ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/1978/23 пров. № А/857/13311/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року в справі №380/1978/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

суддя в 1-й інстанції Костецький Н.В.,

час ухвалення рішення 19.06.2023 року,

місце ухвалення рішення м.Львів,

дата складання повного тексту рішення 19.06.2023 року,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 02.01.2023 №1 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723 «Про державну службу», п.п. 10, 12 Закону України від 10.12.2015 №889 «Про державну службу» на підставі довідок про складові заробітної плати державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №351/7.4-22/37 від 22.12.2022 та довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) №13-70-05/38-75 від 22.12.2022, №86/7.4-22/38 від 22.12.2022 та №352/7.4-22/37 від 22.12.2022, з часу звернення за призначенням такої пенсії, тобто з 27.12.2022 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 02.01.2023 №1 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з 27.12.2022 року з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно доЗакону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи на посадах в митних органах.

Стягнуто на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області понесені судові витрати.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач ГУ ПФУ у Львівській області, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що посади працівників митної служби України, які є посадовими особами і мають спеціальне звання не належать до категорії посад, зазначених ст.25 Закону №3723-ХІІ, тому позивач немає права на пенсію відповідно до Закону України «Про державно службу».

Звертає особливу увагу апеляційного суду, що рішення про відмову в призначенні пенсії за віком прийнято, з урахуванням принципу екстериторіальності, ГУ ПФУ у Полтавській області, і саме до цього пенсійного органу повинні бути звернені вимоги про призначення пенсії.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Судом встановлено та не заперечується відповідачами, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, як отримувач пенсії за віком, відповідно доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

27.12.2022 року позивач звернувся до Головного управління ПФУ у Львівській області із заявою про переведення його на інший вид пенсійного забезпечення, а саме на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».

Рішенням Головного управління ПФУ в Полтавській області від 02.01.2023 №1 позивачу відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця з огляду на те, що згідно із Законом №889 до стажу державної служби можливо зарахувати періоди роботи позивача в органах митної служби з 25.11.1986 по 31.03.1997, з 01.04.1997 по 24.05.1997, з 05.06.2013 по 31.12.2013, що становить 11 років 28 днів. На дату набрання чинності Законом №889, на 01.05.2016 позивач не набув необхідного стажу на посаді державної служби - 20 років для призначення пенсії згідно пункту 12 розділу XI Закону №889 та не займав посаду державної служби для призначення пенсії відповідно до пункту 10 розділу XI Закону №889.

Вважаючи протиправними дії відповідачів, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно достатті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16 грудня 1993 року, передбачені розділом XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 889-VIII.

Відповідно до пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинністьЗакон України "Про державну службу" № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно з ч.1 ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-XII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у державних службовців, які на день набрання чинності Законом 889-VIII займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які на день набрання чинності Законом 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз.1ч.1ст. 28 Закону №1058-IV, а також не реалізували своє право на призначення пенсії державного службовця до 01.05.2016. Таким особам пенсія призначається з врахуванням довідок про заробітну плату, передбачених Порядком № 750, в яких заробітна плата вказується в розмірах на момент звернення за пенсією на прирівняних посадах.

При цьому, вік особи визначається ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і складає 62 роки для чоловіків і 60 років для жінок.

Страховий стаж передбачений абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і складає 35 років для чоловіків і 30 років для жінок.

Стаж державної служби для тих, хто на час досягнення зазначеного віку працював на посадах державних службовців становить не менш як 10 років, та не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016 відповідно до ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності вказаним Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності вказаним Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених у статті 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Такими умовами є вік та страховий стаж.

У пункті 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII зазначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності вказаним Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Таким чином, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно достатті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.93 № 3723-XIIпісля 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.93 № 3723-XIIіПрикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після набрання чинностіЗаконом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII - 01.05.2016зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно достатті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.93 № 3723-XIIлише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, та мають передбачені частиною 1статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.93 № 3723-XIIвік і страховий стаж.

Така правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 04.04.2018 за результатом розгляду зразкової справи № 822/524/18.

Колегія суддів апеляційного суду враховує, що як видно з матеріалів розглядуваної справи, позивач працював на різних посадах у органах митної служби: - 24.07.1985 - 31.01.1988 - інспектор митниці Мостиської митниці; - з 01.02.1988 - старший інспектор митниці Мостиської митниці; - 15.06.1995 - прийняв присягу державного службовця; - 26.05.1995 - присвоєно персональне звання «Радник митної служби ІІІ рангу»; - з 01.04.1997 - старший інспектор Мостиської митниці ДМСУ; - з 20.05.1998 - головний інспектор Мостиської митниці ДМСУ. Присвоєно персональне звання «Радник митної служби ІІ рангу»; - з 20.09.2000 - старший інспектор вантажного відділу №2 Мостиської митниці ДМСУ; - з 01.03.2001 - старший інспектор вантажного відділу №2 м/п «Мостиська» Галицької митниці; - з 09.11.2002 - інспектор вантажного сектора №3 вантажного відділу м/п «Мостиська»; - з 30.01.2003 - головний інспектор з озброєння та засобів спец захисту СБК та ПМП; - з 19.03.2004 - головний інспектор з озброєння господарсько-експлуатаційного відділу; - 30.03.2004 - присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби І рангу»; - з 17.06.2005 - головний інспектор по озброєнню та засобах захисту господарсько-експлуатаційного відділу Мостиської митниці; - 30.09.2005 - присвоєно спеціальне звання «Радник митної служби 3 рангу»; - 24.05.2006 - присвоєно спеціальне звання «Радник митної служби 2 рангу»; - з 01.03.2007 - провідний інспектор сектору капітального будівництва господарсько-експлуатаційного відділу Західної регіональної митниці; - з 01.05.2008 - провідний інспектор сектору експлуатації митних об`єктів господарсько-експлуатаційного відділу Львівської митниці; - з 12.05.2009 - старший інспектор сектору митного оформлення №1 відділу митного оформлення №2 митного поста «Мостиська»; - з 01.05.2010 - старший інспектор відділу митного оформлення №1 митного поста «Мостиська»; - з 10.03.2012 - старший інспектор відділу митного оформлення №3 митного поста «Краковець»; - з 19.04.2013 - старший інспектор відділу митного оформлення №2 митного поста «Краковець»; - з 01.06.2013 - старший інспектор відділу митного оформлення №2 митного поста «Краковець» Львівської митниці Міндоходів; - 05.06.2013 - присвоєний 12-й ранг державного службовця; - з 28.10.2013 - старший державний інспектор відділу митного оформлення №2 митного поста «Краковець»; - 01.01.2014 - присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної справи ІІ рангу»; - з 10.11.2014 - головний державний інспектор відділу митного оформлення №2 митного поста «Краковець» Львівської митниці ДФС; - з 21.08.2015 - головний державний інспектор відділу митного оформлення №4 митного поста «Мостиська»; - з 06.05.2017 - головний державний інспектор відділу митного оформлення №5 митного поста «Мостиська»; - з 01.11.2018 - головний державний інспектор відділу митного оформлення №2 митного поста «Мостиська»; - з 01.05.2019 - головний державний інспектор митного поста «Мостиська залізниця»; - з 08.12.2019 - головний державний інспектор «Мостиська залізниця» Галицької митниці Держмитслужби; - 08.12.2019 - присвоєний 5 ранг державного службовця; - 25.06.2020 - присвоєно спеціальне звання «Радник митної служби ІІ рангу»; - з 07.07.2021 - головний державний інспектор відділу мобільних скануючих систем управління технічних засобів митного контролю Львівської митниці Держмитслужби України.

Однак судовим розглядом встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не зарахувало до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, період роботи позивача у митних органах з 24.07.1985 року по 24.11.1986 року та з 01.01.2014 року по 04.09.2020 року.

Дослідивши обставини справи у відповідності до наведених правових норм суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Згідно з записами в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 20.08.1978 року, позивач з липня 1985 року і по даний час працював на різних посадах в органах Державної митної служби України. Ці обставини не заперечуються відповідачами.

При цьому, станом на 01.05.2016 у позивача є наявні 20 років стажу, на день звернення із заявою про переведення позивач має 20 років стажу державної служби у митних органах, що відповідає приписам статті 37 Закону № 3723-XII та дає право на пенсію відповідно до Закону № 889-VІІІ.

Також, трудовою книжкою позивача підтверджується те, що 15.06.1995 позивачем прийнята Присяга державного службовця.

Водночас на день звернення до відповідача позивач досягнув пенсійного віку, що відповідає приписам статті 26 Закону № 1058-IV.

Наявність у позивача необхідного трудового стажу додатково підтверджується довідками роботодавця про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, а саме: Львівської митниці ДМСУ про складові заробітної плати державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 22.12.2022 №351/7.4-22/37, довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) Львівської митниці ДФС від 22.12.2022 №13-70-05/38-75, Галицької митниці Держмитслужби від 22.12.2022 №86/7.4-22/38, Львівської митниці ДМСУ від 22.12.2022 №352/7.4-22/37.

Пунктом 1 Порядку № 283 регламентовано, що ним визначаються посади і органи, час роботи, в яких зараховуються до стажу державної служби.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), серед іншого, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Пунктом 5 Порядку № 283 визначено, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

Відповідно до статті 408 Митного кодексу України (в редакції Закону від 11 липня 2002 року № 92-IV) (далі - МК України) правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, згаданим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу".

Згідно з частиною 1 статті 413 МК України у вказаній вище редакції, особи, які вперше зараховуються на посади державної служби у митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях, приймають Присягу державного службовця.

Відповідно до частин 1, 2 статті 569 МК України (у редакції Закону від 13 березня 2012 року № 4495-VI) посадовими особами митної служби України є працівники митних органів України, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності митної служби України і яким присвоєно спеціальні звання митної служби. Посадові особи митної служби України є державними службовцями.

Правове становище посадових осіб митної служби України визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

Відповідно до частини 1 статті 588 МК України (у редакції Закону від 13 березня 2012 року № 4495-VI) пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України "Про державну службу". Час служби зазначених осіб в митних органах зараховується до стажу державної служби, необхідного для призначення пенсії державного службовця.

Частиною 1 статті 588 МК України (у редакції Закону № 405-VII від 04.07.2013) передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Крім того, частиною сімнадцятою статті 37 Закону № 3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб органів доходів і зборів до державних службовців та пенсійного забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", передбачались і у редакціях Митного кодексу України від 11.07.2002 (про що зазначено вище) та від 12.12.1991 (зокрема, частина 3 статті 154 МК України у редакції Закону № 1970-XII).

Ухвалюючи рішення у цій справі, суд першої інстанції правильно керувався тим, що законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивача, та яке діє дотепер, визначено, що посадові особи державної митної служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Вказане підтверджується також положенням пункту 7 частини 2 статті 46 Закону № 889-VIII, згідно з яким до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Також, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено посилання відповідача на положення пункту 17 частини 3 статті 3 Закону № 889-VIII, відповідно до якого дія згаданого Закону не поширюється на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом, оскільки суд в ході розгляду справи встановив, що нормами Податкового кодексу України та статті 46 Закону № 889-VIII (яка є спеціальною щодо статті 3 згаданого Закону) передбачено протилежне.

Колегія суддів, в контексті доводів апеляційної скарги, погоджується із вищезазначеним висновком суду першої інстанції, позаяк аргументи апелянта такий не спростовують.

На підставі встановленого, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що стаж позивача на різних посадах в державних митних органах, віднесених до категорій посад державних службовців, є достатній для призначення йому пенсії відповідно до Закону України Про державну службу.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне вказати, що покликання апелянт на прийняту Пенсійним фондом України Постанову N 225-1 від 16.12.2020 "Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", у пункті 4.2 якої визначено, щопісля реєстрації заявитасканування копій документів засобами програмного забезпеченнязапринципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, щопризначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів(іззазначенням часуїхстворення) електронну пенсійну справу, а тому заява позивача була розглянутаГоловним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській областіне впливає на захист порушеного права позивача, бо вказана постанова лише регулює внутрішній порядок розгляду заяв органами Пенсійного фонду України. Відтак вказана обставина не може слугувати підставою для скасування судового рішення.

Подана заява позивача відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, яке прийняло рішення від 02.01.2023 №1 про відмову у призначенні (переведенні) ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

При цьому, після надання відповіді електронна пенсійна справа, яка була отримана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській областідля опрацювання, була передана засобами програмного забезпечення до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи.

Тому, пенсійна справа позивача після розгляду заяви перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Львівській області.

Колегія суддів вважає, що обраний в цій справі спосіб захисту прав позивача повністю відповідає вимогам діючого законодавства.

Зокрема, відповідно до п. 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затв. постановою правління ПФ України N 22-1 від 25.11.2005 р. (в редакції, діючій на момент прийняття спірного рішення), після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Таким чином, оскільки позивач проживає у Львівській області, звернувся до цього пенсійного органу із заявою про призначення пенсії, тому судом підставно покладено зобов`язання саме на ГУ ПФ України у Львівській області.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно дост. 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року в справі №380/1978/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула М. А. Пліш Повне судове рішення складено 06 жовтня 2023 року.