РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2023 року справа № 580/8240/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді: Тимошенко В.П.,

за участю секретаря: Цаплі І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

08 вересня 2023 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ, в якій просить:

1) визнати протиправними та незаконними дії головного державного виконавця Другому відділі державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в частині відкриття виконавчого провадження на підставі ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження" №72461346 та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 72461346;

2) визнати протиправними та незаконними дії головного державного виконавця Другому відділі державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в частині відкриття виконавчого провадження на підставі ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження" №72461034 та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 72461034.

В обгрунтування позовної заяви позивач зазначила, що при винесенні оскаржуваних постанов відповідач порушив терміни відкриття виконавчих проваджень щодо стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій майже на два місяці.

Ухвалою суду від 20.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Представник позивачки адвокат Коробкова Г.О. подала до суду клопотання, в якому просила відкласти розгляд справи на іншу дату та час у зв`язку з її перебуванням у щорічній відпустці з 25.09.2023 до 01.10.2023.

Відповідач у встановлений судом строк відзивна позовну заяву не надав, в судове зазідання не зявився, причин неявки суду не повідомив.

Щодо клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи суд зазначає, таке.

Відповідно до положень КАС України справи з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби віднесено до окремих категорій термінових адміністративних справ.

Відповідно до частин першої, третьої статті 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Тому, з огляду на положення вказаної правової норми, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду даної справи.

Суд зауважує, що перебування у відпустці представника позивача, завчасно повідомленого про дату та час судового засідання, не є підставою для відкладення судового засідання, оскільки позивач не був позбавлений можливості залучити до участі у справі іншого представника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 січня 2023 року у справі №753/17628/19.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

На виконанні в Другому відділі державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 63772063 з примусового виконання виконавчого листа № 711/10508/14-ц виданого 12.10.2015 Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 73762,38 грн.

01.12.2020 старшим державним виконавцем Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Расторгуєвим Сергієм Сергійовичем постанову про відкриття виконавчого провадження.

Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження винесено постанову про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження на суму 110,44 грн та постанову про стягнення виконавчого збору на суму 7376,24 грн, що не заперечується представником позивача в позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області № 925/1482/21 від 20.01.2022 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та введено процедуру реструктуризації боргів боржника.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області № 925/1482/21 від 07.02.2023 завершено процедуру погашення боргів боржника фізичної особи, припинено повноваження керуючого реалізацією арбітражного керуючого ОСОБА_3 та закрито провадження у справі

14.06.2023 головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Петренко Світланою Василівною винесено постанову про закінчення виконавчого провадження згідно п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі ухвали № 925/1482/21 від 07.02.2023.

08.08.2023державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 72461346 щодо стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 7376,24 грн на підставі постанови № 63772063 від 01.12.2020 та постанова про відкриття виконавчого провадження № 72461034 щодо стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 110,44 грн на підставі постанови № 63772063 від 01.12.2020.

Вважаючи постанови відповідача від 08.08.2023 протиправними, позивач звернулася до суду з відповідним адміністративним позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України №1404- VIII від 02.06.2016 року «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404- VIII).

Згідно із частиною першою статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої, частиною п`ятою статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У відповідності до ст. 27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно ч. 4 ст. 27 Закону державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

З аналізу вказаних норм Закону слідує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору є обов`язком державного виконавця, спрямованим на перерахування цих коштів до Державного бюджету України.

Підстави для відкриття виконавчого провадження передбачені статтею 26 Закону України "Про виконавче провадження", у відповідності до якої виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Згідно з п. 5 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження"відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Статтею 4 Закону №1404-VІІІ визначені такі вимоги до виконавчого документа: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання (частина перша). Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку (частина третя).

Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Таким чином, державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Судом встановлено, що на підставі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження відкрито окремі виконавчі провадження оскаржуваними постановами.

Постанови про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження є окремим виконавчим документом в силу пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження».

Постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження не були скасовані чи визнані судом такими, що не підлягають виконанню.

Щодо тверджень представника позивача про порушення терміну на відкриття виконавчих проваджень про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, суд зазначає таке.

Постановою від 14.06.2023 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №711/10508/14-ц від 12.10.2015 та виведено в окреме провадження постанови про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Частиною третьою статті 40 Закону N 1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

З огляду на викладене, положеннями Закону №1404-VIII передбачено, що нестягнута сума виконавчого збору, підлягає стягненню (продовжує стягуватися) в окремому виконавчому провадженні на підставі постанови про стягнення виконавчого збору.

Отже, після закінчення виконавчого провадження, державний виконавець, стягує не стягнуту в ході проведення виконавчих дій суму виконавчого збору, про що виносить постанову про відкриття виконавчого провадження та виконує постанову про стягнення виконавчого збору в загальному порядку виконання виконавчих документів.

Така правова позиція сформульована у постановах Верховного Суду від 12.08.2020 року у справі 320/6360/18, від 28.10.2020 року у справі №300/1558/20, від 27.05.2021 року у справі №640/18626/20.

З метою примусового стягнення з боржника виконавчого збору, постанови державних виконавців від про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження були виділені із закінченого виконавчого провадження ВП №63772063 та звернуті до примусового виконання в порядку, передбаченому .

Водночас, відповідно до частини першої статті 12 Закону України Про виконавче провадження виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред`явлення виконавчого документу до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Оскільки постанови про стягнення виконавчого збору та витрат иконавчого провадження перебували на виконанні в межах виконавчого провадження ВП №63772063, у якому їх і було винесено, то відповідно строк пред`явлення виконавчого документа до виконання слід обраховувати з моменту закінчення виконавчих проваджень ВП №63772063, а саме з моменту винесення постанови про закінчення виконавчого провадження -14.06.2023.

Таким чином, враховуючи трьохмісячний строк пред`явлення постанов про стягнення виконавчого збору, який безпосередньо зазначено у частині першій статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», що обраховується з наступного дня після закінчення виконавчого провадження - 14.06.2023, тобто з 15.06.2023, станом на момент винесення оскаржуваних постанови такий строк не пропущений.

Відкриття виконавчих проваджень щодо стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження не є новим пред`явленням до виконання вказаних виконавчих документів, а є лише належним способом їх повного виконання, оскільки дані виконавчі документи не виконано.

Крім цього, з урахуванням того, що постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження є чинними та ніким не скасовані, то відповідно винесення постанов про відкриття виконавчих проваджень щодо стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження за вказаними вище постановами є обов`язком державного виконавця, а не правом відповідно до статті 40 Закону України Про виконавче провадження.

Виведені в окреме виконавче провадження для подальшого виконання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження згідно з пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII є виконавчими документами та відповідають вимогам, зазначеним у статті 4 цього Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскаржувані постанови винесені відповідачем відповідно до вимог, в порядку та у спосіб передбачений Законом України "Про виконавче провадження", а тому підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, надано суду належні та допустимі докази на підтвердження правомірності своїх рішень.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Оскільки суд не залучав свідків та не призначав проведення експертизи з відповідача судові витрати не стягуються.

Керуючись ст. 242-246, 250, 255, 268, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Валентина ТИМОШЕНКО