номер провадження справи 27/164/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2023 Справа № 908/1495/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Колегія суддів Господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Дроздова С.С., судді: Корсун В.Л., Мірошниченко М.В., при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до відповідача: Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (Південне шосе, буд. 15, м. Запоріжжя, 69032, ідентифікаційний код 00194122)

про визнання рішення недійсним

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: Соснін Т.Ю., довіреність № 021/00-0273від 28.02.2023

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" з вимогою про визнання рішення наглядової ради Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", оформленого протоколом наглядової ради АТ "ЗАлК" № 2/2023 від 10.01.2023 недійсним.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2023, справу № 908/1495/23 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 05.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1495/23, присвоєно справі номер провадження 27/164/23, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального провадження, підготовче засідання призначено на 29.05.2023.

В судовому засіданні 29.05.2023 оголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні на 26.06.2023.

Ухвалою суду від 26.06.2023 справу № 908/1495/23 передано на колегіальний розгляд у складі трьох суддів.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Господарського суду Запорізької області № П-479/23 від 30.06.2023, на підставі ухвали Господарського суду Запорізької області від 26.06.2023 про призначення колегіального розгляду справи, справу № 908/1495/23 призначено до повторного автоматизованого розподілу.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 30.06.2023 справу № 908/1495/23 розподілено на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Дроздова С.С., судді Мірошниченко М.В., Корсун В.Л.

Ухвалою суду від 04.07.2023 справа № 908/1495/23 прийнята означеним складом суду до провадження, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального провадження, призначено підготовче засідання на 03.08.2023 о 10 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 03.08.2023 відкладено підготовче провадження на 30.08.2023 о 10 год.00 хв.

29.08.2023 через підсистему "Електронний суд" представником ОСОБА_1 Трачук Н.І. подано клопотання про зупинення провадження у справі № 908/1495/23.

30.08.2023 представником ОСОБА_1 адвокатом Кравченко О.В. подана через канцелярію суду заява, у якій остання повідомляє, що її повноваження як представника ОСОБА_1 у справі № 908/1495/23 припинені з 29.08.2023.

Ухвалою суду від 30.08.2023 у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі № 908/1495/23 відмовлено. Підготовче провадження закрито та пизначено справу до розгляду по суті 28.09.2023.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Позивач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином, шляхом направлення на електронну адресу ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 ухвал суду. У позовній заяві позивач просив суд визнати недійсним рішення наглядової ради Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", оформлене протоколом наглядової ради АТ "ЗАлК" № 2/2023 від 10.01.2023.

Представник відповідача підтримав заперечення, викладені у відзиві від 26.05.2023 № 021/00-0470, просив суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши докази, колегія суддів вийшла з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомила строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів

УСТАНОВИЛА:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Позивач в позовній заяві зазначив, що ОСОБА_1 був призначений на посаду виконуючого обов`язки генерального директора Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» рішенням Наглядової ради АТ «ЗАлК», затвердженим Протоколом засідання Наглядової ради АТ «ЗАлК» № 12 від 23.01.2020.

Згідно наказу № 02-178/к від 28.01.2020 ОСОБА_1 вступив на посаду члена дирекції, в.о.генерального директора АТ «ЗАлК» з 24.01.2020. Однак, 10.01.2023 Наглядова рада Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» як вважає позивач всупереч нормам чинного законодавства України, а саме - самовільно, без застосування визначеної законом процедури та без належних на те повноважень призначила на посаду генерального директора «Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» ОСОБА_2 , припинивши при цьому повноваження ОСОБА_1 шляхом винесення протоколу № 2/2023 від 10.01.2023.

Позивач вважає, що викладеним вище порушено, зокрема:

1. Вимоги п.п. 1-1, 1-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2008 року за №777 «Про проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки», а саме - призначення ОСОБА_2 на посаду генерального директора АТ «ЗАлК» - відбулося без проведення конкурсного відбору.

2. При призначенні Наглядовою радою ОСОБА_2 жодним чином не застосовано положення Порядку Про проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, затвердженого Постановою КМУ від 03.09.2008 року за №777, що має у собі ознаки перевищення своїх повноважень Наглядовою радою та фактично - вчинення дій, направлених на рейдерський захват підприємства.

3. Згідно рішення Господарського суду Запорізької області від 03.02.2022 у справі № 908/3212/21 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 02.02.2023 визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів акціонерів акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» оформлене протоколом від 03.11.21 № 1/2021, згідно якого було в тому числі обрано склад Наглядової ради АТ «ЗАлК» (яким і призначено відповідно до Протоколу № 2/2023 від 10.01.2023 року на посаду Генерального директора комбінату ОСОБА_2 ) - що є прямим доказом незаконності призначення останнього на посаду генерального директора особами, у яких відповідно до вказаного Рішення суду відсутні на те повноваження.

4. Станом на сьогоднішній день - контракт між незаконно призначеним генеральним директором АТ «ЗАлК» ОСОБА_2 та Наглядовою радою підприємства - відсутній, що є прямим порушенням чинного законодавства України та суперечить положенням Статуту АТ «ЗАлК», а відтак - є прямим доказом відсутності повноважень ОСОБА_2 як генерального директора АТ «ЗАлК» та додатково свідчить про незаконність перебування його на посаді, що само-собою також є прямим фактом рейдерського захвату підприємства.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами частин 2, 3 статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 3 частини 1 статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Відповідно до частини 3 статті 167 ГК України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

За змістом частини 1 статті 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Учасники товариства (акціонери), а також інші особи, права та законні інтереси яких порушено рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий орган товариства є його органами управління, що приймають обов`язкові для виконання рішення. Це відповідає також нормі статті 55 Конституції України.

З огляду на наведені положення законодавства, член виконавчого органу товариства, якого звільнено за рішенням Наглядової ради, та з яким припинено трудовий договір, може звертатися до суду з позовом про визнання вказаного рішення незаконним та поновлення його на посаді.

В даному випадку, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права не як учасник Товариства, а як члена дирекції, в.о. генерального директора Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", якого було звільнено відповідно до рішення Наглядової ради Товариства від 10.01.2023, оформленого протоколом № 2/2023.

Судом встановлено, що 10.01.2023 відбулося засідання Наглядової ради Товариства відповідача, на якому було прийнято рішення припинити повноваження члена Дирекції - виконуючого обов`язки Генерального директора Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" Кізілова С.А. з 10.01.2023 та розірвати з ним контракт від 24.01.2020 № 766.

Право наглядової ради акціонерного товариства у будь-який момент прийняти рішення про припинення повноважень члена виконавчого органу передбачено також частиною третьою статті 99 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності з положеннями частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України, яка узгоджується з частиною другою статті 61 Закону України «Про акціонерні товариства», повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Частиною четвертою статті 99 Цивільного кодексу України встановлено, що назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути «правління», «дирекція» тощо.

Згідно з абзацом третім пункту 3.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 12.01.2020 № 1-рп/2010 у справі про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України усунення членів виконавчого органу товариства від виконання обов`язків (частина третя статті 99 ЦК України) або відсторонення голови виконавчого органу товариства від виконання повноважень (абзац перший частини другої статті 61 Закону України «Про акціонерні товариства») за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від відсторонення працівника від роботи на підставі статті 46 Кодексу законів про працю.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством.

У зв`язку з цим «усунення» відповідно до частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснювати членом його виконавчого органу в межах корпоративних відносин з товариством повноважень у сфері управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління.

За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Зважаючи на це, зміст положень частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України треба розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання обов`язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав, але за умови, якщо в установчих документах товариства не були зазначені підстави усунення (абзац шостий пункту 3.2 мотивувальної частини, абзац перший пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 12.01.2010 № 1-рп/2010).

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права, зокрема в аспекті статті 46 КЗпП України.

Враховуючи наведене, припинення повноважень члена виконавчого органу чи його тимчасове відсторонення від виконання повноважень відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України, статті 61 Закону України «Про акціонерні товариства» є діями уповноваженого органу відповідного товариства, необхідними для оперативного реагування на певні діяння члена виконавчого органу й унеможливлення здійснення ним повноважень з управління товариством.

Пунктом 18.5 Статуту Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" Наглядова рада має право у будь-який момент прийняти рішення про припинення повноважень Генерального директора та/або директора та розірвання з ним трудових відносин, а також трудового контракту, або рішення про відсторонення Генерального директора та/або директора. Таке рішення Наглядова рада має право прийняти незалежно від строку перебування обраної особи на посаді Генерального директора та/або директора.

Відповідно до п. 18.16 Статуту Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" повноваження особи, яка була обрана на посаду Генерального директора та/або директора припиняються в момент прийняття Наглядовою радою рішення про припинення повноважень Генерального директора та/або директора, якщо інше не встановлено у відповідному рішенні Наглядової ради. Наслідком прийняття Наглядовою радою рішення про припинення повноважень Генерального директора є розірвання з ним трудового договору (контракту) та припинення трудових відносин із Товариством.

Відповідно до п. 7.4 Контракту № 766 від 24.01.2020 повноваження Керівника можуть бути припинені, а Контракт розірваний у будь-який час до закінчення строку його дії за рішенням Наглядової ради.

Пунктом 8.1 контракту визначено, що Контракт діє з моменту підписання до прийняття рішення Наглядовою радою Роботодавця про припинення повноважень Керівника.

Отже, зазначеними нормами законодавства та положеннями статуту відповідача передбачено виключну компетенцію Наглядової ради товариства приймати рішення припинення повноважень керівника.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами того факту, що Наглядова рада на своєму засіданні всупереч чинного законодавства України, а саме як стверджує позивач самовільно, без застосування визначеної законом процедури та без належних на те повноважень призначила на посаду генерального директора Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» ОСОБА_2 , припинивши при цьому повноваження ОСОБА_1 , а прийняті на ньому рішення, в тому числі в частині звільнення позивача з посади ОСОБА_1 , є недійсними.

Щодо посилання позивача на порушення вимог п.п. 1-1, 1-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2008 № 777 «Про проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки» та обов`язковість проведення конкурсного відбору керівника суб`єкта господарювання державного сектора економіки на підставі положень Постанови Кабінету Міністрів України № 777 від 03.09.2008 слід зазначити наступне.

Згідно з п. 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України № 777 від 03.09.2008 р. (із актуальними змінами), затверджений цією постановою Порядок проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки не застосовується для відбору кандидатів (кандидатур) на посаду голів виконавчих органів господарських товариств, у статутному капіталі яких 50 відсотків акцій (часток) належать державі, на яких утворено наглядову раду, яка відповідає вимогам, визначеним у Законі України «Про управління об`єктами державної власності», аналогічні положення містяться ще у пункті 1 цього Порядку.

Крім того, Акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» не включено до Переліку особливо важливих для економіки суб`єктів господарювання державного сектору економіки, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, призначення керівників та членів наглядових рад яких здійснюється за участю комітету з призначення керівників особливо важливих для економіки підприємств, наведеному у додатку № 1 до цього Порядку.

Приписами ч. 5 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлено, що у період дії воєнного стану особи призначаються на посади керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, без конкурсного відбору, обов`язковість якого передбачена законом..., згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2022 № 643 «Деякі питання управління об`єктами державної власності на період воєнного стану» на період воєнного стану не проводиться конкурсний відбір керівників, голів виконавчих органів та членів наглядових рад суб`єктів господарювання державного сектору економіки (Акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» є суб`єктом господарювання державного сектору економіки оскільки 68,0095% акцій належить державі).

Строк дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», неодноразово продовжувався та наразі триває дія введеного воєнного стану внаслідок російської збройної військової агресії проти України.

Отже, є необґрунтованими та безпідставними посилання позивача на обов`язковість проведення Наглядовою радою Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» конкурсного відбору для призначення генерального директора Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» Павленка С.І., відповідно до протоколу Наглядової ради Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» № 2/2023 від 10.01.2023.

Щодо посилання позивача, що згідно рішення Господарського суду Запорізької області від 03.02.2022 у справі № 908/3212/21 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 02.02.2023 визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів акціонерів акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» оформлене протоколом від 03.11.2021 № 1/2021, згідно якого було в тому числі обрано склад Наглядової ради Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (яким і призначено відповідно до Протоколу № 2/2023 від 10.01.2023 на посаду Генерального директора комбінату Павленко Сергія Івановича), що є прямим доказом незаконності призначення останнього на посаду генерального директора особами, у яких відповідно до вказаного Рішення суду відсутні на те повноваження, суд зазначає наступне.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.02.2023 р. у справі № 908/3213/21 прийнято відмову позивача ОСОБА_3 від позову, визнано нечинним рішення Господарського суду Запорізької області від 03.02.2022 р. № 908/3213/21 в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 та в цій частині закрито провадження у справі.

17.05.2023 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянуто касаційну скаргу Фонду державного майна України у справі № 908/3213/21 та прийнято постанову, відповідно до якої касаційну скаргу Фонду державного майна України задоволено частково; скасовано рішення Господарського суду Запорізької області від 03.02.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.02.2023 р. у справі № 908/3213/21 в частині задоволення позову ОСОБА_4 , як третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, справу № 908/3213/21 в частині позовних вимог ОСОБА_4 , як третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, направлено на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Постанова Верховного суду від 17.05.2023 у справі № 908/3213/21 набрала законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

З урахуванням скасування Постановою Верховного суду від 17.05.2023 у справі № 908/3213/21 рішення Господарського суду Запорізької області від 03.02.2022 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 02.02.2023 у справі № 908/3213/21, Наглядова рада Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» є правомочною, в тому числі при прийнятті рішень, оформлених протоколом Наглядової ради Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» № 2/2023 від 10.01.2023, щодо припинення повноважень виконуючого обов`язки Генерального директора Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" Кізілова С.А. з 10.01.2023 та розірвати з ним контракт від 24.01.2020 № 766.

Крім того, за змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушеного права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право та/або охоронюваний законом інтерес порушені особою, до якої пред`явлений позов, тобто, вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, а також зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права/інтересу. У свою чергу, суд має перевірити ці доводи позивача, на яких ґрунтуються заявлені вимоги.

Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й буде здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений положеннями статті 15 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21).

Позивачем у поданому позовні взагалі не доведено яким чином рішення Наглядової ради від 10.01.2023, оформлене протоколом № 2/2023, порушує права та/або законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся із даним позовом до суду.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду рішення наглядової ради акціонерного товариства можуть бути оскаржені в судовому порядку акціонером акціонерного товариства шляхом пред`явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права та/або законні інтереси учасника (акціонера) товариства - заявника такого позову (позивача). Відповідачем за таким позовом є саме акціонерне товариство.

Учасники товариства (акціонери), а також інші особи, права та законні інтереси яких порушені рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий орган товариства є його органами управління, що приймають обов`язкові для виконання рішення. Це відповідає також нормі статті 55 Конституції України.

Разом з тим, виходячи з положень, закріплених у статтях 15, 16 Цивільного кодексу України, у частині 1 статті 50 Закону України «Про акціонерні товариства» та статті 4 Господарського процесуального кодексу України, акціонер акціонерного товариства, який звертається до суду з таким позовом (про визнання недійсним рішень наглядової ради, загальних зборів акціонерів) має обґрунтувати, яке його право та/або охоронюваний законом інтерес порушене спірними рішеннями органів управління акціонерного товариства та зазначити, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення його порушеного права/інтересу. Натомість господарський суд при вирішенні такого корпоративного спору повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати питання щодо наявності чи відсутності факту їх порушення або оспорювання спірними рішеннями.

Суд зазначає, що акціонер не може оскаржити будь-яке рішення будь-яких зборів чи наглядової ради тільки через наявність у нього статусу акціонера без обґрунтування, чим саме оспорюване ним рішення органу управління акціонерного товариства порушує його права та/або законні інтереси. При цьому посилання позивача (акціонера) в обґрунтування позовних вимог про визнання недійсними рішень наглядової ради та/або загальних зборів акціонерів на порушення його корпоративних прав на участь в управлінні товариством свідчить про загальний, абстрактний характер таких порушень. Такі посилання позивача є недостатніми для висновку про доведеність факту порушення його прав та/або інтересів спірними рішеннями.

В той же час, позивач звернувся до суду з позовом з метою захисту його порушених прав саме як звільненого працівника, а саме члена Дирекції - виконуючого обов`язки Генерального директора, а не порушених прав акціонера Товариства.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 42, 129, 232, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову ОСОБА_1 , м. Запоріжжя до Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", м. Запоріжжя відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 09.10.2023.

Головуючий суддя С.С. Дроздова

Судді В.Л. Корсун

М.В. Мірошниченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.