Справа № 643/10382/23

Провадження № 1-кс/643/1265/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2023 року слідчий суддя Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Харкові клопотання прокурора Салтівської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42022222040000031 від 15.09.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Слідим відділом Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області, за процесуальним керівництвом Салтівської окружної прокуратури м. Харкова, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42022222040000031 від 15.09.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.

В ході проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню встановлено, що ряд підприємств та організацій, зареєстрованих у Салтівському районі м. Харкова, зокрема: ТОВ "МЕДІА - УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 32564174), ТОВ "ЄВРО ТИТАН ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 44040613), ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТЕРА-ЛЮКС" (код ЄДРПОУ 39708497), ТОВ "ДЕЛЬТА М95" (код ЄДРПОУ 42144712), ТОВ "СТРОЙХАУС" (код ЄДРПОУ 33609488), АТ "Українські енергетичні машини" (код ЄДРПОУ 05762269), ТОВ «ПРОГРЕС-1», (код ЄДРПОУ 14071831), ТОВ «ІНТЕР ФУДС» (код ЄДРПОУ 25458734) та інші, мають засновників чи кінцевих бенефіціарних власників резидентів Російської Федерації, яким належать значні частки у статутному капіталі зазначених підприємств, що свідчить про господарську діяльність у взаємодії з державою-агресором.

Так, в ході аналізу інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ «ІНТЕР ФУДС» встановлено, що повне найменування юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ФУДС», код ЄДРПОУ 25458734. Зареєстроване 20.02.1998 за юридичною адресою: Україна, 61146, Харківська обл., місто Харків, ВУЛИЦЯ Академіка Павлова, будинок 140 Г. Розмір статутного капіталу складає 160 000,00 грн. Основним видом діяльності є 10.82 виробництво какао, шоколаду та цукрових кондитерських виробів.

Засновником підприємства є фізична особа нерезидент Аль-Махамід Атеф. Країна громадянства: Російська Федерація. Місцезнаходження: місто Харків, Салтівське шосе, будинок 268. Розмір частки засновника (учасника): 160 000,00.

Відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_4 є громадянином Російської Федерації. Окрім цього, відповідно до матеріалів виконаного доручення УСБУ в Харківськії області №70/1-9550 від 18.09.2023, ОСОБА_4 має паспорт громадянина РФ № НОМЕР_1 з 2009 року.

Враховуючи викладене, ОСОБА_4 , який є громадянином РФ та володіє часткою 100% статутного капіталу юридичної особи, в розумінні ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ІНТЕР ФУДС», код ЄДРПОУ 25458734, оскільки здійснює прямий вирішальний вплив на діяльність вказаного підприємства.

Отже, ОСОБА_4 , як засновник товариства, має право отримувати та розпоряджатись чистим прибутком товариства на власний розсуд.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 207 Податкового кодексу Російської Федерації, ОСОБА_4 як резидент Російської Федерації є платником податку на доходи фізичних осіб.

Таким чином, ОСОБА_4 , отримуючи доходи з прибутку ТОВ «ІНТЕР ФУДС» в Україні може сплачувати податки до бюджету Російської Федерації, таким чином передаючи матеріальні ресурси збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора та може здійснювати господарську діяльність у взаємодії з державою-агресором.

Корпоративні права Аль-Махамід Атеф на частку у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ «ІНТЕР ФУДС», код ЄДРПОУ 25458734 мають доказове значення для кримінального провадження № 42022222040000031, оскільки підтверджують пов`язаність вказаного підприємства з Російською Федерацією, а саме його приналежність кінцевому беніфіціарному власнику резиденту Російської Федерації, який може використовувати його також для схиляння службових осіб зазначеного підприємства до вчинення кримінальних правопорушень, провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором.

Крім того, діяльність засновника та службових осіб вищезазначеного підприємства на цей час може бути спрямована на заподіяння шкоди економічній безпеці України, фінансування дій з метою насильницької зміни та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Процесуальним керівником у кримінальному провадженні винесено постанову про визнання корпоративних прав ОСОБА_4 на частку у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ «ІНТЕР ФУДС», код ЄДРПОУ 25458734 речовим доказом у кримінальному провадженні, відповідно до ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому Кримінально-процесуальним Кодексом України порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч.2ст.170КПК Україниарешт майнадопускається зметою забезпечення: збереженняречових доказів; спеціальноїконфіскації; конфіскаціїмайна яквиду покаранняабо заходукримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України настає за передачу матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора, а також провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором. Санкція ч. 4 ст. 111-1 КК України передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Таким чином вказані корпоративні права можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, можуть бути засобом вчинення кримінального правопорушення та об`єктом кримінально протиправних дій.

Частиною десятою статті 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, а також використання у протиправній діяльності. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series А № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series А № 98).

В обґрунтування накладення арешту на корпоративні права орган обвинувачення має об`єктивні підстави вважати, що вказані корпоративні права є речовими доказами у кримінальному провадженні, ймовірно будуть використовуватись їх бенефіціарним власником для схиляння службових осіб підприємства до вчинення кримінальних правопорушень, дозволить продовжувати протиправну діяльність підприємства та може призвести до передачі корпоративних прав на підприємство іншим особам, що призведе до втрати речових доказів та документів, що перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні та об`єктивному досудовому розслідуванню.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання прокурора про арешт вказаного майна, яке не було тимчасово вилучене, необхідно розглядати без повідомлення підозрюваного, іншого власника майна, їх захисників, представників чи законних представників, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна. Зазначене підтверджується тим, що власник майна, усвідомлюючи застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження вживатиме заходів щодо приховування своєї протиправної діяльності, передачі корпоративних прав іншим особам.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, чи конфіскації майна як виду покарання.

Частиною 1 та 2 ст. 64-2 КПК України, передбачено, що третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

Таким чином,з метоювсебічного,повного йнеупередженого розслідування,встановлення всіхобставин,що маютьзначення длякримінального провадженнята підлягаютьдоказуванню,а такожнедопущення втратиречових доказівта ухиленнявинних осібвід відповідальності,внаслідок вчиненняреєстраційних дійщодо передачікорпоративних правіншим особам,з метоюуникнення відвідповідальності таунеможливлення застосуванняпокарання увигляді конфіскаціїмайна,стягнення збитківза матеріаламикримінального провадження,завданих внаслідоккримінального правопорушення,виникла необхідністьу накладенніарешту накорпоративні правагромадянина РосійськоїФедерації ОСОБА_4 (зареєстрованийза адресою: АДРЕСА_1 )у розмірі160000,00грн.(частка-100%),в статутномукапіталі ТОВ«ІНТЕР ФУДС»(кодЄДРПОУ 25458734),юридична адреса: Україна, 61146, Харківська обл., місто Харків, вулиця Академіка Павлова, будинок 140 Г.

З огляду на обставини вчинення зазначеного кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза відчуження на користь третіх осіб майна, яке є речовим доказом, розгляд вказаного клопотання необхідно провести без виклику осіб, щодо яких вирішується питання про накладення арешту.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 7 ч. 6 ст. 100 КПК України речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості.

Корпоративні права включають в себе не тільки право на частку в статутному капіталі, а також і право засновників на отримання прибутку від діяльності підприємств, активів у разі ліквідації підприємств, право брати участь в управлінні підприємством, а тому їх вартість не обмежується вартістю частки у статутному капіталі.

Відповідно до ч. 7 ст. 100 КПК України у випадках, передбачених пунктами 2, 4 та абзацом сьомим частини 6 цієї статті, слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, або до суду під час судового провадження, яке розглядається згідно із ст. ст. 171-173 цього Кодексу. Крім того, з метою захисту суверенітету і територіальної цілісності України, національних інтересів, національної безпеки, забезпечення її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави, враховуючи повномасштабну агресивну війну, яку Російська Федерація розв`язала і веде проти України та Українського народу з порушенням норм міжнародного права, вчиняючи злочини проти людства, виходячи з положень Конституції України, Декларації про державний суверенітет України та загальних міжнародних норм і правил, зокрема щодо суверенного права України на захист, Верховною Радою України прийнято Закон «Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів» від 03.03.2022.

Відповідно до вимог вказаного Закону примусове вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів здійснюється з мотивів суспільної необхідності та без будь-якої компенсації їх вартості.

Прокурор разом з клопотанням подав заяву, в якій просив розглянути клопотання без його участі, клопотання підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

З метою забезпечення збереження майна, прокурор, просить розглядати вищевказане клопотання без виклику ОСОБА_4 , у володінні якого знаходиться майно.

Оскільки прокурором доведено, що існує реальна загроза зміни або знищення речей та документів, ОСОБА_4 , у володінні якого знаходиться майно, про час та місце розгляду клопотання слідчого не повідомлявся.

В зв`язку з розглядом клопотання за відсутності учасників кримінального провадження, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до вимог ч. 4 ст. 107 КПК України.

Суд, розглянувши клопотання про арешт майна, дослідивши додані до клопотання матеріали, вважає його таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна здійснюється під час огляду, обшуку.

Згідно ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використовувалися як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.

Згідно абз. 2 ч.1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно положень ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи за наявності підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Згідно ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Відповідно до ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилученого майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Стороною обвинувачення доведено, що зазначене в клопотанні слідчого майно має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вказаного майна в подальшому може перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України, сторона обвинувачення довела слідчому судді необхідність арешту цього майна, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.

Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131-132, 170-175, 309, 395 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на корпоративні права громадянина Російської Федерації ОСОБА_4 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) у розмірі 160 000,00 грн. (частка - 100 %) в статутному капіталі ТОВ «ІНТЕР ФУДС» (код ЄДРПОУ 25458734), юридична адреса: Україна, 61146, Харківська обл., місто Харків, вулиця Академіка Павлова, будинок 140 Г, з забороною розпорядження ними у будь-який спосіб до завершення досудового розслідування та судового слідства (до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку).

Передати арештоване майно Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ним в порядку та умовах визначених ст.ст. 19, 21, 21-1 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», зокрема частку у розмірі 160 000,00 грн. (частка - 100 %), в статутному капіталі ТОВ «ІНТЕР ФУДС» (код ЄДРПОУ 25458734), юридична адреса: Україна, 61146, Харківська обл., місто Харків, вулиця Академіка Павлова, будинок 140 Г, що належить Аль-Махамід Атеф.

Заборонити державним реєстраторам, посадовим особам Міністерства юстиції України, нотаріусам в порядку виконання ухвали, вчиняти будь-які дії, пов`язані з перереєстрацією та внесенням змін до установчих документів ТОВ «ІНТЕР ФУДС» (код ЄДРПОУ 25458734), окрім як за зверненням Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів або на виконання умов договору управління активами, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

Зобов`язати державних реєстраторів та посадових осіб Міністерства юстиції України, нотаріусів, в порядку виконання ухвали, внести запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про заборону вчинення будь-яких дій, пов`язаних з перереєстрацією та внесенням змін до установчих документів ТОВ «ІНТЕР ФУДС» (код ЄДРПОУ 25458734), окрім як за зверненням Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів або на виконання умов договору управління активами, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Роз`яснити, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутньою під час проголошення ухвали в той самий строк з моменту отримання копії ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1