-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2023 року Справа № 925/390/23
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В., розглянувши у письмовому провадженні справу
за позовом комунального підприємства Черкасиводоканал Черкаської
міської ради, м. Черкаси
до товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване
управління №609 Спецбуд, м. Черкаси
про стягнення 110 849 грн. 11 коп.,
без повідомлення (виклику) учасників справи
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду Черкаської області звернулось з позовом комунальне підприємство Черкасиводоканал Черкаської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване управління №609 Спецбуд про стягнення з відповідача 110 849 грн. 11 коп. завданих збитків у зв`язку з нездійсненням реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 22 березня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому останній позов не визнає та вказує, що у діях відповідача відсутня протиправна поведінка та вина, оскільки товариством з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване управління №609 Спецбуд виконано всі вимоги передбачені п. 10 ст. 201 ПК України, щодо обов`язку реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
Відповідачем виконано всі дії передбачені п. п. 10 та 11 Порядку з питань зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а саме подані пояснення з додатками для розблокування накладних та після отримання рішення про їх зупинення дотримано процедуру адміністративного оскарження. Інших дій з розблокування податкових накладних зазначений порядок не передбачає, крім судового, що є окремим видом захисту, який не регламентується нормами ПК України та Порядку.
В свою чергу, позивач не вчиняв дій для включення суми ПДВ до податкового кредиту.
Зокрема, у разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов`язку, відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 ПК України, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, але є підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.
Бездіяльність позивача позбавила можливості проведення перевірки зазначених господарських операцій наслідком яких було б розблокування податкових накладних.
Також відповідач зазначає, що позивачем не доведено та не зазначено до якого виду збитку відноситься сума 110 849 грн. 11 коп., чи дійсно вони йому заподіяні, які саме майнові втрати він поніс і чим саме вони підтверджуються.
Позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про зміну його майнового стану, або доказів недоотриманоґо прибутку внаслідок дій позивача.
Задоволення позовних вимог позивача призведе до збитків підприємства, оскільки сума в розмірі 110 849,11 грн. є для відповідача податковим зобов`язанням, яке вже нараховано та сплачено останнім до державного бюджету.
Податкові накладні №6 та №8 складено відповідачем 29 вересня 2017 року, а строк їх реєстрації в ЄРПН закінчується 15 жовтня 2017 року.
Отже, перебіг позовної давності починається з 15 жовтня 2017 року і складає 3 роки, тобто до 15 жовтня 2020 року.
В свою чергу, позивач пропустив строку позовної давності.
В зв`язку з чим відповідач просив суд у задоволення позову відмовити повністю та стягнути з позивача 13 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.
У відповіді на відзив позивач вказує, що доводи відповідача стосовно того, що позивач без реєстрації податкових накладних міг правомірно включити вказану суму ПДВ до складу податкового кредиту не ґрунтується на вимогах законодавства та є помилковим.
В свою чергу, подання заяви покупцем (позивачем) до податкового органу на дії продавця (відповідача) щодо нездійснення реєстрації податкової накладної (в порядку, передбаченому п. 201.10 ст. 201 ПК України) також не надає покупцю (позивачу) права на включення сум ПДВ таких незареєстрованим податкових накладних до податкового кредиту, а тому відповідні доводи відповідача з цього приводу є також помилковими.
З огляду на положення п. 198.6 ст.198 ПК України вбачається, що право позивача на включення податкових накладних до складу податкового кредиту пов`язано саме із реєстрацією таких податкових накладних в ЄРПН, але може бути використане (право) протягом 365 календарних днів з моменту їх складання, після чого таке право для позивача беззворотно втрачається.
Отже, право позивача на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту безпосередньо залежить від дій відповідача щодо реєстрації відповідних ПН в ЄРПН, та такий обов`язок не може бути виконаний позивачем замість відповідача.
Водночас, в разі непогодження із діями податкового органу щодо відмови в реєстрації ПН в ЄРПН відповідач має право оскаржити відповідні рішення податкового органу, в тому числі і в судовому порядку (ст. 56 ПК України),
Натомість, як вбачається із поданих відповідачем доказів та наведених ним доводів у відзиві, останній, хоча і вчиняв певні дії щодо реєстрації податкових накладних шляхом подання відповідних пояснень до податкового органу, натомість комісією ДФС з питань розгляду скарг було прийнято рішення № 9958/40856032/2 від 07 червня 2018 року щодо відмови в реєстрації податкової накладної №6 від 29 вересня 2017 року та рішення №9972/40856032/2 від 07 червня 2018 року щодо відмови в реєстрації податкової накладної №8 від 29 вересня 2017 року.
В цих рішеннях, зокрема, відповідачу було роз`яснено його право оскаржити таке рішення в адміністративному або судовому порядку. При оскарженні даних рішень відповідачем до вищестоящого податкового органу вказані скарги були залишені без задоволення, а рішення ДФС без змін.
Відповідач в межах передбачених ст. 102 ПК України строків не звертався до суду щодо оскарження вищевказаних рішень податкового органу.
Таким чином, чинні рішення податкового органу підтверджують правомірність дій податкового органу щодо відмови в реєстрації відповідачу вищевказаних податкових накладних в ЄРПН, і навпаки - доводять недотримання відповідачем положень законодавства при реєстрації таких податкових накладних в ЄРПН, що лише підтверджує протиправну поведінку (вину) останнього у заподіянні збитків позивачу.
Отже, враховуючи, що відповідач не виконав вимог ст.201 ПК України, що призвело до нездійснення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, у зв`язку з цим відповідач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту до п.198.6 ст.198 ПК України та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на загальну суму ПДВ - 110 849,11 грн., а тому має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
Перебіг позовної давності щодо стягнення збитків, на думку позивача, розпочався 29 вересня 2018 року (через 365 днів з дати складання податкових накладних).
Також позивач зазначав, що строк позовної давності не пропущено, оскільки норами законодавства України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин продовжено до 30 квітня 2023 року.
Крім того Законом України №2120-ІХ від 15 березня 2023 року Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу було доповнено пунктом 19 такого змісту: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259. 362, 559, 681, 728,786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
В зв`язку з чим позивач вказує, що доводи відповідача стосовно пропуску строку позовної давності є безпідставними.
У запереченні відповідач вказує, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправних дій відповідача, розміру збитків та наявності прямого причинного зв`язку між допущеним порушенням та наявністю збитків, про що зазначалося у відзиві на позов.
Також відповідач зазначає, що суд може поновити процесуальний строк як до запровадження, так і після закінчення карантину, якщо визнає причини такого пропуску поважними і такими, що зумовлені запровадженими обмеженнями.
Позивачем не наведено аргументів та не надано ніяких доказів які б свідчили про реальні перешкоди позивача, пов`язані із карантином, скористатися своїм правом на звернення до суду у межах строку визначеного ст. 257 ЦК України.
Сам факт запровадження карантину не свідчить про безумовне поновлення пропущеного процесуального строку без наведення заявником негативних обставин, які зумовлені карантинними обмеженнями і були перешкодою у вчиненні стороною процесуальних дій.
При цьому відповідач посилається на висновки наведені у постанові Верховного Суду від 10 січня 2022 року зі справи №370/522/16-ц.
З посиланням на правові позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №990/115/22 від 10 листопада 2022 року відповідач також зазначає, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Зазначене викладено у відповідній позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №990/115/22 від 10 листопада 2022 року.
Ухвалою суду від 09 травня 2023 року провадження у справі №925/390/23 було зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду cправи №916/334/22.
Ухвалою суду від 15 вересня 2023 року провадження у справі №925/390/23 поновлено.
Розглянувши матеріали справи, а також дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення Податкового кодексу України не зареєстрував податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, тим самим позбавив позивача права на віднесення сум ПДВ по даних операціях до складу податкового кредиту у розмірі 110 849 грн. 11 коп.
Такими діями (бездіяльністю відповідача) позивач зазнав втрат (збитків) у вигляді неотриманого податкового кредиту в розмірі 110 849 грн. 11 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 26 липня 2017 року між комунальним підприємством Черкасиводоканал Черкаської міської ради (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване управління №609 Спецбуд (підрядник) було укладено договір підряду за №663.
Згідно п. 1.1. вищевказаного договору підрядник зобов`язався виконати роботи - Реконструкція теплових мереж Дніпровської водоочисної станції КП Черкасиводоканал с. Сокирно, Черкаського району, Черкаської області (ДК 021:2015 45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь), зазначені в проектній документації, згідно умов даного договору, а замовник в порядку та на умовах, визначених договором, зобов`язується прийняти й оплатити виконані підрядником роботи.
Вартість робіт була визначена твердою договірною ціною, що становить 2 890 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 481 666,67 грн. (п. 3.1. договору).
На виконання вищевказаного договору відповідач виконав роботи, що підтверджується копією акту №2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2017 року та довідкою про вартість робіт за вересень 2017 року на загальну суму 965 094,64 грн. (ПДВ 160 849,11)
Відповідно до рахунку-фактури №000034 від 22 вересня 2017 року платіжним дорученням №978 від 29 вересня 2017 року позивач сплатив на користь відповідача 665 094,64 грн. (в т.ч. ПДВ 110 849,11 грн.)
Сторони є платниками податку на додану вартість на загальних підставах.
Судом встановлено, що відповідач для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних склав податкову накладну №6 від 29 вересня 2017 року на суму 364 200,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 60 700,00 грн.) та податкову накладну №8 від 29 вересня 2017 року на суму 300 894,64 грн. (в т.ч. ПДВ 50 149,11 грн.).
Як вбачається із ЄРПН відповідач подав вказані податкові накладні на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відповідно до квитанцій з ЄРПН від 13 та 14 жовтня 2017 року реєстрацію вказаних податкових накладних було зупинено та запропоновано відповідачу надати пояснення і копії документів достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН.
10 квітня 2018 року відповідачем було подано пояснення з доданими до нього документами про підтвердження реальності здійснення операцій по податковій накладній №6 від 29 вересня 2017 року реєстрацію якої зупинено, що підтверджується квитанцією з ЄРПН №1 від 15 травня 2018 року, (копія повідомлення про подачу документів а.с. 46), однак рішенням комісії Державної фіскальної служби України №713557/40856032 від 21 травня 2018 року в реєстрації ПН №6 було відмовлено у зв`язку із наданням платником податку копій документів, які складені із порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття рішення комісією про реєстрацію податкової накладної.
24 травня 2018 року відповідачем було подано скаргу на рішення №713557/40856032 від 21 травня 2018 року, що підтверджується квитанцією №1 від 29 травня 2018 року (копія надається).
Рішенням комісії ДФС з питань розгляду скарг №9958/40856032/2 від 07 червня 2018 року відмовлено в реєстрації податкової накладної №6 від 29 вересня 2017 року, що підтверджується квитанцією з ЄРПН від 17 вересня 2018 року (а.с. 51).
17 травня 2018 року відповідачем було подано пояснення з доданими до нього документами про підтвердження реальності здійснення операцій по податковій накладній №8 від 29 вересня 2017 року реєстрацію якої зупинено, що підтверджується квитанцією з ЄРПН №2 від 15 травня 2018 року, (копія повідомлення про подачу документів а.с. 47), однак рішенням комісії Державної фіскальної служби України №713558/40856032 від 21 травня 2018 року в реєстрації ПН №8 також було відмовлено у зв`язку із наданням платником податку копій документів, які складені із порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття рішення комісією про реєстрацію податкової накладної.
29 травня 2018 року відповідачем було подано скаргу на рішення № 713558/40856032 від 21 травня 2018 року, що підтверджується квитанцією №1 від 29 травня 2018 року.
Рішенням комісії ДФС з питань розгляду скарг №9972/40856032/2 від 07 червня 2018 року відмовлено в реєстрації податкової накладної №8 від 29 вересня 2017 року, що підтверджується квитанцією з ЄРПН від 17 вересня 2018 року (а.с. 55).
В судовому порядку рішення комісії Державної фіскальної служби України від 21 травня 2018 року відповідачем не оскаржувалися.
Як вже зазначалося вище, ухвалою суду від 09 травня 2023 року провадження у справі №925/390/23 зупинялося до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду cправи №916/334/22.
У постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 07 червня 2023 року зі справи №916/334/22 зазначається, що у цій справі позивач доводить наявність підстав для стягнення збитків посиланням на обставини вчинення відповідачем порушення господарського зобов`язання, встановленого підпунктом 7.3.3 укладеного сторонами договору та податкового законодавства, яке полягає у порушенні норм податкового законодавства при здійсненні реєстрації податкових накладних з ПДВ у ЄРПН та складанні розрахунку коригування до податкової накладної.
Верховний Суд відхилив посилання скаржника на порушення саме господарського зобов`язання оскільки судами попередніх інстанцій було встановлено виконання відповідачем договірного обов`язку з реєстрації податкової накладної та розрахунку коригування до податкової накладної на всю суму господарської операції.
Верховний Суд звернув увагу, що хоча обов`язок відповідача зареєструвати податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, але у разі визначення такого обов`язку у господарському договорі такий обов`язок стає також господарсько-договірним зобов`язанням перед позивачем, і саме невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків.
Щодо твердження про вчинення відповідачем податкового правопорушення, Верховний Суд звертає увагу, що суд господарської юрисдикції у спорі між двома суб`єктами господарювання не може встановлювати факт порушення норм податкового законодавства, допущених при реєстрації податкових накладних чи розрахунків коригування, тобто у відносинах, що виникли між платником податку та державою.
Крім того, у цій постанові було зазначено, що у постановах Верховного Суду, на які послалася колегія суддів в ухвалі від 11.01.2023 (від 03.12.2018 у справі №908/76/18, від 10.01.2022 у справі №910/3338/21), а також у постановах Верховного Суду, які були ухвалені після передачі цієї справи на розгляд палати (від 31.01.2023 у справі №904/72/22, від 19.04.2023 у справі №906/824/21), висновок про наявність підстав та умов для стягнення збитків був зроблений через те, що судами був встановлений факт порушення відповідачем господарського зобов`язання, передбаченого договором (відсутність реєстрації в ЄРПН податкової накладної на суму ПДВ, передбачену договором). Цей висновок був зроблений за умов очевидності факту податкового порушення (не реєстрації податкової накладної чи відмови податкового органу у такій у реєстрації).
Отже, факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.
У цій справі судами попередніх інстанцій був встановлено, що відповідач виконав свої обов`язки з реєстрації податкових накладних, отже обставини цієї справи відрізняються від обставин справ №908/76/18, №910/3338/21, №904/72/22, №906/824/21).
Водночас судом враховано, що Верховний Суд своєю ухвалою від 19 липня 2023 року передав справу № 926/3347/22 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, оскільки колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду у постанові СП КГС ВС від 07.06.2023 у справі № 916/334/22 вказавши, що:
1) обставини (факти), що стосуються реєстрації податкових накладних, можуть підтверджуватися не тільки матеріалами відповідної перевірки контролюючим органом, а й, зокрема, податковими накладними, розрахунками коригування тощо;
2) господарський суд має повноваження самостійно надавати оцінку правомірності чи неправомірності дій чи бездіяльності відповідача, зокрема стосовно порушення податкового законодавства України, якщо це необхідно для вирішення спору. На думку колегії, це є підставою для відступу від висновку щодо застосування положень частини першої статті 76, частини першої статті 77 ГПК України у контексті доказування такої складової цивільного правопорушення як протиправна поведінка заподіювача збитків, а саме вчинення ним податкового порушення в частині складання та реєстрації податкової накладної та/або неправомірного коригування до податкових накладних, яке позбавило позивача права на податковий кредит.
Ухвалою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 серпня 2023 року зі справи №926/3347/22 прийнято до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 926/3347/22 за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго на рішення Господарського суду Чернівецької області від 17 січня 2023 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03 травня 2023 року.
Оскільки Верховний Суд вказав, що обставини справи №916/334/22 відрізняються від обставин справ №908/76/18, №910/3338/21, №904/72/22, №906/824/21) суд не вбачає підстав для повторного зупинення розгляду справи №925/390/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 926/3347/22, оскільки справа №925/390/23 є подібною саме зі справою №906/824/21.
Водночас, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 квітня 2023 року зі справи №906/824/21 суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до частин 1, 2 ст.22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до ч.1 ст.611 ЦК є порушення зобов`язання.
При цьому, хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації належним чиним податкових накладних.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.
Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18.
Пунктом 201.10 ст.201 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.
Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем послуг. Тому Верховний Суд приходить до висновку, що з огляду на положення ст.201 ПК, саме на підрядника за договором покладено обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні.
Вказаним зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №925/17/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 ПК не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.
З огляду на це, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.
Оскільки саме від продавця, який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.
Згідно з ч.2 ст.1166 ЦК особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. У ч.1 ст.614 ЦК зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц, від 21.02.2021 у справі №904/982/19, від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, від 21.09.2021 у справі №910/1895/20, від 18.10.2022 у справі №922/3174/21.
Отже, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини, зокрема, шляхом оскарження рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в адміністративному порядку або в суді (відсутність вини буде підтверджуватися рішенням, ухваленим на користь платника податку, яке набрало законної сили і фактом реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування у ЄРПН на виконання такого рішення).
Отже, якщо відповідач не виконав встановлений законом обов`язок з реєстрації податкових накладних чи виконав його неналежним чином, що підтверджується рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, то це викликає неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17 (на яку посилається скаржник), Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №908/76/18 (на яку посилається скаржник), від 10.01.2022 у справі №910/3338/21, від 31.01.2023 у справі №904/72/22 (стосується коригування відповідачем суми ПДВ).
Судом було також враховано, що стаття 201 ПК України передбачає, що у разі невиконання продавцем покладених на нього обов`язків щодо складання та реєстрації податкових накладних у ЄРПН, платник ПДВ має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця за формою згідно з додатком 8 до такої декларації відповідно до наказу Міністерства Фінансів України від 28.01.2016 №21.
Разом з тим, звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов`язку, відповідно до п.201.10 ст.201 ПК у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.
Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;
Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117.
Вказаний Порядок містить положення щодо оскарження платником податку рішення комісії щодо відмови в реєстрації податкової накладної.
Зупинення органами ДПС реєстрації податкової накладної та наступне подання пояснень і відповідних документів є частиною процедури реєстрації податкової накладної, яка надає можливість органами ДПС упевнитись в законності господарської операції, на підставі якої платник податків отримує право на податковий кредит.
Водночас, як вбачається із відомостей ЄРПН відповідач з моменту зупинення реєстрації вищевказаних податкових накладних (13 та 14 жовтня 2017 року) та по даний час не вжив всіх ефективних заходів для забезпечення реєстрації податкової накладної №6 від 29 вересня 2017 року на суму 364 200,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 60 700,00 грн..) та податкової накладної №8 від 29 вересня 2017 року на суму 300 894,64 грн. (в т.ч. ПДВ 50 149,11 грн.).
Зокрема, рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкових накладних в судовому порядку не оскаржувалися, в зв`язку із чим вказані податкові накладні є незареєстрованими в ЄРПН з вини відповідача, та як наслідок позивач не зміг віднести вказану суму сплаченого ПДВ до податкового кредиту, шляхом зменшення свого податкового зобов`язання із ПДВ на 110 849 грн. 11 коп., тобто позивач поніс збитки.
Інші юридичні можливості та підстави у позивача віднести вказану суму сплаченого ним ПДВ до складу податкового кредиту, окрім як шляхом реєстрації відповідачем податкової накладної в ЄРПН - відсутні.
Отже, очевидним є прямий причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку реєстрації податкових накладних та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.
Відсутність своєї вини відповідач в суді не довів.
Таким чином суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджений повний склад правопорушення, який є умовою відшкодування позивачеві збитків у розмірі 110 849 грн. 11 коп., а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача цих коштів є обґрунтованими та правомірними.
Щодо застосування строків позовної давності судом враховано наступне:
З позовом комунальне підприємство звернулася до місцевого господарського суду 20 березня 2023 року.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Проте, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (із наступними змінами і доповненнями) було установлено з 12 березня 2020 року до 31 жовтня 2020 року на всій території України карантин, дію якого неодноразово продовжувалося.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30 березня 2020 року вирішено розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнити, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COV1D-19) №540-ІХ від 30 березня 2020 року набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Закон № 540-ІХ містить пряму вказівку на продовження позовної давності на строк дії карантину, який відповідно до Постанови №211 починається саме з 12 березня 2020 року.
Відповідно до ч. 1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідач стверджував, що перебіг позовної давності розпочався з 15 жовтня 2017 року.
Позивач вказував, що перебіг позовної давності розпочався 29 вересня 2021 року.
Судом встановлено, що податкові накладні №6 та №8 було складено відповідачем 29 вересня 2017 року.
Термін, протягом якого покупець може включити до податкового кредиту суми ПДВ складає 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Закон №540-ІХ передбачив, що моментом, з якого продовжується позовна давність, є запровадження карантину відповідно до Постанови №211, тобто 12 березня 2020 року, а тому у разі, якщо сплив позовної давності мав би настати з 12 березня 2020 року, а позивач звернувся до суду після цього моменту, але до закінчення карантину, позовна давність не може вважатись пропущеною, а суд не має підстав для застосування статті 267 ЦК України (наслідки спливу позовної давності).
Така позиція наведена в постанові Верховного Суду від 25.08.2021 у справі № 914/1560/20.
Водночас КЦС ВС у постанові від 01.12.2021 у справі № 373/651/20 дійшов висновку, що оскільки днем звернення до суду в межах позовної давності було 01.04.2020, а Закон № 540-ІХ набрав чинності 02.04.2020, з огляду на встановлені карантинні обмеження, які діяли на час позовної давності, вимоги ст. 257, частини п`ятої статті 267, пункту 12 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, а також встановлені судами обставини, обґрунтованим є висновок про поважність причин пропуску позивачем строку позовної давності.
Отже, існує суперечлива судова практика щодо питання, чи продовжуються строки, які мали б спливти під час дії карантину, затвердженого Постановою № 211, але до набрання чинності Законом № 540-ІХ, тобто у період з 12.03.2020 по 02.04.2020.
Водночас судом враховано, що в даній справі не залежно від доводів сторін, ні станом на 12 березня 2020 року, ні станом на 02 квітня 2020 року строк давності за даним позовом не сплив та в подальшому був продовжений в силу наведеного вище Закону.
Крім того, Законом України №2120-ІХ від 15 березня 2023 року Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу було доповнено п. 19, у відповідності до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
За таких обставин, суд відхиляє доводи відповідача про пропуск позивачем позовної давності.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
На підставі викладеного, та керуючись ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване управління №609 Спецбуд, вул. Нечуя Левицького,55, м. Черкаси, ідентифікаційний код 40856032 на користь комунального підприємства Черкасиводоканал Черкаської міської ради, вул. Гетьмана Сагайдачного, 12, м. Черкаси, ідентифікаційний код 03357168 110 849 грн. 11 коп. збитків та 2 684 грн. 00 коп. судового збору.
Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 02 жовтня 2023 року.
Суддя А.В.Васянович
скопійовано
-
скопійовано
-
