ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/5546/23 пров. № А/857/9233/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Довгої О.І., Кузьмича С.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року у справі №380/5546/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії (головуючий суддя першої інстанції Брильовський Р.М., місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту 27.04.2023),-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №913090170862 від 27.01.2023 про результати розгляду заяви № 576 від 24.01.2023 ОСОБА_1 , яким відмовлено в перерахунку пенсії згідно довідки від 23.01.2023 №1/2023, виданої Західним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України, відповідно до Закону України «Про державну службу»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду У країни у Львівській області провести перерахунок та виплачувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», виходячи із 84% від загальної суми заробітної плати 23 128,08 грн, зазначеної у довідці № 1/2023 від 23.01.2023, виданій Західним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України, з часу звернення за перерахунком пенсії, а саме - з 24.01.2023 року, з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 24.01.2023 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою щодо перерахунку пенсії та переведення на пенсію державного службовця. Однак, отримала рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 27.01.2023 №913090170862 про відмову щодо перерахунку пенсії згідно Закону України «Про державну службу». Позивачці відмовлено у перерахунку пенсії у зв`язку з тим, що відповідно до нової довідки від 23.01.2023 № 1/2023 Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VII, який набрав чинності з 01 травня 2016 року, не передбачено проведення перерахунків раніше призначених пенсій державним службовцям. Відповідач у спірному рішенні вказує, що враховуючи положення п.п. 4-7 п. 4 Розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переводити позивачку на пенсію за нормами Закону України «Про державну службу», яку вона отримувала до 26.01.2021 недоцільно, оскільки розмір пенсії зменшується. Відповідач дійшов висновку, що проводити перерахунок пенсії згідно з довідкою від 23.01.2023 №1/2023 відсутні законні підстави. Позивачка вказує, що на момент призначення їй пенсії, постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення заробітку для обчислення пенсій» була чинна. Зміни, які були внесені до Закону України «Про державну службу» стосуються призначення пенсії, тоді як підстави та порядок перерахунку пенсії державним службовцям регулює ст. 37-1 цього ж Закону, положення якої щодо перерахунку пенсії у зв`язку із прийняттям Законів №213-VIII та №1166-VII не зазнали змін. Прикінцеві положення Закону №213-VII1 стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії є ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» та Постанова Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розміру заробітку для обчислення пенсії». Оскільки позивачка звернулася до відповідача саме з приводу перерахунку вже призначеної пенсії, то будь-які законодавчі зміни, які звужують зміст та обсяг прав окремої категорії громадян не можуть застосовуватися до тих осіб, які до набрання чинності цих змін вже набули в законний спосіб певні, гарантовані державою права та свободи, в тому числі і право на пенсію державного службовця в передбаченому на час призначення пенсії розмірі. Позивачка вважає, що на правовідносини щодо перерахунку її пенсії не поширюються зміни в чинному законодавстві, якими скасовано перерахунок пенсійних виплат державних службовців. ОСОБА_1 стверджує, що відмова ГУПФ України у Волинській області у перерахунку її пенсії вчинена у спосіб, що не відповідає ст. 22 Конституції України та ст. 37-1 Закону №3723-ХІІ, якою передбачено проведення перерахунку пенсій державних службовців. З наведених підстав просить позов задовольнити повністю.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 913090170862 від 27.01.2023 про результати розгляду заяви № 576 від 24.01.2023 ОСОБА_1 , яким відмовлено в перерахунку пенсії згідно довідки від 23.01.2023 № 1/2023, виданої Західним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України, відповідно до Закону України «Про державну службу». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду У країни у Львівській області провести перерахунок та виплачувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», виходячи із 84% від загальної суми заробітної плати, зазначеної у довідці №1/2023 від 23.01.2023, виданій Західним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України, з часу звернення за перерахунком пенсії, а саме - з 24.01.2023 року, з урахуванням виплачених сум.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує зокрема тим, що пенсійне забезпечення громадян здійснюється відповідно до Закону №1058, Закону №889 та інших чинних нормативно-правових актів з питань пенсійного забезпечення. Зазначає, що законодавець дає право особам звернутися до органів Пенсійного фонду України із заявою щодо переведення на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу», однак, розмір такої пенсії встановлюється на рівні розміру, який особа отримувала до перерахунку пенсії шляхом переходу із Закону України «Про державну службу» на пенсію за віком відповідно до Закону №1058. З огляду на викладене переводити ОСОБА_1 на пенсію за нормами Закону України «Про державну службу», яку вона отримувала до 26.01.2021 недоцільно, оскільки розмір пенсії зменшується. Також вказує, що законодавством, чинним станом на час набуття позивачкою права на пенсію, було передбачено право осіб, які отримують пенсію державного службовця, на перерахунок її розміру у зв`язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою і було визначено умови та порядок здійснення такого перерахунку. Однак, законодавство, яке регулювало зазначені правовідносини змінилось, а чинне законодавство не містить положень, які б дозволяли застосовувати нормативно-правові акти, які втратили чинність. Вважає, що чинним законодавством України не визначено суб`єктивного права, як і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов`язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям.

Представник позивачки подав відзив на апеляційну скаргу в якому зокрема зазначив, що оскільки позивачка звернулася до відповідача саме з приводу перерахунку вже призначеної пенсії, то будь-які законодавчі зміни, які звужують зміст та обсяг прав окремої категорії громадян не можуть застосовуватись до тих осіб, які до набрання чинності цих змін вже набули в законний спосіб певні, гарантовані державою права та свободи, в тому числі і право на пенсію державного службовця в передбаченому на час призначення пенсії розмірі, тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно положень статті 311 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 з 17 березня 2005 року було призначено пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ в розмірі 84% від заробітку.

З 26.01.2021 ОСОБА_1 було переведено відповідачем на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV та проведено перерахунок пенсії згідно з рішенням № 913090170862 від 28.01.2021.

24.01.2023 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою щодо перерахунку пенсії та переведення на пенсію державного службовця.

Заява розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням пенсійного фонду України у Волинській області. За результатами розгляду поданої заяви Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області прийняло рішення від 27.01.2023 року № 913090170862 про відмову щодо перерахунку пенсії згідно Закону України «Про державну службу». Підставою відмови у призначенні пенсії державного службовця слугувало те, що проведення перерахунку пенсії відповідно до нової довідки від 23.01.2023 № 1/2023 відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VII не передбачено. Враховуючи положення п.п. 4-7 п. 4 Розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переводити ОСОБА_1 на пенсію за нормами Закону України «Про державну службу», яку вона отримувала до 26.01.2021 недоцільно, оскільки розмір пенсії зменшується.

Не погоджуючись із таким рішенням про відмову у перерахунку та переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», позивачка звернулась до суду.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки позивачка звернулася до Головного управління саме з приводу перерахунку вже призначеної пенсії, тому будь-які законодавчі зміни, які звужують зміст та обсяг прав окремої категорії громадян не можуть застосовуватися.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору, оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-III (далі - Закон №2493-III) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Статтею 2 Закону №2493-III визначено, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Згідно до статті 3 Закону №2493-III посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Відповідно до частини 7 статті 21 Закону №2493-III (в редакції, чинній станом на 01.05.2016) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначено Законом України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 (далі Закон № 889-VIII), який набрав чинності 01.05.2016.

Згідно з пунктом 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 (далі - Закон № 3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Положеннями пункту 12 розділу XI «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до статті 37 Закону №3723-XII (у редакції на час набрання чинності Законом №889-VIII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на часу досягнення зазначеного віку.

Обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 вказаного Закону та Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно із пунктом четвертим частини другої статті 46 Закону №889-VIII до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом №2493-ІІІ.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом №2493-III, входить до стажу державної служби.

16.03.2005 позивачка була звільнена з роботи Львівським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України у зв`язку із закінченням терміну перебування на державній службі (відповідно до ст. 30 Закону України «Про державну службу») на підставі наказу № 21/к від 16.03.2005.

З 17 березня 2005 року ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ в розмірі 84% від заробітку, що підтверджується копією заяви про призначення/перерахунок пенсії від 17.03.2005 та копією протоколу відповідача-1 № 170862 від 12.05.2005.

З протоколу відповідача № 170862 від 12.05.2005 вбачається, що позивачці зараховано стаж, в тому числі: науковий працівник - 1р. 4м. 1дн., держслужбовці - 13р. 1м. 1дн., загальний стаж- 36р. 9м. 20дн. (на 31.01.2005).

З 26.01.2021 ОСОБА_1 було переведено відповідачем на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV та проведено перерахунок пенсії згідно рішення № 913090170862 від 28.01.2021.

24.01.2023 позивачка звернулася до відповідача-1 із заявою про перерахунок пенсії - перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» на підставі довідки вих. № 1/2023 від 23.01.2023, виданої Західним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому зазначений вік визначається статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Тобто до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких в осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.

Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності вказаним Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності вказаним Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених у статті 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ передбачено, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Таким чином, обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ вік (для жінок 60 років) і страховий стаж (для жінок 30 років).

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ передбачено, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, суд першої інстанції зробив вірний висновок про наявність правових підстави для переведення позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058 на пенсію державного службовця відповідно до Закону №3723, з урахуванням п. п. 10, 12 Прикінцевих положень Закону № 889.

Порядок призначення пенсії за віком, відповідно до Закону № 889 визначено Порядком призначення пенсії деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 622 від 14.09.2016 (далі - Порядок № 622).

Відповідно до п. 3 Порядку №622 право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону №1058, з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року «№889-VIII «Про державну службу» не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають чоловіки, які досягли 62 років.

Тобто, на час звернення до відповідача позивачка досягнула визначеного віку, набула понад 35 років страхового стажу, а стаж роботи на посадах державного службовця понад 20 років, що підтверджується записами її трудової книжки.

Відповідно до п. п. 4, 5 Порядку № 622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

До заяви про призначення пенсії відповідно до Закону № 3723 позивачка долучила довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 23.01.2023 №1/2023.

Частиною 1 ст. 1 Закону України від 24.03.1993 №108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон №108/95-ВР) встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону №108/95-ВР визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Згідно з ч. 1 ст. 66 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Відповідно до ст. 41 Закону України №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV) до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плазу (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, на які нараховувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, має враховуватися при обчисленні розміру пенсії, оскільки як перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, а саме, за наведених обставин - ст. 41 Закону №1058-IV.

Таким чином, позивачка відповідно до умов пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ на день набрання чинності вказаним Законом мала не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. Відтак, враховуючи досягнення 60-річного віку та наявність страхового стажу понад 40 років, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачка набула право на призначення пенсії відповідно до положень Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ.

Згідно зі ст. 37-1 вказаної редакції Закону №3723-ХІІ у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв`язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за ним Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII (далі - Закон №76-VIII).

Згідно п. 11 цього Закону №76-VIII текст ст. 37-1 №3723-ХП викладений у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державних службовців визначаються Кабінетом Міністрів України».

Порядок перерахунку пенсій державних службовців, станом на дату виходу позивачки на пенсію, був урегульований пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення заробітку для обчислення пенсій».

Пунктом 4 було передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2002 року №432-IV «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», визначається в такому порядку:

пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержану заробітну плату на момент перерахунку;

іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

На момент призначення позивачці пенсії, постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення заробітку для обчислення пенсій» була чинна.

Зміни, які були внесені до Закону України «Про державну службу» стосуються призначення пенсії, тоді як підстави та порядок перерахунку пенсії державним службовцям регулює ст. 37-1 цього ж Закону, положення якої щодо перерахунку пенсії у зв`язку із прийняттям Законів №213-VIII та №1166-VII не зазнали змін.

Прикінцеві положення Закону №213-VII1 стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії є ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» та Постанова Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розміру заробітку для обчислення пенсії».

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 звернулася до відповідача саме з приводу перерахунку вже призначеної пенсії, то будь-які законодавчі зміни, які звужують зміст та обсяг прав окремої категорії громадян не можуть застосовуватися до тих осіб, які до набрання чинності цих змін вже набули в законний спосіб певні, гарантовані державою права та свободи, в тому числі і право на пенсію державного службовця в передбаченому на час призначення пенсії розмірі.

Відтак судова колегія погоджується з твердженням позивачки про те, що на правовідносини щодо перерахунку її пенсії не поширюються зміни в чинному законодавстві, якими скасовано перерахунок пенсійних виплат державних службовців.

І як наслідок, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 27.01.2023 №913090170862 не відповідає критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Виходячи з наведеного, враховуючи звернення позивача та перебування на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, суд першої інстанції правомірно зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ виходячи з 84% від сум заробітної плати зазначеної у довідці від 23.01.2023 №1/2023 виданої Західним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України, з дня звернення із заявою від 24.01.2023.

Отже доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року у справі №380/5546/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. І. Довга С. М. Кузьмич