ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2023 року Справа № 918/239/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Василишин А.Р. , суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Дика А.І.

за участю представників сторін:

від органу прокуратури - Манжаюк Д.Л.

позивача - Калініченко Н.А.

відповідача - Таран О.О.

третьої особи - Ганов О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Спеціалізованого сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Кам`яне-Случанський" та Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.05.2023 у справі №918/239/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБЕРКІНГ"

до Спеціалізованого сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Кам`яне-Случанський"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Рівненська обласна державна адміністрація

про встановлення земельного сервітуту

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 09.05.2023 у справі №918/239/23 позов задоволено повністю.

Встановлено, з моменту набрання рішенням суду законної сили, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБЕРКІНГ" (ідентифікаційний код юридичної особи: 43858582, вул. Іоанна Павла II, буд.20, офіс 201, м. Київ, 01042) строковий оплатний земельний сервітут на частині земельної ділянки площею (площа сервітуту) 3,3047 га (кадастровий номер: 5625481600:02:001:0466; цільове призначення - землі лісогосподарського призначення; загальна площа: 501.2413 га; місце розташування: за межами населених пунктів на території Вирівської територіальної громади Сарненського району Рівненської області), державної форми власності, яка перебуває у постійному користуванні Спеціалізованого сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Кам`яне-Случанський" (ідентифікаційний код юридичної особи: 31358868, вул. Центральна, буд. 5, с. Кам`яне-Случанське, Сарненський р-н, Рівненська обл., 34543) для проведення геологічного вивчення бурштиноносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням бурштину (промислова розробка родовищ) ділянки Зонецька перша з правом будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності (вид сервітуту), в межах визначених технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту виготовленої ТОВ "НВП "МІНЕРАЛ" (межі сервітуту), на строк дії спеціального дозволу на користування надрами № 5222 від 07 червня 2021 року із автоматичним продовженням строку дії сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами (строк дії сервітуту), з оплатою 725, 00 грн. (сімсот двадцять п`ять грн. 00 коп.) з ПДВ в місяць, яка виплачується в 5-денний строк з дня виставлення рахунку за фактичне користування правом сервітуту.

Встановлено, з моменту набрання рішенням суду законної сили, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБЕРКІНГ" (ідентифікаційний код юридичної особи: 43858582, вул. Іоанна Павла II, буд.20, офіс 201, м. Київ, 01042) строковий оплатний земельний сервітут на частині земельної ділянки площею (площа сервітуту) 0,0786 га (кадастровий номер: 5625481600:02:002:0232; цільове призначення - землі лісогосподарського призначення; загальна площа: 347.2650 га; місце розташування: за межами населених пунктів на території Вирівської територіальної громади Сарненського району Рівненської області), державної форми власності, яка перебуває у постійному користуванні Спеціалізованого сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Кам`яне-Случанський" (ідентифікаційний код юридичної особи: 31358868, вул. Центральна, буд. 5, с. Кам`яне-Случанське, Сарненський р-н, Рівненська обл., 34543) для проведення геологічного вивчення бурштиноносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням бурштину (промислова розробка родовищ) ділянки Зонецька друга з правом будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності (вид сервітуту), в межах визначених технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту виготовленої ТОВ "НВП "МІНЕРАЛ" (межі сервітуту), на строк дії спеціального дозволу на користування надрами № 5223 від 07 червня 2021 року із автоматичним продовженням строку дії сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами (строк дії сервітуту), з оплатою 800, 00 грн. (вісімсот грн. 00 коп.) з ПДВ в місяць, яка виплачується в 5-денний строк з дня виставлення рахунку за фактичне користування правом сервітуту.

Встановлено, з моменту набрання рішенням суду законної сили, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБЕРКІНГ" (ідентифікаційний код юридичної особи: 43858582, вул. Іоанна Павла II, буд.20, офіс 201, м. Київ, 01042 ) строковий оплатний земельний сервітут на частині земельної ділянки площею (площа сервітуту) 3,8126 га (кадастровий номер: 5625481600:02:001:0466; цільове призначення - землі лісогосподарського призначення; загальна площа: 501.2413 га; місце розташування: за межами населених пунктів на території Вирівської територіальної громади Сарненського району Рівненської області), державної форми власності, яка перебуває у постійному користуванні Спеціалізованого сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Кам`яне-Случанський" (ідентифікаційний код юридичної особи: 31358868, вул. Центральна, буд. 5, с. Кам`яне-Случанське, Сарненський р-н, Рівненська обл., 34543) для проведення геологічного вивчення бурштиноносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням бурштину (промислова розробка родовищ) ділянки Зонецька друга з правом будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності (вид сервітуту), в межах визначених технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту виготовленої ТОВ "НВП "МІНЕРАЛ" (межі сервітуту), на строк дії спеціального дозволу на користування надрами № 5223 від 07 червня 2021 року із автоматичним продовженням строку дії сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами (строк дії сервітуту), з оплатою 837, 00 грн. (вісімсот тридцять сім грн. 00 коп.) з ПДВ в місяць, яка виплачується в 5-денний строк з дня виставлення рахунку за фактичне користування правом сервітуту.

Стягнуто з Спеціалізованого сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Кам`яне-Случанський" (ідентифікаційний код юридичної особи: 31358868, вул. Центральна, буд. 5, с. Кам`яне-Случанське, Сарненський р-н, Рівненська обл., 34543) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБЕРКІНГ" (ідентифікаційний код юридичної особи: 43858582, вул. Іоанна Павла II, буд.20, офіс 201, м. Київ, 01042) 8 052 грн 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням від 09.05.2023 у справі №918/239/23 Спеціалізований сільськогосподарський обслуговуючий кооператив "Кам`яне-Случанський" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 09.05.2023 у справі №918/239/23 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Стягнути з позивача судові витрати.

Апелянт зазначає, що встановлення земельного сервітуту для промислової розробки родовищ призведе до порушення геологічного середовища та неодмінно викличе негативні зміни в суміжних середовищах зазначених територій.

Вказує, що встановлення земельного сервітут на користь ТОВ "Амберкінг" матиме, як наслідок, знищення лісового фонду, а не його охорону, що суперечить статутній діяльності ССОК.

Також зазначає, що розмір оплати за сервітути є необґрунтованим, оскільки пункт 247.1 статті 247, пункт 274.2 статті 274 ПК України не регламентують питань оплати земельних сервітутів.

Окрім того звертає увагу, що судом першої інстанції не враховано недотримання позивачем процедури, передбаченої статтею 1241 ЗК України.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №918/239/23/3669/23 від 08.06.2023 витребувано матеріали справи №918/239/23 з Господарського суду Рівненської області. 14.06.2023 матеріали справи №918/239/23 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Спеціалізованого сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Кам`яне-Случанський" на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.05.2023 у справі №918/239/23, розгляд апеляційної скарги призначено на "14" вересня 2023 р. об 15:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 1.

Запропоновано позивачу у строк до 04.08.2023 надати суду відзив на апеляційну скаргу та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Запропоновано третій особі у строк до 04.08.2023 надати суду письмові пояснення з приводу поданої апеляційної скарги та докази надсилання таких пояснень та доданих до них документів іншим учасникам справи.

Роз`яснено учасникам справи право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, передбачене статтею 197 Господарського процесуального кодексу України.

Копію ухвали направлено позивачу та третій особі на електронні адреси, відомості про які наявні в матеріалах справи, відповідачу - поштовим відправлення з рекомендованим повідомленням про вручення (а.с. 31, т. 2).

07.08.2023 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу Спеціалізованого сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Кам`яне-Случанський" на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.05.2023 у справі №918/239/23, в якому останній вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Також, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Вирішити питання про розподіл судових витрат.

Доводи апеляційної скарги Рівненської обласної прокуратури зводяться до того, що встановлення сервітуту є необґрунтованим, оскільки використання земельної лісової ділянки ТОВ "Амберкінг" з метою видобування надр призведе до неможливості використання такої земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Також прокурор вказує, що судом першої інстанції не враховано, що законодавством передбачено порядок використання земельної ділянки з метою надрокористування на підставі відповідної угоди з власником землі.

Окрім того зазначає, що ТОВ "Амберкінг" не надало доказів звернення до третьої особи, як власника лісів, щодо укладення типової угоди про умови користування надрами, передбаченої статтею 971 ЗК України, та відмови третьої особи від укладання такої угоди.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 залишено без руху апеляційну скаргу Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.05.2023 у справі №918/239/23. Встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги та надання суду відповідних доказів.

07.08.2023 на адресу апеляційного господарського суду від Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури надійшов лист на виконання вимог ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.08.2023.

Відповідно до відомостей табелю КП "Діловодство спеціалізованого суду" головуючий суддя (суддя-доповідач) Розізнана І.В. перебувала у відпустці, у період з 07.08.2022 року по 01.09.2022 року включно.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду №01-05/547 від 08.08.2022, у зв`язку із перебуванням у відпустці головуючої судді Розізнаної І.В., відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 9.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №918/239/23.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №918/239/23 у складі: головуючий суддя Мельник О.В., суддя Грязнов В.В., суддя Василишин А.Р.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду №01-05/571 від 09.08.2022, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Грязнова В.В. та судді-члена колегії Василишина А.Р., відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №918/239/23.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №918/239/23 у складі: головуючий суддя Мельник О.В., суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.08.2023 (головуючий суддя Мельник О.В., суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.05.2023 у справі №918/239/23.. Розгляд апеляційної скарги призначено на "14" вересня 2023 р. о 15:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №6.

Згідно п. 7.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, якщо у проваджені суду перебуває дві і більше апеляційні скарги на теж саме судове рішення суду першої інстанції, у такому випадку апеляційна скарга, провадження по якій відкрито пізніше, передається для розгляду колегії суддів, яка раніше за інші колегії суддів відкрила провадження у справі (ч. 8 ст. 173 ГПК України).

Розпорядженням керівника апарату №01-05/785 від 04.09.2023 матеріали апеляційної скарги, провадження по якій відкрито пізніше, передано раніше визначеному складу суду на підставі службової записка головуючого судді Мельника О.В. від 04.09.2023

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.09.2023 визначено колегію суддів у справі №906/16/23 в складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В., суддя Василишин А.Р.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 прийнято апеляційну скаргу Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.05.2023 у справі №918/239/23 до провадження колегію суддів у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В., суддя Василишин А.Р.

Об`єднано до спільного розгляду апеляційну скаргу Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури з апеляційною скаргою Спеціалізованого сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Кам`яне-Случанський" на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.05.2023 у справі №918/239/23.

Роз`яснено учасникам справи право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, передбачене статтею 197 Господарського процесуального кодексу України.

Копію ухвали направлено прокурору, позивачу та третій особі на електронні адреси, відомості про які наявні в матеріалах справи, відповідачу - поштовим відправлення з рекомендованим повідомленням про вручення (а.с. 144, т.2).

10.08.2023 від третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення з приводу поданих апеляційних скарг, в яких зазначає, що як вбачається із спецдозволів на користування надрами, наданих ТОВ "Амберкінг", Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів листом від 16.10.2020 № 25/2-22/7536-20 погодило виставлення на аукціон ділянки надр, переможцем яких стало ТОВ "Амберкінг" та зазначило умови, за яких можливе надрокористування, а тому, враховуючи вищевикладене, облдержадміністрацією (обласною військовою адміністрацією) на даний момент не вбачається порушення інтересів держави у зв`язку із встановленням на користь ТОВ "Амберкінг" земельних сервітутів згідно із межами та строками дії відповідних спеціальних дозволів на користування надрами.

04.09.2023 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.05.2023 у справі №918/239/23, в якому останній вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Також, 04.09.2023 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.05.2023, в якому, з підстав, висвітлених в ньому, підтримує апеляційну скаргу прокурора.

08.09.2023 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" від Спеціалізованого сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Кам`яне-Случанський" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №918/239/23 до набрання законної сили рішенням у справі №320/12394/23.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 у задоволенні клопотання Спеціалізованого сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Кам`яне-Случанський" про зупинення провадження у справі №918/239/23 до набрання законної сили рішенням у справі №320/12394/23 - відмовлено.

В судовому засіданні 14.09.2023 оголошувалась перерва до 28.09.2023.

В судове засідання 28.09.2023 з`явились прокурор та представник відповідача, які підтримали доводи, викладені в апеляційних скаргах; представник позивача, яка заперечила доводи, викладені в апеляційних скаргах з підстав, викладених у відзиві; представник третьої особи, який погодився з позицією представника позивача та надали усні пояснення по суті спору.

Відповідно до ст.ст. 269, 270 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційних скарг стосовно дотримання норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

Згідно Постанов КМУ України від 23.09.2020 року №993 "Про затвердження Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами" та від 30.05.2011 року №615 "Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами" Державною службою геології та надр України 31 березня 2021 року було проведено електронні аукціони з продажу спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення бурштиноносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням бурштину (промислова розробка родовищ) ділянки Зонецька перша та з продажу спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення бурштиноносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням бурштину (промислова розробка родовищ) ділянки Зонецька друга.

Переможцем вказаних аукціонів є Товариство з обмеженою відповідальністю "Амберкінг", основним видом діяльності якого є КВЕД: 08.91 Добування мінеральної сировини для хімічної промисловості та виробництва мінеральних добрив.

07.06.2021 Державною службою геології та надр України, за результатами проведених аукціонів Товариству з обмеженою відповідальністю "Амберкінг" видано спецдозволи на користування надрами: 1) спеціальний дозвіл №5222 на геологічне вивчення бурштиноносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням бурштину (промислова розробка родовищ) ділянки Зонецька перша. Спеціальний дозвіл на користування надрами №5222 виданий строком на 5 (п`ять) років; 2) спеціальний дозвіл №5223 на геологічне вивчення бурштиноносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням бурштину (промислова розробка родовищ) ділянки Зонецька друга. Спеціальний дозвіл на користування надрами №5223 виданий строком на 5 (п`ять) років.

Ділянка надр бурштину Зонецька перша в адміністративному відношенні розташована в Сарненському районі Рівненської області. Найближчі населені пункти - с. Олексіївка, околиця якого знаходиться за 2,0 км на північний схід від ділянки, смт Клесів - за 8.5 км північніше ділянки, де проходить залізниця Київ-Ковель. За 6.5 км на північ від ділянки проходить автодорога міжнародного значення Київ-Варшава. Районний центр - м. Сарни розташований на відстані 19,0 км від ділянки, обласний центр - м. Рівне - за 81 км. Площа ділянки надр бурштину - 9,84 та. Географічні координати вказані у спеціальному дозволі на користування надрами №5222 від 07 червня 2021 року.

Ділянка надр бурштину Зонецька друга в адміністративному відношенні розташована в Сарненському районі Рівненської області, за 2,0 км на південний захід від с. Олексіївка. Районний центр - м. Сарни розташаваний на відстані 19 км від ділянки, обласний центр - м. Рівне - за 81 км. Площа ділянки надр бурштину - 9,84 га. Географічні координати вказані у спеціальному дозволі на користування надрами №5223 від 07 червня 2021 року.

Спеціалізований сільськогосподарський обслуговуючий кооператив "Кам`яне-Случанський" є землекористувачем (на праві постійного користування) земельних ділянок з кадастровим номером 5625481600:02:001:0466 та кадастровим номером 5625481600:02:002:0232, які є землями лісогосподарського призначення та перебувають у державній власності.

Вищевказана обставина підтверджується Розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації №308 від 11.12.2001 та рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.03.2021 року №918/1128/20.

Документ, що посвідчує право на обидві земельні ділянки, якими користується відповідач: Державний акт на право постійного користування землею від 17.12.2001 ІРВ 001186.

Місце розташування (адміністративно територіальна одиниця) Рівненська область, Сарненський район, Вирівська сільська рада;

Цільове призначення:

Категорія земель: Землі лісогосподарського призначення;

Вид цільового призначення земельних ділянок: 09.01 Для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг;

Форма власності - Державна власність;

Площа земельної ділянки з кадастровим номером 5625481600:02:002:0232, гектарів 347.2650;

Площа земельної ділянки з кадастровим номером 5625481600:02:001:0466, гектарів 501.2413.

Спір між позивачем та відповідачем виник у зв`язку з тим, що ділянки надр, надані позивачу та земельні ділянки, якими користується відповідач, накладаються, зокрема: частина площею 3,3047 га земельної ділянки з кадастровим номером 5625481600:02:001:0466, розміщена в межах координат ділянки Зонецька перша, на яку надано спеціальний дозвіл на користування надрами № 5222 від 07.06.2021 року.

Частина площею 3.8126 га земельної ділянки з кадастровим номером 5625481600:02:001:0466, розміщена в межах координат ділянки Зонецька друга, на яку надано спеціальний дозвіл на користування надрами № 5223 від 07.06.2021 року.

Частина площею 0.0786 га земельної ділянки з кадастровим номером 5625481600:02:002:0232, розміщена в межах координат ділянки Зонецька друга, на яку надано спеціальний дозвіл на користування надрами № 5223 від 07.06.2021 року.

Накладення земельних ділянок і ділянок надр бурштину відображено у матеріалах справи, зокрема в технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту для геологічного вивчення бурштинових надр, Інформація про земельні ділянки з кадастровим номером 5625481600:02:001:0466 та 5625481600:02:002:0232 відображена у витягах, які містяться у технічній документації.

Матеріали справи свідчать, у зв`язку з тим, що межі ділянок надр Зонецька перша та Зонецька друга накладаються на частину земельних ділянок з кадастровим номером 5625481600:02:001:0466 та 5625481600:02:002:0232, позивач звертався до відповідача в порядку визначеному ст. 97 ЗК України та в порядку ст. 97-1 ЗК України, з проханням надати погодження землекористувача для укладення відповідної типової угоди із власником землі (третьою особою) для реалізації прав власника спеціального дозволу на користування бурштиноносними надрами (а.с. 109-116, т. 1).

За результатами звернень, погодження землекористувача відповідач не надав.

Позивач в грудні 2022 року звертався до відповідача, як землекористувача на праві постійного користування, з пропозиціями укласти договори земельного сервітуту (а.с. 78 - 123). Однак, відповідач відмовив позивачу в укладенні договорів земельного сервітуту, про що зазначив у своїх листах-відповідях (а.с. 124 - 129).

Відмовляючи позивачу в укладенні договору земельного сервітуту, відповідач покликався на добросусідство і зазначав, що наслідком встановлення земельного сервітуту, він буде змушений звільнити своїх 15 найманих працівників, за яких сплачує податки.

Позивач вважає, що відповідач своїми діями створює перешкоди для легальної діяльності з видобутку бурштину, сплаті позивачем всіх передбачених законодавством платежів до бюджету. Зазначені перешкоди стають на заваді загальнонаціональним інтересам з розвитку галузі з видобутку бурштину (загальнодержавного значення). Землі лісогосподарського призначення є землями українського народу, як і корисні копалини. Використання земель лісогосподарського призначення з подальшою рекультивацією земель та відновленням лісового фонду і відшкодуванням завданих збитків з метою легального видобутку бурштину - загальнодержавні цілі. Законодавством визначені територіальні обмеження для видобутку (не більше 10 га).

Також позивач вважає, що встановлення земельного сервітуту забезпечить збереження та дотримання балансу інтересів як лісокористувача (відповідача) так і надрокористувача (позивача). Також необхідність розвитку легального видобутку корисних копалин загальнодержавного значення та надходження платежів до бюджету - це в інтересах власника землі, лісу і надр, які знаходяться на відповідній земельній ділянці. Ліс, якщо буде потреба в його вирубуванні, буде відтворений за кошти позивача, земельна ділянка теж буде рекультивована, відповідач отримує відшкодування за тимчасове використання земельної ділянки з метою, не пов`язаною з лісогосподарською діяльністю.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 09.05.2023 у справі №918/239/23 позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Рівненської області від 09.05.2023 у справі №918/239/23 та мотивами суду першої інстанції, відповідач та Перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури звернулися до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

В розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Відповідно до частини першої статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Право постійного користування земельними ділянками є специфічним речовим правом. У суб`єктивному розумінні воно розглядається як правомочність користування земельними ділянками, тобто застосування їх корисних властивостей або як правовий титул, що надає фізичним та юридичним особам суб`єктивне право використовувати земельну ділянку не на титулі права власності. Такий титул є свого роду "ярликом", що відповідає певній сукупності повноважень по відношенню до земельної ділянки: щодо (1) користування та (2) володіння (крім права загального користування) в поєднанні, у певних випадках, із (3) обмеженим правом розпорядження нею.

Отже, правова природа права постійного користування земельною ділянкою зводиться до обмежених, у порівнянні із правом власності, правових можливостей землекористувача у визначенні юридичної долі земельних ділянок.

З матеріалів справи вбачається, що ділянки надр, надані ТОВ, та земельні ділянки, якими на праві постійного користування користується ССОК, накладаються, а саме: частина площею 3,3047 га земельної ділянки з кадастровим номером 5625481600:02:001:0466 розміщена в межах координат ділянки Зонецька перша, на яку надано спеціальний дозвіл № 5222; частина площею 3.8126 га земельної ділянки з кадастровим номером 5625481600:02:001:0466 розміщена в межах координат ділянки Зонецька друга, на яку надано спеціальний дозвіл № 5223; частина площею 0.0786 га земельної ділянки з кадастровим номером 5625481600:02:002:0232 розміщена в межах координат ділянки Зонецька друга, на яку надано спеціальний дозвіл № 5223.

Статтею 971 ЗК України передбачено, що власнику спеціального дозволу на користування бурштиноносними надрами дозволяється використовувати земельну ділянку на підставі угоди про проведення розвідувальних та видобувних робіт, що укладається із власником землі та/або за погодженням із землекористувачем, із обов`язковим затвердженням оцінки запасів у встановленому законодавством порядку після проведення геологічного вивчення на відповідній ділянці бурштиноносних надр. Типова форма зазначеної угоди затверджується Кабінетом Міністрів України.

Така угода затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 № 1038 "Про затвердження Типової угоди про проведення розвідувальних та видобувних робіт на ділянках бурштиноносних надр".

Позивач звертався до відповідача щодо надання погодження для укладення типової угоди із власником землі (третьою особою) для реалізації прав власника спеціальних дозволів № 5222, № 5223, проте відповідач погодження не надав.

Колегія суддів звертає увагу на конструкцію норми, закріпленої у статті 971 ЗК України, яка передбачає, що угода про проведення розвідувальних та видобувних робіт укладається із власником землі та/або за погодженням із землекористувачем.

Тобто у спірних відносинах, учасниками яких є (1) власник землі (держава в особі облдержадміністрації), (2) землекористувач (ССОК) та (3) надрокористувач (ТОВ), угода про проведення розвідувальних та видобувних робіт відповідно до статті 971 ЗК України мала укладатися: ТОВ із облдержадміністрацією та ССОК; або ТОВ із облдержадміністрацією за погодженням із ССОК.

Відповідно, якщо ССОК не надало погодження на укладання ТОВ угоди про проведення розвідувальних та видобувних робіт, що підтверджується матеріалами справи, то виключаються обидва, передбачені статтею 971 ЗК України, варіанти укладання цієї угоди, а саме виключається її укладання як між ТОВ, третьою особою та ССОК, так і між ТОВ та третьою особою за погодженням з ССОК.

Колегія судді вважає, що наявна у матеріалах справи письмова відмова ССОК у наданні ТОВ погодження на укладання угоди за статтею 971 ЗК України нівелювала юридичний сенс подальшого звернення ТОВ до третьої особи з приводу укладання такої угоди, оскільки угода про проведення розвідувальних та видобувних робіт не може бути укладена між ТОВ та третьою особою без участі або погодження ССОК, як землекористувача.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3, підпункту 9 пункту 4 Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1174, основними завданнями Держгеонадр є реалізація державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр; Держгеонадра відповідно до покладених на неї завдань видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами).

На офіційному сайті Державної служби геології та надр України оприлюднено алгоритм дій надрокористувача щодо отримання земельної ділянки відповідно до Типової угоди про проведення розвідувальних та видобувних робіт на ділянках бурштиноносних надр, яким передбачені такі послідовні етапи заходів, що мають бути вжиті надрокористувачем:

1) придбати на е-торгах спецдозвіл для геологічного вивчення бурштиноносних надр, у т. ч. дослідно-промислової розробки, з подальшим видобуванням бурштину;

2) на підставі погодження землекористувача, надрокористувач звертається до землевласника з ініціативою підписати Типову угоду про проведення розвідувальних та видобувних робіт на ділянках бурштиноносних надр в межах координат спецдозволу;

3) надрокористувач підписує з землевласником Типову угоду та акт приймання-передачі земельних ділянок та отримує земельну ділянку на платній основі;

4) для проведення робіт на ділянці лісогосподарського призначення необхідно звільнити землю від лісонасаджень. Вирубка лісу здійснюється його розпорядником (лісгоспом) відповідно до затвердженого плану рубок;

5) землевласник або землекористувач обраховують збитки, які завдасть надрокористувач тимчасовим зайняттям земельної ділянки. Надрокористувач оплачує збитки у порядок та строки погоджені сторонами;

6) надрокористувач виконує ОВД та після отримання позитивного висновку повідомляє землевласнику та землекористувачу про початок робіт;

7) надрокористувач розпочинає розвідувальні роботи, виконує геолого-економічну оцінку й експертизу запасів, розпочинає видобування;

8) надрокористувач рекультивує землю та сплачує за відновлення лісонасаджень на підставі проекту лісових культур, який виготовляється землекористувачем - лісгоспом. У разі непроведення рекультивації надрокористувач відшкодовує її вартість та заподіяні збитки.

З наведеного Державною службою геології та надр України з очевидністю вбачається, що укладенню з власником, який представлений облдержадміністрацією, Типової угоди про проведення розвідувальних та видобувних робіт на ділянках бурштиноносних надр в межах координат спецдозволів № 5222, № 5223, мало передувати отримання надрокористувачем, тобто Позивачем, відповідного погодження постійного землекористувача - ССОК.

Листом від 07.11.2022 № 1-07/11 ТОВ зверталося до ССОК за погодженням на проведення геологічного вивчення бурштиноносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ з подальшим видобуванням бурштину на частині ділянки Зонецька перша площею 3,0369 га.

Листом від 07.11.2022 № 2-07/11 ТОВ зверталося до ССОК за погодженням на проведення геологічного вивчення бурштиноносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ з подальшим видобуванням бурштину на частині ділянки Зонецька перша площею 3,8191 га.

Листом від 24.11.2022 ССОК відмовив ТОВ у наданні такого погодження.

Такі дії сторін спору свідчать про:

реалізований намір Позивача отримати погодження Відповідача на укладання угоди про проведення розвідувальних та видобувних робіт на ділянках бурштиноносних надр;

про дотримання Позивачем визначеного Державною службою геології та надр України алгоритму дій в частині отримання погодження ССОК як землекористувача;

небажання Відповідача як погодити укладання угоди про проведення розвідувальних та видобувних робіт на ділянках бурштиноносних надр між ТОВ та третьою особою, так і бути учасником такої угоди відповідно.

У своїй письмовій відмові від 24.11.2022 у наданні ТОВ погодження на укладання угоди про проведення розвідувальних та видобувних робіт на ділянках бурштиноносних надр ССОК не посилається на необхідність звернення ТОВ до третьої особи.

З огляду на викладене твердження апелянта - Рівненської обласної прокуратури про те, що ТОВ не надало доказів звернення до третьої особи, як власника лісів, щодо укладення типової угоди, передбаченої статтею 971 ЗК України, та доказів відмови третьої особи від її укладення, колегія суддів відхиляє як необґрунтоване.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що ЗК України доповнено статтею 971 згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про видобуток бурштину та інших корисних копалин" від 19.12.2019 № 402-ІХ (далі - Закон), яким були внесені зміни не лише до ЗК України, а і до КУпАП, КК України, Кодексу України про надра тощо.

Закон прийнято з метою правового врегулювання діяльності з видобутку бурштину та інших корисних копалин.

Зокрема, у пояснювальній записці до проєкту Закону, яка розробляється відповідно до частини першої статті 91 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України від 10.02.2010 № 1861-VI, та має містити обґрунтування необхідності прийняття законопроєкту, цілей, завдань очікуваних соціально-економічних, правових та інших наслідків застосування закону після його прийняття, передбачено, що:

проєкт Закону розроблено з метою закріплення на законодавчому рівні передумов для впровадження додаткових стимулюючих факторів суб`єктам господарювання для провадження законної діяльності з видобування бурштину;

необхідність прийняття Закону зумовлена особливо великими розмірами незаконного видобутку та обігу бурштину, який в результаті надмірного адміністративного навантаження видобувається методами, наслідком яких є руйнування екосистем території. Головними чинниками негативного впливу є надзвичайно нелегальне видобування бурштину у значних масштабах, що призвело до порушення екосистем, недостатній обсяг фінансування робіт, пов`язаних із зменшенням впливу на навколишнє природне середовище, зумовленого розробкою родовищ та непроведенням рекультивації вироблених ділянок, передусім Полісся. Економічними наслідками є збитки у лісовому та водному господарстві, деградація ґрунтів, втрата для держави значних обсягів бурштину-сирцю, що набагато перевищують обсяг законного видобування.

Отже, Законом висловлено державницький підхід у врегулюванні питання видобутку бурштину.

Саме Законом частину четверту статті 66 ЗК України доповнено абзацом другим такого змісту:

"Земельні ділянки усіх форм власності та категорій надаються власникам спеціальних дозволів на дослідно-промислову розробку родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення шляхом встановлення земельних сервітутів згідно з межами та строками дії відповідних спеціальних дозволів на користування надрами (із автоматичним продовженням строку дії сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами) без зміни цільового призначення цих земельних ділянок, крім земель природно-заповідного фонду, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико-культурного призначення та водного фонду"".

У грудні 2022 року позивач ініціював перед відповідачем, як постійним землекористувачем, укладення договорів земельного сервітуту (а. с. 78 - 123), однак відповідач відмовив позивачу, зазначивши про це у своїх листах-відповідях (а. с. 124 - 129), посилаючись на добросусідство і зазначаючи, що наслідком встановлення земельного сервітуту, буде звільнення 15-ти найманих працівників.

Згідно із статтею 1 Кодексу України про надра надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними. Український народ здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради (частина перша статті 4 Кодексу України про надра).

Верховна Рада України Законом висловила остаточне бачення держави у питанні видобутку надр.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 № 827 "Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення" бурштин належить до сировини ювелірної (дорогоцінного каміння) неметалічних корисних копалин загальнодержавного значення.

Частиною першою статті 16 Кодексу України про надра передбачено, що спеціальний дозвіл на користування надрами надається за результатами аукціону (електронних торгів), а за наявності підстав, визначених частиною першою статті 16-2 Кодексу України про надра, - без проведення аукціону (електронних торгів).

Згідно із частиною одинадцятою статті 16 Кодексу України про надра ділянки надр, які пропонуються для виставлення на аукціон (електронні торги) з метою надання спеціального дозволу на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислову розробку родовищ), погоджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, із зазначенням умов, за яких можливе надрокористування на запропонованих ділянках надр (у частині дотримання вимог природоохоронного законодавства). У разі відмови у погодженні центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, надає обґрунтовані зауваження (із зазначенням шляхів їх усунення) щодо неможливості надрокористування на запропонованій ділянці надр з дотриманням вимог природоохоронного законодавства. Такі погодження та зауваження оприлюднюються на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, протягом трьох робочих днів після прийняття відповідного рішення.

З матеріалів справи вбачається, що Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України листом від 16.10.2020 № 25/2-22/7536-20 погодило виставлення на аукціон ділянки надр, переможцем яких стало ТОВ, та зазначило умови, за яких надрокористування можливе.

Посилання на вказаний лист наведено у спеціальних дозволах № 5222, № 5223.

Частиною першою статті 19 Кодексу України про надра передбачено, що право користування надрами надається шляхом надання спеціального дозволу на користування надрами.

Пунктом 1 частини першої статті 24 Кодексу України про надра передбачено, що користувачі надр мають право здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу або угоди про розподіл продукції.

Права та обов`язки користувача надр виникають з дня, наступного за днем внесення інформації про спеціальний дозвіл на користування надрами до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами, якщо в такому спеціальному дозволі на користування надрами не передбачено більш пізній строк, а в разі укладення угоди про розподіл продукції - з дня набрання чинності такою угодою, якщо інше не передбачено самою угодою, та діють до завершення строку дії спеціального дозволу на користування надрами або до набрання законної сили рішенням суду про дострокове припинення прав на користування надрами (анулювання спеціального дозволу на користування надрами) з підстав, встановлених Кодексом України про надра (частина четверта статті 24 Кодексу України про надра).

Користувач надр (інвестор), який отримав спеціальний дозвіл на користування надрами та гірничий відвід (у разі його необхідності) або уклав угоду про розподіл продукції, має виключне право здійснювати в його межах користування надрами відповідно до цього спеціального дозволу та угоди про розподіл продукції (частина п`ята статті 24 Кодексу України про надра).

Права користувачів надр охороняються законом і можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених законодавством України. Збитки, завдані порушенням прав користувачів надр, підлягають відшкодуванню в повному обсязі відповідно до законодавчих актів України (стаття 25 Кодексу України про надра).

Як вбачається з матеріалів справи, земельні ділянки, щодо яких ТОВ видано спеціальні дозволи № 5222, № 5223, за цільовим призначенням є земельними ділянками лісогосподарського призначення, тобто лісовими землями, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України).

Згідно із пунктом «е» частини першої статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються і на таку категорію, як землі лісогосподарського призначення.

Частиною першою статті 62 ЛК України передбачено, що використання земельних лісових ділянок для видобування корисних копалин (крім видобування корисних копалин місцевого значення для власних потреб), прокладання кабельних ліній, трубопроводів та інших комунікацій, здійснення бурових, підривних та інших робіт, не пов`язаних із веденням лісового господарства, здійснюється після надання таких ділянок для зазначених цілей у порядку, встановленому ЗК України.

Як зазначалося, згідно із абзацом другим частини четвертої статті 66 ЗК України земельні ділянки усіх форм власності та категорій надаються у користування власникам спеціальних дозволів на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислову розробку родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) на видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення шляхом встановлення земельних сервітутів згідно з межами ділянок надр та строками дії відповідних спеціальних дозволів на користування надрами, а також за межами таких ділянок надр для будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності (з автоматичним продовженням строку дії земельного сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами).

Отже законодавець закріпив можливість надання земельних ділянок лісогосподарського призначення у користування власникам спеціальних дозволів на геологічне вивчення, дослідно-промислову розробку та видобування корисних копалин загальнодержавного значення, зокрема, і шляхом встановлення земельних сервітутів.

У пункті 102 постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 921/542/20 зазначено, що тлумачачи закон під час його застосування до конкретних правовідносин, суд, керуючись загальними принципами права та засадами господарського судочинства, здійснює оцінку із застосуванням комплексного підходу тлумачення норми (від лат. соmplexus - поєднання, зв`язок), сутність якого полягає в одночасному пізнанні в процесі тлумачення "букви" та "духу закону". Зазначений підхід включає в себе інтерпретацію норми із застосуванням поєднання буквально-логічного, телеологічного та системного способів її тлумачення.

Саме такий підхід до застосування Закону дасть змогу врахувати його мету та особливості інституту земельного сервітуту у суспільних відносинах, пов`язаних із видобутком корисних копалин у тому числі бурштину.

Колегією суддів враховується, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут) (стаття 401 ЦК України).

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (частини перша, третя статті 402 ЦК України).

Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту (частина друга статті 404 ЦК України).

Право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками); встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею; земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений (частини перша, третя, четверта статті 98 ЗК України).

Пунктом "в3" частини першої статті 99 ЗК України передбачено, що власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення такого земельного сервітуту, як право на користування земельною ділянкою для потреб геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислової розробки родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) для видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення з правом будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності, за умови що при цьому не порушуються права землевласника, передбачені статтею 98 ЗК України.

Так, частиною третьою статті 98 ЗК України встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Частиною четвертою статті 98 ЗК України земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

З матеріалів справи вбачається, що ССОК є постійним землекористувачем земельних ділянок з кадастровими номерами 5625481600:02:001:0466 та 5625481 600:02:002:0232, які перебувають у власності держави в особі облдержадміністрації.

Позиція власника, тобто держави Україна, у цій справі представлена:

третьою особою, яка, як вказано у її поясненнях (вх. від 10.08.2023 № 6738/23), не вбачає порушення інтересів держави у зв`язку із встановленням на користь ТОВ земельних сервітутів згідно із межами та строками дії спеціальних дозволів;

Державною службою геології та надр України, яка відповідно до пункту 1 Положення про неї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1174, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і яка реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, та уповноваженим органом з питань реалізації угод про розподіл продукції, і яка видала ТОВ спеціальні дозволи № 5222, № 5223 та уклала Угоди № 5222 та № 5223 від 07.06.2021 про умови користування надрами з метою геологічного вивчення бурштиноносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням бурштину (промислова розробка родовищ).

Державним агентством лісових ресурсів України, яке листами від 25.10.2021 № 03-1412, № 03-1411 погодило проведення робіт на ділянках надр "Зонецька друга" відповідно до меж спеціального дозволу № 5223, а саме 5,769 га, та "Зонецька перша" відповідно до меж спеціального дозволу № 5222, а саме 6,427 га (ділянки, що перебувають у користуванні ДП "Клесівське лісове господарство").

Відповідно до статті 23 ЛК України:

лісовий сервітут - право на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною лісовою ділянкою;

права власників лісів або лісокористувачів можуть бути обмежені на користь інших заінтересованих осіб на підставі закону, договорів, заповіту або за рішенням суду;

установлення лісового сервітуту не веде до позбавлення власника земельної лісової ділянки, щодо якої встановлений лісовий сервітут, права володіння, користування та розпоряджання нею, а користувача - володіння, користування;

лісовий сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника лісів або користувача земельної лісової ділянки, щодо якої він установлений;

положення ЦК України та ЗК України застосовуються до лісових сервітутів у частині, що не суперечить вимогам ЛК України.

З матеріалів справи чітко вбачається, що Відповідач не надав Позивачу погодження для укладення типової угоди, передбаченої статтею 971 ЗК України, із власником землі (третьою особою) для реалізації прав власника спеціальних дозволів № 5222, № 5223.

Тому єдиним способом реалізації права ТОВ, передбаченого спеціальними дозволами № 5222, № 5223, є встановлення земельних сервітутів, що відповідає визначеному Законом державницькому баченню врегулювання питання видобутку бурштину.

У постанові від 02.08.2023 у справі №926/3103/22 Касаційний господарський суд Верховного Суду наголосив, що однією з основних характеристик сервітуту є те, що потреба у його встановленні може виникнути тоді, коли неможливо задовольнити відповідній особі власні потреби будь-яким іншим способом. Договір про встановлення сервітуту має бути направлений на реалізацію зазначеної потреби і слугувати цілі за якої нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.

Передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

Таким чином з системного аналізу наведених вище норм та аналізу практики Верховного Суду у відповідній категорії справ колегія суддів зазначає, що земельний сервітут може бути встановлений судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі недосягнення домовленості між цією особою та власником (володільцем) земельної ділянки. Умовою встановлення є неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб.

Матеріали справи свідчать про звернення ТОВ до ССОК з приводу надання погодження на укладення угоди, передбаченої статтею 971 ЗК України, та відмову ССОК у наданні такого погодження.

Статтею 1241 ЗК України визначено порядок встановлення земельних сервітутів на землях державної та комунальної власності та передбачено, що особа, заінтересована у встановленні земельного сервітуту на землях державної, комунальної власності, звертається з клопотанням до органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності, або до землекористувача (пункт "б" частини першої).

З матеріалів справи вбачається, що у грудні 2022 року позивач звертався до відповідача, як постійного землекористувача, щодо укладення договорів земельного сервітуту (а. с. 78 - 123), однак відповідач відмовив позивачу.

Твердження апелянта - ССОК про недотримання позивачем вимог статті 1241 ЗК України, зокрема, і в частині звернення ТОВ з пропозицією, а не клопотанням, як передбачено статтею 1241 ЗК України, колегія суддів відхиляє з огляду на недопустимість прояву надмірного формалізму та те, що для з`ясування наміру особи, викладеного у документі, принципове значення має саме зміст, а не назва такого документа.

Подібна за змістом позиція висловлена Касаційним господарським судом Верховного Суду з приводу договорів у постанові від 05.12.2022 у справі № 914/2654/20 у пункті 7.23 якої вказано, що правова природа договору визначається з огляду на його зміст, а не назву, з`ясовуючи правовідносин сторін договору, суди мають виходити з умов договору, його буквального та логічного змісту, з намірів сторін саме того договору, з приводу якого виник спір, а також із того, що сторони правовідносин мають діяти добросовісно. Близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 19.06.2019 у справі № 923/496/18, від 12.08.2021 у справі № 910/7914/20, від 21.10.2021 у справі № 908/3027/20. У п. 47 постанови ВС від 14.09.2023 у праві №906/402/22 та п. 52 постанови ВС від 30.08.2023 у справі №906/436/22 суд касаційної інстанції виснував, що після попереднього погодження із відповідним органом питання про надання земельної ділянки для потреб надрокористування у потенційного надрокористувача дійсно виникає законний інтерес щодо отримання відповідної земельної ділянки для надрокористування, який за наслідками оформлення спеціального дозволу на користування надрами трансформується вже у право на отримання такої земельної ділянки, яке може бути реалізоване, зокрема, і шляхом встановлення земельного сервітуту.

У постанові КГС ВС від 07.02.2023 у справі №918/86/22 зазначено, що встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання.

Колегією суддів враховується, що спеціальні дозволи № 5222, № 5223 видано строком на п`ять років, більше двох років з яких станом на час ухвалення цієї постанови спливли.

Невстановлення земельного сервітуту позбавить позивача єдиної можливості реалізації діяльності, передбаченої спеціальними дозволами № 5222, № 5223, протягом подальших менше як трьох років, що залишилися до закінчення строку дії цих спецдозволів.

Твердження апелянта - ССОК про те, що встановлення земельнього сервітуту викличе негативні зміни в суміжних середовищах зазначених територій і біотичній складовій природи та матиме наслідком знищення лісового фонду, а не його охорону, не знайшло підтвердження доказами та спростовується змістом Листа Міністерства захисту довкілля від 16.10.2020, яке попередньо виставило на аукціон ділянки надр, переможцем яких стало ТОВ, та зазначило умови, за яких можливе надрокористуання, та листів Державного агентства лісових ресурсів України від 25.10.2021 № 03-1412, № 03-1411, яке погодило проведення робіт на ділянках надр "Зонецька друга" відповідно до меж спеціального дозволу № 5223, а саме 5,769 га, та "Зонецька перша" відповідно до меж спеціального дозволу № 5222, а саме 6,427 га (ділянки, що перебувають у користуванні ДП "Клесівське лісове господарство").

Аналіз фактичних обставин, підтверджених наявними у матеріалах справи доказами, свідчить про обґрунтованість висновків суду першої інстанції та законність встановлення сервітутів.

Унеможливлення реалізації діяльності, визначеної спеціальними дозволами № 5222, № 5223, матиме наслідком очевидне заподіяння ТОВ збитків, які підлягають відшкодуванню в повному обсязі відповідно до частини другої статті 25 Кодексу України про надра.

Натомість, механізм відшкодування збитків, які можуть бути заподіяні Відповідачу внаслідок діяльності ТОВ на підставі спеціальних дозволів № 5222, № 5223, чітко визначений, зокрема, частиною п`ятою статті 101 ЗК України, яка передбачає, що власник земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту.

Механізм вирішення питань про збереження або вирубування дерев і чагарників у разі встановлення сервітуту визначений статтею 58 ЛК України та Порядком вирубування дерев і чагарників та використання одержаної при цьому деревини у разі зміни цільового призначення земельних лісових ділянок або встановлення сервітуту з метою їх використання в цілях, не пов`язаних із веденням лісового господарства, та переведення земельних лісових ділянок до нелісових земель, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 № 105 (далі - Порядок), пунктом 3 якого передбачено, що у разі встановлення на земельні лісові ділянки земельного сервітуту з метою використання зазначених ділянок у цілях, не пов`язаних із веденням лісового господарства, без зміни їх цільового призначення право на вирубування дерев і чагарників надається постійному лісокористувачу, власнику лісів. На підставі договору з власниками лісів або постійними лісокористувачами заготівлю деревини можуть здійснювати громадяни та юридичні особи, яким надано земельні лісові ділянки в порядку встановлення земельного сервітуту.

Пунктом 5 Порядку визначено, що підставою для звернення громадян та юридичних осіб до постійного лісокористувача або власника лісів щодо вирубування дерев і чагарників є наявність у тому числі установленого сервітуту на земельні лісові ділянки з метою, зазначеною у пункті 3 Порядку, без зміни цільового призначення земельних лісових ділянок та висновку з оцінки впливу на довкілля, у якому визначено допустимість провадження планованої діяльності відповідно до вимог Закону України "Про оцінку впливу на довкілля". Постійний лісокористувач або власник лісів за результатами розгляду звернення громадян та юридичних осіб протягом 10 календарних днів видає спеціальний дозвіл на спеціальне використання лісових ресурсів для вирубування дерев і чагарників на земельних лісових ділянках відповідно до статті 69 ЛК України.

Отже, законодавцем чітко врегульовані не лише питання видобутку корисних копалин, у тому числі бурштину, на земельних ділянках лісогосподарського призначення, а і відшкодування збитків, які можуть бути при цьому заподіяні власнику землі чи землекористувачу, та порядок вирубування дерев, чагарників і використання одержаної при цьому деревини у разі встановлення сервітуту з метою їх використання в цілях, не пов`язаних із веденням лісового господарства.

Колегія суддів зауважує, що права власника та землекористувача земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, не ідентичні, зокрема, в частині відсутності у останнього права розпорядження земельною ділянкою.

Частинами четвертою, п`ятою статті 101 ЗК України передбачено, що власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом, а власник земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Щодо розміру плати за встановлення земельного сервітуту колегія зауважує, що відповідно частин третьої, п`ятої статті 403 ЦК України, особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду; сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

У пунктах 78-86 постанови КГС ВС від 01.02.2023 у справі № 918/302/21 зазначено: "на законодавчому рівні не унормовано механізм визначення плати за земельний сервітут; Єдиним законодавчим актом, який регулює плату за землю, є ПК України. Пунктом 14.1.72 статті 14 якого встановлено, що земельний податок обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Відповідно до пунктів 274.1, 274.2 статті 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки. Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форм власності); оскільки встановлення сервітуту не означає вибуття із володіння та користування позивача земельної ділянки, а плата за встановлення сервітуту рішенням суду має компенсаційний характер, то вона не може бути більшою ніж фактичні витрати Позивача на сплату земельного податку, у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для визначення судом розміру плати за встановлення сервітуту на рівні саме 3 % від нормативної грошової оцінки землі ... При цьому сторони не позбавлені права визначити інший розмір плати за встановлення сервітуту за згодою сторін у спосіб укладення договору про встановлення сервітуту".

З огляду вищенаведене суд першої інстанції застосував вірний підхід до визначення розміру плати за земельний сервітут.

Частиною 3 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

За таких обставин, колегія суддів вважає доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, безпідставними та документально необґрунтованими, тому мотиви, з яких подані апеляційні скарги, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційних скарг покладається на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 272, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Спеціалізованого сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Кам`яне-Случанський" та Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.05.2023 у справі №918/239/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу №918/239/23 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "04" жовтня 2023 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Грязнов В.В.