Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2023 р. № 520/12978/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання - Прокопенко Ю.А.,

представника позивача - Кобилінської О.К.,

представник відповідача - Браудо Х.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення, -

У С Т А Н О В И В :

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Акціонерне товариство "Харківобленерго", з адміністративним позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №236/35000401 від 29.11.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що скарга позивача до ДПС є повністю задоволеною через порушення строків контролюючим органом при її розгляді в ході адміністративного оскарження, оскільки відповідно до ст. 56 Податкового кодексу України (далі-ПКУ) рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) ДПС про продовження розгляду скарги на адресу позивача не надходило, розгляд скарги відбувся поза встановленим ПКУ строком. А також наполягав щодо відсутності вини у виникненні та накопиченні податкового боргу та зазначив, що основними факторами, є наступні чинники - це 1) дефіцит обігових коштів, викликаний непроведенням розрахунків дебіторами за постачання та розподіл електричної енергії, зокрема, із заборгованості КП «Харківводоканал» та КП «Харківські теплові мережі», яка є простроченою понад три роки; 2) через брак обігових коштів, до підприємства застосовувався «нульовий алгоритм» за постановами НКРЕКП, коли регулятором були установлені відрахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії у розмірі 100 % від сум надходжень коштів на поточні рахунки АТ «Харківобленерго» із спеціальним режимом використання як оплата за електроенергію за регульованими тарифами; 3) виконання АТ «Харківобленерго» зобов`язань за договором купівлі електричної енергії в ДП «Енергоринок» відбувалось в примусовому порядку (через «нульовий алгоритм» та «щодобові відрахування»), наявність судових рішень із забороною припинення електропостачання КП «Харківводоканал», товариство фактично здійснювало закупівлю електричної енергії для потреб комунального підприємства за власний рахунок; 4) при сплаті Товариством поточних податкових зобов`язань, застосовуються вимоги пункту 87.9 статті 87 ПК України, згідно з якими у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, що, в свою чергу, призводить до накопичення податкового боргу внаслідок нарахування пені та штрафних санкцій. Крім того, Позивач зазначив, що за період з 01.01.2020 по 13.09.2021 товариством був самостійно задекларований та своєчасно сплачений ПДВ за податковими деклараціями, у тому числі тими, що зазначені в Акті: за податковою декларацією з ПДВ за листопад 2020 р. сума податку на додану вартість склала 25 695 424,00 грн., підприємством був сплачений податок на додану вартість у розмірі 25 695 424,00 грн. що підтверджується платіжними дорученнями від 10.12.2020 № 2213686. та від 30.12.2020 № 2215943;. за податковою декларацією з ПДВ за грудень 2020 р. сума податку на додану вартість склала 31 268 922,00 грн., підприємством був сплачений податок на додану вартість у розмірі 31 268 922,00 грн. що підтверджується платіжними дорученнями від 12.01.2021 № 708/1 та від 29.01.2021 № 2898; за податковою декларацією з ПДВ за січень 2021 р. сума податку на додану вартість склала 24 800 222,00 грн., підприємством був сплачений податок на додану вартість у розмірі 24 800 222,00 грн. що підтверджується платіжними дорученнями від 08.02.2021 № 15042 та від 26.02.2021 № 5904; за податковою декларацією з ПДВ за лютий 2021 р. сума податку на додану вартість склала 27 694 846,00 грн., підприємством був сплачений податок на додану вартість у розмірі 25 650 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 09.03.2021 № 6705 та від 30.03.2021 № 8904 та зараховано в рахунок оплати стягнуті у примусовому порядку з розрахункових рахунків товариства кошти у березні 2021 року у сумі 2 046 739,19грн. Крім того, позивач зазначає, що у зазначений період здійснював оплати за рішенням суду по справі № 520/11487/19, яким був встановлений порядок його виконання. Зокрема, 18.12.2019 року, рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/11487/19 задоволено позов Офісу великих платників ДПС до AT «Харківобленерго» про стягнення з рахунків товариства у банківських установах податкового боргу у розмірі 319 977 984,59 грн. При цьому судом встановлений порядок його виконання, а саме: протягом січня-грудня 2020 року - у сумі 48 000 000,00 грн., зі сплатою до кінця кожного місяця податкового боргу рівними частинами по 4 000 000,00 грн., у тому числі з податку на додану вартість - 3 660 000,00 грн. та з податку на прибуток - 340 000,00 грн.; протягом січня 2021 року-листопада 2024 року - у сумі 266 311 776,00 грн. зі сплатою до кінця кожного місяця податкового боргу рівними частинами по 5 666 208,00 грн., у тому числі з податку на додану вартість 5 183 775,57 грн. та з податку на прибуток 482 432,43 грн.; в грудні 2024 року 5 666 208,59 грн., у тому числі податок на додану вартість 5 183 776,40 грн. та податок на прибуток 482 432,19 грн. Рішення суду у справі № 520/11487/19 набрало чинності 21.01.2020 року. Невідображення даних щодо стягнення податкового боргу в ІКП, на думку позивача, спричинило порушення ним термінів сплати грошових коштів. Позивачем звернуто увагу на те, що постановами Комінтернівського районного суду м. Харкова за наслідками розгляду справ від 26.06.2023 № 641/2424/23 та №641/2588/23 про притягнення до адміністративної відповідальності в.о. генерального директора АТ Харківобленерго ОСОБА_1 та головного бухгалтера АТ Харківобленерго Сітченко Л.І. закрито провадження у справах у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП, що свідчить про відсутність винних умисних дій АТ Харківобленерго як юридичної особи і платника податків. Також, позивач зазначив, що товариство не мало на меті удавано, цілеспрямовано ухилятися від своєчасності сплати податків. Навпаки, ним вживались та вживаються достатні заходи з метою своєчасної сплати податків. Зокрема, в якості доказів були надані до суду оригінали платіжних доручень, як за рішенням суду по справі № 520/11487/19 та і по сплаті поточних зобов`язань. Зважаючи на наведене, АТ "Харківобленерго" вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №236/35000401 від 29.11.2021 року незаконним, протиправним та таким, що підлягає скасуванню в судовому порядку.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання. Протокольною ухвалою від 20.09.2023 року закрито підготовче засідання та за письмової згоди обох сторін, розпочато розгляд справи по суті.

Відповідачем подано відзив на позов, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на приписи п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України (далі ПК України), відповідно до яких, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Податковий борг погашається у порядку календарної черговості його виникнення. В порушення вимог п. 50.1 ст. 50, п. 57.1 ст. 57 ПК України АТ «Харківобленерго» протягом граничних строків несвоєчасно сплачено суми узгоджених грошових зобов`язань з податку на додану вартість по податкових деклараціях та уточнюючих розрахунках у зв`язку із чим застосовано штрафні санкції у розмірі 54 729 707,00 грн. Вказані порушення слугували підставою для винесення Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №236/35000401 від 29.11.2021 року.

На підтримку своєї правової позиції, викладеної у позовній заяві, позивачем надано відповідь на відзив, а відповідачем заперечення на відповідь на відзив.

Під час судового розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав та мотивів, викладених у наданому до суду відзиві на позов, запереченні на відповідь на відзив та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності та, керуючись нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведена камеральна перевірка АТ "Харківобленерго" з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з ПДВ:

по податковій декларації за звітний період листопад 2020 року №9339489296 від 21.12.2020, граничний термін сплати зобов`язання 30.12.2020 ; по податковій декларації за звітний період грудень 2020 року №9369909145 від 20.01.2021, граничний термін сплати зобов`язання 30.01.2021 ; по податковій декларації за звітний період січень 2021 року №9031338838 від 22.02.2021, граничний термін сплати зобов`язання 28.02.2021; по податковій декларації за звітний період лютий 2021 року №9057769116 від 22.03.2021, граничний термін сплати зобов`язання 30.03.2021 у розмірі 109 459 413,90 грн., чим порушено п. 57.1 ст. 57 ПК України. Зведені дані по затримці сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з ПДВ наведено в додатку № 1 до акту від 28.10.2021 № 396/35-00-04- 01-01-12/00131954. У зазначений період підприємство здійснило платежів на суму 109 459 413,90 грн. на рахунок податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

На підставі висновків акту камеральної перевірки від 28.10.2021 №396/35-00-04-01-01-12/00131954 відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким до позивача за порушення строку сплати грошового зобов`язання з ПДВ застосовано штраф відповідно до п. п. 124.3 ст.124 ПК України у розмірі 50% від суми грошового зобов`язання в розмірі 54 729 707,00 грн.

Відповідно до ст. 56 ПК України позивачем подана скарга від 14.12.2021 № 01-15/16070 до Державної податкової служби (далі ДПС) про перегляд податкового повідомлення - рішення №236/35000401 від 29.11.2021 в адміністративному порядку.

Рішенням ДПС України №10885/6/99-00-06-03-01-06 від 03.05.2023 в задоволенні скарги відмовлено, оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін. Рішення про розгляд скарги позивачем отримане 10.05.2023.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Щодо доводів представника позивача про те, що податкові повідомлення-рішення вважаються скасованим у зв`язку із тим, що рішення контролюючого органу про результати розгляду скарги, винесене не в строк визначений ст. 56 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 56.8, 56.9 статті 56 ПК України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Водночас, як визначено пунктом 52-8 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених: статтею 56 цього Кодексу (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 цього Кодексу.

З першого календарного дня місяця, наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), перебіг строків, які зупинялися відповідно до цього пункту, продовжується з урахуванням часу, що минув до такого зупинення.

Положення вказаної статті розповсюджується на перебіг строків в частині процедури адміністративного оскарження встановлених статтею 56 ПК України. Саме таке тлумачення підтверджується усталеною судовою практикою, а тому суд критично оцінює доводи представника позивача щодо непоширення п. 52-8 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України на строки розгляду скарги товариства та чинність п. 56.8 та п. 56.9 протягом дії карантину.

Таким чином, оскільки на дату подання позивачем скарги до ДПС України, так і на дату розгляду цієї скарги в Україні безперервно діяв карантин, строк розгляду скарги платника податку на податкові повідомлення-рішення був зупинений, що виключає висновок про порушення контролюючим органом такого строку.

У той же час, суд надає оцінку по суті виявлених порушень в аспекті доводів сторін та застосованого розміру штрафу.

Статтею 67 Конституції України, закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п. 14.1.39. п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 31.1 ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податковою обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений в порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. (п. 54.1 ст.54 ПК України)

Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з п.124.1 ст. 124 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього па підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зазначена норма, як виплаває з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов`язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату. Після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Положеннями п. 124.2 ст. 124 ПК України визначено, що діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

З вищезазначеного, суд робить висновок, що застосування п. 124.2 ст. 124 ПК України, можливе лише у випадку встановлення податковим органом умислу в діях платника щодо не сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог п. 124.3. ст. 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Тобто, для застосування штрафу п. 124.3. ст. 124 ПК України податковому органу слід встановити повторність умислу в діях платника щодо не сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПКУ податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених ПКУ) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених ПКУ.

При цьому згідно з абзацом другим зазначеного пункту діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПКУ та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Отже, з системного аналізу вищевикладених норм, можна зробити висновок, що необхідною та достатньою підставою для встановлення умислу в діях платника, є встановлення обставин, які прямо стверджують що платник податку не тільки усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки а й бажав їх настання. Саме бажання настання негативних наслідків є необхідною та достатньою умовою для встановлення умислу.

У свою чергу, як визначено п. 112.2 ст. 112 ПКУ, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала змогу для дотримання правил та норм, за порушення яких ПКУ передбачено відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Положення пункту 109.3 статті 109 ПКУ містять перелік податкових правопорушень, для притягнення до відповідальності за які необхідно встановити вину платника податків. Це правопорушення, передбачені пунктами 123.2,123.3 та 123.5 статті 123 ПКУ, пунктами 124.2,124.5 статті 124 ПКУ, а також пунктами 125-1.2, 125-1.4 статті 125-1 ПКУ. І всі ці склади правопорушень передбачають умисел на їх вчинення.

Інші правопорушення, передбачені відповідними статтями ПК України, не вимагають встановлення вини для притягнення платника податків до відповідальності.

Cуд зазначає, що матеріали справи, зокрема, акт про результати камеральної перевірки від 29.10.2021 №396/35-00-04-01-12/00131954 та оскаржуване податкове повідомлення-рішення №236/35000401 від 29.11.2021 не містять мотивів встановлення в діях платника податку повторного умислу, а лише наявний висновок про накладення стягнення в межах п. 124.3 ст. 124 ПК України.

Тобто, відповідачем жодним чином не обґрунтовано застосування до платника податку саме п. 124.3 ст. 124 ПК України, положення якого передбачають накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання за діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів.

Крім того, суд не вбачає можливим встановлення в межах камеральної перевірки обставини, що свідчать про винність та умисність діянь платника податків, оскільки згідно з пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, та даних відповідних електронних систем, які об`єктивно не можуть підтвердити чи спростувати розумність, добросовісність і належну обачність платника податків, що є необхідним для встановлення його вини.

Аналізуючи зазначені законодавчі положення, суд дійшов висновку, що юридичним фактом, з яким законодавець пов`язує відповідальність у вигляді штрафу за п.124.2 і п.124.3 ст. 124 ПК України, є обов`язок доведення контролюючим органом умислу платника податків, а саме, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Натомість, акт камеральної перевірки не містить жодних обґрунтувань умисного вчинення позивачем порушення норм п. 57.1 ст. 57 ПК України.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Кодексу, матеріали перевірки це: акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід`ємною частиною; заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I Кодексу.

В акті перевірки в обов`язковому порядку зазначається можливість надання платником пояснень та додаткових документів у порядку визначеному статтею 86 Кодексу про вчинені ним податкові правопорушення.

Підставами для висновків під час проведення перевірок є наявні визначені статтею 83 Кодексу матеріали, зокрема це може бути наявні матеріали попередніх перевірок, що свідчать про здійснення платником податків аналогічного правопорушення (з урахуванням строку давності застосування штрафів за вчинення податкового правопорушення - 1095 днів).

Проте, акт перевірки таких відомостей не містить, а містить лише посилання на відомості щодо дати сплати зобов`язань та граничний строк сплати таких зобов`язань.

Верховний Суд у постанові від 04 березня 2021 року у справі №640/20899/18 зазначив, що при вирішенні питання своєчасності виконання платником податків податкового обов`язку за умови перебування такого платника під дією персональних економічних та інших обмежувальних заходів судам слід перевіряти, чи була у цієї особи за таких умов реальна можливість сплати належних платежів та зборів. У разі відсутності за наведених обставин для цього платника податків механізму виконання податкового обов`язку відповідальність за несвоєчасне його виконання не може бути покладена на нього в якості додаткового тягаря.

Верховний Суд, розглядаючи питання притягнення платників податків до відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання, неодноразово вказував, що податковий обов`язок є безумовним і першочерговим. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку законодавчо покладено на платника податків. Водночас, для вирішення питання про наявність/відсутність підстав для застосування до платника податку відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання необхідно встановити причини, що зумовили такий пропуск, та перевірити, чи вчинив платник податку усі залежні від нього дії з метою належного та своєчасного виконання податкового обов`язку.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 4 березня 2021 року у справі№640/20899/18, у разі доведеності того, що будь-якого іншого шляху виконання податкового обов`язку не було, то несвоєчасне його виконання з огляду на застосування персональних економічних та інших обмежувальних заходів до такого платника податків не утворює складу правопорушення, передбаченого статтею 109 ПК України.

З огляду на вказане суд не вбачав можливим установлення в межах камеральної перевірки обставини, що свідчать про винність та умисність діянь платника податків, оскільки згідно з пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, та даних відповідних електронних систем, які об`єктивно не можуть підтвердити чи спростувати розумність, добросовісність і належну обачність платника податків, що є необхідним для встановлення його вини.

Позивач вказує , що затримка сплати податку на додану вартість, визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 29.11.2021 №236/35000401 у розмірі 54 729 707,00 грн., штрафні санкції до нього нараховані за несвоєчасну оплату, відбулась у зв`язку з відсутністю у товариства фінансової можливості здійснити таку оплату вчасно про що податковий орган був обізнаний, що підтверджується наданими запереченнями до акту перевірки, однак про наявність обґрунтованих підстав не можливості підприємством належного та своєчасного виконання податкового обов`язку не відображено в акті перевірки.

Також, суд зазначає, що факт не своєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання є єдиним порушенням на яке посилається податковий орган, однак дані посилання не є доказом наявності умислу в діях позивача, а саме не є доказом наявності діяння, передбаченого п.124.3 цієї статті.

Оскільки відповідачем не доведено факт умислу в діяннях позивача та те, що таке діяння, передбачене пунктом 124.2 цієї статті, вчинені умисно повторно, застосування п.124.3ст. 124ПК України є протиправним.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного суду від 03 серпня 2023 року у справі № 520/22505/21.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові зазначеній вище.

Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова позиція Верховного Суду буде незмінною.

З акту перевірки судом встановлено, що податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 57.1 ст. 57 ПК України, що полягало у несвоєчасній сплаті протягом граничного строку узгоджених сум податкового зобов`язання з податку на додану вартість. Проте, акт перевірки відомостей про здійснення платником податків аналогічного правопорушення не містить, а містить лише посилання на відомості щодо дати сплати зобов`язань та граничний строк сплати таких зобов`язань.

Посилання скаржника на обізнаність позивача з термінами сплати узгодженої суми грошового зобов`язання суд вважає такими, що не свідчать про наявність умислу в його діях.

Слід зазначити, що в даному випадку до позивача застосована не та норма закону, а у суду відсутні повноваження застосовувати іншу норму закону для притягнення позивача до відповідальності, яку не застосував податковий орган під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. У даному випадку має місце не помилка в розрахунку застосованих до позивача санкцій, а помилка в застосуванні правової норми. Як вже було зазначено вище та вбачається з оскаржуваного податкового повідомлення - рішення його прийнято на підставі п. 124.3 ст. 124ПК України.

Однак, відповідачем не доведено факт умислу в діяннях позивача та те, що таке діяння, передбачене пунктом 124.2 цієї статті, вчинені умисно повторно, тому суд дійшов висновку, що застосування до позивача п. 124.3 ст. 124ПКУ є протиправним.

Крім того, контролюючий орган, з врахуванням висновків суду, в порядку передбаченому законодавством, може переглянути свої висновки про необхідність нарахування штрафних санкцій за результатами проведеної камеральної перевірки підприємства позивача.

Суд також бере до уваги, що постановами Комінтернівського районного суду м. Харкова за наслідками розгляду справ від 26.06.2023 № 641/2424/23 та №641/2588/23 про притягнення до адміністративної відповідальності в.о. генерального директора АТ Харківобленерго ОСОБА_1 та головного бухгалтера АТ Харківобленерго Сітченко Л.І. закрито провадження у справах у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП, що свідчить про відсутність винних умисних дій АТ Харківобленерго як юридичної особи і платника податків. .

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку, що податковий орган неправомірно нарахував позивачу штраф у розмірі 50% від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню у судовому порядку.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем не доведено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган діяв на підставі, у межах та у спосіб, визначені чинним законодавством України.

Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

За таких обставин, інші доводи сторін висновків суду не спростовують.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку , що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Акціонерного товариства "Харківобленерго" (вул. Плеханівська, буд. 149, м. Харків, 61037, ЄДРПОУ 00131954) до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Харків, 61052, ЄДРПОУ 44131658) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №236/35000401 від 29.11.2021, складене Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.

Стягнути на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків суму сплаченого судового збору у розмірі 26 840,00 грн (двадцять шість тисяч вісімсот сорок гривень 00 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 29.09.2023.

Суддя Д.А. Волошин