Номер провадження: 33/813/1639/23

Номер справи місцевого суду: 947/9957/23

Головуючий у першій інстанції Войтов Г. В.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2023 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Кострицький В.В., за участю: секретаря судового засідання Гуденко Д.О., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Берестового Євгена Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 по адміністративному правопорушенню передбаченому ст. 130 КУпАП у відкритому судовому засіданні на постанову Київського районного суду м. Одеси від 29.06.2023 року,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №026725 від 15.03.2023 року о 07:41 годині, на вул. Академіка Корольова, 22 в м. Одесі, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ державний номер НОМЕР_1 , порушив вимоги п. 2.5 «Правил дорожнього руху України» з явними ознаками наркотичного сп`яніння (неприродна бліда шкіряного покрову обличчя, надмірна жвавість, тремтіння пальців рук). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі в встановленому законному порядку відмовився.

Короткий зміст постанови суду першої інстанції

Постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536, 80 грн.

Мотивуючи таку постанову суд першої інстанції виходив з того, що в діях водія ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КпАП України, оскільки він керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння в законному встановленому порядку. Вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, відеозаписом події та іншими матеріалами справи.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із зазначеною постановою представник особи, що притягається до адміністративної відповідальності подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Разом з апеляційною скаргою, представник скаржника надав клопотання про поновлення строку та клопотання про допит свідка.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що вважали протокол про адміністративне правопорушення, не відповідає вимогам чинного законодавства, складений з численними порушеннями, обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та обставинам по справі. Крім того, вважали, що докази, які додані до протоколу про адміністративне правопорушення не вказують на скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, протокол складено на особу, яка не скоювала зазначене адміністративне правопорушення. Також надалі зазначали, що дійсно ОСОБА_1 , 15.03.2023 р. о 07:40 год. керував т/з ВАЗ 2109, д/к НОМЕР_2 рухаючись по вул. Ак. Корольова у м. Одесі, із дружиною їхав на роботу . Біля продовольчого магазину Обжора, ОСОБА_1 висадив свою дружину, що побачили співробітники поліції. Через декілька хвилин після початку руху, на вимогу співробітників поліції ОСОБА_1 зупинився на узбіччі. Коли до нього підійшли співробітники поліції ними було зафіксовано порушення за непристебнутий ремінь безпеки. ОСОБА_1 пред?явив своє водійське посвідчення до ознайомлення та було виписано відповідну постанову на місці. Одночасно виписуючи постанову, співробітники поліції перевірили ОСОБА_1 у державному реєстрі судових, рішень, з якого було встановлено, що у 2012 р., тобто 11 років тому, ОСОБА_1 притягався до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів), що на думку скаржника стало особистим висновком для поліцейських, що ОСОБА_1 вживає наркотичні речовини та наразі знаходиться у стані наркотичного сп?яніння, зазначивши, що саме це є підставою для проведення огляду на стан наркотичного сп?яніння у медичному закладі. Скаржник вважав, що зазначене ніяким чином не може бути підставою для підозри та підстав для огляду на стан сп?яніння, крім того, притягнення до відповідальності за зазначеною статтею не вбачає, що ОСОБА_1 взагалі хоч колись вживав наркотичні речовини. Слова зафіксовані на відео з нагрудних камер поліцейських, яке долучено до справи, зокрема скаржник зазначав, що слова старшого лейтенанта ОСОБА_2 , свідчать про упереджене ставлення до особи, а саме слова зазначеного офіцера «колишніх... не буває» (09:06 на відео) та «він наш» (11:25 на відео) точно свідчать про суб?єктивне відношення до ОСОБА_1 , зокрема самовільне віднесення його до груп осіб, які вживають наркотичні засоби лише на підставі того, що він у 2012 році мав судимість за ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України. Дані дії старшого лейтенанта ОСОБА_2 є порушенням Правил етичної поведінки поліцейських затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ № 1 179 від 09.11.2016. частиною 3 п. 1 Розділу ІІ, частиною 8 п. 1 Розділу ІІ«Основні вимоги до поведінки поліцейського» «Основні вимоги до поведінки поліцейського», абз. 2 п. 3 розділу №IV «Взаємодія поліції із громадськістю та іншими державними органами». Однак, співробітники поліції одразу запропонували ОСОБА_1 проїхати до закладу охорони здоров?я та пройти обстеження на стан наркотичного сп?яніння. Зауважували на тому, що в порушення вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, слід звернути увагу на те, що в порушення вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, поліцейськими не проводився такий огляд та вищезазначений акт не долучений до протоколу про адміністративне правопорушення. Посилаючись на судову практику скаржник вважав, що це свідчить про те, що, якщо в матеріалах справи не підтверджується процедура виявлення поліцейським стану сп?яніння на місці зупинки, тобто відсутній акт огляду водія на стан сп?яніння який передбачений вищевказаною інструкцію та направлення на огляд на стан сп?яніння які є згідно додатку Інструкції № 1-3, невід?ємною складовою адміністративного протоколу, за відсутністю такої передбаченої процедури прямо передбаченої в Інструкції, вважати належним доказом висновок лікаря про наявність у водія стану алкогольного сп?яніння вважати не можна. Вважали, що співробітники поліції не надали жодних пояснень та під час зупинки не роз?яснили підстав для огляду на стан сп?яніння, коли ОСОБА_1 декілька разів запитував, які ж він має ознаки та підстави для проведення такого огляду. ОСОБА_1 вів себе адекватно, його мова була спокійна та врівноважена, зіниці не розширені, шкіра нормального забарвлення, його поведінка цілком відповідала обстановці в якій він перебував (зазначене підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейських, які містяться в матеріалах справи). На що співробітником поліції була одна відповідь про те, що «бывших ... не бывает» ОСОБА_1 знаходився в тверезому стані, без будь-яких видимих та не видимих ознак залишку алкогольного чи наркотичного сп?яніння, не перевищував допустимої швидкості руху та не створюючи на дорозі небезпечної чи підозрілої поведінки своїм рухом на т/з, поспішав на роботу, оскільки працює на будівництві у міській поліклініці, де його під дверима чекали співробітники . Просив, звернути увагу, що на відео добре видно, що ОСОБА_1 починає видавати помітні ознаки нервування саме після слів старшого лейтенанта ОСОБА_2 «колишніх... не буває» (09:06 на відео), а саме починає запинатися, підвищує тон голосу, нервово рухає тілом. ОСОБА_1 не вживає наркотичні засоби більше 10 років, після вчинення кримінального правопорушення виправився та веде законослухняний спосіб життя. Можлива жвава поведінка та трясіння рук, які помітили працівники Патрульної поліції України - є ознакою стресу, який відчув ОСОБА_1 під час спілкування з старшим лейтенантом ОСОБА_2 , на відео видно, що він закурив цигарку під час спілкування, що є загальновідомим способом заспокоїтися. Не значна блідість обличчя виправдана порою року, а також тим, що незадовго до 15.03.2023 переніс гостре респіраторне захворювання (про що свідчить багаторазовий кашель, який видно та чути на відеозаписі), до лікаря не звертався, а лікувався вдома самотужки, тому мав видимі наслідки недуги (сухий кашель, шмигання носом, бліде обличчя). Звертаю увагу, що така поведінка ОСОБА_1 та ознаки, які співпадають з ознаками наркотичного сп?яніння, зумовлена стресом, який спричинили некоректні вислови старшого лейтенанта ОСОБА_2 . Зазначали, що ознаки, наче б то наркотичного сп?яніння зазначені в протоколі ААД № 026725 притаманні значній кількості хвороб та емоційному стану стресу. Натомість більш яскрава ознака звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло - виявлена не була. ОСОБА_1 працює вільнонайманим маляром (без укладення трудового договору) і в період з 22.02.2023-17.03.2023 був задіяний в ремонтних роботах на КПН «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» ООР». Він був відповідальним за приміщення в якому вони працювали та був єдиним з бригади, хто мав ключі від нього, а тому помітно нервував через запізнення на роботу та через те, що бригада саме через нього не зможе вчасно приступити до роботи, що призведе до пропущення строків визначених договором на виконання ремонтних робіт (копія договору №17(2023)-Т від 17.01.2023). Зауважували на тому, що інспектором не було в повній мірі роз?яснено ОСОБА_1 його права та обов?язки, зокрема щодо наслідків відмови його у проходженні огляду на стан сп?яніння в закладі охорони здоров?я, а лише було зазначено, що «буде складено адміністративний матеріал, а суд буде вносити рішення», натомість таким поясненням ОСОБА_1 було введено в оману, оскільки співробітником поліції умисно не було роз?яснений наслідок відмови від проходження на стан сп?яніння у медичному закладі, оскільки, якщо б ОСОБА_1 був повідомлений та йому було належно роз?яснено, що диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП прирівнює відмову від проходження огляду на стан сп?яніння до керування т/з у стані сп?яніння він би неодмінно поїхав: по закладу охорони здоров?я, аби спростувати такі відомості, зазначене підтверджується відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, що містяться в матеріалах справи. Отже, протокол від 15.03.2023 року було складено за обставин, за яких, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не могла розуміти значення дій, які проводились інспектором патрульної поліції. Також, співробітниками поліції не було відсторонено від керування т/з ОСОБА_1 , у встановлено ст. 266 КУпАП (особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, а також у нього не вилучалось посвідчення водія, яке було при ньому, що свідчить про те, що співробітники поліції вочевидь мали сумніви у тому, що ОСОБА_1 перебуває у стані сп?яніння та є небезпечним для оточуючих. : Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або щодо перебування під виливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, вважається недійсним . Так, з матеріалів адміністративної справи не вбачається, що водій ОСОБА_1 був відсторонений від подальшого керування автомобілем ВА3 2109, д/н НОМЕР_1 або зазначений транспортний засіб був доставлений на арешт майданчик та навіть не було встановлено його належність. Отже, при вивчені даного протоколу та матеріалів, які долучені до нього вбачається, що в ньому, відсутні належні, достатні та достовірні докази на підтвердження обставин викладених а протоколі, крім того, в зазначених матеріалах відсутні будь-які свідки чи потерпілі, які можуть підтвердити позицію викладену в протоколі. Таким чином, в матеріалах справи недостатньо доказів наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. І ст. 130 КУпАП. З урахуванням викладеного, вбачається, що посадовою особою яка складала протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 130 ч. 1 КУпАП був порушений порядок проведення огляду на стан сп?яніння, передбачений діючим законодавством України, що тягне за собою визнання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 недопустимим доказом по справі , у зв?язку з чим він відповідальності. це може бути законною підставою для притягнення ОСОБА_1 .

Явка в судове засідання

Сторони повідомлені належним чином про час, дату та місце судового засідання, але в судове засідання не з`явились, заяв про відкладення розгляду не надали, що не заважає розгляду апеляційної скарги у їх відсутність.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги (ч. 7 ст. 294 КУпАП).

Переглядаючи постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що при розгляді даної справи, суд повно, всебічно і об`єктивно дослідив дані, що містяться в матеріалах справи, належним чином перевірив обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №026725 від15.03.2023 року о 07:41 годині, на вул. Академіка Корольова, 22 в м. Одесі, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ державний номер НОМЕР_1 , порушив вимоги п. 2.5 «Правил дорожнього руху України» з явними ознаками наркотичного сп`яніння (неприродна бліда шкіряного покрову обличчя, надмірна жвавість, тремтіння пальців рук). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі в встановленому законному порядку відмовився.

Доводи апеляційної скарги, які в частині процесуальних порушень фактично зводяться до наданих суду першої інстанції клопотань представника, особи що притягається до адміністративної відповідальності., яким судом дана належна та аргументована оцінка, цих правильних висновків не спростовують.

Доводи апеляційної скарги, які фактично зводяться до наданих суду першої інстанції заперечень ОСОБА_3 , яким судом дана належна та аргументована оцінка, цих правильних висновків не спростовують.

Судом першої вірно враховано, що Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі за тестом - Інструкція), визначено процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан такого сп`яніння та оформлення результатів такого огляду. Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.

Згідно п. 3, 4, 7 розд. ІІІ Інструкції огляд у закладах охорони здоров`я щодо виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством. Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи. Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове.

У відповідності до змісту статті 266 КупАП особи, які керують транспортними засобами щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають в стані алкогольного чи іншого сп`яніння, підлягають оглядові на стан сп`яніння, який проводиться за допомогою спеціальних технічних засобів працівником поліції, під час якого поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків, або у разі незгоди такої особи пройти вказаний огляд або у разі незгоди особи з результатами огляду огляд проводиться в закладі охорони здоров`я.

Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно із пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306 (далі - Правила), встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п. 5 розд. ІІ «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Всі вказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції загалом дотримані, вірно застосовані, а зміст постанови відповідає ст. 283, 284 КУпАП.

Винуватість ОСОБА_1 підтверджується:

-протоколом проадміністративне правопорушеннясерії ААД№026725від 15.03.2023 року;

- відеозаписом долученим до матеріалів адміністративної справи, відповідно до якого встановлено, що автомобіль ВАЗ державний номер НОМЕР_1 рухається по вул.. Академіка Корольов в м. Одесі, був зупинений працівниками поліції, повідомлена причина зупинки, це порушень вимог ст. 121 ч. 5 КпАП України, під час спілкування з водієм, працівник поліції вбачає ознаки наркотичного сп`яніння, неодноразово пропонує пройти тест в медичному закладі для виявлення або спростування ознак наркотичного сп`яніння в медичному закладі, але водій тривалий час намагається ухилитись від проходження огляду в медичному закладі, працівник поліції попереджає про не припустимість пропонування «вирішити питання» роз`яснює наслідки проходження медичного огляду або відмову від проходження, роз`яснює права передбачені КпАП України та Конституцією України, після складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 останній не заявляв, що не погоджується з протоколом;

- направленням на проведення огляду водія т.з. з метою виявлення стану сп`яніння (а.с. 4);

- допитом свідка в судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_4 з пояснень якої вбачається, що вона разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 працювали в складі екіпажу, під час несення служби виявили, що водій автомобіля ВАЗ рухається з не пристебнутим ременем безпеки, зупинили його. Хто саме спілкувався з ОСОБА_1 не пам`ятає, начебто це був ОСОБА_2 , який спілкувався з ОСОБА_1 та виявив у нього ознаки наркотичного сп`яніння це були: не природна бліда шкіряного покрову, надмірна жвавість, тремтіння пальців рух, у зв`язку з чим ОСОБА_1 було не одноразово запропоновано пройти тест в медичному закладі на виявлення або спростування в його організмі наркотичних речовин. ОСОБА_1 в будь який спосіб намагався уникнути проходження медичного обстеження в закладі охорони здоров`я, після тривалої розмови ОСОБА_1 відмовився проїхати на обстеження. Працівником поліції Горчинським Д.В. було роз`яснено підстави щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та його права, після цього напарник звернувся з проханням скласти протокол про адміністративне правопорушення.

Суд апеляційної інстанції перевіривши мотиви з яких виходив суд першої інстанції, вважав їх належними, достатніми та доведеними допустимими доказами, що в діях водія ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КпАП України, оскільки він від проходження огляду у встановленому законом порядку відмовилася.

При цьому судом також враховується, що невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення, суд оцінює критично та вважає це способом захисту від складеного відносно нього адміністративного протоколу, з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, так як її покази в цій частині повністю спростовуються дослідженими судом доказами, які не викликають сумнів у суду та підтверджують вину ОСОБА_1 .. Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність наведених доказів та викладених в них обставин, суд не вбачає.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 ,. стосовно того, що поліцейським було порушено порядок складення адміністративних матеріалів стосовно скаржника, доводами самої апеляційної скарги спростовується, в якій представник ОСОБА_1 підтверджує свою відмову у проходженні тесту на стан сп`яніння, через незнання наслідків передбачених ст. 130 КУпАП.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно упередженості працівників поліції до особи ОСОБА_1 , як з особою судимою за кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.307 КК України, належними та допустимими доказами не доведено, так як не оскаржувалось неправомірної поведінки поліцейських у встановленому законом порядку.

Доводи скаржника стосовно, того що ОСОБА_1 нервував під час спілкування з працівниками поліції і саме через це в нього тремтіли пальци рук, суд апеляційної інстанції вважає таким, що є припущенням з метою ухилення від відповідальності так, як також належними та допустимими доказами не спростовано.

Доводи скаржника стосовно, того що працівниками поліції не було роз`яснено та ОСОБА_1 було невідомо про наслідки відмови від проходження процедури освідування від відповідальності його не звільняють, на підстави дії загальноюридчного принципу не знання закону не звільняє від відповідальності, а також спросовується наявними доказами в матеріалаїх справи.

Щодо заяви про допит в якості свідка ОСОБА_2 , апеляційний суд вважає, що така заява спрямована на зятягування судового процесу, адже за матеріалами справи встановлено, що працівника поліції який складав протокол про адміністративне правопорушення було допитано в суді першої інстанції, що доводів як і заперечень і апеляційної скарги не спростувало. Також апеляційний суд бере до уваги, що про допит в якості свідка ОСОБА_2 в суді першої інстанції не заявлялось, а здобуття доказів на стадії апеляційного перегляду справи суперечить засадам стадійності судочинства.

Натомість, для наявності складу такого адміністративного правопорушення достатнім є саме відмова особи, що керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння тощо. Вказане кореспондується із визначеним п. 2.5. Правил дорожнього руху обов`язком такої особи на вимогу поліцейського пройти вказаний огляд безумовно, і жодним чином не пов`язане із наявністю або відсутністю будь-яких зовнішніх ознак у водія.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Доводи скаржника стосовно отриманих ним 31 травня 2023 року, проведений 17 травня 2023 року, медичнй висновок на стан сп`яніння не може бути прийнятий апеляційним судом, так як порушує вимоги п.9 розд. ІІ Інструкції від 09.11.2015 № 1452/735, а саме те, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Тобто проведення такого огляду на стан сп`яніння після спливу двох годин після зупинки поліцейськими є неналежними доказами у справі, так як такий складений висновок 31 травня 2023 року, який проведений 17 травня 2023 року, а саме на третю добу після встановлення факту адміністративного прапорушення не має об`єктивного підтвердження стану сп`яніння ОСОБА_1 на момент його зупинки працівниками поліції 15 травня 2023 року.

Протокол складений у відповідності до вимог інструкцій, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про національну поліцію», зауважень до нього подано не було.

Крім цього у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 р. у справі № 161/5372/17, зазначено, що при винесенні покарання за порушення ПДР судді не можуть покладатися на свідчення інспектора поліції. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням суду апеляційної інстанції, зазначивши, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об`єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами. Суд зауважив, що на підставі показань свідків не можуть встановлюватися факти, які з огляду на закон або звичай установлюються в документах. КАС/ВС вказав, що обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.

Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КуПАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом». Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

Доводи викладені в апеляційній скарзі не вказують на порушення судом при розгляді справи вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення та на наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваної постанови.

На підставі викладеного та керуючись ст. 285, 294 КУпАП, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання ОСОБА_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.

Поновити ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м. Одеси від 29.06.2023 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Одеси від 29.06.2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлений 05 жовтня 2023 року.

Суддя

Одеського апеляційного суду В.В. Кострицький