СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/7278/23

пр. № 2/759/2962/23

09 жовтня 2023 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Радзівіл А.Б., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2023 року адвокат Кравченко О.О. звернувся до Святошинського районного суду м. Києва в інтересах ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, в якому просив визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додатковий строк в три місяці з дня набрання рішення законної сили для подання у нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , що був зареєстрований: АДРЕСА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позовні вимоги обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , який є батьком ОСОБА_1 .

Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, що розташована у Київський області, Макарівський район, Фасівська сільська рада.

ОСОБА_1 було пропущено строк для прийняття спадщини з поважних причин, а саме: у зв`язку з тим, що вона дуже тяжко пережила смерть батька, у неї дуже погіршився стан здоров`я, вона втратила сенс життя та на фоні цього в неї розпочалось серйозне психічне захворювання, через вона звернулася до ТОВ «Центр психології, практичної психіатрії «Вітасана» у м. Києві. У даній медичній установі ОСОБА_1 пройшла курс лікування, їй бу встановлено діагноз «Розлад адаптації, змішана тривожна і депресивна реакція», та наразі перебуває під контролем лікаря. З початком великого масштабного вторгнення в Україну 24.02.2022 року ситуація ще більше усугубилась, крім всього, що довелося ОСОБА_1 переживати у зв`язку із смертю батька, з`явились ще непереборні обставини, які від неї залежать, тому звичайно питання спадкування відійшло на другий план, бо головне було зберегти життя та здоров`я.

Коли стан ОСОБА_1 трохи покращився, та вона стала контролювати свої дії вона звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу - Лащиної Н.Г. з заявою про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_3 , але отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 14.03.2023 року. Нотаріусом встановлено, що спадщина після смерті ОСОБА_4 не відкривалась, ОСОБА_1 , на день смерті спадкодавця не була зареєстрована з ним за однією адресою, ОСОБА_1 не подала у встановлений строк - 6 місяців заяву про спадщину.

Таким чином, нотаріус Лашина Н.Г. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва право на спадщину та роз`яснила порядок поновлення строку на спадщину у судова порядку.

Крім ОСОБА_1 спадкоємцями за законом є донька спадкодавця та її сестра - ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , яка спадщину не прийняла та не має намір приймати.

Враховуючи викладене, просить задовольнити вимоги позовної заяви.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26.04.2023 року позовна заява залишена без руху (а.с. 24-25).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 04.05.2023 року позовна заява прийнята до розгляду і відкрито провадження за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання (а.с. 47).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20.06.2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 75).

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Кравченко О.О. не з`явився, подавши до суду заяви про слухання справи без його участі та позов підтримав, просив його задовольнити.

Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками направлялись на її адресу місця реєстрації, вказану в позовній заяві та згідно відомостей Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської РДА: АДРЕСА_2 .

Згідно наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення останнє отримано відповідачем 22.05.2023 року (а.с. 30).

Відповідач, будучи в установленому порядку повідомленою про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не подала, з клопотаннями з процесуальних питань до суду не зверталась.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 від 07.07.1984 року ОСОБА_3 є батьком позивача ОСОБА_1 (а.с. 12).

ІНФОРМАЦІЯ_3 батько позивача - ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 29.10.2021 року (а.с. 13).

Після смерті померлого ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, до складу якого увійшли: квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,061 га, передана для ведення садівництва, кадастровий номер 3222788000:02:022:0295 що розташована у Київський області, Макарівський район, Фасівська сільська рада, належні померлому на праві власності, реєстрація якого проведена у встановленому законодавством України порядку, на підставі довідки, серія та номер: 7/8, виданої 23.12.1992 року, видавник: ЖБК «Жовтень-3», та договору дарування від 28.05.2004 року відповідно (а.с. 40-45).

За життя ОСОБА_3 заповіту не склав.

З постанови ПН КМНО Лашиної НГ. від 14.03.2023 року, якою позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки остання на день смерті спадкодавця не була зареєстрована з ним за однією адресою і не подала у встановлений строк - 6 місяців заяву про прийняття спадщини, також вбачається, що після смерті ОСОБА_4 спадкова справа не відкривалась (а.с. 15-16).

З позову вбачається, що позивач не зверталась у визначений законом строк до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. ст. 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Судом, як вказано вище, встановлено, що до звернення позивачем спадкова справа після померлого ОСОБА_3 не заводилась, що свідчить про те, що інші спадкоємці, в тому числі відповідач у справі, які б претендували на спадщину, відсутні.

Спадщина не визнавалась відмерлою та відповідна заява територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради не подавалась.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України позивач є спадкоємцем першої черги за законом.

Інші спадкоємці до нотаріуса не зверталися, заяви про прийняття спадщини, крім позивача, іншими особами подані не були, заповіту не складено.

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, що передбачено ч.1ст.1270 ЦК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини, що зазначено у ч. 3 ст. 1272 ЦК України.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 24 постанови від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом.

Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (ч. 2 ст. 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.

Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому ст. 1269 ЦК, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Згідно ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Водночас, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.

Відповідно до ст. 64 Конституції України, ст. ст. 12-1 і 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», ст. ст. 7 і 34 Закону України «Про нотаріат», Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», 28.02.2022 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №164 «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану».

З 29.06.2022 року діяли нові зміни щодо строків оформлення спадщини під час воєнного стану. Ці зміни були запроваджені на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2022 року №719 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану».

Так, п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» передбачено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 (чотири) місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.

Разом з тим, 25.01.2023 року Верховний Суд у справі № 676/47/21 зробив такий висновок.

Так, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України (ч. 2 ст. 4 ЦК України).

Виходячи з виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, в ст. 4 ЦК України встановлено повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися цивільні відносини. Крім Конституції України, ЦК України та інших законів України, цивільні відносини можуть регулюватися, за загальним правилом, лише такими підзаконними актами, як: акти Президента України, видані у випадках, установлених виключно Конституцією України; постанови Кабінету Міністрів України, що не суперечать положенням ЦК України та інших законів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням ЦК України, або іншому закону, мають застосовуватися відповідні положення ЦК або іншого закону. Інші органи державної влади України та органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативні акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, установлених Конституцією України та законом. Таким чином можливість видання актів цивільного законодавства на підзаконному рівні для зазначених органів суттєвим чином обмежена.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття (ст. 1270 ЦК України).

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви які про прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1273 ЦК України).

Установити, що на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини (п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Тлумачення вказаних норм, з урахуванням виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, свідчить, що: правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються Цивільним кодексом України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України; строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (ст. ст. 1270, 1272 ЦК України), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (ч. 2 ст. 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Отже, виходячи із зазначених правових висновків щодо застосування норм права, які відповідно до вимог ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковими для застосування, позивач, звернувшись до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , пропустила шестимісячний строк, встановлений чинним законодавством, для прийняття спадщини після смерті батька і має право на звернення до суду з позовною вимогою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України).

Більш того, 19.06.2023 року набрав чинності підп. 2 п. 3 постанови КМУ від 09.05.2023 року № 469 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату, державної реєстрації та функціонування державних електронних інформаційних ресурсів в умовах воєнного стану», яким виключено п. 3 постанови КМУ від 28.02.2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», якою було встановлено, що протягом строку для прийняття спадщини або відмови від його ухвалення зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці та свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення терміну для прийняття спадщини.

В обґрунтування причин поважності пропуску строку для прийняття спадщини позивач посилалась на погіршення стану здоров`я через смерть батька, через що проходила лікування, та на збройну агресію, введення воєнного стану та воєнними діями, що відбуваються на території України.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Суд приймає до уваги, що позивач пропустила строк для прийняття спадщини з наступних причин: у зв`язку із погіршенням стану здоров`я, обумовленим погіршенням психологічного стану через душевні хвилювання, викликані смертю близької людини, та із введенням на території України воєнного стану та веденням бойових дій у країні, що були непередбачуваними для спадкоємиці та в кінцевому етапі мали своїм наслідком пропущення строку для подачі нею заяви про прийняття спадщини.

При цьому, Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності держав дотримуватися принципу «якості законів» при їх прийнятті або зміні. Зокрема, у своєму рішенні у справі «Сєрков проти України» ЄСПЛ зазначив, що якість законодавства передбачає доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні законодавство; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводить до його суперечливого тлумачення, в тому числі судом, має наслідком порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону». Крім того, у справі «Новік проти України» ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.

Європейський суд з прав людини в пунктах 33, 34 рішення від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основновоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду.

Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000 року при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом також враховується рішення ЄСПЛ у справі «Маркс проти Бельгії» від 13.06.1979 року, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які по своїй суті є гарантом права власності, оскільки визнають право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.

У правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 06.09.2017 року у справі № 6-496цс17 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Верховний Суд в постанові від 18.01.2023 року у справі № 580/1300/22 сформулював правовий висновок стосовно застосування принципу «легітимних очікувань», що, головним чином, походить від англійського терміну «legitimate expectations» як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування. Зокрема, Суд зазначив, що принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (стаття 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи (статті22,57,58,94та152 Конституції України); реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими; правовим підґрунтям (основою) для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норма права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору; відсутність у законі безпосередніх приписів щодо певного права, яке, однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, що визначає механізм реалізації такого права, самостійно не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права.

З урахуванням викладеного, виходячи з аналізу встановлених судом обставин справи та норм права, що регулюють спірні правовідносини, зважаючи на психоемоційний стан позивача, введення на території України воєнного стану та ведення бойових дій у країні; у зв`язку із суперечливими положеннями закону щодо перебігу строку для прийняття спадщини, які протягом відведеного для прийняття спадщини періоду часу декілька разів кардинально змінювалися таким чином, що були непередбачуваними для спадкоємиці, суд дійшов висновку, що позивачем наведено причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї щодо подачі заяви про прийняття спадщини, а тому наявні підстави для встановлення їй додаткового строку для прийняття спадщини після смерті батька і слід визначити строк у межах передбаченого законом загального терміну шести місяців і таким достатнім строком є два місяця, перебіг якого рахується після набрання рішенням законної сили.

Крім того, суд звертає увагу на те, що визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не вирішує питання про визнання за нею права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому ст. 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

На підставі викладеного, керуючись12, 13, 76, 78, 81, 89, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 353, 355, 356 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , тривалістю два місяці з дня набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Повний текст рішення складено 11 жовтня 2023 року.

Суддя Н.О. Горбенко