УХВАЛА

05 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 911/1281/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.

за участю секретаря судового засідання - Крапивної А.М.

та представників

Позивача: Євтушенко Я.М.

Відповідача: Олексієнко О.М., Чайка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства Богуславської міської ради Богуславське житлово-комунальне підприємство

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023

(головуючий -Тарасенко К.В., судді Разіна Т.І., Іоннікова І.А.)

у справі № 911/1281/22

за позовом Комунального підприємства Богуславської міської ради Богуславське житлово-комунальне підприємство

до Соціально-гуманітарного управління виконавчого комітету Богуславської міської ради

про стягнення 1 896 861,16 грн заборгованості за договором № 835 про закупівлю послуг за державні кошти від 27.09.2021, у тому числі 1 643 583,67 грн основного боргу, 21 884,43 грн 3% річних, 231 393,06 грн інфляційних втрат,

ВСТАНОВИВ:

1. У зв`язку з відпусткою судді Губенко Н.М. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 02.10.2023.

2 . Комунальне підприємство Богуславської міської ради Богуславське житлово-комунальне підприємство (далі - Богуславське КП, позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Соціально-гуманітарного управління виконавчого комітету Богуславської міської ради (далі - Управління, відповідач) про стягнення 1.896.861,16 грн заборгованості за договором № 835 про закупівлю послуг за державні кошти від 27.09.2021, у тому числі 1.643.583,67 грн основного боргу, 21.884,43 грн 3% річних, 231.393,06 грн інфляційних втрат.

3. Вимоги позивача обґрунтовані тим, що рішенням виконавчого комітету Богуславської міської ради № 219/12 від 28.10.2021 «Про встановлення тарифів КП БМР «Богуславське житлово-комунальне підприємство» на послугу з постачання теплової енергії» було затверджено нові тарифи на послуги з постачання теплової енергії, які були введені в дію з 01.11.2021, які, на думку позивача, є обов`язковими для сторін та мають застосовуватись з моменту їх введення в дію, однак, відповідачем не було оплачено послуги з постачання теплової енергії за новими тарифами, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яку позивач просить суд стягнути з відповідача, з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних.

4. Рішенням Господарського суду Київської області від 12.01.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1.643.583,67 грн основного боргу та судовий збір. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

5. Рішення суду мотивовано тим, що позивач довів факт невиконання відповідачем обов`язку по оплаті наданої теплової енергії, за новими тарифами на теплопостачання, встановленими позивачем, а тому наявні підстави для стягнення заборгованості, що складає різницю в тарифах, визначених у договорі та новими встановленими позивачем тарифами. Водночас, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо моменту виникнення прострочення виконання відповідачем зобов`язань, саме щодо надіслання позивачем на адресу відповідача вимоги з оплати послуг теплопостачання в розмірі за межами договору, позов щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є безпідставним.

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2023 скасовано та прийнято нове рішення про відмову у позові.

7. Приймаючи постанову апеляційний суд встановив, що:

- рішенням виконавчого комітету Богуславської міської ради № 26/3 від 24.02.2021 «Про встановлення тарифів КП БМР «Богуславтепловодопостачання» на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання» було вирішено встановити та ввести в дію з 01.03.2021 тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання;

- 27.09.2021 між КП Богуславської міської ради «Богуславське житлово-комунальне підприємство» (постачальник) та Соціально-гуманітарним управлінням виконавчого комітету Богуславської міської ради (споживач) було укладено договір № 835 про закупівлю послуг за державні кошти (надалі - договір), за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі», відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується протягом жовтня-грудня 2021 року надати споживачеві послуги, з постачання пари та гарячої води, а споживач - прийняти і оплатити дані послуги;

- згідно з п. 3.1 договору ціна цього договору становить 3694324,14 грн;

- ціна цього договору може бути змінена споживачем в залежності від фінансування та фактичного використання теплової енергії за взаємною згодою сторін укладенням додаткової угоди до цього договору (п. 3.2 договору);

- відповідно до п. 4.3 договору споживач проводить оплату протягом 15 банківських днів після отримання рахунку та акту здачі-приймання робіт. Розрахунок за надані послуги здійснюється на підставі Бюджетного кодексу України. У разі затримання бюджетного фінансування, розрахунок проводиться протягом 5-ти банківських днів з дати отримання споживачем бюджетних призначень на свій реєстраційний рахунок;

- договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2021 року (п. 12.1 договору);

- 11.10.2021 між КП Богуславської міської ради «Богуславське житлово-комунальне підприємство» та Соціально-гуманітарним управлінням виконавчого комітету Богуславської міської ради було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 835 від 27.09.2021 р, згідно з п. 1 якої відповідно до постанови КМУ від 04.12.2019 № 1070, розпорядження голови Богуславської міської ради від 11.10.2021 № 165 та рахунку на оплату від 11.10.2021 № 336 сторони, за взаємною згодою, вирішили внести зміни до договору № 835 від 27.09.2021, доповнивши розділ 4 пунктом 4.6, а саме: « 4.6 здійснити попередню оплату послуг у розмірі, що не перевищує вартості послуг трьох календарних місяців, у сумі 1000000,00 грн.»;

- рішенням виконавчого комітету Богуславської міської ради № 219/12 від 28.10.2021 «Про встановлення тарифів КП БМР «Богуславське житлово-комунальне підприємство» на послугу з постачання теплової енергії» було вирішено встановити економічно обґрунтовані тарифи на послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи для населення, бюджетних установ, організацій та інших споживачів постановлено ввести в дію з 01.11.2021. Визнано таким, що втратило чинність, рішення виконавчого комітету Богуславської міської ради № 26/3 від 24.02.2021 «Про встановлення тарифів КП БМР «Богуславтепловодопостачання» на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання»;

- 31.12.2021 між КП Богуславської міської ради «Богуславське житлово-комунальне підприємство» та Соціально-гуманітарним управлінням виконавчого комітету Богуславської міської ради було укладено додаткову угоду № 1 до договору про закупівлю послуг за державні кошти № 835 від 27.09.2021, за змістом п. 1.1 якої сторони дійшли взаємної згоди продовжити строк дії договору про закупівлю послуг за державні кошти № 835 від 27.09.2021 (ідентифікатор закупівлі UA-2021-09-14-000328-b), на підставі частини 6 статті 41 ЗУ «Про публічні закупівлі», виклавши п. 12.1 Договору у наступній редакції: « 12.1 договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.01.2021 р.»;

- 14.01.2022 між КП Богуславської міської ради «Богуславське житлово-комунальне підприємство» та Соціально-гуманітарним управлінням виконавчого комітету Богуславської міської ради було укладено додаткову угоду № 2 до договору про закупівлю послуг за державні кошти № 835 від 27.09.2021, у відповідності з п. 1.1 якої сторони за взаємною згодою та на підставі частини 6 статті 41 ЗУ «Про публічні закупівлі» вирішили внести зміни до Договору про закупівлю послуг за державні кошти № 835 від 27.09.2021 (ідентифікатор закупівлі UA-2021-09-14-000328-b) та збільшити ціну договору на 20% на період проведення споживачем процедури закупівлі придбання теплової енергії на 2022 рік, а саме - на 738860,00 грн від ціни договору № 835 від 27.09.2021 і викласти п. 3.1 договору в наступній редакції: « 3.1 ціна цього договору становить 4433184,12 грн.». Всі інші умови договору, що не обумовлені в даній додатковій угоді, є незмінними, сторони підтверджують їх обов`язковість щодо себе;

- на виконання зобов`язань за договором, позивач постачав відповідачу теплову енергію, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 483 від 03.11.2021 на суму 46874,12 грн, № 651 від 30.11.2021 на суму 298773,08 грн, № 652 від 30.11.2021 на суму 172481,38 грн, № 653 від 30.11.2021 на суму 1671087,02 грн, № 685 від 16.12.2021 на суму 192469,46 грн, № 698 від 16.12.2021 на суму 125852,21 грн, № 700 від 16.12.2021 на суму 1144701,28 грн, № 731 від 31.12.2021 на суму 1613675,34 грн, № 732 від 31.12.2021 на суму 162614,81 грн, № 733 від 31.12.2021 на суму 246744,44 грн, № 35 від 25.01.2022 на суму 271903,18 грн, № 36 від 25.01.2022 на суму 27205,31 грн, № 37 від 25.01.2022 на суму 19220,60 грн, № 39 від 26.01.2022 на суму 208247,64 грн, які підписані сторонами з проставленням печатки підприємств. У вказаних актах навпроти замовника міститься відмітка про часткову оплату з посиланням на договір;

- апеляційний суд встановив, що сторонами договору зміни до договору в частині збільшення ціни за одиницю товару не вносились;

- відповідно до підписаних актів, обсяг постачання теплової енергії становить 1 497,175 Гкал, що на 20% більше ніж було погоджено сторонами в першій редакції договору, однак враховуючи, що сторонами було погоджено збільшення ціни договору на 20 %, то суд дійшов висновку, що і обсяг постачання сторонами було погоджено збільшити на 20%.

- таким чином, вся теплова енергія була поставлена саме на виконання договору в узгоджених обсягах та за погодженою ціною, а не у позадоговірному порядку, як вказав суд першої інстанції;

- з огляду на відсутність змін до договору в частині збільшення ціни договору з урахуванням рішення виконавчого комітету Богуславської міської ради № 219/12 від 28.10.2021 «Про встановлення тарифів КП БМР «Богуславське житлово-комунальне підприємство» на послугу з постачання теплової енергії», апеляційний суд зробив висновок, що застосування вказаних тарифів до спірних правовідносин є неправомірним, а позовні вимоги як в частині заборгованості так і в частині нарахованих 3% річних та інфляційних втрат є необґрунтованими.

8. Не погоджуючись з висновками апеляційного суду, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

9. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги, та водночас вказуючи на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.

10. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення викладені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства Богуславської міської ради Богуславське житлово-комунальне підприємство, необхідно закрити, зважаючи на таке.

11. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

12. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині 3 статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

13. Так самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, покладається на скаржника.

14. Звертаючись з касаційною скаргою скаржник посилається на п. 1 частини 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення ст. 632 Цивільного кодексу України, ст.ст. 189, 191 Господарського кодексу України, ст.ст. 10-12 Закону України «Про ціни та ціноутворення», ст.ст. 1, 15, 19, 20, 24 Закону України «Про теплопостачання», ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та не врахував правових висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25.05.2023 у справі № 910/16781/21, від 15.10.2019 у справі № 917/1324/18, від 15.07.2019 у справі № 917/743/18, від 21.01.2020 у справі № 925/1391/18, від 03.07.2019 у справі № 917/2094/17. Крім того, скаржник зазначає, що апеляційний суд не врахував правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 11.01.2018 у справі № 904/2238/17, від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17, від 25.03.2019 у справі № 910/12510/17, відповідно до якого укладення договору з теплопостачання відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов`язком. Разом з тим, сам факт неукладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період.

15. За змістом пункту 1 частини 2 ст. 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

16. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

17. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні правовідносини).

18. Проаналізувавши доводи, наведені у касаційній скарзі, в обґрунтування підстави касаційного оскарження визначеної у пункту 1 частини 2 ст. 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає, що наведені скаржником у касаційній скарзі постанови Верховного Суду прийнято у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається Судом.

19. Як вбачається зі змісту постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі № 910/16781/21 КП «Київтеплоенерго» звернулось до суду з позовом до ТОВ «Євро-Реконструкція» про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з транспортування теплової енергії. Спір у справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати послуг з транспортування теплової енергії за тарифом, встановленим розпорядженням Київської міської ради № 1487 від 23.09.2020 (зі змінами) у розмірі 418, 49 грн за 1 Гкал, який на переконання позивача підлягає застосуванню до нарахування плати за послуги з транспортування теплової енергії, незалежно від умов договору, тоді як відповідач вважає, що тариф на транспортування теплової енергії для нього встановлено НКРЕКП і в структурі тарифу на теплову енергію експлуатаційні витрати на транспортування власної теплової енергії тепловими мережами інших суб`єктів господарювання становлять 378, 32 грн за 1 Гкал, у зв`язку з чим, на переконання відповідача, в нього не виник обов`язок щодо оплати послуг. Судовими рішеннями у справі позов задоволено частково. Судові рішення мотивовано тим, що:

- тарифи, за якими відповідач здійснює свою діяльність, встановлюються НКРЕКП відповідно до Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, затвердженим постановою НКРЕКП від 25.06.2019 №1174 (далі - Порядок №1174). У свою чергу, тарифи, за якими позивач здійснює свою діяльність, встановлюються Київською міською державною адміністрацією у відповідності до Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 (надалі - Порядок №869);

- відповідач під час виконання договору на транспортування теплової енергії не є споживачем теплової енергії у розумінні положень Закону України «Про теплопостачання» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги» за послугою транспортування теплової енергії позивачем, адже така послуга не споживається (отримується) самим відповідачем, а позивач не є теплопостачальником за цим правочином щодо відповідача. У розумінні Закону України "Про теплопостачання" саме споживачі та постачальники теплової енергії є суб`єктами відносин у сфері теплопостачання і, як наслідок, відносини у цій сфері встановлюються шляхом укладення договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії;

- тарифи на транспортування теплової енергії встановлені та розповсюджуються саме на споживачів позивача, а відповідач, у свою чергу, не може вважатись споживачем таких послуг, а відтак, й відсутні підстави для застосування тарифу, відмінного від закріпленого договором;

- тарифи на такі послуги визначаються саме НКРЕКП відповідними нормативними актами;

- у відповідача виник обов`язок щодо оплати обсягу протранспортованої теплової енергії, на підставі договору за визначеними НКРЕКП на такі послуги тарифами, а саме, за тарифом на теплову енергію експлуатаційних витрат на транспортування власної теплової енергії тепловими мережами інших суб`єктів господарювання, який становить 378, 32 грн за 1 Гкал, отже, позов є обґрунтованим щодо заборгованості у розмірі 51 087 485, 60 грн, в іншій частині позову необхідно відмовити.

Суд касаційної скасовуючи судові рішення у справі № 910/16781/21 в частині відмови у позові зазначив що, тариф на транспортування теплової енергії для позивача у спірний період НКРЕКП не встановлювався, у зв`язку з чим, з урахуванням унормованого чинним законодавством принципу державного регулювання тарифів на транспортування теплової енергії, колегія суддів вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про часткову недоведеність позивачем вартості послуг на транспортування теплоенергії. При цьому суди не дослідили та не встановили, з огляду на доводи позивача, чи залежала зміна органу ліцензування, який встановлює відповідний тариф (пункт 4.1 Договору), від сторін договору, та як сторони могли вплинути на такі зміни і яким чином вони (зміни/не зміни) впливають на правовідносини сторін за неналежне виконання договірних відносин.

З огляду на те, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин, що є визначальними і ключовими у цій справі, судами попередніх інстанцій допущено порушення норм матеріального права, а саме - Порядку №1174, постанови НКРЕКП №1823 (зі змінами) №40, Розпорядження КМДА №1487, а також статті 20 Закону України «Про теплопостачання» та частини 5 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», та норм процесуального права, а саме статей - 73-74,76-79, 86, 236-238 щодо розгляду справи на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій, у оскаржуваній частині підлягають скасуванню, справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

20. Як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду від 15.07.2019 у справі №917/743/18, предметом спору у справі було стягнення заборгованості, яка виникла у зв`язку із прийняттям нових тарифів відповідача на підставі рішення виконавчого комітету ради. Судовими рішеннями у справі у позові відмовлено.

Суд касаційної інстанції скасовуючи судові рішення у справі та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції вказав, що ціноутворення на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії не є вільним, оскільки підлягає державному регулюванню. Враховуючи, що транспортування теплової енергії місцевими (розподільчими) тепловими мережами здійснює КП «Теплоенерго», якому виконавчий комітет Кременчуцької міської ради, згідно з рішенням №1093 від 10.10.2017 затвердив тариф на теплову енергію, у тому числі її транспортування, ініційоване позивачем внесення змін до договору на транспортування теплової енергії №1738 від 18.08.2016 в частині встановлення вартості послуг КП «Теплоенерго» з транспортування теплової енергії відповідача за новим тарифом ґрунтується на нормах чинного законодавства. Однак судами першої та апеляційної інстанції не з`ясовано та не перевірено правильність розрахунків з урахуванням тарифів, встановлених рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 10.10.2017 №1093, а саме 99,23 грн за 1 Гкал з ПДВ.

21. У справі №925/1391/18 предметом спору були вимоги про стягнення заборгованості за укладеним між сторонами договором про постачання теплової енергії. Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції про задоволення позову було скасовано та відмовлено у позові. Апеляційним судом встановлено, що тариф на транспортування теплової енергії для позивача на 2015 рік НКРЕКП не встановлювався і складові тарифу на транспортування теплової енергії не визначалися, з урахуванням унормованого чинним законодавством принципу державного регулювання тарифів на транспортування теплової енергії, позивачем не доведено суду вартості послуг на транспортування теплоенергії у заявленій до стягнення сумі заборгованості (пені, 3 % річних та інфляційних) з використанням середньозваженого тарифу на рівні 39,21 грн. Касаційний суд погодився з висновком апеляційного суду.

22. Проаналізовавши судові рішення у справах № 910/16781/21, № 917/743//18, № 925/1391/18, касаційним судом визначено, що спори у зазначених справах стосуються, зокрема, визначення уповноваженого органу на затвердження тарифу на транспортування теплової енергії суб`єкту природньої монополії, та питання застосування відповідного тарифу на транспортування теплової енергії товариством, тепловими мережами, які перебувають у господарському віддані підприємства, до суб`єкта, який вчиняє дії з транспортування теплової енергії.

23. Водночас, як вказувалось, предметом спору у справі № 911/1281/22 є вимоги комунального підприємства (постачальника) до управління (споживача) про стягнення заборгованості за договором про закупівлю послуг за державні кошти. Договір укладено сторонами за результатом проведеної процедури відкритих торгів, з урахуванням положень Закону України «Про публічні закупівлі». Апеляційним судом при розгляді спору встановлено, що сторонами договору погоджено обсяг і вартість поставленої теплової енергії, при цьому, з урахуванням положень ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», відповідних змін у договір щодо збільшення ціни договору сторонами внесено не було, таким чином апеляційний суд встановив відсутність правових підстав для задоволення позову та стягнення заборгованості.

24. Таким чином, справи № 910/16781/21, № 917/743//18, № 925/1391/18 та справа, що розглядається Судом є різними за суб`єктним складом та матеріально правовим регулюванням правовідносин, зважаючи, що у справі № 911/1281/22 правовідносини сторін виникли на підставі договору, який укладено відповідно до порядку встановленого Законом України «Про публічні закупівлі» та відповідно зміни у такі договори вносяться з урахуванням положень цього Закону. Отже, справи № 910/16781/21, № 917/743//18, № 925/1391/18 та справа, що розглядається Судом не є подібними, зважаючи на всі критерії подібності.

25. Щодо справ № 917/2094/17 та № 917/1324/18 зі змісту постанов Верховного Суду у цих справах вбачається, що предметом спору у вказаних справах є врегулювання розбіжностей за додатковою угодою про внесення змін до договору на транспортування теплової енергії, отже, судові рішення у справах прийнято за іншого матеріально - правового регулювання правовідносин ніж у справі, що розглядається Судом.

26. Щодо справ № 904/2238/17, № 904/7377/17. Як вбачається зі змісту постанов Верховного Суду у справах № 904/2238/17, № 904/7377/17, предметом спору у справах є вимоги про стягнення заборгованості за житлово- комунальні послуги (послуги з утримання будинку та прибудинкової території). Отже, справи № 904/2238/17, № 904/7377/17, не є подібними до справи, що розглядається Судом, оскільки судові рішення у справах № 904/2238/17, № 904/7377/17 прийнято за іншого матеріально-правового регулювання.

27. Як вбачається з постанови Верховного Суду від 25.03.2019 у справі № 910/12510/17 предметом спору у вказаній справі є вимоги про стягнення заборгованості за послуг з централізованого опалення в нежитловому приміщенні. При цьому, у вказаній справі судами встановлено, що споживач отримував послуги з теплопостачання без укладення відповідного договору, рішення у справі прийнято з урахуванням положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Закону України «Про теплопостачання». Отже, справа № 910/12510/17 не є подібною до справи, що розглядається Судом, оскільки судове рішення у справі № 910/12510/17 прийнято за іншого матеріально -правового регулювання правовідносин та інших обставин справи.

28. Таким чином, проаналізувавши судові рішення у справах № 910/16781/21, № 917/1324/18, № 917/743/18, № 925/1391/18, № 917/2094/17, № 904/2238/17, № 904/7377/17, № 910/12510/17, касаційний суд вважає, що ці справи не є подібними до справи, що зараз розглядається Верховним Судом, зважаючи на всі критерії подібності, оскільки справи є різними за встановленими судами обставинами справи та матеріально правовим регулюванням правовідносин.

29. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

30. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

31. З урахуванням вищезазначеного, касаційний суд встановивши після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, отже Суд вказує на необхідність закриття касаційного провадження відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 зазначеного Кодексу.

32. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-яких інших підстав касаційного оскарження Комунальним підприємством Богуславської міської ради Богуславське житлово-комунальне підприємство не зазначено у поданій касаційній скарзі, колегія суддів на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу вказує на необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства Богуславської міської ради Богуславське житлово-комунальне підприємство на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 у справі №911/1281/22.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства Богуславської міської ради Богуславське житлово-комунальне підприємство на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 у справі №911/1281/22.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді О.М. Баранець

Г.О. Вронська