ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 р.Справа № 520/8343/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту з питань виконання кримінальних покарань на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2023, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., м. Харків, повний текст складено 23.03.23 року у справі № 520/8343/22

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, в якій просив суд:

- зобов`язати Департамент з питань виконання кримінальних покарань видати відповідний наказ і внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про нову дату звільнення зі служби в Державній кримінально виконавчій службі України за станом здоров`я. Раніше внесений запис про день звільнення від 08.07.2022 року визнати недійсним;

- стягнути з Департаменту з питань виконання кримінальних покарань на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь період затримки розрахунку з 09.07.2022 (наступний день після звільнення) по день виплати позивачу заборгованість по одноразовій грошовій допомозі при звільненні 08.02.2023 року у розмірі 178916,08 грн. без урахування податків та інших обов`язкових платежів;

- стягнути з Департаменту з питань виконання кримінальних покарань на користь ОСОБА_1 не виплачену додаткову винагороду згідно Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року у розмірі 120000,00 грн. без урахування податків та інших обов`язкових платежів;

- стягнути з Департаменту з питань виконання кримінальних покарань на користь ОСОБА_1 заборгованість по одноразовій грошовій допомозі при звільненні у розмірі 28266,15 грн. без урахування податків та інших обов`язкових платежів;

- стягнути з Департаменту з питань виконання кримінальних покарань на користь ОСОБА_1 суму судового збору за звернення до Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 року по справі №520/7560/22 у розмірі 2601,14 грн. без урахування податків та інших обов`язкових платежів.

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що з 24.09.2018 по 08.07.2022 проходив службу в Департаменті з питань виконання кримінальних покарань. Зазначає, що з боку відповідача було порушено вимоги статей 47 та 116 КЗпП України щодо повного розрахунку у день його звільнення. Стверджує, що посадовими особами відповідача протиправно не виплачено середній заробіток за весь період затримки розрахунку з 09.07.2022 (наступний день після звільнення) по день виплати позивачу заборгованість по одноразовій грошовій допомозі при звільненні 08.02.2023 року у розмірі 178916,08 грн., додаткову винагороду згідно Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року у розмірі 120000,00 грн., заборгованість по одноразовій грошовій допомозі при звільненні у розмірі 28266,15 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань про зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Департаменту з питань виконання кримінальних покарань щодо невиплати ОСОБА_1 , звільненому 08.07.2022 на підставі наказу Департаменту з питань виконання кримінальних покарань №279/ОС-22 від 06.07.2022 із Державної кримінально-виконавчої служби України з посади заступника начальника відділу збору та аналізу оперативної інформації у центральному та південному регіонах Управління з питань забезпечення режиму Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, належних при звільненні сум.

Зобов`язано Департамент з питань виконання кримінальних покарань нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, які ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язано Департамент з питань виконання кримінальних покарань здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, починаючи з 24.02.2022 по 31.05.2022 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Департамент з питань виконання кримінальних покарань, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2023 року у справі №520/8343/22 в частині задоволених вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в їх задоволенні.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що судом першої інстанції при його ухваленні неповно з`ясовано та надана невірна оцінка обставинам, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Щодо позовної вимоги про стягнення невиплаченої додаткової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.22, зазначає наступне. ОСОБА_1 не надано підтверджуючих документів, які свідчать про залучення його до несення служби та забезпечення діяльності щодо спрямування та координації установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, які перебували в умовах постійної небезпеки та ризику, у тому числі, в районі ведення воєнних дій, тимчасової окупації та оточення, які на той час були розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надавалась допомога в рамках програми «е-Підтримка». Крім того, посилається в обґрунтування своїх вимог на правову позицію, викладену в рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2023 року у справі №420/8421/22. Щодо зобов`язання нарахувати грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, які позивач отримував підчас походження військової служби з урахуванням раніше виплачених сум, зазначає наступне. Відповідно до наказу Департаменту від 02.02.2023 №60/ОС-23 «Про проведення розрахунку з ОСОБА_1 » та платіжного доручення від 03.02.2023 №49 було проведено розрахунок з ОСОБА_2 згідно з Постановою Кабінету міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (зі змінами) у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 16 (шістнадцять) календарних років служби, урахувавши, що з майором внутрішньої служби ОСОБА_1 проведено розрахунок у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 03 (три) календарних років служби відповідно до наказу Департаменту (про звільнення) від 06.07.2022 №279/ОС-22.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів звертає увагу, що з урахуванням наведеної вище норми КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає дану справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Колегія суддів, дослідивши матеріали даної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, оскаржуване рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що з 24 вересня 2018 року по 08 липня 2022 року ОСОБА_1 проходив службу у Державній кримінально виконавчій службі України, останнє місце служби Державний департамент з питань виконання покарань.

Згідно наказу Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 06.07.2022 №279/ОС-22 «Про звільнення», на підставі рапорту ОСОБА_1 від 05.07.2022 та свідоцтва про хворобу медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України по Харківській області» №4 від 01.07.2022, позивача звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України у відповідності з пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу), з 08 липня 2022 року.

Позивач відмовився від ознайомлення під особистий підпис з вказаним наказом, в результаті чого був складений акт від 08.07.2022 №679/ВЛ «Про відмову від ознайомлення з наказом про звільнення».

При звільненні 05.07.2022 року позивач написав два рапорти: перший про звільнення зі служби з 08.07.2022 року і другий з проханням надіслати позивачу на електронну адресу завірені сканкопії його трудової книжки, військового квитка, витягу наказу про звільнення, витягу з послужного списку з вказаними періодами проходження служби, речовий атестат з інформацією про заборгованість по речах за період служби. В цьому ж рапорті позивач просив оригінали даних документів надіслати на його адресу по пошті або «Новою Поштою». Обидва рапорти позивача були надіслані одночасно до Управління кадрів Департаменту з питань виконання кримінальних покарань в той же день.

Листом Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 13.07.2022 №8/1-5128/Гр/ВС, на вимогу позивача, викладену в рапорті від 05.07.2022, на вказану ним адресу за допомогою засобів поштового зв`язку «Нова Пошта» направлено запитувані документи та оригінал трудової книжки.

При цьому, завірені сканкопії вищевказаних документів не були надіслані на електронну адресу позивача станом на 07.10.2022 року.

Також, в день звільнення позивача 08.07.2022 року, відповідач письмово не повідомив позивача про нараховані суми, належні йому при звільненні.

31.08.2022 року позивач звернувся до відповідача зі зверненням з приводу невиплати належних йому грошових коштів згідно Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» зі змінами за час з 24.02.2022 року по час звільнення з Державної кримінально-виконавчої служби України 08.07.2022 року, але відповідач відповіді позивачу не надав.

Позивач, вважаючи, що необхідно зобов`язати Департамент з питань виконання кримінальних покарань видати відповідний наказ і внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про нову дату звільнення зі служби в Державній кримінально виконавчій службі України за станом здоров`я, а раніше внесений запис про день звільнення від 08.07.2022 року визнати недійсним; а також вважаючи, що відповідачем протиправно не виплачено йому середній заробіток за весь період затримки розрахунку з 09.07.2022 (наступний день після звільнення) по день виплати позивачу заборгованості по одноразовій грошовій допомозі при звільненні 08.02.2023 року у розмірі 178916,08 грн., додаткову винагороду згідно Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року у розмірі 120000,00 грн., заборгованість по одноразовій грошовій допомозі при звільненні у розмірі 28266,15 грн., звернувся до суду першої інстанції із позовною заявою.

Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що бездіяльність Департаменту з питань виконання кримінальних покарань щодо невиплати ОСОБА_1 ,, звільненому 08.07.2022 на підставі наказу Департаменту з питань виконання кримінальних покарань №279/ОС-22 від 06.07.2022 із Державної кримінально-виконавчої служби України з посади заступника начальника відділу збору та аналізу оперативної інформації у центральному та південному регіонах Управління з питань забезпечення режиму Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, належних при звільненні сум, є протиправною, а також з наявності правових підстав для зобов`язання Департамент з питань виконання кримінальних покарань нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, які ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби з урахуванням раніше виплачених сум, а також для зобов`язання Департамент з питань виконання кримінальних покарань здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, починаючи з 24.02.2022 по 31.05.2022 року.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів, приймаючи рішення у даній справі за наслідками апеляційного провадження, погоджується з наведеним вище висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Закон України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" 23 червня 2005 року № 2713-IV (далі по тексту - Закон №2713-IV) визначає правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження.

Згідно зі ст.1 Закону України №2713-IV на Державну кримінально-виконавчу службу України покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Відповідно до ч.4 ст.21 Закону України №2713-IV особи рядового і начальницького складу та працівники кримінально-виконавчої служби, а також члени їхніх сімей знаходяться під захистом держави, їх безпека, честь і гідність охороняються законом.

Частиною 2 ст.23 Закону № 2713-IV передбачено, що умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

Частиною 5 ст.23 Закону №2713-IV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Приписами пунктів 2 і 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 №925/5 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України" було затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі по тексту - Порядок № 925/5)

Відповідно до п.3 Порядку №925/5 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", статті 9-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та абзаців другого - восьмого пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 28 червня 2023 №3161-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі по тексту - постанова №168), пунктом 1 якої встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зназначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Постановою Кабінету Міністрів України №350 від 22.03.2022 до пункту 1 постанови №168 були внесені зміни, згідно з якими абзац 1 пункту 1 після слів «та поліцейським» доповнено словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка»». Пунктом 2 цієї постанови передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Надалі, постановою Кабінету Міністрів України №754 від 01.07.2022 до постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких в абзаці 1 пункту 1 слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінити словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)». Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 754 від 01.07.2022, встановлено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.06.2022.

Отже, з урахуванням наведеного вище, з 01.06.2022 право на отримання щомісячної додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн. залишилось лише у тих співробітників Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в межах територіальних громад, що розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Як встановлено з матеріалів справи, позивач з 24.09.2018 по 08.07.2022 року проходив службу у відповідача на посаді заступника начальника відділу збору та аналізу оперативної інформації у Центральному та Південних регіонах Управління з питань забезпечення режиму Департаменту з питань виконання кримінальних покарань.

Колегія суддів звертає увагу, що судом апеляційної інстанції, з урахуванням приписів ч.4 ст.9 КАС України, ухвалою суду від 08.09.2023 року було запропоновано ОСОБА_1 надати письмові пояснення щодо підтвердження його права на отримання додаткової винагороди та розміру такої винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" з 24.02.2022 по 31.05.2022 року.

На виконання зазначеної вище ухвали, позивачем було направлено за допомогою системи "Електронний суд" до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення у справі, в яких останній зазначив, що під час дії воєнного стану він постійно залучався до несення служби в черговій частині Управління забезпечення діяльності у південному регіоні Департаменту з питань виконання кримінальних покарань в м. Одесі, неодноразово ніс службу в нічний час, що підтверджується завіреними копіями табелів обліку робочого часу позивача за лютий, березень, квітень, травень, червень 2022 року, розрахунковими листами за лютий, березень, квітень, травень, червень 2022 року та довідками з інформацією по виплаті позивачу премії за роботу в нічний час за ці місяці, наданими бухгалтерією Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, графіками несення служби персоналом Управління забезпечення діяльності у південному регіоні Департаменту з питань виконання кримінальних покарань в черговій частині відділу збору та аналізу оперативної інформації у центральному та південному регіонах Управління з питань забезпечення режиму Департаменту з питань виконання кримінальних покарань територіально розташованій в м. Одеса.

Позивачем в підтвердження вказаного вище було надано відповідні копії табелів обліку робочого часу, розрахункових листів, довідок з інформацією по виплаті премії за роботу в нічний час за ці місяці, графіків несення служби персоналом.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 204-р від 06.03.2022 «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка»», Одеська область (без визначення окремих територіальних громад та населених пунктів) була включена до Переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка».

Отже, з урахуванням наведеного вище, з 24.02.2022 позивач набув право на отримання додаткової щомісячної винагороди, у розмірі 30 000,00 грн., встановленої постановою №168, оскільки проходив службу в межах адміністративно-територіальної одиниці, на території якої надавалася допомога в рамках Програми «єПідтримка».

При цьому, як вже зазначалося вище, 01.07.2022 постановою Кабінету Міністрів України №754 було внесено зміни до постанови №168, які відповідно до пункту 2 постанови, підлягають застосуванню з 01.06.2022, у зв`язку із чим з урахуванням матеріалів даної справи відповідач зобов`язаний був нараховувати та виплачувати позивачу додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн. щомісячно, яка передбачена постановою Кабінетом Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, з урахуванням фактично виплачених сум.

Колегія суддів звертає увагу, що згадою вище ухвалою суду апеляційної інстанції від 08.09.2023 року також було витребувано у Департаменту з питань виконання кримінальних покарань письмові пояснення щодо того, чи набув ОСОБА_1 право на отримання додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" та чи здійснювалося нарахування та виплата ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" з 24.02.2022 по 31.05.2022 року, надавши в підтвердження або спростування зазначеного вище відповідні докази.

Факт отримання вказаної вище ухвали підтверджується матеріалами даної справи.

Разом з тим, Департаментом з питань виконання кримінальних покарань не було надано до суду апеляційної інстанції відповідних письмових пояснень (доказів) на спростування права позивача на нарахування та виплату йому додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, починаючи з 24.02.2022 по 31.05.2022 року.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позивачем не надано підтверджуючих документів, які свідчать про залучення його до несення служби та забезпечення діяльності щодо спрямування та координації установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, які перебували в умовах постійної небезпеки та ризику, у тому числі, в районі ведення воєнних дій, тимчасової окупації та оточення, які на той час були розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надавалась допомога в рамках програми «е-Підтримка», то такі доводи є необґрунтованими та такими, що спростовуються наведеними вище висновками суду. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, в порядку ч.2 ст.77 КАС України не було доведено (доказано) правомірність ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови №168, починаючи з 24.02.2022 по 31.05.2022 року.

Стосовно посилання в апеляційній скарзі на правову позицію, викладену в рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2023 року у справі №420/8421/22, то з урахуванням приписів ч.5 ст.242 КАС України, відповідно до якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, висновки щодо застосування норм права у вказаному рішенні суду першої інстанції не є обов`язковими для врахування у даній справі.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду про зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, починаючи з 24.02.2022 по 31.05.2022 року.

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції в частині зобов`язання Департаменту з питань виконання кримінальних покарань нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, які ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби з урахуванням раніше виплачених сум.

Як встановлено з матеріалів даної справи, відповідачем не було у повному обсязі здійснено нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні останнього.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо заявлених позивачем вимог, які стосуються виплати останньому грошової допомоги при звільненні, дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Департаменту з питань виконання кримінальних покарань нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, які ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби з урахуванням раніше виплачених сум.

При цьому, щодо доводів апеляційної скарги про те, що відповідно до наказу Департаменту від 02.02.2023 №60/ОС-23 «Про проведення розрахунку з ОСОБА_1 » та платіжного доручення №49 вже було проведено розрахунок з ОСОБА_1 у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 16 (шістнадцять) календарних років служби, урахувавши, що з майором внутрішньої служби ОСОБА_1 проведено розрахунок у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 03 (три) календарних років служби відповідно до наказу Департаменту (про звільнення) від 06.07.2022 №279/ОС-22, що підтверджується відповідним наказом та платіжним дорученням, доданими до скарги відповідача, то колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем по справі не було надано відповідні документи (наказ Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 02.02.2023 №60/ОС-23, а також платіжного доручення №49 від 02 лютого 2023 року) до суду першої інстанції, посилання на вказані документи не було предметом заперечень відповідача у суді першої інстанції.

Відповідач не наводить доводів щодо неможливості надання таких документів до суду першої інстанції.

Відповідно до ч.4 ст.308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Крім того, скарга відповідача не містить обґрунтувань, що сума у розмірі 140 056, 29 грн. на яку посилається останній, згідно платіжного доручення №49 від 02 лютого 2023 року, є правильно розрахованою сумою одноразової грошової допомоги при звільненні, згідно платіжного доручення №49 від 02 лютого 2023 року, яка є належною до виплати позивачу, і щодо розміру якої відсутній спір.

Відтак, наведені вище доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку щодо правильності висновків суду першої інстанції про задоволення вимог позивача в частині зобов`язання Департаменту з питань виконання кримінальних покарань нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, які ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби з урахуванням раніше виплачених сум.

Таким чином, враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльності Департаменту з питань виконання кримінальних покарань щодо невиплати ОСОБА_1 , звільненому 08.07.2022 на підставі наказу Департаменту з питань виконання кримінальних покарань №279/ОС-22 від 06.07.2022 із Державної кримінально-виконавчої служби України з посади заступника начальника відділу збору та аналізу оперативної інформації у центральному та південному регіонах Управління з питань забезпечення режиму Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, належних при звільненні сум та зобов`язання Департамент з питань виконання кримінальних покарань нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, які ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язання Департамент з питань виконання кримінальних покарань здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, починаючи з 24.02.2022 по 31.05.2022 року.

Отже, за наслідком наведеного вище, колегія суддів вважає, що доводи відповідача, викладені у його апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що позивачем не було оскаржено рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні його позовних вимог, а відтак суд апеляційної інстанції, з урахуванням приписів ст.308 КАС України, не надає правової оцінки рішенню суду першої інстанції в цій частині.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи, викладені у апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та не спростовують висновків суду першої інстанції (в оскаржуваній відповідачем частині).

Таким чином, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції (в оскаржуваній відповідачем частині) є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення (в оскаржуваній відповідачем частині) з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що дана справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту з питань виконання кримінальних покарань залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2023 у справі № 520/8343/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. МінаєваСудді В.А. Калиновський З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 28.09.2023 року