РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 жовтня 2023 р. Справа № 120/3255/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036)

про: визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про

- визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачеві щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік у розмірі меншому, ніж передбачено ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" як дружині померлого учасника війни, визнаного за життя інвалідом від загального захворювання, яка не одружилась вдруге, в розмірі трьох мінімальних пенсії за віком;

- зобов`язання відповідача здійснити позивачеві перерахунок та виплату позивачеві щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік, що передбачена ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" як дружині померлого учасника війни, визнаного за життя інвалідом від загального захворювання, яка не одружилась вдруге, в розмірі трьох мінімальних пенсії за віком;

- визнання протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачеві щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік на підставі ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" як учаснику війни, в розмірі трьох мінімальних пенсії за віком;

- зобов`язання відповідача здійснити позивачеві нарахування та виплату позивачеві щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік, що передбачена ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" як учаснику війни, в розмірі трьох мінімальних пенсії за віком.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що є членом сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни-учасника війни та одночасно має статус ветерана війни- учасника війни та, відповідно, має право на пільги, зокрема на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у зв`язку з цим їй була виплачена щорічна разова грошова допомога до 05 травня у розмірі 966 грн. 00 коп. Позивач з таким розміром допомоги не погоджується, адже рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 року № 3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) окреме положення п. 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказує, що відповідно до положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічно до 5 травня дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, які не одружилися вдруге, та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Крім того позивач зауважує, що має на право на виплату грошової до 05 травня й за статусом ветерана війни-учасника війни, однак така допомога їй взагалі не була виплачена. Не погоджуючись з наведеними діями відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 03.04.2023 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 18.04.2023 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №560/8064/22.

20.04.2023 року за вх.№18849/23 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Перш за все, відповідач зазначає, що належним відповідачем у справі є Департамент соціальної політики Вінницької міської ради, адже головним розпорядником коштів на виплату грошової допомоги відповідальним виконавцем такої бюджетної програми є Мінсоцполітики, на рахунок якого Пенсійним фондом України повертаються невиплачені суми грошової допомоги (незалежно від причин такої невиплати); органом, уповноваженим здійснювати виплату грошової допомоги, невиплаченої станом на 1 липня, є місцевий орган соціального захисту населення за місцем проживання отримувача. Повноважень на вчинення дій, не передбачених Постановою №540, органам Пенсійного фонду України не надано. Окрему увагу відповідач звернув на те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який триває і дотепер. При цьому Верховний Суд у постанові від 01 грудня 2022 року дійшов висновку, що з огляду на правовий режим воєнного стану в Україні у 2022 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня має здійснюватися у розмірах, визначених в додатку до Порядку, затвердженого Постановою № 540. За наведених обставин, на думку відповідача, відсутні підстави для здійснення доплати разової грошової допомоги до 05 травня 2022 року. Крім того відповідач вважає, що позивач звернулась до суду з даним позовом з пропуском шестимісячного строку.

09.08.2023 року за вх.№46541/23 до суду від позивача надійшла заява, яка за своїм змістом є відповіддю на відзив. В силу положень ч. 3 ст. 263 КАС України у справах цієї категорії заявами по суті є позов та відзив. Відтак суд не приймає до розгляду та не бере до уваги під час ухвалення рішення по суті відповідь позивача на відзив.

09.08.2023 року за вх.№46559/23 до суду від позивача також надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою суду від 14.09.2023 року провадження у справі поновлено.

Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Позивач, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників війни.

Крім того, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни.

Позивач перебуває на обліку у відповідача, де отримує пенсію по втраті годувальника, та одночасно має, зокрема, право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 05 травня відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" як дружина померлого учасника ветерана війни, визнаного за життя особою з інвалідністю від загального захворювання, яка не одружилась вдруге, а також як особа, яка має статус ветерана війни-учасника війни.

У 2022 році позивач отримала від відповідача одноразову грошову допомогу до 05 травня як дружина померлого учасника ветерана війни, визнаного за життя особою з інвалідністю від загального захворювання, яка не одружилась вдруге, у розмірі 966 грн., про що свідчить лист Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 25.07.2022 року.

Водночас з розміром виплаченої грошової допомоги до 5 травня 2022 року, позивач не погоджується та вважає, що вона має бути виплачена в розмір трьох мінімальних пенсій за віком.

Крім того, позивач не погоджується з тим, що відповідач взагалі не виплатив їй щорічну грошову допомогу до 05 травня за 2022 рік як ветерану війни-учаснику війни.

З огляду на викладене, позивач за захистом свої прав звернулась до суду з даним позовом.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем у відзиві на позовну заяву вказано про те, що належним відповідачем у справі є Департамент соціальної політики Вінницької міської ради.

В контексті наведеного суд зазначає наступне.

Даний публічно-правовий спір виник у зв`язку з виплатою позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі, установленому постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 року за № 540 "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань". Виплата цієї допомоги проведена позивачу у 2022 році територіальним органом Пенсійного фонду України Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому позивач перебуває на обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-ХІІ від 22.10.1993 щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Згідно з п. 1 та п.п. 41 п. 4 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №423 від 17.06.2015, Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань організовує виплату до 5 травня разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

П.п. 2 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №540 від 07.05.2022 року установлено, що виплата грошової допомоги у 2022 році здійснюється:

- органами Пенсійного фонду України - особам, які перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 5 травня 2022 р., шляхом включення у відомості (списки) на виплату пенсій;

- структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад - особам, які не перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 5 травня 2022 р., шляхом перерахування коштів на спеціальні рахунки військових частин, установ і організацій за місцем їх служби, а особам, які не є військовослужбовцями, поліцейськими, особами начальницького та рядового складу, - на поточні рахунки таких осіб в уповноважених банках.

Крім того, згідно п.п. 1 п. 3 Порядку №540 розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня щодо виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, які перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 5 травня 2022 року, є Пенсійний фонд України.

Відповідно до абз.3 п.5 Порядку №540 кошти для виплати грошової допомоги та оплати послуг, пов`язаних із виплатою та доставкою грошової допомоги територіальними органами Пенсійного фонду України, перераховуються Мінсоцполітики на окремий рахунок Пенсійного фонду України, відкритий в АТ Ощадбанк.

З аналізу вказаних норм вбачається, що виплата разової грошової допомоги до 5 травня особам, які перебувають на пенсійному обліку, здійснюється відповідними органами Пенсійного фонду України та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад.

Отже, Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня щодо виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, які перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію.

Таким чином, у спірних правовідносинах щодо виплати грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік відповідачем має бути орган, що здійснив виплату грошової допомоги, яким відповідно до приписів Порядку № 540, яким є Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Крім того, відповідачем у відзив порушується питання дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

За загальним правилом для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк (ч. 2 ст. 122 КАС України).

Згідно ч. 4 ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особи, які не отримали разової грошової допомоги до 05 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року по справі № 607/7919/17, сформовано висновок, відповідно до якого 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована.

Відтак, кінцевим строком звернення до суду з даним позовом є 01.04.2023 року

Позивач звернулась до суду 29.03.2023 року, тобто в межах передбаченого КАС України шестимісячного строку звернення до суду.

Отже, твердження відповідача є безпідставними та необґрунтованими.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року (далі - Закон України №3551-XII).

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року № 367-XIV ст. 15 Закону від 22.10.1993 року № 3551-XII доповнено ч. 4 в такій редакції: " "Щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружились вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружились вдруге, щорічна разова грошова допомога виплачується в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком".

В подальшому, Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (набрав чинності 01 січня 2015 року) розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня.

На реалізацію приписів цієї норми закону Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", прийнято відповідну постанову від 07.05.2022 року №540 "Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", якою передбачено, що членам сімей загиблих і дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, а також членам сімей загиблих (померлих) захисників і захисниць України - 966 гривень.

Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, з 27.02.2020 року норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, з 27.02.2020 року застосовуються положення статті 12, 13, 14, 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року № 367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008).

Відтак, виплачуючи позивачу в 2022 році оспорювану допомогу відповідач, на переконання суду, протиправно керувався нормами Порядку №540, а не нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Спірним при розгляді цієї справи є питання щодо розміру разової грошової допомоги до 5 травня, що виплачувалася у 2022 році дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, з огляду на прийняте Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 року у справі 1-247/2018(3393/18).

Визначаючись із розміром допомоги, що належить до виплати позивачеві суд враховує рішенням Верховного Суду від 29.09.2020 року у зразковій справі № 440/2722/20-а, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Розглядаючи зразкову справу, Верховний Суд дійшов висновку, що з 27.02.2020 року (день прийняття рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 року у справі 1-247/2018(3393/18) позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року № 367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для учасників бойових дій величиною п`ять мінімальних пенсій за віком.

Велика Палата Верховного Суду у п. 48-54 постанови від 13.01.2021 року зазначила, що вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.

Мінімальний розмір пенсії за віком слід визначати із урахуванням ст. 28 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Оскільки Законом України від 02.12.2021 року №1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» визначено мінімальний розмір пенсії за віком (прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність): з 1 січня 2022 року - 1934,00 грн., позивачу до виплати належала грошова допомога в розмірі 5 802 грн. (1934*3). Однак, вказана виплата здійснена відповідачем в розмірі 966 грн.

При розгляді даної справи судом також враховуються висновки Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, які викладені у постанові від 13.06.2023 по справі № 560/8064/22.

Так, у вищевказаній постанові Верховний Суд відступив від висновків викладених у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 року у справі № 580/2869/22, та зазначив, що тимчасове обмеження окремих соціальних пільг особам, які захищають або захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей, у разі запровадження режиму воєнного стану, за умови додержання вимог п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" №389-VIII, може відбуватись за умови внесення змін до спеціального Закону № 3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а не шляхом внесення змін до бюджетного законодавства з подальшим ухваленням Кабінетом Міністрів України рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій.

Судова палата наголошує на тому, що при визначенні розміру щорічної допомоги до 5 травня у 2022 році не можуть бути застосовані нормативно-правові акти органів державної влади (Бюджетний кодекс України та Постанова № 504), які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені Законом № 3551-ХІІ, оскільки вони є такими, що суперечать ст. 17 Основного Закону та спеціальному законодавству, яке регулює забезпечення державою соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України шляхом надання їм пільг і гарантій соціального захисту відповідно до законодавства, які є пріоритетними й мають безумовний характер, а мають бути застосовані саме положення Закону № 3551-XII, як спеціального законодавства, яке регулює спірні відносини та ухвалене з метою конкретизації приписів Конституції.

Оскільки на час виплати позивачеві у 2022 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли положення ст. 13 Закону № 3551-XII і Порядку № 540, які по-різному визначають розмір виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, з огляду на положення ч. 3 ст. 7 КАС України, якою визначаються загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги слід застосовувати не Порядок № 540, а Закон № 3551-XII, який має вищу юридичну силу та є спеціальним законом у цій сфері відносин.

Вищевказані твердження також підтримані Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 01.08.2023 року прийнятій у справі №380/12369/22.

Відтак, із урахуванням встановлених обставин та висновків Верховного Суду, суд констатує, що при виплаті позивачеві грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік у розмірі, встановленому Постановою № 540, відповідач допустив порушення норм ст. 15 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону від 25.12.1998 № 367-XIV, яка передбачала виплату дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружились вдруге, щорічної разової грошової допомоги до 05 травня в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачеві щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік у розмірі меншому, ніж передбачено ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" як дружині померлого учасника війни, визнаного за життя інвалідом від загального захворювання, яка не одружилась вдруге, в розмірі трьох мінімальних пенсії за віком підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити позивачеві перерахунок та виплату позивачеві щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік, що передбачена ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" як дружині померлого учасника війни, визнаного за життя інвалідом від загального захворювання, яка не одружилась вдруге, в розмірі трьох мінімальних пенсії за віком, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними. Водночас, згідно п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв`язок вимоги про визнання відмови суб`єкта владних повноважень протиправною та вимоги про зобов`язання вчинення ним певних дій. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання відмови суб`єкта владних повноважень протиправною, можливим є зобов`язання до вчинення певних дій для відновлення порушених прав та інтересів сторони.

З огляду на те, що судом визнано протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачеві щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік у розмірі меншому, ніж передбачено ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" як дружині померлого учасника війни, визнаного за життя інвалідом від загального захворювання, яка не одружилась вдруге, в розмірі трьох мінімальних пенсії за віком, відповідно з метою відновлення порушених прав та інтересів позивача суд вбачає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити позивачеві перерахунок та виплату позивачеві щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік, що передбачена ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" як дружині померлого учасника війни, визнаного за життя інвалідом від загального захворювання, яка не одружилась вдруге, в розмірі трьох мінімальних пенсії за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачеві щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік на підставі ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" як учаснику війни, в розмірі трьох мінімальних пенсії за віком, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ст. 14 Закону № 3551-XII щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Другої світової війни, та іншим учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року № 367-XIV ст. 14 Закону від 22.10.1993 року № 3551-XII доповнено ч. 4 такого змісту "Щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком".

Таким чином, позивач належить до двох категорій осіб, яким до 05 травня виплачується разова грошова допомога. Як для дружини померлого учасника війни, визнаного за життя інвалідом від загального захворювання, яка не одружилась вдруге, так і для учасника війни розмір такої допомоги становить три мінімальні пенсії за віком.

В той же час приписами ст. 171 Закону № 3551-XII передбачено, що громадянам, які належать до кількох категорій осіб згідно з цим Законом, виплачується одна допомога - у більшому розмірі.

Враховуючи вищевикладене, відповідач правомірно не здійснив нарахування та виплату позивачеві щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік на підставі ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" як учаснику війни, в розмірі трьох мінімальних пенсії за віком.

Отже, підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Суд при прийнятті рішення у даній справі також враховує рішення Європейського суду з прав людини від 16.12.1974 року у справі Міллер проти Австрії, в якому Суд вперше установив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні від 16 вересня 1996 року Гайгузус проти Австрії, у якому якщо особа робила внески у певні фонди, у тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Також суд звертає увагу, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява № 32457/05, п. 40, від 13.12.2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява № 35298/04, п. 67, від 11.06.2009 року).

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, суд не вирішує питання про його стягнення з відповідача.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України від 28.12.2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 року № 540 «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» та ст. 2, 9, 73-77, 90, 94, 241, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік у розмірі меншому, ніж передбачено ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" як дружині померлого учасника війни, визнаного за життя інвалідом від загального захворювання, яка не одружилась вдруге, в розмірі трьох мінімальних пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік, що передбачена ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" як дружині померлого учасника війни, визнаного за життя інвалідом від загального захворювання, яка не одружилась вдруге, в розмірі трьох мінімальних пенсії за віком.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 13322403)

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 09.10.2023 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна