ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2023 року справа №200/2252/23

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Казначеєв Е.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2023 р. у справі № 200/2252/23 (головуючий І інстанції Волгіна Н.П.) за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку, -

У С Т А Н О В И В:

В травні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати наказ начальника Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради № 138-К/тр від 31 березня 2022 року Про становлення простою у зв`язку із веденням воєнного стану; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час простою у сумі 338 372,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 6 грудня 2018 року вона працювала в Управлінні освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради на посаді заступника начальника управління.

Наказом начальника Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради від 31 березня 2022 року № 138-К/тр їй з 4 квітня 2022 року оголошено про застосування до неї простою не з вини працівника до закінчення воєнного стану.

Позивач зазначає, що з наказом про запровадження простою вона не була ознайомлена, весь час вона вважала, що з нею тимчасово призупинено договір так їй пояснила головний бухгалтер, яка також зазначила, що ОСОБА_1 буде отримувати виплати, які їй гарантовані як посадовій особі місцевого самоврядування.

В наказі про запровадження простою вказано, що причиною для такого простою щодо неї була відсутність організаційних та технічних умов для господарської діяльності установи в повному обсязі.

Дані обставини не відповідають дійсності, так як більше 80% працівників були переведенні на дистанційну форму праці. Крім того, коли в робочій групі в Whatsapp керівником управління проводилось опитування, хто зможе працювати в дистанційному режимі, позивачем було надано відповідь, що в неї є технічні можливості працювати в даному режимі. Після цього її було видалено з цієї робочої групи в Whatsapp. З невідомих причин позивача не було переведено на дистанційну форму роботи.

Протягом всього військового стану управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради здійснювало свою виробничу діяльність. Тобто, підстави для оголошення простою, передбачені ст. 34 Кодексу законів про працю України, були відсутні.

Згідно штатного розпису на 1 січня 2023 року кошти для заробітної плати фінансувалися в повному обсязі з урахуванням доплати за ранг, за вислугу років та надбавки за високі досягнення у праці у сумі 14 390,63 грн.

Однак, дані виплати позивач не отримувала.

Також позивач зазначає, що час тривання неправомірного простою за період з 4 квітня 2022 року і по день її звільнення - по 31 березня 2023 року, становить 362 дні.

Враховуючи зазначене, сума середнього заробітку, що підлягає виплаті на її користь, становить: 362 * 934,73 грн = 338 372,26 грн (а.с. 1-6).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2023 р. у справі № 200/2252/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу та стягнення середнього заробітку - залишено без розгляду.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржену ухвалу суду та прийняти нове судове рішення, яким справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою суду першої інстанції від 26 травня 2023 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви, а саме: надання належного документа про сплату судового збору у розмірі 1 073,60 грн; заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із даним позовом в частині позовних вимог про оскарження наказу начальника Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради № 138-К/тр від 31 березня 2022 року, та доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску; копії наказу від 31 березня 2023 року про звільнення позивача із займаної нею в Управлінні освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради посади (а.с. 17-18).

5 червня 2023 року судом отримано від позивача заяву про поновлення строку звернення до суду із даним позовом в частині оскарження наказу про встановлення простою, купою наказу про звільнення позивача з займаної посади та квитанцію про сплату судового збору у визначеному судом розмірі 1 073,60 грн (а.с. 21-26).

Ухвалою суду першої інстанції від 12 червня 2023 року визначено поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду із даним позовом в частині позовних вимог щодо оскарження наказу начальника Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради № 138-К/тр від 31 березня 2022 року та поновлено цей строк; відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому порядку; запропоновано відповідачу надати суду відзив на позов; зобов`язано відповідача надати суду додаткові докази (а.с. 27-28).

28 червня 2023 року судом першої інстанції отримано від Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради Донецької області відзив на позовну заяву, пояснення про повідомлення позивача про прийняття спірного наказу у телефонному режимі, довідки про доходи позивача за січень березень 2022 року, за квітень 2022 року по березень 2023 року та (а.с. 33-49).

Позивач, ОСОБА_1 є громадянкою, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 7-9).

Відповідач, Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради Донецької області, код ЄДРПОУ 41832960, зареєстроване місцезнаходження: 84401, Донецька область, м. Лиман, вул. Незалежності, 15, є органом місцевого самоврядування (а.с. 10, 37).

Як встановлено судом, позивач з 6 грудня 2018 року по 31 березня 2023 року працювала в Управлінні освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради на посаді заступника начальника управління (а.с. 1-6, 24, 33-36, 39, 41-42, 44-49).

Наказом відповідача № 138-К/тр від 31 березня 2022 року Про встановлення простою у зв`язку з введенням воєнного стану встановлено оголосити початок простою не з вини працівника з 4 квітня 2022 року до закінчення воєнного стану в Україні ОСОБА_1 заступнику начальника управління освіти, молоді та спорту; розрахунки заробітної плати на весь період простою для всіх працівників відповідно до ст. 113 КЗпП в розмірі 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) (а.с. 11, 45).

За поясненням відповідача, під час прийняття цього наказу позивач перебувала у відпустці (термін відпустки: з 14 березня по 1 квітня 2022 року), тому про прийняття цього наказу позивача було повідомлено юристом управління у телефонному режимі (а.с. 35).

Суд зазначає, що доказів на підтвердження зазначеного відповідачем суду не надано.

За поясненням позивача про прийняття вказаного наказу вона дізналась випадково з листа відповідача, направленого на адресу Благодійної організації Комітет боротьби з корупцією в державних та правоохоронних органах, копію якого додала до позову. Дату отримання листа позивач не вказала (а.с. 22, 14).

Як вбачається із наведеного листа (вих. № 05/01-13/75 від 20 лютого 2023 року), Управління у відповідь на запит Благодійної організації від 13 лютого 2023 року повідомило, що у зв`язку з військової агресією російської федерації проти України та запровадженням воєнного стану згідно із Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64/2022, відсутністю організаційних і технічних умов для господарської діяльності установи у повному обсязі, на підставі ст. 113 КЗпП України, веденням бойових дій на території громади, відсутністю на робочому місті заступника начальника управління освіти, молоді та спорту (відпустка основна та без збереження заробітної плати) начальником управління освіти, молоді та спорту було прийнято рішення встановити простій не з вини працівника ОСОБА_1 . Також зазначено, що під час видання наказу про встановлення простою ОСОБА_1 була у відпустці без збереження заробітної плати з 29 березня 2022 року по 1 квітня 2022 року, у зв`язку із чим ознайомити з наказом під підпис не було можливості, тому юристом управління ОСОБА_2 було надіслано SMS-повідомлення на мобільний телефон ОСОБА_1 (а.с. 14, 44).

До вказаного листа було додано витяг з наказу управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради від 31 березня 2022 року № 138-К/тр Про встановлення простою у зв`язку з введенням воєнного стану (а.с. 45).

В матеріалах справи наявні довідки про доходи позивача від 27 червня 2023 року: вих. № 05/01-13/188, згідно якої заробітна плата ОСОБА_1 складала: за січень 2022 року 19 043,43 грн; за лютий 2022 року 18 345,92 грн; за березень 2022 року 16 660,62 грн; вих. № 05/01-13/189, відповідно до якої заробітна плата ОСОБА_1 складала: за квітень 2022 року 4 619,02 грн (в примітці вказано простій); з травня 2022 року по лютий 2023 року 4 850,00 грн (примітка: простій); за березень 2023 року - 44 606,12 грн (примітка простій та розрахункові (а.с. 47-48).

Вважаючи протиправним наказ відповідача № 138-К/тр від 31 березня 2022 року про становлення щодо неї простою, позивач 19 травня 2023 року звернулась до суду із даним позовом.

Суд зазначає, що при розгляді заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду із даним позовом в частині позовних вимог щодо оскарження спірного наказу, наданої на виконання позивачем ухвали суду від 26 травня 2023 року про залишення позовної заяви без руху, позивач зазначила, що про існування цього наказу вона дізналась випадкового від третьої особи з листа, направленого відповідачем Благодійній організації Комітет боротьби з корупцією в державних та правоохоронних органах влади України. Також у заяві вказано, що у період з 15 березня по 19 травня 2023 року позивач перебувала за місцем своєї реєстрації, а саме: АДРЕСА_2 , де займалась відновлення пошкодженого житла, та була позбавлена можливості доступу до захисту своїх прав з причин, що від неї не залежали (а.с. 21-22).

За наслідком розгляду даної заяви суд першої інстанції визнав причини пропуску позивачем строку звернення до суду із даним позовом поважними та поновив цей строк (а.с. 27-28).

Разом із цим статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено право суду повторно розглянути питання про дотримання позивачем строку звернення до суду із адміністративним позовом після відкриття провадження у справі та у випадку, якщо суд дійде висновку про пропуск позивачем зазначеного строку, - вирішити питання щодо поважності причин цього пропуску.

Враховуючи, що у відзиві на позов відповідач зазначає про пропуск ОСОБА_1 строку звернення до суду із даним позовом, беручи до уваги приписи ст. 123 КАС України, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність повторно вирішити питання щодо дотримання позивачем строку зверненні до суду із даним позовом.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Дотримання строку звернення з позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.

Суд зауважує, що право на суд, про яке зазначено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо захисту його прав та обов`язків. Однак це право не є абсолютним та може бути реалізовано лише у тому випадку, коли особою, яка звертається до суду, дотримано певні норма національного законодавства в частині вимог, передбачених для подання позовної заяви, у тому числі щодо дотримання учасником строку, визначеного національним законодавством для звернення до суду, що свідчить про забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, як складової верховенства права.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справа "Стаббігс та інші Проти Великобританії" рішення від 22 жовтня 1996 року, справа "Z та інші проти Сполученого королівства" від 10 травня 2001 року).

У справах Стаббігс та інші проти Великобританії та Девеер проти Бельгії Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року у справі Мельник проти України зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Згідно правової позиції Конституційного Суду України, наведеної у рішенні від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011, наявність законодавчо встановленого строку на звернення до суду не слід розглядати як обмеження права на судовий захист - законодавець в такий спосіб лише встановлює часові межі реалізації такого права.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

КАС України передбачає встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, встановленим ч. 2 ст. 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений ч. 5 ст. 122 КАС України.

За визначенням, наведеним у п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС, публічна служба діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Враховуючи зазначене, в даному випадку застосовується визначений ч. 5 ст. 122 КАС місячний строк звернення до суду.

Судом встановлено, що позивач звернулась до суду із даним позовом 19 травня 2023 року (а.с. 15).

Спірний наказ був прийнятий відповідачем 31 березня 2022 року (а.с. 11, 45).

Враховуючи, що статтею 122 КАС України встановлено, що строк звернення до суду із відповідним позовом має обчислюватись з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, беручи до уваги, що спірний наказ стосувався виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків з 4 квітня 2022 року, суд висновує, що позивач звернулась до суду із даним позовом в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування спірного наказу із пропуском місячного строку, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України.

Вирішуючи питання щодо поважності причин пропущеного позивачем строку звернення до суду із цим позовом, суд виходив з такого.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (п. п. 6, 7 ч. 5 цієї статті).

Таким чином, КАС України чітко окреслює характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Суд зауважує, що поважними причинами є наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

В якості поважних причин пропуску встановленого кодексом строку звернення до суду із даним позовом позивач зазначила, що про прийняття спірного наказу дізналась випадково з листа, відповідачем Благодійній організації Комітет боротьби з корупцією в державних та правоохоронних органах влади України. Крім цього позивач вказала, що у період з 15 березня по 19 травня 2023 року вона перебувала за адресою: Донецька область, м. Лиман, с. Старий Караван, та була позбавлена можливості доступу до захисту своїх прав з причин, що від неї не залежали.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану від 15 березня 2022 року № 2136-IX, який визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", у зазначений період не застосовуються норми законодавства про працю, законів України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 3 цього ж Закону у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених ч. 3 ст. 32 та ст. 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 зазначеного Закону у період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.

Згідно ст. 13 цього Закону призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. [...] Про призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб (ч. 1).

Призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, […], умови відновлення дії трудового договору (ч. 2).

Наказ (розпорядження) про призупинення дії трудового договору, укладеного з посадовими особами державних органів та органів місцевого самоврядування, роботодавець подає для погодження до військової адміністрації, яка здійснює свої повноваження на відповідній території (військові адміністрації населених пунктів та районні військові адміністрації, а за їх відсутності - обласні) (ч. 2).

У разі незгоди працівника із наказом (розпорядженням) роботодавця про призупинення дії трудового договору працівником або профспілкою за дорученням працівника відповідний наказ (розпорядження) може бути оскаржений до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіального органу, який, вивчивши зміст наказу (розпорядження) та підстави для його видання, за погодженням з військовою адміністрацією може внести роботодавцеві припис про скасування відповідного наказу (розпорядження) або про усунення порушення законодавства про працю іншим шляхом […] (ч. 3).

Отже, змін щодо оформлення прийняття відповідним органом (в тому числі, органом місцевого самоврядування) рішення про призупинення дії трудового договору з певним працівником Законом № 2136-IX не передбачено і таке рішення має оформлюватись відповідним наказом (розпорядженням) керівника цього органу.

Згідно довідок відповідача про доходи, у період з часу оголошення простою щодо заступника начальника Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради Черненко Ю.І., їй здійснювалось нарахування та виплата в розмірі, що значно менший ніж нарахована їй заробітна плата у січні лютому 2022 року (а.с. 47, 48). При цьому, за поясненням обох сторін, жодних посадових обов`язків позивач у період з 4 квітня 2022 року по день звільнення з посади (31 січня 2023 року) не виконувала.

Будь-яких пояснень з приводу не здійснення нею реальних заходів, спрямованих на отримання від відповідача пояснень щодо своєї подальшої роботи в умовах воєнного стану після закінчення її відпустки (1 квітня 2022 року), а також пояснень стосовно не здійснення нею заходів, спрямованих на ознайомлення із наказом про зупинення дії укладеного з нею трудового договору (про яке позивачу за її поясненням повідомлено головним бухгалтером управління) позивач не навела.

Суд зазначає, що позивач займала одну із керівних посад в Управлінні (була заступником керівника), отже, мала бути обізнаною щодо порядку оформлення будь-яких рішень Управління, які приймаються стосовно трудових відносин із працівниками в тому числі, із тим, що рішення про зміну умов праці, відсторонення від роботи з певних підстав та т.і. має оформлюватись відповідним наказом керівника цього Управління.

Як зазначалось вище, підстави пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Тобто, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строку звернення до суду із позовною заявою, покладається на саме особу, яка звернулась до суду із відповідним позовом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність непереборних та об`єктивних перешкод, які не залежали від її волі, для звернення останньої після повернення із відпустки до керівника Управління для з`ясування порядку своєї подальшої роботи в умовах воєнного часу, а після отримання заробітної плати за квітень 2022 року (коли позивач вже не виконувала свої посадові обов`язки) для з`ясування питання щодо розміру доходу, що перераховується на її рахунок відповідачем.

Стосовно посилань ОСОБА_1 на те, що у період з 15 березня по 19 травня 2023 року вона перебувала за місцем своєї реєстрації у с. Старий Караван м. Лиман в Донецькій області, а тому була позбавлена можливості доступу до захисту своїх прав з причин, що від неї не залежали, судом відхиляються, так як, по-перше, зазначений період є поза межами місячного строку, що обраховується з дати прийняття спірного наказу, та не підтверджує поважність причин не з`ясуванням обставин не виконання нею своїх обов`язків після 1 квітня 2022 року (після виходу з відпустки), по-друге, у вказаний період (у квітні 2023 року) позивач подала адміністративний позов до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовними вимогами до Управління щодо оскарження наказу про її звільнення з 31 березня 2023 року із займаної посади (адміністративна справа № 340/2230/23) (https://reyestr.court.gov.ua/Review/110520838).

У постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року по справі № 240/12017/19 зазначено, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду в визначений законом строк звернення, від дати порушення його прав, свобод чи інтересів.

Також у вказаній постанові Суд зазначив, що триваюча пасивна поведінка особи, що звернулась із позовом із пропуском строку для такого звернення, не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Аналогічні висновки містяться і у постанові Верховного Суду від 7 жовтня 2021 року у справі № 520/14663/2020.

Проаналізувавши наведене вище, суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені позивачем підстави для поновлення строку на звернення до суду із даним позовом в частині позовних вимог щодо оскарження спірного наказу не є поважними.

Згідно ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, а б о якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 ст. 123 цього Кодексу.

Враховуючи зазначене, позовна заява ОСОБА_1 в частині позовних вимог стосовно оскарження наказу начальника Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради № 138-К/тр від 31 березня 2022 року підлягає залишенню без розгляду.

Так як позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час простою є похідними від позовних вимог щодо оскарження спірного наказу, зазначені вимоги також підлягають залишенню без розгляду.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2023 р. у справі № 200/2252/23 - залишити без задоволення. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2023 р. у справі № 200/2252/23 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 28 вересня 2023 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяА.А. Блохін

Судді Е.Г. Казначеєв

І.В. Сіваченко