П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 540/8831/21

Перша інстанція: суддя Лісовська Н. В.,

повний текст судового рішення

складено 10.05.2023, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідачаЯковлєва О.В.,

суддівЄщенка О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Херсонського окружного адміністративного суду, про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги до Державної судової адміністрації України про стягнення суми недоотриманої суддівської винагороди, за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року задоволено позовні вимоги.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про задоволення позовних вимог, так як у межах спірних правовідносин апелянт не мав правових підстав для виплати позивачу суддівської винагороди у розмірі встановленому ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», так як такий розмір у спірному періоді обмежувався чинними положеннями ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Указом Президента України від 19 грудня 2018 року № 431/2018 позивача призначено на посаду судді Херсонського окружного адміністративного суду безстроково (а. с. 16).

При цьому з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року суддівська винагорода позивачу нараховувалась у повному обсязі із застосуванням обмежень, передбачених ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року.

Не погоджуючись з отриманим розміром суддівської винагороди у період з квітня по серпень 2020 року, через застосовані обмеження, а також бажаючи отримати недоплачені суми суддівської винагороди, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як у межах спірних правовідносин ефективним способом захисту порушеного права позивача є стягнення коштів з ДСА України, з яким погоджується судова колегія, з огляду на наступне.

Так, згідно ст. 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

В свою чергу, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 135 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Частиною 3 вказаної статті встановлено, що базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Частиною 4 вказаної статті встановлено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Частиною 5 вказаної статті встановлено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Частиною 6 вказаної статті встановлено, що суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Частиною 7 вказаної статті встановлено, що суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Частиною 8 вказаної статті встановлено, що суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «Цілком таємно», - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «Таємно», - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Частиною 9 вказаної статті встановлено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

З іншого боку, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 553-IX від 13 квітня 2020 року, який набрав чинності 18 квітня 2020 року, доповнено ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» статтею 29.

Так, згідно ст. 29 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік», установлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.

Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).

В свою чергу, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 1006-IX від 17 листопада 2020 року, який набрав чинності 28 листопада 2020 року, виключено статтю 29 із ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності дій ДСА України щодо обмеження розміру суддівської винагороди позивача, яку він отримував з квітня по серпень 2020 року.

В даному випадку, сторонами у справі не заперечується, що позивач, як суддя Херсонського окружного адміністративного суду, з квітня по серпень 2020 року отримував суддівську винагороду у обмеженому ст. 29 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмірі.

В свою чергу, позивач вважає, що він мав право у спірному періоді на отримання суддівської винагороди у встановленому ст. 135 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» розмірі.

Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, у межах доводів та вимога апеляційної скарги суб`єкта владних повноважень, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В даному випадку, як зазначено вище, з набранням чинності 18 квітня 2021 року ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-IX, позивачу обмежено розмір суддівської винагороди до 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року.

В свою чергу, рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020, у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», положень частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» визнано неконституційними положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-IX зі змінами, ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-IX, визнані неконституційними.

Тому, внесені ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-IX зміни втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення, а саме 28 серпня 2020 року.

Між тим, перевіряючи правомірність застосованих до позивача обмежень, що діяли у спірному періоді, колегія суддів зазначає наступне.

Так, Конституцією України встановлено, що розмір винагороди судді встановлюється виключно законом про судоустрій.

При цьому, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачу у спірному періоді протиправно виплачено суддівську винагороду у розмірі встановленому ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік», а не ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», так як виплата суддівської винагороди у розмірі встановленому ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прямо суперечить Конституції України.

В свою чергу, при вирішенні питання щодо обрання належного та ефективного способу захисту порушених прав позивача суд враховує, що за правилами ч. 3 та 4 ст. 148 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» ДСА України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів.

При цьому, суб`єкт владних повноважень наголошує на тому, що його рішення, дії та бездіяльність не визнавались протиправними судом першої інстанції, а як наслідок ним не порушено прав позивача.

В свою чергу, колегія суддів не погоджується із зазначеними доводами апеляційної скарги, так як необхідність виконання розпорядником бюджетних коштів вимог чинного ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» не змінює правової природи вже вчинених ним дій, які прямо суперечать вимогам Конституції України, а як наслідок порушують права позивача.

З іншого боку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним способом поновлення порушених прав позивача за наслідком виплати його суддівської винагороди у зменшеному розмірі є стягнення на його користь решти невиплачених сум суддівської винагороди за спірний період.

Крім того, колегія суддів зазначає, що обраний позивачем спосіб відновлення порушених прав позивача відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 14 липня 2023 року (справа № 140/5481/22).

При цьому, судом першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допущено, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року без змін.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Державну судову адміністрацію України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач О.В. ЯковлєвСудді О.В. Єщенко А.В. Крусян