ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 жовтня 2023 року м. Ужгород№ 260/4303/23 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луцович М.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича (вул. Садова, буд. 25А, оф. 8, м. Мукачево, Мукачівський район, Закарпатська область, 89600), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача акціонерне товариство «Сенс Банк» (вул. Велика Васильківська, буд.100, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 23494714) про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача акціонерне товариство «Сенс Банк», в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича про відкриття виконавчого провадження №69569818 від 05.08.2022 та про арешт рахунків від 11.05.2023 в межах виконавчого провадження №69569818.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.06.2023 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

19 червня 2023 року позивачем подано клопотання про усунення недоліків на виконання вимог ухвали від 01.06.2023 та, крім іншого, подано позовну заяву у новій редакції з уточненими позовними вимогами, згідно яких просить: визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича про відкриття виконавчого провадження №69569818 від 05.08.2022.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначила, що приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №69569818 від 05.08.2022 на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олександровича №14970 від 14.02.2022, виданого на підставі кредитного договору №500845390 від 18.03.2021, який не посвідчений нотаріально. Вказує, що у відповідності до вимог пункту 10-2 Перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» забороняється відкриття виконавчих проваджень на підставі виконавчих написів нотаріусів, вчинених на кредитних договорах, які не посвідчені нотаріально. З огляду на вказане відповідач допустив порушення вищевказаних норм Закону України «Про виконавче проведення», а тому вказана постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

03 липня 2023 року відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Зазначив, що підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання в приватного виконавця Ярошевського Д.А. не було. Враховуючи положення ст. 3, 4. 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ відповідав вимогам вищевказаних норм, та підлягав примусовому виконанню, а тому приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №69569818 від 05.08.2022. Відповідач звертає увагу суду, що посилання позивача на пункт 10-2 Перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», згідно яких, в тому числі, забороняється відкриття виконавчих проваджень на підставі виконавчих написів, вчинених на кредитних договорах, які не посвідчені нотаріально, є безпідставними, так як дана норма закону на момент винесення постанови про відкриття виконавчою провадження №69569818 була відсутня.

21 серпня 2023 року на виконання вимог ухвали про витребування доказів від 08.08.2023 відповідачем подано до суду матеріали виконавчого провадження.

09 жовтня 2023 року на виконання вимог ухвал про витребування доказів від 08.08.2023 та від 11.09.2023 третьою особою надано до суду належним чином завірену копію оферти на укладення угоди про надання кредиту №500845390 від 18.03.2021 року.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.

18.03.2021 року відповідно до оферти на укладання угоди про надання кредиту №500845390 між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» укладено Угоду про надання споживчого кредиту, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб (а.с. 123).

14 лютого 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. видано виконавчий напис №14970, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №500845390 від 18.03.2021 року за період з 28.08.2021 року по 08.12.2021 року у розмірі 71625,86 грн. боргу. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із стягувача акціонерне товариство «Альфа- Банк» в розмірі 580 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника, якою є ОСОБА_1 , на користь акціонерного товариства «Альфа-Банк» складає 72205,86 грн. (а.с.57).

У вказаному виконавчому документі обумовлено про те, що виконавчий напис набирає чинності з дати його реєстрації в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, тобто з 14.02.2022, та має бути пред`явлений до виконання протягом трьох років з дня його вчинення.

05 серпня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Ярошевським Дмитром Андрійовичем у відповідності до статей 3, 4, 24, 25, 26 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 69569818 з примусового виконання виконавчого напису № 14970, виданого 14 лютого 2022 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. (а.с.60).

Позивач вважає таку постанову відповідача протиправною та винесеною з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст.ст. 3, 5 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

У відповідності із ст.18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Згідно ч.ч.1-3 ст.26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

До заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Відповідно до ч.5 ст.26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Частиною 1 статті 4 Закону № 1404-VIII передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку (ч.3 ст.4 Закону № 1404-VIII).

Згідно ч.4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок.

З аналізу наведених правових норм слідує, що на державного виконавця, а в передбачених законом випадках приватного виконавця, покладено обов`язок примусового виконання рішень. Серед виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню, визначено в т.ч. «виконавчий напис нотаріуса». Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, серед іншого, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Отримавши заяву стягувача про примусове виконання рішення, виконавець перевіряє відповідність виконавчого документа вимогам ст.4 Закону № 1404-VIII, і в разі відсутності визначених ч.4 ст.4 Закону № 1404-VIII підстав для повернення виконавчого документа, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Судом встановлено, що виконавчий напис нотаріуса №14970 виданий 14.02.2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, відповідає вимогам виконавчого документа, встановленим ст.4 Закону № 1404-VIII, а тому підстави для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання відсутні.

Разом з тим, даючи оцінку спірним правовідносинам, в частині доводів позивача про те, що забороняється відкриття виконавчих проваджень на підставі виконавчих написів, вчинених на кредитних договорах, які не посвідчені нотаріально, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: як виконавчі написи нотаріусів.

Згідно з пунктом 10-2 розділу ХІІІ Прикінцевих та Перехідних Положень Закону України «Про виконавче провадження» згідно яких, в тому числі, забороняється відкриття виконавчих проваджень на підставі виконавчих написів нотаріусів, вчинених на кредитних договорах, які не посвідчені нотаріально.

Вказана норма закону була прийнята згідно Закону України №3048-ІХ від 11 квітня 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану».

Суд вказує на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження в межах виконавчого провадження № 69569818 винесена 05 серпня 2022 року та на момент винесення вказаної постанови норма закону, на яку посилається позивач як на підставу для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №69569818, ще не існувало.

Суд звертає увагу на те, що оскаржувана постанова винесена відповідачем на підставі чинного законодавства України станом на 05 серпня 2022 року.

Крім того, суд зауважує, що постанова про відкриття виконавчого провадження не може бути скасована суто з процедурних мотивів, оскільки виконавчий документ не визнано таким, що не підлягає виконанню, його подано з дотриманням строків пред`явлення до виконання та він не виконаний боржником ані добровільно, ані в примусовому порядку.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження приватний виконавець діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Згідно з частини 1 статті 9, статті 72, частин 1, 2, 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича (вул. Садова, буд. 25А, оф. 8, м. Мукачево, Мукачівський район, Закарпатська область, 89600), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача акціонерне товариство «Сенс Банк» (вул. Велика Васильківська, буд.100, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 23494714) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМ.М. Луцович