ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/7997/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2023 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Сколівської міської ради Стрийського району (далі відповідач), у якому просить:

- визнати незаконною відмову відповідача у наданні позивачу статусу жителя гірського населеного пункту та видачі посвідчення жителя гірського населеного пункту;

- зобов`язати відповідача надати позивачу статус жителя гірського населеного пункту та видати відповідне посвідчення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та з 03.04.2022 проживає за адресою АДРЕСА_1 . З метою отримання посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) в гірському населеному пункту та на підставі Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні", позивач звернулася до відповідача із відповідною заявою. Проте, Сколівська міська рада листом від 14.03.2023 № 105/02-09 відмовила позивачу у видачі такого посвідчення. Позивач із таким рішенням не погоджується та зазначає, що на підставі Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" має право на отримання статусу жителя гірського населеного пункту та посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) в гірському населеному пункту.

Із наведених підстав, просить задовольнити позовні вимоги повністю.

04.05.2023 відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову, покликаючись на те, що згідно зі статею 5 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території такого населеного пункту, надаються громадянам, що постійно проживають, постійно працюють або навчаються на денних відділеннях навчальних закладів у цьому населеному пункті.

У свою чергу, відповідно до статті 5 Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Тобто, внутрішньо переміщена особа засвідчує своє місце проживання на період наявності підстав, які змусили особу тимчасово покинути своє постійне місце проживання.

Відповідач зауважує, що ч. 1 ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" визначено, що довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи підтверджується факт внутрішнього переміщення особи, а не постійного її проживання, відтак, відсутні підстави для надання позивачу статусу жителя гірського населеного пункту.

Із наведених підстав просить відмовити у задоволенні позову.

06.07.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій ОСОБА_2 заперечує проти доводів відповідача, наведених у відзиві. Вважає, що відзив жодним чином не спростовує надані позивачем докази, а тому просить його відхилити повністю.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою із зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 .

Згідно із довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 03.04.2022 №1324-7000191387, фактичне місцем проживання/перебування ОСОБА_1 є: АДРЕСА_3 .

02.03.2023 ОСОБА_1 звернулася до Сколівської міської ради із заявою про видачу посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) в гірському населеному пункту, долучивши до неї паспорт громадянина України, копію ідентифікаційного коду та копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Листом від 14.03.2023 № 105/02-09 Сколівська міська рада відмовила ОСОБА_1 у видачі посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) в гірському населеному пункту, зазначивши, що відповідно до листа Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 05.01.2023 № 22/9.1-88-23, Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" у частині категорій громадян, яким надається статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, відсутня категорія внутрішньо переміщених осіб.

Позивач, вважаючи таку відмову протиправною, звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку доводам позивача про порушення її прав, суд враховує наступні обставини та положення законодавства.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Критерії, за якими населені пункти набувають статусу гірських, визначає основні засади державної політики щодо розвитку гірських населених пунктів та гарантії соціального захисту громадян, що у них проживають, працюють або навчаються визначені Законом України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" від 15.02.1995 № 56/95-ВР (далі Закон № 56/95-ВР).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 56/95-ВР до гірських населених пунктів належать міста, селища міського типу, селища, сільські населені пункти, які розташовані у гірській місцевості, мають недостатньо розвинуті сферу застосування праці та систему соціально-побутового обслуговування, обмежену транспортну доступність.

Згідно із ст. 2 Закону № 56/95-ВР перелік населених пунктів, яким надається статус гірських, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.1995 № 647 "Про перелік населених пунктів, яким надається статус гірських" затверджений перелік населених пунктів, яким відповідно до Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" надається статус гірських, до якого, серед інших, включене м. Сколе, Стрийського району, Львівської області.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 5 Закону № 56/95-ВР статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, надається громадянам, що постійно проживають, постійно працюють або навчаються на денних відділеннях навчальних закладів у цьому населеному пункті, про що громадянам виконавчим органом відповідної місцевої ради видається посвідчення встановленого зразка.

Посвідчення видається також окремим громадянам інших населених пунктів та тим, які проживають за межами населених пунктів, умови проживання яких відповідають критеріям, передбаченим у статті 1 цього Закону, а також громадянам, які постійно працюють або несуть службу на лісогосподарських підприємствах, гідрометеорологічних станціях, заставах, обсерваторіях, інших об`єктах, що розташовані поза межами населених пунктів в місцевостях, що відповідають критеріям, передбаченим у статті 1 цього Закону.

Відповідно до Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" Кабінет Міністрів України постановою від 19.03.1996 № 345 затвердив Положення про порядок видачі посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту (далі Положення № 345).

За змістом п.п. 1, 2 Положення № 345 це Положення регулює правила видачі посвідчення громадянина (громадянки), який (яка) проживає, працює (навчається) на території населеного пункту, якому в установленому порядку надано статус гірського. Посвідчення є документом, який підтверджує, що громадянину (громадянці) надано статус особи, яка проживає, працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, на підставі якого надаються пільги, встановлені статтями 3 і 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні".

Посвідчення видаються громадянам відповідними місцевими державними адміністраціями та виконавчими органами місцевої ради (п. 4 Положення № 345).

Згідно із п. 7 Положення № 345 посвідчення видаються таким категоріям громадян: а) особам, які постійно проживають на території населених пунктів, яким надано статус гірських; б) особам, які постійно працюють на території населених пунктів, яким надано статус гірських (у тому числі працівникам, які постійно працюють у філіях, представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах і на робочих місцях в населених пунктах, що мають статус гірських, у разі коли підприємство, установа, організація розташовані за межами населеного пункту, якому надано статус гірського); в) особам, які навчаються на денних відділеннях навчальних закладів, розташованих у населених пунктах, яким надано статус гірських; г) окремим громадянам інших населених пунктів та тим, які проживають за межами населених пунктів і умови проживання яких відповідають критеріям, передбаченим у статті 1 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні", а також громадянам, які постійно працюють або несуть службу на лісогосподарських підприємствах, гідрометеорологічних станціях, заставах, в обсерваторіях та на інших об`єктах, розташованих поза межами населених пунктів у місцевостях, що відповідають критеріям, передбаченим у статті 1 зазначеного Закону.

Пункт 8 Положення № 345 передбачає, що посвідчення видаються на підставі паспорта громадянина України, свідоцтва про народження (для осіб у віці до 16 років), посвідки на проживання в Україні (для іноземних громадян та осіб без громадянства), і таких документів: а) громадянам, які постійно проживають у гірському населеному пункті (у тому числі дітям), - довідки про постійне проживання у гірському населеному пункті, виданої уповноваженим органом; б) громадянам, які постійно працюють у гірському населеному пункті, - довідки з місця роботи; в) громадянам, які навчаються на денних відділеннях навчальних закладів, розташованих у гірському населеному пункті, - довідки навчального закладу.

Разом із зазначеними документами громадяни (крім осіб у віці до 16 років) подають дві фотокартки розміром 30 х 40 міліметрів.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб передбачені Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII (далі Закон № 1706-VII).

Згідно із ст. 1 цього Закону, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на вебсайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 5 Закону № 1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо).

Частиною 3 ст. 7 Закону № 1706-VII громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Суд встановив, що листом від 14.03.2023 № 105/02-09 Сколівська міська рада відмовила ОСОБА_1 у видачі посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) в гірському населеному пункту, зазначивши, що відповідно до листа Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 05.01.2023 № 22/9.1-88-23, Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" у частині категорій громадян, яким надається статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, відсутня категорія внутрішньо переміщених осіб.

Так, відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні урегульовані Законом України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" від 05.11.2021 № 1871-IX.

Відповідно до ч .1 ст. 4 цього Закону особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).

Разом з тим, згідно з п. 10 Розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1871-IX, на період тимчасової окупації російською федерацією території України, а також на період віднесення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, територіальних громад до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, положення частини першої статті 4 цього Закону не поширюється на осіб, місце проживання яких зареєстроване або задеклароване у житлі, що знаходиться на тимчасово окупованій російською федерацією території України, а також на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії. Така особа може задекларувати або зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.

До реєстру територіальної громади вносяться відомості про зареєстроване місце проживання внутрішньо переміщеної особи на тимчасово окупованій російською федерацією території України, а також на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, визначених у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд зауважує, що наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. До цього переліку входить вся територія Луганського району.

Згідно із копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 . зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 , а будь яких інших відомостей про реєстрацію місця проживання позивача у м. Сколе, ані паспорта громадянина України, ані інші матеріали справи не містять.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Отже, із аналізу положень Закону № 1706-VII слідує, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не може підтверджувати постійне проживання у гірському населеному пункті, оскільки носить тимчасовий характер (видається на період наявності певних обставин, у даному випадку, збройного конфлікту та тимчасової окупації Луганської області).

Як зазначено вище, посвідчення громадянам, які постійно проживають у гірському населеному пункті (у тому числі дітям), видається, серед іншого, на підставі довідки про постійне проживання у гірському населеному пункті, виданої уповноваженим органом (п. 8 Положення № 345).

Позивач не надала суду довідку про постійне проживання у гірському населеному пункті.

Окрім цього, суд наголошує, що довідка про постійне проживання у гірському населеному пункті не є тотожною довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 03.04.2022 № 1324-7000191387, відповідно до якої фактичне місцем проживання/перебування ОСОБА_1 є: АДРЕСА_3 .

Таким чином, наявність у ОСОБА_1 довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не визначає тривалість проживання позивача у гірському населеному та не може слугувати підставою видачі посвідчення громадянки, яка постійно проживає у гірському населеному пункті.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для видачі позивачу посвідчення громадянки, яка постійно проживає на території гірського населеного пункту.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач належними та допустимими доказами не довела наявність підстав для видачі їй посвідчення громадянки, яка проживає на території гірського населеного пункту.

З огляду на викладене вище, суд відмовляє позивачу у задоволенні позову.

Суд не здійснює розподілу судових витрат, оскільки позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, відтак звільнена від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кисильова О.Й.