ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/3000/23 пров. № А/857/11062/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Затолочного В.С., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 травня 2023 року (головуючий суддя Калинич Я.М., м. Ужгород) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хустського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Хустського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області та Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області, в якому просив: визнати протиправною відмову Хустського відділу Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області в оформленні та видачі, в порядку обміну паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ; зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби у Закарпатській області в особі Хустського відділу Головного управління Державної міграційної служби у Закарпатській області оформити та видати ОСОБА_1 , в порядку обміну паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, без надання згоди на збір і обробку персональних даних.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 травня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправною відмову Хустського відділу Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області від 16 лютого 2023 року №П-7/6/2124-23 в оформленні та видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки в порядку обміну відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.

Зобов`язано Головне управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області в особі Хустського відділу Головного управління ДМС України в Закарпатській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки в порядку обміну відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ, без надання згоди на збір і обробку персональних даних.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 (одна тисяча сімдесят три гривні 60 коп.) грн.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області оскаржило його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати і у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що у порушення статті 76 КАС України, при прийняті постанови суд першої інстанції керувався виключно доводами позивача та не брав до уваги доводи представника відповідача, що свідчить про неповне з`ясування обставин, що мають суттєве значення для справи, виходячи з наступного:

Позивач, як він сам зазначає у позовній заяві, 16 лютого 2023 року у відповідності до підпункту пункту 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою КМУ від 25.03.2015 № 302 звернувся до Хустського відділу ГУ ДМС у Закарпатській області із заявою про обмін паспорта громадянина України.

Підставою для обміну паспорта - позивач вказав зміну інформації, внесеної до його паспорта, а саме отриманням повідомлення Хустської ДПІ про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Також, у згаданій вище заяві, позивач просив здійснити обмін паспорта громадянина України у формі пластикової картки типу ID-картки та оформлення (обміні) паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.92 № 2503-ХІ1 без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та про відмову в оформленні паспорта громадянина України у формі картки.

Листом від 16 березня 2023 Хустський відділ № ГУ ДМС у Закарпатській області, повідомив позивача про перелік документів, які необхідно подати для обміну паспорта громадянина України.

Апелянт вважає, що даною відповіддю не порушено жодного права позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 2, 3 Положення № 2503-ХІІ паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України, після досягнення 16- річного віку.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено частиною третьою статті 13 Закону №5492-УІ, паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 14 Закону №5492- VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.

За приписами частин першої-четвертої статті 21 Закону №5492-У1 паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина. України оформляється особам, які не досягни вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягни вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Пунктом 3 Положення №2503-ХП передбачено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктами 1-4 Порядку № 302, передбачено, що паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт. Паспорт оформляється особам, які не досягли 18-річного віку, на чотири роки, а особам, які досягли 18-річного віку, - на кожні 10 років.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються в тому числі особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Так, вперше позивач звернувся із заявою про оформлення паспорта громадянина України у формі пластикової картки типу ID-картки у 2017 році.

У подальшому 22.09.2017 йому оформлено та видано паспорт громадянина України у формі пластикової картки типу ID-картки за № НОМЕР_1 .

Далі, так як вперше паспорт було видано на 4 роки та строк дії його закінчувався, позивач у відповідності до вимог Порядку №302, за своїм добровільним волевиявленням 21 вересня 2021 року звернувся до Хустського відділу ГУ ДМС у Закарпатській області для оформленням нового паспорта громадянина України у формі пластикової картки типу ID-картки та подав заяву-анкету №66712153 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру у зв`язку із оформленням паспорта громадянина України (копія додається).

З поданої заяви-анкети вбачається, що позивачем надано згоду на внесення стосовно нього інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, а саме відцифрованих відбитків пальців рук. Тобто, позивачем надано згоду на внесення стосовно себе інформації до Єдиного державного демографічного реєстру задовго до звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії паспорта громадянина України у формі пластикової ID-картки та згідно даних ЄІАС УМП, позивачу 22.10.2021 видано паспорт громадянина України серії № НОМЕР_2 , зі строком дії до 05.10.2031.

Зазначений паспорт, видано позивачу на підставі його особистого звернення до територіального відділу ГУ ДМС у Закарпатській області (код територіального підрозділу - 2124) з наданням згоди на обробку його персональних і конфіденційних даних з метою оформлення паспорта громадянина України у формі пластикової картки типу ID-картки.

Наслідком подання позивачем заяви-анкети ще у 2017 році, було присвоєння позивачу унікального номеру запису (УНЗР) в Єдиному державному демографічному реєстрі 2002090401110.

Отже, позивач двічі звертався за оформленням/обміну паспорта громадянина України у формі пластикової картки типу ID-картки.

Відповідно до підпункту 6 пункту 2 Порядку № 302 обмін паспорта здійснюється у разі отримання реєстраційного номера облікової карти платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або повідомлення про відмову від прийняття зазначеного номера (за бажанням).

Як зазначає позивач у 2019 році (хоча насправді у 2017) він був неповнолітнім та не усвідомлював вчинення дій, проте вже у 2021 році чітко усвідомлював та добровільно надав згоду на обробку персональних даних, про що сам і зазначає у позовній заяві.

Як вже вище зазначалося, саме, на підставі п.п. 2 п.6 Порядку №302 позивач звернувся до підрозділу міграційної служби для здійснення обміну паспорта громадянина України.

Із буквального розуміння положень п.п. 2 п.6 Порядку № 302, слідує, що у разі отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - РНОКПП) або повідомлення про відмову від прийняття зазначеного номера здійснюється обмін та оформляється і видається новий паспорт.

При цьому, нормами Закону України № 5492-УІ від 20.11.2012р. «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою ВР України № 2503- XII від 26.06.1992р., Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою КМ України № 302 від 25.03.2015р.. не передбачена можливість видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року замість непридатного для подальшого використання паспорта громадянина України у формі ID-картки.

Відтак, правові підстави для здійснення обміну позивачу паспорта громадянина України у формі пластикової ID-картки на паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки відсутні.

Крім того, звертає увагу на те, що нормами Закону №5492-УІ, Порядку №302 та Положення №2503-ХІІ не передбачена можливість видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року у зв`язку з обміном паспорта громадянина України у формі ID-картки, який є підлягає обміну.

Відтак, вважає, що правові та фактичні підстави для видачі позивачу паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки замість паспорта громадянина України у формі ID-картки відсутні.

Крім того, апелянт зазначає, що оскільки фактично в даному випадку обставини справи свідчать про бажання позивача отримати паспорт громадянина України, зразка 1994 року у формі книжечки, то вважає, що дана справа не відповідає ознакам типової справи, в зв`язку з чим відсутні підстави для застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17, виходячи з того, що такі висновки належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди па обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.92 № 2503-ХП.

Таким чином, визначені обставини, за наявності яких слід застосовувати норми матеріального права зазначені у зразковій справі, зокрема, встановлення факту ненаданням особою згоди на обробку її персональних даних.

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 № 2297-У1 (далі - Закон № 2297) мета обробки персональних даних мас бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Статтею 2 Закону № 2297 визначено, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частини 5, 6 статті 6 Закону № 2297).

Тобто, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Підписи позивача на заяві-анкеті від 21.09.2021 свідчать про згоду на внесення інформації до ЄДДР та надання згоди на отримання відцифрованого образу обличчя, відцифрованого підпису та відцифрованих відбитків пальців рук.

Викладене в сукупності свідчить про помилковість тверджень позивача про те. що дана справа за суттю спору повністю збігається з зразковою справою № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) та про можливість врахування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених за результатами розгляду зразкової справи.

Аналогічний висновок наведено у постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду у справа № 140/2652/22 від 20 липня 2022 року. №140/8103/22 від 12.01.2022, 260/1763/23

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив таку залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся до Хустського відділу ГУ ДМСУ в Закарпатській області із заявою, в якій просив оформити та видати йому паспорт громадянина України у вигляді книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ.

Листом Хустського відділу ГУ ДМСУ в Закарпатській області від 16.02.2023 року за №П-7/6/2124-23 надано відмову в оформленні та видачі паспорта, в якій зазначено про те, що до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 внесено зміни, якими передбачається, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що, у свою чергу, обумовлює не якість Закону та порушення конституційних прав такої особи.

Крім того, норми Закону №5492-VI на відміну від норм Положення №2503-XII не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції.

При цьому, суд першої інстанції покликався на висновки викладені у рішенні Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), де Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.

Однак, суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується.

Згідно матеріалів справи позивач 16 лютого 2023 року у відповідності до підпункту пункту 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою КМУ від 25.03.2015 № 302 звернувся до Хустського відділу ГУ ДМС у Закарпатській області із заявою про обмін паспорта громадянина України. Підставою для обміну паспорта - позивач вказав зміну інформації, внесеної до його паспорта, а саме отриманням повідомлення Хустської ДПІ про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Відповідно просив здійснити обмін паспорта громадянина України у формі пластикової картки типу ID-картки та оформлення (обміні) паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.92 № 2503-ХІ1 без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та про відмову в оформленні паспорта громадянина України у формі картки.

Колегія суддів зазначає, що нормами Закону України № 5492-VI від 20.11.2012р. «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Положення про паспорт громадянина України, затв. постановою ВР України № 2503-ХІІ від 26.06.1992р., Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затв. постановою КМ України № 302 від 25.03.2015р., не передбачена можливість видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року замість паспорта громадянина України у формі ІD-картки.

Відтак, правові підстави для видачі позивачу паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки у зв`язку із відмовою від РНОКПП були відсутніми, через що відповідач правомірно відмовив позивачу у задоволенні його заяви щодо виготовлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки в порядку обміну.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи, визначені Законом України № 5492-VI від 20.11.2012р. «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

Згідно із пп.«а» п.1 ч.1 ст.13 зазначеного Закону документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України.

Відповідно до ч.3 ст.13 вказаного Закону паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.

Згідно ч.ч.1, 2 і 4 ст.14 цього Закону форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.

За приписами ч.ч.1-4 ст.24 наведеного Закону паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Пунктом 3 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою ВР України № 2503-ХІІ від 26.06.1992р., установлено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п.п.1 - 4 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою КМ України № 302 від 25.03.2015р., паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт. Паспорт оформляється особам, які не досягли 18-річного віку, на чотири роки, а особам, які досягли 18-річного віку, - на кожні 10 років.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються в тому числі особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Позивач вперше звернувся із заявою про оформлення паспорта громадянина України у формі пластикової картки типу ID-картки у 2017 році, відповідно 22.09.2017 йому оформлено та видано паспорт громадянина України у формі пластикової картки типу ID-картки за № НОМЕР_1 .

Оскільки строк дії (4 роки) його закінчувався, позивач у відповідності до вимог Порядку №302, 21 вересня 2021 року звернувся до Хустського відділу ГУ ДМС у Закарпатській області для оформленням нового паспорта громадянина України у формі пластикової картки типу ID-картки та подав заяву-анкету №66712153 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру у зв`язку із оформленням паспорта громадянина України (копія додається).

З поданої заяви-анкети вбачається, що позивачем надано згоду на внесення стосовно нього інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, а саме відцифрованих відбитків пальців рук. Тобто, позивачем надано згоду на внесення стосовно себе інформації до Єдиного державного демографічного реєстру задовго до звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії паспорта громадянина України у формі пластикової ID-картки та згідно даних ЄІАС УМП, позивачу 22.10.2021 видано паспорт громадянина України серії № НОМЕР_2 , зі строком дії до 05.10.2031.

Зазначений паспорт, видано позивачу на підставі його особистого звернення до територіального відділу ГУ ДМС у Закарпатській області (код територіального підрозділу - 2124) з наданням згоди на обробку його персональних і конфіденційних даних з метою оформлення паспорта громадянина України у формі пластикової картки типу ID-картки.

Наслідком подання позивачем заяви-анкети ще у 2017 році, було присвоєння позивачу унікального номеру запису (УНЗР) в Єдиному державному демографічному реєстрі 2002090401110.

Отже, позивач двічі звертався за оформленням/обміну паспорта громадянина України у формі пластикової картки типу ID-картки.

Відповідно до підпункту 6 пункту 2 Порядку № 302 обмін паспорта здійснюється у разі отримання реєстраційного номера облікової карти платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або повідомлення про відмову від прийняття зазначеного номера (за бажанням).

Як вже вище зазначалося, на підставі п.п. 2 п.6 Порядку №302 який передбачає, що у разі отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - РНОКПП) або повідомлення про відмову від прийняття зазначеного номера здійснюється обмін та оформляється і видається новий паспорт, позивач звернувся до підрозділу міграційної служби для здійснення обміну паспорта громадянина України.

Однак, ні нормами Закону України № 5492-УІ від 20.11.2012р. «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», ні Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою ВР України № 2503- XII від 26.06.1992р., ні Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою КМ України № 302 від 25.03.2015р.. не передбачена можливість видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року замість непридатного для подальшого використання паспорта громадянина України у формі ID-картки.

Відтак, колегія судів вважає, що правові та фактичні підстави для видачі позивачу паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки замість паспорта громадянина України у формі ID-картки відсутні.

Стосовно покликань суду на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.09.2018 за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17, то колегія судів зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018р. у зразковій справі № 806/3265/17 зазначено, що ознаками цієї типової справи є: а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ; б) відповідач - територіальні органи ДМС України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ.

Крім того, за обставинами цієї зразкової справи позивач звернулася із заявою про видачу їй паспорта громадянина України у вигляді книжечки з можливістю вклеювання фотографії, без жодного електронного носія інформації, для зчитування якої необхідні додаткові пристрої, без зняття біометричної інформації та без внесення відомостей про неї до Єдиного державного демографічного реєстру; така заява мотивована тим, що через свої релігійні переконання позивач відмовляється від присвоєння їй цифрового ідентифікатора особистості у виді УНЗР, від зняття біометричної інформації щодо себе та її подальшого зберігання, використання, обробки в Єдиному державному демографічному реєстрі.

Разом з тим, за обставинами розглядуваної справи щодо позивача вже внесена інформація до Єдиного державного демографічного реєстру за його заявою; у вказаному Реєстрі щодо позивача є наявний УНЗР та йому було видано паспорт громадянина України у формі пластикової ІD-картки.

При цьому, при прийнятті рішення по зразковій справі суд захистив право позивача на виготовлення паспорта у традиційній формі книжечки зразка 1994 року (внутрішній паспорт громадянина України) виключно з огляду на його релігійні переконання особи.

Отже, розглядувана справа, з огляду на різні підстави позову та фактичні обставини, не відповідає ознакам типової справи, зазначеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018р. у зразковій справі № 806/3265/17, тому викладені у вказаній постанові правові висновки не можуть бути застосовані при розгляді цієї справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, бо суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги невірно застосував норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області задовольнити, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 травня 2023 року у справі №260/3000/23 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Хустського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М. А. Пліш судді В. С. Затолочний О. І. Мікула