Докази, які б свідчили про будь-які перешкоди для своєчасного звернення Товариства до ДП «АМПУ» з відповідним проханням про надання необхідних документів позивачем за первісним позовом не надано і такі докази в матеріалах справи відсутні.

У відповідь на цю заяву Одеська філія ДП «АМПУ» листом № 674/19-01-06/Вих від 19.02.2021 надала, зокрема, довідку про облік основних засобів: апарель (інв. № 061125); понтон П-69 (інв. № 061069); понтон П-70 (інв. № 061124); понтон П-71 (інв. № 061071); понтон П-73 (інв. № 061073); понтон П-75 (інв.. № 061075); понтон П-77 (інв. № 061077) станом на 01.02.2021 року на балансі ОФ ДП «АМПУ», а також проінформувало, що відповідно до документів Регістру судноплавства України прапор плавзасобів, які знаходяться на балансі ОФ ДП «АМПУ»: апарель (інв. № 061 125); понтон П-69 (інв. № 061069); понтон П-70 (інв. № 061124); понтон П-71 (інв. № 061071); понтон П-73 (інв. № 061073); понтон П- 75 (інв. № 061075); понтон П-77 (інв. № 061077) є Україна. При цьому зазначило про те, що інформація та документи надаються для використання у роботі з метою виконання ТОВ «Адмірал Сервіс ЛТД» зобов`язань за вищезазначеними договорами, а також про необхідність погашення існуючої заборгованості за укладеними договорами у термін до 28.02.2021 року.

Наведене беззаперечно свідчить про обізнаність Товариства щодо передбаченого Договором оренди обов`язку.

Також судом враховано, що листом №1/12-01 від 12 січня 2021 ТОВ «Адмірал Сервіс ЛТД» звернулося до Одеської філії ДП «АМПУ», в якому посилаючись на існування заборгованості перед Адміністрацією Одеського морського порту та судові справи № 916/3092/20 та № 916/3114/20 про стягнення з ТОВ «АДМІРАЛ СЕРВІС ЛТД» заборгованості у розмірі 446 390,93 грн. та 110 360,55 грн. відповідно, запропонувало укладення мирової угоди у справах № 916/3092/20 та № 916/3114/20, для чого надіслало на погодження проект мирової угоди у справі № 916/3092/20 та проект мирової угоди у справі № 916/3114/20.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.06.2021р. по справі № 916/3092/20 спільну заяву державного підприємства „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України (Адміністрація Одеського морського порту, далі по тексту ДП „АМПУ) та товариства з обмеженою відповідальністю „Адмірал Сервіс ЛТД (далі по тексту ТОВ „Адмірал Сервіс ЛТД) про затвердження мирової угоди було задоволено.

Крім того, листом № 05/20-1 від 20.05.2021 ТОВ «Адмірал Сервіс ЛТД» повідомило Одеську філію ДП «АМПУ» про те, що станом на 20 травня 2021 року у ТОВ «Адмірал Сервіс ЛТД» перед ДП «Адміністрація морських портів України» виникла заборгованість щодо повної та своєчасної оплати орендних платежів, в зв`язку з тим що фактично ТОВ «Адмірал Сервіс ЛТД» не здійснював господарську діяльність. Беручи до уваги той факт, що частина боргу Вам уже сплачена, та приймаючи те що між нашими підприємствами виникла тісна та довга співпраця Товариство зобов`язалося в період до 20 червня 2021 року сплатити в повному обсязі заборгованість, яка виникла за згаданими договорами, та не допускати в подальшому прострочення виконання покладених на них зобов`язань.

Тобто фактично вказаним листом Товариство гарантувало ДП «АМПУ» сплатити заборгованість з орендної плати в період до 20.06.2021 року.

Отже, усіма своїми попередніми діями та заявами Товариство підтвердило свою зацікавленість у провадженні своєї господарської діяльності за укладеним договором, що зумовило Адміністрацію відмовитись від своїх позовних вимог в частині розірвання спірного договору оренди та повернення орендованого майна, а Товариство взяти на себе зобов`язання щодо недопущення порушення прав та інтересів Адміністрації в майбутньому.

В постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 викладено такий висновок щодо застосування норми пункту 6 статті 3 ЦК України: "Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них".

Також наявним в матеріалах справи актом від 07.06.2021 огляду об`єктів ОФ ДП «АМПУ», які знаходяться у користуванні ТОВ «Адмірал Сервіс ЛТД» відповідно до умов Договору від 15.06.2018 № 2317-П-ОДФ-18, підтверджується факт використання орендованого майна Товариством. Так з додатків №№1,2 зазначеного Акту вбачається, що до понтону 69 пришвартовано маломірне судно, однак Товариство стверджує, що саме цей понтон не має відповідних документів та він його не використовує відповідно до цільового призначення.

Окрім того, факт використання орендованого майна Товариством підтверджується також договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 2390-П-ОДФ-18 від 11.09.2018 та листом Товариства щодо підключення понтонів до мережі електро- та водопостачання №05/21-6 від 25.05.2021.

Відповідно до п. 5.5. договору, орендар зобов`язується своєчасно здійснювати усі види ремонту орендованого майна, технічне обслуговування за рахунок власних коштів за погодженням орендодавця.

Відповідно до Закону України від 3 жовтня 2019 року № 157-ІХ «Про оренду державного та комунального майна», п. 153 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 3 червня 2020 року № 483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна» орендар державного або комунального майна має право за письмовою згодою балансоутримувача майна за рахунок власних коштів здійснювати поточний та/або капітальний ремонт орендованого майна.

Для отримання такої згоди орендар звертається до балансоутримувача із клопотанням, у якому обґрунтовує необхідність проведення такого ремонту. До клопотання додаються: опис ремонтних робіт; орієнтовний строк їх проведення. Балансоутримувач розглядає клопотання орендаря та протягом десяти робочих днів приймає одне з рішень, передбачених частиною першою статті 21 Закону.

Однак, з огляду на звернення від 08.02.2022, Товариством не виконано умов вищевказаного Порядку, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 3 червня 2020 року № 483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна» та не долучено до клопотання опису ремонтних робіт та орієнтовного строку їх виконання, натомість додано Попередню ремонтну відомість лише по 1 понтону № 70 без конкретного опису робіт, їх обґрунтованості, послідовності і строку їх проведення.

Отже, зазначене звернення Товариства не може вважатись клопотанням, у розумінні Порядку №483, та таким що подано із дотриманням встановлених вимог.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять до предмета доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Враховуючи надані сторонами докази та встановлені на їх підставі обставини у сукупності, суд дійшов висновку, що подані відповідачем за первісним позовом на спростування заявлених позовних вимог докази є більш вірогідними ніж докази, подані позивачем за первісним позовом в обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених Товариством позовних вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «АДМІРАЛ СЕРВІС ЛТД» про перерахунок орендної плати за період з березня 2020 року по жовтень 2021 року та внесення зміни до Договору № 2317-П-ОДФ-18, зарахування надлишково сплачених коштів в рахунок орендної плати не підлягають задоволенню.

Щодо зустрічного позову ДП «АМПУ».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

На відносини, пов`язані із орендою державного майна поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII (в редакції чинній на момент укладання договору оренди).

Статтею 2 вказаного Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 3.1 договору визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995р. зі змінами та доповненнями. Орендна плата за базовий (травень 2018 р.) місяць оренди визначена у відповідності з Методикою, Звітом незалежної оцінки та складає 27 311,38 гривень (розрахунок орендної плати є Додатком №2 до цього Договору). Сума вказана без врахування ПДВ. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється відповідно діючого законодавства. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати, яка зазначена у абзаці II цього пункту на індекси інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

В матеріалах справи також наявний висновок суб`єкта оціночної діяльності про вартість об`єкта оцінки від 27.04.2018, за яким була визначена ринкова вартість об`єктів оцінки станом на дату оцінки - 12.04.2018.

Зазначене у даному договорі державне рухоме майно орендар передав, а орендодавець прийняв без жодних зауважень, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі від 15.06.2018, який є додатком № 1 до даного договору, підписаним та скріпленим печатками обох сторін.

Судом встановлено, що ДП «АМПУ» за період з червня 2021 по жовтень 2021 року було виставлено ТОВ «АДМІРАЛ СЕРВІС ЛТД» рахунки на сплату орендної плати, а саме: від 12.07.2021р. № 340181 на суму 68091,02 грн. з ПДВ, від 10.08.2021 № 340208 на суму 68159,11 грн. з ПДВ, від 10.09.2021 № 340249 на суму 68022,79 грн. з ПДВ, від 11.10.2021р. № 340278 на суму 68839,07 грн., від 10.11.2021 № 340305 на суму 69458,62 грн. з ПДВ, всього на суму 342 570,61 грн. з ПДВ.

Однак, в порушення умов договору оренди, відповідач за зустрічним позовом свої зобов`язання щодо своєчасної сплати орендної плати у визначений період не виконав, внаслідок чого у нього утворилася прострочена заборгованість у розмірі 342 570,61 грн з ПДВ., що підтверджується також наявним у справі листуванням між сторонами.

Відповідачем доказів сплати боргу у сумі 342 570,61 грн. не надано, як і не надано доказів на спростування заборгованості у вказаному розмірі.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості у сумі 342 570,61 грн. за період з червня 2021 по жовтень 2021 року по сплаті орендних платежів.

Оскільки, заборгованість відповідача по орендній платі у сумі 342 570,61 грн. належним чином доведена, доказів сплати відповідачем орендних платежів у строки, встановлені договором матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу у розмірі 342 570,61 грн.

За неналежне виконання відповідачем за зустрічним позовом зобов`язань щодо сплати орендної плати, позивачем на підставі п. 3.5. договору нарахована відповідачу пеня у сумі 10683,73 грн., а також на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховані інфляційні втрати в сумі 2244,27 грн. та 3% річних у сумі 1917,30 грн.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Пунктом 3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і договір є обов`язковим до виконання.

Невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, оскільки факт порушення встановленого умовами договору оренди строку виконання грошового зобов`язання з боку відповідача є встановленим, і останнім не спростовано, то, відповідно, і вимога позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача пені, втрат від інфляції та відсотків річних є обґрунтованою.

Перевіривши наданий позивачем за зустрічним позовом розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат у межах заявленого періоду, суд встановив його правильність та обґрунтованість.

За таких обставин, враховуючи що відповідачем за зустрічним позовом не спростовано належними та допустимими доказами наявності заборгованості за договором оренди, суд вважає правомірними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з ТОВ «АДМІРАЛ СЕРВІС ЛТД» заборгованості по сплаті орендної плати у розмірі 342 570,61 грн., інфляційних втрат у розмірі 2244,27 грн., 3% річних у розмірі 1917,30 грн., пені у розмірі 10683,73 грн., у зв`язку з чим вони підлягають задоволенню.

Також суд виходить із того, що за змістом ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII, оцінка об`єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об`єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об`єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об`єкта оренди.

Судом встановлено, що перед укладанням договору оренду державного рухомого майна, була проведена незалежна оцінка об`єктів оренди станом на 12.04.2018, за результатами якої 27.04.2018 року на замовлення саме ТОВ «Адмірал Сервіс ЛТД» складений Звіт незалежної оцінки несамохідних причальних понтонів, копія якого міститься в матеріалах справи (т. 2, а.с. 3).

Також суд звертає увагу на те, що додатками до вказаного звіту незалежної оцінки несамохідних причальних понтонів були копії наступних документів: свідоцтва про право власності на судно, про право плавати під державним прапором, про придатність до плавання, класифікаційних свідоцтв та інші

З огляду на наведене судом не приймаються до уваги посилання ТОВ «Адмірал Сервіс ЛТД» на те, що орендодавцем до цього часу не надано орендарю всього пакету документів, необхідного для належного господарського використання орендованого майна, а також про те, що орендодавець не надав ані суду, ані орендарю звіту про незалежну оцінку, що, на його думку, унеможливлює у сукупності з відсутністю у зустрічному позові порядку обчислення розміру орендної плати встановити об`єктивність розрахунку суми орендної плати і, як слід, обґрунтованості заявлених позовних вимог ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії.

Отже, сторонами при укладанні договору № 2317-П-ОДФ-18 від 15.06.2018 році були виконані усі умови, передбачені чинним на той час законодавством про оренду державного майна.

Відповідно до п. 3.4. Договору, розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни законодавства, методики її розрахунку, змін цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Будь-яких доказів, які б свідчили, що Товариства зверталося до Адміністрації з вимогами переглянути розмір орендної плати в матеріалах справи не має.

Твердження ТОВ «Адмірал Сервіс ЛТД» про те, що Адміністрацією не була проведена повторна незалежна оцінка орендованого майна для визначенні вартості майна, як то нібито передбачено законодавством, судом відхиляється з огляду на таке:

Статтею 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07 2001 № 2658-III ( далі Закон № 2658-III ) встановлено, що акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Методики розрахунку орендної плати, затверджена постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786 зі змінами та доповненнями (далі - Методика), які діяли у 2018 році на момент укладання договору, оцінка об`єктів оренди проводиться з метою визначення вартості таких об`єктів згідно з положеннями (національними стандартами) оцінки майна та цією Методикою з урахуванням положень (стандартів) бухгалтерського обліку для відображення її в договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати. Оцінка обов`язково проводиться перед укладенням договору оренди та перед продовженням (поновленням) договору оренди у разі, коли на момент продовження дії такого договору остання оцінка об`єкта оренди була проведена більш як три роки тому.