ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2023Справа № 910/19617/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Олексюк О.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубопласт"

до Державної служби геології та надр України

про стягнення 2 935 292,43 грн.

за участю представників:

від позивача: Шульга Ю.В.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Трубопласт» (далі - ТОВ «Трубопласт», позивач) до Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра, відповідач) про стягнення збитків в сумі 2 935 292,43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач поніс збитки у зв`язку з прийняттям відповідачем (Держгеонадра) незаконного рішення - наказу № 124 від 13.03.2017 «Про зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами» в частині зупинення дії Спеціального дозволу № 2989 від 25.07.2007, виданого ТОВ «Трубопласт». Так, у період з 22.12.2017 по 12.12.2018 позивач не проводив діяльність з видобутку природного газу, а для виконання взятих на себе за договірних зобов`язань з поставки природного газу був змушений купувати природній газ за значно вищою ціною, ніж собівартість його видобутку. Заявлені до стягнення збитки в сумі 2 935 292,43 грн. є різницею між вартістю придбаного природного газу та собівартістю його видобутку.

У позові ТОВ «Трубопласт» просило стягнути з Державного бюджету України, через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ТОВ «Трубопласт», грошові кошти в сумі 2 935 292,43 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, а саме: збитків у формі упущеної вигоди, завданих прийняттям Державною службою геології та надр України як органом державної влади незаконного рішення - наказу № 124 від 13.03.2017 «Про зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами» в частині зупинення дії Спеціального дозволу № 2989 від 25.07.2007, виданого ТОВ «Трубопласт».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2022, зазначений позов був задоволений частково, з Державного бюджету України на користь ТОВ "Трубопласт" стягнуто матеріальну шкоду в розмірі 2 935 213,38 грн.

Постановою Верховного Суду від 24.01.2023 постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 справа була прийнята до нового розгляду, у ній призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

У підготовчому засіданні представник позивача надав додаткові пояснення по суті позову з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 24.01.2023 у даній справі.

Від відповідача, після закриття підготовчого провадження (20.04.2023), до суду надійшли пояснення на позов з урахуванням позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 24.01.2023, проте, вказані пояснення суд залишив без розгляду на підставі ст. 118, 207 ГПК України як такі, що були подані з порушенням визначеного законом процесуального строку та без клопотання відповідача про його поновлення. З тих же підстав судом не були прийняті до розгляду докази відповідача, надані разом з указаними поясненнями.

Під час нового розгляду справи по суті представник позивача підтримав та обґрунтував заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 21.09.2023, не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У минулому судовому засіданні проти позову заперечив, зазначив, що законне право на видобуток надр у ТОВ "Трубопласт" фактично з`явилося лише 08.06.2021, тому оскільки у період з 22.12.2017 по 12.12.2018 у позивача не було законного права здійснювати видобуток надр з причин, не пов`язаних з наказом Держгеонадр, позивач не може претендувати на відшкодування будь-яких збитків, оскільки такі збитки мали місце виключно з його власної вини. Крім того скаржник зазначив, що стаття 28 Кодексу України про надра передбачає сплату рентних платежів у випадку користування надрами, тому висновок про включення витрат на рентні платежі за користування надрами на суму 1 676 379,59 грн. до розрахунку шкоди за період з 22.12.2017 по 12.12.2018, коли видобуток газу на Північнозарічанському родовищі був відсутній, є необґрунтованим. Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та врахувавши вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.01.2023 по даній справі, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наступного.

Установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Трубопласт» здійснює господарську діяльність з видобутку природного газу на підставі Спеціального дозволу на користування надрами № 2989 від 25.07.2007, виданого строком на 20 років на Геологічне вивчення нафтогазоносних надр, в тому числі на дослідно-промислову розробку родовищ вуглеводнів з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) на ділянці надр - Північнозарічнянська площа Львівської області Стрийського району, вид корисних копалин - газ природний.

16.12.2016 Західним міжрегіональним відділом Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України була проведена перевірка дотримання вимог законодавства у сфері надрокористування ТОВ «Трубопласт».

За результатами вказаної перевірки відповідачем був складений припис № 740-16/02 від 16.12.2016, яким позивача зобов`язано в термін до 16.01.2017 року усунути викладені в ньому порушення вимог законодавства надрокористування та подати в письмовій формі Західному міжрегіонального відділу ДЦГК матеріали, що підтверджують усунення ТОВ «Трубопласт» виявлених порушень.

Так, у приписі № 740-16/02 від 16.12.2016 були зазначені наступні порушення вимог законодавства у сфері надрокористування:

1) фактичний видобуток газу по експлуатаційних свердловинах № 2-Зрч та № 3-ПнЗрч не відповідає проектним вимогам (протокол ЦКР Міненерговугілля України від 27.03.2013 № 75);

2) фактичні показники роботи свердловин за поточний рік не відповідають затвердженим технологічним режимам;

3) у надрокористувача відсутня чинна на момент проведення перевірки Програма робіт Північнозарічнянської площі, яка погоджена Державною службою геології та надр України; не внесено зміни до Спеціального дозволу до п. 2 Особливих умов щодо оцінених запасів газу в 2012 році; відсутній наказ про введення Північнозарічнянського родовища в промислову розробку.

13.03.2017 Державною службою геології та надр України видано наказ № 124 «Про зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами», яким зупинено дію Спеціального дозволу від 25.07.2007 року № 2989.

Після зупинення дії Спеціального дозволу від 25.07.2007 року № 2989 ТОВ «Трубопласт» припинило видобування природного газу на Північнозарічнянській площі Львівської області, починаючи з 22.12.2017.

Уважаючи підстави зупинення дії Спеціального дозволу необґрунтованими, незаконними та безпідставними, ТОВ «Трубопласт» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби геології та надр про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування наказу Державної служби геології та надр України № 124 від 13.03.2017.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018 та постановою Верховного суду від 02.04.2021 по адміністративній справі № 813/5074/17, позов ТОВ «Трубопласт» задоволено повністю та:

- визнано протиправною бездіяльність Державної служби з геології та надр України щодо не внесення змін до Спеціального дозволу на користування надрами № 2989 від 25.07.2007, наданого ТОВ «Трубопласт», відповідно до заяви на внесення змін до Спеціального дозволу на користування надрами від 23.08.2017 вих. № 170;

- зобов`язано Державну службу з геології та надр України внести зміни до Спеціального дозволу на користування надрами № 2989 від 25.07.2007 в п. 2 Особливих умов на основі оцінених (затверджених) запасів газу згідно Протоколу ДКЗ №2692 від 31.07.2012;

- визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби з геології та надр України від 13.03.2017 № 124 та додаток № 2 до нього в частині зупинення дії Спеціального дозволу від 25.07.2007, виданого ТОВ «Трубопласт».

У зв`язку з тим, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2018 по справі № 813/5074/17 набрало чинності 06.12.2018, ТОВ «Трубопласт» змогло відновити свою господарську діяльність по видобуванню природного газу на підставі Спеціального дозволу від 25.07.2007 починаючи з 12 грудня 2018 року.

Також з матеріалів справи вбачається, що на розгляд Львівського окружного адміністративного суду була подана позовна заява Державної служби геології та надр України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трубопласт» про припинення права користування надрами, шляхом анулювання Спеціального дозволу на користування надрами № 2989 від 25.07.2007 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 по справі № 813/4955/17, у задоволенні вказаного позову було відмовлено.

Посилаючись на вказані судові рішення, позивач стверджує, що внаслідок неправомірних дій відповідача, виражених в незаконному зупиненні дії Спеціального дозволу на підставі наказу № 124 від 13.03.2017, в період з 22.12.2017 по 12.12.2018 ТОВ «Трубопласт» було позбавлене можливості здійснювати видобування природного газу на підставі законно отриманого ним Спеціального дозволу № 2989 від 25.07.2007, у зв`язку з чим позивачу завдані збитки у вигляді недоотриманого доходу (упущеної вигоди) в сумі 2 935 292,43 грн. Заявлена до стягнення сума є різницею між вартістю природного газу придбаного позивачем для виконання прийнятих на себе перед контрагентами зобов`язань з поставки природного газу та собівартістю його видобутку позивачем. Означені обставини, на думку позивача, вказують на наявність підстав для стягнення за ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України з Держави Україна через Держану казначейську службу України на користь ТОВ «Трубопласт» шкоди у формі упущеної вигоди.

Направляючи дану справу на новий розгляд, Верховний Суд у своїй постанові від 24.01.2023 зазначив, що при новому розгляді справи суду належить дослідити обставини щодо часу обізнаності позивача про наявність наказу про зупинення дії Спеціального дозволу та обставини щодо відповідності дій позивача принципам розумності при укладенні відповідних договорів. Крім того судам необхідно перевірити обставини щодо обґрунтованості обраного позивачем способу захисту, чи такий спосіб захисту не призведе до подвійної компенсації за зупинку дії спеціального дозволу, чи було включено до розміру такої компенсації суми рентних платежів та чи здійснювалась така оплата позивачем в період зупинки дії спеціального дозволу.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Виконуючи зазначені вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.01.2023, суд виходив з наступного.

Згідно зі ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на позивача обов`язок довести реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/180.

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 Цивільного кодексу України.

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. І довести наявність цих умов має позивач, який звернувся до суду з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 920/715/17 від 12.03.2019 року.

Як вже встановлено, судовими рішеннями справі № 813/5074/17 (рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2018, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018 та постанова Верховного суду від 02.04.2021):

- визнано протиправною бездіяльність Державної служби з геології та надр України щодо не внесення змін до Спеціального дозволу відповідно до заяви на внесення змін до Спеціального дозволу на користування надрами від 23.08.2017 вих. № 170;

- зобов`язано Державну службу з геології та надр України внести зміни до Спеціального дозволу в п. 2 Особливих умов на основі оцінених (затверджених) запасів газу згідно Протоколу ДКЗ №2692 від 31.07.2012;

- визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби з геології та надр України від 13.03.2017 та додаток №2 до нього в частині зупинення дії Спеціального дозволу, виданого позивачу.

При розгляді вказаної справи № 813/5074/17 судами, серед іншого, встановлено, що:

- позивач вчиняв дії, спрямовані на усунення порушень, зазначені у приписі від № 740-16/0216.12.2016, однак такі порушення не було усунуто через бездіяльність Держгеонадра України і саме вказана поведінка останнього зумовила прийняття спірного наказу № 124 від 13.03.2017 в частині зупинення дії Спеціального дозволу;

- за встановлених фактичних обставин, підтверджених матеріалами справи, у Держгеонадр України не було правових підстав для зупинення дії Спеціального дозволу.

Слід зазначити і про те, що відповідач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до позивача про припинення права користування надрами, шляхом анулювання Спеціального дозволу (справа № 813/4955/17), у задоволенні якого було відмовлено.

Так, судовими рішеннями у справі № 813/4955/17 (рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019) судами, серед іншого, встановлено, що припис Державної служби з геології та надр України від 13.03.2017 та додаток № 2 до нього в частині зупинення дії Спеціального дозволу (зумовлений протиправною бездіяльністю позивача) визнаний протиправним та скасований у судовому порядку, в адміністративного суду відсутні будь-які правові підстави для задоволення даного позову про припинення права користування надрами шляхом анулювання Спеціального дозволу, з урахуванням обставин, встановлених за рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2018 року у справі № 813/5074/17.

За приписами ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 ГПК України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.05.2018 по справі № 910/9823/17.

Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України» № 24465/04 від 19.02.2009, «Пономарьов проти України» № 3236/03 від 03.04.2008).

Таким чином вищезгадані судові рішення Європейського суду з прав людини та Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод є пріоритетним джерелом права для національного суду, тому судові рішення в справах № 813/5074/17 та № 813/4955/17 не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі і в цій справі, не можуть їм суперечити. Обставини, встановлені при розгляді справ № 813/5074/17 та № 813/4955/17, зокрема щодо протиправності дій відповідача відносно прийняття спірного наказу від 13.03.2017 № 124 в частині зупинення дії Спеціального дозволу є доведеними, а тому такі обставини в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягають повторному доведенню при розгляді даної справи.

Отже, протиправність дій відповідача відносно прийняття наказу № 124 від 13.03.2017 в частині зупинення дії Спеціального дозволу, виданого позивачу, є доведеною.

Посилання відповідача на те, що у спірний період позивач, незважаючи на дію наказу № 124 від 13.03.2017, все одно був позбавлений можливості проводити видобуток природного газу через відсутність затвердженого проекту промислової розробки родовища, спростовуються змістом судових рішень у справах № 813/5074/17 та № 813/4955/17, у яких судами було надано оцінку діям сторін щодо усунення порушень, зокрема щодо дотримання позивачем приписів статті 36 Закону України «Про нафту і газ» та встановлено, що позивач належним чином виконав всі залежні від нього дії для дотримання вимог законодавства щодо відповідності фактичного видобутку газу проектним вимогам, але через зволікання органами державної влади із затвердженням відповідної документації, дане порушення було усунуте із деяким запізненням.

При цьому за твердженням відповідача зупинення дії Спеціального дозволу було саме наслідком невиконання вимог припису № 740-16/02 від 16.12.2016 (а не будь-яких інших обставин), проте, судовими рішеннями у справах № 813/5074/17 та № 813/4955/17 встановлено, що протиправна бездіяльність відповідача і була причиною невиконання позивачем вимог вказаного припису.

Отже наявними у матеріалах справи доказами підтверджується протиправність поведінки Державної служби геології та надр України під час прийняття наказу від 13.03.2017 № 124 щодо зупинення дії Спеціального дозволу, тобто наявність першої з трьох необхідних умов для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди.

Щодо можливої обізнаності позивача про наявність наказу про зупинення спеціального дозволу до грудня 2017, суд зазначає, що з рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 у справі № 813/4955/17 та постанови Восьмого апеляційного суду від 24.04.2019 у справі № 813/4955/17 вбачається, що судами встановлено наявність листа Державної служби з геології та надр України, з яким відповідач звертався до позивача з проханням надати у 15-денний строк, з моменту отримання листа від 14.09.2017, власну позицію (згоду/незгоду) на припинення права користування надрами за Спеціальним дозволом № 2989 від 25.07.2007.

Дослідивши вказані обставини та виконуючи вказівку Верховного Суд у в цій частині, судом встановлено, що до виникнення спірних правовідносин ТОВ «Трубопласт»:

14.11.2016 уклало з ТОВ «Еко-Сфера» (покупцем) договір про постачання природного газу № T-14/11-2016 від 14.11.2016, яким передбачалося постачання природного газу у період з 01.01.2017 по 31.12.2017, що підтверджується наданими позивачем договором та додатковими угодами до нього, актами приймання-передачі природного газу за цим договором;

19.12.2016 ТОВ «Трубопласт» уклало з ТОВ «Свісс Кроно» (покупцем) договір постачання природного газу № T-19/12-16 від 19.12.2016, яким передбачалося постачання природного газу у період з 01.01.2017 по 31.12.2017, що підтверджується наданими позивачем договором та додатковими угодами до нього, актами приймання-передачі природного газу за цим договором;

15.12.2017 ТОВ «Трубопласт» уклало з ТОВ «Свісс Кроно» (покупцем) договір постачання природного газу № ТП-СК-15/12-17 від 15.12.2017, яким передбачалося постачання природного газу у період з 01.01.2018 по 31.12.2018, що підтверджується наданими позивачем договором та додатковими угодами до нього, актами приймання-передачі природного газу за цим договором.

20.12.2017 ТОВ «Трубопласт» уклало з ТОВ «Еко-Сфера» (покупцем) договір про постачання природного газу № TП-ЕС-20/12-2017 від 20.12.2017, яким передбачалося постачання природного газу у період з 01.01.2018 по 31.12.2018 наданими позивачем договором та додатковими угодами до нього, актами приймання-передачі природного газу за цим договором, що підтверджується наданими позивачем договором та додатковими угодами до нього, актами приймання-передачі природного газу за цим договором;

Таким чином, протягом 2016 - 2017 року ТОВ «Трубопласт» укладало договори поставки природного газу з контрагентами (постійними покупцями) до того моменту, як йому стало відомо про наявність наказу Держгеонадр України № 124 від 13.03.2017 про зупинення дії Спеціального дозволу № 2989 від 25.07.2007.

Окрім того матеріали свідчать, що ТОВ «Трубопласт» докуповувало природний газ в інших підприємств для виконання в повному обсязі взятих на себе зобов`язань перед покупцями, з яким були довготривалі договірні відносини, а саме:

за укладеним з ТОВ «Укрнафтогазінвест» договором № УНГІ-24/12-2014 купівлі-продажу природного газу від 24.12.2014, яким передбачалося постачання природного газу, зокрема, впродовж 2017-2018, що підтверджується наданими позивачем вказаним договором та актами приймання-передачі природного газу за ним;

за укладеним з ТОВ «Євроенерготрейд» № ЄЕТ/ТР-31/07/17 від 31.07.2017, що підтверджується наданими позивачем вказаним договором, додатковими угодами до нього та актами приймання-передачі природного газу.

Лише 20 грудня 2017 року ТОВ «Трубопласт» отримало від Державної служби геології та надр України позовну заяву про анулюванця Спеціального дозволу № 2989 від 25.07.2007 (Північнозарічнянське газове родовище), додатком до якого була копія наказу Держгеонадр України № 121 від 13.03.2017, яким була зупинена дія Спеціального дозволу № 2989 від 25.07.2007, виданого ТОВ «Трубопласт», з підстав порушення законодавства у сфері надрокористування.

Про зупинення дії Спеціального дозволу № 2989 від 25.07.2007 та про видачу наказу № 124 від 13.03.2017 ТОВ «Трубопласт» раніше не повідомлялося, а тому воно безперешкодно здійснювало видобування та продаж природного газу кінцевим споживачам.

Після ознайомлення з наказом про зупинення дії спеціального дозволу 20.12.2017, позивач негайно здійснив технологічні заходи по консервації газових свердловин, та з 22.12.2017 припинив видобуток газу (у відповідності до норм ст. 26 Закону України «Про нафту і газ»).

Щодо листа ТОВ «Трубопласт» від 23.08.2017, на який вказував Верховний Суд то судом встановлено, цей лист не є відповіддю на лист Держгеонадра України від 14.09.2017, адже він датований раніше. Зі змісту листа від 23.08.2017 випливає, що ТОВ «Трубопласт» повідомило відповідача про хід виконання ним припису № 740-16/02 та усунення виявлених цим приписом порушень.

Отже вказаним листом позивач не повідомляв Держгеонадра про свою незгоду з припиненням права користування надрами Північнозарічнянської площі за Спеціальним дозволом № 2989 від 25.07.2007, а навпаки вважав, що для дії цього дозволу необхідно усунути зазначені в приписі порушення та просив продовжити відповідні строки, відтак, суд приходить до висновку, що на момент укладення договорів постачання природного газу № ТП-СК-15/12-17 від 15.12.2017 та № ТП-ЕС-20/12-2017 від 15.12.2017 з ТОВ «Еко-Сфера», ТОВ «Свісс Кроно» позивач не знав про наявність наказу Держгеонадр України № 124 від 13.03.2017, а отже, не міг уникнути (зменшити ризики) настання визначеної ним шкоди в силу своєї необізнаності.

Стосовно вжиття позивачем заходів на запобігання виникненню збитків чи зменшення їх розміру, про що вказував суд касаційної інстанції, суд зазначає наступне.

Так, враховуючи незаконне зупинення дії Спеціального дозволу, позивач не міг видобувати газ власного видобутку, а тому повинен був придбати необхідні об`єми природного газу у третіх осіб задля виконання взятих на себе зобов`язань перед покупцями газу - ТОВ «Свісс Кроно» та ТОВ «Еко-Сфера» за раніше укладеними договорами постачання природного газу (№ ТП-СК-15/12-17 від 15.12.2017 та № ТП-ЕС-20/12-2017 від 15.12.2017).

На підтвердження вжиття заходів із запобігання настання збитків та дотримання принципу розумності при укладенні зазначених договорів, позивачем надано до суду порівняльну таблицю вартості природного газу протягом 2017-2018 роки, з якої вбачається, що позивачем обрано постачальників з найнижчими цінами на газовому ринку в порівнянні з цінами продажу природного газу, що пропонувалися з боку інших постачальників.

Аналіз цін, наведених у вказаному переліку, свідчить про обрання позивачем пропозицій, що забезпечили дотримання принципів розумності та застосування заходів, які мінімізували завдання йому упущеної вигоди.

З приводу самих збитків, як обов`язкової складової відшкодування шкоди, суд зазначає наступне.

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

У даному випадку недоотриманий дохід (упущена вигода) позивачем розрахований як різниця між середньою ціною придбання позивачем природного газу на відкритому ринку для заміщення недоотриманого прибутку (у зв`язку із незаконним зупиненням дії Спеціального дозволу) та собівартістю видобування природного газу позивачем в період з 22.12.2017 по 12.12.2018.

У матеріалах справи міститься звіт з надання впевненості незалежного аудиту, складений за результатами проведеної 17.11.2021 аудиторами ТОВ "Вест Аудит" перевірки розрахунку збитку, завданого ТОВ "Трубопласт" в частині недоотриманих доходів (упущеної вигоди). Згідно з указаним звітом розрахунок недоотриманих доходів (упущеної вигоди) ТОВ "Трубопласт", пов`язаний із зупиненням дії Спеціального дозволу на користування надрами № 2989 від 25.07.2007, становить 2 935 292,43 грн., виходячи з прогнозованих показників і відповідної концептуальної основи фінансової звітності товариства.

Також в матеріалах справи наявний експертний висновок № 69-37-28/27 від 31.08.2021 щодо оцінки втрат (недоотримання природного газу) від простоювання в період з 22.12.2017 по 12.12.2018 Північнозарічнянського газового родовища, складений експертом, завідувачем кафедри видобування нафти і газу Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, д-р техн. наук, професором Кондратем О. Р.

У вказаному висновку № 69-37-28/27 від 31.08.2021 встановлено, що втрати (недоотримання природного газу) позивача у період з 22.12.2017 по 12.12.2018 внаслідок зупинення дії Спеціального дозволу на користування надрами № 2989 від 25.07.2007 Наказом Держгеонадр № 124 від 13.03.2017 становлять 0,730469 млн.м3 природного газу.

На підставі даних аудиторського звіту та висновку експерта № 69-37-28/27 від 31.08.2021, а також наданих до матеріалів справи договору постачання природного газу № ТП-СК-15/12-17 від 15.12,2017 та № ТП-ЕС-20/12-2017 від 15.12.2017, актів приймання- передачі, позивачем було визначено, що недоотриманий дохід (упущена вигода) ТОВ "Трубопласт" у зв`язку із неможливістю видобування власного газу з підстав зупинення дії Спеціального дозволу на користування надрами № 2989 від 25.07.2007 в період з 22.12.2017 по 12.12.2018 становить 2 935 292,43 грн, а тому і сума заявленої до стягнення шкоди позивачем була визначена у розмірі 2 935 292,43 грн.

Проте суд не приймає до уваги наданий позивачем до матеріалів справи експертний висновок № 69-37-28/27 від 31.08.2021, в якості належного та допустимого у розумінні ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказу, складений експертом, завідувачем кафедри видобування нафти і газу Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, д-р техн. наук, професором Кондратем О.Р., враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 69 ГПК України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи. Експерт зобов`язаний надати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання.

Відповідно до статті 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Відповідно до статті 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Згідно зі статтею 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Судом встановлено, що за відсутністю інформації про присвоєння кваліфікації судового експерта, неможливо дійти висновку, що експертний висновок № 69-37-28/27 від 31.08.2021 складений особою, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи. Також в наданому висновку відсутнє посилання на те, що експерт попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Поряд з цим позивач долучив до матеріалів справи висновок експерта № 5843 від 13 квітня 2022 року за результатами проведення судово-економічної експертизи за заявою директора ТОВ "Трубопласт", складений судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Кудлатим О.М.

Проведення експертизи доручено завідувачу лабораторії товарознавчих та економічних досліджень Львівського НДІСЕ - Кудлатому Остапу Мирославовичу, який має повну вищу економічну та повну вищу юридичну освіти, кваліфікацію судового експерта вищого кваліфікаційного класу з правом проведення судових експертиз з економічного виду досліджень за відповідними спеціальностями, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта № 187 видане 20.03.2017, № 328 видане 20.03.2017 ЕКК ЛНДІСЕ. Про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків за статтями 384, 385 КК України експерт був попереджений.

У вказаному висновку експерта № 5843 від 13 квітня 2022 року встановлено:

1. Проведення досліджень щодо визначення обґрунтованості та документального підтвердження встановлення факту завдання Товариству з обмеженою відповідальністю "Трубопласт" збитків у формі недоотриманого доходу (упущеної вигоди) в результаті прийняття Держгеонадрами наказу № 124 від 13.03.2017 в частині зупинення дії Спеціального дозволу № 2989 від 25.07.2007 не відноситься до завдань судово економічної експертизи.

2. Дослідженням поданих документів в межах спеціальних знань експерта з економічного виду досліджень документально підтверджується розмір недоотриманого доходу (упущеної вигоди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубопласт", визначений в "Звіті з надання впевненості незалежного аудитора" ТОВ "Вест Аудит" від 17.11.2021 року на суму 2 935 213,38 грн (без ПДВ).

3. Проведення досліджень щодо встановлення причинно-наслідкового зв`язку між винесеним протиправним наказом Держгеонадр № 124 від 13.03.2017 (в частині зупинення дії Спеціального дозволу № 2989 від 25.07.2007) та завданням збитків Товариству з обмеженою відповідальністю "Трубопласт" у формі недоотриманого доходу (упущеної вигоди), визначених в Звіті аудитора не відноситься до завдань судово-економічної експертизи.

Посилання відповідача на те, що висновок експерта № 5843 не може бути належним доказом на підтвердження розміру шкоди, так як він фактично складений на підставі даних Звіту з надання впевненості незалежного аудитора ТОВ «Вест Аудит» від 17.11.2021, спростовуються змістом вказаного висновку, з якого слідує, що експертом при проведенні дослідження були досліджені не лише вказаний звіт незалежного аудитора, а й надані позивачем первинні документи, що свідчили про придбання та продаж природного газу, а також докази на підтвердження собівартості природного газу, якій міг бути видобутий позивачем у спірний період.

При цьому з висновку судового експерта № 5843 від 13.04.2022 вбачається, що витрати на рентні платежі за користування надрами у сумі 1 676 379,59 були включені не до суми збитків ТОВ «Трубопласт, як вказує відповідач, а такі платежі є однією із складових витрат ТОВ «Трубопласт», що враховані при визначенні собівартості видобування газу власними силами на свердловинах Північнозарічнянського газового родовища 2017-2018 і розраховані виходячи із ставки в розмірі 29% до запланованого обсягу видобування газу, помноженого на середню митну вартість природного газу з офіційного сайту Міністерства економіки України, відповідно до пункту 252.8 статті 252 Податкового кодексу України.

Отже, оцінюючи всі наявні в матеріалах справи докази у сукупності із встановленими у справі обставинами, суд дійшов висновку, що розмір шкоди, завданий ТОВ "Трубопласт" внаслідок протиправних дій Державної служби геології та надр України, становить 2 935 213,38 грн. відповідно до висновку експерта № 5843 від 13 квітня 2022 року, який визнається судом належним та допустимим доказом у справі у розумінні ст. 73-79 ГПК України.

З приводу причинно-наслідкового зв`язку як елементу цивільного правопорушення суд зазначає наступне.

Означена складова шкоди фактично виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

У даному випадку, враховуючи обставини, які були встановлені судом вище, а саме - доведеність як протиправної поведінки відповідача в частині зупинення дії Спеціального дозволу, так і завданої позивачу шкоди - недоотриманого доходу (упущеної вигоди) в сумі 2 935 213,38 грн., збитки позивача у вигляді упущеної вигоди на вказану вище суму настали саме внаслідок протиправної поведінки відповідача, що виразились у прийнятті наказу від 13.03.2017 № 124 щодо зупинення дії Спеціального дозволу, що фактично засвідчує наявність причинно-наслідкового зв`язку у спірному деліктному правовідношенні.

Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та завданою позивачу шкодою в сумі 2 935 213,38 грн., що є останньою складовою частиною для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків за конструкцією ст. 1173 ЦК України.

Щодо обґрунтованості обраного позивачем способу захисту, про що також вказував Верховний Суд в постанові від 24.01.2023, суд зазначає наступне.

Дійсно, відповідно до Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615 (в редакції, чинній на час спірних відносин - зупинення дозволу), після зупинення дії дозволу надрокористувач зобов`язаний зупинити проведення на наданій йому в користування ділянці надр робіт, передбачених дозволом. Згідно з пунктом 22 Порядку зупинення дії дозволу не є підставою для переривання строку його дії, а у разі визнання судом незаконним зупинення дозволу строк дії дозволу вважається таким, що автоматично продовжений на строк незаконного зупинення.

Тобто Кабінетом Міністрів України у зазначеному Порядку фактично було передбачено порядок компенсації зупинення дії відповідного дозволу користувачу надр.

Проте, за висновком суду, заявлення позивачем вимоги про стягнення упущеної вигоди не вважається тотожним продовженню дії дозволу та не свідчить про отриманням позивачем подвійної компенсації внаслідок зупинення дії спеціального дозволу, адже за правовою природою це стягнення є відшкодуванням збитків, завданих позивачу під час (а не замість) зупинення дії спеціального дозволу за конкретних обставин, враховуючи існуючі зобов`язання позивача перед його контрагентами та інші складові (доходи, які позивач міг би реально отримати за звичайних обставин, якби його право не було порушене з боку Держгеонадр), та не є відшкодуванням ймовірних доходів, отриманих за аналогією в минулих періодах, чи компенсацією замість незаконно зупиненого строку дії дозволу.

Продовження строку незаконно зупиненого спеціального дозволу не є формою відшкодування завданих надрокористувачу збитків, завданих внаслідок незаконного зупинення дії дозволу, а є стадією відновлення строку дії спеціального дозволу, на який видається відповідний дозвіл в залежності від характеру робіт, значення корисних копалин та інших обставин.

Шкода у формі упущеної вигоди є розміром фактично завданих збитків і підлягає грошовому вираженню в кількісних одиницях, в той час, як продовження строку незаконно зупиненого дозволу є формою компенсації у вигляді додаткового строку (а не грошової суми), тобто відрізку часу, в який у надрокористувача наявні правові підстави провадити господарську діяльність з видобування корисних копалин.

Таким чином суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не призведе до подвійної компенсації внаслідок зупинення спеціального дозволу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубопласт" про стягнення збитків на суму 2 935 213,38 грн.

З приводу формулювання позивачем прохальної частини позовної вимоги, а саме - стосовно стягнення шкоди з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, суд зазначає наступне.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі, відтак, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини першої статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

При цьому в господарському процесі відповідно до частини четвертої статті 56 Господарського процесуального кодексу України держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Отже у цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади - Державну службу геології та надр України.

Як вказувалось представником позивача у судовому засіданні та не заперечувалось відповідачем, відсутня необхідність у залученні Державної казначейської служби України в якості співвідповідача у даній справі.

При цьому судом враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц, що Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

Порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу визначений Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року № 4901-VI, яким встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Отже Державна казначейська служба України та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові.

Відповідно до вимог господарського процесуального законодавства у резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.

При цьому необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, наведена вище норма не встановлює, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення. Вказану позицію висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 910/23967/16 від 19.06.2018.

За таких обставин суд вважає за доцільне зазначити в резолютивній частині рішення по справі про стягнення шкоди з Державного бюджету України без визначення органу, діями якого така шкода була завдана, чи органу, через який здійснюється списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

Враховуючи наведене, на підставі встановлених обставин справи та наявних в ній доказів суд частково задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубопласт" до Державної служби геології та надр України про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 2 935 213,38 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на сторони пропорційно розміру позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Трубопласт» про стягнення 2 935 292,43 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трубопласт» (79000, місто Львів, площа Міцкевича, будинок 8, ідентифікаційний код 30478052) грошові кошти в сумі 2 935 213 (два мільйона дев`ятсот тридцять п`ять тисяч двісті тринадцять) грн. 38 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та судовий збір у сумі 44 028 (сорок чотири тисячі двадцять вісім) грн. 20 коп.

У іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини оголошені в судовому засіданні 21 вересня 2023 року.

Повний текст рішення складений 2 жовтня 2023 року

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.