчинення нею дій, зокрема зверненням останньої з позовом до суду до ТзОВ«Чернівцігаз збут» провизнання дійтовариства щодовідмови упереоформленні зпозивачкою особовогорахунку № НОМЕР_1 та укладеннідоговору постачанняприродного газу(заявипро приєднання)та зобов`язанніТзОВ «Чернівцігаззбут» провестирозрахунок заборгованості ОСОБА_1 за постачанняприродного газуза адресою АДРЕСА_1 .

Звернення позивачки до суду із вказаним договором є свідченням її бажання щодо укладення договору постачання природного газу з 05 листопада 2019 року.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14 вересня 2022 року у справі № 717/341/21.

Відповідачка з заявою про припинення постачання газу до відповідача не зверталася.

Отже, у справі, що переглядається, встановивши факт укладення 05 листопада 2019 року між сторонами Типового договору постачання природного газу, відсутність актів-претензій або інших доказів щодо надання позивачем послуг неналежної якості чи не в повному обсязі, відсутність доказів сплати відповідачкою наданих позивачем послуг з газопостачання, апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову й стягнення з відповідачки заборгованості з оплати послуг з газопостачання.

Щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачки на корись позивача

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за споживання природного газу за період з 01 травня 2019 року по 04 листопада 2019 року.

У постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19 та від 05 жовтня 2022 року у справі № 303/4994/19 вказано про те, що новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати.Договори про надання послуг не обтяжують майна, тому за відсутності відповідної умови в договорі щодо відчуження нерухомого майна суд повинен відмовляти в задоволенні позовних вимог до нового власника, оскільки належним відповідачем є попередній власник.

Отже, діючим законодавствомне передбачено обов`язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу.

При цьому договір купівлі-продажу від 05 листопада 2019 року, згідно з яким позивачка стала власником частки квартири АДРЕСА_2 , не містить застережень про переведення боргу попереднього власника ОСОБА_3 та не містить згоди кредитора на таку заміну, що узгоджується з положеннямистатті 520 ЦК України(заміна боржника у зобов`язанні).

Отже, оскільки право власності на частку квартири за ОСОБА_1 було зареєстровано 05 листопада 2019 року, підстав для стягнення заборгованості останньої за спожиті послуги з газопостачання, яка виникла до 05 листопада 2019 року, апеляційним судом не вбачається.

Отже, безпідставними є вимоги позивача про стягнення такого боргу за період з 01 травня 2019 року по 04 листопада 2019 року.

Щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Чернівцігаз збут» заборгованості за період з 05 листопада 2019 року,колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Помилковими є аргумент апеляційної скарги та висновок суду першої інстанції про те, що кінцевий період, по який позивач просить стягнути спірну заборгованість, становить липень 2022 року.

Як вбачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 , який наданий позивачем до позовної заяви, кінцевим періодом, за який виникла заборгованість у відповідачки за спожитий газ, зазначено 25 липня 2021 року.

При цьому позивачем, на думку колегії суддів, помилково в мотивувальній частині позовної заяви вказано кінцевий період, за який вони просять стягнути заборгованість, липень 2022 року.

При цьому резолютивна частина позовної заяви не містить зазначення такого періоду, а лише вимогу про стягнення заборгованості в розмірі 3397 гривень 11 копійок.

Окрім того, у відзиві на апеляційну скаргу, ТзОВ «Чернівцігаз збут» підтверджено ту обставину, що товариство постачало газ побутовим споживачам лише по квітень 2022 року.

Отже, товариство не могло заявляти вимогу про стягнення заборгованості з відповідачки по липень 2022 року.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості по 25 липня 2021 року.

Щодо остаточної дати останнього місяця нарахування заборгованості, колегія суддів враховує наступне.

ТзОВ «Чернівцігаззбут» у своєму розрахунку заборгованості зазначено, що кінцевий період, за який у відповідачки виникла заборгованість за спожитий газ, є 25 липня 2021 року.

Однак ОСОБА_1 у апеляційній скарзі вказано про те, що нею 22 липня 2021 року було укладено договір на постачання газу за адресою АДРЕСА_1 з НАК «Нафтогаз України».

Однак матеріали справи не містять доказів на підтвердження укладення ОСОБА_1 вказаного вище договору з НАК «Нафтогаз України».

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованою вимогу ТзОВ «Чернівцігаз збут» про стягнення боргу за спожитий відповідачкою газ по 25 липня 2021 року.

При цьому безпідставним є аргумент апеляційної скарги про те, що розрахунок заборгованості за природний газ, наданий позивачем, не відповідає постанові Кабінету Міністрів України № 143 «Питання споживання природного газу», оскільки за вказаною адресою зареєстровані особи відсутні.

Розрахунковим періодом за Типовим договором є календарний місяць, крім випадків зміни постачальника природного газу (пункту 4.3 Типового договору).

Згідно з пунктом 4.4. Типового договору об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається одним із нижченаведених способів: 1) за даними Оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора газотранспортної системи та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу; 2) або за плановими величинами середньомісячного споживання газу в опалювальний або міжопалювальний період. Вказана норма також знайшла своє відображення в пункті 13 Правил постачання природного газу.

Оператором газорозподільної системи (ГРМ) на території Чернівецької області області, який здійснює облік природного газу, станом на час виникнення спірних правовідносин, було ПАТ «Чернівцігаз». Оператор ГРМ є відповідальним за облік природного газу у побутових споживачів, і визначені ним обсяги природного газу є обов`язковими для постачальника.

Відповідно до абзаців 3,4 пункту 5 глави 4, розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем дані про об`єм (м куб.) та обсяг (кВт·год, Гкал, МДж) розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за розрахунковий період (газовий місяць) зазначаються Оператором ГРМ в особистому кабінеті споживача на сайті Оператора ГРМ (за наявності) та/або в рахунку про сплату послуги за договором розподілу природного газу.

Оператор ГРМ відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем передає інформацію про об`єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період Оператору ГТС для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача. Визначені за умовами цієї глави та договору розподілу природного газу об`єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником.

Відповідно до розділу ІХ глави 4 пункту 4 Кодексу газорозподільних систем, побутовий споживач, який за умовами договору розподілу природного газу розраховується за лічильником газу, зобов`язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п`яти діб (до 05 числа включно) надавати їх Оператору ГРМ у спосіб, визначений договором розподілу природного газу.

У разі неотримання Оператором ГРМ до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника газу та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об`єм розподілу та споживання природного газу по об`єкту споживача за розрахунковий період визначається Оператором ГРМ на рівні планового місячного об`єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання побутового споживача, з урахуванням вимог цьогоКодексу. Якщо за підсумками наступного місяця споживач своєчасно надасть покази лічильника газу, формування об`єму розподілу та споживання природного газу за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показань. Група споживання по кожному об`єкту побутового споживача, який розраховується за лічильником газу, визначається Оператором ГРМ згідно з цим Кодексом. Номер групи споживання зазначається Оператором ГРМ в персоніфікованих даних заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу та в рахунках Оператора ГРМ про сплату послуг за договором розподілу природного газу.

Згідно з пунктом 5 глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, оператор ГРМ відповідно до вимог Кодексу ГТС передає інформацію про об`єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період оператору ГТС для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача. Визначені за умовами цієї глави та договору розподілу природного газу об`єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 24 лютого 2021 року у справі 751/5797/18.

Апеляційний звертає увагу на те, що на те, що всі дані щодо об`ємів споживання природного газу побутовим споживачем відповідач отримує від оператора газорозподільної мережі (Оператор ГРМ), за виключенням планових величин середньомісячного споживання. Такі дані передаються Оператором ГРМ ТзОВ «Чернівцігаз Збут», як постачальником із спеціальними обов`язками на підставі даних, отриманих за результатами зняття показань лічильників, як індивідуальних, так і загальнобудинкових.

Судом установлено, що відповідно до умов договору відповідач отримує дані щодо обсягів споживання побутовими споживачами природного газу від ПАТ «Чернівцігаз», а тому ТзОВ «Чернівцігаз Збут» дотримується вимог чинного законодавства України, які регламентують вказаний порядок передачі інформації між суб`єктами ринку природного газу.

Відповідно до пункту 5 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ,розбіжності у частині визначення об`єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу врегульовуються договором розподілу природного газу, а в разі недосягнення згоди - в судовому порядку. До вирішення цього питання величина об`єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ.

Отже, дії ТзОВ «Чернівцігаз Збут» не можуть вважатись такими, що порушували права та інтереси споживачів в частині не правильного обліку природного газу до моменту поки не буде визнано протиправними відповідні дії ПАТ «Чернівцігаз» як Оператора ГРМ, на якого законодавством в імперативному порядку покладено обов`язок здійснення обліку природного газу, зокрема за об`єктами споживання побутових споживачів.

Апеляційний суд звертає увагу на те, щоТзОВ «Чернівцігаз Збут» не отримує дані щодо обсягів споживання природного газу побутовими споживачами безпосередньо від побутових споживачів, а отримує їх лише опосередковано, тобто через ПАТ «Чернівцігаз». Тому за відсутності належних і допустимих доказів щодо неправомірності нарахованих обсягів природного газу Оператором ГРМ, всі дані щодо обсягів споживання природного газу є правомірними.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постанові від 8 серпня 2018 року у справі 296/6536/17.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідачки на користь ТзОВ «Чернівцігаз Збут» заборгованості за споживання природного газу за період з 05 листопада 2019 року по 25 липня 2021 року в сумі 2621 гривні 26 копійок, виходячи з наступного розрахунку.

Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 , наданої позивачем:

-сума заборгованості за період з 01 листопада 2019 року по 30 листопада 2019 року становить 134 гривні 36 копійок. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про початкову дату стягнення заборгованості з 05 листопада 2019 року, сума заборгованості за період з 05 листопада по 30 листопада 2019 року становить 116 гривень 45 копійок((134,36:30 (днів)=4,48 (заборгованість, нарахована за 1 день листопада 2019 року), 4,48х26 (з 05 листопада 2019 року по 30 листопада 2019 року) =116,45);

-сума заборгованості за період з 01 грудня 2019 року по 25 липня 2021 року в загальному становить 2504 гривні 81 копійка (116,45+146,12+129,89+131,59+123,78+113,93+112,99+106,37+105,49+112,79+123,18+147,25+144,07+163,25+131,30+141,36+148,70+125,36+110,70+128,52+58,1).

Отже загальний розмір заборгованості за період з 05 листопада 2019 року по 25 липня 2021 року, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, становить 2621 гривні 26 копійок (116,45+2504,81=2621,26).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції, яке оскаржується, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення слід змінити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Чернівцігаз Збут» заборгованість за споживання природного газу в сумі 2621 гривні 26 копійок.

Щодо судових витрат

Згідно частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З мотивувальної частини постанови вбачається, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову.

З платіжного доручення від 20 квітня 2022 року вбачається, що ТзОВ «Чернівцігаз Збут» за подання до суду позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 2481 гривня.

З квитанції від 31 серпня 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 за подання до суду апеляційної скарги сплатила судовий збір у розмірі 3721 гривні 50 копійок.

Отже, враховуючи пропорційність розміру задоволених позовних вимог (77,16%), з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Чернівцігаз Збут» слід стягнути 1914 гривень 34 копійки в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви (2481:100х77,16), а з ТзОВ «Чернівцігаз Збут» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 850 гривень в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги (3721,50:100х22,84).

Згідно з частиною 10 статті 141ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже, з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Чернівцігаз Збут» слід стягнути 1064 гривні 34 копійки судових витрат (1914,34-850).

Керуючись статтями 367,368, 374, 376,381,382ЦПК України,суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 04 липня 2022 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» заборгованість за споживання природного газу в сумі 2621 (дві тисячі шістсот двадцять одна) гривня 26 копійок.

Розподіл судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Чернівцігаз Збут» 1064 (одну тисячу шістдесят чотири) гривні 34 копійок в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 12 жовтня 2023 року

Головуючий Олександр ОДИНАК

Судді: Мирослава КУЛЯНДА

Ірина ПЕРЕПЕЛЮК