Відповідно до копії платіжного доручення № 184 від 02.03.2021 ТОВ ФК "Артеміда-Ф" сплатило ТОВ "ФК "Форза" 30084,23 грн згідно договору факторингу № 20210226-К/2 від 26.02.2021.

Згідно з копією платіжного доручення № 185 від 03.03.2021 ТОВ ФК "Артеміда-Ф" сплатило ТОВ "ФК "Форза" 34158,24 грн за договором факторингу № 20210226-Ф/2 від 26.02.2021.

Згідно з копіями Виписок (розрахунків) з особового рахунку ОСОБА_1 , сформованих ТОВ «ФК «Артеміда-Ф», станом на 06.06.2023 за договором про надання позики № 00020039803 від 16.03.2020 останній має заборгованість в сумі 59817,99 грн, що складається з: заборгованості по тілу кредиту - 14000,00 грн, заборгованості по відсотках - 5040,00 грн, заборгованості по прострочених відсотках за користування - 31500,00 грн, інфляційне збільшення - 9277,99 грн. За договором про надання позики № 000200323072 від 22.03.2020 за ОСОБА_1 рахується заборгованість в сумі 21787,44 грн, що складається з: заборгованості по тілу кредиту - 5000,00 грн, заборгованості по відсотках - 2085,00 грн, заборгованості по прострочених відсотках за користування - 11250,00 грн, інфляційне збільшення - 3452,44 грн.

Судом досліджено копію повідомлення на ім`я ОСОБА_1 від 11.03.2023 щодо наявної заборгованості за договором про надання позики № 000200323072 від 22.03.2020 в сумі 7085,00 грн та зміну кредитора; копію повідомлення на ім`я ОСОБА_1 від 11.03.2023 щодо наявної заборгованості за договором про надання позики № 00020039803 від 16.03.2020 в сумі 19040,00 грн та зміну кредитора; копію вимоги про сплату заборгованості за договором № 000200323072 від 22.03.2020; копію вимоги про сплату заборгованості за договором № 00020039803 від 16.03.2020; копію досудових вимог оплатити заборгованість за зазначеними договорами про надання позик та копії чеку про направлення ОСОБА_1 18.01.2023 рекомендованого листа без зазначення опису вкладення.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію» (надалі Закон №675-VIII), який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону № 675-VIII зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків, оформлена в електронній формі.

Згідно із ч.ч.3, 6 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Як передбачено ч. 1 ст. 12 Закону № 675-VIII, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У своїй постанові від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19 Верховний Суд зазначив, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

В абзаці 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Отже, як вбачається вказані вище кредитні Договори підписані сторонами електронними цифровими підписами. При цьому відповідач підписав Договори з використанням електронного підпису з одноразовими ідентифікаторами j683504о та q750829r, які відображені у розділах договорів щодо реквізитів сторін.

Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як стверджує позивач, на виконання умов Договорів первинним кредитором було перераховано відповідачу обумовлену суму грошових коштів на рахунок, що відкритий в АТ «Перший Український Міжнародний Банк», вказаний при оформленні відповідного договору позики.

Отже, передумовою надання кредиту шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника є надання останнім інформації про банківський картковий рахунок, на який кредитодавець має перерахувати необхідні позичальнику кошти.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі Закон №996-XIV) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом №996-XIV.

Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 по справі №755/2284/16-ц.

Разом із тим, позивач не надав доказів на підтвердження зарахування відповідачу кредитних коштів (первинних бухгалтерських документів); клопотань про витребування відповідних доказів судом ним заявлено не було.

На підтвердження факту видачі кредиту та існування заборгованості відповідача за Договорами позивачем надано лише виписку з особового рахунку, сформовану самим позивачем.

Разом з тим, відповідно до п.п. 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку /рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити:

1) назву документа (форми);

2) дату складання;

3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи;

4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта;

5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Натомість, виписок по особовим рахункам ОСОБА_1 , що сформовані фінансовими установами, з якими останнім укладались договори позики і які б підтверджували факт списання/зарахування коштів з/на цей/ці рахунки, у матеріалах справи не міститься.

Крім того, належними та допустимими доказами відступлення права вимоги є докази, які підтверджують належність виконання правонаступником своїх фінансових зобов`язань за договором відступлення прав вимоги, у зв`язку з чим перехід прав та обов`язків до правонаступника можуть підтверджувати відповідні первинні документи щодо повної оплати відступлення права вимоги (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №910/16109/14).

Таких доказів щодо повної оплати відступлення права вимоги до нового кредитора, а саме, до ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», суду не надано.

Так, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму боргу у розмірі 81 605 грн 43 коп. за договорами позики, що були укладені останнім з ТОВ «КФ.ЮА» та з ТОВ «ФК «Форза».

Проте, відповідно до копій платіжних доручень № 184 від 02.03.2021 та № 185 від 03.03.2021 ТОВ ФК "Артеміда-Ф" сплатило ТОВ "ФК "Форза" 30084,23 грн згідно договорів факторингу № 20210226-К/2 від 26.02.2021 та № 20210226-Ф/2 від 26.02.2021 - 64 242 грн 47 коп.

Крім того, суми заборгованості, які просить стягнути з відповідача позивач та які заявлені в позовних вимогах, є необґрунтованими з огляду на невідповідність їх сумам заборгованостей, зазначеним у витягах з Реєстру прав вимоги № 1 до договорів факторингу № 2010226-К/2 від 26.02.2021 та № 00020039803 від 16.03.2020, де боржником зазначений ОСОБА_1 .

Водночас, суд позбавлений можливості перевірити доводи позивача в частині відступлення права первісного кредитора ТОВ «КФ.ЮА» у зобов`язанні з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Форза», оскільки докази такого відступлення у матеріалах справи відсутні.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з викладеного вище, надавши належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, враховуючи недоведеність права вимоги позивача за грошовим зобов`язанням відповідача за Договорами про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000200323072 від 22.03.2020 та № 00020039803 від 16.03.2020, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за вказаними договорами.

У відповідності до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно вимог ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, сума сплаченого судового збору та сума витрат на професійну правничу допомогу покладається на позивача ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф».

Керуючись ст.ст. 263-268, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Артеміда-Ф" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні найменування сторін:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Артеміда-Ф", ЄДРПОУ 42655697 - місцезнаходження: вул. С .Бандери, 87 оф. 54, м. Львів, 79013;

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 - зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя В.В.Хасанова