Справа № 367/9183/18

Провадження №2-о/367/19/2023

РІШЕННЯ

Іменем України

02 жовтня 2023 рокуІрпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Карабаза Н.Ф.,

при секретарі Шемігон В.А.,

присяжні: ОСОБА_1 ,

Сидоренка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: Ірпінський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання громадянина безвісно відсутнім,

в с т а н о в и в :

До Ірпінського міського суду звернулась ОСОБА_2 із заявою про визнання громадянина безвісно відсутнім. Заяву мотивує тим, що її колишній чоловік ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться у розшуку з 08.07.2015 року як безвісно зниклий. З 2015 року жодних відомостей від нього немає, він не зв`язувався з нею телефоном або жодним іншим чином та не сплачував аліменти на дитину. Таким чином наявні всі підстави вважати, що її чоловік зник безвісти. Від сумісного життя з ОСОБА_3 , має неповнолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , безвісно відсутнім необхідно - для того, щоб надати дозвіл їх спільній неповнолітній дитині для виїзду за кордон. Оскільки, для виїзду за кордон необхідна згода другого з батьків або рішення суду про визнання одного з батьків безвісно відсутнім. Їй не відомо про наявність рухомого або нерухомого майна, яке б могло належати ОСОБА_3 , а тому вживати заходів щодо опіки над майном особи немає необхідності. У зв`язку із викладеним просить визнати - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , безвісно відсутнім.

В судове засідання заявниця ОСОБА_2 не з`явилася, через канцелярію суду подала клопотання про розгляд справи за її відсутності. Позов підтримує в повному обсязі та наполягає на його задоволенні.

Заінтересована особа: Ірпінський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області в судове засідання не забезпечив явку свого представника, через канцелярію суд подав клопотання щодо слухання справи без присутності представника відділу ДРАЦСу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що заочним рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 18 березня 2013 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , зареєстрований 15 серпня 2003 року у відділі РАЦС Петровського районного управління юстиції м. Донецька, актовий запис № 223- розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_5 залишити прізвище « ОСОБА_6 ».

Зі свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 ОСОБА_4 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками є ОСОБА_3 , ОСОБА_5 .

ОСОБА_7 02 червня 2018 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 , після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини « ОСОБА_8 ».

З довідки Лиманського ВП Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області вд 17 грудня 2018 року вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 мешкав за адресою АДРЕСА_1 перебуває в розшуку за Лиманським ВП Словянського ВП ГУНП в Донецькій області як безвісно зниклий, ОРС № 57-10 від 08.07.2015 року до теперішнього часу місце знаходження його не встановлено.

Згідно витягу з кримінального провадження № 12015050420000608 від 29.06.2015 вбачається, правова кваліфікація ч.1 ст.115 КК України. Фабула: 29.06.2015року до ЧЧ Краснолиманського, МВ ГУМВС України в Донецькій області надійшло повідомлення від чергового ГУМВС України в Донецькій області капітана міліції Гріцун про те, що по телефону звернулася громадянка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 що мешкає по АДРЕСА_2 про те, що її чоловік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 що мешкає АДРЕСА_3 з липня 2014 року не виходить на зв`язок.

Відповідно до ст. 15 ЦК України,кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України,кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України,суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадах.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Предметом доказування у справі про оголошення фізичної особи безвісно відсутньою є обставини, які підтверджують відсутність відомостей про місцеперебування особи у місці її постійного проживання протягом одного року, вживання заявником заходів до розшуку особи, неможливість встановлення місця знаходження даної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ч. 1 ст. 305 ЦПК України, заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 306 ЦПК України, у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як роз`яснив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 29 серпня 2019 року у цивільній справі №225/2576/17 (провадження №61-30491св18), безвісна відсутність це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалось встановити місця її знаходження (переживання). При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер. Підставою для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються: відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної особи або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 України; наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісною відсутньою.

Положення статті 43 ЦК України передбачають перш за все з`ясування місця постійного проживання особи на час її зникнення, заходів, які приймала заявник для встановлення місця знаходження особи, щодо якої ставиться питання про визнання безвісно відсутньою, та чи були вичерпані усі можливості для її знаходження.

Підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються:

а) відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання;

б) відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості;

в) сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 ЦК України;

г) наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою.

Також, належить враховувати, що визнання судом у встановленому законом порядку фізичної особи безвісно відсутньою (стаття 43 ЦК України) жодним чином не свідчить про смерть такої особи, так і не виключає самої можливості смерті. Зазначене зумовлює одночасну наявність двох припущень щодо двох взаємовиключних життєвих станів безвісно відсутньої фізичної особи (особа жива, особа померла) (постанова Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 317/3139/15-ц).

Таким чином, фізична особа може бути визнана безвісно відсутньою за сукупності таких умов: якщо вона відсутня у місці свого постійного проживання протягом року; якщо протягом одного року в місці, де особа постійно або переважно проживає, немає відомостей про її місцеперебування; вжитими заходами щодо розшуку відсутньої особи встановити місце її перебування неможливо; визнання причин, через які заявник просить визнати фізичну особу безвісно відсутньою, юридично поважними. Під час розгляду справи суду необхідно з`ясувати місце постійного проживання особи на час її зникнення, заходи, які приймала заявник для встановлення місцезнаходження особи, щодо якої ставиться питання про визнання безвісно відсутньою, та чи були вичерпані усі можливості для її знаходження. Згідно зі статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Відповідно до статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд зазначає, що саме на заявника покладений обов`язок з врахуванням предмету і підстав заяви довести в суді ті обставини на які він посилається, як на підставу своїх вимог і відповідно, що наявні підстави для застосування до спірних правовідносин відповідних положень чинного законодавства України. Тобто, заявник повинен довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ЦПК України, зазначені ним обставини.

Як вбачається із поданої до суду заяви про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, підставою для звернення заявника із вказаною заявою є необхідність отримати дозволу неповнолітній дитині для виїзду за кордон.

Однак, суд зазначає, що заявником не надано належних та допустимих доказів, які б у достатній мірі надавали змогу підтвердити факт безвісної відсутності ОСОБА_3 . Заявник не повідомила про наявність в неї складнощів в отриманні доказів на підтвердження вимог поданої заяви.

Згідно з ч. 2ст. 294 ЦПК України, з метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

Суд зазначає, що визнання особи безвісно відсутньою має широке коло правових наслідків, а тому, мають бути вжиті всі заходи для з`ясування обставин зникнення особи, заходи щодо її розшуку.

Процес розшуку безвісно відсутніх осіб регулюється такими нормативно-правовими актами законодавчого рівня, як Кримінальний кодекс України, Кримінальний процесуальний кодекс України, закони України «Про Національну поліцію» та «Про оперативну-розшукову діяльність».

Так, статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що одним із повноважень поліції є розшук безвісно зниклих осіб; початок розшуку безвісно зниклих осіб є підставою для відкриття кримінального провадження.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», інформація про безвісно зниклу особу є підставою для здійснення оперативно-розшукової діяльності.

Згідно з ст. 4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти», особа набуває статусу такої, що зникла безвісти, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи безвісти та її розшук або за рішенням суду.

Стаття 18 цього Закону встановлює, що заява про розшук особи, зниклої безвісти, подається до відповідного територіального органу Національної поліції України.

Суд звертає увагу на те, що за вимогами Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти», розшук припиняється тільки після встановлення місця перебування особи, зниклої безвісти, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи з повідомленням про це родичів та заявника, якщо заявник не є родичем.

Одночасно, суд враховує, що заявник подала заяву про розшук ОСОБА_3 до поліції, по якій відкрито кримінальне провадження з приводу зникнення ОСОБА_3 , однак суду не надано результатів розшуку правоохоронними органами, суд не бере до уваги довідку про смерть № 17.1/168-11.13-03 від 18 лютого 2023 року, виданої Луганської народної республіки.

Отже, враховуючи вимоги чинного законодавства, заявник повинен у судовому засіданні довести обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи.

Як було зазначено вище, фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування (ч. 1ст. 43 ЦК України).

Таким чином, можливість визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою обумовлена тривалою відсутністю у місці постійного проживання.

Відповідно до доктрини цивільного права у випадку визнання фізичної особи безвісно відсутньою має місце умовна презумпція смерті (немає підстав вважати її живою), а у випадку оголошення її померлою - безумовна презумпція смерті (є підстави, що дають припустити її смерть).

З огляду на зазначене, суд вважає, що заявником не надано належних та допустимих доказів, які б могли у своїй сукупності свідчити про наявність обставин, які входять до предмету доказування в даному випадку. Надані заявником докази не доводять в достатній мірі всієї сукупності обставин, необхідних для визнання фізичної особи безвісно відсутньою, викладених вст. 43 ЦК України.

Сам по собі факт непроживання вказаної вище особи за місцем реєстрації протягом тривалого часу та фактична відсутність у заявника відомостей про його місце перебування не є безумовною підставою для визнання цієї особи безвісно відсутньою.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 12, 13, 18, 247, 258, 263, 265, 293, 315, 496 ЦПК України,

вирішив:

В задоволенні заяви ОСОБА_2 , заінтересована особа: Ірпінський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання громадянина безвісно відсутнім - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст судового рішення буде складено протягом 10 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Суддя: Н.Ф. Карабаза