ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2023 р.Справа № 520/5255/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бартош Н.С.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Дуднік Н.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, Головного управління Національної поліції України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Полях Н.А.) від 05.06.2023 року (повний текст складено 05.06.23 року) по справі №520/5255/23

за позовом ОСОБА_1

до Управління стратегічних розслідувань в Харківській області Національної поліції України, Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, Головного управління Національної поліції України в Харківській області, Національної поліції України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом, в якому просив:

визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції України в Харківській області, Управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, щодо не зарахування позивачу вислуги років у поліції наявний на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років служби в податковій міліції Головного управління ДФС у Харківській області, що на момент переходу на службу у Національну поліцію України на 18.05.2017 року становила 04 роки, 03 місяці, 21 день;

зобов`язати Головне управління Національної поліції України в Харківській області, Управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, щодо зарахування позивачу вислуги років у поліції наявний на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років служби в податковій міліції Головного управління ДФС у Харківській області, що на момент переходу на службу у Національну поліцію України на 18.05.2017 року становила 04 роки, 03 місяці, 21 день;

зобов`язати Головне управління Національної поліції України в Харківській області, Управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України провести перерахунок і виплату одноразово та в повному обсязі з 18.05.2017 року з подальшим урахуванням вислуги років, та виплатити винагороду за вислугу років позивачу вислуги років у поліції наявний на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу з урахуванням вислугу років служби в податковій міліції Головного управління ДФС у Харківській області, що на момент переходу на службу у Національну поліцію України 18.05.2017 року становила 04 роки, 03 місяці, 21 день.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачами незаконно та протиправно не зараховано стаж служби позивача у Національній поліції, згідно рапорту від 01.12.2021 року станом на 08.12.2021 року вислуга років 04 роки, 03 місяці, 21 день служби в податковій міліції, згідно висновку про визначення стажу служби для виплати винагороди за вислугу років, наказ №9-0 від 14.01.2015 року. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції України в Харківській області, Управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, щодо не зарахування позивачу вислуги років у поліції наявний на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років служби в податковій міліції Головного управління ДФС у Харківській області, що на момент переходу на службу у Національну поліцію України на 18.05.2017 року становила 04 роки, 03 місяці, 21 день.

Зобов`язано Головне управління Національної поліції України в Харківській області, Управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, щодо зарахування позивачу вислуги років у поліції наявний на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років служби в податковій міліції Головного управління ДФС у Харківській області, що на момент переходу на службу у Національну поліцію України на 18.05.2017 року становила 04 роки, 03 місяці, 21 день.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач, Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України та Головне управління Національної поліції України в Харківській області не погодились із рішенням суду першої інстанції та подали апеляційні скарги.

Позивач в апеляційній скарзі просив скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Головне управління Національної поліції України в Харківській області, Управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України провести перерахунок і виплату одноразово та в повному обсязі з 18.05.2017 року з подальшим урахуванням вислуги років, та виплатити винагороду за вислугу років позивачу вислуги років позивачу та задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що відмовляючи у задоволені частини позовних вимог, суд першої інстанції порушив право позивача на забезпечення його законного права на отримання в подальшому виплат за сою діяльність, які можуть бути спотвореними відповідачами у подальшому.

Відповідач, Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України, в апеляційній скарзі просив скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у їх задоволенні.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції протиправно прирівняв службу у податковій міліції до служби в органах внутрішніх справ України. Зазначив, що поняття "вислуга років", яке застосовується в Законі 2262-ХІІ є тотожним поняттю "вислуга років у поліції", яке згадується у частині 4 ст. 78 Закону України "Про Національну поліцію" та відмінним від поняття "стаж служби в поліції", яке має значення для права на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, але безпосередньо не впливає на пенсійні виплати. В зв`язку з чим, віднесення судом часу служби позивача в податковій міліції до стажу служби в поліції, посилаючись на те, що вона прирівнюється до служби в органах внутрішніх справ, є безпідставною, необґрунтованою і такою, що не відповідає діючому законодавству, оскільки в переліку періодів служби, які включаються до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, відповідно до ч. 2 ст. 78 Закону України "Про Національну поліцію" податкова міліція не включається. Включення періодів служби у податковій міліції до вислуги років визначено законодавством лише для права на призначення пенсії.

Відповідач, Головне управління Національної поліції України в Харківській області, в апеляційній скарзі просив адміністративний позов залишити без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, або скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у їх задоволенні.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 28.04.2020 №111 о/с позивача було призначено в порядку переведення з ГУНП в Харківській області на посаду оперуповноваженого 4-го відділу УСР в Харківській області, в якому зазначено стаж служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. Відомості про стаж служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки були відображені і в наказі про переведення позивача на службу в Національну поліцію України з податкової міліції ГУ ДФС у Харківській області в 2017 році. Позивач не міг бути необізнаним з цими наказами до того як приступив до виконання своїх службових обов`язків. В зв`язку з чим вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду.

Також представником Головного управління Національної поліції України в Харківській області було надано письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача.

Позивач у наданих під час апеляційного розгляду справи письмових поясненнях відмовився від позовних вимог в частині визнання протиправними дій та зобов`язання Головне управління Національної поліції України в Харківській області, Управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та Національну поліцію України зарахувати вислугу років, яка була наявна на момент переходу на службу у Національну поліцію України, що на момент переходу на службу у Національну поліцію України станом на 18.05.2017 року становила 04 роки, 03 місяці, 21 день, оскільки особиста справа позивача знаходиться в Департаменті стратегічних розслідувань Національної поліції України, де позивач займає посаду оперуповноваженого в одному із управлінь. Також позивач відмовився від позовних вимог до Головного управління Національної поліції України в Харківській області, Управління стратегічних розслідувань в Харківській області Національної поліції України , Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та Національної поліції України в частині проведення перерахунку та виплати одноразово та в повному обсязі з 18.05.2017 року з подальшим урахуванням вислуги років, та виплатити винагороду за вислугу років позивачу, яка становила на момент переходу на службу у Національну поліцію України станом на 18.05.2017 року становила 04 роки, 03 місяці, 21 день (а.с. 238-239).

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а апеляційні скарги Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та Головного управління Національної поліції України в Харківській області підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 25.11.2014 прийнятий до податкової міліції на посаду оперуповноваженого Оперативного управління Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (наказ ГУ Міндоходів № 520-о від 25.11.2014, серія трудової книжки НОМЕР_1 ).17.05.2017 звільнений з посади оперуповноважений відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління Центральної ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (наказ ГУ Міндоходів № 253-о від 17.05.2017).

З 18.05.2017 по 29.05.2017 - старший оперуповноважений відділу аналізу, планування та моніторингу управління організації роботи, моніторингу та контролю Департаменту захисту економіки Національної поліції України (наказ ДЗЕ НПУ від 04.05.2017 № 169 о/с).

З 29.05.2017 по 11.04.2018 - оперуповноважений відділу протидії злочинам у кредитно-фінансовій, банківській сферах та зовнішньо-економічній діяльності Управління захисту економіки в Луганській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України (наказ ДЗЕ НПУ від 29.05.2017 № 183 о/с).

З 11.04.2018 по 18.03.2019 - оперуповноважений сектору з обслуговування об`єктів відділу спеціальної поліції Головного управління Національної поліції України в Харківській області (наказ ГУНП в Харківській області від 17.04.2018 № 90 о/с).

З 18.03.2019 по 21.05.2019 - оперуповноважений відділу кримінальної поліції Київського ВП ГУНП в Харківській області (наказ ГУНП в Харківській області від 18.03.2019 № 76 о/с).

З 21.05.2019 по 13.12.2019 - оперуповноважений відділу протидії злочинам у паливно-енергетичному комплексі, сфері природних ресурсів та екології управління захисту економіки в Харківській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України (наказ ДЗЕ НПУ від 27.05.2019 № 150 о/с).

З 13.12.2019 по 22.04.2020 - інспектор превентивної діяльності Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області (наказ ГУНП в Харківській області від № 422 о/с).

З 22.04.2020 по 01.09.2020 - оперуповноважений 4-го відділу (протидії організованим злочинним групам в органах державної влади) управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (наказ ДСР НПУ від 28.04.2020 № 111 о/с)

З 01.09.2020 по 10.11.2020 на посаді оперуповноваженого 7-го відділу (оперативно-технічної розвідки) управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (наказ ДСР НПУ від 28.08.2020 № 274 о/с).

З 10.11.2020 по 16.02.2021 на посаді оперуповноваженого 4-го відділу (протидії організованим злочинним групам в органах державної влади) управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (наказ ДСР НПУ від 10.11.2020 № 382 о/с)

З 16.02.2021 по 01.03.2022 на посаді старшого оперуповноваженого 4-го відділу (протидії організованим злочинним групам в органах державної влади) управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (наказ ДСР НПУ від 16.02.2021№ 50 о/с).

З 01.03.2022 по теперішній час на посаді оперуповноваженого 4-го відділу (протидії організованим злочинним групам в органах державної влади) управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (наказ ДСР НПУ від 22.02.2022 № 78 о/с).

Позивач подав до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України рапорт щодо зарахування до стажу служби в поліції період проходження служби в податковій міліції з 25.11.2014 по 17.05.2017.

Листом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 08.12.2021 року № 15847/55/03-2021 позивачу повідомлено, що вказаний період не було зараховано до стажу у службі в поліції.

Вважаючи свої право порушеними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки служба в податковій міліції має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, оскільки здійснювалась в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, то дії Головного управління Національної поліції України в Харківській області, Управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, щодо не зарахування позивачу вислуги років у поліції наявний на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років служби в податковій міліції Головного управління ДФС у Харківській області, що на момент переходу на службу у Національну поліцію України на 18.05.2017 року становила 04 роки, 03 місяці, 21 день є протиправними. В зв`язку з чим, суд дійшов висновку про наявність у Головного управління Національної поліції України в Харківській області, Управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України обов`язку зарахувати позивачу вислугу років у поліції наявний на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років служби в податковій міліції Головного управління ДФС у Харківській області, що на момент переходу на службу у Національну поліцію України на 18.05.2017 року становила 04 роки, 03 місяці, 21 день.

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд дійшов висновку про їх передчасність.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 3 ст. 308 КАС України).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон України № 580-VIII; в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України № 580-VIII завданням поліції є надання поліцейських послуг у сферах:

1) забезпечення публічної безпеки і порядку;

2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;

3) протидії злочинності;

4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Частиною першою статті 59 Закону України № 580-VIII визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до статті 78 Закону України №580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

До стажу служби в поліції зараховуються:

1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;

2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;

3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;

4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;

5) час роботи в органах прокуратури і суду осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих;

6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

Відповідно до пункту 353.1 статті 353 Податкового кодексу України (далі ПК України; в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Згідно з пунктом 356.1 статті 356 ПК України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Відповідно до частини четвертої статті 78 Закону України № 580-VIII порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.

Приписами пунктів 3-6 частини сьомої Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 580-VIII зобов`язано Кабінет Міністрів України в місячний строк, крім іншого, прийняти нормативно-правові акти, що випливають із вказаного Закону та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із вказаним Законом, ужити заходів щодо фінансового та матеріально-технічного забезпечення поліції України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» від 23.12.2015, який набрав чинності 29.12.2015, пункт 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» доповнено абзацами другим та третім, згідно з якими за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені вказаним Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Відповідно до статті 19 Закону України від 04.12.1990 №509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі Закон України №509-XII) податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Статтями 24, 26 Закону України № 509-XII визначено, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ. Держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України «Про міліцію».

Під час розгляду справи встановлено та не заперечується сторонами, що позивач з 25.11.2014 року по 17.05.2017 року проходив службу в органах податкової міліції на посаді оперуповноваженого Оперативного управління Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Колегія суддів зауважує, що згідно зі статтею 78 Закону України № 580-VIII до служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України. У свою чергу, приписами статей 353, 356 ПК України визначено, що особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, на цих осіб поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Аналізуючи повноваження, завдання та функції цих органів, колегія суддів приходить до висновку, що і податкова міліція, і відповідні підрозділи поліції здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 07.10.2020 у справі № 826/16143/18.

Наведене підтверджує аргументи позивача щодо тотожності правового статусу служби в органах внутрішніх справ та служби в органах податкової міліції.

Враховуючи вказані правові норми, приходить до висновку, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах податкової служби України прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ України.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з загальним висновком суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на зарахування до вислуги років служби в податковій міліції Головного управління ДФС у Харківській області з 25.11.2014 року по 17.05.2017 року.

Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо протиправності дій Головного управління Національної поліції України в Харківській області та Управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, виходячи з наступного.

Так, позивач з 22.04.2020 року позивач проходить службу у Департаменті стратегічних розслідувань Національної поліції України на посаді оперуповноваженого 4-го відділу (протидії організованим злочинним групам в органах державної влади) управління стратегічних розслідувань в Харківській області.

З рапортом щодо зарахування до стажу служби в поліції період проходження служби в податковій міліції з 25.11.2014 по 17.05.2017 позивач звертався до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та саме Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України листом від 08.12.2021 року № 15847/55/03-2021 повідомив позивачу у зарахуванні вказаного періоду до стажу у службі в поліції.

Доказів звернення до інших відповідачів матеріали справи не містять та позивачем не надано.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З аналізу викладеного суд зазначає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність протиправності в діях Головного управління Національної поліції України в Харківській області та Управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.

Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.

Крім того, у наданих під час апеляційного розгляду справи письмових поясненнях позивач відмовився від позовних вимог в частині визнання протиправними дій та зобов`язання Головне управління Національної поліції України в Харківській області, Управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та Національну поліцію України зарахувати вислугу років, яка була наявна на момент переходу на службу у Національну поліцію України, що на момент переходу на службу у Національну поліцію України станом на 18.05.2017 року становила 04 роки, 03 місяці, 21 день, оскільки особиста справа позивача знаходиться в Департаменті стратегічних розслідувань Національної поліції України, де позивач займає посаду оперуповноваженого в одному із управлінь. Також позивач відмовився від позовних вимог до Головного управління Національної поліції України в Харківській області, Управління стратегічних розслідувань в Харківській області Національної поліції України , Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та Національної поліції України в частині проведення перерахунку та виплати одноразово та в повному обсязі з 18.05.2017 року з подальшим урахуванням вислуги років, та виплатити винагороду за вислугу років позивачу, яка становила на момент переходу на службу у Національну поліцію України станом на 18.05.2017 року становила 04 роки, 03 місяці, 21 день (а.с. 238-239).

Згідно ч. 1 ст. 189 КАС України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Оскільки позовні вимоги до Головного управління Національної поліції України в Харківській області задоволенню не підлягають та позивач фактично відмовився від них під час апеляційного розгляду справи, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо пропуску строку звернення до суду із вимогами до Головного управління Національної поліції України в Харківській області.

На підставі встановленого, колегія суддів дійшла висновку, що саме Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України протиправно відмовив позивачу у зарахуванні до вислуги років служби в податковій міліції Головного управління ДФС у Харківській області з 25.11.2014 року по 17.05.2017 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України жодних належних доказів на підтвердження правомірності власних дій (бездіяльності), які є предметом оскарження, надано не було.

Спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини).

Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти проти Нідерландів, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Chahal проти Об`єднаного королівства (заява № 22414/93) зазначив, що ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 5 квітня 2005 у справі Афанасьєв проти України).

На підставі вищевикладеного, з урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції, колегія суддів вважає, що порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України зарахувати позивачу до календарної вислуги років, вислугу за період служби в органах податкової міліції за період з 25.11.2014 року по 17.05.2017 року з розрахунку 1 рік служби в органах податкової міліції за 1 рік служби поліції.

В іншій частині позов задоволенню не підлягає через його необґрунтованість та фактичну відмову позивача від частини позовних вимог.

Також колегія суддів вважає за необхідне додатково вказати, що Кабінетом Міністрів України 17 липня 1992 року № 393 прийнято постанову «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - Постанова № 393). При цьому, пункт 2 Постанови № 393 не може бути застосовано при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки в порядку статті 78 Закону № 580-VIII, оскільки Постанова № 393 прийнята на виконання Закону № 2262-XII та може бути застосована для визначення вислуги років особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ саме у випадку призначення пенсії за вислугу років. У свою чергу, при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки слід застосовувати приписи частини другої статті 78 Закону № 580-VIII, якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу служби в поліції.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 520/903/19 та постанові від 31 березня 2020 року по справі № 520/2067/19.

На підставі встановленого, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційні скарги Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, Головного управління Національної поліції України в Харківській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 року по справі №520/5255/23 скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до вислуги років служби в податковій міліції Головного управління ДФС у Харківській області з 25.11.2014 року по 17.05.2017 року.

Зобов`язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України зарахувати ОСОБА_1 до календарної вислуги років, вислугу за період служби в органах податкової міліції за період з 25.11.2014 року по 17.05.2017 року з розрахунку 1 рік служби в органах податкової міліції за 1 рік служби поліції.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. БартошСудді(підпис) (підпис) О.В. Присяжнюк З.Г. Подобайло

Повний текст постанови складено 09.10.2023 року