П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/6221/23

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

31.05.2023 року;

Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Єщенка О.В.

суддів Крусяна А.В.

Яковлєва О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області від 20.12.2022 року №51031400000517 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання;

зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби в Одеській області вирішити питання щодо оформлення (видачі) посвідки на тимчасове проживання.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачка є громадянкою російської федерації, в липні 2018 року між нею та громадянином України ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, про що складено актовий запис за №1282 та видано Свідоцтво Серії НОМЕР_1 .

В листопаді 2022 року позивачка звернулась в Головне управління Державної міграційної служби в Одеській області із заявою про отримання посвідки на тимчасове проживання в Україні на підставі положень частини 14 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

За результатом розгляду звернення міграційною службою відмовлено позивачці в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на підставі підпункту 9 пункту 61 Порядку від 25.04.2008 року №322, про що прийнято рішення від 20.12.2022 року №51031400000517.

Оспорюючи обґрунтованість та правомірність рішення відповідача, позивачка вказує, що на території України перебуває на законних підставах, а саме на підставі раніше виданої посвідки на тимчасове проживання в Україні, строк якої неодноразово продовжувався компетентним органом у сфері міграції. При цьому, позивачкою дотримано вимоги Порядку від 25.04.2008 року №322 та подано вичерпний перелік матеріалів, які є підставою для одержання посвідки на тимчасове проживання в Україні.

В свою чергу, орган міграційної служби у своєму рішенні не наводить конкретних фактів подання позивачкою завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів при зверненні за одержанням посвідки.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 20.12.2022 року №51031400000517 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 .

Зобов`язав Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області вирішити питання щодо оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду.

Стягнув з Головного управління ДМС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1073,6 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачається право іноземців та осіб без громадянства для перебування на території України з метою возз`єднання сім`ї, яке підтверджується, у тому числі, укладанням шлюбу з громадянином України та посвідкою на тимчасове проживання в Україні.

На розгляді у міграційної служби був повний (необхідний) пакет документів, який підтверджує підстави для видачі позивачці посвідки на тимчасове проживання в Україні. Правових обмежень, за яких посвідка на тимчасове проживання в Україні не підлягає видачі позивачці, під час вирішення справи не встановлено.

Окрім наведеного, судом першої інстанції зауважено на тому, що в оспорюваному рішенні висновки відповідача про встановлення факту подання іноземцем завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів не конкретизовано, достатньо не обґрунтовано, що фактично позбавило позивачку можливості усунути обставини, наявність яких слугувала відмовою в оформленні посвідки.

Враховуючи наведене у сукупності, суд першої інстанції визначив позовні вимоги обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню шляхом скасування рішення відповідача із зобов`язанням органу міграційної служби вирішити питання щодо оформлення (видачі) посвідки на тимчасове проживання позивачці, з урахуванням висновків суду.

В апеляційній скарзі Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що під час вирішення справи судом першої інстанції помилково не враховано положення Закону України «Про національну безпеку України» та введені Стратегії національної безпеки України, боротьби з організованою злочинністю, якими визначаються загрози національній безпеці України.

Посилаючись на обсяг завдань та обов`язків, визначених Законом України «Про Службу безпеки України» та покладених на Службу безпеки, апелянт наголошує на тому, що інформація за результатом перевірки Службою безпеки відомостей стосовно позивачки, діяльність якої оцінена цією Службою як одну з потенційних загроз національній безпеці, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян та інших осіб, які знаходяться на території України, та здійснює вплив на загострення криміногенної обстановки в Україні в цілому, не може викликати у міграційної служби сумнівів, підлягає врахуванню при вирішенні питання про видачу іноземцю посвідки на тимчасове проживання в Україні та, з огляду на приписи підпунктів 7, 9 пункту 61 Порядку від 25.04.2018 року №322, є безумовною підставою для відмови у видачі заявленої посвідки.

Апелянт наполягає на тому, що оспорюване рішення про відмову у видачі іноземцю посвідки на тимчасове проживання в Україні прийнято правомірно, у спосіб, встановлений діючим законодавством, в межах повноважень відповідача та з метою, з якою ці повноваження надані, обґрунтовано та пропорційно, тому у суду першої інстанції не виникло обставин для задоволення адміністративного позову.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для скасування судового рішення.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, відповідно до паспорту № НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою російської федерації.

Згідно Свідоцтва про шлюб від 06.07.2018 року Серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка російської федерації є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована Головним управлінням ДФС в Одеській області в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків.

15.09.2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видано посвідку № НОМЕР_3 на тимчасове проживання в Україні, строком до 06.09.2022 року.

Відповідно до пункту 101 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №322, у посвідці проставлено кодове позначення мети поїздки/підставу видачі: 04/14 (возз`єднання сім`ї з громадянином України (на підставі шлюбу).

У Довідці Василівської міської ради Запорізьскої області від 13.10.2021 року за №1865 засвідчено реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки російської федерації, за адресою: АДРЕСА_1 , з 07.08.2018 року по день складання довідки.

У зв`язку із закінченням строку дії посвідки на тимчасове проживання, 28.11.2022 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подала ГУ ДМС в Одеській області заяву-анкету за №105131935 про обмін посвідки на тимчасове проживання, виданої на підставі 04/14 (возз`єднання сім`ї з громадянином України (на підставі шлюбу).

До заяви додано: копію паспорта громадянина російської федерації (з перекладом на українську мову) №55 0457965; копію Свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 з громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; копію паспорта громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Серії НОМЕР_4 ; копію посвідки № НОМЕР_3 на тимчасове проживання в Україні, видану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15.09.2021 року; Довідку про реєстрацію місця проживання; копію Договору добровільного медичного страхування та відповідальності іноземних громадян перед третіми особами №1049628; документи про здійснення платежів за збір щодо видачі посвідки на тимчасове проживання.

01.12.2022 року Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області направлено відділу контррозвідки Управління Служби безпеки України в Одеській області запит за №5100.5.3-10490/51.1-22, в якому Управління просило здійснити перевірку щодо наявності або відсутності в СБ України інформації про те, що дії іноземця громадянки російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , можуть загрожувати національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, та відповідно до підпункту 7 пункту 61 Порядку від 25.04.2018 року №322, є підставою для відмови в обміні посвідки на тимчасове проживання.

У відповідь, у листі від 09.12.2022 року за №10504/1/5101-22, Управління Служби безпеки України в Одеській області повідомило міграційну службу про проведення перевірки відомостей, які б перешкоджали видачі/обміну іноземним громадянам посвідки на тимчасове проживання в Україні.

Зазначило, що за результатами перевірки, на підставі підпунктів 7 та 9 пункту 61 Порядку від 25.04.2018 року №322, Управління Служби безпеки заперечує стосовно обміну/видачі іноземному громадянину посвідки на тимчасове проживання в Україні.

Рішенням від 20.12.2022 року №51031400000517 Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області відмовило громадянці російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на підставі підпункту 9 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №322.

Не погоджуючись із рішенням органу міграційної служби, посилаючись на його необґрунтованість та невідповідність чинному законодавству, позивачка звернулась до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 26 Конституції України визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI, який також встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.

За визначеннями, наведеними у пунктах 3, 6, 7, 18 частини 1 статті 1 Закону України від 22.09.2011 року №3773-VI, возз`єднання сім`ї - в`їзд та тимчасове або постійне проживання в Україні членів сім`ї іноземця або особи без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах та можуть підтвердити відповідними документами наявність достатнього фінансового забезпечення для утримання членів сім`ї в Україні, з метою спільного проживання сім`ї незалежно від того, коли виникли сімейні відносини - до чи після прибуття іноземця або особи без громадянства до України;

іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав;

іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні;

посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Відповідно до частини 14 статті 4 Закону України від 22.09.2011 року №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України.

Згідно із частинами 3, 14 статті 5 Закону України від 22.09.2011 року №3773-VI іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - п`ятнадцятій, вісімнадцятій та двадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.

Підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною чотирнадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс медичного страхування. Якщо шлюб між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства було укладено за межами України відповідно до права іноземної держави, дійсність такого шлюбу визначається згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

Статтею 5-1 Закону України від 22.09.2011 року №3773-VI (в редакції, яка діяла на момент оформлення позивачці попередньої посвідки на тимчасове проживання) визначено строки дії посвідки на тимчасове проживання для відповідних категорій іноземців та осіб без громадянства, які, згідно із пунктом 5 цієї статті Закону, у випадку позивачки становлять один рік.

Частиною 3 статті 5-1 Закону України від 22.09.2011 року №3773-VI (яка діяла на момент звернення позивачки про обмін посвідки на тимчасове проживання) передбачено, що строк дії посвідки на тимчасове проживання може бути продовжено необмежену кількість разів, за наявності підстав, передбачених законом.

Частиною 2 статті 5-3 Закону України від 22.09.2011 року №3773-VI (яка діяла на момент закінчення терміну посвідки позивачки на тимчасове проживання) визначено, що іноземець або особа без громадянства подає документи для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання не пізніш як за 10 календарних днів до закінчення строку її дії.

Також, частиною 5-5 Закону України від 22.09.2011 року №3773-VI (яка діяла на момент звернення позивачки про обмін посвідки на тимчасове проживання) передбачено, що іноземець або особа без громадянства подає заяву про оформлення або продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання та відповідні документи, визначені цим Законом та Кабінетом Міністрів України, особисто або через свого представника на підставі довіреності до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Вказані положення Закону України від 22.09.2011 року №3773-VI кореспондуються із приписами Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №322.

Слід зазначити, що відповідно до підпункту 3 пункту 7 Порядку від 25.04.2018 року №322, обмін посвідки здійснюється у разі закінчення строку дії посвідки.

За правилами пунктів 16, 17, 19 Порядку від 25.04.2018 року №322 документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг та територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.

Документи для оформлення посвідки подаються не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення встановленого строку перебування в Україні.

У разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати закінчення строку її дії. У такому випадку посвідка, що підлягає обміну, після прийому документів повертається особі та здається нею під час отримання нової посвідки.

Згідно із пунктами 39, 40 Порядку від 25.04.2018 року №322 для оформлення у зв`язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи:

1) посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення);

2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, крім випадків, установлених абзацом восьмим цього пункту;

3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;

4) документи, що підтверджують обставини чи юридичні факти, відповідно до яких посвідка підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 3 і 4 пункту 7 цього Порядку), документи, видані компетентними органами іноземних держав, мають бути легалізованими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

5) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника (у разі подання документів законним представником);

6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати.

У разі коли обмін посвідки здійснюється у зв`язку із закінченням строку її дії, додатково подаються дійсний поліс медичного страхування на весь строк дії посвідки та документи, зазначені у пункті 33 цього Порядку.

У пункті 42 Порядку від 25.04.2018 року №322 передбачено, що рішення про оформлення, обмін посвідки приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих ними документів та у разі відсутності підстав для відмови в її оформленні.

Відповідно до пункту 61 Порядку від 25.04.2018 року №322 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли:

1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на постійне проживання (крім випадків обміну посвідки), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення;

2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в`їзду;

3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію;

4) встановлено належність особи до громадянства України;

5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання;

6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17-19 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки;

7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, чи іноземець або особа без громадянства вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку з учиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином;

8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований чи не відповідає встановленому зразку, чи належить іншій особі, чи строк його дії закінчився;

9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;

10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов`язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в`їзду в Україну;

11) в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із пунктом 67 Порядку від 25.04.2018 року №322 після закінчення строку дії посвідки іноземець та особа без громадянства зобов`язані в семиденний строк зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України. При цьому посвідка здається до територіального органу/територіального підрозділу ДМС.

Виходячи з обставин цієї справи, відмова в оформленні (обміні) позивачці посвідки на тимчасове проживання відбулась з підстав, передбачених підпунктом 9 пункту 61 Порядку від 25.04.2018 року №322.

Суд першої інстанції вірно врахував, що зазначеною нормою врегульовано правову підставу територіального органу ДМС для відмови іноземцю в оформленні або видачі посвідки у разі встановлення факту подання іноземцем завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів. При цьому, судом першої інстанції вірно встановлено, що оспорюване рішення не містить посилань на фактичні обставини подання іноземцем при зверненні за обміном посвідки завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів.

Фактично, підставою для відмови в оформленні (видачі) позивачці посвідки на тимчасове проживання стали заперечення Управління СБУ стосовно обміну/видачі іноземному громадянину посвідки на тимчасове проживання в Україні. Вказані висновки УСБУ зроблені за результатом перевірки наявності або відсутності інформації про те, що дії іноземця можуть загрожувати національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.

Тобто, відповідна інформація Управління СБУ згідно із підпунктом 7 пункту 61 Порядку від 25.04.2018 року №322 є доказом того, що дії іноземця, що можуть загрожувати національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, та правовою обставиною для відмови іноземцю в оформленні (обміні) посвідки.

Водночас, як вірно встановив суд першої інстанції, заперечення УСБУ щодо оформлення (обміну) позивачці посвідки не містять посилань на інформацію про те, що дії іноземця загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, чи іноземець або особа без громадянства вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку з учиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином.

У зв`язку із чим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що рішення міграційної служби не містить достатніх мотивів його прийняття, не містить конкретних підстав (фактичних і юридичних) прийняття рішення, а відтак не може вважатись обґрунтованим і правомірним.

При цьому, в контексті спірних правовідносин, одночасному врахуванню підлягають положення постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання надання Державною міграційною службою адміністративних послуг в умовах воєнного стану» 01.11.2022 року №1232 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якої відповідно до статей 12-1, 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. №64 «Про введення воєнного стану в Україні», Кабінетом Міністрів України постановлено:

1. Установити, що у період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення або скасування надання територіальними органами/територіальними підрозділами Державної міграційної служби адміністративних послуг громадянам Російської Федерації здійснюється з урахуванням таких особливостей:

розгляд заяв про оформлення дозволу на імміграцію, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання, поданих до набрання чинності цією постановою, зупиняється до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором;

у разі звернення громадянина Російської Федерації із заявою про оформлення дозволу на імміграцію, продовження строку перебування, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання територіальний орган/територіальний підрозділ Державної міграційної служби інформує про відмову в прийнятті документів до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором.

2. Зазначені у пункті 1 цієї постанови обмеження не поширюються на:

осіб, що мають законні підстави для оформлення дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, передбачені пунктами 4, 6 та 9 частини другої та пунктами 1, 2 та 4 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію»;

осіб, що мають підстави для оформлення посвідки на тимчасове проживання, передбачені частинами четвертою, п`ятнадцятою, шістнадцятою статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», або інші передбачені цією статтею підстави за умови підтримки їх заяв про оформлення посвідки на тимчасове проживання письмовим клопотанням центрального органу виконавчої влади, до повноваження якого належить сфера діяльності таких осіб;

осіб, що звернулися із заявами про продовження строку перебування в інших випадках, крім передбачених абзацами другим та третім цього пункту, якщо рішення за такими заявами приймаються Головою Державної міграційної служби або його заступниками.

3. Особи, зазначені в абзаці третьому пункту 2 цієї постанови, повинні протягом 30 днів з дня набрання чинності цією постановою звернутися за обміном посвідки на тимчасове проживання, якщо строк звернення за її обміном настав у період з 24 лютого 2022 р. до дня набрання чинності цією постановою.

Зазначений акт Кабінету Міністрів України набрав чинності з 09.11.2022 року.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації введено на всій території України воєнний стан з 5:30 год. 24 лютого 2022 року, який діє на даний час.

З урахуванням особливостей надання територіальними органами/територіальними підрозділами Державної міграційної служби адміністративних послуг громадянам російської федерації, установлених постановою Кабінету Міністрів України 01.11.2022 року №1232 у період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення або скасування, а також дати звернення позивачки за оформленням (обміном) посвідки (28.11.2022 року), територіальний орган/територіальний підрозділ Державної міграційної служби має поінформувати іноземця про відмову в прийнятті документів до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором.

Суд першої інстанції вірно врахував, що вказана постанова Кабінету Міністрів України 01.11.2022 року №1232 у пункті 2 містить виключення, за яких зазначені у пункті 1 цієї Постанови обмеження на іноземців не поширюються.

Проте, суд першої інстанції помилково зазначив, що у випадку позивачки, на останню поширюються положення абзацу 2 пункту 2 цієї Постанови, а саме, як на особу, що має законні підстави для оформлення дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, передбачені пунктами 4, 6 та 9 частини другої та пунктами 1, 2 та 4 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію».

Помилковість висновків суду першої інстанції полягає у тому, що позивачка не зверталась до органу міграційної служби із заявою про одержання дозволу на імміграцію в Україну. Спірні правовідносини виникли виключно з приводу неправомірної відмови позивачці в оформленні (обміні) посвідки на тимчасове проживання в Україні.

В контексті спірних правовідносин та тієї обставини, що позивачка звернулась до органу міграційної служби за оформленням (обміном) посвідки на тимчасове проживання в Україні на підставі частини 14 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та в період настання строку такого звернення, що припав у період з 24 лютого 2022 р. до дня набрання чинності вказаною Постановою і протягом 30 днів з дня набрання чинності цією Постановою, орган міграційної мав перевірити наявність у позивачки умов, за яких обмеження, передбачені пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України 01.11.2022 року №1232, не поширюються на іноземця, а саме:

віднесення позивачки до осіб, що мають підстави для оформлення посвідки на тимчасове проживання, передбачені частинами четвертою, п`ятнадцятою, шістнадцятою статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», або інші передбачені цією статтею підстави;

та за умови підтримки їх заяв про оформлення посвідки на тимчасове проживання письмовим клопотанням центрального органу виконавчої влади, до повноваження якого належить сфера діяльності таких осіб.

Повертаючись до обставин цієї справи, колегія суддів звертає увагу на те, що звернення позивачки за оформленням (обміном) посвідки та розгляд її заяви відбулись в загальному порядку, передбаченому Законом України від 22.09.2011 року №3773-VI та постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №322, без урахування особливостей, встановлених постановою Кабінету Міністрів України 01.11.2022 року №1232 у період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення або скасування.

Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно із частиною 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на те, що рішення міграційної служби не містить достатніх мотивів та конкретних підстав його прийняття, є необґрунтованим, колегія суддів вбачає підстави для скасування рішення міграційної служби та наявність правових обставин для зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки з урахуванням висновків суду.

Водночас, враховуючи помилковість висновків суду першої інстанції про поширення у спірному випадку на позивачку положень абзацу 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України 01.11.2022 року №1232, ці висновки підлягають зміні на висновки апеляційного суду у цій адміністративній справі.

Враховуючи викладене, оскільки висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є правильними, але не у повній мірі відповідають нормам матеріального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції відповідно до статті 317 КАС України зміні в мотивувальній частині.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року змінити в мотивувальній частині.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв