-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Справа №2-469/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 липня 2010 року СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючої – судді Омелюх В.М.,
при секретарі – Ращик П.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт. Солоне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Солонянському районі Дніпропетровської області про визнання дій незаконними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни, визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити нарахування щомісячної соціальної державної допомоги як дитині війни та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги за 2006-2008 роки,
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити нарахування щомісячної соціальної державної допомоги як дитині війни та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги за 2006-2008 роки.
На обґрунтування своїх вимог позивачка посилається на те, що вона перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Солонянському районі, де отримує пенсію та є дитиною війни відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, статтею 6 якого передбачена виплата щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком, яку їй виплачують лише з 01 січня 2008 року у розмірі 10 % від мінімальної пенсії за віком замість передбачених 30%.
Статтями 76 і 100 Закону України від 20 грудня 2005 року “Про Державний бюджет України на 2006 рік” та п. 12 статті 71 Закону України № 489-У від 19 грудня 2006 року “Про Державний бюджет України на 2007 рік” було призупинено дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, але рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року визнано положення п.12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” неконституційними.
Законом України “Про державний бюджет України” на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” статтю 6 якого викладено в новій редакції, згідно з якою дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачувалась замість пенсії, виплачується підвищенням у розмірі надбавки, встановленого для учасників, та яка діяла до втрати чинності 22 травня 2008 року, в зв’язку з визнанням її неконституційною рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.
Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України “Про соціальний статус дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, а ст. 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті інших або нових законів, або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Розмір соціальної допомоги відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” становить 30 % мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня - 350 гривень, з 01 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень. Відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня - 380 гривень, з 01 квітня - 406 гривень, з 01 жовтня - 411 гривень. Відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня – 470 гривень, з 01 квітня - 481 гривню, з 01 липня – 482 гривні, з 01 жовтня – 498 гривень, в зв’язку з чим недоплачена державна соціальна допомога за вказані роки складає за 2006 рік в сумі 1290 гривень 60 копійок, за 2007 рік – 1442 гривні 70 копійок, за 2008 рік – 1737 гривень 90 копійок, яку просить стягнути з відповідача в примусовому порядку в загальній сумі 4471 гривня 20 копійок та визнати дії відповідача неправомірними, зобов'язавши здійснити нарахування соціальної державної допомоги за 2006-2008 роки.
Крім цього вважає, що вказані дії влади порушують її конституційні права, про порушення яких її повідомлено не було, а дізналася про це вона лише після отримання відповіді на її звернення до Управління пенсійного фонду.
У судове засідання позивачка, яка належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, не з’явилась. Згідно поданої до суду письмової заяви прохала розглядати справу у її відсутність, позов підтримала, в зв’язку з чим суд вважає можливим розгляд справи за відсутності позивачки.
Представник відповідача позовні вимоги позивачки не визнав та пояснив, що особам, які належать до категорії дітей війни, підвищення до пенсії виплачується у розмірі, передбаченому діючим законодавством, фінансове забезпечення якого здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Зокрема позивачу виплата такої допомоги здійснювалась у відповідності з вимогами закону у 2008 році в розмірі 10 % від мінімальної пенсії за віком, яка визначається у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. У 2006 та 2007 роках нарахування та виплата соціальної допомоги як дитині війни не проводилась в зв’язку з зупиненням дії законодавчих актів в цій частині та відсутністю бюджетного фінансування.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані сторонами письмові докази, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
У судовому з асіданні встановлено, що позивачка отримує пенсію за віком як непрацездатна особа (а.с.6,7,32-35) та відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Солонянському районі.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року (№2195-1У), що набрав чинності є з 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 №1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, в зв’язку з чим суд вважає за необхідне прийняти у своїх висновках саме цей термін “мінімальна пенсія за віком”, оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення і не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою даної статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до ст. 17 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05 жовтня 2000 року (№2017-111) до основних державних соціальних гарантій, які встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, включено мінімальний розмір пенсії за віком та розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат, які не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом, та який визначається відповідно до вимог Закону України “Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року (№966-Х1V).
Вирішуючи питання підставності позовних вимог позивача про підвищення розміру пенсії з урахування статусу дитини війни у 2006 році суд виходить з наступного.
Дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено на 2006 рік відповідно до п.17 ст. 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року №3235-ІV. Законом України від 19 січня 2006 року №3367-1У “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік” було внесено зміни та виключено п.17 ст. 77 зазначеного закону. Ці зміни набули законної сили через 10 днів після опублікування 22 березня 2006 року, тобто, 02 квітня 2006 року, що свідчить про те, що з цього періоду було відновлено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року в редакції станом на 01 січня 2006 року.
Разом з тим, відповідно до вимог ст. 110 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року (зі змінами згідно Закону України №3367-1У від 19 січня 2006 року) зазначене підвищення у 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, але Кабінет Міністрів України у 2006 році так і не визначив порядок виплати 30% надбавки до пенсії дітям війни, що в свою чергу виключало можливість збільшення пенсії цій категорії осіб.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про те, що вимоги позивачки про нарахування та виплати надбавки до пенсії у 2006 році задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на законі.
При вирішенні підставності та обґрунтованості позовних вимог позивача про підвищення розміру пенсії у 2007 році з урахуванням його статусу дитини війни суд виходить з наступного.
Дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 2007 рік відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року було зупинено та визначено відповідно до ст. 100 даного закону, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення як п. 12 ст. 71, так і ст. 100 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо зупинення дії ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 2007 рік та визначення порядку та кола осіб, яким такі виплати повинні були здійснюватися, і таким чином з дня винесення вказаного рішення відновлено дію ст. 6 цього Закону.
Враховуючи, що вказане рішення Конституційного суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті закону, що визнані неконституційними, суд вважає, що при розрахунку розміру допомоги дітям війни відповідачу слід керуватися саме ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, діючій до набрання законної сили Законом України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, згідно якої допомога дітям війни надається у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка повинна бути не меншою встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить офіційне тлумачення Конституції України та законів України, а з питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Згідно п.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.2000 року положення наведеної норми Конституції України щодо виконання рішень Конституційного Суду України необхідно розуміти так, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до частини другої статті 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Положеннями ч. 2 ст. 70 Закону України “Про Конституційний Суд України” щодо порядку виконання рішень, висновків Конституційного Суду України треба розуміти як право Конституційного Суду України у разі необхідності визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки його виконання та покласти обов'язок на відповідні державні органи забезпечити це виконання. При цьому незалежно від того, чи визначено в рішенні, висновку Конституційного Суду України порядок його виконання, відповідні державні органи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
Відповідно до абзацу другого пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №1-РП/99 від 09 лютого 1999 року, яким визначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, тобто на час дії бюджету відповідного року.
Вказане свідчить про те, що відповідач – Управління пенсійного фонду України в Солонянському районі повинен був зробити позивачу перерахунок пенсії, починаючи з 09 липня 2007 року, в той час як підстав для перерахунку пенсії за період з січня по 09 липня 2007 року відсутні, оскільки до цього періоду діяли положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року.
Згідно з ч.1 ст. 62 Закону України від 19 грудня 2006 № 489-У “Про Державний бюджет України на 2007 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2007 рік затверджений у наступному розмірі: з 01 січня - 380 гривень, з 01 квітня - 406 гривень, з 01 жовтня - 411 гривень. Відповідно до ч.3 ст. 62 цього Закону встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року №1058 з 01 квітня та з 01 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшені на 1 %.
Відповідно до ч. 2 ст. 85 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05 листопада 1991 року № 1788-Х1 (з наступними змінами та доповненнями) виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.
Таким чином, відповідач повинен був підвищити позивачу пенсію, починаючи з 22 липня по 31 грудня 2007 року в наступних розмірах:
липень-вересень 406 грн. + 1% = 410.06 грн. х 30% :100 х 3(в тому числі за 23 дні липня) = 337.08 грн.;
жовтень-грудень 411 грн. + 1% = 415.11 грн. х 30% : 100 х 3 = 373.59 грн., а всього за 2007 рік – 710.67 грн.
Підстави для перерахунку за період з січня по липень 2007 року відсутні, оскільки позивачем не надано доказів, а судом не встановлено, що він є інвалідом і йому повинні відповідно до ст. 100 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” виплачувати підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, оскільки вона виплачувалась особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Щодо обґрунтованості вимог позивачки по виплатам підвищення пенсії з урахуванням статусу дитини війни у 2008 році, суд виходить з того, що правові підстави для вирішення таких вимог є аналогічними з 2007 роком, при цьому судом враховується, що підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №2195-ІV “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветерани війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або (щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії) відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Відповідно до ч.4 ст. 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 58 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік, затверджено у наступному розмірі: - з 01 січня - 470 гривень, з 01 квітня - 481 гривня, з 01 липня - 482 гривні, з 01 жовтня - 498 гривень.
Підстави для підвищення пенсії в період з січня по 22 травня 2008 року відсутні, оскільки позивачу пенсія виплачувалася у збільшеному розмірі у січні - березні 2008 року на 47 гривень щомісячно (а.с.18), що складає 10% від 470 гривень прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а у квітні на 48 гривень 10 копійок (а.с.18), тобто відповідно до вимог зазначеного вище Закону, тому позовні вимоги за цей період задоволенню не підлягають.
Однак Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” № 107-VI від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195- IV в новій редакції і таким чином відновлено дію ст. 6 Закону України № 2195-ІV “Про соціальний захист дітей війни”.
Таким чином, відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону, починаючи з 22 травня 2008 року (за повний місяць відповідно до ч.2 ст. 85 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05 листопада 1991 року) по 31 грудня 2008 року в наступних розмірах:
З 22 травня – червень - 481 гри. х 30% : 100 = 51.15 грн. (144,3 грн. : 31 х 11) + 144.3 = 195.45 грн.;
липень – вересень - 482 грн. х 30% : 100 = 144,6 грн. x 3 = 433.80 грн.;
жовтень – грудень - 498 грн. х 30% : 100 = 149,40 грн. х 3 = 448.20 грн.,
а всього за 2008 рік – 1077 гривень 45 копійок, при цьому фактично доплата була виплачена з 22 травня по 01 липня 2008 року у розмірі 48 гривень 10 копійок, з 01 липня по 01 жовтня 2008 року по 48 гривень 20 копійок, а з 01 жовтня по 31 грудня 2008 року по 49 гривень 80 копійок(а.с.33-34).
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач, починаючи з 22 травня 2008 року неправомірно застосовує п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, якою встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань”) до пенсії виплачується підвищення у розмірах: з 22 травня – 48 гривень 10 копійок, з 01 липня – 48 гривень 20 копійок, з 01 жовтня – 49 гривень 80 копійок (а.с.33,34), бо ці положення суперечать Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та Рішенню Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року. Вищевказане свідчить про те, що відповідач діяв не у спосіб, передбачений чинним законодавством на певний період часу, та не виконав рішення Конституційного Суду України, що стало причиною звернення позивача до суду.
Суд вважає необхідним визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати здійснити позивачці перерахунок та виплату підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року за період з липня по 31 грудня 2007 року та за період з травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням виплат, які були здійснені у цей період позивачці у меншому розмірі, ніж передбачено зазначеними вище нормами закону, або не виплачені. Відповідно до ч.2 ст. 87 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 06 грудня 1991 року суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Згідно з вимогами ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, в тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу відповідно до передбачених ч.2 ст.16 ЦК України способів захисту цивільних прав та інтересів та у визначені главою 19 ЦК України строки, в межах яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист цивільного праву та інтересу, та який відповідно до ст.257, ст.261 ЦК України по даній категорії справ визначений у три роки та який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Як вбачається з матеріалів справи позивач отримав від Управління пенсійного фонду України у Солонянському районі Дніпропетровської області лист з відповідними роз’ясненнями 31.03. 2010 року, а 19.04.2010 року звернулася з позовом до суду, в зв’язку з чим суд вважає, що строк звернення позивачки з позовом до суду пропущено не було.
Відповідно до ч. 2 ст. 88 ЦПК України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони з відповідача, якого звільнено від оплати судових витрат, то вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В зв’язку з частковим задоволенням позову, суд вважає необхідним стягнути з державного бюджету на користь позивачки понесені нею при зверненні з даним позовом до суду судові витрати у вигляді судового збору та витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи відповідно до задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 22, ч 2 ст. 51, 56 Конституції України; ст.ст. 3,6,7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”; Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”; Законом України “Про пенсійне забезпечення”; Законом України “Про державний бюджет України на 2006 рік”; Законом України “Про державний бюджет України на 2007 рік”; Законом України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”; Законом України, Законом України “Про прожитковий мінімум”; Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-пр/2007; Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-пр/2008; ст. 15,п10 ч.2 ст.16,174,177 ЦК України; ст.ст. 10, 11, 57, 61, 209, 212-215 України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Солонянському районі Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити нарахування щомісячної соціальної державної допомоги як дитині війни та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги за 2006-2008 роки задовольнити частково.
Визнати дії Управління пенсійного фонду України у Солонянському районі Дніпропетровської області щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком – незаконними.
Зобов’язати Управління пенсійного фонду України у Солонянському районі Дніпропетровської області здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням виплат, які були здійснені у цей період, відмовивши в задоволенні іншої частини позову.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) гривні 40 копійок та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 37 гривень.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд шляхом подання протягом десяти днів з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження та протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження поданням апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом строку, встановленого для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Текст рішення у повному обсязі складено 23 липня 2010 року.
Головуюча: суддя
скопійовано
-
скопійовано
-
