ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2023 року Чернігів Справа № 620/10838/23

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді ЖитнякЛ.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДСНС України у Чернігівській області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДСНС України у Чернігівській області, в якому просить визнати неправомірними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн, згідно п.1постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за весь період його перебування уполоні (перебування в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України), а саме за період 36 днів, тобто 1 місяця і 6 днів, та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду.

Позов мотивовано тим, що позивач, перебуваючи при виконанні обов`язків служби цивільного захисту був захоплений у полон, у зв`язку з чим був позбавлений волі та протиправно утримувався у підвальному приміщенні будівлі школи за адресою вул.Лісова, с.Ягідне, Чернігівський район, Чернігівська область.

Суд ухвалою від02.08.2023 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та встановив відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.

Від Головного управління ДСНС України у Чернігівській області надійшов відзив на позов та додаткові пояснення, в яких відповідач з вимогами не погоджується, вважає їх такими, що задоволенню не підлягають. Зазначає, що умовою виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн, є забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, при цьому виплата такої винагороди зберігається і на час перебування у полоні. Втім, позивач на момент незаконного позбавлення волі не брав участі у діях чи заходах.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначив, що вказані відповідачем аргументи є такими, що не відповідають вимогам законодавства та спростовуються фактами, що детально викладені в позовній заяві.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

ОСОБА_1 , у період з 03.03.2022 по 07.2022 перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії про України, що підтверджується довідкою про перебування громадянина України з числа осіб, визначених п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах» від03.05.2023 №1-05-23 (а.с.7).

Підставою для видачі вказаної довідки зазначений висновок службового розслідування по факту невиходу на службу з 03.03.2022 по 07.04.2022, затверджений ГУ ДСНС України в Чернігівській області 24.02.2023.

Довідка видана для подання Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.07.06.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду, збільшену до 100000,00 грн за період його перебування в полоні.

Відповідач листом від 13.06.2023 №7001-3377/7007 відмовив позивачу у виплаті коштів, пославшись на п.8 Методичних рекомендацій щодо виплати додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу у період дії воєнного стану (додаток до доручення Голови ДСНС України від22.03.2022 №021-01-одпу «Про виплату додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту»).

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які, зокрема, захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення).

З аналізу п.1 постанови №168 слудує, що єдиною умовою для виплати збільшеної до 100000,00 грн винагороди, є забезпечення захопленими в полон особами здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Тобто таку особу має бути захоплено в полон саме під час участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони.

Суд наголошує на помилковості думки позивача, що виконання службових обов`язків під час прямування на службу, як зазначено у позові та поясненнях позивача, наданих в ході службового розслідування, та що передбачено пп.2 п.13 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від11.07.2013 №593, є тотожним поняттю участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони.

Законодавець надав тлумачення поняттю безпосередньої участі в бойових діях або заходах.

Так, термін «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених, заходів», визначено окремим дорученням Міністра Оборони України від23.06.2022 №912/в/29, наказами Державної прикордонної служби України «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168», зокрема наказом від30.07.2022 №392/0/81-22-АГ, Порядком та умовами виплати додаткової винагороди поліцейським на період дії воєнного стану, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від28.11.2022 №775, та Окремим дорученням Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій від22.03.2022 (а.с.36).

Зазначеними нормативно-правовими актами визначено, які саме дії військовослужбовців, поліцейських, тощо, слід відносити до безпосередньої участі в бойових діях або заходах та визначено якими саме документами така участь підтверджується.

Зокрема, п.8 Методичних рекомендацій щодо виплати додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу у період дії воєнного стану, які є додатком до Окремого доручення Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 22.03.2022, передбачено, що такими, що забезпечують здійснення заходів, вважаються особи, які беруть участь в гасінні пожеж, аварійно-рятувальних роботах та інших невідкладних роботах, знешкодженні вибухонебезпечних предметів, відновлювальних роботах, доставці гуманітарних вантажів, проведенні евакуації населення з окупованих населених пунктів\територій (у тому числі супроводженні евакуаційних колон зеленими коридорами), життєзабезпеченні постраждалого населення (підвоз продуктів харчування, питної та технічної води, функціонування пунктів обігріву та пунктів жеттєзабезпечення), забезпеченні аварійним електроживленням об`єктів соціальної сфери та критичної інфраструктури (далі аварійно-рятувальні заходи), перебуваючи при цьому, безпосередньо в районах ведення бойових дій.

Безпосередня участь у діях або заходах визначається на підставі рапорту керівника (начальника) підрозділу на керівника територіального органу або аварійно-рятувального формування центрального підпорядкування ДСНС про виконання робіт із зазначенням місця та періоду виконання робіт, поіменного списку особового складу, який залучався, що підтверджується записами у книзі служби, або наказом про залучення підрозділу (особового складу) до виконання аварійно-рятувальних заходів.

Таким чином, позивач не має права на отримання додаткової винагороди збільшеної до 100000,00 грн, згідно п.1постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за весь період його перебування уполоні (перебування в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України), оскільки до заходів забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, на момент потрапляння в полон, не залучався. Доказів на спростування зазначеної обставини суду не надано.

В той же час, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, на наступне.

Відповідно до положень Закону України від26.01.2022№2010-IX «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» цей Закон визначає основи соціального і правового захисту осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, а також членів їхніх сімей.

Сфера дії цього закону поширюється, зокрема, на громадян України, яких було позбавлено особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв`язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України, які належать до складу сил безпеки і сил оборони України та до однієї з категорій осіб, визначенихЖеневською конвенцією про поводження з військовополоненимивід12.08.1949 таДодатковим протоколом до Женевських конвенцій від12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від08.06.1977.

Статтею 7 цього Закону передбачено, що щорічна державна грошова допомога надається особі, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, або членам її сім`ї під час перебування такої особи в місцях несвободи. Одноразова державна грошова допомога надається особі, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, після її звільнення.

Порядок виплати зазначених видів допомог регламентовано постановою Кабінету Міністрів України від15.11.2022 №1281 Деякі питання виконання Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей».

Тобто, постанова Кабінету Міністрів України від15.11.2022 №1281 стосується всіх осіб рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій (ДСНС входить до складу сил безпеки і сил оборони України), які потрапили в полон, в той час як постанова від28.02.2022 №168, визначає підстави для виплати таким особам додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн, якщо вони беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАСУ при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 до Головного управління ДСНС України у Чернігівській області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління ДСНС України у Чернігівській області (проспект Миру, 190-А, м.Чернігів, Чернігівська область, 14037, код ЄДРПОУ 38590042).

Повний текст рішення суду складено 02.10.2023.

Суддя Л.О. Житняк