Справа № 466/8168/23

Провадження № 2/466/1998/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«25» вересня 2023 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі : головуючого - судді Зими І.Є.

за участі секретаря Логіна Є.В.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні , в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

04.08.2023р. ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 100 312,32 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 12.02.2022р. між ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1048-8283.

Згідно умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 15 100,00 грн.; строк кредитування 300 днів; заявлений строк 14 днів; знижена % ставка 2,00 % в день; стандартна % ставка 3,00 % в день. ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного договору.

Однак, відповідач, всупереч умовам кредитного договору, та нормам ЗУ «Про споживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив взяті на себе зобов`язання, не повернув в повному обсязі кредитні кошти позивачу, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем навіть після спливу строку, встановленого в договорі.

Так, станом на 07.11.2022р., загальний розмір заборгованості відповідача складає 100 312,32 грн., що складається з простроченої заборгованість за кредитом 14 496,00 гривень, простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 85 816,32 грн.

Таким чином, з боку відповідача по відношенню до позивача має місце порушення зобов`язання, визначеного в Кредитному договорі, що відповідно до статті 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені Кредитним договором або законом.

Ухвалою судді від 01.09.2023р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У визначений в ухвалі строк відповідач подав відзив , в якому позов визнав частково, а саме в межах тіла кредиту на суму 14 496,00 грн. Проти стягнення відсотків в сумі 85 816,32 грн. заперечив. Покликається на те, що 17.03.2022р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 р. Його положення стосується питань, зокрема кредитування. А саме, цим Законом було внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та доповнено його пунктом 18, що встановлює нові правила звільнення позичальника від відповідальності в разі прострочення виконання ним своїх зобов`язань. Відтак вважає, що у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив розглядати справу без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов визнав частково, а саме в межах стягнення з нього лише тіла кредиту. Підтримав свою позицію, викладену у відзиві.

Заслухавши пояснення відповідача, з`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.02.2022р. між ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 , за допомогою Веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1048-8283.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування», договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію».

Згідно ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання,- в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Так, на виконання зазначених вимог, ОСОБА_1 було надано одноразовий ідентифікатор А697, для підписання кредитного договору 1048-8283 від 12.02.2022

року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Згідно умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 15 100,00 грн.; строк кредитування 300 днів; заявлений строк 14 днів; знижена % ставка 2,00 % в день; стандартна % ставка 3,00 % в день.

ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного кредитного договору. Даний факт стверджується довідками про перерахування кредитних коштів (а.с. 13).

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Однак в порушення зазначених вище норм закону та умов кредитного договору відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, та допустив заборгованість, яка , згідно розрахунку банку , станом на 07.11.2022р. складає 100 312,32 грн., що складається з простроченої заборгованість за кредитом 14 496,00 гривень, простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 85 816,32 грн.

Відповідач, як на заперечення вимог банку , покликається на те, що Законом № 2120 внесено зміни до розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" і доповнено його п. 61, який встановлює нові правила звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання ним своїх зобов`язань за договором про споживчий кредит.

Так, згідно п. 61 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування", у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Положення ч. 4 ст. 10561 Цивільного кодексу України регулюють питання застосування змінюваної процентної ставки, порядок розрахунку якої із застосуванням погодженого сторонами індексу встановлюється у кредитному договорі. При застосуванні такої ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Тож, в усіх інших випадках у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування збільшення процентної ставки за користування кредитом у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит забороняється.

Між тим, звільнення позичальника від виконання своїх зобов`язань з повернення споживчого кредиту, сплати процентів за користування ним або відтермінування таких платежів Законом № 2120, на який покликається відповідач, не передбачено.

В даному ж випадку, у відповідача прострочена заборгованість, власне, за нарахованими процентами 85 816,32 грн., а не за неустойкою (штрафом чи пенею).

Поряд з цим, суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Встановлення сторонами договору розміру відсотків за несвоєчасно виконані зобов`язання за кожен день прострочки, що в результаті становить 85 816,32 грн., є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, адже тіло кредиту становить лише 14 496,00 гривень.

Згідно з частиною третьою статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту, щодо сплати споживачем пені за прострочення повернення кредиту.

Також суд зазначає, що відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно п. 4.8 кредитного договору, строк кредитування становить - до 09.12.2022р.

Між тим, згідно розрахунку заборгованості, наданого суду позивачем, залишок непогашених відсотків нараховувався включно до 11.07.2023р.

З урахуванням наведеного, вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 процентів за кредитом, нарахованих внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань, після спливу строку кредитування, задоволенню не підлягають.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, відтак позивач вправі вимагати захисту своїх прав - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

На підставі досліджених доказів суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а саме сума боргу за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідача становить 14 4969,00 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту. В задоволенні решти позовних вимог, слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 80, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 15, 16, 22, 525, 526, 530, 546,549, 598, 610, 1046-1054 ЦК України, суд ,-

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи (код за ЄДРПОУ) 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133)

суму заборгованості за Кредитним договором № 1048-8283 від 12.02.2022 р. в розмірі простроченої заборгованості за кредитом 14 496,00 гривень. В решті вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи (код за ЄДРПОУ) 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133)

2 147,20 грн. судового збору.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду , протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення виготовлено 29 вересня 2023 року.

Суддя І. Є. Зима