П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2023 року

м. Київ

Справа № 9901/98/21

Провадження № 11-69заі23

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючогоУркевича В. Ю.,

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Крет Г. Р., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Зейфман І. М.,

представника позивача - Демидюк О. Б.,

представника відповідача - Цуцкірідзе І. Л.,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 березня 2023 року (судді Єзеров А. А., Коваленко Н. В., Кравчук В. М., Стародуб О. П., Чиркін С. М.) у справі № 9901/98/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним і скасування рішення та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), у якому просив визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 02 березня 2021 року № 526/0/15-21 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого господарського суду України на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України».

2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що рішення ВРП від 17 вересня 2020 року № 2646/0/15-20 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 04 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18 про притягнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» є предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду. Незважаючи на це, рішенням ВРП від 02 березня 2021 року № 526/0/15-21 було звільнено ОСОБА_1 з посади судді Вищого господарського суду України на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України. Водночас у ВРП вже склалася усталена практика, що розгляд питання про звільнення судді під час оскарження відповідних рішень у судовому порядку є передчасним та недоцільним.

3. На думку позивача, рішення ВРП від 02 березня 2021 року № 526/0/15-21 не відповідає правовим приписам частини шостої статті 56 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), отже, є незаконним, оскільки не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких відповідач дійшов відповідних висновків.

4. У серпні 2022 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від представника позивача надійшла заява про зміну (збільшення) підстав позову, у якій посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 14 жовтня 2021 року у справі «Самсін проти України», представник позивача зазначив, що предметом розгляду вказаної справи було незаконне відкладення ВРП розгляду заяви про відставку заявника, невирішення вказаної заяви протягом передбаченого чинним законодавством строку (30 днів) незалежно від наявності подання про звільнення судді відповідно до Закону України від 16 вересня 2014 року № 1682-VII «Про очищення влади». Приймаючи рішення у справі «Самсін проти України», ЄСПЛ дійшов висновку, що обрання способу досягнення поставленої цілі не є основним для досягнення мети, не порушуючи при цьому конституційних прав заявника, які закріплені та кореспондують нормам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція). Більше того, ЄСПЛ прямо встановив, що за обставин справи законна мета могла бути досягнута шляхом задоволення заяви заявника про відставку. Ураховуючи викладене, позивач указує на схожість обставин та матеріалів справ, а відтак оскаржуване рішення відповідача від 02 березня 2021 року № 526/0/15-21 не відповідає правовим приписам частини шостої статті 56 Закону № 1798-VIII, зокрема, в частині фактичної відмови позивачу у використанні його конституційного права на відставку (т. 3, а. с. 164-167).

Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції

5. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 23 березня 2023 року відмовив у задоволенні позову.

6. Судове рішення мотивовано тим, що: питання законності притягнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, як і рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 04 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18, вже були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, яка в постанові від 11 квітня 2019 року у справі № 11-121сап19 погодилася з висновками ВРП та її дисциплінарного органу про наявність правових підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення його з посади судді за вчинення дій, які відповідно до Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) кваліфікуються як істотний дисциплінарний проступок; на момент вирішення судом цієї справи за позовом ОСОБА_1 до ВРП про оскарження рішення про його звільнення з посади судді рішення ВРП від 17 вересня 2020 року № 2646/0/15-20 та рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 04 червня 2018 року № 1695/2дп/15-16 про кваліфікацію дій ОСОБА_1 як істотний дисциплінарний проступок та притягнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності переглянуті в судовому порядку та визнані законними й обґрунтованими.

7. Суд першої інстанції також зауважив, що кваліфікація дій судді як дисциплінарного проступку є достатньою підставою для його звільнення з посади судді відповідно до приписів частини шостої статті 126 Конституції України.

8. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вказав, що в спірному рішенні ВРП наведені фактичні обставини справи, відповідні висновки та їх нормативне обґрунтування, водночас позивач не зазначив, яких саме відомостей, на його думку, не містить це рішення та якими правовими нормами визначено потребу їх зазначення.

9. За висновком суду першої інстанції, підстави для скасування вказаного рішення відповідно до частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII відсутні.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

10. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що воно є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене за неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права.

11. На думку скаржника, приймаючи рішення від 02 березня 2021 року № 526/0/15-21, відповідач мав би чітко вказати свої мотиви щодо необхідності звільнення позивача із займаної посади, натомість єдине, що зазначає відповідач у своєму рішенні, це посилання на положення нормативно-правових актів та наявність рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 04 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18. Таким чином, вимог частини шостої статті 56 Закону № 1798-VIII про вмотивованість рішення відповідач не дотримався та ухвалив абсолютно невмотивоване рішення, яке не містить жодної аргументації та обґрунтування звільнення позивача із займаної посади, що є підставою для визнання незаконним та скасування такого рішення. Проте, суд першої інстанції не надав оцінки зазначеним обставинам, що призвело до неповного з`ясування цим судом обставин, що мають значення для справи, і, як наслідок, до ухвалення необґрунтованого судового рішення, яке підлягає скасуванню.

12. ОСОБА_1 зазначив, що суд першої інстанції не взяв до уваги обставини, викладені в окремій думці члена ВРП ОСОБА_2 , з посиланням на те, що окрема думка члена ВРП не є обов`язковою для врахування судом при розгляді цієї справи. Із цього приводу позивач наголосив, що окрема думка члена ВРП є складовою частиною не лише матеріалів, на підставі яких розглядалося питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого господарського суду України на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України відповідно до рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 04 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18, але і частиною власне рішення ВРП від 02 березня 2021 року № 526/0/15-21 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого господарського суду України на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України».

13. На переконання скаржника, суд першої інстанції не надав оцінки висновкам ЄСПЛ, наведеним у рішенні у справі «Самсін проти України», та схожості обставин і матеріалів справ щодо фактичної відмови позивачу у використанні його конституційного права на відставку.

14. На підставі викладеного ОСОБА_1 просить скасувати рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 березня 2023 року та прийняти нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Позиція інших учасників справи

15. У відзиві на апеляційну скаргу ВРП зазначила, що не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції повністю дотримався вимог, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), об`єктивно, ґрунтовно, всебічно дослідив всі обставини у справі, які мають значення для прийняття законного рішення.

16. Відповідач указав, що оскаржуване рішення ВРП прийнято повноважним складом та підписано всіма її членами, які брали участь у його ухваленні. При цьому суддя ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про засідання ВРП, на якому було прийнято оскаржуване рішення. У рішенні також містяться посилання на визначені законом підстави звільнення судді ОСОБА_1 та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

17. ВРП звертає увагу на те, що її рішення від 15 січня 2019 року № 94/0/15-19 суддя ОСОБА_1 оскаржив у порядку, визначеному частиною сьомою статті 266 КАС України, і постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 11-121сап19 йому відмовлено в задоволенні скарги. Таким чином, в силу вимог частини четвертої статті 78 КАС України факт вчинення позивачем істотного дисциплінарного проступку та, як наслідок, правомірність рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її дисциплінарного органу про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про його звільнення з посади, не потребують доказування.

18. ВРП також указала, що в межах судового розгляду, предметом якого є законність рішення ВРП про звільнення судді, не можуть оцінюватись обставини дисциплінарної справи відносно судді (у тому числі мотиви ВРП й оцінка нею обставин, що стали підставою для прийняття рішення в межах дисциплінарного провадження стосовно судді, а також окремі процедурні рішення цього органу).

19. На думку відповідача, оскільки предметом позову в цій справі є рішення ВРП від 02 березня 2021 року № 526/0/15-21, а не ухвала ВРП від 10 жовтня 2019 року № 2640/0/15-19 «Про зупинення розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Вищого господарського суду України у відставку», суд першої інстанції правильно зазначив у рішенні, що окрема думка члена ВРП не є обов`язковою для врахування судом при розгляді цієї справи.

20. Крім того, ВРП вважає, що судова справа № 800/186/17 та ця справа мають зовсім різний предмет та підстави позову, а тому рішення ЄСПЛ «Самсін проти України» жодним чином не стосується предмета позову в цій справі, відтак висновки суду першої інстанції про те, що не можна аналогічно застосувати вказане рішення ЄСПЛ до обставин цієї справи, є обґрунтованим.

21. У зв`язку з викладеним ВРП просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуване рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду - без змін.

Рух апеляційної скарги

22. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 25 травня 2023 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 березня 2023 року та витребувала з Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду адміністративну справу № 9901/98/21.

23. Ухвалою від 04 липня 2023 року Велика Палата Верховного Суду призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

24. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити з викладених у ній підстав.

25. Представник відповідача просила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції

26. Згідно з постановою Верховної Ради України від 18 квітня 2013 року № 212-VII ОСОБА_1 обраний суддею Вищого господарського суду України безстроково. Рішенням Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) від 16 травня 2013 року № 222/0/15-13 призначений на посаду заступника голови Вищого господарського суду України строком на п`ять років. Рішенням Ради суддів господарських судів України від 14 червня 2013 року обраний головою Ради суддів господарських судів України.

27. 25 листопада 2016 року до ВРЮ надійшли два примірники дисциплінарної скарги від 17 листопада 2016 року, підписані від імені ОСОБА_3 . У скарзі ставилося питання про притягнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з посиланням на те, що цей суддя, обіймаючи посаду заступника голови Вищого господарського суду України, у період 2013 - 2014 років здійснював тиск на суддю Господарського суду міста Києва ОСОБА_4 та шляхом погроз домагався прийняття потрібних йому судових рішень. Указано, що ці обставини стали відомі з відеозапису засідання ВРЮ від 26 жовтня 2016 року, розміщеного за посиланням: www.vru.gov.ua/news/1851, щодо вирішення питання про тимчасове відсторонення судді Господарського суду міста Києва ОСОБА_4 від здійснення правосуддя.

28. Рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 04 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18 суддю Вищого господарського суду України ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади судді з підстави, передбаченої пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

29. Зазначене рішення оскаржено суддею ОСОБА_1 до ВРП. За результатами розгляду скарги рішенням ВРП від 15 січня 2019 року № 94/0/15-19 рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 04 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18 про притягнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності залишено без змін.

30. 16 січня 2019 року до ВРП надійшло подання її Другої Дисциплінарної палати про звільнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1 з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

31. Рішення ВРП від 15 січня 2019 року № 94/0/15-19 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 04 червня 2018 року № 1695/2дп/15-16 про притягнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» оскаржено суддею до Верховного Суду. За результатами розгляду скарги постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року № 11-121сап19 рішення ВРП від 15 січня 2019 року № 94/0/15-19 залишено без змін.

32. 13 вересня 2019 року до ВРП надійшла заява ОСОБА_1 , в якій він просив відкласти розгляд питання про звільнення з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України і першочергово розглянути заяву про звільнення його у відставку.

33. 15 червня 2020 року ухвалою Другої Дисциплінарної палати ВРП № 1839/2дп/15-20 задоволено клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката Пантії О. А. про надання дозволу на оскарження рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 04 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18 про притягнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності; надано ОСОБА_3 дозвіл на оскарження рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 04 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18 про притягнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

34. 30 червня 2020 року до ВРП надійшла скарга ОСОБА_3 , подана адвокатом Пантією О. А., на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 04 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18 про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

35. 17 вересня 2020 року ухвалою ВРП № 2645/0/15-20 задоволено клопотання ОСОБА_3 , подане адвокатом Пантією О. А., про поновлення строку для оскарження рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 04 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18 про притягнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності; поновлено ОСОБА_3 строк для оскарження рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 04 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18.

36. За результатами розгляду скарги ОСОБА_3 ВРП прийняла рішення від 17 вересня 2020 року № 2646/0/15-20, яким залишила без змін рішення її Другої Дисциплінарної палати від 04 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18 «Про притягнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

37. Вважаючи рішення ВРП від 17 вересня 2020 року № 2646/0/15-20 протиправним, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зверталися до Великої Палати Верховного Суду зі скаргами на це рішення.

38. 02 березня 2021 року ВРП прийняла рішення № 526/0/15-21 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого господарського суду України на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України».

39. ОСОБА_1 вважає, що ВРП передчасно прийняла рішення про його звільнення, не дочекавшись перегляду Великою Палатою Верховного Суду скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на рішення відповідача від 17 вересня 2020 року № 2646/0/15-20.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

40. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

41. Частиною шостою статті 126 Конституції України встановлено підстави для звільнення судді, однією з яких є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді (пункт 3).

42. Порядок притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності визначено Конституцією України, законами № 1402-VIII та № 1798-VIII.

43. Статтею 108 Закону № 1402-VIII установлено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом № 1798-VIII, з урахуванням вимог цього Закону.

44. Зокрема, відповідно до пункту 6 частини першої та пункту 1 частини восьмої статті 109 Закону № 1402-VIII одним із видів дисциплінарного стягнення стосовно судді є подання про звільнення судді з посади, який застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

45. Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (пункт 1 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VІІІ).

46. Статтею 112 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.

47. Відповідно до статті 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка, зокрема, ухвалює рішення про звільнення судді з посади (пункт 4 частини першої цієї статті).

48. Статтею 1 Закону № 1798-VIII передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

49. Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.

50. Згідно із частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

51. На підставі частин першої та третьої статті 56 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.

Питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов`язку підтвердити законність джерела походження майна), ВРП розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.

52. Частиною другою статті 57 Закону № 1798-VIII установлено, що рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

53. Згідно із частиною першою статті 5, частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII ВРП складається з двадцяти одного члена. Її засідання у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

54. Наявні в матеріалах справи документи, зокрема витяг з протоколу засідання ВРП від 02 березня 2021 року № 16 та ксерокопія оскаржуваного рішення ВРП, свідчать про те, що це рішення підписане повноважним складом ВРП та всіма її 16 членами, які брали участь у його ухваленні (т. 1, а. с. 120-124, т. 2, а. с. 200, 201).

55. Таким чином, немає підстав, визначених пунктами 1 та 2 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII, для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

56. Оцінюючи рішення ВРП від 02 березня 2021 року № 526/0/15-21 на його відповідність пункту 3 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII, Велика Палата Верховного Суду вважає, що це рішення містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену Конституцією України, та є вмотивованим.

57. Так, підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади судді слугувало рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 04 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18, залишене без змін рішенням ВРП від 17 вересня 2020 року № 2646/0/15-20, про притягнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом застосування дисциплінарного стягнення у виді внесення подання ВРП про звільнення його з посади судді.

58. Крім цього, зазначене рішення ВРП було предметом судового розгляду в порядку, визначеному частиною сьомою статті 266 КАС України, і Велика Палата Верховного Суду постановою від 30 вересня 2021 року (провадження № 11-307сап20) відмовила в задоволенні скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

59. Указане судове рішення Великої Палати Верховного Суду мотивоване тим, що ВРП під час прийняття рішення від 17 вересня 2020 року № 2646/0/15-20 діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 1798-VIII, визначені статтею 52 цього Закону підстави для скасування рішення ВРП відсутні.

60. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що питання законності притягнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, як і рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 04 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18, вже були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, яка в постанові від 11 квітня 2019 року у справі № 11-121сап19 погодилася з висновками ВРП та її дисциплінарного органу про наявність правових підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення його з посади судді за вчинення дій, які відповідно до Закону № 1402-VIII кваліфікуються як істотний дисциплінарний проступок. Зокрема, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду, оцінюючи конкретний контекст ситуації, що склалася під час виступу судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1 на виробничій нараді (зборах) суддів Господарського суду міста Києва 07 лютого 2014 року між суддями цього суду, зокрема між ОСОБА_4 та скаржником, вважала, що ВРП та її дисциплінарний орган належним чином мотивували свої висновки щодо кваліфікації цих дій як істотного дисциплінарного проступку, наслідком вчинення якого є формування в суспільстві вкрай негативного сприйняття діяльності судової влади, оцінки ефективності функціонування всієї системи правосуддя та довіри до суду.

61. Велика Палата Верховного Суду вказала, що доводи ОСОБА_1 про те, що рішення ВРП від 17 вересня 2020 року № 2646/0/15-20 ухвалено неповноважним складом ВРП, є безпідставними та не заслуговують на увагу. При цьому Велика Палата Верховного Суду відхилила твердження ОСОБА_1 , що в розгляді скарги ОСОБА_3 брали участь члени ВРП, які вже ухвалювали рішення ВРП від 15 січня 2019 року № 94/0/15-19 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 04 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18 про притягнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності», оскільки передбачена статтею 51 Закону № 1798-VIII заборона повторної участі членів ВРП у вирішенні питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності стосується виключно заборони участі в розгляді скарг членів ВРП, які входять до Дисциплінарної палати, що ухвалила оскаржуване рішення. Водночас зазначена норма не встановлює заборони щодо можливості повторної участі членів ВРП, які раніше вирішували питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, брати участь у засіданні ВРП за скаргою іншого заявника.

62. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в постанові від 11 квітня 2019 року у справі № 11-121сап19 Велика Палата Верховного Суду надала оцінку доводам ОСОБА_1 про те, що дисциплінарну справу щодо нього порушено й розглянуто за анонімною скаргою. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду взяла до уваги те, що на час порушення дисциплінарної справи за заявами, поданими від імені ОСОБА_3 , вони за формою відповідали вимогам закону, водночас у ході здійснення членом ВРП попередньої перевірки за цими скаргами було отримано відомості, які Дисциплінарна палата визнала достатніми для відкриття дисциплінарної справи щодо судді; за результатами розгляду дисциплінарної справи було встановлено факт вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, що є фактичною підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності безвідносно до скарги, а тому дійшла висновку, що ВРП обґрунтовано зазначила у своєму рішенні, що доводи ОСОБА_1 про анонімність скарг є необґрунтованими і не могли впливати на процедуру здійснення дисциплінарного провадження.

63. Велика Палата Верховного Суду наголосила, що підставою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є не скарга на його дії, а факт допущення таким суддею порушення закону, яке містить склад дисциплінарного проступку. Отже, у члена ВРП, який здійснював попередню перевірку скарг, з урахуванням отриманих від ОСОБА_4 відомостей, були підстави рекомендувати членам Дисциплінарної палати ВРП відкрити дисциплінарну справу щодо судді ОСОБА_1 .

64. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про скасування рішення ВРП від 17 вересня 2020 року № 2646/0/15-20 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 04 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18 про притягнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

65. Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок стосовно доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

66. Згідно з положеннями частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

67. Таким чином, у силу вимог частини четвертої статті 78 КАС України факт вчинення позивачем істотного дисциплінарного проступку та, як наслідок, правомірність рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її дисциплінарного органу про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про його звільнення з посади, не потребують доказування.

68. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово вказувала на те, що в межах судового розгляду, предметом якого є законність рішення ВРП про звільнення судді, не можуть оцінюватись обставини дисциплінарної справи відносно судді (у тому числі мотиви ВРП та оцінка нею обставин, що стали підставою для прийняття рішення в межах дисциплінарного провадження стосовно судді, а також окремі процедурні рішення цього органу).

69. Отже, рішення ВРП від 02 березня 2021 року № 526/0/15-21 про звільнення ОСОБА_1 з посади суддіприйнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, підстав для скасування вказаного рішення відповідно до частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII немає.

70. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає правильними висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

71. При цьому Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість доводів позивача щодо відсутності у спірному рішенні ВРП мотивів його прийняття, оскільки, як убачається зі змісту цього рішення, у ньому наведено фактичні обставини, відповідні висновки та їх нормативне обґрунтування.

72. Не є слушними посилання скаржника на те, щосуд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не надав оцінки окремій думці члена ВРП ОСОБА_2 , висновкам ЄСПЛ, наведеним у рішенні у справі «Самсін проти України», та схожості обставин і матеріалів справ щодо фактичної відмови позивачу у використанні його конституційного права на відставку, оскільки вказане не є підставою для скасування оскаржуваного в цій справі рішення ВРП, а стосується правомірності дій ВРП щодо невирішення поданої ОСОБА_1 заяви про відставку. Водночас, як правильно указав суд першої інстанції, ОСОБА_1 не оскаржує в цій справі бездіяльність ВРП щодо розгляду його заяви про відставку, що унеможливлює надання судом оцінки правомірності вказаних дій / бездіяльності відповідача.

73. Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення цього суду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

74. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

75. На підставі частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

76. Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Ю. Уркевич

Суддя-доповідач І. В. ЖелєзнийСудді: О. О. Банасько С. Ю. Мартєв Ю. Л. Власов К. М. Пільков І. А. Воробйова О. Б. Прокопенко І. В. Григор`єва О. М. Ситнік М. І. Гриців І. В. Ткач Д. А. Гудима О. С. Ткачук Ж. М. Єленіна Є. А. Усенко Л. Ю. Кишакевич Н. В. Шевцова Г. Р. Крет