ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/12191/21 пров. № А/857/13890/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівБруновської Н.В. та Кузьмича С.М.,

з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б.,

а також сторін (їх представників):

від позивача не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2023р. з питань заміни стягувача у виконавчому листі в справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. про визнання дій протиправними, зобов`язання здійснити нарахування і виплату підвищення до пенсії репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано (суддя суду І інстанції: Костецький Н.В., час та місце постановлення ухвали суду І інстанції: 18.07.2023р., м.Львів, дата складання повного тексту ухвали суду І інстанції: 18.07.2023р.),-

В С Т А Н О В И В:

Оскаржуваною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2023р. з питань заміни стягувача у виконавчому листі відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони стягувача у виконавчому листі (а.с.51 і на звороті).

Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив заявник ОСОБА_1 , який в апеляційній скарзі просить судову ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення питання щодо заміни сторони виконавчого провадження (а.с.54 і на звороті).

Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що судом надана неналежна правова оцінка довідці № 30/02-14 від 29.06.2023р., виданій приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Львівської обл. Дидою І.М., щодо відкриття спадщини після смерті позивача ОСОБА_2 .

В свою чергу, відсутність належно завірених доказів по справі зумовлює застосування судом приписів ст.ст.160, 161 КАС України та не може тягнути відмови у задоволенні розглядуваного клопотання в порядку ст.379 КАС України.

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.10.2021р. у справі № 380/12191/21 позов ОСОБА_2 задоволено; визнано протиправними дії Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України у Львівській обл. щодо відмови ОСОБА_2 , як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, у проведенні розрахунку підвищення пенсії та невиплати їй підвищення пенсії у розмірі, передбаченому п.«г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком; зобов`язано ГУ ПФ України у Львівській обл. здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 підвищення пенсії в розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно п.«г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 05.05.2018р.; стягнуто на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ України у Львівській обл. cудовий збір в розмірі 908 грн. (а.с.37-40).

Рішення суду набрало законної сили 05.11.2021р.

01.02.2022р. судом першої інстанції видано два виконавчі листи (а.с.47-48).

08.07.2023р. заявник ОСОБА_1 скерував за допомогою засобів поштового зв`язку до суду заяву про заміну сторони стягувача у виконавчому листі на правонаступника.

В обґрунтування поданої заяви покликався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла стягувач ОСОБА_2 . В подальшому 01.02.2022р. судом видані виконавчі листи, однак виконавче провадження не відкривалось. 29.06.2023р. приватним нотаріусом здійснено реєстрацію права власності в порядку прийняття спадщини згідно заповіту, складеного спадкодавцем ОСОБА_2 на користь спадкоємця ОСОБА_1 .

В зв`язку із викладеним просить замінити стягувача в адміністративній справі № 380/12191/21 на її правонаступника ОСОБА_1 .

До вказаної заяви долучив копію довідки № 30/02-14 від 29.06.2023р., виданої приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Львівської обл. Дидою І.М. (а.с.46).

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складений актовий запис № 47 від 28.01.2022р. (а.с.58).

Вілдповідно до довідки № 30/02-14 від 29.06.2023р., виданої приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Дидою І.М., на підставі заяви ОСОБА_1 заведено 23.03.2022р. спадкову справу № 6/2022 після смерті ОСОБА_2 , яка зареєстрована у Спадковому реєстрі за № 69216025. Згідно з матеріалами цієї спадкової справи та у відповідності до ст.1268 Цивільного кодексу України скадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , є її син ОСОБА_1 (а.с.46).

Вирішуючи питання щодо заміни сторони виконавчого провадження та відмовляючи у задоволені заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що у представленій довідці нотаріуса є відсутніми відомості про те, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 . Будь-яких інших доказів на підтвердження цього заявником до суду не подано. Крім цього, подана заявником копія довідки № 30/02-14 від 29.06.2023р. належним чином не засвідчена, що суперечить вимогам ч.2 ст.94 КАС України. Також заявником не подано до суду належним чином засвідченої копії свідоцтва про смерть ОСОБА_2 .

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для заміни сторони виконавчого провадження передчасними та поспішними, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (ч.4 ст.379 КАС України).

Із змісту оскаржуваної ухвали суду слідує, що заявник ОСОБА_1 не довів суду того, що він є єдиним спадкоємцем після смерті позивача ОСОБА_2 , а представлений доказ не засвідчений належним чином.

Між тим, вказані доводи суду першої інстанції колегія суддів вважає поверхневими і зробленими без дотримання таких основних засад (принципів) адміністративного судочинства як офіційне з`ясування всіх обставин у справі (п.4 ч.3 ст.2 КАС України) та обов`язковість судового рішення (п.5 ч.3 ст.2 КАС України).

З огляду на активну роль суду під час вирішення спору та інших процесуальних питань останній в розглядуваному випадку не був позбавлений можливості витребувати від позивача та/або відповідного органу нотаріату підтвердження смерті позивача ОСОБА_2 , відомості про всіх осіб, які зверталися із заявами про прийняття спадщини за померлою ОСОБА_2 , а також належно завірену копію довідки № 30/02-14 від 29.06.2023р.

Будь-яких доказів об`єктивної неможливості з`ясування цих питань судом матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, питання про заміну сторони розглянуто судом неповно, що призвело до прийняття помилкового рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 з вищеперерахованих підстав.

Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст.379 КАС України суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (ч.4 ст.379 КАС України).

Згідно матеріалів справи розгляд заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження здійснено в порядку письмового провадження, що не відповідає приписам ч.2 ст.379 КАС України.

Окрім цього, розгляд заяви ОСОБА_1 саме в порядку письмового провадження не дало можливості суду з`ясувати питання щодо виконання рішення суду зі сторони боржника пенсійного органу, зокрема, нарахування і виплати підвищення до пенсії.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень.

Європейський суд з прав людини /ЄСПЛ/ висловив у рішеннях по справах «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04; «Горнсбі проти Греці» (Hornsby v. Greece), заява № 107/1995/613/701) позицію про те, що право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним.

Для цілей ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 20.07.2004р. у справі «Шмалько проти України»).

Крім того, ЄСПЛ неодноразово зазначав, що невиконання рішень національних судів в Україні - системна проблема (зокрема, справа «Бурмич та інші проти України», заява № 46852/13).

Необхідність максимального забезпечення судом у кожній справі дотримання принципу обов`язковості судового рішення, зумовлено також тим, що невиконання рішень суду призводить до зниження довіри людей до судової влади, а також посилює переконання того, що вирішити спір (правову проблему), використовуючи звернення до суду, є неефективним.

Статтею 320 КАС України визначені підстави для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, серед яких визначено неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання (п.4 ч.1).

Аналіз терміну «провадження» у контексті адміністративного процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що зазначений термін означає як зібрання певних документів, які були предметом судового розгляду (справа), так й комплекс певних процесуальних дій у їх системі.

При цьому, процесуальне законодавство також застосовує такі терміни як «судочинство» та «судовий процес», які за своїм змістом є ширшими ніж судове провадження, оскільки означають увесь комплекс процесуальних дій, прав та обов`язків учасників при здійснення правосуддя та принципів правосуддя (судочинство) та судовий розгляд (судовий процес).

Виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу. Саме такий принцип застосовує Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

Розгляд заяв в порядку ст.379 КАС України має наслідком виконання або невиконання судового рішення, як завершальної стадії судового процесу; такий розгляд є комплексом певних процесуальних дій його учасників, а тому такий розгляд підпадає під термін «провадження у справі».

Таким чином, системний аналіз указаних норм процесуального права дає підстави для висновку, що апеляційний суд має повноваження на скасування ухвали суду першої інстанції, прийнятої в порядку ст.379 КАС України, та направлення справи на продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки спірна ухвала перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Також згідно вимог ст.139 КАС України сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги не підлягає стягненню з іншої сторони.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як винесена із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви в порядку ст.379 КАС України, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ст.ст.310, 312, ч.2 ст.313, п.4 ч.1 ст.320, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2023р. з питань заміни стягувача у виконавчому листі в адміністративній справі № 380/12191/21 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська С. М. Кузьмич Дата складання повного тексту судового рішення: 05.10.2023р.