Провадження № 1-кп/742/171/23

Єдиний унікальний № 742/2092/21

УХВАЛА

28 вересня 2023 року місто Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,прокурора ОСОБА_3 ,обвинуваченого ОСОБА_4 ,його адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Прилуки кримінальне провадження внесеного до ЄРДР № 12018270210002013 від 04.12.2018 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Линовиця, Прилуцького району, Чернігівської обл., українця, громадянина України, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , одруженого, пенсіонера, маючого неповнолітню дитину,раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.1ст.286 КК України, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а саме в тому, що він 04.12.2018 близько 18год. 45 хв, керуючи автомобілем марки «DEAWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно з висновком судової інженерно-транспортної експертизи від 27.02.2019 №75 перебував в технічно справному стані, рухаючись проїзною частиною вул.Київської у м.Прилуки Чернігівської області за напрямком від вул.Гімназичної наблизився до перехрестя з вул.Котляревського. У вказаному місці та у вказаний час, діючи необережно, проявляючи злочинну недбалість, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча міг і повинен був їх передбачити, ОСОБА_4 повертаючи праворуч з вул.Київської на вул.Котляревського, порушуючи вимоги пунктів 10.1 та 16.2 Правил дорожнього руху України, перед початком зміни напрямку руху не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, а також не дав дорогу пішоходу ОСОБА_6 , яка переходила проїзну частину вул.Котляревського зліва направо відносно напрямку руху автомобіля, та допустив на неї наїзд. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 згідно з висновком судово-медичної експертизи від 23.11.2020 №593 отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритого двох кісточкового перелому правого гомілково-ступневого суглобу зі зміщенням уламків та підвивихом ступні назовні, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості. Згідно висновку судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження механізму та обставин ДТП від 22.06.2020 №12-1/1485 в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди перебуває невідповідність дій ОСОБА_4 вимогам пунктів 10.1 та 16.2 Правил дорожнього руху України, згідно з якими: п.10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»; п.16.2 «На регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку». Враховуючи викладене, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється в тому, що він 04.12.2018 близько 18год. 45 хв. на перехресті вул.Київської та вул.Котляревського у м.Прилуки Чернігівської області, керуючи технічно-справним автомобілем марки «DEAWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушуючи вимоги пунктів 10.1 та 16.2 Правил дорожнього руху України, повертаючи праворуч не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не дав дорогу пішоходу ОСОБА_6 , яка переходила проїзну частину вул.Котляревського зліва направо відносно напрямку руху автомобіля, та допустив на неї наїзд, що спричинило останній середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 ККУкраїни порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, тобто порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У судовому засіданніобвинувачений ОСОБА_4 подав письмове клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Прокурор у суді не заперечив проти завдолення даного клопотання.

Потерпіла та його представник у судове засідання не з`явилися, подали заяву про розгляд справи за їх відсутності та клопотання про стягнення процесуальних витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн (т.3 а.п. 59-65).

Заслухавши думку учасників судового провадження щодо заявленого клопотання, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Пунктом 1 частини 2 статті 284 КК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст.286 КК України передбачено покарання у тому числі обмеження волі, тобто є нетяжким злочином.

Згідно з п.2 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення кримінального правопорушення минуло три роки у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ч.1 ст.49 КК України, за наявності згоди обвинуваченого на звільнення на підставі спливу строків давності.

Разом із тим відповідно до вимог ч.1 ст.285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом про кримінальну відповідальність.

Також суд враховує, що особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили не тільки минули певні строки давності, а й те, що особа не ухилялася від слідства або суду.

У зв`язку з тим, що з моменту вчинення04 грудня 2018 рокуінкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення до моменту розгляду справи судом кримінального провадження закінчився передбачений законом трирічний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України, перебіг строків давності не переривався, що є підставою для його звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, оскільки він просить про це у своєму письмовому клопотанні.

Звільнення від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України (сплив строків давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо.

Закриття кримінального провадження на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України, тобто з нереабілітуючих підстав, не виключає можливості цивільно-правової відповідальності особи за шкоду, заподіяну нею, і не позбавляє потерпілу права звернутися до суду у порядку цивільного судочинства.

Дана правова позиція викладена у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 552/5595/18 (провадження № 51-5289км19).

Цивільні позови: прокурора Чернігівської обласної прокуратури та ОСОБА_6 підлягають залишенню без розгляду (т.1 а.п.48-51, 78-82).

Щодо вирішення процесуальних витрат у справі, то слід зазначити таке.

Так, відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі № 203/241/17 (провадження № 51-4251кмо21), якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

З матеріалів справи вбачається, що органом досудового розслідування проведено експертизи, враховуючи, що суд звільняє ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а тому процесуальні витрати на її проведення покладаються на державу.

В силу п.1 ч.1 ст.118 КПК України, до процесуальних витрат належать і витрати на правову допомогу.

Відповідно до ч.2 ст.120 КПК України, витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

Положеннями ч.1 ст.124 КПК України передбачено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Згідно з ч.2 ст.124 КПК України, що визначає розподіл процесуальних витрат,у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. При цьому, суд ухвалює обвинувальний вирок у разі визнання особи винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2022 року у справі №598/1781/17, зазначено, що КПК України не обмежує процесуальну форму вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат, у тому числі витрат на правову допомогу, виключно обвинувальним вироком.

Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Вирішення питання про розподіл процесуальних витрат полягає у висновку суду про стягнення або відмову у стягненні певної грошової суми, яка є процесуальними витратами у розумінні КПК України. Залишення клопотання учасника провадження про розподіл процесуальних витрат без розгляду не є вирішенням судом питання про розподіл процесуальних витрат. Це питання може вирішити відповідно до положень ч.5 ст.534 КПК України суд, який виніс рішення без вирішення питання про розподіл витрат.

Суд також враховує, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 закрито за нереабілітуючих підстав.

Оплата праці адвоката є результатом відповідних домовленостей між адвокатом та його клієнтом і визначається договором про надання правової допомоги.

Відповідно до ст.ст. 26, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, ордеру. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до правового висновку щодо правозастосування, який міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За наведених вище правових норм та враховуючи конкретні обставини справи, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_7 10000,00 грн, як відшкодування витра на правничу допомогу.

Долю речових доказів необхідно вирішити на підставі ст. 100 КПК України (т.2 а.п. 40-45).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 284-286, 288, 369, 372, 376 КПК України,

ПОСТАНОВИВ :

ОСОБА_4 звільнити від кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, на підставі статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018270210002013 від 04.12.2018 за обвинуваченням ОСОБА_4 закрити.

Цивільний позов прокурора Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі КНП «Прилуцька центральна міська лікарня» Прилуцької міської ради - залишити без розгляду.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 - залишити без розгляду.

Процесуальні витрати на проведення експертиз на загальну суму - 2451,60 грн віднести на рахунок держави.

Речові докази:

- сумку з особистими речами, з вмістом всередині двох мобільних телефонів, планшетний комп`ютер, паспорт громадянина України та посвідчення водія ОСОБА_4 , металевий жетон № НОМЕР_2 , блокнот, чохол із водійського сидіння, гаманець, шапку, перчатки залишити ОСОБА_4 (т.2 а.п. 69-70);

- автомобіль марки«DEAWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_1 залишити ОСОБА_4 (т.2 а.п.94, 99);

- змиви з рульового керма, з важеля перемикача МКПП, сліди папілярних узорів, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області - знищити.

Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_8