П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/6188/23

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

27 вересня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Київ про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі ГУ ПФУ в Хмельницькій області, Управління, відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України в м.Київ (далі ГУ ПФУ в м.Київ, відповідач 2), в якому просила:

-визнати дії відповідача протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 20.03.2023 щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про державну службу» з врахуванням довідки про заробітну плату від 13.02.2023 №37, виданої виконавчим комітетом Кам`янець-Подільської міської ради та довідки від 10.03.2023 № 09/02-22, виданої Колибаївською сільською радою;

-зобов`язати відповідача перевести ОСОБА_1 з 20 березня 2023 року на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХП "Про державну службу" та здійснити нарахування та виплату пенсії в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зазначеної в довідках про заробітну плату від 13.02.2023 №37, виданої виконавчим комітетом Кам`янець-Подільської міської ради та довідки від 10.03.2023 року № 09/02-22, виданої Колибаївською сільською радою.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 позов задоволено частково:

-визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 20.03.2023 № 968080860861 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності;

-зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи з 12.06.2003 по 27.11.2020;

-зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 з 16.03.2023 на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ Про державну службу, та здійснити нарахування й виплату пенсії з врахуванням виплачених сум, після подання ОСОБА_1 Довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, форми яких затверджені Постановою Правління Пенсійного фонду України "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям" № 1-3 від 17 січня 2017 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач та відповідач 1, подали апеляційні скарги.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги апелянти посилаються на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що з ОСОБА_1 з 21.09.2006 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Хмельницькій області та отримує пенсію по інвалідності з дитинства відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV.

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 працювала з 12.06.2003 по 27.11.2020 на посадах спеціаліста по бухгалтерському обліку, секретаря та старости Колибаївської сільської ради.

16.03.2023 позивач звернулася до відповідача 1 і із заявою щодо переведення з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону № 1058-ІV, на пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015.

Вказана заява передана за принципом екстериторіальності до ГУ ПФУ в місті Києві

За результатами розгляду заяви, рішенням відповідача від 20.03.2023 № 968080860861 ОСОБА_1 відмовлено у переведенні на пенсію по інвалідності за нормами Закону України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VIII, оскільки зазначеним законом не передбачено призначення даного виду пенсії та у зв`язку з відсутністю необхідного пенсійного віку, про що позивачку повідомлено листом головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 2200-0304-8/23950 від 28.03.2023.

Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

П.6 ч.1 ст.92 Конституції України регламентовано, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

У ч.1 ст.37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 "Про державну службу", чинного до 01.06.2016 (далі Закон №3723) зазначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року-страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року-страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

З 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 (далі-Закон № 889-VIII), в Прикінцевих та Перехідних положеннях якого закріплено, що Закон № 3723-ХІІ (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII втратив чинність.

Так, пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Крім того, пунктом 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Ч.1 ст.37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями,-у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року-страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Водночас, за приписами ч.9 ст.37 Закону № 3723-XII пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч.1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Як з`ясовано з матеріалів справи, позивач є інвалідом ІІ групи і пенсія по інвалідності призначена останній 08.11.2018 під час перебування на посаді старости на території сіл Ходоровці, Княгинин, Острівчани, Калибаївської сільської ради, після чого остання продовжувала працювати і звільнилась зі служби 27.11.2020.

Між тим, Управління в апеляційній скарзі посилається на те, що до стажу державної служби для визначення права на пенсію відповідно до Закону №889 позивачу не зараховуються період роботи в органі місцевого самоврядування, які на думку, відповідача не відносяться до категорій посад, визначених статтею 37 Закону України "Про державну службу".

Колегія суддів не приймає такі доводи відповідача, з огляду на наступне.

Статтею 46 Закону України "Про державну службу" №889-VIII визначені особливості стажу державної служби, зокрема у пункті 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

В свою чергу, п.6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.

П.8 Р.XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Так, пунктом 1 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року № 283, який діяв на час проходження позивачем служби в органах місцевого самоврядування, регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування передбачених статтею 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

У пункті 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

В свою чергу, статтею 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" встановлено, що до п`ятої категорії відносяться посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, старост.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що спірні періоди роботи позивача в органах місцевого самоврядування зараховуються до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ.

При цьому, зважаючи на те, що у ОСОБА_1 стаж державної служби станом на 01.05.2016 склав понад 10 років і остання станом на зазначену дату займала посаду, що відноситься до посад державної служби, то за нею зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ відповідно до п.10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII та, відповідно, наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії, призначеної їй на підставі Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи згідно Закону № 3723-XII.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №735/939/17, від 19 березня 2019 року у справі №357/1457/17, від 22 жовтня 2019 року у справі № 348/2370/16-а та від 14 листопада 2019 року у справі №348/2369/16-а, від 22 травня 2020 року у справі №263/9612/16-а, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Враховуючий вищезазначений стаж роботи на посадах державного службовця та на посадах, що прирівнюються до посад державного службовця, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу".

При цьому, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи відповідача, що дія Закону України "Про державну службу" не поширюється на посадових осіб органу місцевого самоврядування, оскільки зарахування державної служби до стажу роботи (відповідне питання в контексті спірних правовідносин врегульоване положеннями, зокрема, пунктів 10 та 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII) не є тотожним поняттю та статусу державного службовця, а згідно з положеннями статті 3 Закону №889 такий регулює саме відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Вказане узгоджується з правовою позицію Верховного Суду, висловленою у постанові від 10 лютого 2021 року у справі №825/1453/18.

Що стосується довідок, наданих позивачем для врахування при призначенні пенсії державного службовця, колегія суддів вказує на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" затверджено Порядок призначення пенсій згідно з Законом №889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону №3723-XII (далі Порядок).

Пунктом 4 вказаного Порядку передбачено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями,-заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 року, середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 року на кількість таких місяців.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому-п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Пунктами 5 та 6 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб №622 передбачено, що форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики. У разі ліквідації державного органу довідку видає орган, який є правонаступником, а в разі його відсутності чи перейменування (відсутності) посад, у тому числі відсутності відповідних посад державної служби, довідка видається у порядку, встановленому Мінсоцполітики за погодженням із Нацдержслужбою.

Так, на момент звернення позивача з заявою про переведення її на пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, вимоги до форми довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям встановлені постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 за № 180/30048.

Вказаною постановою зокрема затверджено форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

Як слідує зі змісту наявної в матеріалах справи Довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією від 10.03.2023 №09/02-22, остання видана відповідно до Постанови №1-3 за посадою, яку займала позивач перед звільненням з посади, що прирівнюється до державної служби.

При цьому, у довідці зазначено, що на всі види оплати праці, включені в довідки, нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вказана довідка має бути врахована відповідачем 1 при призначенні пенсії позивачу.

Однак, як вбачається зі змісту довідки №37 від 13.02.2023, остання хоча і видана відповідно до постанови №1-3, проте в ній відображено складові заробітної плати станом на грудень 2022 року, за який остання не сплачувала страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, що суперечить нормам ч.1 ст. 37 Закону № 3723-XII та п.4 Порядку.

При цьому, вищезазначена довідка містить відомості за інший період ніж той, який вказаний в довідці від 10.03.2023 №09/02-22.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при виході на пенсію відповідно до Закону № 3723-XII, особа яка оформляє пенсію державного службовця, вправі обирати заробітну плату за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби, однак законом не передбачено можливості обирати основні складові заробітної плати за один період, а стимулюючі виплати за інший.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що довідка №37 від 13.02.2023 не підлягає врахуванню при призначенні пенсії позивачу. В той же час, ОСОБА_1 не позбавлена права подати відповідачу іншу довідку про складові заробітної плати за інший період.

Про невідповідність вказаної довідки в частині зазначення дати на яку нарахована заробітна плата, вказав і відповідач 2, надаючи інформацію на виконання ухвали суду від 11.09.2023.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 3723-XII, однак без врахування довідки від 10.03.2023 №09/02-22.

При цьому, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині щодо зобов`язання здійснити нарахування й виплату пенсії з врахуванням виплачених сум, після подання ОСОБА_1 довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, форми яких затверджені Постановою Правління Пенсійного фонду України "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям" № 1-3 від 17 січня 2017 року, оскільки суд може зобов`язати суб`єкт владних повноважень вчинити дії на усунення порушення прав позивача, однак не наділений повноваженнями, зобов`язувати останнього прийняти рішення чи дії за умови, якщо ті чи інші дії будуть вчинені позивачем.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для часткового скасування оскаржуваного судового рішення та прийняття в цій частині нової постанови про часткове задоволення позову.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно частково скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти в цій частині нову постанову про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року скасувати в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 з 16.03.2023 на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ Про державну службу, та здійснити нарахування й виплату пенсії з врахуванням виплачених сум, після подання ОСОБА_1 Довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, форми яких затверджені Постановою Правління Пенсійного фонду України "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям" № 1-3 від 17 січня 2017 року.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 з 16.03.2023 пенсію державного службовця по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу", з урахуванням довідки про заробітну плату від 10.03.2023 № 09/02-22, виданої Колибаївською сільською радою та висновків, викладених у цьому судовому рішенні.

В решті позову в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Граб Л.С. Судді Смілянець Е. С. Сторчак В. Ю.