Справа № 712/4790/23

Провадження № 2/712/2957/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2023 року м. Черкаси Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі - П`ятун Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

До Соснівського районного суду міста Черкаси звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

У позовній заяві зазначає, що з 01 квітня 2019 року перебувала у трудових відносинах з управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області та працювала на посаді головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту Управління.

Відповідно до Закону України від 21.09.2022 №2620-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі Закон №2620), яким Закон України від 23.09.1999 №1105 «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» викладено у новій редакції (надалі - Закон №1105). Закон №2620 набрав чинності з 01.01.2023.

Так, розділом VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1105 (в редакції Закону №2620) передбачено припинення Фонду соціального страхування України (надалі - Фонд) та управлінь виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01.01.2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступником Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.

На виконання Закону №1105 (в редакції Закону №2620) Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 27.12.2022 №1442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» (надалі Постанова №1442), якою передбачено припинити з 01 січня 2023 року, реорганізувавши шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області.

Постановою №1442 призначено головою комісії з реорганізації Управління Філоненко О.А.

26 січня 2023 року позивач отримала попередження за підписом голови комісії з реорганізації Управління Філоненко О.А. від 17.01.2023 № 09-09-131 про скорочення чисельності та штату працівників Управління на підставі наказу голови комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України від 16.01.2023 №9-ОД та наказу голови комісії з реорганізації Управління від 16.01.2023 №9, та про наступне звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 18 квітня 2023 року.

Наказом від 11.04.2023 № 137-к позивача звільнено із займаної посади 18.04.2023 за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Вказувала, що Головою комісії з реорганізації Управління не забезпечено дотримання процедури вивільнення та працевлаштування позивача у зв`язку з реорганізацією Управління. ОСОБА_1 було звільнено з роботи з порушенням вимог чинного законодавства, а саме ст.ст. 40, 49-2 КЗпП України, оскільки не було запропоновано іншої посади на підприємстві правонаступнику одночасно з попередженням про звільнення та голова комісії з реорганізації Управління діяла не на підставі та не у спосіб, що передбаченіКонституцієюта Законами України.

Наказом голови комісії з реорганізації виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 16.01.2023 №9-ОД скорочено увесь штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві з 18.04.2023.

Таким чином, підставою звільнення позивача визначено скорочення займаної нею посади, тобто скорочення штату та чисельності працівників Управління, про що зазначено у попередженні про звільнення.

В той же час, у зв`язку з припиненням Фонду соціального страхування України та відповідною зміною повноважень Пенсійного фонду України до штатного розпису Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області введено нові посади, функціональні обов`язки працівників за якими передбачають здійснення обов`язків, пов`язаних з питаннями загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та загальнообов`язкового соціального державного страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням, виконання обов`язків, пов`язаних зі здійсненням профілактики та розслідування нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, проведення перевірки обґрунтованості видачі, продовження листків непрацездатності та документів, що є підставою для їх формування, здійснення контролю за використанням страхувальниками та застрахованими особами страхових коштів.

У зв`язку з наведеним адвокат позивача ОСОБА_2 звернулась з адвокатським запитом до ГУ Пенсійного фонду України в Черкаській області для отримання документів відносно внесення змін до штатного розпису ГУ Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Про збільшення кількості та штатної чисельності працівників ГУ ПФУ в Черкаській області під час реорганізації Управління свідчать штатні розписи ГУ ПФУ в Черкаській області та накази про призначення працівників на посади за вказаний період.

Встановлена законодавством можливість припинення юридичної особи шляхом її приєднання до іншої юридичної особи, тобто по суті одночасне створення іншої більш великої установи, яка буде виконувати повноваження особи, що припиняється, не виключає, а навпаки покладає на роботодавця зобов`язання по працевлаштуванню працівників юридичної особи, яка припиняє свою діяльність.

Тобто, при реорганізації юридична особа припиняється, але її права та обов`язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. При цьому до правонаступника переходять обов`язки не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, в тому числі обов`язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).

Отже, важливою умовою при звільнені працівника на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України є неможливість перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу, що передбачене частиною другою вказаної статті.

Тобто, звільнити працівника у зв`язку зі скороченням штату або чисельності працівників, можна тільки у випадку, якщо його не можливо за наявності його згоди перевести на іншу роботу.

Іншою важливою умовою при скороченні штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника, тобто запропонувати працівнику іншу роботу.

Вказувала, що з моменту вручення 26.01.2023 попередження про скорочення штату та до моменту звільнення, позивачу не було запропоновано жодної наявної вакансії.

Наявність вакансій, які могли та повинні бути запропоновані підтверджується переліком вакантних посад у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та вбачається із штатних розписів працівників ГУ ПФУ в Черкаській області.

Однак, голова комісії з реорганізації Управління належним чином не виконала свого обов`язку щодо працевлаштування позивача, не запропонувала рівнозначної посади або іншого місця роботи, тим самим порушила гарантоване Конституцією України право на збереження місця роботи та захист від незаконного звільнення.

У відповідності до абз. 2 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 у випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч. 3 ст. 36 КЗпП). Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Зазначала, що у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису - ввести скорочену посаду, а якщо підприємство, установа реорганізовано рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником (постанова Верховного Суду від 08.04.2020 у справі 808/2741/16).

Враховуючи, що реорганізація (припинення) Управління відбулася шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, до якого перейшли всі права й обов`язки припиненої установи, голова комісії з реорганізації Управління повинна була запропонувати позивачу рівнозначну посаду або іншу роботу в установі - правонаступника.

Отже, можливість поновлення незаконно звільненого працівника до проведення реорганізації, напряму пов`язана з збереженням його посади у новоутвореному внаслідок реорганізації підприємстві.

Законом України «Про державну службу» не заборонено переведення працівника без проведення конкурсу у випадку реорганізації юридичної особи (яка є державним органом). Крім того, ч.5 ст.10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби без конкурсного відбору, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність громадянства України, освіти та досвід роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад.

Тобто, голова комісії з реорганізації Управління не виконала вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування ОСОБА_1 , оскільки не запропонувала їй наявні в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області вакантні посади, які вона могла обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Таким чином, фактично призначення на посаду державної служби є аналогічним до призначення особи на посаду, яка не є державною службою.

При виданні оскаржуваного наказу голова комісії з реорганізації Управління діяла не на підставі та не у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України, позивача було звільнено з роботи з порушенням вимог чинного законодавства, а тому наказ від 11.04.2023 № 137-к «Про звільнення ОСОБА_1 » по п.1 ст.40 КЗпП України є незаконним та підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 »має бути поновлено на попередній посаді, або на рівнозначній посаді в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Згідноч.ч.1,2 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

В результаті незаконного звільнення позивачу не було нараховано середньомісячну заробітну плату, тому відповідач зобов`язаний виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.04.2023 року (дата звільнення 18.04.2023 року) по день ухвалення рішення у справі.

При обчисленні середнього заробітку слід керуватися ст.27 Закону України «Про оплату праці» та п.2, п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, згідно з якими середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з довідкою Управління від 09.05.2023 №05-28-490 за останні два місяці, які передували звільненню, ОСОБА_1 отримала заробітну плату: за лютий місяць 2023 року 7776,00 грн., за березень 2023 року 8790,26 грн.

Таким чином середньоденна заробітна плата за два відпрацьовані місяці перед звільненням становить 552,21 грн. (7776,00 +8790,26 = 16566,26 грн. : 30 роб. днів у лютому та березні = 552,21 грн.).

Просила стягнути середній заробіток (заробітна плата) за час вимушеного прогулу по день виресення рішення.

Відповідно до заяви про збільшення позовних вимог від 02.06.2023 року просила включити до позовних вимог розмір моральної шкоди, яка була завдана їй відповідачем внаслідок незаконного звільнення, що змусило її стати на облік у Центр зайнятості, при цьому на її утриманні знаходяться двоє неповнолітніх доньок, яких вона виховує самостійно.

Просила визнати незаконним та скасувати наказ голови комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області від 11.04.2023 №137-к «Про звільнення ОСОБА_1 », поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області або на рівнозначній посаді, стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу по день винесення рішення, але по день ухвалення рішення у справі, стягнути моральну шкоду в розмірі 50000 грн., стягнути витрати на надання правничої допомоги, рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 травня 2023 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 червня 2023 року закрито провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 13 вересня 2023 справу ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.06.2023 року скасовано, матеріали справи направлені до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У порядку протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано на розгляд судді Троян Т.Є.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 вересня 2023 року справу прийнято до провадження, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області 07.06.2023 року надійшов відзив на позовну заяву, у якій зазначається, що Головне управління позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, та просить суд відмовити в їх задоволенні повністю, виходячи з наступного.

Щодо визнання протиправним та скасування наказу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області від 11.04.2023 № 137-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

З 01.01.2023 набрав чинності Закон України від 21.09.2022 № 2620-IX Про внесення змін до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 2620), яким Закон України від 23.09.1999 № 1105-XIV Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі Закон № 1105) викладено в новій редакції.

Пунктом 2 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1105 (в редакції Закону № 2620, що діє з 01.01.2023) передбачено припинення Фонду соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону.

Пунктом 12 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105 Верховна Рада України зобов`язала Кабінет Міністрів України: забезпечити передачу коштів Фонду соціального страхування України до Пенсійного фонду України; привести нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону; забезпечити набрання чинності нормативно-правовими актами, зазначеними у підпунктах 2-4 цього пункту, одночасно з набранням чинності цим Законом тощо.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1442 Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» (далі Постанова № 1442), зокрема: утворено комісію з реорганізації ФСС України та комісію з реорганізації управлінь виконавчої дирекції ФСС України (далі управління ВД ФСС України); установлено, що до голови комісії з реорганізації Фонду та голів комісій з реорганізації управлінь ВД ФСС України переходять повноваження щодо управління справами Фонду та управлінь ВД ФСС України на період до завершення їх реорганізації; Крім того, згідно пункту 7, вказаної постанови, голові комісії з реорганізації Фонду та головам комісій з реорганізації управлінь виконавчої дирекції Фонду, серед іншого, забезпечити:

- дотримання трудового законодавства щодо гарантій прав працівників Фонду та управлінь виконавчої дирекції Фонду; - складення передавальних актів, які повинні містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється, щодо всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами протягом трьох робочих днів після закінчення строку пред`явлення вимог кредиторів та задоволення чи відхилення таких вимог; - вжиття інших передбачених законодавством заходів, пов`язаних з припиненням Фонду та управлінь виконавчої дирекції Фонду; - здійснення заходів з припинення Фонду та управлінь виконавчої дирекції Фонду у чотиримісячний строк з дня набрання чинності Законом України від 21 вересня 2022 р. № 2620-ІХ Про внесення змін до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Частиною п`ятою цієї статті визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно із частиною третьою статті 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Відповідно до частини 4 статті 105 ЦК України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи.

Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Таким чином, Постановою № 1442 установлено, що до голови комісії з реорганізації Фонду переходять повноваження щодо управління справами Фонду на період до завершення їх реорганізації, що повністю відповідає частині четвертій статті 105 ЦК України.

Наказом голови комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України від 16.01.2023 № 9-ОД «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», на виконання пункту 2 розділу VII Закону № 1105 та Постанови № 1442, керуючись частиною четвертою статті 105 ЦК України, статтями 492, 494 Кодексом законів про працю України (далі КЗпП України) та статтею 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», наказано скоротити увесь штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м.Києві, з 18.04.2023. Головам комісій з реорганізації управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м.Києві наказано забезпечити вжиття відповідних заходів, передбачених законодавством, у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників.

В свою чергу, головою комісії з реорганізації Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області видано наказ від 16.01.2023 № 9 «Про попередження працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області про наступне їх вивільнення» та від 16.01.2023 № 10 «Про скорочення чисельності та штату працівників відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області».

Надалі, наказом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області від 11.04.2023 № 137-к звільнено ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу внутрішнього аудіту управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області на підставі наказу № 9 від 16.01.2023 «Про попередження працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області про наступне їх вивільнення» та попередження про наступне звільнення № 09-09-131 від 17.01.2023.

Враховуючи вищезазначені нормативно-правові акти, наказ 16.01.2023 № 9-ОД Про скорочення чисельності та штату працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України видано головою комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України в межах своїх повноважень.

Відповідно, для визнання протиправним та скасування наказу голови комісії з реорганізації Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області від 10.04.2023 № 61-к про звільнення позивача, підстави відсутні.

Щодо поновлення позивача на посаді головного спеціаліста відділу внутрішнього аудіту Управління або на рівнозначній посаді.

Згідно із пунктом 2 розділу Прикінцеві положення Закону України від 15.03.2022 № 2136-ІХ (далі Закон № 2136) главу XIX Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

З огляду на вищевикладене, положення Закону № 2136, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України - мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону № 2136 також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 2136 у період дії воєнного стану норми статті 43 КЗпП України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Відповідно до частини першої статті 3 та статті 4 статтею КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Статтею 36 КЗпП України передбачено підстави припинення трудового договору. Так, підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи роботодавця (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

У разі зміни роботодавця, а також у разі їх реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи роботодавця можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи.

При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Позивач 26.01.2023 під підпис ознайомлена із попередженням про наступне звільнення від 17.01.2023 № 09-09-131.

Позивачу не запропоновано вакантні посади, які були наявні у виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області, оскільки всі посади виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області підлягали скороченню так само, як і посада позивача.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 викладено висновок, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

З огляду на зазначене, варто врахувати позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 16.01.2018 у справі № 519/160/16-ц, від 06.02.2018 у справі № 696/985/15-ц, від 12.06.2019 у справі № 297/868/18, від 28.04.2021 у справі № 373/2133/17, відповідно до яких суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Верховний Суд у постанові від 28.03.2019 у справі № 755/3495/16-ц дійшов висновку, що оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників не є належним способом захисту, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою. Верховний Суд в постанові від 05.10.2020 у справі № 451/1028/18 зазначив, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Щодо позовної вимоги про переведення до Головного управління ПФУ в Черкаській області вказували наступне.

Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 (далі Положення № 280), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Правові основи організації та діяльності Пенсійного фонду визначаються, зокрема, Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Положенням № 280. Відповідно до пункту 14 Положення № 280 гранична чисельність державних службовців та працівників Пенсійного фонду України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною 4 статті 20 Закону України від 17.03.2011 № 3166-VI Про центральні органи виконавчої влади» державні службовці апарату центрального органу виконавчої влади призначаються на посади та звільняються з посад керівником центрального органу виконавчої влади в порядку, передбаченому законодавством про державну службу (якщо інше не передбачено законом).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1471 внесено зміни до додатку 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 № 85 (далі Постанов№ 85), відповідно до якого гранична чисельність працівників апарату Пенсійного фонду України становить 302 працівника, у тому числі державних службовців 302, гранична чисельність працівників територіальних органів Фонду 24098, у тому державних службовців 23229.

Отже, основний штат працівників апарату Пенсійного фонду України та його територіальних органів складають посади державної служби, умови призначення (переведення, звільнення) на які визначаються Законом України від 10.12.2015№ 889-VIII Про державну службу» (далі Закон № 889).

Згідно з додатком 2 до постанови правління ФСС України від 18.11.2021 № 35 Провнесення змін до структури органів Фонду соціального страхування України таграничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України» граничначисельність працівників ФСС України становила 4829 осіб. Посади працівників ФСС України, на відміну від посад працівників Пенсійного фонду, не належать до посад державної служби. На зазначених працівників поширюється законодавство про працю.

Обов`язок щодо застосування норм спеціального законодавства був неодноразово предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, Верховний Суд в постанові від 29.03.2023 у справі № 380/6745/21 зазначив, що за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби регулює Закон № 889. Цим Законом визначено принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях. Відповідно до статті 1 Закону № 889 державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом (частина третя статті 5 Закону № 889). Відповідно до частин першої та другої статті 21 Закону № 889 вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом. Прийнявши рішення про припинення ФСС України, законодавець не передбачив спеціального механізму переведення працівників ФСС України, на яких поширюється законодавство про працю, на посади державної служби у Фонді чи його територіальних управліннях.

За таких умов, переведення працівників ФСС України на посади державної служби у Фонді чи його територіальних управліннях суперечить Закону № 889. Зазначене підтверджується листом Міністерства економіки України від 13.01.2023 № 4706-05/1622-03.

В силу положень пунктів 1 і 2 частини першої статті 41 Закону № 889 без обов`язкового проведення конкурсу переведений може бути лише державний службовець: на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення; на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Таким чином, законодавством не передбачено переведення працівника, посада якого скорочується та на якого поширюється дія законодавства про працю, на посаду державної служби в новоутвореному державному органі.

До того, ж важливо наголосити, що відмінність між посадами державної служби та посадами, які не є державною службою, полягає не лише у способі вступу на державну службу та призначення на посаду, яка не є державною службою, а і зокрема, у порядку проходження державної служби, видах заохочень і відповідальності державних службовців, обмеженнях, пов`язаних із прийняттям і проходженням державної служби, підставах припинення державної служби.

Поряд з цим, праця державних службовців має ще й суто власні професійні особливості, а саме: участь у владних і управлінських структурах, відтак можливість впливу на прийняття й реалізацію рішень, що виходять від держави; знання законодавства та неухильне слідкування нормам права; вимоги державної дисципліни, регламентованість апаратної роботи; уміння знаходити оригінальні рішення для конкретної ситуації; високий рівень відповідальності за управлінськірішення та дії по їх виконанню; підвищене морально-психологічне навантаження в процесі здійснення державними службовцями своїх посадових обов`язків; публічно- правовий характер відносин з громадянами і організаціями, з якими вони вступають у взаємодію під час виконання функцій державного управління.

З огляду на зазначене можна дійти висновку, що державна служба є особливою формою професійної зайнятості населення. Особливість такої діяльності пояснюється правовим статусом державних службовців як суб`єктів державної діяльності. Основними ж ознаками, які дозволяють відрізнити її від інших видів зайнятості є: виконання завдань та функцій держави; спеціальні вимоги до осіб, які претендують на вступ на державну службу; особливості порядку призначення на посаду державної служби; обмеження щодо призначення на посаду; особливостями службової кар`єри; відповідальність.

Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII Про правовий режим воєнного стану» у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб`єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов`язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад. Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, призначені відповідно до абзацу першого цієї частини, не можуть бути переведені на інші посади державної служби або посади в органах місцевого самоврядування.

Отже, державний орган самостійно визначає у який спосіб він планує організувати призначення на такі вакансії. Залежно від обраного способу, державний орган може розмістити інформацію на офіційному вебсайті та сторінках в соціальних мережах державного органу, зробити розсилку серед кандидатів, які успішно пройшли усі етапи оцінювання під час останніх конкурсів у державному органі, повідомити про вакансію працівникам державного органу за допомогою внутрішніх каналів комунікації державного органу тощо

Зазначають, що листом від 09.12.2022 № 2300-0802-8/66503 Головне управління зверталося до начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області Байбакової С.В. із проханням довести до всіх працівників Управління виконавчої дирекції та відділень Фонду соціального страхування України у Черкаській області інформацію щодо добору Головним управлінням персоналу, на виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2022 № 1289 «Про внесення змін до Положення про Пенсійний фонд України», на 38 вакантних посад.

Крім того, інформацію про 47 вакантних посад розміщено на офіційній сторінці Головного управління у Фейсбуці та Телеграм каналі, про що листом Головного управління від 28.03.2023 за вих.№ 2300-0801-5/21377 (отримано 28.03.2023 за вх. № 015-597 та доведено до відома всіх працівників) повідомлено голову комісії з реорганізації Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області для доведення її до всіх працівників та зазначено, що особи, які бажають взяти участь в доборі на посади державної служби, подають резюме, в якому обов`язково зазначають посаду, на яку претендують (лист додається).

Особи, які виявили бажання прийняти участь у доборі персоналу на зайняття посад державної служби категорій Б та В», мали можливість надіслати до Головного управління резюме до 04.04.2023.

Також варто зазначити, що 28 працівників ФСС призначено на відповідні посади у Головному управлінні.

Позивач не подавав до Головного управління резюме або заяву, що свідчили б про його бажання працювати в Головному управлінні. При цьому, позивач про вищенаведені факти не повідомляє.

Натомість, у позовній заяві зазначає, що їй не запропонована інша робота, а у Головному управління відбулося збільшення кількості та штатної чисельності працівників.

Щодо стягнення моральної шкоди вказували про те, що доводи позивача про заявдання їй моральної шкоди, яку вона оцінює в 50000 грн. не відповідають фактичним обставинам справи, засадам розумності виваженості та справедливості. В даному випадку відсутні належні докази заподіяння позивачу моральної шкоди, протиправність дій відповідача, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями відповідача та виною останнього в її заподіянні. Просили відмовити в цій частині позовних вимог.

З огляду на вищевказане просили відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Представник позивача 12.06.2023 року скерувала до суду відповідь на відзив, в якому зазначає, що вважає його твердження необґрунтованими, такими, що не спростовують позовні вимоги та недоведеними жодним допустимим доказом.

Посилання відповідача про неможливість переведення позивача на посаду державної служби в Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області є необґрунтованим виходячи з наступного.

Як вже було зазначено вище відповідно до ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав, обов`язків іншим особам правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Тобто до правонаступника переходять, як майно, права та обов`язки, так і трудовий колектив в повному обсязі, відповідно до його штату.

Таким чином, положення ч.6 ст.36 КЗпП України повною мірою відповідає вимогам ч.1 ст. 104 ЦК України, відповідно до якої при реорганізації (в даному випадку приєднанні) всі права та обов`язки, у тому числі у сфері трудових відносин, від однієї юридичної особи переходять до іншої (правонаступника). В даному випадку від управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Отже за загальним правилом ч.6 ст.36 КЗпП України в разі реорганізації підприємства (припинення) дія трудового договору працівника продовжується. Зміна підпорядкованості підприємства не припиняє дію трудового договору, тобто і на новому підприємстві зберігаються трудові відносини з працівниками.

В той же час, підставами припинення трудового договору, відповідно до п.5 ч.1 ст.36 КЗпП України є переведення працівника, за його згодою на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

Відповідно до п.12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на працівників Пенсійного фонду та його територіальних органів, які здійснюють повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій Пенсійного фонду, поширюється дія Закону України «Про державну службу» (надалі - Закон №889).

Згідно п.7 ч.1 ст.4 Закону №899 державна служба здійснюється з дотриманням принципів забезпечення рівного доступу до державної служби заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям під час вступу на державну службу та її проходження.

Статтею 21 Закону №899 передбачено, що вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадян України на посаду державної служби за результатами конкурсу.

Водночас, ч.5 ст.10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлено, що в період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб`єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов`язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад.

Таким чином, Законом України «Про правовий режим воєнного стану» передбачається спрощена процедура вступу на державну службу у період дії воєнного стану та жодним законодавством не заборонено можливість переведення працівника, який знаходиться в трудових відносинах з юридичною особою недержавної служби на посаду юридичної особи державної служби при приєднанні, яке здійснюється в наслідок реорганізації.

За загальновідомим правилом, пріоритет у застосуванні мають норми спеціального законодавства щодо загального. Проте в частині відсутності врегулювання певних суспільних відносин спеціальним законодавством можуть застосовуватися положення загального законодавства.

Враховуючи вказане, оскільки ні Законом України «Про державну службу», ні жодним іншим правовим актом не заборонено переведення працівника без проведення конкурсу у випадку реорганізації юридичної особи (працівники якої не є державними службовцями), основним завданням якої є реалізація від імені держави владних управлінських функцій, на посаду державної служби до органу, приєднання якого здійснюється внаслідок реорганізації, то на роботодавця покладається обов`язок дотримання прав та гарантій працівника при звільненні, передбачені КЗпП України. Отже, роботодавець мав запропонувати Позивачу рівнозначну посаду або іншу роботу в установі правонаступника, чого зроблено не було.

Представник відповідача скерував заперечення на відповідь на відзив, яке разом з відзивом просив врахувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача- адвокат Тобота

Ю.С. позов підтримала, з підстав, вказаних у позові, заяві про збільшення позовних вимог, відповіді на відзив, додаткових поясненнях. Зазначила про намір подати докази понесених позивачем витрат на правову допомогу для винесення додаткового рішення в порядку ст.270 ЦПК України.

Представники відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з таких підстав.

Судом встановлено, що з 01.01.2023 набрав чинності Закон України від 21.09.2022 № 2620-ІХ Про внесення змін до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 2620), яким Закон України від 23.09.1999 № 1105- XIV Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 1105) викладено в новій редакції.

Пунктом 2 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1105 (в редакції Закону №2620, що діє з 01.01.2023) передбачено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управліньвиконавчої дирекції Фонду та їх відділень.

Таким чином, законодавцем в особі Верховної Ради України прийнято рішення про припинення ФСС України, а тому, як наслідок, виникли законні підстави для проведення заходів з реорганізації ФСС України.

Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майне. права та обов`язки переходять до правонаступників. Частиною п`ятоюцієї етапі визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення де єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно із частиною третьою статті 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припиненні юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявления кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Рішення про припинення ФСС України, прийняте Верховною Радою України є чинним та у встановленому порядку неконституційним не визнавалося.

Пунктом 12 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1105 Верховна Рада України зобов`язала Кабінет Міністрів України:

забезпечити передачу коштів Фонду соціального страхування Українид:Пенсійного фонду України;

привести нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхіднихдляреалізації цього Закону;

забезпечити набрання чинності нормативно-правовими актами, зазначеними у підпунктах 2-4 цього пункту, одночасно з набранням чинності цимЗакономтощо.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 442 Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (далі - Постанова № 1442), зокрема:

утворено комісію з реорганізації ФСС України та комісію з реорганізації управлінь виконавчої дирекції ФСС України (далі - управління ВД ФСС України);

установлено, що до голови комісії з реорганізації Фонду та голів комісій з реорганізації управлінь ВД ФСС України переходять повноваження щодо управління справами Фонду та управлінь ВД ФСС України на період до завершення їх реорганізації;

зобов`язано голову комісії з реорганізації Фонду та голів комісій з реорганізації управлінь ВД ФСС України здійснити заходи з припинення Фонду та управлінь ВД ФСС України у чотиримісячний строк з дня набрання чинності Законом № 2620.

Пунктом 19постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни від 06.11.1992 року №9передбачено, що суди, розглядаючи трудові спори, повязані зі звільненням за п.1 ч.1ст.40 КЗпП Україниповинні зясовувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноваженим ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджений він за два місяці про наступне вивільнення.

Головою комісії з реорганізації ФСС України 16.01.2023 видано наказ № 9-ОД Про скорочення чисельності та штату працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, пунктом 1 якого передбачено скоротити штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві, з 18.04.2023.

На виконання п. 2 Розділу VII Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 року № 1442 Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, на підставі наказу комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України №9-ОД від 16.01.2023 Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, головою комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Черкаській області видано наказ Про попередження працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області про наступне їх вивільнення від 16.01.2023 №9.

На виконання п. 2 Розділу VII Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та постанови Кабінету Міністрів України від 2" грудня 2022 року № 1442 Питання припинення Фонду соціального страхуванню України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, на підставі наказу комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України №9-ОД від 16.01.2023 Про скорочення чисельності та штат* працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, головою комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонд; соціального страхування України у Черкаській області видано наказ Про скорочення чисельності та штату працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь» від 16.01.2023 №10.

26 січня 2023 року позивач отримала попередження за підписом голови комісії з реорганізації Управління Філоненко О.А. від 17.01.2023 № 09-09-131 про скорочення чисельності та штату працівників Управління на підставі наказу голови комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України від 16.01.2023 №9-ОД та наказу голови комісії з реорганізації Управління від 16.01.2023 №9, та про наступне звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 18 квітня 2023 року.

11.04.2023 управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області видано наказ № 137-к Про звільнення ОСОБА_1 з 18.04.2023. Як вбачається з преамбули вказаного наказу, звільненнявідбулося у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників відповіднодо пункта 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Відповідно дочастини шостої статті 36 КЗпП у разі зміни роботодавця,атакож у разі їх реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділенні] перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи роботодавця можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Таким чином, суд приходить до висновку, що оспорюваний наказ видано саме у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, його положення не суперечать чинному законодавству.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 викладено висновок, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

З огляду на зазначене, варто врахувати позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 16.01.2018 у справі № 519/160/16-ц, від 06.02.2018 у справі № 696/985/15-ц, від 12.06.2019 у справі № 297/868/18, від 28.04.2021 у справі № 373/2133/17, відповідно до яких суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає КзпП України, відповідно до статті 40 якого трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у визначених випадках,зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої цієї статті).Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Верховний Суд в постанові від 05.10.2020 у справі №451/1028/18 зазначив, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботуна тому ж підприємстві,в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Одночасно суд не приймає посилання позивача на те, що їй не було запропоновано вакантні посади, оскільки всі посади ВД ФСС підлягають скороченню так само, як і посада позивача.

Згідно із пунктом 2 розділу Прикінцеві положення Закону Україна Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану (далі- Закон №2136) главу XIX Прикінцеві положення Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України Про правовий режим воєнного стану, діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану.

З огляду на вищевикладене, положення Закону № 2136, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавств про працю, які не суперечать положенням Закону №2136 також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону N22136 у період дії воєнного стану норми статті 43 КЗпП України не застосовуються, крім випадків звільненні працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілковій органів.

Таким чином, наказ про звільненні позивача № 137-к від 11.04.2023 є таким, що відповідає положенням чинного законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

Щодо поновлення позивачки на іншійрівнозначній посаді в Головному управлінні ПФУ в Черкаській області.

Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 (далі - Положення № 280), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Правові основи організації та діяльності Пенсійного фонду визначаються, зокрема, Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІУ Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, Положенням № 280. Відповідно до пункту 14 Положення № 280 гранична чисельність державних службовців та працівників Пенсійного фонду України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України від 17.03.2011 № 3166-УІ Про центральні органи виконавчої влади державні службовці апарату центрального органу виконавчої влади призначаються на посади та звільняються з посад керівником центрального органу виконавчої влади в порядку, передбаченому законодавством про державну службу (якщо інше не передбачено законом).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1471 внесено зміни до додатку 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 № 85 (далі - Постанова № 85), відповідно до якого гранична чисельність працівників апарату Пенсійного фонду України становить 302 працівника, у тому числі державних службовців - 302, гранична чисельність працівників територіальних органів Фонду - 24098, у тому числі державних службовців - 23229.

Отже, основний штат працівників апарату Пенсійного фонду України та його територіальних органів складають посади державної служби, умови призначення (переведення, звільнення) на які визначаються Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII Про державну' службу (далі - Закон № 889).

Згідно з додатком 2 до постанови правління ФСС України від 18.11.2021 №35 Про внесення змін до структури органів Фонду соціального страхування України та граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України гранична чисельність працівників ФСС України становила 4829 осіб.Посади працівників ФСС України, на відміну від посад працівників Пенсійногофонду,не належать до посад державної служби.На зазначених працівників поширюється законодавство про працю.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 Закону № 889вступнадержавну службу здійснюється шляхом призначення громадянина Україна на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.

Прийнявши рішення про припинення ФСС України, законодавець не передбачив спеціального механізму переведення працівників ФСС Україна, на яких поширюється законодавство про працю, на посади державної служби в Пенсійному фонді України чи його територіальних управліннях.

За таких умов, переведення працівників ФСС України на посаді державної служби в Пенсійному фонді України чи його територіальних управліннях суперечить Закону № 889.

В силу положень пунктів 1 і 2 частини першої статті 41 Закону №889 без обов`язкового проведення конкурсу переведений може бутилише державний службовець:

на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення;

на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенню суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Таким чином, законодавством не передбачено переведення працівника посада якого скорочується та на якого поширюється дія законодавства про працю, на посаду державної служби в державному органі.

Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України від 12.05.2015 № 389-VІІІ Про правовий режим воєнного стану у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб`єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністраціїбез конкурсного відбору, обов`язковість яких передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової карта встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких оси громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавстві встановленими щодо відповідних посад. Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, призначені відповідно до абзацу першого цієї частини, не можуть бути переведені на інші посади державної служби або посади в органах місцевого самоврядування.

ОСОБА_1 не подавала до Головного управління Пенсійного Фонду України заяви та необхідних документів для вирішення питання про призначення її на вакантні посади, а переведення її як працівника ФСС України, на якого поширюється законодавство про працю, на посаду державної служби в Головному управлінні, суперечить Закону № 889.

Таким чином, позовні вимоги про про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Одночасно зважаючи на законність наказу № 137-к від 11.04.2023, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку, моральної шкоди з відповідача є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.2,4, 76-84,141, 259,263-265ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду через місцевий суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 05.10.2023 р.

Головуючий: