Постанова
Іменем України
28 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 177/225/21
провадження № 51-1927 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28 червня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 112020040450000522, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, в силу ст.89 КК України такого, що немає судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 246 КК України;
та
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, пенсіонера, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 246 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28 червня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч.2 ст. 246 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 2 роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
ОСОБА_8 засуджено за ч.2 ст. 246 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 2 роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Цивільний позов Державного підприємства «Криворізьке лісове господарство» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 ,солідарно, на користь Державного підприємства «Криворізьке лісове господарство» 27 876 грн. матеріальної шкоди.
Вирішено питання щодо речових доказів, судових витрат у провадженні та скасовано арешт на майно.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року апеляційну скаргу захисника в інтересах обвинувачених залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
За вироком суду встановлено, що 13 листопада 2020 року близько 12:00 год, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_8 за попередньою змовою зі своїм сином ОСОБА_7 , діючи умисно, перебуваючи на території лісосмуги, поблизу с. Новолозуватка Криворізького району, що віднесено до урочища «Бокова», квадрат 16 виділ 10 Криворізького лісництва ДП «Криворізький лісгосп», в порушення ст. 4, 24, 67, 68, 69 Лісового Кодексу, Постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 №761, не маючи спеціального дозволу (лісорубного квитка тощо) на порубку дерев, бензопилою зрізали 2 дерева породи «акація біла», загальною вартістю - 18 981, 21 гривень, та 2 дерева породи «гледичія», загальною вартістю - 8 895, 52 гривні, які відносяться до 1 категорії лісів - рекреаційно-оздоровчі ліси та до зони охоронних джерел водопостачання і переважно виконують природоохоронні функції у вигляді протиерозійних лісів та мають вигляд єдиного лісового масиву, чим завдали державі істотну шкоду на загальну суму 27 876,73 грн.
В подальшому ОСОБА_8 разом з ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел на незаконне перевезення незаконно зрубаних дерев, діючи за попередньою змовою групою осіб, розпиляли стовбури дерев на окремі колоди у кількості 29 штук, завантажили у багажник автомобіля «Москвич» реєстраційний номер « НОМЕР_1 » й причеп та виїхали з території лісу в напрямку с. Новолозуватка Криворізького району, де, на ґрунтовій дорозі, були викриті майстром лісу ДП «Криворізьке лісове господарство» ОСОБА_9 .
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_7 закрити, у зв`язку з відсутністю в їх діях складу інкримінованого кримінального правопорушення.
Зазначає, що наявність істотної шкоди довкіллю та її розмір не доведено належним доказом, яким повинен бути висновок експерта щодо визначення розміру шкоди довкіллю, проведення якої згідно п.6 ч.2 ст.242 КПК України є обов`язкове.
Вважає, що обвинувальний вирок ґрунтується на недопустимих доказаха саме: протоколі огляду місця події від 13.11.2020 тому, що фактично проводився обшук автомобіля «Москвич», який було легалізовано ухвалою суду, всупереч вимог ст. 233 КПК України, через 3 дні. Крім того, слідча дія проведена до внесення відомостей про кримінальне правопорушення в ЄРДР, які в порушення ст.214 КПК України внесено на наступний день; протоколі огляду від 26.11.2020, оскільки на території внутрішнього майданчику Криворізького ВП огляд та проникнення до автомобіля «Москвич» здійснено без ухвали слідчого судді; протоколі огляду місця події (лісосмуги) від 13.11.2020 тому, що у протоколі відсутні відомості про будь-який засіб вимірювання діаметрів пеньків та особу яка це здійснювала; а також з урахуванням доктрини «плодів отруйного дерева» інших похідних доказах.
Апеляційний суд допущені порушення проігнорував, доводи апеляційної скарги сторони захисту належним чином не перевірив, в ухвалі відповідей на них не дав.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги сторони захисту, заперечувала проти її задоволення
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
За змістом ст. 433 КПК України Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 438 цього Кодексу підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно із ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, досліджує всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
Під час розгляду даного кримінального провадження місцевий суд, дотримуючись положень ст. 94 КПК України, безпосередньо дослідив та оцінив усі докази в їх сукупності, детально виклав їх у вироку, встановив, що вони є взаємоузгодженими, належними та допустимими, доповнюють один одного та в повній мірі підтверджують висновок про доведеність вини ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 246 КК України. З такими висновками погодився і суд апеляційної інстанції.
Доводи сторони захисту про те, що наявність істотної шкоди довкіллю та її розмір не доведено належним доказом, були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції та обґрунтовано визнані безпідставними.
Статтею 91 КПК України передбачено, що до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, належать, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Наявність істотної шкоди, завданої об`єкту злочинного посягання (довкіллю), є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу інкримінованого засудженим кримінального правопорушення і відповідно до ст. 91 КПК України є предметом доказування у даному кримінальному провадженні.
Пунктом 6 ч. 2 ст. 242 КПК України визначено, що розмір шкоди довкіллю визначається на підставі висновку експерта.
Водночас, відповідно до правового висновку, викладеного в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 25 листопада 2019 року (справа №420/1667/18, провадження № 51-10433 кмо18), обов`язкове залучення експерта для проведення експертизи необхідне за наявності двох підстав: по-перше, коли характер об`єктивних обставин, які мають значення для кримінального провадження, неможливо достовірно встановити без залучення особи, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями (що є загальною підставою проведення експертизи в кримінальному провадженні, передбаченою ч. 1 ст. 242 КПКУкраїни у редакції Закону № 1261-VII); по-друге, коли мають місце обставини, передбачені ч. 2 цієї норми.
Імперативність п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України у редакції Закону № 1261-VII щодо призначення експертизи у кожному кримінальному провадженні для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, має обмежений характер, оскільки не стосується тих випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без спеціальних знань, а достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування.
Із матеріалів провадження видно, що суд першої інстанції під час судового розгляду визнав доведеним наявність істотної шкоди у даному кримінальному провадженні, розмір якої встановив на підставі наданого стороною обвинувачення розрахунку збитків заподіяних лісу та висновку судової економічної експертизи від 14.12.2020 №18/104-10/3-201, якими підтверджено, що незаконною рубкою лісу 13.11.2020, на території урочища «Бокова» в кв.16 виділу 10 в Криворізькому лісництві ДП «Криворізький лісгосп», нанесено збитки державі на загальну суму 27876,73 грн. Така шкода, згідно примітки до ст.246 КК України, вважається істотною.
Відповідно до Постанови КМУ від 23.07.2008 №665 затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу. Дані такси використовуються у разі заподіяння шкоди підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту.
Дана постанова дозволяє вирахувати розмір шкоди, використовуючи лише діаметр дерева, у корі біля шийки кореня у сантиметрах та відповідну таксу. Такий розрахунок можливо здійснити без спеціальних знань із використанням загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків. Крім того, правильність розрахунків підтверджено висновком судової економічної експертизи.
Отже, наявність істотної шкоди як обов`язкової ознаки об`єктивної сторони інкримінованого засудженим злочину підтверджено належними доказами.
Захисник скаржиться на те, що в основу вироку покладено недопустимі докази, зокрема, протоколи огляду місця події від 13.11.2020 та протокол огляду від 26.11.2020 через те, що, на його думку, ці докази отримані з порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Згідно із ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Питання допустимості доказів вирішує суд під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження. Сторони кримінального провадження під час судового розгляду мають право подавати клопотання про визнання доказів недопустимими (ст. 89 КПК України).
Місцевий суд в ході судового розгляду належним чином дослідив усі докази у провадженні та дав їм відповідну оцінку. В свою чергу, суд апеляційної інстанції, перевіряючи доводи апеляційної скарги сторони захисту про недопустимість доказів, не встановив порушень, про які стверджував захист.
Сторона захисту вважає недопустимим доказом протокол огляду місця події від 13.11.2020 тому, що фактично проводився обшук автомобіля, який було легалізовано ухвалою слідчого судді через три дні після його проведення, а також слідча дія проведена до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Як неодноразово звертав увагу суд касаційної інстанції в своїх рішеннях, слід чітко відмежовувати ці дві слідчі (розшукові) дії з огляду на порядок їх проведення. Так, обшук, на відміну від огляду, має примусовий характер, який проявляється в тому, що він може проводитися без згоди обшукуваної особи, всупереч її волі, з втручанням у сферу її інтересів.
Натомість огляд місця події - це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з`ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину. Вона є невідкладною слідчою дією, проводиться до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.
Із матеріалів кримінального провадження видно, що підставою для проведення огляду місця події було повідомлення лісничого КП «Криворізьке лісове господарство» ОСОБА_9 від 13.11.2020 про вчинення кримінального правопорушення. Лісничий повідомив, що поблизу домоволодіння АДРЕСА_2 , він затримав ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які займались незаконною порубкою лісу на території урочища «Бокова».
На підставі вказаної заяви, 13.11.2020, працівниками поліції було проведено огляд місця події, а саме ділянки місцевості поблизу домоволодіння АДРЕСА_2 , під час якого виявлено автомобіль марки «Москвич «2140», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », разом з причіпом відкритого типу в якому виявлено 23 відрізки стовбура дерева зі слідами механічного зпилу. Слідча дія проводилась за участю ОСОБА_7 , понятих, спеціаліста та лісничого ОСОБА_9 . Після її завершення було складено протокол, який підписали усі учасники, жодних заяв та зауважень не висловлювали.
Таким чином, вказана слідча дія була невідкладною, оскільки здійснювалась одразу після скоєння злочину, до внесення відомостей в ЄРДР.
Відповідно до ч.1 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування.
Відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 246 КК України, було внесено доЄдиного реєстру досудових розслідувань 14.11.2020 о 9:39 год., тобто не пізніше 24 годин з моменту повідомлення про вчинення злочину, що повністю відповідає вимогам ст.214 КПК України.
Щодо огляду автомобіля «Москвич «2140», то він проводився за добровільною письмовою згодою ОСОБА_7 , що підтверджено його заявою від 13.11.2020, яка міститься у справі. Враховуючи ту обставину, що в багажному відділені вказаного автомобіля знаходились 6 відрізків стовбура дерева, їх виявлення та огляд були неможливі без відкриття багажника.
Тому, для здійснення судового контролю в межах цього кримінального провадження, після фактичного обшуку, слідчий звернувся до слідчого судді із клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку автомобіля марки «Москвич 2140», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, яке ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.11.2020 було задоволено.
Захисник скаржиться на порушення органом досудового розслідування процесуальних строків звернення до слідчого судді, визначених у ст.233 КПК України.
Правилами ч.3 ст. 233 КПК України для слідчого, дізнавача, прокурора передбачено імперативний обов?язок невідкладно, після проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді, звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку.
Разом із цим, процесуальні строки поділяються на строки реалізації права та строки виконання обов?язку. Їх недотримання спричиняє різні правові наслідки. Закінчення строків реалізації права призводить до втрати можливості з боку носія цього права ним скористатися.
Натомість закінчення строку виконання обов?язку не спричиняє його припинення. Обов?язкова дія повинна бути виконана і після закінчення строку, крім випадків, коли виконання обов?язку призведе до порушення процесуальних прав учасників провадження (до прикладу, постанови ККС ВС від 08 квітня 2020 року у справі №263/15845/2019, від 27 жовтня 2021 року у справі №712/2374/18).
Суди встановили, що слідчий звернувся до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку 16.11.2020, тобто через три дні. Водночас, цього ж дня, слідчий суддя постановив ухвалу про задоволення вказаного клопотання.
Відповідно до норм ч.3 ст.233 КПК України, у разі якщо слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, то встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими.
Сукупність наведеної інформації свідчить про те, що органом досудового розслідування хоча й було допущено порушення правил КПК України під час звернення до слідчого судді із відповідним клопотанням про обшук, однак в даному випадку це порушення не може вважатися істотним.
Щодо доводів адвоката про недопустимість протоколу огляду від 26.11.2020 через відсутність, на його думку, дозволу суду на проникнення до автомобіля «Москвич 2140» , то такі є безпідставними.
Так, автомобіль «Москвич «2140» постановою слідчого від 14.11.2020 визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні та 16.11.2020 ухвалою суду на вказаний транспортний засіб накладено арешт. Огляд відбувся на майданчику Криворізького ВП, здійснено слідчим у законний спосіб.
Твердження захисника про недопустимість протоколу огляду місця події (лісосмуги) від 13.11.2020 через відсутність у протоколі слідчої дії відомостей про будь-який засіб вимірювання діаметрів пеньків та особу яка це здійснювала, за своїм змістом стосується неповноти протоколу слідчої дії, що згідно ст.433 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції, натомість місцевий суд належним чином оцінив цей доказ та дав у рішенні відповідь про його допустимість.
З урахуванням наведеного, касаційні доводи сторони захисту щодо недопустимості похідних доказів у провадженні є неприйнятними.
Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК України і в порядку, визначеному ст. 405 цього Кодексу, переглянув вирок місцевого суду за апеляційною скаргою сторони захисту, належним чином перевірив викладені доводи, навів належні й докладні мотиви своїх висновків.
Ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, вона в повній мірі відповідає вимогам ст. 419, 370 КПК України, тому касаційні доводи адвоката в цій частині безпідставні.
ЗахисникОСОБА_6 у касаційній скарзі просить закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , однак, виходячи із фактичних обставин справи, встановлених судами, такі підстави відсутні. А досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржених судових рішеннях з огляду на положення ст.433 КПК України не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції.
Матеріали провадження не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування судових рішень, а тому підстав для задоволення скарги сторони захисту немає.
У зв`язку з цим та, керуючись статтями 434, 436, 441,442 КПК України, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення слід залишити без зміни. З цих підстав Суд ухвалив:
Вирок Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28 червня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року щодо ОСОБА_7 й ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
