ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 537/1366/19 Номер провадження 22-ц/814/4129/23Головуючий у 1-й інстанції Маханьков О.В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2023 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Обідіної О.І.,

суддів: Бутенко С.Б., Прядкіної О.В.,

за участю секретаря: Владімірова Р.В.

розглянула увідкритому судовомузасіданні вм.Полтаві,в режимівідеоконференції,апеляційні скарги ОСОБА_1 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 березня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, Державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого Кременчуцької міської ради Полтавської області Поркіної Лілії Олександрівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_4 про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, рішення про державну реєстрацію права власності, скасування запису про право власності, визнання незаконними дій державного реєстратора прав на нерухоме майно, визнання майна об`єктами самочинного будівництва, усунення перешкод у користуванні об`єктами права власності шляхом знесення об?єктів самочинного будівництва, заборону вчинення дій,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив:

- визнати незаконним і скасувати рішення виконавчого комітету Крюківської районної ради міста Кременчука Полтавської області від 10 лютого 2005 року № 46 «Про визнання права власності на гараж за гр. ОСОБА_1 на садибі по АДРЕСА_1 ;

- визнати незаконним і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу) з індексним номером 40583569 від 11 квітня 2018 року, скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 25676865 про право власності ОСОБА_1 на об`єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , а також визнати незаконними дії державного реєстратора Поркіної Л. О., які полягали у внесенні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про прибудову до гаража (тимчасову) під літерою «е1» як складову об`єкта нерухомого майна з реєстраційним № 1528715853104;

- визнати гараж під літерою «Е» та прибудову до гаража (тимчасову) під літерою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », на АДРЕСА_1 , об`єктами самочинного будівництва;

- усунути перешкоди у користуванні належним на праві власності житловим будинком з господарськими будівлями по АДРЕСА_2 , а також земельною ділянкою, кадастровий номер 5310436500:09:003:1068, за цією ж адресою, шляхом знесення за рахунок ОСОБА_1 гаража під літерою «Е» та прибудови до гаража (тимчасової) під літерою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які знаходяться за цією адресою на земельній ділянці із кадастровим номером 5310436500:09:003:0123;

- заборонити ФОП ОСОБА_2 провадити господарську діяльність із технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити ОСОБА_1 передавати у користування іншим особам земельну ділянку (її частину), кадастровий номер 5310436500:09:003:0123, для провадження господарської діяльності з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що йому на праві приватної власності належить житлове господарство за адресою АДРЕСА_2 , а також земельна ділянка для його обслуговування (присадибна ділянка) за цією ж адресою. Власником земельної ділянки з житловим будинком з господарськими будівлями і спорудами, який межує з його господарством, за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , який без отримання передбачених законодавством дозволів, без розроблення та затвердження проекту, без введення в установленому законом порядку в експлуатацію, з порушенням нормативно-правових актів у галузі будівництва здійснив за вказаною адресою будівництво гаража під літерою «Е», який в подальшому самочинно реконструював у будівлю майстерні для ремонту та технічного обслуговування автотранспортних засобів, зокрема, за рахунок влаштування прибудови під літерою «е1» до цього гаража.

Вважає, що будівництво ОСОБА_1 гаража з подальшою реконструкцією в будівлю майстерні, створює йому перешкоди у реалізації права володіння, користування та розпорядження належним йому майном, оскільки відстань від стіни належного ОСОБА_1 гаража під літерою «Е» до стіни його житлового будинку складає лише 2,82 м при нормі 8,0 м, а відстань від стіни прибудови під літерою «е1» до житлового будинку становить лише 3,0 м при нормі 10,0 м, що не відповідає протипожежним вимогам пункту 2.10 додатку 1 Державних будівельних норм (далі - ДБН) 79-92 «Житлові будинки для індивідуальних забудовників України», пункту 3.25а* додатку 3.1 (обов`язковий) «Протипожежні вимоги», ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».

Також зазначав, що гараж під літерою «Е» та прибудова до нього «е1», фактично знаходяться на межі із земельною ділянкою по АДРЕСА_2 , що не відповідає вимогам пункту 3.25* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», відповідно до яких відстань до межі суміжної земельної ділянки від конструкції стіни будівлі, яка найбільше виступає, треба приймати не менше 1,0 м. Усунення порушень вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва, допущених ОСОБА_1 , без проведення демонтажу, неможливе.

В позасудовому порядку вирішити спір не вдалося, оскільки ОСОБА_1 на претензії не реагує.

Вимоги до державного реєстратора вмотивовані тим, що державна реєстрація прав на самочинне майно була проведена за відсутності в розпорядженні реєстратора даних про прийняття гаража під літерою «Е» в експлуатацію в порядку, який встановлено законом, та за відсутності в розпорядженні реєстратора правовстановлюючого документа, який підтверджував би право ОСОБА_1 на відповідний гараж.

Вимоги до ФОП ОСОБА_2 обґрунтовані тим, що останній, будучи сином відповідача ОСОБА_1 , є фактичним володільцем та користувачем гаража під літерою «Е» та прибудови під літерою «е1» по АДРЕСА_1 , тобто будівлі майстерні для ремонту та технічного обслуговування автотранспортних засобів.

При цьому проводячи господарську діяльність із технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів у спірних об`єктах, останні не були переведені у виробниче (нежитлове) приміщення, як і не змінювалось цільове призначення присадибної ділянки (її частини) за цією адресою.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 вересня 2021 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано незаконним і скасовано рішення виконавчого комітету Крюківської районної ради міста Кременчука Полтавської області від 10 лютого 2005 року № 46 «Про визнання права власності на гараж за гр. ОСОБА_1 на садибі по АДРЕСА_1 ».

Визнано незаконним і скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу) з індексним номером 40583569 від 11 квітня 2018 року, скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 25676865 про право власності ОСОБА_1 на об`єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , а також визнано незаконними дії державного реєстратора Поркіної Л. О., які полягали у внесенні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про прибудову до гаража (тимчасову) під літерою «е1» як складову об`єкта нерухомого майна з реєстраційним № 1528715853104.

Визнано гараж під літерою «Е» та прибудову до гаража (тимчасову) під літерою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , об`єктами самочинного будівництва.

Усунуто ОСОБА_3 перешкоди у користуванні належними йому на праві власності житловим будинком з господарськими будівлями на АДРЕСА_2 , а також земельною ділянкою, кадастровий номер 5310436500:09:003:1068, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести за свій рахунок гараж під літерою «Е» та прибудови до гаража (тимчасової) під літерою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, що має кадастровий номер 5310436500:09:003:0123.

Заборонено ФОП ОСОБА_2 провадити господарську діяльність із технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів за адресою: АДРЕСА_1 .

Заборонено ОСОБА_1 передавати у користування іншим особам земельну ділянку (її частину), кадастровий номер 5310436500:09:003:0123, для провадження господарської діяльності з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів.

Ухвалюючи рішення місцевий суд дійшов висновку, що побудовані за адресою АДРЕСА_1 гараж та прибудова до нього є самочинним будівництвом, які побудовані з порушенням норм «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» та не відповідають протипожежним вимогам пункту 2.10, додаток 1 ДБН 79-92 «Житлові будинки для індивідуальних забудовників України», пункту 3.25а* додаток 3.1 (обов`язковий) «Протипожежні вимоги», ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», що підтверджується висновком експерта та іншого способу відновлення права позивача як шляхом знесення вказаних прибудов - не існує.

Задоволення позовних вимог до виконавчого комітету мотивоване тим, що останній не мав повноважень щодо визнання права власності на об`єкти самочинного будівництва, згідно чинного на той час законодавства.

Додатковим рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 червня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, з Ддепартаменту державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області пропорційно розміру задоволених позовних вимог судові витрати в сумі 1009,20 грн. з кожного на користь ОСОБА_3 .

З рішенням суду першої інстанції не погодилися відповідачі ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

В своїх апеляційних скаргах, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просять рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Вважають, що як ОСОБА_5 райради при винесенні рішення № 46 від 10.02.2005 р., так і державний реєстратор здійснюючи реєстрацію речового права діяли у межах своїх повноважень та відповідно до норм чинного законодавства.

Вважають не доведеними належними і допустимими доказами факти порушень прав та інтересів суміжного землевласника ОСОБА_3 ..

Вказують що ФОП ОСОБА_2 не є власником гаража по АДРЕСА_1 та не здійснює за цією адресою господарську діяльність, а задовольняючи позов в частині заборони передавати в користування іншим особам земельну ділянку, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , суд порушив його право розпоряджатися власністю.

Справа розглядалася судами різних інстанцій неодноразово.

Постановою Верховного Суду від 11 серпня 2022 року касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, рішення про державну реєстрацію права власності, скасування запису про право власності, визнання майна об`єктами самочинного будівництва, усунення перешкод в користування об`єктами права власності шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва скасовано, справу направлено на новий розгляд в цій частині до апеляційного суду.

Мотивувальну частину постанови суду в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним дій державного реєстратора та заборону ФОП ОСОБА_2 провадити господарську діяльність із технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів змінено, викладено їх в редакції цієї постанови. В решті постанову Полтавського апеляційного суду залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 14 червня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду.

На даний час, з урахуванням постанов Верховного Суду та постанови апеляційної інстанції, в тій частині, яка залишилась без змін після їх перегляду, предметом даного апеляційного перегляду є рішення суду в частині задоволених вимог про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, рішення про державну реєстрацію права власності, скасування запису про право власності, визнання майна об`єктами самочинного будівництва, усунення перешкод в користуванні об`єктами права власності шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, приходить до висновку про наявність підстав для їх часткового задоволення.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Виконкому Кременчуцької міської ради депутатів трудящих від 05 березня 1958 року № 93/1 ОСОБА_6 надано право індивідуальної забудови на земельній ділянці на АДРЕСА_2 , площею 510 кв. м. Також між відділом комунального господарства виконкому Кременчуцької міської ради депутатів трудящих, з однієї сторони, та ОСОБА_6 як забудовником, з іншої сторони, укладено договір № 40 на право будівництва індивідуального житлового будинку. План відводу земельної ділянки для індивідуальної забудови згідно з типовим проектом № 181-1 у АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_6 погоджений головним архітектором м. Кременчука та землеміром 22 березня 1958 року. Також у матеріалах справи наявний акт, датований березнем місяцем 1958 року, про проведення в натурі відводу земельної ділянки для індивідуальної житлової забудови по АДРЕСА_2 , площею 510 кв. м.

Також судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу від 10 січня 2014 року частки в праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями, один з яких посвідчено приватним нотаріусом Медяник О. В. та зареєстровано в реєстрі № 112, інший посвідчено приватним нотаріусом Веселовським А. Г. та зареєстрований у реєстрі під № 54, набув право власності на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 , зареєструвавши у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності 10 січня 2014 року, записи про право власності № 4199078, виконавець Медяник О.В., а також № 4200391, виконавець Веселовський А.Г., що підтверджується витягами із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10 січня 2014 року № 15935610 та № 15940908 відповідно.

Земельна ділянка по АДРЕСА_2 на праві власності також належить позивачу ОСОБА_3 . Вона має кадастровий номер 5310436500:09:003:1068, площу 514 кв. м, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), код 02.01.

Рішенням Виконкому Кременчуцької міської ради депутатів трудящих від 15 квітня 1959 року за № 149/30 ОСОБА_7 надано право індивідуальної забудови на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , площею 510 кв. м. План відводу земельної ділянки для індивідуальної забудови згідно з типовим проектом № 181-1-а у АДРЕСА_1 погоджено головним архітектором міста Кременчука та інженером-геодезистом 04 травня 1959 року. Згідно з експлікацією у плані відводу на земельній ділянці має бути розташований житловий будинок під літерою «А», сарай під літерою «Б» тип № 2, убиральня і сміттєвий ящик під літерою «В», огорожа дерев`яна типу № 30. Всі будівлі під вогнетривкою покрівлею. Також у матеріалах справи наявний акт, датований квітнем місяцем 1959 року, про проведення в натурі відводу земельної ділянки для індивідуальної житлової забудови на АДРЕСА_1 , площею 510 кв. м.

Відповідно до плану відводу земельної ділянки для індивідуальної забудови згідно з типовим проектом № 181-1-а по АДРЕСА_1 , відстань між житловим будинком під літерою «А» на ділянці по АДРЕСА_1 та будівлею на сусідній садибі АДРЕСА_2 має складати 8,0 м.

Згідно з рішенням виконавчого комітету від 15 квітня 1959 року № 149/30 між відділом комунального господарства виконкому Кременчуцької міської ради депутатів трудящих, з однієї сторони, та ОСОБА_7 як забудовником, з іншої сторони укладено договір від 07 травня 1959 року № 63 про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, який посвідчено в нотаріальному порядку 13 травня 1959 року за реєстровим № 2988. За умовами цього договору забудовник зобов`язався побудувати на вказаній земельній ділянці по АДРЕСА_1 житловий одноповерховий глинобитний будинок житловою площею 21,7 кв. м на відстані 3,0 м від червоної лінії; сарай глинобитний критий; вбиральню; огородити садибу з боку вулиці (провулка) дерев`яним забором висотою 1,1 м.

Умовами пункту 3 договору № 63 на право будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 передбачено, що будівництво зведених на земельній ділянці будівель і споруд повинно бути проведено в суворій відповідності з проектом будівництва, який затверджено управлінням головного архітектора міста Кременчука. Крім того, вказаний договір № 63 містить умову про те, що забудовник зобов`язаний при зведенні будівель виконувати всі чинні будівельні, протипожежні, санітарні правила і за порушення таких несе встановлену законом відповідальність.

Згідно з договором купівлі-продажу від 04 січня 1981 року, посвідченим державним нотаріусом Першої кременчуцької державної нотаріальної контори, в реєстрі №2-8, відповідач ОСОБА_1 придбав незакінчений будівництвом 15 % готовності жилий будинок, розташований на землях держфонду по АДРЕСА_1 . Як зазначено в договорі, незакінчений будівництвом жилий будинок належить продавцю на підставі договору № 63 на право будівництва індивідуального житлового будинку, посвідченого в нотаріальному порядку 13 травня 1959 року за реєстровим № 2988. За умовами договору купівлі-продажу всі права і обов`язки із закінчення будівництва переходять до набувача ОСОБА_1 .

Відповідно до акту приймання індивідуального домоволодіння, який згідно з відомостями відповідного грифу на ньому затверджено рішенням від 25 серпня 1988 року № 283/3 виконавчого комітету ради народних депутатів Крюківського району м. Кременчука, підтверджується, що Крюківська районна комісія м. Кременчука прийняла пред`явлене ОСОБА_1 домоволодіння на АДРЕСА_1 . У пункті 4 цього акта вказано, «надворные постройки состоят из летней кухни, сарая, гаража, уборной, летнего душа».

У період із 1993 року до 2000 року включно, відповідач ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 здійснив будівництво ще одного гаража (зі сторони суміжного домоволодіння АДРЕСА_2 ), який і в технічному паспорті Кременчуцького міського бюро технічної інвентаризації станом на 28 грудня 2004 року, і в технічному паспорті Кременчуцького відділення Полтавської ТПП станом на 01 березня 2018 року позначено літерою «Е». У технічному паспорті Кременчуцького відділення Полтавської ТПП станом на 01 березня 2018 року вказано, що гараж під літерою «Е» - 1993 року побудови. У заяві від 14 січня 2005 року на ім`я голови Крюківської районної ради вказано, що гараж побудовано в 2000 році. У відзиві на позов відповідач ОСОБА_1 вказав, що будівля гаража по АДРЕСА_1 була зведена у 2000 році.

В подальшому відповідачем ОСОБА_1 на території садиби по АДРЕСА_1 зведено прибудову до гаража, яка в технічному паспорті Кременчуцького відділення Полтавської ТПП станом на 01 березня 2018 року позначена літерою «е1». Згідно з відомостями цього технічного паспорту прибудова під літерою «е1» до гаража під літерою «Е» - 2007 року побудови.

У квітні місяці 2018 року державним реєстратором Поркіною Л. О. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис за № 25676865 про право власності відповідача ОСОБА_1 на об`єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок з господарськими будівлями, земельна ділянка місця розташування вказана як ділянка, що має кадастровий номер 5310436500:09:003:0123, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1528715853104. Підставою внесення запису про право власності до реєстру було рішення державного реєстратора Поркіної Л. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу) з індексним номером 40583569 від 11 квітня 2018 року.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно об`єкт нерухомого майна на АДРЕСА_1 , на який за відповідачем ОСОБА_1 зареєстровано право власності, де вказано: житловий будинок загальною площею 71,2 кв. м, житловою площею 40,3 кв. м, під літерою «А», господарські будівлі та споруди, а саме: відкрита веранда під літерою «а», ганок під літерою «аг», гараж під літерою «Б», господарсько-побутовий блок під літерою «В», прибудова під літерою «в», погріб під літерою «вп», сарай-вбиральня під літерою «Г,г», літній душ під літерою «Д», гараж під літерою «Е», прибудова до гаража під літерою «е1», яма вигрібна під літерою «І», колодязь під літерою «К», огорожа № 1, бруківка № 3.

Вважаючи, що вказані будови гаражу «Е» та прибудови до гаражу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » здійснені самочинно та з порушенням будівельних норм, що порушують його права, як сусіда - суміжного користувача, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд, на підставі висновків будівельно технічного дослідження, якими встановлено порушення будівельних та протипожежних вимог при будівництві гаражу «Е» та прибудови до нього «е1», дійшов висновку про наявність підстав для усунення перешкод позивачу шляхом знесення вказаних самочинних будівель.

Також суд встановив відсутність повноважень у виконавчого органу міської влади щодо визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва.

В частині задоволених вимог до державного реєстратора місцевий суд дійшов висновку, що останній здійснив державну реєстрацію спірних об`єктів нерухомості всупереч ст. 31 ЗК України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яка передбачає державну реєстрацію після прийняття майна в експлуатацію. Жодних даних про прийняття гаражу «Е» в експлуатацію надано не було. Окрім того, державний реєстратор в разі відсутності документів щодо введення майна в експлуатацію мав прийняти рішення про зупинення розгляду заяви, що не було ним здійснено.

Колегія суддів не може в повній мірі погодитись з вказаними висновками суду першої інстанцій з огляду на наступне.

Згідно акту приймання індивідуального домоволодіння, затвердженого рішенням №283/3 від 25.08.1988 року Виконкому ради народних депутатів Крюківського району м. Кременчука, вбачається, що Крюківська районна комісія м. Кременчука прийняла пред`явлене ОСОБА_1 домоволодіння по АДРЕСА_1 . У п. 4 цього акту вказано, «надворные постройки состоят из летней кухни, сарая, гаража, уборной, летнего душа».

Також місцевий суд зазначив, що у проміжок часу із 1993 по 2000 рік включно, ОСОБА_1 , за вищевказаною адресою здійснив будівництво ще одного гаражу (зі сторони сусіднього домоволодіння позивача, який і в технічному паспорті КМ БТІ станом на 28.12.2004 року, і в технічному паспорті Кременчуцького відділення Полтавської ТПП станом на 01.03.2018 року позначено літ. «Е».

Встановити конкретну дату будівництва вказаного капітального гаражу за наявними матеріалами справи не представилось можливим, однак жодні з них не засвідчують того факту, шо гараж був побудований після 01.01.2004 року.

Так, згідно до заяви ОСОБА_1 від 14.01.2005 на ім`я голови Крюківської районної ради, останній просив визнати за ним право власності на гараж , що побудований ним в 2000 р. без відповідного дозволу на власній садибі по адресою АДРЕСА_1 .

Тобто, матеріалами справи доводиться та не заперечується сторонами факт побудови відповідачем ОСОБА_1 вказаного гаражу без відповідного дозволу органу місцевого самоврядування, тому з метою його узаконення останній звернувся до компетентного органу.

При цьому, вирішенню вказаного питання передувало винесення державною пожежною частиною м. Кременчука експертного висновку про те, що державний пожежний нагляд Крюківського району м. Кременчука як виняток не заперечує проти подальшої експлуатації самовільно збудованого гаражу літ «Е» при умові дотримання нормативних актів з пожежної безпеки при будівництві та погодження скорочення нормативних відстаней з органами виконавчої влади.

Згідно висновку про можливість розташування об`єкту №479/03 -01 від 27.01.2005, беручи до уваги рішення санітарно-технічної ради Кременчуцька міська санітарно-епідеміологічна станція погодила таке розміщення самовільно побудованого гаражу літ. «Е» у приватному домоволодінні по АДРЕСА_1 за таких умов - отримання погодження з власниками сусідніх земельних ділянок про можливість розведення об`єкту.

Відсутність надання таких погоджень суміжними землевласниками позивачем по справі не доведена, а відтак у суду не має правових підстав вважати, що такі погодження сусідами не надавались.

Врахувавши наявність погодження контролюючих органів, виконавчим комітетом Крюківської районної ради м. Кременчука 10.02.2005 р. було прийнято рішення №46 вважати власником гаражу літ. «Е» розміром 8,60*4,05 м на садибі по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та зобов`язано останнього в місячний термін вести зміни до технічної документації в МБТІ.

Оспорюючи законність вказаного рішення органу місцевого самоврядування позивач посилався на те, що за змістом ст. 31 Закону України «Про органи місцевого самоврядування» виконавчі комітети не були наділена такими повноваженнями.

З вказаним твердженням не може погодитись колегія суддів з огляду на наступне.

Згідно ст. 11 ЗУ «Про місцеве самоврядування» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Підпунктом 5 п. «б» ст. 30 вказаного Закону, (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад делеговані повноваження щодо обліку відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням.

За змістом статті 31 вказаного закону визначено повноваження виконавчих комітетів у галузі будівництва, до яких зокрема віднесено надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій.

За змістом ст.30-1 Закону України від 20 квітня 2000 року № 1699 «Про планування і забудову територій», ст.18 Закону України від 16 листопада 1992 року № 2780 «Про основи містобудування» будівництво об`єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад, які можуть делегувати це право відповідним виконавчим органам;

Відповідно до пп. 10 п. б ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та пункту 6.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/ 5, виконавчі комітети селищних рад здійснюють реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані в межах відповідної території, з видачею свідоцтва про право власності.

Так, на час побудови спірного гаражу діяв ЦК України редакції 1963 р., який не містив поняття «самочинне будівництво», натомість визначав поняття «самовільне будівництво», а також не передбачав судовий порядок вирішення спорів про самочинне будівництво.

Виходячи з системного аналізу наведених нормативних документів можливо дійти висновку, шо при розгляді заяви ОСОБА_1 та визнання його власником самочинно побудованого гаражу орган місцевого самоврядування виконавчий комітет Крюківської районної ради м. Кременчука діяв в межах своїх повноважень, а відтак визнавати незаконним та підлягаючим скасуванню його рішення №46 від 10.02.2005 року правових підстав не має.

За вказаних обставин колегія суддів не вбачає підстав для визнання гаражу літ. «Е» в домоволодіння по АДРЕСА_1 об`єктом самочинного будівництва в розумінні ст. 376 ЦК України, оскільки вказане нерухоме майно було збудоване до набрання чинності ЦК України, тому поширювати на нього режим самочинного об`єкта, як то визначає зазначена норма права - буде означати порушення принципу дії закону в часі.

Згідно рішення 22 сесії 4 скликання Крюківської районної ради від 11.08.2005 року ОСОБА_1 08 грудня 2005 року оформив державний акт серії ПЛ № 202647 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5310436500:09:003:0123 площею 490 м2 за адресою АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням земельної ділянки - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Усуваючи позивачу перешкоди в користуванні належним йому будинком, шляхом знесення ОСОБА_1 гаражу «Е», місцевий суд посилався на висновок експерта, яким було встановлено невідповідність його розташування до межі сусідньої ділянки, що свідчить про невідповідність вимозі п. 3.25 ДБН 360-92.

Згідно висновку експерта від 31.07.2018 року № 7/7-18 розміщення гаражу літ. «Е», прибудови літ. «е1» до гаражу в домоволодінні по АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_1 , на межі із земельною ділянкою з кадастровим номером 5310436500:09:003:1068, що знаходиться по АДРЕСА_2 , не відповідає вимогам п. 3.25* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», згідно з яким для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м.

Між тим,місцевий судне звернувувагу,що станомна часпроведення експертизи 31.07.2018 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", порушення яких при будівництві гаражу літ. «Е» було встановлено проведеною експертизою, втратили чинність на підставі Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 100 від 23.04.2018 з набранням чинності ДБН В.2.2-12:2018.

При цьому, поза увагою суду залишилось, що на час узаконення власником домоволодіння ОСОБА_1 самовільно побудованого гаражу ним було отримано погодження від власників суміжних на той час земельних ділянок (інше позивачем не доведено) та отримано необхідні експертні висновки про можливість експлуатації гаражу, що і було прийнято до уваги при винесення рішення виконавчим комітетом в 2005 році.

Так, згідно експертного висновку 13-ої самостійної державної пожежної частини м. Кременчук, Державний пожежний нагляд Крюківського району м. Кременчука, як виняток не заперечує проти подальшої експлуатації самовільно побудованого гаражу літ. «Е» на території садиби за адресою АДРЕСА_1 при умові дотримання нормативних актів з пожежної безпеки при будівництві та погодження скорочення нормативних відстаней з органами виконавчої влади.

Згідно висновку Кременчуцької СЕС від 27.01.2005 на підставі рішення санітарно-технічної ради від 21.01.2005, остання погодила розміщення самовільно побудованого гаражу літ. «Е» у приватному домоволодінні по АДРЕСА_1 за умов отримання погодження з власниками сусідніх земельних ділянок про розміщення об`єкта.

Тобто, зважаючи на погодження контролюючих органів рішенням виконавчого комітету Крюківської районної ради міста Кременчука Полтавської області № 46 від 10.02.2005 року вирішено вважати ОСОБА_1 власником гаража літ. «Е».

Вказане рішення органу місцевого самоврядування є ненормативним актом, яке передбачає конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовується одноразово й після реалізації вичерпує свою дію фактом виконання та не є правовстановчим документом.

У ОСОБА_1 на підставі вказаного рішення виконкому не виникло право власності на гараж літ. «Е», а лише виникла правова підстава для оформлення такого права, яке повинне було вже існувати на момент звернення до позивача. Отже, рішення співвідповідача саме по собі не є правовстановчим документом, а лише легітимізує наявне право власності, створює правову підставу для оформлення (державної реєстрації) речового права на майно в установленому законом порядку.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що рішення виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука № 46 від 10.02.2005 року було винесено уповноваженим органом в межах своєї компетенції та вичерпало свою дію.

Встановлені апеляційним судом обставини свідчать про помилковість висновків суду щодо наявності підстав для усунення перешкод позивачу шляхом знесення гаражу літ. «Е», а отже рішення суду в цій частині підлягає скасуванню, з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні вимог про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету, про визнання гаражу літ. «Е» об`єктом самочинного будівництва та про його знесення в порядку ст. 376 ЦК України як способу усунення перешкод в користуванні належними позивачу домоволодінням.

Щодо вимог ОСОБА_3 про знесення прибудови (тимчасової) літ. «е1» колегія суддів зазначає наступне.

Вказана тимчасова споруда за своєю характеристикою не являється нерухомим майном, а відтак не має статусу окремого об`єкту нерухомості, а фактично є лише прибудовою до гаражу літ. «Е».

Тимчасова прибудова, позначена в технічному паспорті літ. «е1» являє собою конструкцію з металічного профілю, не маючою фундаменту, з бетонною підлогою та інженерним забезпеченням.

Згідно даних технічного паспорту Кременчуцького відділення Полтавської ТПП станом на 01.03.2018 року дата будівництва прибудови літ. «е1» до гаража літ. «Е» зазначена 2007 рік.

Як вбачається з висновку експерта від 31.07.2018 року за № 7/7-18 відстань від стіни належного позивачу житлового будинку до стіни належного відповідачу ОСОБА_1 гаражу літ. «Е» складає лише 2, 82 м при нормі 8, 0 м, а відстань від стіни належного позивачу на праві власності житлового будинку до стіни належної ОСОБА_1 прибудови літ. «е1» фактично становить лише 3, 0 м при нормі 10 м. За вказаним вище висновком експерта це не відповідає протипожежним вимогам п. 2.10, додаток 1 ДБН 79-92 «Житлові будинки для індивідуальних забудовників України», п. 3.25а* додаток 3.1 (обов`язковий) «Протипожежні вимоги», ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».

Встановлені висновком експерта порушення протипожежних вимог під час будівництва прибудови гаражу літ. «е1» створюють перешкоди позивачу у вигляді недотримання протипожежного розриву між цією спорудою та будинком позивача, оскільки є небезпека експлуатації такого приміщення, яка може виникнути в разі пожежі.

Якщо при будівництві гаражу літ «Е» ОСОБА_1 були отримані погодження контролюючих органів та отримані дозволи власників суміжних ділянок на розміщення гаражу, то на відміну від будівництва гаражу літ «Е», прибудова до нього літ. «е1», здійснена самочинно, без дозволу відповідних контролюючих органів та без погодження із суміжними землекористувачами.

Відповідно до висновку судової будівельно- технічної експертизи №1825 від 28.02.2020, призначеної судом за клопотання відповідача ОСОБА_1 прибудова до гаражу позначена літ. «е1» не являється нерухомим майном та складається з залізобетонної плити основа, стін металевий каркас, обшитий профільними листами, а зсередини листами фанери, дах - металевий каркас обшитий листами фанери, покрівля- профільовані оцинковані листи.

Згідно до положень ст. 376 ЦК України правовою підставою знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проекту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.

При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з`ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.

Під істотним порушенням будівельних норм і правил, з огляду на положення законів України «Про основи містобудування», «Про архітектурну діяльність», «Про регулювання містобудівної діяльності», постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт», необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність та загрожує життю й здоров`ю людини, тощо.

Результат аналізу зазначених норм дає підстави для висновку про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці, але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

Такий правовий висновок щодо застосування норм матеріального права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц (провадження № 14-341цс18).

Законність знесення самочинного будівництва має бути оцінено на предмет пропорційності такого втручання.

Що стосується вимог ОСОБА_3 про визнання незаконним і скасування рішення про державну реєстрацію права власності, які були задоволені судом першої інстанції, колегія суддів вважає їх безпідставними.

Так, 05.04.2018 до управління державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області Борадавченком А.М. було подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Для проведення державної реєстрації прав власності за ОСОБА_1 на вищевказаний об`єкт нерухомого майна було подано відповідні документи: 1) технічний паспорт виданий БТІ Кременчуцького відділення Полтавської Торгово-промислової палати, 2) довідка №61/3974 від 22.09.2017 року КП «Кременчуцьке МБТІ Полтавської обласної ради», 3) договір купівлі-продажу від 04.01.1981, 4) акт приймання індивідуального домоволодіння від 25.08.1988 , №283/3 Крюківської районної ради народних депутатів мю. Кременчук, 5) декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 29.03.2018 № ПТ141180881325, Управління ДАБК Кременчуцької міської ради Полтавської області.

Окрім того, заявником було надано відомості щодо земельної ділянки (Кадастровий номер 5310436500:003:0123), на якій розташовано житловий будинок з господарськими будівлями; б) інформацію відносно Декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ПТ141180881325 від 29.03.2018, отриману з офіційного сайту Державної архітектурно-будівельної інспекції України; в) копію Рішення Виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області» Про визнання права власності на гараж за гр. ОСОБА_1 на садибі по АДРЕСА_1 » №46 від 10.02.2005 року.

Відповідно до ч.1 ст. 22 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Частиною 3 ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (станом на час здійснення державної реєстрації) визначено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах.

Згідно п. 18 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Пунктом 58 вказаного порядку, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав до Державного реєстру прав вносить відомості про об`єкт нерухомого майна відповідно до технічного паспорта на такий об`єкт та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Зважаючи, що прибудова до гаражу (тимчасова) літ. «е1» є некапітальною спорудою, а лише прибудовою до гаражу літ. «Е» дані про неї, як самостійний об`єкт нерухомого майна не були внесені до Державного реєстру, а лише внесені в графі «Додаткові відомості».

Окрім того, зважаючи на відсутність у поданому технічному паспорті даних щодо наявності самочинного будівництва та наявність рішення Виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчук «Про визнання права власності на гараж за ОСОБА_1 на садибі по АДРЕСА_3 від 10.02.2005 , державний реєстратор не мав підстав для відмови в державній реєстрації.

Додатково колегія суддів зазначає, що постановою Верховного Суду від 11.08.2022 р. визначені підстави відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до державного реєстратора, чиї дії останній просив визнати незаконними в частині внесення до Державного реєстру відомостей про прибудову до гаражу літ. «е1» як складову об`єкту нерухомого майна у зв`язку з їх пред`явленням до неналежного відповідача.

За вказаних обставин колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимоги про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису № 25676865 про право власності ОСОБА_1 на об`єкт житлової нерухомості за адресою АДРЕСА_1 .

Разом з цим, порушення протипожежних норм під час самочинного будівництва ОСОБА_1 тимчасової прибудови гаражу «літ. «е1» по справі наявні підстави для задоволення вимог ОСОБА_8 в частині знесення тимчасової прибудови літ. «е1», наявність якої як потенційно небезпечної споруди з точки зору не дотримання протипожежних норм при її зведенні створює перешкоди власнику в користуванні та володінні належним йому житловим домоволодінням.

За вказаних обставин, апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з постановленням по справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376 ч.1 п. п. 3, 4, ст. ст. 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 ,Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 березня 2021 року в частині визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, рішення про державну реєстрацію права власності, скасування запису про право власності, визнання майна об`єктами самочинного будівництва, усунення перешкод у користуванні об`єктами права власності шляхом знесення об?єктів самочинного будівництва скасувати та постановити в цій частині нове рішення.

Усунути перешкоди ОСОБА_3 , як власнику житлового будинковолодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом знесення за рахунок ОСОБА_1 тимчасової прибудови до гаражу літ. «е1», яка знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці, яка має кадастровий номер 5310436500:09:003:0123.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 вересня 2023 року.

Судді : О.І. Обідіна С.Б. Бутенко О.В. Прядкіна