Постанова

Іменем України

Єдиний унікальний номер справи 756/7462/21 Номер апеляційного провадження 22-ц/824/12622/2023Головуючий у суді першої інстанції О. М. ЛуценкоСуддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач 04 жовтня 2023 року місто Київ

Справа № 756/7462/21

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

секретар судового засідання Пасічник К. В.

учасники справи

заявник (позивач) ОСОБА_1

відповідач Комунальне некомерційне підприємство «Київський

фтизіопульмонологічний центр» (КНП «КФПЦ»)

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 30 червня 2023 року, постановленуу складі судді Луценка О. М., в приміщенні Оболонського районного суду м. Києва,

у с т а н о в и в :

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02.02.2022 за нововиявленими обставинами у цивільній справі № 756/7462/21 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Фтизіатрія» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке 06.01.2023 змінило найменування на Комунальне некомерційне підприємство «Київський фтизіопульмонологічний центр» Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання звільнення незаконним, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги мотивувала тим, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 02.02.2022 їй відмовлено у задоволені позовних вимог про визнання звільнення незаконним, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Постановою Київського апеляційного суду від 28.07.2022 рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02.02.2022 залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 05.10.2022 рішення Оболонського районного суду м.Києва від 02.02.2022 та постанову Київського апеляційного суду від 28.07.2022 залишено без змін. Вказаними судовими рішеннями встановлено, що звільнення позивача за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України проведено наказом КНП «КМПД № 1» від 30 вересня 2021 року у зв`язку з прогулом позивачки без поважних причин. При цьому, судами вказується, що відповідно до ч. 1 ст. 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у ст. 33 КЗпП України, та в інших випадках, передбачених законодавством. Як встановлено судами, не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або обладнанні у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором (ч. 2 ст. 32 КЗпП України). Зокрема, як зазначається в рішеннях всіх інстанцій, що суди виходять з того, що ті обставини, якими позивачка обґрунтовувала свої позовні вимоги і вважала зміною істотних умов праці, по своїй суті є переміщенням працівника на тому ж підприємстві, установі, організації і не має бути попередньо погоджене з нею. При цьому незгода працівника з переміщенням на інше робоче місце не має такого правового наслідку як право невиходу на роботу, яке не повинно було б кваліфікуватися як вчинення прогулу. Судами не встановлено поважних причин, які унеможливлювали з`являтися позивачу на роботу для виконання своїх професійних обов`язків з 02 квітня 2021 року до 30 вересня 2021 року. При цьому її доводи про позбавлення робочого місця та невизначення нового є необгрунтованими, оскільки не підтверджують поважність причин неявки на роботу за місцезнаходженням установи, яке не змінювалось.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 30 червня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02 лютого 2022 року.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нове судове рішення про задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обстиавнами, за результатами розгляду якої скасувати рішення суду у справі №756/7462/21, визнавши наказ від 30.09.2021 № 30 незаконним, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постановленої судом ухвали, порушення норм процесуального права, не встановлення судом обставин, що мають значення для вирішення питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що в оскаржуваній ухвалі суд зазначив надумані підстави для відмови у позові, чим незаконно позбавив позивача права на перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, що суттєво впливають на ухвалене судом рішення і фактично спростовують ті докази, які містяться у справі та були враховані судом при ухваленні рішення. Вважає, що зазначеним суд порушив право позивача на доступ до правосуддя в частині ефективного судового захисту. Суд помилково вказав в своїй ухвалі про те, що обставини на які позивач посилається як на на нововиявлені були предметом розгляду судів різних інстанції, що невірно та не відповідає обставинам справи та порядку її розгляду. Також вказала на те, що оскаржувана ухвала суду не мстить аргументації чому судом ухвалено саме таке рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача КНП «КФПЦ» вказало, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрнутованими, заснованими на твердженнях про факти, які не відповідають дійсності, які вже були предметом дослідження судів усіх інстанцій та їм була судами надана належна оцінка. Такі доводи викладені лише з метою примусити суд повторно переглянути законне та обґрунтоване судове рішення, ухвалене за результатами розгляду позовної заяви ОСОБА_1 не на її користь, та яке було переглянуто судом апеляційної та касаційної інстанцій. У заяві про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 не довела та не надала жодного доказу на підтвердження того, що їй не були і могли бути відомі обставини, на які вона посилається у заяві. Такі твердження ОСОБА_1 є неправдивими, не відповідають дійсності та вводять суд в оману щодо наявності підстав для перегляду судового рішення у цій справі.

У відповіді на відзив відповідача на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказала, що наведене у ньому жодним чином не спростовує викладене у апеляційній скарзі та не підтверджує законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду. У відзиві не вказано належного обгрунтування викладених у ньому заперечень.

У судовому засіданні апеляційного суду представик ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити з викладених підстав.

Представник Комунального некомерційного підприємства «Київський фтизіопульмонологічний центр» Асипенко Т. О. у судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечувала проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на неї, ухвалу суду просила залишити без змін як законну та обґрунтовану.

Заслухавши пояснення представників сторін ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Так, відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені ОСОБА_1 у заяві підстави для перегляду судового рішення вже були предметом судового розгляду, та вказана заявником обставина не може вважатися нововиявленою у розумінні ст. 423 ЦПК України, вона не належить до нововиявлених обставин. Будь-яких інших доводів, які б могли вплинути на скасування судом за нововиявленими обставинами рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 02.02.2022 заявник суду не надала.

Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені на підставі повного та об`єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам процесуального права, з огляду на таке.

Так, за змістом положень статті 55 Конституції Україникожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).

ЄСПЛ вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти Росії»).

Діяльність суду при здійсненні судочинства в цивільних справах відбувається у чіткій послідовності, визначеній нормами ЦПК України.

Перегляд рішень, постанов або ухвал за нововиявленими обставинами є особливим видом провадження в цивільному судочинстві. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї.

Тобто перегляд справи за нововиявленими обставинами має на меті не лише усунення судових помилок, а й перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Порядок перегляду судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами у цивільних справах регулюється главою 3 розділу 5 ЦПК України.

Відповідно до приписів частини першої статті 423 ЦПК Українирішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.

Пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК Українивстановлено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявленими обставинами за своєю юридичною суттю є фактичні дані, що у встановленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення.

Для вирішення питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, необхідно розрізняти поняття ново виявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту).

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 423 ЦПК Українине є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній або касаційній скарзі, або які могли бути встановлені при всебічному і повному з`ясуванні судом обставин справи, не є нововиявленими обставинами.

Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 травня 2021 року у справі №752/4995/17 дійшла висновку про те, що нововиявленою обставиною є не факт ухвалення судового рішення, не саме це рішення як юридичний факт, а обставина, яку у ньому встановив суд. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами за умови, що вони можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, яку надав суд у такому рішенні.

У справі, яка переглядається, рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 02.02.2022 в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Фтизіатрія» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (яке у подальшому змінило найменування на Комунальне некомерційне підприємство «Київський фтизіопульмонологічний центр» Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)), про визнання звільнення незаконним, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 28 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 05.10.2022 рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02.02.2022 та постанова Київського апеляційного суду від 28.07.2022 залишено без змін.

14 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02.02.2022 за нововиявленими обставинами у цивільній справі № 756/7462/21.

Як на підставу перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 посилалася на те, що після отримання трудової книжки 14.03.2023 нею встановлено, що її не було звільнено, як зазначено в рішеннях судів, з однієї і тієї ж установи. Більше того, вона не звільнена і з установи правонаступника. Фактично позивач була звільнена особою не уповноваженою приймати рішення про звільнення та видавати накази з вказаного питання. Таким чином, на думку заявника, має місце її звільнення з роботи неповноважною особою, яка не перебувала у трудових відносинах з відповідачем у справі, а також з підстав, які не входять до компетенції особи, яка підписала наказ. Також вказала, що судами усіх інстанцій у своїх рішеннях зазначено, що установа не змінювалася, а також зазначено, що установа змінювалася, тобто місцезнаходження та сама установа не співпадають. Отже, фактично незрозумілим є звідки було звільнено ОСОБА_1 , що впливає на її трудовий стаж та у подальшому на пенсійні (соціальні) виплати. З урахуванням зазначеного ОСОБА_1 вважає, що мають місце нововиявлені обставини, які існували на час ухвалення судом рішення у справі, проте не були відомі позивачу.

Так, при вирішенні питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в статтях 424, 426 ЦПК України.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.

Отже, істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, тобто ті, що взагалі не були предметом розгляду у цивільній справі.

Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Так, вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції у тому, що вказана заявником обставина не є нововиявленою, вона існувала на час розгляду цієї справи, про неї було відомо та зазначене було предметом розгляду судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій, та вона була встановлена рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 02.02.2022 у цивільній справі № 756/7462/21. Вказана обставина не є істотною, її досліджено та враховано судами під час розгляду справи.

Колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_4 не доведено будь - якими належними чи допустимими доказами те, що їй не були відомі і не могли бути відомі обставини, на які вона посилається у своїй заяві як на нововиявлені. Такі обставини були предметом дослідження та розгляду судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій, якими встановлено законність видачі наказу про звільнення позивача, існування на час видачі наказу юридичної особи на бланку якого було видано наказ та повноваження особи, яка його підписала. Всі ці обставини були досліджені судами першої, апеляційної та касаційної інстанці, їм надана належна оцінка.

Отже, судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, на які вказує заявник у заяві не може бути переглянуте судом, оскільки такий перегляд можливий лише за умови, що вказані заявником обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Проте вказані заявником обставини, які вона вважає нововиявленими, загалом зводяться до переоцінки тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Загалом із змісту апеляційної скарги скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в скарзі заявника доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності оскаржуваної ухвали суду про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що заявником не доведено наявність нововиявлених обставин (факту наявності існування обставин, які існували на момент ухвалення судового рішення, проте не були відомі позивачу), в зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 та перегляду судового рішення у цій справі за нововиявленими обставинами.

Судом першої інстанції постановлено ухвалу відповідно до встановлених ним обставин на підставі наданих доказів, які мають індивідуальний характер, та з урахуванням вимог ст. 423 ЦПК України. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваній ухвалі, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин у процесуальному сенсі.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, здійснив належне правосуддя, в судовому рішенні виклав у достатній мірі мотиви, на яких воно базується, тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, наведено обґрунтування ухваленого судового рішення.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди заявника з судовим рішенням у справі та переоцінки доказів у справі.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 3 квітня 2008 року).

Отже, заявником не мотивовано та не доведено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 30 червня 2023 року, оскільки суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, ухвалив судове рішення з додержанням норм матерального та процесуального права, що відповідно є підставою для залишення апеляційної скарги заявника без задоволення, а ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 30 червня 2023 року без змін.

Питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Судові витрати ОСОБА_1 по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню, оскільки суд залишає її апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 30 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 06 жовтня 2023 року.

Судді

Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. І. Шкоріна