Справа № 522/11159/21

Провадження 2/522/2667/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

29 вересня 2023 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого - судді Науменко А.В.,

за участю секретаря судового засідання Звонецької І.М.,

розглянувши узагальному позовномупорядку цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, визнання договору дарування недійсним, поділ спільного майна,-

В С Т А Н О В И В:

16 червня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. В обґрунтування позову, позивач вказує, що перебуваючи у шлюбі позивач разом з позивачем придбали нерухоме та рухоме майно, яке необхідно поділити. Виходячи з позовних вимог, позивач просить здійснити поділ майна шляхом визначення за ОСОБА_1 права власності 1/2 частки на нерухоме майно, а саме: машиномісця № НОМЕР_1 , загальною площею 18,4 кв.м., нежитлового приміщення, загальною площею 7,2 кв.м, і на рухоме майно, а саме: комбайн зернозбиральний, реєстраційний номер НОМЕР_2 , марка CLAAS LEXION 480, 2003 року випуску, комбайн зернозбиральний, реєстраційний номер НОМЕР_3 , марка CAT LEXION 460, 2003 року випуску, комбайн зернозбиральний, реєстраційний номер НОМЕР_4 , марка CLAAS LEXION 580, 2005 року випуску, комбайн зернозбиральний, реєстраційний номер НОМЕР_5 , марка CLAAS LEXION 580, 2005 року випуску, спеціалізований напівпричіп, реєстраційний номер НОМЕР_6 , марка KOGEL, модель SN 24 в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, або стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_7 половину від вартості спільного майна подружжя в сумі 4 266 617,50 (чотири мільйони двісті шістдесят шість тисяч шістсот сімнадцять гривень п`ятдесят копійок) в якості грошової компенсації шляхом попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Ухвалою суду від 22 червня 2021 року провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи в загальному позовному провадженні.

27 липня 2023 року від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Портна У.О. до суду надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 28 липня 2021 року вирішено клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Портна У.О. про витребування доказів задовольнити та витребувати з Територіального сервісного центру № 5142 інформацію з єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів та копії документів на підставі яких було зареєстровано право власності за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 за період часу з 25.05.2012 року по 29.06.2021 року.

18 серпня 2021 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідно до наданого відзиву відповідач визнає викладені у позові обставини перебування у шлюбі та придбання у період шлюбу майна, переліченого у позовній заяві. Проте відповідач не визнає заявлену у позові вартість певного майна, зауважує на необхідності врахування при поділі також іншого майна, яке було придбано сторонами під час спільного проживання до реєстрації шлюбу і яке було відчужено ОСОБА_1 без згоди ОСОБА_4 після фактичного припинення сімейних відносин.

Резюмуючи, відповідач просить суд в порядку поділу спільного сумісного майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в межах заявленого майна первинного позову:

1) в порядку ч. 3 ст. 71 СК України визнати за ОСОБА_2 право власності на:

комбайн зернозбиральний CAT LEXION 460, 2003 року в р/н НОМЕР_3 ;

комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 580, 2005 випуску, р/н НОМЕР_4 ;

комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 580, 2005 випуску, р/н НОМЕР_5 ;

комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 480, 2003 випуску, р/н НОМЕР_2 ;

спеціалізований напівпричіп KOGEL SN24, 1993 року випуску НОМЕР_6 ,

з присудженням ОСОБА_1 грошової компенсації замість її 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на відповідне майно розмірі 414 447,5 грн;

2) визнати за ОСОБА_2 право власності на:

1/2 частину машиномісця № НОМЕР_1 , яке розташоване за ад АДРЕСА_2 ;

1/2 частину нежитлового приміщення, яке розташована адресою: АДРЕСА_3 ;

3) визнати за ОСОБА_1 право власності на:

1/2 частину машиномісця № НОМЕР_1 , яке розташоване за ад АДРЕСА_2 ;

1/2 частину нежитлового приміщення, яке розташована адресою: АДРЕСА_3 .

18 серпня 2021 року Первісний відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 та її матері ОСОБА_3 з вимогами про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю з 2010 по 2012 рік, визнання договору дарування спірної квартири за адресою АДРЕСА_4 недійсним (як зазначає первісний відповідач 04.03.2021 року ОСОБА_1 без відома ОСОБА_2 здійснила відчуження вказаної квартири своїй матері ОСОБА_3 , яка є другим відповідачем по зустрічному позову) та визнання її об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Також у зустрічному позові визнані об`єктами спільного майна подружжя майно зазначене в первинному позові, але заявлені вимоги з альтернативним варіантом поділу майна до якого позивач за зустрічним позовом. Також включив автомобіль Marcedes-Benz GLA 200, 2014 року випуску, який згідно зустрічної позовної заяви було відчужено ОСОБА_1 без його згоди.

Слід зазначити,, що у зустрічному позові відповідач ОСОБА_2 наполягав на обставинах, що після укладення шлюбу в травні 2012 року ремонт у вказаній спірній квартирі ( АДРЕСА_4 ) , яка була в непридатному для проживанні стані (від будівельників) проводився ремонт протягом 2012-2013 років ПП «Еко-Строй-Град» саме за замовленням ОСОБА_2 за його рахунок. Після закінчення ремонту подружжя вселились у вказану квартиру у 2013 році. З додатками до зустрічного позову була надана оцінка спірної квартири з фототаблицею її зовнішнього вигляду по кімнатам.

Далі, 05 жовтня 2021 року відповідачем по зустрічному позову ОСОБА_1 (адвокатом Портною О.У.) подано відзив на зустрічну позовну заяву в якому остання наполягала, що спірна квартира придбана за гроші батьків, та є її особистою власністю придбаною до шлюбу. Щодо проведення ремонту у спірній квартирі протягом 2012-2013 років під час шлюбу вказала, що ця обставина не доведена та послалась на положення ст. 156 ЖК України. Також зазначила, що ОСОБА_2 був членом сім`ї власника квартири, користувався приміщеннями у зв`язку з чим зобов`язаний був брати участь по утриманню квартири та ремонту.

Під час судового засідання призначеного 19 жовтня 2021 року судом вирішено прийняти зустрічну позовну заяву до спільного розгляду.

Таким чином суд встановлює, що зазначена квартира за адресою АДРЕСА_4 та автомобіль Marcedes-Benz GLA 200, 2014 року випуску стали предметом спору та доказування по справі за наслідком звернення ОСОБА_2 з зустрічним позовом.

19 жовтня 2021 року від позивача за зустрічним позовом до суду надійшла заява про забезпечення зустрічного позову в якій посилається на те, що дане майно було придбано під час спільного проживання та є спільною власністю позивача та відповідача. Враховуючи, що дане майно зареєстроване на ім`я відповідача ОСОБА_3 , а також беручи до уваги погіршені стосунки з відповідачем є обґрунтовані припущення, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2021 року вирішено заяву позивача задовольнити та накласти арешт на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 .

17.11.2021 року від сторони ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення щодо спільного закордонного відпочинку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з листопада 2010 року по 25 травня 2012 року.

19 січня 2022 року відповідач за первісним позовом звернувся до суду з клопотанням про зобов`язання первісного позивача надати судовому експерту доступ до квартири за адресою: АДРЕСА_4 . Вказане експертне дослідження відповідач обгрунтовує тим, що внаслідок проведення ремонтних робіт за кошти відповідача, вартість квартири істотно збільшилась, що має значення для об`єктивного вирішення справи.

Від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Портна У.О. до суду надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 20 січня 2022 року вирішено витребувати з Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області інформацію з єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів та копії документів на підставі яких було зареєстровано право власності за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 за період часу з 25.05.2012 року по 29.06.2021 року.

03 лютого 2022 року від представника позивача адвокатом Афанасьєвим А.О. було надано до суду заяву-заперечення щодо клопотання про зобов`язання відповідача по зустрічному позову надати судовому експерту доступ до квартири за адресою: АДРЕСА_4 .

У вказаній заяві представник вказує, що вказане клопотання необгрунтоване, просив відмовити в задоволенні клопотання.

Суд розглянувши вказане клопотання ухвалив відмовити в його задоволенні.

Під час судового засідання призначеного на 10 лютого 2022 року представник позивача ОСОБА_5 вказала, що уточнюючий позов подавати не будуть, докази по справи надані.

Представник відповідача ОСОБА_6 також вказав, що всі докази по справі надані.

26 травня 2022 року від сторони ОСОБА_2 надійшла заява про зміну предмета зустрічного позову в частині поділу спірної квартири. Посилаючись на відсутність можливості внести на депозитний рахунок суду грошову компенсацію у розмірі 1/2 вартості спірної квартири замість частки ОСОБА_1 (3498915,5 грн, виходячи з поточної вартості квартири на рівні 6997831 грн, що визначена судовим експертом), ОСОБА_2 змінив позовну вимогу про визнання за ним права власності на квартиру з присудженням ОСОБА_1 грошової компенсації замість її 1/2 частки на позовну вимогу про визнання за кожним з них права власності на 1/2 частку спірної квартири. Зважаючи на запропонований ним у відзиві на первинний позов спосіб поділу комбайнів та напівпричепу, щодо яких заявлено первісний позов ОСОБА_1 , шляхом визнання за ним права власності на них з присудженням ОСОБА_1 грошової компенсації замість її 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на відповідне майно у розмірі 414 447,5 грн, а також права ОСОБА_2 на компенсацію 1/2 вартості відчуженого ОСОБА_1 автомобіля Marcedes-Benz GLA 200, 2014 року випуску, що складає 307 000 грн, з урахуванням взаємозаліку таких компенсацій, загальна сума компенсації, яку, за доводами ОСОБА_2 , він має сплатити на користь ОСОБА_1 при поділі спільного сумісного майна подружжя, складає 107 447,5 грн (414 447,5 грн - 307 000 грн).

До даної заяви ОСОБА_2 були надані копія Договору підряду № 03/12-ОБ від 03.12.2012 року укладеного з «Екострой град» на ремонт квартири та додаткові документи: копії прибуткових касових ордерів, фото-візуалізації, договірної ціни, підсумкової відомості ресурсів, приймання-виконання виконаних робіт та інші.

03 червня 2022 року наданий відзив відповідачем по зустрічному позову ОСОБА_3 (адвокатом Афанасьєвим А.О.).

У відзиві зазначено, що у зустрічному позові не доведені правові підстави для визнання права власності на частини спірної квартири, а інші вимоги щодо квартири є похідними, а тому не підлягають задоволенню. Також зазначено, що обґрунтування збільшення вартості квартири внаслідок грошових затрат не пов`язані з позовними вимогами, а тому у відзиві їм не надається правова оцінка.

15 червня 2022 року до справи представником ОСОБА_7 адвокатом Портна У.О. подані Заперечення на зміну зустрічного позову, зазначено, що у зустрічному позові відсутні будь-які посилення на норми матеріального права на підставі яких заявлено вимоги про визнання права власності на вказаної спірної квартири, стверджується про недоведеність правових підстав для визнання права власності на частини спірної квартири, а оскільки інші вимоги щодо квартири є похідними, то всі вони, за доводами відзиву, не підлягають задоволенню. Також зазначено, що обгрунтування збільшення вартості квартири внаслідок грошових затрат не пов`язане з позовними вимогами, а тому у відзиві їм не надається правова оцінка.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2022 року прийняте до розгляду зміни зустрічного позову, підготовче провадження закрито за наполяганням сторін та призначено справу до судового розгляду. Суд звертає увагу, що на судовому засіданні до закриття підготовчого провадження сторони на вимоги суду підтвердили остаточність редакцій первинного та зустрічного позову, та підтвердили про обізнаність несення ризиків здійснення чи нездійснення відповідних процесуальних дій та про обов`язок доказування у відповідності до положень ст. 12 ЦПК України.

17 червня 2022 року представником відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3 адвокатом Афанасьєвим А.О. подано заяву про відвід судді.

Вказана заява мотивована незгодою із процесуальними діями головуючого, зокрема щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференцзв`язку з неналежною якістю зв`язку та відмовою головуючого оголосити перерву з цих підстав для забезпечення якісного інтернет з`єднання.

Ухвалою суду від 20 червня 2022 року суд враховуючи положення ст.ст. 39, 40, 44, 183 ЦПК України прийшов до висновку, про необґрунтованість заявленого відводу., а тому з огляду на вищевикладене, встановив, що наявні правові підстави для передачі заяви до канцелярії Приморського районного суду м. Одеси для визначення в порядку ч. 1 ст.33 ЦПК України судді, який буде вирішувати питання про відвід судді Науменко А.В.

Ухвалою суду від 22 червня 2022 року надавши оцінку вищезазначеній заяві, суддя (Шестакова Я.В. ) прийшла до висновку про необґрунтованість заяви про відвід судді за відсутності будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду справи або наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості та об`єктивності при розгляді даної справи. За результатом розгляду вказаної заяви вирішено В задоволенні заяви представника відповідача за зустрічною позовною заявою адвоката Афанасьєва Анатолія Олександровича про відвід судді Науменка Андрія Володимировича відмовити.

У судовому засіданні 08.11.2022 року від сторони ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів Звіту оцінки спірного авто, яке протокольною ухвалою від 08.11.2022 року задоволено.

У судовому засіданні 08.11.2022 року від сторони ОСОБА_1 надійшло клопотання про проведення за рішенням суду рецензування звітів про оцінку майна, у задоволенні якого протокольною ухвалою від 08.11.2022 року відмовлено.

У судовому засіданні 08.11.2022 року судом розпочато дослідження доказів. Від сторони ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування оригіналів доказів від ПП «ЕКО-СТРОЙ-ГРАД». Судом зобов`язано сторону ОСОБА_2 надати оригінали відповідних документів, оголошено перерву у судовому засіданні до 20.12.2022 року.

09.11.2022 року від сторони ОСОБА_1 повторно надійшло клопотання про витребування оригіналів доказів від ПП «ЕКО-СТРОЙ-ГРАД».

19.12.2022 року від відповідачів за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 надійшли заяви про відкладення судового засідання, призначеного на 20.12.2022 року. Судове засідання відкладено на 10.01.2023 року.

09.01.2023 року від сторони ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд клопотання про витребування оригіналів доказів від ПП «ЕКО-СТРОЙ-ГРАД» за відсутності сторони відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 , витребування відповідних доказів, непроведения допиту свідків та відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 10.01.2023 року сторона ОСОБА_2 пред`явила оригінали витребуваних документів отриманих у ПП «Екостройград» з супровідним листом підписаним директором підприємства.

Суд відклав їх огляд до наступного судового засідання у зв`язку з першою неявкою іншої сторони за відсутністю поважних причин. Суд зобов`язав сторону ОСОБА_2 надати оригінали відповідних документів у наступному судовому засіданні, оголосив перерву у судовому засіданні до 21.02.2023 року.

16.02.2023 року від сторони ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 21.02.2023 року. Судове засідання відкладено на 22.03.2023 року.

21.03.2023 року від сторони ОСОБА_1 повторно надійшло клопотання про витребування у ПП «ЕКО-СТРОЙ-ГРАД» оригіналів документів, призначення технічної експертизи цих документів, розгляд клопотання за відсутності ОСОБА_1 та її представника.

21 березня 2023 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про призначення технічної експертизи документів. На вирішення експерта заявник просила поставити питання про 1) визначення приблизного часу створення документів, поданих ОСОБА_2 разом із заявою про зміну предмета зустрічного позову від 25 травня 2022 року на підтвердження правовідносин між ОСОБА_2 і приватним підприємством «Еко-Строй- Град» щодо замовлення і проведення ремонтних робіт у квартирі за адресою: АДРЕСА_4 (а саме: договору підряду № 03/12-ОБ від 03.12.2012; прибуткового касового ордера № 10 від 03.12.2012; дефектного акту; договірної ціни; підсумкової відомості ресурсів; локального кошторису № 2-1-1; пояснювальної записки; прибуткового касового ордера № 11 від 10.12.2012; підсумкової відомості ресурсів за грудень 2012 року; акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року; довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за грудень 2012 року; розрахунку загальновиробничих витрат по локальному кошторису № 2-1-1 (грудень 2012 року); прибуткового касового ордера № 2 від 09.01.2013; підсумкової відомості ресурсів за березень 2013 року; акту № 2 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2013 року; довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за березень 2013 року; розрахунку загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1 (березень 2013 року); прибуткового касового ордера № 5 від 27.03.2013); 2) визначення типу принтера (копіювального апарата, багатофункціонального пристрою), на якому виготовлялись перелічені документи; 3) визначення періоду часу виконання рукописного тексту у перелічених документах; 4) встановлення відповідності дати, зазначеної на перелічених документах, періоду часу нанесення на них відтисків печатки. Заявник просила доручити проведення експертизи Одеському науково-дослідному інституті судових експертиз Міністерства юстиції України, для забезпечення проведення експертизи витребувати у ПП «Еко-Строй-Град» оригінали перелічених документів, на час проведення експертизи зупинити провадження у справі.

У вказаному клопотанні зазначено, що ОСОБА_1 категорично заперечує факт проведення будь-яких ремонтних робіт у власній квартирі саме ПП «Еко-строй-град», а тому є підстави вважати, що документи на підтвердження проведених робіт є сфальшованими.

Виходячи зі змісту зазначеного вище обгрунтування підстав призначення експертизи і предмету розгляду експертизи (документи) суд встановлює, що сторона первинного позивача оспорює дійсність правочину, а саме Договору підряду № 03/12-ОБ від 03.12.2012 року укладеного між ОСОБА_2 та ПП «Еко-Строй-Град», а також документів, які є додатками до договору та оформленні в процесі його виконання.

21 березня 2023 року до суду надано заяву представника ОСОБА_2 про забезпеченнядоказів,в якійпросить забезпечитишляхом витребуванняоригіналів доказів. Вказана заява зареєстрована в порядку забезпечення доказів.

Із змісту заяви про забезпечення доказів суд прийшов до висновку, що заявником не обґрунтовані підстави, які дали б можливість припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання та подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. (ст. 116 ЦПК). Виходячи з вищевикладеного, суд повернув вказану заяву заявнику.

21.03.2023 представником ОСОБА_1 було подано клопотання про долучення до матеріалів справи 5 рецензій ТОВ ОФ «ІНЮГ-ЕКСПЕРТИЗА» на надані ОСОБА_2 разом з відзивом на первісний позов звіти про оцінку 4 спірних комбайнів, складені ТОВ «ГРАНД ЕКСПЕРТ-2020» 14.04.2021, та звіт про оцінку спірного машиномісця, складений ФОП ОСОБА_8 26.07.2021.

У судовому засіданні 22.03.2023 року судом надано іншим учасникам справи час на ознайомлення з клопотаннями сторони ОСОБА_1 від 21.03.2023 року, оголошено перерву у судовому засіданні до 27.04.2023 року.

27 квітня 2023 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшла заява з відповідною банківською квитанцією про внесення 107447,50 грн. на депозитний рахунок суду.

27.04.2023 року від сторони ОСОБА_2 надійшли заперечення проти клопотань ОСОБА_1 від 21.03.2023 про долучення до матеріалів справи 5 рецензій ТОВ ОФ «ІНЮГ-ЕКСПЕРТИЗА» і призначення технічної експертизи документів.

Під час судового засідання призначеного на 27 квітня 2023 року представник позивача ОСОБА_9 зазначив, що ремонт в квартирі проводився під час шлюбу. Також зазначив, що ремонт проводився за спільні кошти подружжя. У судовому засіданні 27.04.2023 оголошено перерву до 16.05.2023 року.

15.05.2023 року від сторони ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

16.05.2023 року від сторони ОСОБА_2 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи рецензій ТОВ «СІНЕРГІЯІНВЕСТ» від 15.05.2023 року відповідно до якого просив суд з урахуванням принципу змагальності цивільного судочинства, який передбачає рівність учасників справи у здійсненні процесуальних прав та обов`язків (ч. 2 ст. 12 ЦПК України), поновити строк на подання рецензій ТОВ «Сінергія Інвест» від 15.05.2023, які додаються, і також їх прийняти, долучити до матеріалів справи та оцінити. Вказані десять рецензій відносно п`яти звітів про оцінку спірних комбайнів наданих ОСОБА_1 , а також п`яти звітів про оцінку спірних комбайнів наданих ОСОБА_2 .

У судовому засіданні 16.05.2023 року судом задоволено клопотання сторони ОСОБА_1 від 15.05.2023 року та відкладено розгляд справи на 09.06.2023 року.

09.06.2023 року судом та учасниками справи оглянуто оригінали документів ПП «ЕКО-СТРОЙ-ГРАД». Вирішено допитати у наступному судовому засіданні заявленого стороною позивача свідка ОСОБА_10 (батько ОСОБА_1 )

Також судухвалив залучитидо матеріалівсправи 5рецензій ТОВОФ «ІНЮГ-ЕКСПЕРТИЗА» від28.02.2023року заклопотанням сторони ОСОБА_1 та 10рецензій ТО«ѲНЕРГІЯ ІНВЕСТ»від 15.05.2023року заклопотанням ОСОБА_2 . У зв`язку з виникненням питань про обставини яких адвокат Афанасьєв А.О. не був обізнаний, суд зобов`язав явку безпосередньо ОСОБА_1 у судове засідання, про що адвокат Афанасьєв А.О. наголосив, що остання прийде в судове засідання та надасть пояснення у якості свідка. Оголошено перерву у судовому засіданні до 21.06.2023 року.

На судовому засіданні 21 червня 2023 року позивач ОСОБА_4 надала пояснення у якості свідка під час яких вказала на кардинально нові обставини у справі на які не посилалася сторона позивача під час підготовчого провадження та судового розгляду. Відносно спірної квартири заявила, що квартира зображена в фототаблицях наданих позивачем по зустрічному позові в 2021 та 2022 році за зовнішнім виглядом не є її квартирою. Ремонт в квартирі був проведений первиною будівельною компанією, від якої вона отримала квартиру у жилому стані у вересні 2011 року, тобто до шлюбу.

Також на цьому засіданні щодо можливості сплати за проведення експертизи остання відповіла суду, що гроші знайде.

30 червня 2023 року представником відповідача до суду була подана заява про забезпечення доказів, в якій останній просить зобов`язати ОСОБА_3 як власника квартири та ОСОБА_1 якособу якафактично проживаєу квартирі надати до огляду квартиру АДРЕСА_5 для здійснення перевірки зовнішнього вигляду та стану приміщень квартири, їх фотографування та відеозапису. Провести огляд квартири АДРЕСА_5 для здійснення перевірки зовнішнього вигляду та стану приміщень квартири із застосуванням фото, відео фіксації та складанням детального протоколу, за участю сторін або їх представників.

Заява обґрунтована тим, що у судовому засіданні 21.06.2023 було допитано як свідка ОСОБА_1 за її власним клопотанням, заявленим 21.06.2023. Під час допиту ОСОБА_1 , зокрема, стверджувала, що у спірній квартирі АДРЕСА_5 не було проведено ремонт, зазначений у звіті про оцінку майна № 210726-1 від 26.07.2021 (додавався до зустрічного позову) та у висновку експерта судової оціночно-будівельної експертизи від 19.05.2022 № 22-1551 (додавався до заяви про зміну предмета зустрічного позову). На питання суду та адвоката відповідача, чи спірну квартиру відображено на фотокартках, які містяться у названих звіті про оцінку і висновку експерта (9 спільних фото у звіті та у висновку та ще 18 додаткових фото у звіті), ОСОБА_1 відповіла «ні». На уточнюючі питання щодо окремих елементів дизайну, які містяться на фото, ОСОБА_1 відповіла, що таких у спірній квартирі немає. На підсумкове питання суду за результатами вивчення фотокарток «Ви стверджуєте, що це не ваша квартира?» ОСОБА_1 відповіла: «Я стверджую як свідок, що це не моя квартира».

З метою спростування показів як свідка ОСОБА_1 від 21.06.2023 року в частині зображення на фотокартках, досліджених оцінювачем та експертом, не спірної квартири, та, відповідно, підтвердження правильності звіту про оцінку і висновку експерта в частині відображення стану саме спірної квартири, позивач по зустрічному позову вказує, що наявні підстави для огляду квартири зі здійсненням фотографування та відеофіксації.

03 липня 2023 року від позивача ОСОБА_1 до суду надійшли заперечення щодо задоволення заяви. В обґрунтування позивач зазначає, що по-перше, Квартира, яку просить оглянути представник ОСОБА_2 , не є доказом, а є предметом зустрічного позову, у той час як огляду на місці знаходження підлягають виключно докази за певних умов. По-друге, забезпечення доказів можливе у разі, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. У запереченні зазначено, що не надано жодного доказу (окрім припущень), на підтвердження того, що квартира може бути втрачена, або подання яких-небудь доказів стане неможливим або утрудненим. По-третє, забезпечення доказів вже відбулось: квартира була арештована за ухвалою суду. Предметом доказування за зустрічним позовом є обставини, які свідчили б про проживання сторін до шлюбу однією сім`єю. Позивачу не зрозуміло, яким чином огляд квартири може мати значення як доказ наведених обставин. По-четверте, Конституція України захищає право на недоторканість житла. Проникнення до житла можливе лише за вмотивованим рішенням суду. Можливість ухвалення подібних рішень, зокрема, стосовно примусового проникнення до житла та його огляду передбачена лише кримінальним процесуальним законодавством. У цивільному процесі ухвалення рішень про примусове проникнення до житла не передбачене.

Ухвалою суду від 03 липня 2023 року вирішено заяву представника позивача ОСОБА_2 адвоката Цимбал Сергія Юрійовича про забезпечення доказів задовольнити. Зобов`язано ОСОБА_3 як власника квартири та ОСОБА_1 як особу яка фактично проживає у квартирі надати до огляду квартиру АДРЕСА_5 для здійснення перевірки зовнішнього вигляду та стану приміщень квартири, їх фотографування та відеозапису. Провести огляд квартири АДРЕСА_5 для здійснення перевірки зовнішнього вигляду та стану приміщень квартири із застосуванням фото, відео фіксації та складанням детального протоколу, за участю сторін або їх представників.

05.07.2023 року від сторони ОСОБА_2 надійшла заява про внесення виправлень в ухвалу суду від 03.07.2023 року про забезпечення доказів, яку ухвалою суду від 10.07.2023 задоволено. Виправлено описку у резолютивні частині ухвали від 03.07.2023 року про забезпечення доказів, зазначено про статус сторін і строк пред`явлення ухвали до виконання відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

18 липня 2023 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, а саме ухвали суду від 03.07.2023 року. Також заявник просив суд зупинити виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 03 липня 2023 року про забезпечення доказів.

Заява обгрунтована тим, що заявник вважає, що судом помилково віднесено ухвалу від 03.07.2023 про забезпечення доказів до ухвал, які є виконавчим документом і підлягають негайному виконанню, оскільки ч. 11 ст. 118 ЦПК України передбачає винятки із загального правила щодо сили ухвали про забезпечення доказів як виконавчого документа: ухвали про забезпечення доказів шляхом допиту свідків, призначення експертизи та огляду доказів за їх місцезнаходженням не є виконавчими документами.

20.07.2023 року від сторони ОСОБА_2 надійшли заперечення проти заяви сторони ОСОБА_1 від 18.07.2023 року про визнання такою, що не підлягає виконанню, ухвали суду від 03.07.2023 року про забезпечення доказів.

За результатами розгляду справи суд прийшов до висновку, що зазначення в ухвалі від 03.07.2023 про те, що вона є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень, є правильним, оскільки в частині забезпечення позову шляхом зобов`язання надати до огляду спірну квартиру, відповідна ухвала суду є виконавчим документом і підлягає негайному виконанню, а тому ухвалою суду від 20 липня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу, а саме ухвали суду від 03.07.2023 року про забезпечення доказів, таким, що не підлягає виконанню відмовлено.

20 липня 2023 року від ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням. В обгрунтування заяви зазначає, що для перевірки стану квартири необхідно здійснити саме огляд квартири за участі суду в порядку ст. 85 ЦПК України.

В обґрунтування клопотання заявник вказує, що у судовому засіданні 21.06.2023 року було допитано як свідка ОСОБА_1 за її власним клопотанням, заявленим 21.06.2023 року.

Під час допиту ОСОБА_1 , зокрема, стверджувала, що у спірній квартирі не було проведено ремонт, зазначений у звіті про оцінку майна № 210726-1 від 26.07.2021 та у висновку експерта судової оціночно-будівельної експертизи від 19.05.2022 № 22-1551.

Такі покази на думку заявника є завідомо неправдивими.

Заявник стверджує, що досліджувані фото спірної квартири було зроблено особисто ОСОБА_2 22.07.2021 року з використанням його телефону, фіксуванням часу та геолокації (роздруківки наявні у справі).Крім того, з часів сумісного проживання сторін в спірній квартирі у ОСОБА_2 залишилися фото, зроблені у 2017, 2018 та 2020 роках з використанням його телефону, фіксуванням часу та геолокації (роздруківки наявні у справі), на яких відображено ОСОБА_2 в інтер`єрі спірної квартири, що збігається з інтер`єром на фото, які надавалися для огляду ОСОБА_2 у засіданні 21.06.2023. Фото збережені у пам`яті телефонів ОСОБА_2 , які за необхідності можуть бути надані для експертного дослідження.

Заявник зазначив, що це клопотання подане з метою спростування показань ОСОБА_1 , даних нею на судовому засіданні від 21.06.2023 року. Дані обставини стороні відповідача стали відомі тільки після судового засідання 21.06.2023 року

Ухвалою суду від 20 липня 2023 року вирішено заяву ОСОБА_2 про огляддоказів заїх місцезнаходженням задовольнити та оглянути 26 липня 2023 року о 11:00 год. квартиру АДРЕСА_5 за участю сторін або їх представників за його місцем знаходження шляхом проведення судом окремої процесуальної дії за межами приміщення суду із здійсненням відеозапису та фотографування сторонами.

До Приморського районного суду м. Одеси 25.07.2023 року через систему "Електронний суд" надійшло подання приватного виконавця Шипкова Єгора Олексійовича про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, визнання договору дарування недійсним, поділ спільного майна, згідно якого приватний виконавець просить:

- винести ухвалу про примусове проникнення до житла боржника що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Дане подання обґрунтоване тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шипкова Єгора Олексійовича перебуває виконавче провадження № 72259542 з примусового виконання ухвали № 522/11159/2 від 03.07.2023 року, яка видана Приморським районним судом м. Одеси щодо зобов`язання ОСОБА_3 як власника квартири та ОСОБА_1 як особу яка фактично проживає у квартирі надати до огляду квартиру АДРЕСА_5 для здійснення перевірки зовнішнього вигляду та стану приміщень квартири, їх фотографування та відеозапису, боржником за яким є ОСОБА_1

13.07.2023року Приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку було направлено сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцію. Пунктом 2 постанови зазначено, що Ухвала підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження та про необхідність виконати рішення суду в строк до 18 липня 2023 року.

18.07.2023року в ході телефонної розмови із боржником - ОСОБА_1 їй було повідомлено про обов`язок виконати вимоги виконавчого документу в строк до 18.07.2023 року, про що було складено відповідний акт Приватного виконавця.

17.07.2023року до офісу Приватного виконавця з`явилась ОСОБА_1 , яку було ознайомлено з матеріалами виконавчого провадження № 72259542 (копія відмітки про ознайомлення додається) та вдруге було повідомлено про необхідність обов`язкового виконання вимог виконавчого документу до 18.07.2023 року, перевірка виконання якого відбуватиметься о 09.00 за адресою: АДРЕСА_4 .

18.07.2023року Приватним виконавцем здійснено виїзд за адресою виконання, а саме: АДРЕСА_4 о 09.00, встановлено, що на багаточисленний стукіт та дзвінки у двері ніхто не відреагував, у присутності представника стягувана - ОСОБА_6 , понятих та охоронця житлового комплексу було складено акт приватного виконавця, у якому зазначено вищевказані події.

21.07.2023 року Приватним виконавцем здійснено повторний виїзд за адресою виконання, а саме: АДРЕСА_4 о 17.00, встановлено, що на багаточисленний стукіт та дзвінки у двері ніхто не відреагував, у присутності представника стягувана - ОСОБА_6 , понятих та охоронця житлового комплексу (від підпису відмовився) було складено акт приватного виконавця, у якому зазначено вищевказані події.

21.07.2023 року Приватним виконавцем винесено постанову про накладання штрафу на боржника за повторне невиконання судового рішення.

Таким чином виконавець зазначає, що в добровільному порядку вимоги виконавчого документу боржником не виконані. Боржник був належним чином повідомлений про відкриття виконавчих проваджень, був ознайомлений із матеріалами виконавчого провадження, неодноразового повідомлялось про обов`язкове виконання судового рішення. Виходячи з вищевикладеного просить винести ухвалу про примусове проникнення до житла боржника що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Ухвалою суду від 26 липня 2023 року вирішено поданняПриватного виконавця Шипкова Єгора Олексійовича про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи по цивільній справі відмовити.

26.07.2023 року судом здійснено вихід для огляду спірної квартири за її місцезнаходженням на підставі ухвали від 20.07.2023 року, який не було проведено у зв`язку з ненаданням доступу до квартири.

Ухвалою суду від 01 серпня 2023 року судом вирішено у задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої її представником ОСОБА_9 21 березня 2023 року про призначення технічної експертизи документів відмовити. Суд встановив, що сторона первинного позивача оспорює дійсність правочину, а саме Договору підряду № 03/12-ОБ від 03.12.2012 року укладеного між ОСОБА_2 та ПП «Еко-Строй-Град», а також документів, які є додатками до договору та оформленні в процесі його виконання.

Суд обґрунтовуючи відмову в задоволенні клопотання зазначив, що недійсність, з будь-яких підстав, Договору підряду № 03/12-ОБ від 03.12.2012 року укладеного між ОСОБА_2 та ПП «Еко-Строй-Град», а також документів, які є додатками до договору та оформленні в процесі його виконання не є спірним відповідно до вимог сторін та не входить до предмету спору та доказування. Таким чином клопотання про призначення зазначеної експертизи як спосіб доказування недійсності зазначеного правочину не сприяє встановленю наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи та не буде належним доказом по справі, тому що не містить інформації щодо предмету доказування по справі (ст. 76, 77 ЦПК України).

Також на думку суду, звернення позивача з клопотанням про проведення експертизи на вказаній стадії процесу створює негативний вплив на динаміку цивільного процесу у даній справі шляхом невиправданого зволікання.

01.08.2023 року від сторони ОСОБА_2 надійшли клопотання про приєднання доказу до матеріалів справи та про повторний виклик заявленого відповідачем одного зі свідків - ОСОБА_11 , які протокольними ухвалами від 01.08.2023 року були задоволені.

03.08.2023 року від сторони ОСОБА_2 надійшло клопотання про повернення оригіналів письмових доказів.

31.08.2023 року від сторони ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 31.08.2023 року, у задоволенні якої протокольною ухвалою від 31.08.2023 року відмовлено.

Під час судового засідання призначеного на 31 серпня 2023 року представник відповідача зазначив, що повідомив свідка про судове засідання та він не заперечував з`явитись, однак пізніше відмовився з`явитись у судове засідання пославшись на сімейні обставини. Представник відповідача зазначив, що наполягає на допиті вказаного свідка, а тому просить суд застосувати до нього привід.

Ухвалою суду від 31 серпня 2023 року вирішено здійснити привід свідка в судове засідання, що відбудиться 28.09.2023 року о 15 годині 15 хвилин.

28 вересня 2023 року від представника заявника ОСОБА_9 надійшла наступна заява про відкладення розгляду справи з посиланням на лікування. Зазначено, що докази будуть надані після закінчення лікування

Протокольною ухвалою від 28.09.2023 року у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

У судовому засіданні 28.09.2023 року допитано в якості свідка ОСОБА_11 та оголошено перерву у судовому засіданні до 29.09.2023 року.

29.09.2023від сторони ОСОБА_2 надійшла заява про подання доказів судових витрат ОСОБА_2 , пов`язаних з розглядом справи, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

29.09.2023 року від представника ОСОБА_1 , ОСОБА_12 ОСОБА_9 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 29.09.2023 року.

У судове засідання призначене на 29 вересня 2023 року з`явився представник відповідача Обухова А.С. Представник зазначив, що підстав для відкладення розгляду справи немає, а чергове відкладення розгляду справи є зловживанням процесуальними правами.

Суд під час судового засідання визнав неявку представника позивача без поважних причин та вирішив слухати справу за наявними матеріалами справи.

При вирішенні питання про відкладення розгляду справи суд, серед іншого, враховує також процесуальну поведінку сторін.

Позивач має цікавитись ходом справи та результатами окремих судових засідань, використовувати засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (наприклад, розгляд справи в режимі відеоконференції в порядку ст. 212 ЦПК України, у разі неможливості особистої явки до суду).

Як зазначено в ст. 10 цього Кодексу, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, як джерела права.

Слід звернути увагу, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до принципу диспозитивності процесуального права, кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.

Крім того, таке положення закону пов`язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою статті 121 ЦПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод 1950 року.

Законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача так і відповідача. Адже неодноразове відкладення розгляду справи без поважних причин спричиняє невиправдані незручності для іншої сторони процесу, яка витратила свій час та прибула до судового засідання у визначений судом час.

Також суд зауважує, що неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18.

Верховний Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Враховуючи, що сторону позивача повідомлено про дату та час розгляду справи належним чином, у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи судом відмовлено, враховуючи терміни розгляду справи, об`єм доказів наданими сторонами та враховуючи процесуальну поведінку сторін, суд вбачає за можливе розглянути справу по суті за вказаної явки сторін.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та особисто позивача ОСОБА_1 дійшов висновку про часткове задоволення первісного та зустрічного позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.05.2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Приморському районі Одеського міського управління юстиції було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_13 , про що 25.05.2012 року зроблено відповідний актовий запис № 552 та видано свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_8 .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29.06.2021 року у справі № 522/12243/20 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано.

Сторонами не оспорюється, що за час шлюбу ОСОБА_2 і ОСОБА_1 було набуто майно:

машиномісце № НОМЕР_1 , загальною площею 18,4 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яке було зареєстровано за ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_9 від 13.05.2014 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 21542410 від 13.05.2014 року;

нежитлове приміщення, загальною площею 7,2 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , право власності на яке було зареєстровано за ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_10 від 05.01.2015 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 32013880 від 05.01.2015 року;

комбайн зернозбиральний CAT LEXION 460, 2003 року випуску, р/н НОМЕР_3 , право власності на який було зареєстровано за ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини серії НОМЕР_11 від 28.04.2016 року, виданим Державною інспекцією сільського господарства в Одеській області;

комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 580, 2005 року випуску, р/н НОМЕР_4 , право власності на який було зареєстровано за ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини серії НОМЕР_12 від 14.03.2019 року, виданим Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області;

комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 580, 2005 року випуску, р/н НОМЕР_5 , право власності на який було зареєстровано за ОСОБА_2 , щопідтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини серії НОМЕР_13 від 13.04.2017 року, виданим Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області;

комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 480, 2003 року випуску, р/н НОМЕР_2 , право власності на який було зареєстровано за ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини серії НОМЕР_14 від 01.08.2016 року, виданим Державною інспекцією сільського господарства в Одеській області;

спеціалізований напівпричіп KOGEL SN 24, 1993 року випуску, р/н НОМЕР_6 , право власності на який було зареєстровано за ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_15 від 11.05.2017 року, виданим ТСЦ МВС № 3545;

автомобіль Mercedes-Benz GLA 200, 2014 року випуску, р/н НОМЕР_16 , право власності на який було зареєстровано за ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_17 від 16.01.2016 року, виданим ТСЦ МВС № 5145. Автомобіль було відчужено ОСОБА_1 на користь ОСОБА_10 за договором купівлі-продажу автомобіля № 5145/2021/2466550 від 06.03.2021 року.

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 3 статті 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Таким чином, законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована за наявності спору, при цьому тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на особу, яка заперечує проти поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт.

Відповідний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд доходить висновку про належність майна, що перелічене вище, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, оскільки матеріалами справи підтверджено та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 визнано обставини його набуття у період їх шлюбу і поширення на нього правового режиму спільного сумісного майна, доказів іншого жодним з учасників справи не надано.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується ст. 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у ст. 69 СК України ч. 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. 1,2 ст. 71 СК України), та (або) реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч. 2, 3 ст. 364 ЦК України).

Ч. 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Ч. 1, 2 ст. 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Згідно з ч. 3 ст. 71 СК України, речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Ч. 1-3 ст. 372 ЦК України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд повинен керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості.

Зі змісту п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11 вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Аналогічний висновок Верховного Суду викладено у постанові від 01.04.2020 року у справі № 462/518/18.

Відповідно до п. 30 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11, рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК України.

Суд, дослідивши запропоновані сторонами способи поділу переліченого вище спільного сумісного майна, бере до уваги наступне.

В частині поділу машиномісця № НОМЕР_1 та нежитлового приміщення АДРЕСА_6 , ОСОБА_1 погоджувала як визнання за нею права власності на 1/2 частки у відповідному майні (тобто визнання ідеальних часток у майні без реального поділу, залишення майна у спільній частковій власності), так і стягнення з ОСОБА_2 на її користь половини від вартості відповідного майна в якості грошової компенсації за її частку у ньому (як альтернативний спосіб поділу). ОСОБА_2 просив виділити у власність йому та ОСОБА_1 по 1/2 частки у відповідному майні. Сторони під час розгляду справи не заявляли та не доводили, що вказане нерухоме майно може бути розділене в натурі та хто з них більше фактично користується ним. Таким чином, суд доходить висновку про визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ідеальних часток у відповідному майні із залишенням його у спільній частковій власності (по 1/2 частки кожному), що відповідає заявленим інтересам обох сторін.

В частині поділу комбайну зернозбирального CAT LEXION 460, 2003 року випуску, р/н НОМЕР_3 , комбайну зернозбирального CLAAS LEXION 580, 2005 року випуску, р/н НОМЕР_4 , комбайну зернозбирального CLAAS LEXION 580, 2005 року випуску, р/н НОМЕР_5 , комбайну зернозбирального CLAAS LEXION 480, 2003 року випуску, р/н НОМЕР_2 , спеціалізованого напівпричепу KOGEL SN 24, 1993 року випуску, р/н НОМЕР_6 , ОСОБА_1 погоджувала як визнання за нею права власності на 1/2 частки у відповідному майні (визнання ідеальних часток у майні без реального поділу, залишення майна у спільній частковій власності), так і стягнення з ОСОБА_2 на її користь половини від вартості відповідного майна в якості грошової компенсації за її частку у ньому (альтернативний спосіб поділу). ОСОБА_2 просив виділити відповідне майно йому у власність з присудженням ОСОБА_1 грошової компенсації замість її частки у ньому у розмірі 1/2 вартості відповідного майна, обґрунтовуючи такий варіант положеннями ч. 3 ст. 71 СК України. .

Відповідно до позиції Верховного Суду від 18 вересня 2019 р. у справі №296/10859/16-ц, «відповідно до ч. 3 ст. 71 СК України, речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя».

Суд також враховує, що комбайни та напівпричеп використовувалися тільки у підприємницькій діяльності ОСОБА_2 , що визнано сторонами, підтверджено свідком ОСОБА_10 . Тому суд доходить висновку про визнання за ОСОБА_2 права власності на відповідне майно з присудженням ОСОБА_1 половини від вартості відповідного майна в якості грошової компенсації за її частку у такому майні згідно з ч. 3 ст. 71 СК України.

Враховуючи, що автомобіль Mercedes-Benz GLA 200, 2014 року випуску, р/н НОМЕР_16 , станом на час розгляду справи було відчужено ОСОБА_1 на користь третьої особи і таке відчуження було здійснено після фактичного припинення сімейних відносин подружжя, що визнається сторонами, при цьому доказів наявності згоди ОСОБА_2 на таке відчуження або отримання ним половини одержаних від продажу автомобіля грошових коштів не надано, а зі змісту зустрічного позову ОСОБА_2 та відзиву на нього ОСОБА_1 вбачається, що вони обидва визнають право ОСОБА_2 на компенсацію половини вартості автомобіля, суд доходить висновку про необхідність врахування вартості відчуженого автомобіля при поділі.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 року у справі № 755/20923/14-ц, при розгляді спорів про поділ цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів, витребування цього майна у третіх осіб з підстав його відчуження без письмової згоди одного з подружжя суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна. Отже, за відсутності згоди позивача на відчуження спірного автомобіля він має право на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна.

Визначаючи вартість переліченого вище спірного майна, яке підлягає поділу, і суми взаємних компенсацій, суд виходить з такого:

Оскільки машиномісце № 25/1 та нежитлове приміщення АДРЕСА_6 , залишаються у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із визначенням рівних ідеальних часток (по 1/2 частки у кожному з об`єктів), їх вартість при поділі іншого майна судом не враховується.

На підтвердження вартості комбайнів зернозбиральних ОСОБА_1 разом з позовною заявою було подано висновки про вартість колісних транспортних засобів від 31.05.2021 року, виконані ФОП ОСОБА_14 , яка має сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 440/20 від 28.05.2020 року, виданий Фондом державного майна України строком дії до 28.05.2023 року, спеціалізація: оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі земельних ділянок, та майнових прав на них; оцінка машин і обладнання; оцінка колісних транспортних засобів. Відповідно до висновків без проведення огляду майна:

ринкова вартість комбайну зернозбирального CAT LEXION 460, 2003 року випуску, р/н НОМЕР_3 , складає 1 669 140 грн;

ринкова вартість комбайну зернозбирального CLAAS LEXION 580, 2005 року випуску, р/н НОМЕР_4 , складає 2 012 065 грн;

ринкова вартість комбайну зернозбирального CLAAS LEXION 580, 2005 року випуску, р/н НОМЕР_5 , складає 2 012 065 грн;

ринкова вартість комбайна зернозбирального CLAAS LEXION 480, 2003 року випуску, р/н НОМЕР_2 , складає 1 654 593 грн.

ОСОБА_2 не визнав заявлену у позові вартість комбайнів, зазначивши у відзиві, що оцінювачем ФОП ОСОБА_14 не здійснювався огляд комбайнів, не досліджувався їх технічний стан, комплектність та укомплектованість, що впливає на дійсну ринкову вартість об`єктів дослідження. На спростування зазначених висновків оцінювача ОСОБА_2 разом з відзивом було подано звіти про оцінку від 14.04.2021 року, виконані ТОВ «ГРАНД ЕКСПЕРТ-2020», що має сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 966/20 від 05.11.2020 року, виданий Фондом державного майна України строком дії до 05.11.2023 року, спеціалізація: оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі земельних ділянок, та майнових прав на них; оцінка машин і обладнання; оцінка колісних транспортних засобів. Відповідно до звітів з проведенням огляду майна:

ринкова вартість комбайну зернозбирального CAT LEXION 460, 2003 року випуску, р/н НОМЕР_3 , складає 194 864 грн;

ринкова вартість комбайну зернозбирального CLAAS LEXION 580, 2005 року випуску, р/н НОМЕР_4 , складає 190 918 грн;

ринкова вартість комбайну зернозбирального CLAAS LEXION 580, 2005 року випуску, р/н НОМЕР_5 , складає 156 718 грн;

ринкова вартість комбайна зернозбирального CLAAS LEXION 480, 2003 року випуску, р/н НОМЕР_2 , складає 183 627 грн.

Дослідивши зазначені висновки звітів про вартість колісних транспортних засобів від 31.05.2021 року, виконані ФОП ОСОБА_14 , та звіти про оцінку від 14.04.2021 року, виконані ТОВ «ГРАНД ЕКСПЕРТ-2020», суд бере до уваги таке.

Обома названими суб`єктами оціночної діяльності було застосовано порівняльний підхід оцінки ринкової вартості колісних транспортних засобів (далі також - КТЗ).

Згідно з п. 3.1-3.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 року № 1335/5/1159), основним підходом до визначення ринкової вартості КТЗ є порівняльний підхід. Порівняльний підхід ґрунтується на аналізі цін продажу (пропозиції) КТЗ, ідентичних або аналогічних оцінюваному на первинному чи вторинному ринках КТЗ, з відповідним коригуванням, що враховує відмінності між об`єктом порівняння та об`єктом оцінки. Під первинним слід розуміти ринок нових КТЗ, під вторинним - ринок КТЗ, які були в користуванні. Для визначення вартості за порівняльним підходом використовуються статистично усереднені цінові дані КТЗ, які були відчужені в Україні, за умов, що вони відповідають змісту поняття «ринкова вартість», зокрема ґрунтуються на даних ринку КТЗ і зведені в довідниках, до яких висуваються вимоги щодо науковості, об`єктивності, об`ємності інформації. Найбільш вірогідним методом порівняльного підходу до оцінки КТЗ є метод, заснований на аналізі цін ідентичних КТЗ. За цим методом вартість визначається на базі середньої ціни продажу (пропозиції) ідентичного КТЗ з відповідним строком експлуатації. Подальше коригування враховує різницю між пробігом, комплектністю, укомплектованістю, технічним станом об`єкта порівняння та об`єкта оцінки. У разі неможливості визначення вартості КТЗ з урахуванням цін ідентичних КТЗ допускається використання методу, заснованого на аналізі цін аналогічних транспортних засобів. За цим методом вартість КТЗ визначається відповідно до цінових даних, аналогічних, але не ідентичних КТЗ, з належним або скоригованим строком експлуатації. Подальше коригування вартості здійснюється шляхом врахування різниці між пробігом, комплектністю, укомплектованістю, технічним станом об`єкта порівняння та об`єкта оцінки. Коригування, які застосовуються в порівняльному підході, приймаються у вигляді коефіцієнта (відсотка) до середньої ціни КТЗ або у вигляді грошової суми, що додається або вираховується з цієї ціни, а також комбінування зазначених засобів. Коригування вартості КТЗ з причин різниці в пробігу здійснюється коефіцієнтом коригування ринкової вартості КТЗ за величиною пробігу; з причин різниці технічного стану - процентом додаткового збільшення (зменшення) ринкової вартості КТЗ залежно від умов догляду, зберігання, використання та ін.; з причин функціонального зносу КТЗ - коефіцієнтом функціонального зносу; з причин особливостей економічного стану в різних регіонах України і різних країнах світу - коефіцієнтом ринку регіону та коефіцієнтом коригування вартості КТЗ у країні придбання до його вартості в провідних країнах-експортерах. Вартість КТЗ коригується відповідною грошовою сумою, яка враховує його комплектність, укомплектованість, наявність пошкоджень, які потребують відновлювального ремонту, відновлення і (чи) оновлення складників.

Таким чином, зазначена Методика передбачає здійснення коригування вартості колісного транспортного засобу в залежності від пробігу, комплектності, укомплектованості, технічного стану об`єктів дослідження, враховуючи наявність пошкоджень, що потребують відновлювального ремонту, відновлення та/або оновлення складників.

Висновки, виконані ФОП ОСОБА_14 , не містять даних про результати візуального огляду комбайнів зернозбиральних, відомостей про їх стан, комплектність, укомплектованість, наявність або відсутність дефектів, пошкоджень. У висновках наведені формули розрахунку, які передбачають врахування таких факторів, як умови догляду, зберігання, експлуатації, комплектності, укомплектованості, пошкоджень, відновлення і оновлення складників, які визначають додаткове збільшення або зменшення ринкової вартості КТЗ, проте у відповідних рядках всіх висновків проставлено 0. Тобто, дійсний технічний стан комбайнів не описано та не враховано. ОСОБА_1 у судовому засіданні 21.06.2023 року заявила, що бачила комбайни тільки у дворі свого батька, коли він з ОСОБА_2 ремонтували їх, і не знає, де комбайни наразі перебувають.

Судом взято до уваги пояснення сторони ОСОБА_2 , що комбайни постійно перебувають у володінні останнього і без його відома їх не могло бути оглянуто оцінювачем ФОП ОСОБА_14 , щодо здійснення відповідного огляду до нього не зверталися. Суд також враховує, що висновки, виконані ФОП ОСОБА_14 щодо машиномісця № НОМЕР_1 та нежитлового приміщення АДРЕСА_6 , на відміну від висновків щодо комбайнів зернозбиральних, містять оцінку технічного стану приміщень та будівлі в цілому.

У звітах, виконаних ТОВ «ГРАНД ЕКСПЕРТ-2020», зазначено, що технічний огляд транспортного засобу є початковим етапом дослідження, що дозволяє за допомогою органолептичних методів визначити ідентифікаційні дані КТЗ, його комплектність, укомплектованість, технічний стан і інші показники, необхідні для розрахунку. У звітах на підставі зовнішнього візуального огляду комбайнів зернозбиральних було визначено їх технічний стан як незадовільний, враховано фактори, що впливають на процент зміни вартості КТЗ (наявність слідів відновлення деталей кузова, наявність агрегатів та вузлів, що потребують ремонту тощо), застосовані відповідні проценти зменшення вартості КТЗ. Тобто, оцінювачем з`ясовано та враховано дійсний технічний стан комбайнів.

ОСОБА_1 не визнала заявлену у зустрічному позові вартість автомобіля Marcedes bens GLA 200, зазначивши у відзиві на зустрічний позов, що ціна продажу автомобіля на користь ОСОБА_10 склала 412 127,99 грн, що підтверджується п. 3.1 договору купівлі- продажу автомобіля № 5145/2021/2466550 від 06.03.2021 року, і саме така вартість підлягає врахуванню. Згодом у судовому засіданні 08.11.2022 року стороною ОСОБА_1 було надано Звіт про незалежну оцінку вартості автомобіля Marcedes bens GLA 200, реєстраційний номер НОМЕР_18 , 2014 року випуску складений на замовлення ОСОБА_1 від 04.11.2022 року, за якою вартість автомобіля складає 501766 грн.

Суд зазначає, що у договорі купівлі-продажу автомобіля його ціна визначається за згодою сторін, яка може не відповідати його дійсній вартості.

Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03.10.2018 року у справі № 127/7029/15-ц, у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Відносно визначання вартості автомобіля Marcedes bens GLA 200, реєстраційний номер НОМЕР_18 , 2014 року випуску в матеріалах справи наявні два звіти про оцінку майна, а саме Звіт прооцінку майна№ 210726-4 складений на замовлення ОСОБА_2 від 26 липня 2021 року та Звіт пронезалежну оцінкувартості автомобіляMarcedesbensGLA200,реєстраційний номер НОМЕР_18 ,2014року випуску складений на замовлення ОСОБА_1 від 04.11.2022 року.

Як вбачається зі Звіту про оцінку майна № 210726-4 складений на замовлення ОСОБА_2 від 26 липня 2021 року, а саме відповідно до пункту 3.2. Характеристика технічного стану КТЗ зазначено, що ідентифікація та визначення технічного стану автомобіля проводилось без проведення огляду на підставі інформації, отриманої від замовника, за якою колісний транспортний засіб знаходиться в технічному справному стані та відповідає року випуску і пробігу. Виходячи з наведеного експертом зроблено Висновок відносно характеристики технічного стану КТЗ. Так, з урахуванням вищевикладеного, враховуючи термін використання, технічний стан колісного транспортного засобу визначений як «дуже добрий» (практично нове майно, що недовго був в експлуатації і не вимагає ремонту та заміни деталей чи агрегатів).

Так, виходячи з результатів Звіту про оцінку майна № 210726-4 складений на замовлення ОСОБА_2 від 26 липня 2021 року Вартість досліджуваного автомобіля становить 614000,00 грн. з ПДВ, еквівалентно ? 21963$США (по курсу на час проведення звіту ? 27,9456 грн за 1$ США).

Зі Звіту про незалежну оцінку вартості автомобіля Marcedes bens GLA 200, реєстраційний номер НОМЕР_18 , 2014 року складений на замовлення ОСОБА_1 від 04.11.2022 року вбачається, що у пункті 3.2. Визначення року виготовлення транспортного засобу Технічний стан зазначеного автомобіля визначений наступним чином: «Із повідомлення замовника оцінки задовільний». Підтверджуючим документом зазначено Договір № 47 від 04.11.2022 року який в матеріалах справи відсутній.

Виходячи з результатів Звіту про незалежну оцінку вартості автомобіля Marcedes bens GLA 200, реєстраційний номер НОМЕР_18 , 2014 року складений на замовлення ОСОБА_1 від 04.11.2022 року Вартість досліджуваного автомобіля становить 501766 грн. Слід зазначити, що у вказаному звіті відсутня ціна в дол. США, однак зазначено курс на час проведення звіту ? 36,5686 грн. 1$ США. Таким чином, Вартість досліджуваного автомобіля еквівалентно ? 13721,2 $ США.

Виходячи з аналізу двох зазначених звітів про оцінку судом вбачається, що станом на 26 липня 2021 року Вартість досліджуваного автомобіля становить 614000,00 грн. з ПДВ, еквівалентно ? 21963 $ США, а 04.11.2022 року Вартість досліджуваного автомобіля становить 501766 грн., що еквівалентно ? 13721,2 $ США.

При цьому, порівнюючи вказані оцінки вартості, вбачається, що використовуючи метод порівняння, оцінювачами брались до уваги подібні автомобілі з ринковою вартістю від 16300,00 дол. США до 26000,00 дол. США (без урахування коригування).

Однак за наслідком проведеного коригування суми скоригованої вартості відповідно до Звіту прооцінку майна№ 210726-4 (складений на замовлення ОСОБА_2 від 26 липня 2021 року) збільшились, а відповідно до Звіту про незалежну оцінку вартості автомобіля Marcedes bens GLA 200, реєстраційний номер НОМЕР_18 , 2014 року (складений на замовлення ОСОБА_1 від 04.11.2022 року) зменшились.

Так, наприклад, об`єкт порівняння № 5 у Звіті про незалежну оцінку вартості автомобіля Marcedes bens GLA 200, реєстраційний номер НОМЕР_18 , 2014 року (складений на замовлення ОСОБА_1 від 04.11.2022 року) з 950783,6 грн. після коригування коштує 476693,00 грн., тобто зі втратою 50% вартості.

В той же час після коригування об`єкту коригування № 2 у Звіті прооцінку майна№ 210726-4 (складений на замовлення ОСОБА_2 від 26 липня 2021 року) вартість автомобіля після коригування збільшилась на 8,8 % вартості: з 24500 $ США до 25323 $США.

На думку суду важливим є той факт, що при складанні вказаних звітів відрізняється вихідний технічний стан автомобіля. Визначальним в даному випадку є те, що у Звіті прооцінку майна№ 210726-4 (складений на замовлення ОСОБА_2 від 26 липня 2021 року) експертом самостійно зроблений висновок про стан автомобіля «дуже добрий», в той час як в Звіті про незалежну оцінку вартості автомобіля Marcedes bens GLA 200, реєстраційний номер НОМЕР_18 , 2014 року (складений на замовлення ОСОБА_1 від 04.11.2022 року) висновок про стан «Задовільний» зроблений виключно зі слів заінтересованої особи замовника ОСОБА_1 .

Європейський суд з прав людини також використовує «balance of probabilities» («баланс ймовірностей») для оцінки обставин справи. В рішенні BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007 р. суд застосовує «баланс ймовірностей», а у рішенні J.K. AND OTHERS v. SWEDEN 23.08.2016 р. ЄСПЛ вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам.

У ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справах "Руїс Торіха проти Іспанії", "Суомінен проти Фінляндії", "Гірвісаарі проти Фінляндії" Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії та навести обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001). У справі Дж. К. та інші проти Швеції (J.K. And Others v. Sweden) ЄСПЛ розкрив загальні рамкові та дефініційні питання стандарту доказування, зокрема зазначивши, що у цивільних справах суддя повинен вирішити справу на основі «балансу ймовірностей» - немає необхідності, щоб суддя мав бути повністю переконаний у істинності кожного фактичного твердження заявника, достатньо того, щоб на підставі доказів, представлених заявником цілком ймовірно можливо б було дійти висновку, що вимога цього заявника є достовірною.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішимніж протилежний (Постанова ВС від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц).

Суд звертає увагу, що неодноразово під час судових засідань сторонам було запропоновано ініціювання питання про проведення судової експертизи з метою встановлення вартості вищевказаних комбайнів, однак обидві сторони відмовились від її проведення, тому суд вирішує вказане питання на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши наявні у матеріалах справи надані ОСОБА_1 5 рецензій ТОВ ОФ «ІНЮГ-ЕКСПЕРТИЗА» на надані ОСОБА_2 разом з відзивом на первісний позов звіти про оцінку 4 спірних комбайнів, складені ТОВ «ГРАНД ЕКСПЕРТ-2020» 14.04.2021, та звіт про оцінку спірного машиномісця, а також десять рецензій ТОВ «СІНЕРГІЯІНВЕСТ» наданих ОСОБА_2 з п`ять рецензій на звіти про оцінку спірних комбайнів наданих ОСОБА_1 , а також п`яти рецензій на звіти про оцінку спірних комбайнів наданих ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

Наданими сторонами рецензіями фактично встановлені недоліки звітів про оцінку спірного рухомого майна (комбайнів), що надані обома сторонами по справі. Суд враховує, що у рецензіях складених ТОВ ОФ «ІНЮГ-ЕКСПЕРТИЗА» зроблений висновок, що відповідні звіти про оцінку, що надані ОСОБА_2 є неякісними і не можуть бути використані. Водночас в рецензіях складених ТОВ «СІНЕРГІЯІНВЕСТ» зроблений висновок, що звіти про оцінку надані ОСОБА_1 є неякісними та не можуть бути використані, а в рецензіях на звіти про оцінку ТОВ «ГРАНД ЕКСПЕРТ-2020», що надані ОСОБА_2 виявлені незначні недоліки, які не вплинули на достовірність оцінки.

Суд визнає, що зазначені протиріччя в наданих рецензіях сторонами не спростовані жодними доказами, також суд враховує, що оцінка вартості майна відноситься до діяльності, що потребує спеціальних знань, а тому суд дійшов висновку, що надані сторонами рецензії як не доводять так і не спростовують будь-яких обставин по справі.

Виходячи з вищенаведеного, оцінюючи надані сторонами докази ринкової вартості зернозбиральних комбайнів суд вбачає, що звіти про оцінку від 14.04.2021 року виконаних ТОВ «Гранд Експерт 2020», які складені з оглядом майна з урахуванням дійсного технічного стану комбайнів, на відміну від висновків від 31.05.2021 року виконані ФОП ОСОБА_14 є більш повними та докладнішими, а тому суми вказані звітах про оцінку від 14.04.2021 року виконаних ТОВ «Гранд Експерт 2020» на думку суду є більш вірогіднішими та переконливішими.

Враховуючи протилежний підхід до коригування вартості автомобілів від їх ринкової вартості, та враховуючи різні вихідні дані щодо технічного стану автомобіля, суд вбачає більш вірогідним той факт, що ринкова вартість спірного автомобіля Marcedes bens GLA 200 складає 21963,00 дол. США ніж 13721,2 дол. США, адже як вбачається у обох звітах, середня вартість подібних автомобілів знаходиться в діапазоні цін приблизно 20533,2 дол. США.(Об`єкти порівняння №1-6 (Звіт про незалежну оцінку вартості автомобіля Marcedes bens GLA 200, реєстраційний номер НОМЕР_18 , 2014 року (складений на замовлення ОСОБА_1 від 04.11.2022 року) + Об`єкти порівняння № 1-3 (Звіт про оцінку майна № 210726-4 (складений на замовлення ОСОБА_2 від 26 липня 2021 року) : 9 = 20533,2 дол. США.)

Суд враховує, що вартість спеціалізованого напівпричепу KOGEL SN 24, 1993 року випуску, р/н НОМЕР_6 , визначена судом на рівні 102 768 грн за погодженням її ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Надаючи оцінку доводам зустрічного позову щодо встановлення факту спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім`єю ще до реєстрації їх шлюбу, а саме у період з 15.11.2010 року по 25.05.2012 року, суд виходить з такого.

На підтвердження спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю ще до офіційної реєстрації їх шлюбу 25.05.2012 року позивачем за зустрічним позовом надано акт від 21.07.2021 року, складений мешканцями квартир АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , чиї підписи засвідчено начальником виробничої дільниці № 2 Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-франківський» ОСОБА_15 і які підтверджують, що ОСОБА_2 в період з листопада 2010 року по березень 2013 року фактично проживав однією сім`єю разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_10 .

Разом з тим, ОСОБА_1 було надано довідку № 83 від 20.01.2022 року, видану головою Житлово-будівельного кооперативу «Світле життя» Яровенко В.О., відповідно до якої ОСОБА_1 з вересня 2005 року по квітень 2012 року була прописана та мешкала у будинку ЖБК «Світле життя» за адресою: АДРЕСА_11 .

Під час допиту як свідка ОСОБА_1 також дала показання, що не жила в квартирі ОСОБА_2 на АДРЕСА_12 , переїхала зі орендованої квартири на АДРЕСА_13 ще до знайомства з ОСОБА_2 , до січня 2012 року ремонт у спірній квартирі було завершено.

Суд звертає увагу, що у судовому засіданні 21.06.2023 батько ОСОБА_1 ОСОБА_10 під час допиту як свідка дав показання, що сторони перед тим, як заїхати у спірну квартиру на АДРЕСА_2 , жили в квартирі ОСОБА_2 на Канатній, поки дороблювали стелю у спірній квартирі.

Суд також звертає увагу на протиріччя у поясненнях самої ОСОБА_1 щодо характеру її відносин з ОСОБА_2 у спірний період з 15.11.2010 року по 25.05.2012 рік, якого стосується зустрічний позов. Так, у відзиві ОСОБА_1 на зустрічний позов було зазначено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зустрічалися приблизно з кінця 2010 року, проте не проживали однією сім`єю, не мали спільного бюджету та побуту. Разом з тим, у судовому засіданні 21.06.2023 року під час допиту як свідка ОСОБА_1 дала показання, що познайомилася з ОСОБА_2 на початку 2012 року, що придбала спірну квартиру, закінчила ремонт у ній і почала там проживати до січня 2012 року, до моменту знайомства з ОСОБА_2 .

Такі показання ОСОБА_1 як свідка спростовуються письмовими доказами бронювання та викупу ОСОБА_2 авіаквитків на ім`я ОСОБА_16 та ОСОБА_17 за напрямком Одеса-Стамбул на 17.03.2011 року та Стамбул-Одеса на 20.03.2011 року.

Крім того, у судовому засіданні 19.10.2021 року представником ОСОБА_1 визнавалося, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проводили спільний відпочином за кордоном у спірний період, проте у судовому засіданні 21.06.2023 року ОСОБА_1 дала показання, що спільного відпочинку за кордоном у сторін ніколи не було, а виїжджали вони за межі України одночасно в той самий час в тому самому місці один раз, на три дні в Стамбулі, однак не на спільний відпочинок.

Таким чином, ОСОБА_1 змінювала свою позицію у справі, надаючи пояснення, що відрізнялися від більш ранніх заяв, що не відповідає принципам добросовісної процесуальної поведінки.

Разом з тим, матеріали справи не містять достатніх доказів, які б підтверджували, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у спірний період з 15.11.2010 року по 25.05.2012 рік склались усталені відносини, які притаманні саме подружжю, тому суд визнає, що в цій частині позову слід відмовити в задоволені.

Суд звертає увагу, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання якими не допускається (ч.1 ст.44 ЦПК України). Суд може визнати зловживання процесуальними правами дії, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

У постанові Верховного Суду від 03.06.2020 року в справі № 318/89/18 зроблено висновок, що зловживання процесуальними правами - це протиправне, недобросовісне та неналежне використання учасником справи (його представником) належних йому процесуальних прав, що виражається у винних процесуальних діях (бездіяльності), які зовні відповідають вимогам цивільних процесуальних норм, але здійснюються з корисним або особистим мотивом, що спричиняє шкоду інтересам правосуддя у цивільних справах та (або) інтересам учасників справи, чи недобросовісна поведінка в інших формах. Крім того, у цій постанові зазначено, що потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова в захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові.

Механізм зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа, яка прагне до досягнення певних правових наслідків, здійснює процесуальні дії (бездіяльність), зовні «схожі» на юридичні факти, з якими закон пов`язує настання певних наслідків. Незважаючи на те, що такі дії мають повністю штучний характер, тобто не підкріплюються фактами об`єктивної дійсності, певні правові наслідки, які вигідні особі, все ж таки можуть існувати.

Як вже зазначалось, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд враховує процесуальну поведінку позивача ОСОБА_1 та її представників, що полягає у зволіканні вчинення процесуальних дій, що мало негативний вплив на динаміку цивільного процесу.

Верховний суд у справі №910/19179/17 застосував принцип «естопель», тобто принцип, який означає категоричне заперечення такої поведінки сторони в процесі, якою вона перекреслює те, що попередньо було нею визнано в цьому та/або іншому судовому процесі. Принцип «естопель», зокрема, застосовано в практиці Європейського суду з прав людини («Хохліч проти України», заява №41707/98; «Рефаг парті зі (Партія добробуту) Туреччини та інші проти Туреччини, заяви №№41340/98, 41342/98, 41344/98 ), він підлягає застосуванню і українськими судами.

Доктрина «естопель» (з англ. estoppel відхилення, від estop позбавляти права заперечення) бере походження з англосаксонської системи права і базується на принципах добросовісності і послідовності. За своєю природою це прояв загального принципу недопустимості зловживання правом. Сторона, яка вчиняє дії або робить заяви у спорі, що суперечать тій позиції, яку вона займала раніше, не повинна отримати перевагу від своєї непослідовної поведінки.

Так звертаючись до суду з заявою про призначення експертизи, заявник не пояснював чому саме під час вивчення судом доказів та огляду оригіналів документів у ОСОБА_1 тільки тоді виник висновок про «сфальшованість» зазначеного вище Договору підряду та додатків до нього, тобто про недійсність вказаного правочину.

Також суд враховує, що заперечуючи виконання у квартирі ремонтних робіт за «сфальшованим» Договором підряду та додатках, щодо яких подано заяву про їх експертизу, не надала доступу до цієї квартири для проведення її огляду, здійснення перевірки зовнішнього вигляду та стану приміщень, їх фотографування та відеозапису відповідно до ухвал суду від 03.07.2023 та від 20.07.2023. Відповідний огляд квартири міг би підтвердити непроведения у ній ремонтних робіт, які заперечуються заявником, та відповідний вигляд квартири на якому наполягала ОСОБА_1 . Всупереч власному твердженню у судовому засіданні 21.06.2023 року про готовність надати квартиру до огляду за ухвалою суду, ОСОБА_1 не надала доступ ані суду, ані іншій стороні у справі, при цьому відмовилась надати свою фотофіксацію спірної квартири.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Надаючи оцінку доводам зустрічного позову щодо визнання об`єктом права спільної сумісної власності квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , суд виходить з такого.

Судом встановлено, що 05.01.2006 року між ОСОБА_1 (Пайовик) та Приватним технічним підприємством «Гефест» (Забудовник) було укладено договір № 05/01-Г/1 про пайову участь у будівництві, за умовами якого Забудовник приймає Пайовика до пайової участі у будівництві торгово-адміністративного комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_14 , у зв`язку з чим, після внесення свого паю і здачі Об`єкта в експлуатацію, в порядку, передбаченому цим Договором, Пайовик отримує у власність житлове приміщення (п. 1.1 договору). Загальна договірна площа житлового приміщення № 12 на дев`ятому поверсі (Приміщення) складатиме 127 кв. м, відповідно до креслень (технічного опису), наведеним у Додатку № 1 до Договору; вартість паю розраховується згідно з кількістю квадратних метрів загальної площі Приміщення, що передається Пайовику, із розрахунку 1 400 доларів СІЛА за один квадратний метр; Пайовик виплачує повну вартість паю у національній валюті у порядку, встановленому цим Договором (п. 1.2, 1.3 договору). Загальна вартість паю складає 177 800 доларів США, що еквівалентно 897 890 грн за офіційним курсом НБУ на дату укладення договору; в разі збільшення курсу долара США щодо гривні, Пайовик виплачує Забудовнику пай у національній валюті в такій сумі, щоб на день оплати (відповідної частини) Забудовник мав можливість придбати в день оплати за курсом НБУ грошову суму в доларах США, вказану в Договорі; строк оплати паю - до 31 грудня 2013 року (п. 3.1-3.3 договору). Право власності на Приміщення у Пайовика виникає після підписання Сторонами Акту приймання-передання Приміщення та оформлення документів, передбачених законодавством України (п. 1.6 договору). Адреса Об`єкта та Приміщення може бути уточнено у порядку, встановленому законодавством України, після завершення будівництва Об`єкта (п. 1.10 договору).

На виконання зобов`язань за договором 20.01.2011 року, 07.06.2011 року та 14.09.2011 року ОСОБА_1 було сплачено на користь Приватного технічного підприємства «Гефест» 556115 грн, 559 020 грн та 302 400 грн відповідно, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів № 3 від 20.01.2011 року, № 71 від 07.06.2011 року, № 108 від 14.09.2011 року.

14.09.2011 року ОСОБА_1 та Приватним технічним підприємством «Гефест» було підписано акт приймання-передання житлового приміщення (квартири) АДРЕСА_5 (будівельна адреса: АДРЕСА_2 ), за яким Забудовник згідно з Договором № 05/01-Г/1 від 05 січня 2006 року передає Пайовику житлове приміщення (квартиру) АДРЕСА_15 (будівельна адреса: АДРЕСА_2 ), а Пайовик приймає зазначене приміщення.

Відповідно до п. 1.7. Договору № 05/01-Г/1 про пайову участь у будівництві забудовник передає Пайщику приміщення в наступному технічному стані: стяжка підлоги чистова; встановлені радіатори; трубопровід; електромонтажна проводка встановлена до розподільного щита в приміщені с прибором підрахунку електроенергії; броньовані двері; скління 2-х камерні склопакети; дріт для підключення к телефонних лініях.

Таким чином, суд встановлює, що квартира була у непридатному стані для проживання, а пояснення позивача, що подружжя проживало у квартирі одразу після здачі придбання квартири у власність ставиться судом під сумнів.

14.03.2012 року виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі договору № 05/01-Г/1 від 05.01.2006 року та акту приймання-передання від 14.09.2011 року було видано на ім`я ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на квартиру.

Оскільки ОСОБА_2 не доведено обставин спільного проживання його та ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період внесення оплати за набуття майнових прав на спірну квартиру, з чим пов`язується виникнення права власності, та не надано доказів його участі у здійсненні такої оплати, суд не вбачає підстав для висновку про належність квартири на праві спільної сумісної власності за фактом її набуття жінкою та чоловіком, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі (ст. 74 СК України).

Разом з тим, судом встановлено, що 03.12.2012 року між ОСОБА_2 (Замовник) та Приватним підприємством «ЕКО-СТРОЙ-ГРАД» (Підрядник) було укладено договір підряду № 03/12-ОБ, за умовами якого Підрядник зобов`язується розробити за завданням Замовника проектно-кошторисну документацію з ремонтних робіт на Об`єкті (квартирі за адресою: АДРЕСА_4 ) та після її погодження Замовником власними силами з власних матеріалів та/або матеріалів Замовника виконати та здати Замовнику передбачені такою документацією роботи, а Замовник зобов`язується прийняти результати виконаних Робіт і оплатити їх вартість (п.1, 1.1 договору). Вартість розробки проектно-кошторисної документації складає 5 000 грн; вартість ремонтних робіт, включаючи вартість використаних матеріалів, буде визначена у Договірній ціні, що буде підписана Сторонами після розробки проектно-кошторисної документації (п. 3.1, 3.2 договору). Здача і приймання робіт оформлюється шляхом підписання Сторонами відповідних форм КБ-2в і КБ-3. На виконання п. 1.1, 1.2 договору сторонами було погоджено Дефектний акт, в якому були визначені види та обсяги ремонтних робіт, та Договірну, ціну, відповідно до якої вартість робіт була визначена на рівні 823 296 грн.

Недійсність цього договору на час розгляду справи не є встановленою. Відповідно до положень ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На виконання зобов`язань за договором 03.12.2012 року, 10.12.2012 року 09.01.2013 року та 27.03.2013 року ОСОБА_2 було сплачено на користь Приватного підприємства «ЕКО-СТРОЙ-ГРАД» 5 000 грн, 123 494,40 грн, 127 740 грн та 572 061,60 грн відповідно, що підтверджується прибутковими касовими ордерами № 10 від 03.12.2012 року, № 11 від 10.12.2012 року, № 2 від 09.01.2013 року, № 5 від 27.03.2013 року.

Здача і приймання виконаних ремонтних робіт за договором були оформлені: актом КБ-2в № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року та довідкою КБ- 3 про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за грудень 2012 року - на суму 251 234, 40 грн; актом КБ-2в № 2 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2013 року та довідкою КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за березень 2013 року - на суму 572 061,60 грн.

Таким чином, суд вважає підтвердженим, що у спірній квартирі у період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було проведено ремонтні роботи, які замовлялися та оплачувалися ОСОБА_2 .

В матеріалах справи наявний висновок експерта судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 31.03.2022 року № 21-4784, виконаної судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Пушок О. Л., яка має кваліфікацію судового експерта за спеціальностями:

10.6. «Дослідження об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів», 10.10 «Визначення оціночної вартості будівельних об`єктів та споруд» (свідоцтво № 28, № 29, видане на підставі рішення № 4 ЕЕК ОНДІСЕ від 09.06.2017 року, дійсне до 09.06.2022 року). Висновком встановлено, що ринкова вартість спірної квартири станом на 14.09.2011 року, до початку ремонтних робіт (без ремонту), складала 1 710 393 грн; ринкова вартість квартири станом на березень 2013 року (з ремонтом) складала 2 438 504 грн; вартість ремонту, тобто робіт, матеріалів та обладнання, що були проведені/використані для ремонту та оздоблення квартири, станом на березень 2013 року складала: відповідно до кошторисної документації та прибуткових касових ордерів - 828 296 грн, а відповідно до аналізу ринку нерухомості та розрахунку ринкової вартості квартири в стані після проведення невід`ємних поліпшень та в стані, що був наявний на початок здійснення невід`ємних поліпшень - 916 612 грн; ринкова вартість квартири станом на березень 2013 року (без ремонту) складала 1 521 892 грн.

В матеріалах справи також наявний висновок судової оціночно-будівельної експертизи від 19.05.2022 року № 22-1551, виконаної судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Пушок О.Л., згідно з яким поточна ринкова вартість спірної квартири станом на момент проведення експертизи складала 6 997 831 грн.

Надаючи оцінку показанням ОСОБА_1 , яка була допитана в якості свідка у судовому засіданні 21.06.2023 року і заявила, що квартира, зображена в фототаблицях у складі звіту про оцінку майна № 210726-1 від 26.07.2021 року та у висновку експерта судової оціночно-будівельної експертизи від 19.05.2022 року № 22-1551 за зовнішнім виглядом не є спірною квартирою, що квартиру нею було придбано за кошти батьків, за їх же кошти було зроблено ремонт, який було завершено до моменту знайомства з ОСОБА_2 , до січня 2012 року, організацією ремонту займався її батько, ОСОБА_10 , суд виходить з такого.

По-перше, показання ОСОБА_1 в частині зображення на зазначених фототаблицях у складі звіту про оцінку майна та висновку експерта не спірної квартири спростовуються наявною документацією «Екостройград» та виконанням договору підряду. Також показаннями свідка ОСОБА_11 , який, будучи незацікавленою особою, пояснив, що наприкінці 2012 року - напочатку 2013 року керував ремонтною бригадою, яка здійснювала ремонтні роботи у спірній квартирі, і що на фототаблицях зображено саме спірну квартиру.

Крім того, судом враховано, що відповідні фототаблиці перебували у матеріалах справи з моменту надходження зустрічного позову від 25.07.2021 року, і до 21.06.2023 року стороною ОСОБА_1 не заперечувалися. У судовому засіданні 27.04.2023 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_9 підтверджував, що ремонт спірної квартири проводився під час шлюбу сторін та за їх спільні кошти, що не відповідає подальшому твердженню ОСОБА_1 про закінчення ремонту до моменту її знайомства з ОСОБА_2 .

Судом також взято до уваги процесуальну поведінку ОСОБА_1 , яка, заперечуючи виконання у квартирі ремонтних робіт, про які стверджувала інша сторона, не надала доступу до цієї квартири ані виконавцю, ані суду за місцезнаходженням для проведення її огляду, здійснення перевірки зовнішнього вигляду та стану приміщень, їх фотографування та відеозапису відповідно до ухвал суду від 03.07.2023 року та від 20.07.2023 року. Відповідний доступ та огляд квартири міг би підтвердити непроведения у ній ремонтних робіт, які заперечувалися ОСОБА_1 . Всупереч власному твердженню у судовому засіданні 21.06.2023 року про готовність надати квартиру до огляду за ухвалою суду, ОСОБА_1 не надала доступ, при цьому відмовилась надати свою фотофіксацію спірної квартири.

На спростування показань ОСОБА_1 стороною ОСОБА_2 було надано фотознімки, на яких зафіксовано час та геолокацію їх здійснення і на яких зображено інтер`єр квартири та ОСОБА_1 у ній, заперечень щодо яких від сторони ОСОБА_1 не надходило. Судом констатується збіг такого інтер`єру з інтер`єром на фототаблицях, які заперечувалися ОСОБА_1 у засіданні 21.06.2023 року.

Показання ОСОБА_1 в частині організації ремонту у спірній квартирі її батьком ОСОБА_10 , який вів діалог з прорабом, спростовуються показаннями ОСОБА_10 , який під час допиту як свідка заявив, що організацією ремонту у спірній квартирі займалася його донька ОСОБА_1 , вона наймала бригаду, він ремонтом не керував, що там робилося зовсім не знає. Непричетність ОСОБА_10 до організації ремонтних робіт підтверджено і показаннями свідка ОСОБА_11 , який пояснив, що роботи замовлялися ОСОБА_2 .

Таким чином, суд погоджується з доводами зустрічного позову, що ринкова вартість спірної квартири істотно збільшилася внаслідок ремонтних робіт, які замовлялися та оплачувалися ОСОБА_2 у період шлюбу сторін. Величина приросту вартості квартири внаслідок ремонту (невід`ємного поліпшення) склала 916 612 грн, виходячи з того, що ринкова вартість квартира з проведеним ремонтом станом на березень 2013 року, коли були закінчені роботи, складала 2 438 504 грн, а ринкова вартість цієї ж квартири без ремонту у той самий період складала б 1 521 892 грн. Тобто, вартість квартири збільшилася на 60,29%, і це стало саме наслідком проведення у ній ремонтних робіт, а не тенденцій на ринку нерухомості або інфляційних процесів, оскільки експертом порівняно вартість квартири з ремонтом (після поліпшень) та без ремонту (якщо б такі поліпшення не проводилися) станом на той самий період (березень 2013 року).

Суд доходить висновку, що грошові затрати на проведення ремонтних робіт, які суттєво збільшили вартість спірної квартири, були затратами подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_1 в силу презумпції режиму спільної сумісної власності подружжя та ненадання ОСОБА_2 доказів того, що такі затрати здійснювалися ним за рахунок його особистих коштів. Судом взято до уваги пояснення сторін, що спірна квартира використовувалася як місце проживання сім`ї сторін, тобто відповідні затрати здійснювалися в інтересах сім`ї.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Суд вважає доведеною наявність у спірних правовідносинах спеціальної умови, з настанням якої об`єкт особистої приватної власності одного з подружжя може бути визнаний об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а саме істотне, на понад 60%, збільшення вартості спірної квартири внаслідок спільних грошових затрат подружжя. Судом при цьому враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 17.01.2020 року у справі № 462/1408/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2020 року у справі №214/6174/15-ц зауважувала, що істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об`єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об`єктом нерухомого майна, який з`явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.

Посилання ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_2 як член сім`ї власника квартири, який проживав у квартирі, був зобов`язаний брати участь у витратах по її утриманню та проведенню ремонту, не спростовують того факту, що проведені ремонтні роботи істотно змінили якісні характеристики квартири, зумовили настільки значне перетворення об`єкта нерухомості, що його ринкова вартість істотно зросла та нівельовано приміщення квартири непридатної для проживанняв квартиру з сучасним ремонтом яка використовувалась подружжям для проживання сім`ї.

Суд також погоджується з доводами зустрічного позову в частині наявності підстав для визнання недійсним договору дарування спірної квартири від 04.03.2021 року та поділу її між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 шляхом визнання ідеальних часток, враховуючи такі обставини.

Судом встановлено, що 04.03.2021 року спірну квартиру було відчужено ОСОБА_1 на користь її матері ОСОБА_3 , що підтверджується договором дарування від 04.03.2021 року, посвідченим державним нотаріусом Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одеса Левіною К. М., зареєстрованим за № 6-90, та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 267578051 від 26.07.2021 року). Зазначені обставини не заперечувалися сторонами, як і обставина того, що відчуження здійснювалося без погодження з ОСОБА_2 .

Враховуючи висновки суду про належність спірної квартири на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відчуження квартири мало здійснюватися за їх взаємною згодою.

Ст. 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Згідно з ч. З ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Ч. 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Оскільки договір дарування спірної квартири виходить за межі дрібного побутового та укладений без згоди ОСОБА_2 , суд доходить висновку про необхідність визнання договору недійсним і включення спірної квартири до складу майнової маси, яка підлягає поділу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Судом при цьому враховано, що стороні обдаровуваного ОСОБА_3 , яка є матір`ю ОСОБА_1 , на час укладення договору від 04.03.2021 року було відомо про конфлікт ОСОБА_2 і ОСОБА_1 щодо належності спірної квартири, про що свідчать письмові пояснення в поліції від 23.02.2021 року, надані ОСОБА_2 , ОСОБА_1 і ОСОБА_3 за фактом відповідного конфлікту. Тобто, укладаючи спірний договір дарування, ОСОБА_3 розуміла, що квартира є предметом спору подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , усвідомлювала відсутність ОСОБА_2 при підписанні договору та його письмової згоди на укладення договору, і така поведінка обдаровуваного не відповідає ознакам добросовісного набувача.

Вимогу зустрічного позову про припинення права власності ОСОБА_3 на спірну квартиру, заявлену на виконання ч. З ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд відхиляє як неефективний спосіб захисту права.

Так, Законом України від 12.05.2022 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству», який набрав чинності 26 липня 2022 року, абзаци другий і третій ч. З ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції, яка, на відміну від попередньої, не передбачає обмежень щодо ухвалення судом рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, виключно за умови одночасного припинення цим рішенням речових прав, що зареєстровані. Таким чином, визнання судовим рішенням недійсним спірного договору від 04 березня 2021 року, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 , достатньо для повернення речових прав на квартиру у стан, що існував до цього, тобто забезпечення повернення квартири до майнової маси подружжя, що підлягає поділу.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про поділ спільного сумісного майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , щодо якого заявлені позовні вимоги за первинним та зустрічним позовом, у такий спосіб:

визнання їх ідеальних часток у нерухомому майні (машиномісці № 25/1, нежитловому приміщенні № 66 та квартирі АДРЕСА_5 ) з припиненням режиму спільної сумісної власності та залишенням майна у спільній частковій власності - по 1/2 частки за кожним у кожному з об`єктів;

визнання за ОСОБА_2 права особистої власності на комбайн зернозбиральний CAT LEXION 460, 2003 року випуску, р/н НОМЕР_3 , комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 580, 2005 року випуску, р/н НОМЕР_4 , комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 580, 2005 року випуску, р/н НОМЕР_5 , комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 480, 2003 року випуску, р/н НОМЕР_2 , спеціалізований напівпричіп KOGEL SN 24, 1993 року випуску, р/н НОМЕР_6 з присудженням ОСОБА_1 грошової компенсації у розмірі 107 447,50 грн, яка визначена шляхом розрахунку половини вартості відповідного майна (компенсація замість її 1/2 частки у ньому): (194 864 грн + 190 918 грн + 156 718 грн + 183 627 грн + 102 768 грн) : 2 = 414 447,50 грн та відрахування від такої суми половини вартості автомобіля Mercedes-Benz GLA 200, 2014 року випуску, р/н НОМЕР_16 , відчуженого ОСОБА_1 на користь третьої особи без згоди ОСОБА_2 (компенсація замість його 1/2 частки): 614 000 грн : 2 = 307 000 грн.

Згідно зч. 5 ст. 71 СК України, присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Сума у розмірі 107 447,50 грн була внесена ОСОБА_2 на депозитний рахунок суду.

Відповідно до ч. 1,5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином проінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

Керуючись ст. ст.12,13,76,77,141,259,263,264,265,268,272,273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_19 ) в порядку поділу спільного майна подружжя право приватної власності на 1/2 частину машиномісця № 25/1, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 358340551101).

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_19 ) в порядку поділу спільного майна подружжя право приватної власності на 1/2 частину нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 545811451101).

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ) в порядку поділу спільного майна подружжя право приватної власності на 1/2 частину машиномісця № 25/1, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 358340551101).

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ) в порядку поділу спільного майна подружжя право приватної власності на 1/2 частину нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 545811451101).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, визнання договору дарування недійсним, поділ спільного майна задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ) в порядку поділу спільного майна подружжя право приватної власності на комбайн зернозбиральний CAT LEX10N 460, 2003 року випуску, р/н НОМЕР_3 (свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_11 від 28 квітня 2016 року).

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ) в порядку поділу спільного майна подружжя право приватної власності на комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 580, 2005 року випуску, р/н НОМЕР_4 (свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_12 від 14 березня 2019 року).

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ) в порядку поділу спільного майна подружжя право приватної власності на комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 580, 2005 року випуску, р/н НОМЕР_5 (свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_13 від 13 квітня 2017 року).

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ) в порядку поділу спільного майна подружжя право приватної власності на комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 480, 2003 року випуску, р/н НОМЕР_2 (свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_14 від 01 серпня 2016 року).

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ) в порядку поділу спільного майна подружжя право приватної власності на спеціалізований напівпричіп KOGEL SN 24, 1993 року випуску, р/н НОМЕР_6 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_15 від 11 травня 2017 року).

Визнати об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_19 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ) квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2305433651101).

Визнати недійсним договір дарування квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 від 04 березня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , посвідчений державним нотаріусом Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одеса Левіною Катериною Миколаївною, зареєстрований за № 6-90.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_19 ) в порядку поділу спільного майна подружжя право приватної власності на 1/2 частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2305433651101).

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ) в порядку поділу спільного майна подружжя право приватної власності на 1/2 частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2305433651101).

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_19 ) в порядку поділу спільного майна подружжя 107 447,50 грн, розміщені на депозитному рахунку суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлений 09 жовтня 2023 року.

Суддя А.В. Науменко

29.09.23